8. Субуктом зловживання владою або службовим становищем
може бути лише службова особа (див. п.6-8 коментаря до ст.1б4).
9. У рядi випадкiв в дiях службовоє особи можуть бути ознаки,
крiм зловживання владою аоо службовим становищем, iншого
злочинного дiяння. Такi дiє, як правило, квалiфiкуються за
сукупнiстю злочинiв.
Так, службовi особи торговельних пiдприумств або пiдприумств
громадського харчування, якi вдаються до обману покупцiв чи
замовникiв або беруть участь в єх обманi, несуть вiдповiддiьнiсть за
сукупнiстю статей 155 i 155, а якщо шкода визнана iстолюю - за.
сукупнiстю статей 155 i 165 (п. 14 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 2 березня 1973 р. №2 "Про судову практику в.
справах про обман покупцiв" // Бюлетень... - С.IЗО); Шахрайство,
вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи
зловживання довiрям зловживала владою або службовим ста-
новищем, належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за ст. 143
i 165 (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
25 грудня 1992 р. №12 "Про судову практику в справах про
корисливi злочини проти приватноє вдасностi" // Бюлетень...- С.IОС).
10. Зловживання владою або службовим становищем утворю-
ють склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 165, в тих випадках,
коли воно завдало тяжких наслiдкiв. Пiд такими наслiдками
слiд розумiти заподiяння великоє майновоє шкоди державi,
пiдприумству, установi чи органiзацiє, розвал дiяльностi установи,
або пiдприумства, заподiяння у зазначених розмiрах майновоє
шкоди громадянам, субуктам пiдприумницькоє дiяльностi, ство-
рення аварiйноє ситуацiє з людськими жертвами тощо.
Питання про те, чи е шкiдливi наслiдки тяжкими, вирiшууться
" кожному окремому випадку з урахуванням конкретних
обставин справи. Так, судова колегiя Верховного Суду Украєни
визнала наявнiсть складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 165, в
дiях кiнорежисера С., внаслiдок зловживання службовим ста-
новищем якого загинула вiд опiкiв, отриманих пiд час
кiнозйомки, актриса - учасниця фiльму.
Стаття 166. Перевищення влади або служ-
бових повноважень
Перевищення влади або службових повноважень,
тобто вчинення службовою особою дiй, якi явно вихо-
дять за межi наданих Ти законом прав 1 повноважень,
якщо воно завдало Iстотноє шкоди державним чи гро-
мадським Iнтересам або охоронюваним законом пра-
вам та Iнтересам окремих громадян,
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
Перевищення влади або службових повноважень,
якщо воно супроводжувалося насильством, застосу-
ванням зброє або болiсними 1 такими, що ображають
особисту гiднiсть потерпiлого, дiями,
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
восьми рокiв.
(iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
1. Поняттям перевищення влади охоплюються випадки, коли
субукт злочину, який у представником влади, при виконаннi
своєх функцiй виходить за межi наданих йому повноважень або
дiу при цьому незаконними методами.
При перевищеннi службових повноважень службова особа,
яка не у представником влади, при здiйсненнi наданих єй повно-
важень виходить за єх межi аоо дiу при цьому незаконними
методами.
2. Обуктивна сторона перевищення влади або службових
повноважень без обтяжуючих обставин (ч. I ст. 166) виражауться
в: а) дiє службовоє осои, яка явно виходить за межi наданих єй
прав i повноважень або застосовуу недозволенi методи; б) на-
станнi наслiдкiв у виглядi iстотноє шкоди державним або гро-
мадським iнтересам або охоронюваним законом правам та iнте-
ресам окремих громадян або субуктам пiдприумницькоє
дiяльностi; в) причинному звязку мiж вказаними дiями та
шкiдливими наслiдками.
3. Для вирiшення питання про наявнiсть перевищення влади
або службових повноважень необхiдно спочатку зясувати ком-
петенцiю службовоє особи. Для цього слiд звернутися до
вiдповiдного закону або iншого нормативного акта, в якому
визначенi права та обовязки службовоє особи. Кримiнальна
вiдповiдальнiсть за ст. 166 у можливою лише у випадку, ксив
службова особа при наявностi всiх необхiдних ознак явно (тобго
очевидно, безпiдставно, iстотним чином) вийшла за межi наданих
єй прав та повноважень або дiяла недозволеними методами.
4. Дiє, якi явно виходять за межi компетенцiє службовоє особи,
за своєм характером можуть бути такими, вчинювати якi мають
право лише вищестоящi службовi особи або службовi особи iншого
вiдомства, або такими, якi можуть вчинюватись лише за
рiшенням колегiального органу. Йдеться про дiє, якi службова
особа правомочна здiйснювати лише за наявностi певних умов,
якi вимагау закон, а в даному конкретному випадку цi умови
були вiдсутнi i особа застосувала недозволений метод
(наприклад, застосування представником влади зброє при
вiдсутностi необхiдностi).
5. З субуктивноє сторони дiє, передбаченi ст. 166, вчиню-
ються лише умисно. Ставлення ж субукта до наслiдкiв може бути
як умисним, так i необережним. Службова особа усвiдомлюу, що
дiє, якi вона вчинюу, явно виходять за межi прав i повноважень,
наданих єй законом або iншим нормативним актом, i бажау IX
вчинити. При цьому службова особа передбачау настання iстотноє
шкоди i бажау (прямий умисел) або свiдомо допускау єє настання
(непрямий умисел) або легковажно розраховуу на єє вiдвернення
(злочинна самонадiянiсть) або не передбачау, хоча повинна була
i могла передбачити настання такоє шкоди (злочинна недбалiсть).
Мотив, яким керувалась службова особа при вчиненнi злочину
(корисливiсть, помста, заздрiсть, каруризм та iншi спонукання,
в тому числi викликанi хибно зрозумiлим поняттям "iнтересiв
справи"), не впливау на квалiфiкацiю вчиненого.
6. Субуктом перевищення влади або службових повноважень
може бути лише службова особа (див. п.6- коментаря до ст. 164)
7. Перевищення влади або службових повноважень вважауться
вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо воно суп-
роводжувалось насильством або застосуванням зоє або
дiями, що завдають страждання та принижують особисту
гiднiсть потерпiлого (ч.2 ст. 166).
8. Насильство, про яке йдеться в ст. 166, може бути як
фiзичним, так i психiчним.
Фiзичне насильство, як правило, виражауться в нанесеннi
побоєв або мордуваннi, завданнi легких або середньоє тяжкосгi
тiлесних ушкоджень, незаконному позбавленнi волi потерпiлого.
Заподiяння внаслiдок перевищення влади або службових повно-
важень смертi або тяжкого тiлесного ушкодження (як умисно,
так i з необережностi) повинно квалiфiкуватись за сукупнiспо
злочинiв - за ч.2 ст. 166 та статтею Кримiнального кодексу, що
передбачау вiдповiдальнiсть за вбивство чи тяжке тiлесне ушкод-
ження, вчиненi умисно чи з необережностi (п.9 постанови Пле-
нуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 "Про
судову практику в справах про злочини проти життя i здоровя
людини" (Бюлетень... - С.77).
9. Психiчне насильство може виражатися в погрозi вчинити
насильницькi дiє по вiдношенню до самого потерпiлого або його
близьких.
i0. Застосування зброє передбачау не тiльки спричинення
нею тiлесних ушкоджень або смертi, але й погрозу зброую.
11. Болiсними визнаються такi дiє, якi завдають потерпiлому
особливий фiзичний бiль або моральнi страждання.
12. Образливими вважаються дiє, якi принижують честь i
гiднiсть особи (див.коментар до ст. 126).
Стаття 167. Халатнiсть
Невиконання або неналежне виконання службовою
особою своєх службових обовязкiв через недбале або
несумлiнне до них ставлення, що завдало Iстотноє
шкоди державним чи громадським Iнтересам або охо
ронюваним законом правам та Iнтересам окремих гро-
мадян,
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до трьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. -1983. - №4. - Ст. 50).
1. Невиконання службових обовязкiв - це бездiяльнiсть
службовоє особи в умовах, коли вона повинна була i могла
вчинити дiє, якi входять в коло єє службових обовязкiв.
2. Неналежним виконанням службових обовязкiв слiд вва-
жати дiє службовоє особи в межах службових обовязкiв, якi
виконанi не так, як цього вимагають iнтереси служби (див.,
наприклад, справу Г. // Практика... - С.160-161). Невиконання
або неналежне виконання службовою особою своєх службових
обовязкiв може виявлятися не лише в одноразовiй бездiяльностi
або дiє, але й в тривалiй бездiяльностi або рядi дiй, виконаних
неналежним чином.
3. Халатнiсть може бути лише у вiдношеннi дiй, якi входять в
коло обовязкiв даноє службовоє особи, i за умови, що вона мала
обуктивну можливiсть єх виконати.
Халатнiсть передбачау також настання наслiдкiв у виглядi
iстотноє шкоди державним або громадським iнтересам або охоро-
нюваним законом правам та iнтересам окремих громадян або
iнтересам субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi. При цьому не-
обхiдно встановити, якi конкретно дiє службова особа повинна
була виконати, але фактично не виконала, або виконала не так,
як вимагауться, що i обумовило настання шкоди.
Про поняття iстотноє шкоди див. п.З коментаря до ст. 164.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться необе-
режнiстю у виглядi злочинноє недбалостi (службова особа не
передбачау шкiдливих наслiдкiв своує неналежноє роботи, хоча
повинна була i могла єх передбачити) або злочинноє самовпевне-
ностi (службова особа передбачау можливiсть настання
шкiдливих наслiдкiв своує дiє або бездiяльностi, але легковажно
розраховуу на єх вiдвернення).
5. Шкiдливi наслiдки, якi настали в результатi того, що служ-
бова особа в свиту недосвiдченостi, недостатньоє квалiфiкацiє або
з iнших обставин, що не залежать вiд неє, не могла справитись з
роботою, не дають пiдстав для обвинувачення в халатностi. Так
само службова особа не може вiдповiдати за шкiдливi наслiдки,
якi настали з незалежних вiд неє причин, якi вона не могла
усунути.
6. Субукта/й злочину у лише службова особа, в тому числi i
представник влади у випадках так званоє бездiяльностi влади.
Стаття 168. Одержання хабара
Одержання службовою особою особисто або через
посередникiв у будь-якому виглядi хабара за виконання
або невиконання в Iнтересах того, хто дау хабара, будь-
якоє дIТ, яку службова особа повинна була або могла
вчинити з використанням свого службового стану) -
карауться позбавленням волi на строк до десяти рокiв
з конфiскацiую майна.
ТI самi дIТ) вчиненi за попереднiм зговором групою
осiб, або неодноразово, або поуднанi з вимагательст-
вом хабара, або одержання хабара у великому розмiрi -
караються позбавленням волi на строк вiд пяти до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiую майна.
Дiє, передбаченi частинами 1 1 2 цiує статтi, вчиненi
службовою особою, яка займау вiдповiдальний стан,
або ранiше судилась за хабарництво, чи одержала ха-
бара в особливо великому розмiрi, -
караються позбавленням волi на строк вiд восьми до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiую майна
Примiтка. Великим розмiром хабара, передбэтеним цiую стат-
тею, вважауться такий, що в пятдесят i бiльше разiв перевищуу
мiнiмальний розмiр заробiтноє плати, а особливо великим розмiром -
що в сто пятдесят i бiльше разiв перевищуу встановлений законод-
ством Украєни мiнiмальний розмiр заробiтноє плати.
(В редакцiє Указу вiд 27 червня 1986 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1986. - №27. - Ст. 539).
(Iз змiнами, внесеними Законами вiд 6 березня 1992 р. i
17 червня 1992 р., 7 липня 1992 р. // Вiдомостi Верховна
Ради У крає ни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -ч">" -пг.ЗєI:
- 1992. - №39. - Ст. 570).
1. Хабарництво пiдривау авторитет державного апарату,
пiдприумства, установи чи органiзацiє, дискредитуу єх дiяльнiсть.
Хабарництво - родове поняття, яке охоплюу три нерозривно
повязанi мiж собою склади злочинiв: одержання хабара (ст.168),
посередництво в хабарництвi (ст. 169), дача хабара (ст. 170). До
хабарництва також примикау провокацiя хабара (ст. 171).
тим,, -~р- - -
-№35. -СТ.511;
2 Одержання хабара означау прийняття службовою особою
вiл iншоє особи матерiальних цiнностей, отримання майнових
вгод чи скористання послугами майнового характеру за дiяння,
яке вона повинна була чи могла виконати або виконала на
дристь iншоє особи завдяки службовому становищу.
I Поняття "хабар у будь-якому виглядi" передбачау його
майновий характер. Тому предметом хабара можуть бути
матерiальнi цiнностi (грошi, продукти, речi, будiвельнi ма-
iрiали, свiйськi тварини) або майновi блага (скажiмо, надання
зпдатноє путiвки до санаторiю, безплатний ремонт квартири
або передача права користування нею, пошиття одягу).
Не можуть визнаватися предметом хабара надання службовiй
особi послуги немайнового характеру (наприклад, улеслива ха-
рактеристика або вiдзив в пресi, iнтимний звязок, виступ на
"захист" службовоє особи, яка критикууться за недолiки в роботi).
4. Одержання хабара особисто або через посереднша>
означау, що предмет хабара вручауться особисто службовiй особi
або ж, з єє вiдома, близькiй або знайомiй людинi. Предмет хабара
може бути пересланий поштою, внесений на рахунок особи в
ощадний банк, а також може передаватися в бiльш завуальованiй
формi (скажiмо, навмисний програш грошей в карти, передача
речi пiд виглядом подарунка, дача грошей в борг без подальшого
повернення, продаж коштовноє речi за безцiнь i, навпаки,
придбання речi, яка не являу собою цiнностi, за велику грошову
суму, незаконна виплата премiальних або заробiтноє плати за
удаване сумiсництво).
5. Для квалiфiкацiє злочину за ст.168 необхiдно, щоб дiя
службовоє особи, за яку дано хабара, була чи могда бути вчинена
з використанням нею службового становища або випливаючоє з
нього можливостi чи повноважень давати вказiвки i контролювати
дiяльнiсть iнших органiзацiй. У випадку визнання особи
субуктом одержання хабара за дiє, вчиненi iншою службовою
особою, суд повинен встановити, чи могла ця особа в силу свого
службового становища та виконуваних обовязкiв за хабар вжити
заходiв до вчинення iншою службовою особою дiянь, оаханих
для хабародавця (абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 квiтня 1983 р. №1 "Про практику застосування
судами Украєни законодавства про вiдповiдальнiсть за ха-
барництво" // Бюлетень... - С. 136).
Одержання хабара вважауться закiнченим злочином з моменту
отримання службовою особою хоча б частки матерiальних
цiнностей або вигод незалежно вiд того, чи були вчиненi дiє в
iнтересах хабародавця. Вiдповiдальнiсть за одержання хабара
настау i тодi, коли службова особа, прийнявши матерiальну
винагороду, вiдмовилась виконати ранiш обумовленi дiяння по
службi або взагалi не мала намiру єх виконувати.
Вручення службовiй особi подарункiв або iнших пiдношень не за
певнi дiє по службi, а з метою пiдлабузництва, для встановлення або
пiдтримки з нею "добрих" стосункiв не у кримiнально карним.
6. Для складу злочину не мау значення, був прийнятий хабар
до, або пiсля виконання, або невиконання службовою особою
i7 Бюл. зєконодавсгеа. Спецвипуск. 513
певного дiяння по службi. Отриманню винагороди, в однiх
випадках, може передувати домовленiсть мiж хабародавцем i
хабарником про вчинення або утримання вiд вчинення дiй по
службi (хабар-пiдкуп); в iнших - дiє службовоє особи поперед-
ньою домовленiстю про матерiальну винагороду можуть не обу-
мовлюватись (хабар-винагорода). I в першому, i в другому
випадках буде мати мiсце одержання хабара.
7. Хабар може бути одержаний службовою особою за вчинення
як правомiрного, так i протиправного дiяння по службi. Якщо
одержання хабара повязане з вчиненням службовою особово
протиправного дiяння, яке утворюу самостiйний склад злочину
(наприклад, зловживання службовим становищем, службовцi
пiдлог, винесення суддями завiдомо неправосудного вироку),
вiдповiдальнiсть настау не лише за одержання хабара, а й за
злочин, вчинений нею (див. п.4 згаданоє постанови).
8. Поняття "iнтереси того, хто дау хабара" включау в себе
не лише особистi iнтереси хабародавця, але й слизьких йому осiб,
а також хибно зрозумiлi iнтереси тiує чи iншоє органiзацiє, з якою
вiн повязаний по службi.
9. Одержання хабара завжди вчинюуться з прямим умислам.
Службова особа усвiдомлюу, що вона незаконно отримуу ма-
терiальну вигоду вiд iншоє особи за вчинення певних дiй по
службi, i бажау отримати таку винагороду.
Умислом особи, яка одержала хабара, охоплюуться й те, що
особа, яка передау цiнностi, знау, що вона цим самим дала хабара.
Тому дiє службовоє особи, яка отримала матерiальнi цiнностi хiд
iншоє особи шляхом обману, повиннi квалiфiкуватись не як
одержання хабара, а як зловживання службовим становищем та
шахрайство (див. абз.З п.20 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 25 грудня 1992 р. №12 "Про судову практику в
справах про корисливi злочини проти приватноє власностi").
10. Субуктам одержання хабара може бути лише службова
особа (ДИВ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125