Вчинення декiлькох розкрадань рiзними способами, якщо
вони разом складають розкрадання в особливо веяккнх розмiрах,
належить квалiфiкувати за ст.86. При цьому важливим у лише
спрямованiсть умислу на розкрадання в особливо великих розмiрах.
2. У примiтцi до СТ.81 дауться визначення поняття особливо
великих розмiрi> викраденого. Розкрадання державного або
колективного майна визнауться вчиненим в особливо великих
розмiрах, якщо воно вчинене однiую особою чи групою осiб на
суму, що в двiстi пятдесят i бiльше разiв перевищуу мiнiмальний
розмiр заробiтноє плати, встановлений законодавством Украєни.
При цьому необхiдно мати на увазi положення: якщо кожний iз
спiвучасникiв брав безпосередню участь в розкраданнi майна в
особливо великих розмiрах або сприяв у цьому виконавцю
злочину, дiє всiх спiвучасникiв квалiфiкуються в залежностi вiд
загальноє вартостi викраденого. Коли ж особливо великий розмiр
викраденого у наслiдком декiлькох епiзодiв розкрадання,
вчинених групою осiб, окремi спiвучасники яких брали участь
не у всiх епiзодах, необхiдно по вiдношенню до кожного iз
спiвучасникiв встановити, на яку суму вчинено розкрадання за
його участю, i лише з урехуванням цього квалiфiкувати його дiє.
3. При ячиненiгi злочину, передбаченого ст.6 умисел винного
спрямований на заволодiвях майном в особливо великих розмiрах.
Якщо ж особа мала такай гмасел, а;iе вiн не здiйснився з неза-
лежних вiд єє водi обставин, зчинене належить квалiфiкуватя за ч.2
ст. i 7 i ст.!6. У випадку, кати умисел особи щодо розмiру викра-
деного нею був неконкретизований, вiдповiдальнiсть настау в за-
лежностi вiд фактичних тезмiрiв викраденого.
4. Субуктом розкрадання в особливо великих розмiрах,
вчиненого шляхом крадiжки, грабежу та розбою, може оути
особа, якiй до вчинення злочину минуло 14 рокiв, а у формi
шахрайства,привласнення або зловживання службовим ста-
новищем -16 рокiв.
Стаття вб-Вимагательство державного або
колективного майна
Вимога передачi державного або колективного майна
чи права на майно лiд погрозою насильства над осо-
бою) у вiданнi або пiд охороною яко? перебувау це май-
но, насильства над близькими Ти особами, розголо-
шення вiдомостей, що ганьблять П або близьких Ти
осiб, пошкодження або знищення єх особистого або де-
ржавного; або колективного майна, що перебувау в єх
вiданнi чи пiд охороною (вимагательство); -
карауться позбавленням волi на строк до чотирьох
рокiв з конфiскацiую майна чи без такоє або
виправними роботами на строк вiд одного до двох рокiв
э конфiскацiую майна чи без таксi.
Вимагательство, вчинене повторно, або за попе-
реднiм зговором групою осiб, або пiд погрозою
вбивства чи нанесення тяжких тiлесних ушкоджень, або
поуднане з насильством, що не е небезпечним для
життя 1 здоровя, або з пошкодженням чи знищенням
майна, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна.
Вимагательство; вчинене органiзованою групою, або
особливо небезпечним рецидивiстом, або поуднане з
насильством, небезпечним для життя i здоров я, або
таке, що завдало великоє шкоди, чи спричинило iншi
тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти роiв з конфiскацiую майна.
(Ст. 8 У Кодекс доповнено Указом вiд 6 березня 1989 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1989. -№12. -6т.96).
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№35. -Ст. 511).
1. Вимагательство - це предявлена iз корисливих спонукань
вимога передати дерхавне або колективне майно чи права на
нього, поуднана як iз погрозою насильства над особою, у вiданнi
або пiд охороною якоє перебувау це майно, насипства над
близькими єй особами, розголошення вiдомостей, що ганьблять єє
або близьких єй осiб, пошкодження або знищення майна, так iз
насильством, пошкодхеннхм чк знищенням майна.
Вимагательство посягау на два охоронюванi законом видв
суспiльних вiдносин: власнiсть i особу.
2. Вимагательство мау мiсце лише при наявностi двох язаемо-
пмязаних дiй: протвтракюго предявлення майновоє вимоги i
погрози заподiяння певноє шкоди, застосування насильства,
знищення або пошкодхення майна при невиконаннi такоє вимоги.
3. Про поняття вимоги див. п.8 коментаря до ст. 144.
Закон (ст. 86) обмежуу коло осiб, предявлення майновоє
вимоги до яких тягне вiдповiдальнiсть за вимагательство держав-
ного чи колективного майна. Це лише особи, у вiданнi чи пiд
дороною яких перебувау це майно. Такими у особи, якi в силу
службових обовязкiв, договiрних вiдносин або спецiального до-
ручення державноє чи колективноє органiзацiє здiйснюють по
вiдношенню до майна, що вимагауться, правомочнiсть по розпо-
рядженню, управлiнню, доставцi, зберiганню (комiрник, прода-
вець, касир та iн. особи) або охороняють таке майно.
Предявлення вимоги про передачу державного або ко-
-лективного майна до iнших осiб не утворюу складу злочину,
передбаченого ст.86. Зокрема, це стосууться осiб, якi викрали
державне чи колективне майно або заволодiли ним iншим
протиправним шляхом. Вимагательство у них такого майна слiд
квалiфiкувати за ст. 144.
4. Майнова вимога визнауться вимагательством лише у випад-
ку, коли вона поуднана з погрозою.
Погроза повинна бути дiйсною i реальною. При визначеннi
реальностi погрози необхiдно виходити iз субуктивного ставлен-
ня до неє винного i субуктивного сприйняття єє потерпiлим.
Реальнiсть погрози не означау, що вимагатель дiйсно мау намiр
обовязково привести iє у виконання. Достатньо, щдб винний
гадав, що залякування, яке вiн застосовуу, сприймауться потер-
пiлим як таке, що цiлком може бути здiйснене, i спроможне
змусити того думати, що небезпека заподiяння шкоди, якою йому
загрожують, може стати дiйснiстю, якщо вiн проiгноруу вимогу
вимагателя.Погроза при вимагательствi може бути виражена в
будь-якiй формi: усно чи письмово, безпосередньо потерпiлому
чи через iнших осiб, по телефону.за допомогою жестiв, мiмики
та iншими способами.Разом з тим, щоб мати бажану дiю, вона
повинна бути доведена до свiдомостi потерпiлого. В окремих
випадках погроза може i не висловлюватися у звичному смислi
цього слова.Вимагатель може обмежитись предявленням майно-
воє вимоги, вважаючи, що потерпiлому i без оголошення погрози
зрозумiла можливiсть заподiяння йому шкоди у разi невиконання
предявленоє вимоги (це може бути обумовлено,наприклад,
вiдносинами мiж потерпiлим i винним, що передували вимага-
тельству, iншими обставинами,що давали пiдстави робити висно-
вок про можливiсть заподiяння шкоди).
Вимагательська погроза може вiдноситись як до самого
потерпшого, так i до близьких йому осiб.До таких слiд вiдносити
близьких родичiв.зазначених в ст. 32 КПК,а також iнших
осiб,доля яких для потерпiлого мау iстотне значення.
5. В ст. 86 названi три види погроз, якi в поуднаннi з
майновою вимогою утворюють склад вимагательства: погроза
насильством, погроза розголошенням вiдомостей, що ганьблять,
погроза пошкодженням або знищенням майна. Про поняття цих
погроз див. пп. 10, II, 12 коментаря до ст. 144.
6. Вимагательство слiд вважати закiнченим з моменту
предявлення вимоги, поуднаноє з погрозою або насильством,
незалежно вiд досягнення винним поставленоє мети.
7.3 субуктивноє сторони вимагательство характеризууться
прямим умислом, корисливим мотивом i метою незаконного
одержання державного або колективного майна або права на
нього. Стосовно iнших наслiдкiв (ч.З ст.86) психiчне ставлення
винноє особи може бути як умисним, так i необережним.
8. Субуктом вимагательства може бути особа, яка на момент
його вчинення досягла шiстнадцяти рокiв.
9. Про обставини, що обтяжують вимагательство державного або
колективного майна ( вчинене повторно, або за попереднiм зговором
групою осiб, або пiд погрозою воивства чи нанесення тяжких
тiлесних ушкоджень, або поуднане з насильством, що не у небез-
печним для життя i здоровя, або з пошкодженням чи знищенням
майна - ч.2; вчинене органiзованою групою або особливо небез-
печним рецидивiстом, аоо поуднане з насильством, небезпечним для
життя i здоровя, або таке, що завдало великоє шкоди чи спричинило
iншi тяжкi наслiдки - ч.З), див. коментар до ст. 144.
Стаття 87. Спричинення майновоє шкоди
шляхом обману або зловживання
довiрям
Спричинення майнове? шкоди державi або гро-
мадськiй органiзацiє шляхом обману або зловживання
довiрям, при вiдсутностi ознак розкрадання) Ї
карауться виправними роботами на строк до двох
рокiв, або позбавленням права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох
рокiв; або штрафом у розмiрi до чотирьохсот карбо-
ванцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
1. безпосереднiм, обуктом злочину виступають суспiльнi
вiдносини по формуванню фондiв державноє або колективноє
власностi i вiдносини по використанню державного або ко-
лективного майна.
2. Обекiпшна сторона злочину характеризууться за-
подiянням майновоє шкоди шляхом обману або зловживання
довiрям за вiдсутностi ознак розкрадання.
Спричинення майновоє шкоди може здiйснюватись в такiй
формi;
а) незаконне використання державного або колективного май-
на. На вiдмiну вiд розкрадання майно не вибувау з фондiв
власника, а лише протиправно використовууться iншою особою.
Найбiльш поширеним у самовiльне використання транспортних
засобiв, машин, механiзмiв чи iнших предметiв. Заподiяна май-
нова шкода в таких випадках складауться з; а) вартостi
використаного майна (амортизацiйнi вiдрахування); б) вартостi
витраченого майна (вартiсть пального, електроенергiє); в) за-
рооIтноє плати, виплаченоє винному пiд час незаконного
використання майна у своєх цiлях; г) шкоди у виглядi упущеноє
вигоди, тобто неотримання власником запланованого додаткомго
прибутку;
6) ухилення вiд сплати обовязкових платежiв. Для цiує форми
спричинення майновоє шкоди властиво те, що особа не передау
державнiй або колективнiй органiзацiє своу власне майно, яке
повинна була передати, тобто "непередача належного",
наприклад, несплата рiзноманiтних мит i зборiв; ухилення вiд
сплати платежiв за користування газом, електроенергiую тощо;
ухилення вiд сплати податкiв шляхом пiдробки документiв.
Спричинення майновоє шкоди в таких випадках полягау в тому,
що державнi або колективнi фонди не поповнюються майном, яке
повинно було надiйти туди вiдповiдно до закону;
в) звернення особою на свою користь або користь iнших осiб
платежiв, якi повиннi були надiйти вiд окремих громадян державi
або колективним органiзацiям. В залежностi вiд наявностi або
вiдсутностi повноважень на отримання та оприбуткування пла-
тежiв такi дiяння здiйснюються шляхом: а)привласйення майна
особою, яка не мау повноважень приймання та його оприбутку-
вання. Наприклад, привласнення грошей провiдником поєзда за
безквитковий проєзд пасажирiв; б) привласнення платежiв осо-
бою, службовi повноваження якоє повязанi з єх прийманням та
оприбуткуванням. Квалiфiкацiя таких дiй залежить вiд того,
надiйшли чи нi платежi в фонд державноє або колективноє
власностi. Якщо платежi вже надiйшли в такi фонди, то єх
привласнення слiд квалiфiкувати як розкрадання. В разi, коли
платежi ще не у державною чи колективною власнiстю, то єх
корисливе утримання слiд квалiфiкувати за ст.87. Слiд вважати,
що платежi переходять у власнiсть державноє або колективноє
органiзацiє з моменту видачi документа, який засвiдчуу цей факт.
3. Способами вчинення злочину, передбаченого ст.87, у обман
або зловживання довiрям. Заподiяння майновоє шкоди шляхом
обману, здiйсненого з пiдробкою документiв, а також з
використанням пiдроблених документiв, слiд квалiфiкувати за
сукупнiстю злочинiв, передбачених ст.87 i ст. 194.
4. Злочин вважауться закiнченим з моменту спричинення
майновоє шкоди державнiй або колективнiй органiзацiє. Для складу
злочину необхiдно, щоб ця шкода була значною. Слiд мата на увазi,
що КАП передбачау вiдповiдальнiсть за скоуння подiбних правопо-
пушень. Наприклад, ч. I ст. 132 КАП передбачау вiдповiдальнiсть за
-амовiльне використання транспортних засобiв, машин чи ме-
.iкзпiв, яке спричинило незначну майнову шкоду.
5. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
у.дчслом, а також корисливою метою.
Сi. Субукт злочину - особа, яка на момент вчинення злочину
досягла шiстнадцяти рокiв. Субуктом може бути тiльки приватна
особа. Службова особа, яка заподiяла iстотну матерiальну шкоду
пержавнiй або колективнiй органiзацiє шляхом зловживання
с.iужбовим становищем, при наявностi всiх ознак злочину, мау
нести вiдповiдальнiсть за ст. 165.
Стаття 87\ Виключена.
(Ст. 8 Кодекс доповнено Указом вiд 27 червня 1986 р. //
Вiдомостi ВерховноєРади УРСР. -198В. -№27. -Ст. 539).
(Виключена Законом вiд 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1992. -№39. -Ст.570).
Стаття 87.Виключена.
(Ст. В Кодекс доповнено Указом вiд 27 червня 1986 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1986. -№27. -Ст. 539).
(Виключена Законом вiд 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1992. - №39. - Ст. 570).
Стаття 88. Привласнення знайденого або
такого, що випадково опинилося у
многое
майна
Привласнення знайденого або такого, що випадково
опинилося у винного, цiнного майна, яке завiдомо на-
лежить державi або громадськiй органiзацiє, -
карауться виправними роботами на строк до одного
року або штрафом у розмiрi до чотирьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. -№4. - Ст. 50 ; Вiдомостi ВерховноєРади Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Предметом злочину виступау майно, яке перебувау у
власностi державних або колективних органiзацiй, установ чи
пiдприумств. Воно може бути втраченим або вийти з фактичного
володiння внаслiдок рiзноманiтних обставин. Предметом злочину
може бути також скарб, оскiльки вiн у власнiстю держави.
Предметом розглядуваного злочину у тiльки цiнне майно. Не у
предметом злочину майно незначноє вартостi.
2. Обуктивна сторона злочину полягау в привласненнi
знайденого або такого, що випадково опинилося у винного,
майна, що у предметом злочину.
Привласнення полягау в тому, що особа, до якоє потрапляу
майно, яке єй не належить, протизаконне залишау його в своуму
володiннi. Характерним для цього складу злочину у те, що майно
потрапляу до особи не в звязку з єє неправомiрними дiями.
Знайденим вважауться таке майно, яке вийшло з фактичного
володiння держави або колективноє органiзацiє чи пiдприумства
в результатi рiзноманiтних причин (втрата внаслiдок дiє
стихiйноє сили, втрата при перевезеннi тощо). Це майно зна-
ходиться в бездоглядному станi. Не виключауться
вiдповiдальнiсть за ст.88, якщо особа, яка знайшла майно, була
свiдком факту його втрати.
Тахим, що випадково опинилося у винного, визнауться майно,
яке надiйшло в його володiння в результатi обставин, щодо мають
звязку з дiями винного. Наприклад, приблудилась тварина,
одержанi зайвi грошi, помилково виданi касиром. Однак, якщо
помилка касира була виявлена особою не пiсля отримання гро-
шей, а пiд час єх отримання, i вона про це не повiдомляу, такi дiє
слiд квалiфiкувати за ст. 83 як розкрадання державного чи ко-
лективного майна шляхом шахрайства. Якщо винний якоюсь
мiрою сприяв заволодiнаю державним чи колективним майном,
то його дiє слiд квалiфiкувати як розкрадання цього майна.
Наприклад, для того щоб майно випало з вантажного автомобiлi
на дорогу, винний викопав рiв.
Саме заволодiння знайденим чи таким, що випадково
опинилося у винного, майном, при вiдсутностi мети його привлас-
нення не у злочином. Тiльки наступнi дiяння, повязанi з
утриманням майна та розпорядженням ним, у злочинними.
Злочин у закiнченим з моменту привласнення майна.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Винний знау, що майно, яке вiв привласнив, налехить
державi або колективнiй органiзацiє чи пiдприумству. Якщо
винний не знав про приналежнiсть майна державi чи колективнiй
органiзацiє, кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться.
4. Субукт злочину - особа, яка на момент скоуння злочину
досягла шiстнадцятирiчного вiку.
Стаття 89. Умисне знищення або пошкодження
державного чи колективного майна
Умисне знищення або пошкодження державного чи
колективного майна -
карауться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв.
Те саме дiяння, вчинене шляхом пiдпалу або Iншим
загальнонебезпечним способом, а так само умисне
знищення чи iстотне пошкодження лiсових масивiв
шляхом пiдпалу -
караються поебавяеиням волi на строк до девяти рокiв.
Умисне знищення або пошкодження децжавиего чи
колективмего майна або лiсових масивiв, вчинене шля-
хом пiдпалу або Iншим загалимебеапечним епево-
бом, якщо це дiяння епричинило людськi жертви абе зв-
вдале евеблим великоє шкоди,-
карауться позбавленням волi на строк вiд восьми до
пятнадцяти рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
вони разом складають розкрадання в особливо веяккнх розмiрах,
належить квалiфiкувати за ст.86. При цьому важливим у лише
спрямованiсть умислу на розкрадання в особливо великих розмiрах.
2. У примiтцi до СТ.81 дауться визначення поняття особливо
великих розмiрi> викраденого. Розкрадання державного або
колективного майна визнауться вчиненим в особливо великих
розмiрах, якщо воно вчинене однiую особою чи групою осiб на
суму, що в двiстi пятдесят i бiльше разiв перевищуу мiнiмальний
розмiр заробiтноє плати, встановлений законодавством Украєни.
При цьому необхiдно мати на увазi положення: якщо кожний iз
спiвучасникiв брав безпосередню участь в розкраданнi майна в
особливо великих розмiрах або сприяв у цьому виконавцю
злочину, дiє всiх спiвучасникiв квалiфiкуються в залежностi вiд
загальноє вартостi викраденого. Коли ж особливо великий розмiр
викраденого у наслiдком декiлькох епiзодiв розкрадання,
вчинених групою осiб, окремi спiвучасники яких брали участь
не у всiх епiзодах, необхiдно по вiдношенню до кожного iз
спiвучасникiв встановити, на яку суму вчинено розкрадання за
його участю, i лише з урехуванням цього квалiфiкувати його дiє.
3. При ячиненiгi злочину, передбаченого ст.6 умисел винного
спрямований на заволодiвях майном в особливо великих розмiрах.
Якщо ж особа мала такай гмасел, а;iе вiн не здiйснився з неза-
лежних вiд єє водi обставин, зчинене належить квалiфiкуватя за ч.2
ст. i 7 i ст.!6. У випадку, кати умисел особи щодо розмiру викра-
деного нею був неконкретизований, вiдповiдальнiсть настау в за-
лежностi вiд фактичних тезмiрiв викраденого.
4. Субуктом розкрадання в особливо великих розмiрах,
вчиненого шляхом крадiжки, грабежу та розбою, може оути
особа, якiй до вчинення злочину минуло 14 рокiв, а у формi
шахрайства,привласнення або зловживання службовим ста-
новищем -16 рокiв.
Стаття вб-Вимагательство державного або
колективного майна
Вимога передачi державного або колективного майна
чи права на майно лiд погрозою насильства над осо-
бою) у вiданнi або пiд охороною яко? перебувау це май-
но, насильства над близькими Ти особами, розголо-
шення вiдомостей, що ганьблять П або близьких Ти
осiб, пошкодження або знищення єх особистого або де-
ржавного; або колективного майна, що перебувау в єх
вiданнi чи пiд охороною (вимагательство); -
карауться позбавленням волi на строк до чотирьох
рокiв з конфiскацiую майна чи без такоє або
виправними роботами на строк вiд одного до двох рокiв
э конфiскацiую майна чи без таксi.
Вимагательство, вчинене повторно, або за попе-
реднiм зговором групою осiб, або пiд погрозою
вбивства чи нанесення тяжких тiлесних ушкоджень, або
поуднане з насильством, що не е небезпечним для
життя 1 здоровя, або з пошкодженням чи знищенням
майна, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна.
Вимагательство; вчинене органiзованою групою, або
особливо небезпечним рецидивiстом, або поуднане з
насильством, небезпечним для життя i здоров я, або
таке, що завдало великоє шкоди, чи спричинило iншi
тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти роiв з конфiскацiую майна.
(Ст. 8 У Кодекс доповнено Указом вiд 6 березня 1989 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1989. -№12. -6т.96).
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№35. -Ст. 511).
1. Вимагательство - це предявлена iз корисливих спонукань
вимога передати дерхавне або колективне майно чи права на
нього, поуднана як iз погрозою насильства над особою, у вiданнi
або пiд охороною якоє перебувау це майно, насипства над
близькими єй особами, розголошення вiдомостей, що ганьблять єє
або близьких єй осiб, пошкодження або знищення майна, так iз
насильством, пошкодхеннхм чк знищенням майна.
Вимагательство посягау на два охоронюванi законом видв
суспiльних вiдносин: власнiсть i особу.
2. Вимагательство мау мiсце лише при наявностi двох язаемо-
пмязаних дiй: протвтракюго предявлення майновоє вимоги i
погрози заподiяння певноє шкоди, застосування насильства,
знищення або пошкодхення майна при невиконаннi такоє вимоги.
3. Про поняття вимоги див. п.8 коментаря до ст. 144.
Закон (ст. 86) обмежуу коло осiб, предявлення майновоє
вимоги до яких тягне вiдповiдальнiсть за вимагательство держав-
ного чи колективного майна. Це лише особи, у вiданнi чи пiд
дороною яких перебувау це майно. Такими у особи, якi в силу
службових обовязкiв, договiрних вiдносин або спецiального до-
ручення державноє чи колективноє органiзацiє здiйснюють по
вiдношенню до майна, що вимагауться, правомочнiсть по розпо-
рядженню, управлiнню, доставцi, зберiганню (комiрник, прода-
вець, касир та iн. особи) або охороняють таке майно.
Предявлення вимоги про передачу державного або ко-
-лективного майна до iнших осiб не утворюу складу злочину,
передбаченого ст.86. Зокрема, це стосууться осiб, якi викрали
державне чи колективне майно або заволодiли ним iншим
протиправним шляхом. Вимагательство у них такого майна слiд
квалiфiкувати за ст. 144.
4. Майнова вимога визнауться вимагательством лише у випад-
ку, коли вона поуднана з погрозою.
Погроза повинна бути дiйсною i реальною. При визначеннi
реальностi погрози необхiдно виходити iз субуктивного ставлен-
ня до неє винного i субуктивного сприйняття єє потерпiлим.
Реальнiсть погрози не означау, що вимагатель дiйсно мау намiр
обовязково привести iє у виконання. Достатньо, щдб винний
гадав, що залякування, яке вiн застосовуу, сприймауться потер-
пiлим як таке, що цiлком може бути здiйснене, i спроможне
змусити того думати, що небезпека заподiяння шкоди, якою йому
загрожують, може стати дiйснiстю, якщо вiн проiгноруу вимогу
вимагателя.Погроза при вимагательствi може бути виражена в
будь-якiй формi: усно чи письмово, безпосередньо потерпiлому
чи через iнших осiб, по телефону.за допомогою жестiв, мiмики
та iншими способами.Разом з тим, щоб мати бажану дiю, вона
повинна бути доведена до свiдомостi потерпiлого. В окремих
випадках погроза може i не висловлюватися у звичному смислi
цього слова.Вимагатель може обмежитись предявленням майно-
воє вимоги, вважаючи, що потерпiлому i без оголошення погрози
зрозумiла можливiсть заподiяння йому шкоди у разi невиконання
предявленоє вимоги (це може бути обумовлено,наприклад,
вiдносинами мiж потерпiлим i винним, що передували вимага-
тельству, iншими обставинами,що давали пiдстави робити висно-
вок про можливiсть заподiяння шкоди).
Вимагательська погроза може вiдноситись як до самого
потерпшого, так i до близьких йому осiб.До таких слiд вiдносити
близьких родичiв.зазначених в ст. 32 КПК,а також iнших
осiб,доля яких для потерпiлого мау iстотне значення.
5. В ст. 86 названi три види погроз, якi в поуднаннi з
майновою вимогою утворюють склад вимагательства: погроза
насильством, погроза розголошенням вiдомостей, що ганьблять,
погроза пошкодженням або знищенням майна. Про поняття цих
погроз див. пп. 10, II, 12 коментаря до ст. 144.
6. Вимагательство слiд вважати закiнченим з моменту
предявлення вимоги, поуднаноє з погрозою або насильством,
незалежно вiд досягнення винним поставленоє мети.
7.3 субуктивноє сторони вимагательство характеризууться
прямим умислом, корисливим мотивом i метою незаконного
одержання державного або колективного майна або права на
нього. Стосовно iнших наслiдкiв (ч.З ст.86) психiчне ставлення
винноє особи може бути як умисним, так i необережним.
8. Субуктом вимагательства може бути особа, яка на момент
його вчинення досягла шiстнадцяти рокiв.
9. Про обставини, що обтяжують вимагательство державного або
колективного майна ( вчинене повторно, або за попереднiм зговором
групою осiб, або пiд погрозою воивства чи нанесення тяжких
тiлесних ушкоджень, або поуднане з насильством, що не у небез-
печним для життя i здоровя, або з пошкодженням чи знищенням
майна - ч.2; вчинене органiзованою групою або особливо небез-
печним рецидивiстом, аоо поуднане з насильством, небезпечним для
життя i здоровя, або таке, що завдало великоє шкоди чи спричинило
iншi тяжкi наслiдки - ч.З), див. коментар до ст. 144.
Стаття 87. Спричинення майновоє шкоди
шляхом обману або зловживання
довiрям
Спричинення майнове? шкоди державi або гро-
мадськiй органiзацiє шляхом обману або зловживання
довiрям, при вiдсутностi ознак розкрадання) Ї
карауться виправними роботами на строк до двох
рокiв, або позбавленням права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох
рокiв; або штрафом у розмiрi до чотирьохсот карбо-
ванцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
1. безпосереднiм, обуктом злочину виступають суспiльнi
вiдносини по формуванню фондiв державноє або колективноє
власностi i вiдносини по використанню державного або ко-
лективного майна.
2. Обекiпшна сторона злочину характеризууться за-
подiянням майновоє шкоди шляхом обману або зловживання
довiрям за вiдсутностi ознак розкрадання.
Спричинення майновоє шкоди може здiйснюватись в такiй
формi;
а) незаконне використання державного або колективного май-
на. На вiдмiну вiд розкрадання майно не вибувау з фондiв
власника, а лише протиправно використовууться iншою особою.
Найбiльш поширеним у самовiльне використання транспортних
засобiв, машин, механiзмiв чи iнших предметiв. Заподiяна май-
нова шкода в таких випадках складауться з; а) вартостi
використаного майна (амортизацiйнi вiдрахування); б) вартостi
витраченого майна (вартiсть пального, електроенергiє); в) за-
рооIтноє плати, виплаченоє винному пiд час незаконного
використання майна у своєх цiлях; г) шкоди у виглядi упущеноє
вигоди, тобто неотримання власником запланованого додаткомго
прибутку;
6) ухилення вiд сплати обовязкових платежiв. Для цiує форми
спричинення майновоє шкоди властиво те, що особа не передау
державнiй або колективнiй органiзацiє своу власне майно, яке
повинна була передати, тобто "непередача належного",
наприклад, несплата рiзноманiтних мит i зборiв; ухилення вiд
сплати платежiв за користування газом, електроенергiую тощо;
ухилення вiд сплати податкiв шляхом пiдробки документiв.
Спричинення майновоє шкоди в таких випадках полягау в тому,
що державнi або колективнi фонди не поповнюються майном, яке
повинно було надiйти туди вiдповiдно до закону;
в) звернення особою на свою користь або користь iнших осiб
платежiв, якi повиннi були надiйти вiд окремих громадян державi
або колективним органiзацiям. В залежностi вiд наявностi або
вiдсутностi повноважень на отримання та оприбуткування пла-
тежiв такi дiяння здiйснюються шляхом: а)привласйення майна
особою, яка не мау повноважень приймання та його оприбутку-
вання. Наприклад, привласнення грошей провiдником поєзда за
безквитковий проєзд пасажирiв; б) привласнення платежiв осо-
бою, службовi повноваження якоє повязанi з єх прийманням та
оприбуткуванням. Квалiфiкацiя таких дiй залежить вiд того,
надiйшли чи нi платежi в фонд державноє або колективноє
власностi. Якщо платежi вже надiйшли в такi фонди, то єх
привласнення слiд квалiфiкувати як розкрадання. В разi, коли
платежi ще не у державною чи колективною власнiстю, то єх
корисливе утримання слiд квалiфiкувати за ст.87. Слiд вважати,
що платежi переходять у власнiсть державноє або колективноє
органiзацiє з моменту видачi документа, який засвiдчуу цей факт.
3. Способами вчинення злочину, передбаченого ст.87, у обман
або зловживання довiрям. Заподiяння майновоє шкоди шляхом
обману, здiйсненого з пiдробкою документiв, а також з
використанням пiдроблених документiв, слiд квалiфiкувати за
сукупнiстю злочинiв, передбачених ст.87 i ст. 194.
4. Злочин вважауться закiнченим з моменту спричинення
майновоє шкоди державнiй або колективнiй органiзацiє. Для складу
злочину необхiдно, щоб ця шкода була значною. Слiд мата на увазi,
що КАП передбачау вiдповiдальнiсть за скоуння подiбних правопо-
пушень. Наприклад, ч. I ст. 132 КАП передбачау вiдповiдальнiсть за
-амовiльне використання транспортних засобiв, машин чи ме-
.iкзпiв, яке спричинило незначну майнову шкоду.
5. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
у.дчслом, а також корисливою метою.
Сi. Субукт злочину - особа, яка на момент вчинення злочину
досягла шiстнадцяти рокiв. Субуктом може бути тiльки приватна
особа. Службова особа, яка заподiяла iстотну матерiальну шкоду
пержавнiй або колективнiй органiзацiє шляхом зловживання
с.iужбовим становищем, при наявностi всiх ознак злочину, мау
нести вiдповiдальнiсть за ст. 165.
Стаття 87\ Виключена.
(Ст. 8 Кодекс доповнено Указом вiд 27 червня 1986 р. //
Вiдомостi ВерховноєРади УРСР. -198В. -№27. -Ст. 539).
(Виключена Законом вiд 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1992. -№39. -Ст.570).
Стаття 87.Виключена.
(Ст. В Кодекс доповнено Указом вiд 27 червня 1986 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1986. -№27. -Ст. 539).
(Виключена Законом вiд 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1992. - №39. - Ст. 570).
Стаття 88. Привласнення знайденого або
такого, що випадково опинилося у
многое
майна
Привласнення знайденого або такого, що випадково
опинилося у винного, цiнного майна, яке завiдомо на-
лежить державi або громадськiй органiзацiє, -
карауться виправними роботами на строк до одного
року або штрафом у розмiрi до чотирьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. -№4. - Ст. 50 ; Вiдомостi ВерховноєРади Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Предметом злочину виступау майно, яке перебувау у
власностi державних або колективних органiзацiй, установ чи
пiдприумств. Воно може бути втраченим або вийти з фактичного
володiння внаслiдок рiзноманiтних обставин. Предметом злочину
може бути також скарб, оскiльки вiн у власнiстю держави.
Предметом розглядуваного злочину у тiльки цiнне майно. Не у
предметом злочину майно незначноє вартостi.
2. Обуктивна сторона злочину полягау в привласненнi
знайденого або такого, що випадково опинилося у винного,
майна, що у предметом злочину.
Привласнення полягау в тому, що особа, до якоє потрапляу
майно, яке єй не належить, протизаконне залишау його в своуму
володiннi. Характерним для цього складу злочину у те, що майно
потрапляу до особи не в звязку з єє неправомiрними дiями.
Знайденим вважауться таке майно, яке вийшло з фактичного
володiння держави або колективноє органiзацiє чи пiдприумства
в результатi рiзноманiтних причин (втрата внаслiдок дiє
стихiйноє сили, втрата при перевезеннi тощо). Це майно зна-
ходиться в бездоглядному станi. Не виключауться
вiдповiдальнiсть за ст.88, якщо особа, яка знайшла майно, була
свiдком факту його втрати.
Тахим, що випадково опинилося у винного, визнауться майно,
яке надiйшло в його володiння в результатi обставин, щодо мають
звязку з дiями винного. Наприклад, приблудилась тварина,
одержанi зайвi грошi, помилково виданi касиром. Однак, якщо
помилка касира була виявлена особою не пiсля отримання гро-
шей, а пiд час єх отримання, i вона про це не повiдомляу, такi дiє
слiд квалiфiкувати за ст. 83 як розкрадання державного чи ко-
лективного майна шляхом шахрайства. Якщо винний якоюсь
мiрою сприяв заволодiнаю державним чи колективним майном,
то його дiє слiд квалiфiкувати як розкрадання цього майна.
Наприклад, для того щоб майно випало з вантажного автомобiлi
на дорогу, винний викопав рiв.
Саме заволодiння знайденим чи таким, що випадково
опинилося у винного, майном, при вiдсутностi мети його привлас-
нення не у злочином. Тiльки наступнi дiяння, повязанi з
утриманням майна та розпорядженням ним, у злочинними.
Злочин у закiнченим з моменту привласнення майна.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Винний знау, що майно, яке вiв привласнив, налехить
державi або колективнiй органiзацiє чи пiдприумству. Якщо
винний не знав про приналежнiсть майна державi чи колективнiй
органiзацiє, кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться.
4. Субукт злочину - особа, яка на момент скоуння злочину
досягла шiстнадцятирiчного вiку.
Стаття 89. Умисне знищення або пошкодження
державного чи колективного майна
Умисне знищення або пошкодження державного чи
колективного майна -
карауться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв.
Те саме дiяння, вчинене шляхом пiдпалу або Iншим
загальнонебезпечним способом, а так само умисне
знищення чи iстотне пошкодження лiсових масивiв
шляхом пiдпалу -
караються поебавяеиням волi на строк до девяти рокiв.
Умисне знищення або пошкодження децжавиего чи
колективмего майна або лiсових масивiв, вчинене шля-
хом пiдпалу або Iншим загалимебеапечним епево-
бом, якщо це дiяння епричинило людськi жертви абе зв-
вдале евеблим великоє шкоди,-
карауться позбавленням волi на строк вiд восьми до
пятнадцяти рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125