Передача неповнолiтнього пiд нагляд окремим громадя-
нам полягау в покладеннi на них обовязкiв по вихованню i
контролю за поведiнкою пiднаглядного. Вона можлива лише на
прохання громадян, якими звичайно мають бути особи, якi добре
проявили себе на педагогiчнiй роботi або в iншiй сферi суспiльне
корисноє дiяльностi.
При передачi неповнолiтнього пiд нагляд батькам або особам,
якi єх замiнюють, педагогiчному або трудовому колективу, а
також окремим громадянам суд не встановлюу строкiв нагляду.
На практицi нагляд такими особами чи колективами
здiйснюуться протягом принаймнi одного року.
9. Покладення на неновнолатаого обовязку вiдшкодувати
заподiянi збитки може ути застосоване судом як примусовий
захiд виховного характеру лише до тих неповнолiтнiх, якi досягли
пятнадцятирiчного вiку i в той же час мають належне єм майно або
власний заробiток (зарплата на постiйному або тимчасовому мiсцi
роботи, стипендiя, пенсiя тощо).
Цей примусовий захiд виховного характеру застосовууться
лише в тому разi, якщо вчиненим неповнолiтнiм злочином або
суспiльне небезпечним дiянням було завдано матерiальноє шкоди
фiзичнiй або юридичнiй особi.
10. Направлення неповнолiтнього до спецiально! навчаль-
но-виховноє установи для дiтей i пiдлiткiв означау
помiщення його в спецiальну школу або спецiальне професiйно-
технiчне училище. Це найбiльш суворий примусовий захiд
виховного характеру, який повязаний з iзоляцiую непов-
нолiтнього, вилученням його iз звичних умов життя. Вiн засто-
совууться до неповнолiтнiх, якi вчинили оiльш серйознi злочини
з числа тих, що не становлять великоє суспiльноє небезпеки, та
бiльш серйознi суспiльне небезпечнi дiяння, за якi неповнолiтнiй
не може нести кримiнальноє вiдповiдальностi у звязку з недо-
сягненням певного вiку. При вирiшеннi цього питання суд
враховуу, зокрема, що неповнолiтнiй важко пiддауться вихован-
ню, вийшов з-пiд благотворного батькiвського впливу чи впливу
педагогiчного або трудового колективу, пiдпав пiд негативний
вплив iнших осiб тощо.
До спецiальноє школи направляються неповнолiтнi правопо-
рушники вiхом вiд одинадцяти до чотирнадцяти рокiв. В цих
школах вони можуть утримуватись до досягнення пятнадцяти
рокiв. У виняткових випадках (у разi необхiдностi завершення
навчання у вiдповiдному класi, раптовоє смертi оатькiв,
стихiйного лиха за мiсцем проживання та iн.) перебування учнiв
у спецiальних школах за клопотанням ради школи (педагогiчноє
ради) може бути продовжено до закiнчення навчального року.
Неповнолiтнi пересувають у спецiальнiй школi до виправлення,
але не бiльше трьох рокiв. Особливостi педагогiчного режиму;
умов виховання та тримання дiтей i пiдлiткiв у спецiальнiй школi
мiзяачаються: спецiальним режимом дня та системою навчальноє
i виховноє роботи; постiйним наглядом i педагогiчним контролем;
виключенням можливостi вiльного виходу за межi територiє
спецiальноє школи без дозволу адмiнiстрацiє. Спецiальна школа
покликана забезпечувати соцiальну реабiлiтацiю учнiв, вихову-
вати в них розумiння загальнолюдських цiнностей, громадську
позицiю, готувати до активноє трудовоє дiяльностi, забезпечувати
правове виховання. Учнi, якi стали на шлях виправлення, за
лостановою суду згiдно з клопотанням директора спецiальноє
школи можуть оути достроково звiльненi i направленi на навчан-
ня до загальноосвiтнiх шкiл, професiйних навчально-виховних
закладiв або на роботу. Звiльнення учнiв iз спецiальноє школа
проводиться на пiдставi клопотання батькiв або осiб. якi єх
замiнюють, чи за поданням директора. Питання про доцiльнiсть
перебування учнiв у спецiальнiй школi розглядауться через рiк
(повторно - через шiсть мiсяцiв) i остаточно вирiшууться судом
за мiсцем розташування закладу. Подальше перебування у
спецiальнiй школi учнiв, якi не стали на шлях виправлення, але
досягли пятнадцятирiчного вiку, вирiшууться в установленому
порядку. При переведеннi учнiв iз Спецiальноє школи до
спецiального училища для пiдлiткiв, якi потребують особливих
умов виховання, загальний термiн перебування єх у цих закладах
не повинен перевищувати трьох рокiв.
Направлення до спецiальних професiйних училищ для
пiдлiткiв, якi потребують- особливих умов виховання,
здiйснюуться судом. Спецiальне училище покликане
здiйснювати соцiальну реабiлiтацiю учня, забезпечувати йому
належнi побутовi умови, його трудове, естетичне, фiзичне, мо-
ральне i правове виховання, пiдвищення загальноосвiтнього
рiвня, розвиток iндивiдуальних здiбностей, нахилiв учня, здобут-
тя робiтничоє професiє. Особливостi педагогiчного режиму, умов
виховання та тримання пiдлiткiв у спецiальному училищi визна-
чаються: спецiальним режимом дня та системою навчальноє i
виховноє роботи; постiйним наглядом i педагогiчним контролем;
виключенням можливостi вiльного виходу за межi територiє
спецiального училища без дозволу адмiнiстрацiє. Територiя
спецiального училища повинна мати огорожу, що не допускау
вiльного виходу учнiв за єє межi чи вiльного входу стороннiх,
контролюватися службою режиму.
До спецiальних училищ направляються неповнолiтнi право-
порушники вiком вiд чотирнадцяти рокiв на пiдставi рiшення
суду. Не пiдлягають направленню неповнолiтнi, якi ранiше
вiдсували покарання в мiсцях позбавлення волi, засудженi до
покарань, не повязаних з позбавленням волi iз застосуванням
вiдстрочки виконання вироку, або умовно. Неповнолiтнi пере-
бувають у спецiальних училищах до виправлення (але не
бiльше трьох рокiв i лише до досягнення ними вiсiмнадцяти
рокiв). Суд за мiсцем розташування спецiального училища
може дозволити учневi залишитисл у спецiальному училищi
пiсля трирiчного термiну до завершення, навчання у
вiдповiдному класi середньоє загальноосвiтньоє школи (такi
школи створюються при спецiальних училищах i у структурними
пiдроздiлами останнiх) або професiйного навчання у поточному
навчальному роцi.
Умови перебування неповнолiтнiх у спецiальних навчально-
виховних установах для дiтей i пiдлiткiв та порядок єх залишення
визначаються спецiальними положеннями (див., наприклад. По-
ложення про спецiальну загальноосвiтню школу для дiтей i
пiдлiткiв, якi потребують особливих умов виховання, та Поло-
ження про спецiальне професiйне училище для пiдлiткiв, якi
потребують особливих умов виховання, затвердженi постановою
Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд IЗ жовтня 1993 р. №859).
11. Застосувавши примусовий захiд виховного характеру, не
повязаний з направленням винного до спецiальноє навчально-
виховноє установи для дiтей i пiдлiткiв, суд також може визнати за
необхiдне призначити громадського вихователя в порядку, перед-
баченому Положенням про громадських вихователiв, затвердженим
Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 26 серпня 1967 р.
<Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1967. - №34. - Сi-.243; 1978.-
№19. - Ст.284; 1985. - №44. - Сг.1055; 1987. - №35. - Сг.674).
Призначення громадського вихователя може застосовуватись i як
самостiйний примусовий захiд виховного характеру. В разi призна-
чення громадського вихователя батьки або особи, що єх замiнюють,
не звiльняються вiд обовязку по вихованню неповнолiтнього.
Стаття 12. Неосуднiсть
Не пiдлягау кримiнальнiй вiдповiдальностi особа, яка
пiд час вчинення суспiльне небезпечного дiяння була в
станi неосудностi, тобiо не могла усвiдомлювати своєх
дiй або керувати ними внаслiдок хронiчноє душевно?
хвороби, тимчасового розладу душевноє дiяльностi;
слабоумства чи iншого хворобливого стану. До такоє
особи за призначенням суду можуть застосовуватись
примусовi заходи медичного характеру.
Не пiдлягау покаранню також особа, яка вчинила
злочин в станi осудностi; але до винесення судом
вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляу єє
можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
До такоє особи за призначенням суду можуть застосо-
вуватись примусовi заходи медичного характеру, а
пiсля одужання вона може пiдлягати покаранню.
I. Осуднiсть у передумовою вини та ознакою субукта злочину
i характеризууться таким психiчним станом, за якого особа в
момент вчинення суспiльне небезпечного дiяння здатна
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними. Неосуднiсть - це
обумовлена розладом психiчноє дiяльностi нездатнiсть особи
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними у момент вчинення
суспiльне небезпечного дiяння. Вчинення такого дiяння в станi
неосудностi не тягне кримiнальноє вiдповiдальностi особи у
звязку з вiдсутнiстю єє вини.
2. Неосуднiсть мау мiсце при наявностi двоi щiтерив
медичного i юридичного.
Медичний (бiологiчний) критерiй характеризууться на-
явнiстю у особи одного з чотирьох рiзновидiв розладiв психiк
дiяльностi, про якi йдеться в ч.I ст.12.
Пiд хронiчною душевною хворобою розумiються труд-
новилiковнi психiчнi захворювання, що мають тривалий харак-
тер i тенденцiю до наростання хворобливих явищ: шизофренiя,
епiлепсiя, прогресуючий паралiч та iн. Тимчасовий розлад
душевноє дiяльностi - це психiчнi захворювання, якi харак-
теризуються раптовим початком, швидким розвитком, вiдносно
нетривалим протiканням i звичайно закiнчуються повним оду-
ханням особи: гострий алкогольний психоз (див., наприклад,
Рад. право. - 1982.-№1. - С.87), реактиввний стан (хворобливий
розлад внаслiдок тяхкого душевного потрясiння), так званi
винятковi стани (патологiчне спянiння, патологiчний афект
тощо). Слабоумство - це вроджений чи набутий у ранньому
дитинствi або ж такий, що розвинувся внаслiдок якого-небудь
психiчного захворювання, хворобливий стан психiки, який ха-
рактеризууться неповноцiннiстю розумовоє дiяльностi (iдiотiя,
iмбецильнiсть, дебiльнiсть). До iншого хворобливого стану
належить розлад психiчноє дiяльностi,що не пiдпадау пiд ознаки
перших трьох категорiй (тяжкi форми психопатiй, душевнi роз-
лади, викликанi iнфекцiйними захворюваннями, аномалiє
психiки у глухонiмих та iн.).
3. Юридичний (психологiчний) критерiй неосудностi
охоплюу двi ознаки: iнтелектуальну - нездатнiсть особи
усвiдомлювати своє дiє, коли вона не розумiу фактичноє сторони
своує поведiнки або не може усвiдомлювати Гi суспiльноє небез-
печностi, а також вольову - нездатнiсть керувати своєми дiями,
передбаченими законом як суспiльне небезпечнi i кримiнальне
каранi (наприклад, при пiроманiє особа не може подолати непе-
реборного хворобливого потягу до пiдпалiв, хоча i розумiу
суспiльне небезпечний характер своує поведiнки). Для наявностi
юридичного критерiю неосудностi достатньо однiує ознаки -
iнтелектуальноє чи вольовоє.
4. Особи, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в станi
неосудностi, не у субуктами злочину. Вони не пiдлягають
кримiнальнiй вiдповiдальностi i покаранню. До них можуть бути
застосованi лише примусовi заходи медичного характеру
(див.коментар до ст.IЗ).
5. Для визначення психiчного стану пiдозрюваного або обвину-
ваченого при наявностi у справi даних, що викликають сумнiви
стосовно його осудностi, обовязково призначауться експертиза
(п.З ст. 76 КПК). Висновок судово-психiатричноє експертизи не
у обовязковим для слiдчих органiв i суду, а пiдлягау оцiнцi. При
незгодi з висновком вони повиннi мотивувати це у вiдповiдному
процесуальному документi (ч.4 ст.75 КПК).
6. Частина 2 статтi 12 КК передбачау випадки, коли особа
вчинила злочин в станi осудностi, але потiм, до винесення вироку,
захворiла на душевну хворобу, що позбавляу єє можливостi

усвiдомлювати своє дiє або керувати ними. Суд, якщо визнау
деобхiдним, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосу-
вання до такоє особи примусового заходу медичного характеру
(ч.I ст-421 КПК). Пiсля одужання дана особа може бути пiддана
покаранню, якщо не спливли строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi або не зявились iншi пiдстави, що
звiльняють вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i покарання. Час
перебування у медичному закладi особи, до якоє були застосованi
примусовi заходи медичного характеру, зараховууться в строк
вiдбування покарання, якщо вона засуджууться до позбавлення
волi або виправних робiт (ч.I ст.423 КПК).
В ухвалi у справi Т. судова колегiя Верховного Суду Украєни
зазначила, що, незважаючи на те, що комiсiую експертiв визна-
но, єдо вiн не страждау на хронiчну душевну хворобу, а перебувау
в затяжному реактивному станi (депресивний синдром), який
позбавляу його можливостi усвiдомлювати своє дiє аго керувати
ними, обгрунтованим у застосування до нього примусового захо-
ду медичного характеру, оскiльки зi змiсту ст.12 КК та ст.416
КПК випливау, що застосування заходiв медичного характеру
допускауться не лише до осiб з хронiчним душевним захворю-
ванням, але й до осiб, що мають тимчасовий розлад душевноє
дiяльностi, який настав пiсля вчинення злочину (див. Рад. право.
-1971.- №1. -С.104).
Стаття 13. Примусовi заходи медичного характеру
До осiб, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в
станi неосудностi або вчинили такi дiяння в станi осуд-
ностi, але захворiли до винесення вироку або пiд час
вiдбування покарання на душевну хворобу) що позбав-
ляу єх можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати
ними, судом може бути застосовано такi примусовi за-
ходи медичного характеру, що здiйснюються
лiкувальними закладами органiв охорони здоровя:
1) помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним на-
глядом;
2) помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом;
3) помiщення в психiатричну лiкарню з суворим наглядом.
Суд, визнавши необхiдним призначити примусовий
захiд медичного характеру, обирау його вид залежно
вiд душевного захворювання особи, характеру i ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого нею дiяння.
Помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом 1 характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння потребуу тримання
в лiкарнi I лiкування в примусовому порядку.
Помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом може бути застосоване судом щодо душевно-
хворого, який вчинив суспiльне небезпечне дiяння, не
звязане з посяганням на життя громадян, 1 за
психiчним станом не являв загрози для оточуючих, але
потребуу тримання в лiкарнi 1 лiкування в умовах
посиленого нагляду.
Помiщення в психiатричну лiкарню з суворим нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом i характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння являу особливу не-
безпеку для суспiльства 1 потребуу тримання в лiкарнi I
лiкування в умовах суворого нагляду.
Осiб, помiщених у психiатричнi лiкарнi з посиленим
або суворим наглядом, тримають в умовах, що виклю-
чають можливiсть вчинення ними нового суспiльне не-
безпечного дiяння.
Якщо не буде визнано необхiдним застосування до
душевнохворого примусових заходiв медичного харак-
теру, а так само в разi припинення застосування таких
заходiв суд може передати його на пiклування родичам
чи опiкунам при обовязковому лiкарському наглядi.
(В редакцiє Указу вiд 10 лютого 1988 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. -1988. -№8. -Ст. 212).
I. Застосування примусових заходiв медичного характеру що-
до осiб, якi вчинили сусгiiльно небезпечнi дiяння, допускауться
тiльки на пiдставi i в порядку, передбачених законами Украєни
(ст.9 Основ законодавства Украєни про охорону здоровя, затвер-
джених 19 листопада 1992 р.// Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1993. -№4.- Ст.i9). Примусовi заходи медичного
характеру, передбаченi ст. I З КК, - це заходи державного
примусу, застосовуванi судом до осiб, якi вчинили суспiльне
небезпечнi дiяння в станi неосудностi або в станi осудностi, але
захворiли до винесення вироку чи пiд час вiдбування покарання
на душевну хворобу, що позбавляу єх мохливостi усвiдомлювати
своє дiє або керувати ними. Цi заходи не у покаранням, не тягнуть
судимостi i не переслiдують мети виправлення, а застосовуються
для лiкування i соцiальноє реадаптацiє душевнохворих, запобiгання
вчиненню ними нових суспiльне небезпечних дiянь, а також для
охорони єх самих. Вони застосовуються у передбачених законом
випадках незалежно вiд бажання хворого, його законних пред-
ставникiв чи родичiв, змiнюються i припиняються лише судом.
2. Застосування згадуваних у ст. 13 примусових заходiв
медичного характеру у правом, а не обовязком суду. Цi заходи
можуть застосовуватись лише до осiб, якi вчинили передбаченi
кримiнальним законом дiяння, що становлять значну суспiльну
небезпеку. Самi ж особи, з врахуванням вчинених ними дiянь i
єх хворооливого стану, у суспiльне небезпечними (ч.2 ст.416
К ПК). Не можуть застосовуватися примусовi заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспiльне небезпечне дiяння
в станi неосудностi або захворiла на душевну хворобу пiсля
вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи П
психiчний стан змiнився настiльки, що вона перестала бути
суспiльне небезпечною (а6з.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125