г) зараху-
вати покарання, вiдбуте за попереднiм вироком, до строку оста-
точного покарання, вiдобразивши це в резояготиiI частинi
наступного вироку з обовязковим посиланням на ч.З ст.42.
Якщо за попереднiм вироком покарання взагалi не iiдбувалось
(наприклад, була застосована вiдстрочка виконаннi шроку) або
призначене покарання не мау строкового характеру (наприклад,
штраф чи громадська догана), а також, коли строк вiдбутого
покарання не може бути обчислено в показниках остаточного
покарання (наприклад, позбавлення права заiматя.пежi посади
або займатись певною дiяльнiстю i позбавлення млi) зярахуван-
ня покарання, вiдбутого за попереднiм вироком, до строку пока-
рання, призначеного за сукупнiстю злозднiв, не ироводиться.
Стаття 43. Призначення покарання за кiльмома
виромами
Якщо засуджений пiеля винесення вироку, ал до пов-
ного вiдбуття покарання, вчинив новий злочмм, суд до
покарання, призначен<го за новим вироком, повнiстю
або частково приуднуу невiдбуту частину покарання за
попереднiм вироком.
При складаннi покарань у порядку, перемiненому
цiую статтею, загальний строк покарання не повинен
перевищувати макеммального строку, ве-пимхленого
для даного виду помарання. При складанмi iмтрань у
виглядi позбавлення волi загальний строк покафання не
повинен перевищувати десяти рокiв, а за злечини, по
яких законом допускауться призначення позбавлення
волi на строк бiльше десяти рокiв, не побинен
перевищувати пятнадцяти рокiв,
При складаннi рiзновидних основних покарань засто-
совуються такi положення:
а) одному дню позбавлення волi вiдповiдау один день
тримання в дисциплiнарному батальйонi;
б) одному дню позбавлення волi вiдповiдають три днi
виправних робiт;
в) (виключено);
г) штраф у поуднаннi з iншими видами покарання
виконууться самостiйно.
Рiзновиднi додатковi покарання в усiх випадмах вико-
нуються самостiйне.
(Iз змiнами, внесеними Укавом вiд 16 листопада Ювєр. /Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомо>Верховноє
Ради УРСР. -1982. -№48. -Ст. 774; Вiдомостi ВермовноТ Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Стаття 43 регламентуу порядок i особливостi призначення
покарання за кiлькома вироками. На вiдмiну вiд призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв, коли всi цi злочини вчиненi
особою до винесення вироку хоча б за один з них, тут йдеться
про ситуацiю, що виникау при призначенйi "покарання особi, яка
пiсля винесення вироку за нопереднiй злочин (злочини), але
до повного вiдбуття покарання вчинила новий злочин
(злочини). За iилтиу рiвних умов така особа у бiльш суспiльне
небезпечною нiж та, дiє якоє утворюють множиннiсть злочинiв у
формi єх сукупностi. Ця обставйи i зумовлюу бiльш суворий
пiдхiд до покарання особи, яка засуджууться за кiлькома
ввроками; в порiвняннi з особою, яка засуджууться за сукупнiстю
вчинених нею злочинiв.
2. ,цдя застосування ст. 43 важливе значення мас точне визна-
чення початкового i кiнцевого моментiв того перiоду, протягом
якого вчинення особою нового злочину дау суду пiдставу
iгоизначити єй покарання за кiлькома вироками.
чочотковитмоментом цього перiоду у вiдповiдностi з законом
у винесення вироку за попепеднйi злочин. Оскiльки винесения
вироку завершууться його публiчним проголошенням, правила ст.43
застосовуюяься у випадках вчинення засудженим нового злочiиу
пiсля протодошення вироку за попереднiй злочин, в тому числi й
тодi; КОДЕ вирок ще не набвав замяиим сили (див, абзаци 2 i 3 п.7
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "єiоо практику ноизначеивя сумами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюдетень... = С,25).
єєои вчивеннi особою киваючого чi iгоодовхуванаго злочину,
що почався до i продовжувався шсля винесешм вироку, <ким ця
особа засуджууться зв iнiий злотав, суд також iкиивнен призна-
чати покарання за правилами ст.43.
Кiнцевий момент перiоду, протягом якого вчинення особою
нового злочану дау суду щдстави призначитя iй рокаракня за
кiлькома вироками; визначауться в залежностi вiд того заходу
коимiнальнс-iгоавового впливу, який було обрано низдо осеби за
вчинення попереднього злочину, йлавила стлЗ, зокрема, засто-
совуються. якщо новий злочин єчввунс: 1) т повного вiдбуття
основного i додаткового покатань, ппизаечёадк особi за попе-
реднiм вироком, якщо вона Вiнбузау п -токавачня реально (крiм
додаткового покарання у виглядi :йбавленєIЯ ватькiвських прав,
яке мау безстроковий хаоактео); i) занчеянii призначеного
судом строку обовязковога залучекна зауйаого до працi при
умовному засудженнi до позбавлеюш ., .з обовязковiм залу-
ченням засудженого до поацi та пои -"?1-;< звiльненнi з мiсць
позбавлення волi з обовязковим ученййм засудженого до
працi (статтi 25, 52); 3) лс закшоення ВЕЗначеного судом
iспитового строку при умовноку засудженнi (ст.45); 4) до
закiнчення визначеного судом строку вiдстрочки при вiдстрочцi
виконання вироку та вiдстроченнi веконааня вироку
вiйськовеслужбовцевi або вiйськовозобовязаному у воунний час
(статтi 46, 46; пiсля закiнчення строку эдетрочки виконання
вироку, але до винесення судом ухвали, що набрала законноє
136
137
I
є
сили, якою засуджений направлений для вiдбування позбавлення
волi, призначеного вироком, виконання якого було вiдстрочено
(див. п.21 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання"); 5) протягом строку
невiдбутоє частини покарання при умовно-достроковому
звiльненнi вiд покарання або протягом вiдбування бiльш мякого
покарання,, яким замiнена невiдбута частина покарання, призна-
ченого вироком (статтi 52,53).
3. Встановивши, що покарання особi мау призначатись з
додержанням правил ст.43, суд повинен: а) точно встановити
невiдбуту частину покарання за попереднiм вироком;
б) призначити покарання за новий злочин (злочини); в) обрати
принцип призначення остаточного покарання за кiлькома
вироками; г) визначити конкретний вид i розмiр остаточного
покарання за кiлькома вироками.
4. НевiМута частина покарання за попереднiм вироком
визначауться в залежностi вiд того, який вид покарання було
призначено за попереднiм вироком, чи вiдбувала особа це пока-
рання реально, чи звiльнялась вона вiд вiдбування покарання,
чи замiнювалось одне покарання iншим. На обчислення строку
невiдбутоє частини покарання може також впливати запобiжний
захiд, обраний щодо особи при розслiдуваннi вчиненого нею
нового злочину. Невiдбутою частиною покарання за попереднiм
вироком, зокрема, вважауться: 1) при реальному вiдбуваннi
покарання у виглядi позбавлення волi - частина покарання, що
залишилась на момент обрання запобiжного заходу у виглядi
тримання пiд вартою за новий злочин; 2) при умовному засуд-
женнi, вiдстрочцi виконання вироку - весь строк покарання,
призначений судом з застосуванням статей 45, 46, за винятком
часу тримання пiд вартою як запобiжного заходу чи затримання,
якщо тримання пiд вартою мало мiсце до винесення попереднього
вироку; 3) при умовному засудженнi до позбавленн волi з
обовязковим залученням засудженого до працi та при умовному
звiльненнi з мiсць позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi (статтi 25, 52) - невiдбута частина строку
обовязкового залучення засудженого до працi та час, протягом
якого засуджений ухилявся вiд роботи; 4) при умовно-достроко-
вому звiльненнi вiд покарання (статтi 52, 53) - частина покаран-
ня, вiд якоє засуджений був фактично звiльнений; 5) при замiнi
призначеного вироком покарання бiльш мяким на пiдставi ста-
тей 52, 53 аби в порядку амнiстiє чи помилування - невiдбута
частина бiльш мякого покарання.
5. При призначеннi покарання за новий злочин (злочини),
вчинений особою пiсля винесення вироку, але до повного вiдбуття
нею покарання, суд керууться загальними началами призначен-
ня покарання (див. коментарi до статей 39-41), а також додер-
жууться правил призначення покарання за сукупнiстю злочинiв,
якщо остання мау мiсце (див. коментар до ст.42).
6. Обираючи принцип призначення остаточного покарання за
кiлькома вироками, суд мау враховувати вид i розмiр як
невiдбутоє частини покарання за попереднiм вироком, так i
покарання, призначеного за новим вироком, а також виходити з
того, що: 1) ст.43 передбачау лише приуднання (повне або
часткове) названих покарань одне до одного; 2) мiнiмальна межа
остаточного покарання повинна бути бiльшою як вiд невiдбутоє
частини покарання за попереднiм вироком, так i вiд покарання,
призначеного за новим вироком (про виняток з цього правила
див. далi у даному пунктi коментаря); 3) максимальна межа
остаточного покарання, що може бути призначене за кiлькома
вироками, не повинна перевищувати строк, встановлений для
вiдповiдного виду покарання статтею Загальноє частини КК,
Окреме положення ч.2 ст.43 присвячене складанню покарань
у виглядi позбавлення волi. Тут можливi такi варiанти: 1) коли
покарання, що складаються, призначенi за злочини, за якi
законом не допускауться призначення позбавлення волi на
строк бiльше десяти рокiв, - строк остаточного покарання за
сукупнiстю вирокiв не повинен перевищувати десяти рокiв;
2) коли покарання, що складаються, призначенi за злочини, хоча
6 за один з яких законом допускауться призначення позбав-
лення волi на строк бiльше десяти рокiв, - строк остаточного
покарання, що призначауться за сукупнiстю вирокiв, не повинен
перевищувати пятнадцяти рокiв; 3) коли попереднiм виреком
особа була засуджена до смертноє кари, яка в порядку помилу-
вання замiнена позбавленням волi на строк понад пятнадцять
рокiв, i в перiод вiдбування покарання ця особа вчинила злочин,
за який вона засуджууться до позбавлення волi, - строк остаточ-
ного покарання, що призначауться за сукупнiстю вирокiв, не
повинен перевищувати двадцяти рокiв.
З урахуванням наведених положень, а також керуючись
правилами, передбаченими ч.З ст.43, суд може обрати: 1)принцип
повного або принцип часткового приуднання до покарання,
призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покарання
за попереднiм вироком, якщо при єх повному складаннi не буде
перевищено максимальноє межi, встановленоє для вiдповiдного
виду покарання; 2) принцип часткового приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частинi покаран-
ня за попереднiм вироком, - якщо при єх повному складаннi буде
перевищено максимальну межу, встановлену для вiдповiдного
виду покарання; 3) як виняток, принцип поглинення невiдбутоє
частини покарання за попереднiм вироком покаранням, призна-
ченим за новим вироком, - якщо строк останнього дорiвнюу
максимальнiй межi, встановленiй для вiдповiдного виду покаран-
ня (див. абз.З п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання/Бюлетень... - С.24).
7. Завершальний етап призначення покарання за кiлькома
вироками - остаточне визначення його виду i розмiру. Оскiльки
мтмална i максимальна межi остаточного покарання вже вста-
новленi на попередньому етапi, суд визначау його вид i розмiр в
даних межах, виходячи з того принципу приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покаран-
новлених у справi помякшуючих вiдповiдальнiсть обставин,
передбачених у ч. I ст.40. Як винятковi можуть розглядатися й
iншi обставини, якi суд визнав помякшуючими у вiдповiдностi з
ч.2 ст.40. В окремих випадках винятковою може бути визнана i
одна обставина (наприклад, протиправна поведiнка потерпiлого),
котра в поуднаннi з iншими обставинами, якi суд (суддя) не
вважау винятковими, iстотно зменшуу ступiнь суспiльноє небез-
печностi вчиненого злочину.
Врахування особи винного при призначеннi бiльш мякого
покарання, нiж передбачено законом, повязане iз встановлен-
ням таких даних, якi свiдчать про єє невелику суспiльну небез-
печнiсть. Цi данi можуть характеризувати винного як особистiсть
до вчинення злочину, пiд час його вчинення, а також пiсля цього.
Тi обставини справи, якi суд (суддя) визнау винятковими, а
також тi данi про особу, якi вiн вважау за необхiдне врахувати
при призначеннi бiльш мякого покарання, нiж передбачено
законом, обовязково повиннi бути наведенi у вироку (див. абз.
2 п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня
1990 р. №6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
4. Пiсля визнання певних обставин справи винятковими i
встановлення таких даних про особу винного суд (суддя) згiдно
зi ст.41 повинен дiйти висновку про необхiднiсть призначення
винному бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Кримiнальний закон передбачау можливiсть застосування
ст.44 щодо будь-якоє категорiє злочинiв, в тому числi i щодо тих,
якi вiднесенi до тяжких. В той же час санкцiє окремих статей
Особливоє частини КК роблять застосування ст.44 зайвим,
оскiльки в них передбаченi найбiльш мякi види покарань та
мiнiмальнi єх межi.
Призначення бiльш мякого покарання, нiж передбачено зако-
ном, не виключау одночасного застосування до винного умовного
засудження чи вiдстрочки виконання вироку.
5. Основними варiантами призначення бiльш мякого Iiокаран-
ня, нiж передбачено законом, у: а) призначення того основного
чи додаткового покарання, яке передбачене в санкцiє статтi
Осооливоє частини кримiнального закону, за якою засуджууться
винний, але нижче вiд найнижчоє межi, встановленоє цiую
санкцiую; б) призначення бiльш мякого виду покарання, не
передбаченого санкцiую статтi, за якою засуджууться винний;
в) непризначення додаткового покарання, передбаченого в
санкцiє статтi, за якою засуджууться винний, як обовязкове. В
окремих випадках застосування ст.44 може полягати у поуднаннi
одного з перших двох варiантiв з третiм.
При призначеннi покарання нижче вiд найнижчоє межi, перед-
баченоє статтею Особливоє частини кримiнального закону, за
якою засуджууться винний, найнижчою межею взагалi у
мiнiмальна межа, встановлена для даного виду покарання Загаль-
ною частиною КК. Зокрема, для позбавлення волi це строк три
мiсяцi, для виправних робiт - два мiсяцi.
При призначеннi бiльш мякого виду покарання, не передба-
ченого санкцiую статтi, .за якою засуджууться винний, слiд
керуватись послiдовнiстю перелiку видiв покарань у ст.23. В
даному випадку ця послiдовнiсть визначена за принципом вiд
бiльш суворого виду покарання до менш суворого. Застосовуючи
цей варiант призначення бiльш мякого покарання, нiж передба-
чено законом, слiд мати на увазi, що вiн дозволяу призначити
будь-який з бiльш мяких видiв покарання, нiж той, що передба-
ченiй санкцiую (наприклад, штраф замiсть позбавлення волi).
Висновок суду про обрання конкретного варiанту призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом мау бути
вiдображений в мотивувальнiй частиш вироку.
6. Останнiй етап призначення бiльш мякого покарання, нiж
передбачено законом, полягау в обраннi конкретного його виду i
розмiру (в окремих випадках - лише виду, наприклад, громадськоє
догани). Це етап дiстау своу вiдобрахетя в резолютташi частинi
вироку, де вказууться, яке саме покарання призначауться винному.
При цьому обовязковим у посилання на ст.44, оскiльки вона в
даному випадку виступау правовою пiдставою призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Якщо особа засуджууться за вчинення кiлькох злочинiв на
пiдставi ст.42, при призначеннi остаточного покарання ст.44 не
може бути застосована, якщо вона не застосовувалась при призна-
ченнi покарання хоча б за один злочин, що входить в сукупнiсть.
Стаття 45. Умовне засудження
Якщо при призначеннi покарання у виглядi позбавлен-
ня волi або виправних робiт суд, враховуючи обставини
справи i особу винного, прийде до переконання про не-
доцiльнiсть вiдбування винним призначеного покаран-
ня, вiн може ухвалити про умовне незастосування пока-
рання до винного з обовязковим зазначенням у вироку
мотивiв умовного засудження. В цьому разi суд поста-
новляу не приводити вирок у виконання, якщо протягом
визначеного судом iспитового строку засуджений не
вчинить нового злочину 1 зразковою поведiнкою та чес-
ною працею виправдав виявлене йому довiря. Конт-
роль за поведiнкою умовно засуджених здiйснюуться
органами внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - та-
кож комiсiями в справах неповнолiтнiх при виконавчих
комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв вiдповiдно
до законодавства Украєни.
Iспитовий строк при умовному засудженнi встанов-
люуться тривалiстю вiд одного року до трьох рокiв.
При умовному засудженнi може бути призначено до-
датковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
Враховуючи обставини справи, особу винного, а та-
кож клопотання громадських органiзацiй або трудового
колективу за мiсцем роботи винного про його умовне
засудження, суд може передати умовно засудженого
цим органiзацiям або колективу для перевиховання I
виправлення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
вати покарання, вiдбуте за попереднiм вироком, до строку оста-
точного покарання, вiдобразивши це в резояготиiI частинi
наступного вироку з обовязковим посиланням на ч.З ст.42.
Якщо за попереднiм вироком покарання взагалi не iiдбувалось
(наприклад, була застосована вiдстрочка виконаннi шроку) або
призначене покарання не мау строкового характеру (наприклад,
штраф чи громадська догана), а також, коли строк вiдбутого
покарання не може бути обчислено в показниках остаточного
покарання (наприклад, позбавлення права заiматя.пежi посади
або займатись певною дiяльнiстю i позбавлення млi) зярахуван-
ня покарання, вiдбутого за попереднiм вироком, до строку пока-
рання, призначеного за сукупнiстю злозднiв, не ироводиться.
Стаття 43. Призначення покарання за кiльмома
виромами
Якщо засуджений пiеля винесення вироку, ал до пов-
ного вiдбуття покарання, вчинив новий злочмм, суд до
покарання, призначен<го за новим вироком, повнiстю
або частково приуднуу невiдбуту частину покарання за
попереднiм вироком.
При складаннi покарань у порядку, перемiненому
цiую статтею, загальний строк покарання не повинен
перевищувати макеммального строку, ве-пимхленого
для даного виду помарання. При складанмi iмтрань у
виглядi позбавлення волi загальний строк покафання не
повинен перевищувати десяти рокiв, а за злечини, по
яких законом допускауться призначення позбавлення
волi на строк бiльше десяти рокiв, не побинен
перевищувати пятнадцяти рокiв,
При складаннi рiзновидних основних покарань засто-
совуються такi положення:
а) одному дню позбавлення волi вiдповiдау один день
тримання в дисциплiнарному батальйонi;
б) одному дню позбавлення волi вiдповiдають три днi
виправних робiт;
в) (виключено);
г) штраф у поуднаннi з iншими видами покарання
виконууться самостiйно.
Рiзновиднi додатковi покарання в усiх випадмах вико-
нуються самостiйне.
(Iз змiнами, внесеними Укавом вiд 16 листопада Ювєр. /Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомо>Верховноє
Ради УРСР. -1982. -№48. -Ст. 774; Вiдомостi ВермовноТ Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Стаття 43 регламентуу порядок i особливостi призначення
покарання за кiлькома вироками. На вiдмiну вiд призначення
покарання за сукупнiстю злочинiв, коли всi цi злочини вчиненi
особою до винесення вироку хоча б за один з них, тут йдеться
про ситуацiю, що виникау при призначенйi "покарання особi, яка
пiсля винесення вироку за нопереднiй злочин (злочини), але
до повного вiдбуття покарання вчинила новий злочин
(злочини). За iилтиу рiвних умов така особа у бiльш суспiльне
небезпечною нiж та, дiє якоє утворюють множиннiсть злочинiв у
формi єх сукупностi. Ця обставйи i зумовлюу бiльш суворий
пiдхiд до покарання особи, яка засуджууться за кiлькома
ввроками; в порiвняннi з особою, яка засуджууться за сукупнiстю
вчинених нею злочинiв.
2. ,цдя застосування ст. 43 важливе значення мас точне визна-
чення початкового i кiнцевого моментiв того перiоду, протягом
якого вчинення особою нового злочину дау суду пiдставу
iгоизначити єй покарання за кiлькома вироками.
чочотковитмоментом цього перiоду у вiдповiдностi з законом
у винесення вироку за попепеднйi злочин. Оскiльки винесения
вироку завершууться його публiчним проголошенням, правила ст.43
застосовуюяься у випадках вчинення засудженим нового злочiиу
пiсля протодошення вироку за попереднiй злочин, в тому числi й
тодi; КОДЕ вирок ще не набвав замяиим сили (див, абзаци 2 i 3 п.7
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р.
№6 "єiоо практику ноизначеивя сумами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюдетень... = С,25).
єєои вчивеннi особою киваючого чi iгоодовхуванаго злочину,
що почався до i продовжувався шсля винесешм вироку, <ким ця
особа засуджууться зв iнiий злотав, суд також iкиивнен призна-
чати покарання за правилами ст.43.
Кiнцевий момент перiоду, протягом якого вчинення особою
нового злочану дау суду щдстави призначитя iй рокаракня за
кiлькома вироками; визначауться в залежностi вiд того заходу
коимiнальнс-iгоавового впливу, який було обрано низдо осеби за
вчинення попереднього злочину, йлавила стлЗ, зокрема, засто-
совуються. якщо новий злочин єчввунс: 1) т повного вiдбуття
основного i додаткового покатань, ппизаечёадк особi за попе-
реднiм вироком, якщо вона Вiнбузау п -токавачня реально (крiм
додаткового покарання у виглядi :йбавленєIЯ ватькiвських прав,
яке мау безстроковий хаоактео); i) занчеянii призначеного
судом строку обовязковога залучекна зауйаого до працi при
умовному засудженнi до позбавлеюш ., .з обовязковiм залу-
ченням засудженого до поацi та пои -"?1-;< звiльненнi з мiсць
позбавлення волi з обовязковим ученййм засудженого до
працi (статтi 25, 52); 3) лс закшоення ВЕЗначеного судом
iспитового строку при умовноку засудженнi (ст.45); 4) до
закiнчення визначеного судом строку вiдстрочки при вiдстрочцi
виконання вироку та вiдстроченнi веконааня вироку
вiйськовеслужбовцевi або вiйськовозобовязаному у воунний час
(статтi 46, 46; пiсля закiнчення строку эдетрочки виконання
вироку, але до винесення судом ухвали, що набрала законноє
136
137
I
є
сили, якою засуджений направлений для вiдбування позбавлення
волi, призначеного вироком, виконання якого було вiдстрочено
(див. п.21 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання"); 5) протягом строку
невiдбутоє частини покарання при умовно-достроковому
звiльненнi вiд покарання або протягом вiдбування бiльш мякого
покарання,, яким замiнена невiдбута частина покарання, призна-
ченого вироком (статтi 52,53).
3. Встановивши, що покарання особi мау призначатись з
додержанням правил ст.43, суд повинен: а) точно встановити
невiдбуту частину покарання за попереднiм вироком;
б) призначити покарання за новий злочин (злочини); в) обрати
принцип призначення остаточного покарання за кiлькома
вироками; г) визначити конкретний вид i розмiр остаточного
покарання за кiлькома вироками.
4. НевiМута частина покарання за попереднiм вироком
визначауться в залежностi вiд того, який вид покарання було
призначено за попереднiм вироком, чи вiдбувала особа це пока-
рання реально, чи звiльнялась вона вiд вiдбування покарання,
чи замiнювалось одне покарання iншим. На обчислення строку
невiдбутоє частини покарання може також впливати запобiжний
захiд, обраний щодо особи при розслiдуваннi вчиненого нею
нового злочину. Невiдбутою частиною покарання за попереднiм
вироком, зокрема, вважауться: 1) при реальному вiдбуваннi
покарання у виглядi позбавлення волi - частина покарання, що
залишилась на момент обрання запобiжного заходу у виглядi
тримання пiд вартою за новий злочин; 2) при умовному засуд-
женнi, вiдстрочцi виконання вироку - весь строк покарання,
призначений судом з застосуванням статей 45, 46, за винятком
часу тримання пiд вартою як запобiжного заходу чи затримання,
якщо тримання пiд вартою мало мiсце до винесення попереднього
вироку; 3) при умовному засудженнi до позбавленн волi з
обовязковим залученням засудженого до працi та при умовному
звiльненнi з мiсць позбавлення волi з обовязковим залученням
засудженого до працi (статтi 25, 52) - невiдбута частина строку
обовязкового залучення засудженого до працi та час, протягом
якого засуджений ухилявся вiд роботи; 4) при умовно-достроко-
вому звiльненнi вiд покарання (статтi 52, 53) - частина покаран-
ня, вiд якоє засуджений був фактично звiльнений; 5) при замiнi
призначеного вироком покарання бiльш мяким на пiдставi ста-
тей 52, 53 аби в порядку амнiстiє чи помилування - невiдбута
частина бiльш мякого покарання.
5. При призначеннi покарання за новий злочин (злочини),
вчинений особою пiсля винесення вироку, але до повного вiдбуття
нею покарання, суд керууться загальними началами призначен-
ня покарання (див. коментарi до статей 39-41), а також додер-
жууться правил призначення покарання за сукупнiстю злочинiв,
якщо остання мау мiсце (див. коментар до ст.42).
6. Обираючи принцип призначення остаточного покарання за
кiлькома вироками, суд мау враховувати вид i розмiр як
невiдбутоє частини покарання за попереднiм вироком, так i
покарання, призначеного за новим вироком, а також виходити з
того, що: 1) ст.43 передбачау лише приуднання (повне або
часткове) названих покарань одне до одного; 2) мiнiмальна межа
остаточного покарання повинна бути бiльшою як вiд невiдбутоє
частини покарання за попереднiм вироком, так i вiд покарання,
призначеного за новим вироком (про виняток з цього правила
див. далi у даному пунктi коментаря); 3) максимальна межа
остаточного покарання, що може бути призначене за кiлькома
вироками, не повинна перевищувати строк, встановлений для
вiдповiдного виду покарання статтею Загальноє частини КК,
Окреме положення ч.2 ст.43 присвячене складанню покарань
у виглядi позбавлення волi. Тут можливi такi варiанти: 1) коли
покарання, що складаються, призначенi за злочини, за якi
законом не допускауться призначення позбавлення волi на
строк бiльше десяти рокiв, - строк остаточного покарання за
сукупнiстю вирокiв не повинен перевищувати десяти рокiв;
2) коли покарання, що складаються, призначенi за злочини, хоча
6 за один з яких законом допускауться призначення позбав-
лення волi на строк бiльше десяти рокiв, - строк остаточного
покарання, що призначауться за сукупнiстю вирокiв, не повинен
перевищувати пятнадцяти рокiв; 3) коли попереднiм виреком
особа була засуджена до смертноє кари, яка в порядку помилу-
вання замiнена позбавленням волi на строк понад пятнадцять
рокiв, i в перiод вiдбування покарання ця особа вчинила злочин,
за який вона засуджууться до позбавлення волi, - строк остаточ-
ного покарання, що призначауться за сукупнiстю вирокiв, не
повинен перевищувати двадцяти рокiв.
З урахуванням наведених положень, а також керуючись
правилами, передбаченими ч.З ст.43, суд може обрати: 1)принцип
повного або принцип часткового приуднання до покарання,
призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покарання
за попереднiм вироком, якщо при єх повному складаннi не буде
перевищено максимальноє межi, встановленоє для вiдповiдного
виду покарання; 2) принцип часткового приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частинi покаран-
ня за попереднiм вироком, - якщо при єх повному складаннi буде
перевищено максимальну межу, встановлену для вiдповiдного
виду покарання; 3) як виняток, принцип поглинення невiдбутоє
частини покарання за попереднiм вироком покаранням, призна-
ченим за новим вироком, - якщо строк останнього дорiвнюу
максимальнiй межi, встановленiй для вiдповiдного виду покаран-
ня (див. абз.З п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання/Бюлетень... - С.24).
7. Завершальний етап призначення покарання за кiлькома
вироками - остаточне визначення його виду i розмiру. Оскiльки
мтмална i максимальна межi остаточного покарання вже вста-
новленi на попередньому етапi, суд визначау його вид i розмiр в
даних межах, виходячи з того принципу приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покаран-
новлених у справi помякшуючих вiдповiдальнiсть обставин,
передбачених у ч. I ст.40. Як винятковi можуть розглядатися й
iншi обставини, якi суд визнав помякшуючими у вiдповiдностi з
ч.2 ст.40. В окремих випадках винятковою може бути визнана i
одна обставина (наприклад, протиправна поведiнка потерпiлого),
котра в поуднаннi з iншими обставинами, якi суд (суддя) не
вважау винятковими, iстотно зменшуу ступiнь суспiльноє небез-
печностi вчиненого злочину.
Врахування особи винного при призначеннi бiльш мякого
покарання, нiж передбачено законом, повязане iз встановлен-
ням таких даних, якi свiдчать про єє невелику суспiльну небез-
печнiсть. Цi данi можуть характеризувати винного як особистiсть
до вчинення злочину, пiд час його вчинення, а також пiсля цього.
Тi обставини справи, якi суд (суддя) визнау винятковими, а
також тi данi про особу, якi вiн вважау за необхiдне врахувати
при призначеннi бiльш мякого покарання, нiж передбачено
законом, обовязково повиннi бути наведенi у вироку (див. абз.
2 п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня
1990 р. №6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
4. Пiсля визнання певних обставин справи винятковими i
встановлення таких даних про особу винного суд (суддя) згiдно
зi ст.41 повинен дiйти висновку про необхiднiсть призначення
винному бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Кримiнальний закон передбачау можливiсть застосування
ст.44 щодо будь-якоє категорiє злочинiв, в тому числi i щодо тих,
якi вiднесенi до тяжких. В той же час санкцiє окремих статей
Особливоє частини КК роблять застосування ст.44 зайвим,
оскiльки в них передбаченi найбiльш мякi види покарань та
мiнiмальнi єх межi.
Призначення бiльш мякого покарання, нiж передбачено зако-
ном, не виключау одночасного застосування до винного умовного
засудження чи вiдстрочки виконання вироку.
5. Основними варiантами призначення бiльш мякого Iiокаран-
ня, нiж передбачено законом, у: а) призначення того основного
чи додаткового покарання, яке передбачене в санкцiє статтi
Осооливоє частини кримiнального закону, за якою засуджууться
винний, але нижче вiд найнижчоє межi, встановленоє цiую
санкцiую; б) призначення бiльш мякого виду покарання, не
передбаченого санкцiую статтi, за якою засуджууться винний;
в) непризначення додаткового покарання, передбаченого в
санкцiє статтi, за якою засуджууться винний, як обовязкове. В
окремих випадках застосування ст.44 може полягати у поуднаннi
одного з перших двох варiантiв з третiм.
При призначеннi покарання нижче вiд найнижчоє межi, перед-
баченоє статтею Особливоє частини кримiнального закону, за
якою засуджууться винний, найнижчою межею взагалi у
мiнiмальна межа, встановлена для даного виду покарання Загаль-
ною частиною КК. Зокрема, для позбавлення волi це строк три
мiсяцi, для виправних робiт - два мiсяцi.
При призначеннi бiльш мякого виду покарання, не передба-
ченого санкцiую статтi, .за якою засуджууться винний, слiд
керуватись послiдовнiстю перелiку видiв покарань у ст.23. В
даному випадку ця послiдовнiсть визначена за принципом вiд
бiльш суворого виду покарання до менш суворого. Застосовуючи
цей варiант призначення бiльш мякого покарання, нiж передба-
чено законом, слiд мати на увазi, що вiн дозволяу призначити
будь-який з бiльш мяких видiв покарання, нiж той, що передба-
ченiй санкцiую (наприклад, штраф замiсть позбавлення волi).
Висновок суду про обрання конкретного варiанту призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом мау бути
вiдображений в мотивувальнiй частиш вироку.
6. Останнiй етап призначення бiльш мякого покарання, нiж
передбачено законом, полягау в обраннi конкретного його виду i
розмiру (в окремих випадках - лише виду, наприклад, громадськоє
догани). Це етап дiстау своу вiдобрахетя в резолютташi частинi
вироку, де вказууться, яке саме покарання призначауться винному.
При цьому обовязковим у посилання на ст.44, оскiльки вона в
даному випадку виступау правовою пiдставою призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Якщо особа засуджууться за вчинення кiлькох злочинiв на
пiдставi ст.42, при призначеннi остаточного покарання ст.44 не
може бути застосована, якщо вона не застосовувалась при призна-
ченнi покарання хоча б за один злочин, що входить в сукупнiсть.
Стаття 45. Умовне засудження
Якщо при призначеннi покарання у виглядi позбавлен-
ня волi або виправних робiт суд, враховуючи обставини
справи i особу винного, прийде до переконання про не-
доцiльнiсть вiдбування винним призначеного покаран-
ня, вiн може ухвалити про умовне незастосування пока-
рання до винного з обовязковим зазначенням у вироку
мотивiв умовного засудження. В цьому разi суд поста-
новляу не приводити вирок у виконання, якщо протягом
визначеного судом iспитового строку засуджений не
вчинить нового злочину 1 зразковою поведiнкою та чес-
ною працею виправдав виявлене йому довiря. Конт-
роль за поведiнкою умовно засуджених здiйснюуться
органами внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - та-
кож комiсiями в справах неповнолiтнiх при виконавчих
комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв вiдповiдно
до законодавства Украєни.
Iспитовий строк при умовному засудженнi встанов-
люуться тривалiстю вiд одного року до трьох рокiв.
При умовному засудженнi може бути призначено до-
датковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
Враховуючи обставини справи, особу винного, а та-
кож клопотання громадських органiзацiй або трудового
колективу за мiсцем роботи винного про його умовне
засудження, суд може передати умовно засудженого
цим органiзацiям або колективу для перевиховання I
виправлення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125