2 п.10 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2 "Про судову
практику по застосуванню примусових заходiв медичного харак-
теру" //Бюлетень... - С.239). При звiльненнi вiд подальшого
вiдсування покарання засудженого, який захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя вправi застосувати примусовi заходи
медичного характеру або передати його на пiклування органiв
охорони здоровя (ч.2 ст.408 КПК). У тому разi, коли засуджений
петребуу примусового лiкування, в постановi, з врахуванням
вимог ст. I З КК, необхiдно вказати, до якого типу лiкувальноє
установи його мау бути помiщено (п.4 постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8 "Про практику
застосування судами законодавства про звiльнення вiд вiдбуття
покарання засуджених, якi захворiли на тяжку хворобу" //
Бюлетень... - С.235-236).
3. Застосування до душевнохворого примусових заходiв
медичного характеру можливе лише при доведеностi вчинення
ним суспiльне небезпечного дiяння, що мiстить ознаки конкрет-
ного злочину. При цьому не враховуються обставини, якi не
мають безпосереднього вiдношення до розглядуваноє подiє
(судимiсть особи, застосування до неє в минулому примусових
заходiв медичного характеру тощо).
Заходи адмiнiстративного стягнення щодо неосудних застосо-
вуватись не можуть, а помилково застосованi юридичного зна-
чення не мають. У звязку з цим вчинене неосудним дiяння, яке
вiдповiдно до закону може бути визнано суспiльне небезпечним
лише при умовi застосування до нього ранiше за такi ж дiє заходiв
адмiнiстративного стягнення, не може бути визнано суспiльне
небезпечним, якщо при застосуваннi таких заходiв вiн також
перебував у станi неосудностi. При встановленнi таких обставин
суду належить справу закрити, не застосовуючи до неосудного
примусових заходiв медичного характеру (п. 11 постанови Пле-
нуму Верховного Суду Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2).
4. Коментована стаття передбачау три види примусових
заходiв медичного характеру, а саме: помiщення в
психiатричну лiкарню з звичайним, посиленим або суворим
видами нагляду. Вiдмiннiсть лiкувальних установ з рiзними
видами нагляду полягау в умовах тримання: в психiатричних
лiкарнях з посиленим i суворим наглядом встановлюуться бiльш
пильний нагляд, що виключау можливiсть вчинення душевно-
хворими нових суспiльне небезпечних дiянь. Вибiр судом виду
примусового заходу медичного характеру залежить вiд душевно-
го захворювання особи, характеру i ступеня суспiльноє небезпеч-
ностi вчиненого нею дiяння. Так, помiщення у психiатричну
лiкарню з суворим наглядом може застосовуватись до тих душев-
нохворих, якi за своєм психiчним станом (агресивна настроунiсть,
немотивована озлоблена поведiнка тощо) i характером вчиненого
суспiльне небезпечного дiяння (наприклад, дiяння, повязане з
посяганням на життя людини) становлять особливу небезпеку
для суспiльства i потребують тримання в лiкарнi i лiкування в
умовах суворого нагляду.
Визначаючи вид примусового заходу медичного характеру, суд
мау враховувати висновок судово-психiатричноє експертизи про
характер душевного захворювання i заходи, якi слiд застосувати
до хвороє особи. Однак рекомендацiє експертiв для суду не у
обовязковими, оскiльки вони встановлюють тип психiатричноє
лiкарнi, виходячи лише з психiчного стану хворого, без ураху-
вання характеру вчиненого ним дiяння, що не належить до єх
компетенцiє (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 19 березня 1982 р. №2).
Застосування примусових заходiв медичного характеру в
психiатричних лiкарнях регламентууться Iнструкцiую про поря-
док застосування примусового лiкування i iнших заходiв
медичного характеру щодо психiчних хворих, якi вчинили
суспiльне небезпечнi дiяння, затвердженою Мiнiстерством охо-
рони здоровя СРСР 14 лютого 1967 р. (Бюллетень Верховного
Суда СССР. - 1967. -№4. - С.37-39).
5. Застосовуючи до неосудного примусовi заходи медичного
характеру, суд не мау права зазначати в ухвалi назву конкретноє
психiатричноє лiкарнi, в якiй мау провадитися лiкування, а також
його строк (абз.4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 19 березня 1982 р. №2). Примусове лiкування мау
провадитися доти, поки хворий не перестане бути небезпечним
для оточуючих. Вiдповiдно до Положення про умови i порядок
надання психiатрiчноє допомоги, затвердженого Указом Президiє
Верховноє Ради СРСР вiд 5 сiчйя 1988 р., кожний хворий не рiдше
одного разу на шiсть мiсяцiв оглядауться комiсiую тiує лiкарнi,
де вiн знаходиться на примусовому лiкуваннi. Примусовi заходи
медичного характеру пiдлягають скасуванню в звязку з виду-
жанням особи чи змiною єє психiчного стану настiльки, що це
виключау єє суспiльну небезпечнiсть. Розгляд питання про ска-
сування або змiну примусових заходiв медичного характеру
здiйснюуться за правилами ст.419 КПК за поданням головного
психiатра органу охорони здоровя, якому пiдпорядковано
медичний заклад, де утримууться дана особа. До подання до-
дауться висновок комiсiє лiкарiв-психiатрiв (ч.З ст.422 КПК).
Стаття 14. Вiдповiдальнiсть за злочин,
вчинений в станi спянiння
Особа, яка вчинила злочин в станi спянiння, не
звiльняються вiд кримiнальноє вiдповiдальностi.
Суд, незалежно вiд призначеного кримiнального
покарання, може направити на примусове лiкування
особу, засуджену за злочин, вчинений на грунтi алко-
голiзму чи наркоманiє. Примусове лiкування цих осiб
провадиться, залежно вiд мiри кримiнального покаран-
ня, вiдповiдно у мiсцях позбавлення водi або
спецiальних медичних закладах.
Припинення примусового лiкування провадиться су-
дом у порядку, встановленому Кримiнально-процесу-
альним кодексом Украєни.
в разi вчинення злочину особою, яка зловживав
спиртними напоями або наркотичними засобами I
ставить у звязку з цим себе 1 свою сiмю в тяжке ма-
терiальне становище,-суд, поряд з застосуванням за
вчинений злочин покарання, не повязаного з позбав-
ленням волi, може за клопотанням членiв Т7 сiм Т,
профспiлковоє чи Iншо? громадськоє органiзацiє, проку-
рора, органу опiки 1 пiклування або лiкувальноє уста-
нови визнати єє обмежено дiуздатною. Над цiую особою
встановлюсться пiклування в порядку, передбаченому
Кодексом про шлюб та сiмю Украєни.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 3 липня 1973 р. ,
i липня 1977 р. i 21 серпня 1987 р. // Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. - 1973. -№29. - Ст. 249; 1977. - №28. - Ст. 341;
1987. - №35. - Ст. 674).
1. Пiд спямiимям, про яке йдеться в ч.I ст.14, мауться на увазi
звичайне, фiзiологiчне спянiння, причому як алкогольне, так i
токсичне та наркотичне. Звичайне спянiння слiд вiдрiзняти вiд
патологiчного, що у формою тимчасового розладу душевноє
дiяльностi i тим самим втiлюу в собi медичний критерiй неосуд-
ностi. В стан звичайного спянiння особа приводить себе свiдомо
Вона здатна передбачити свою можливу поведiнку в такому станi
i з врахуванням цього може вирiшувати, вживати чи не вживати
одурманюючi засоби. Не втiлюючи в собi медичного критерiю
неосудностi, звичайне спянiння, навiть в тяжкiй формi, не
звiльняу вiд кримiнальноє вiдповiдальностi.
2. У звязку з систематичним вживанням особою спиртних
напоєв або наркотичних засобiв у неє може розвинутись захво-
рювання, що характеризууться постiйним потягом до таких
напоєв чи засобiв. На грунтi алкоголiзму, а також наркоманiє
людина може вчинити злочин, причому не обовязково в станi
спянiння. Закон (ч.2 ст.14 КК) передбачау лiкування таких осiб
як засiб єх ресоцiалiзацiє i запобiгання вчиненню ними нових
злочинiв.
Направлення на примусове лiкування може застосовуватись
лише у випадку визнання особи винною у вчиненнi злочину саме
на грунтi алкоголiзму чи наркоманiє i постановления обвинуваль-
ного вироку з призначенням покарання. Саме направлення
засудженого на примусове лiкування не у покаранням, воно
призначауться судом поряд з останнiм i не повинно впливати на
його суворiсть.
Оскiльки, ст.14 не повязуу примусове лiкування з вiком, воно
може бути застосоване й до неповнолiтнiх та осiб похилого вiку
(див. абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
II жовтня 1985 р. №7 "Про практику застосування судами
Украєни законодавства, спрямованого на подолання пияцтва i
алкоголiзму, викоренення самогоноварiння" // Бюлетень... -
С. 110). Не виключауться застосування примусового лiкування
до непрацездатних осiб.
3. Примусове лiкування в порядку, передбаченому ст. 14, за-
стосовууться лише при наявностi вiдповiдного висновку
лiкувального закладу (ч.4 ст.324 КПК). У мотивованому
висновку компетентноє медичноє комiсiє (до єє складу входять
лiкар-психiатр або лiкар-нарколог (голова), невропатолог i тера-
певт) повинно бути зазначено, чи у особа хронiчним алкоголiком
або наркоманом, чи потребуу вона примусового лiкування i чи
немау протипоказань для такого лiкування. Висновок судово-
психiатричноє експертизи про можливiсть застосування приму-
сового лiкування може розглядатись як пiдстава для направлення
на таке лiкування, коли воно вiдповiдау вимогам, що предявля-
ються до медичного висновку про необхiднiсть застосування до
особи лiкування (абз.I п.4 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд II жовтня 1985 р. №7). Такi вимоги викладенi в
Iнструкцiє про порядок огляду осiб, якi притягаються до
кримiнальноє вiдповiдальностi, на предмет застосування до них
примусових заходiв медичного характеру, затвердженiй
Мiнiстерством охорони здоровя СРСР 4 листопада 1981 р.
Медичний висновок пiдлягау оцiнцi. Незгода суду з висновком
комiсiє мау бути мотивована у вироку.
4. Тип медичноє установи, де здiйснюуться примусове
лiкування, залежить вiд виду призначеного покарання. При
засудженнi особи до позоавлення волi таке лiкування
здiйснюуться у виправно-трудових установах, а при засудженнi
до iнших мiр покарання - < спецiальних медичних закладах,
якими можуть бути наркологiчне вiддiлення лiкарнi або
стацiонарний медичний заклад пiдприумства.
Примусове лiкування осiб, якi засуджуються за вчиненi на iрунтi
алкоголiзму чн наркоманiє злочини, слiд вщрiзняти вiд примусового
лiкування в лiкувально-трудових профiлакторiях хронiчних алко-
голiкiв та осiб, хворих на наркоманiю, якi злочинiв не вчиняли.
Пiдстави i порядок застосування примусового лiкування до таких
осiб вказанi в Указах Президiє Верховноє Ради УРСР "Про приму-
сове лiкування i трудове перевиховання хронiчних алкоголiкiв" та
"Про примусове лiкування i трудове перевиховання хворих нарко-
манiую". В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
25 грудня 1981 р. №11 "Про практику застосування судами
Украєни законодавства про примусове лiкування i трудове вихован-
ня хронiчних алкоголiкiв" звергауться увага судiв на недо-
пустимiсть направлення на примусове лiкування до лiкувально-тру-
дового профiлакторiю осiб, якi вчинили дiяння, що мiстять ознаки
злочину (Бюлетень... - С.245).
5. Оскiльки ст. 14 не мiстить вказiвки на строки примусового
лiкування вiд алкоголiзму i наркоманiє, суди не вправi у вироку
встановлювати такий строк. Тривалiсть лiкування залежить вiд
його результатiв.
Питання про припинення примусового лiкування, призначе-
ного вiдповiдно до ч.2 ст. 14, вирiшууться суддею районного
(мiського) суду за мiсцем знаходження виправно-трудового або
медичного закладу, де засуджений перебувау на лiкуваннi, за
поданням адмiнiстрацiє вiдповiдного закладу на пiдставi висновку
чiарськоє комiсiє (ч.2 ст.411 КПК).
6. Вiдповiдно до ч.4 ст.14 в разi вчинення злочину особою, яка
зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами i ставить
у звязку з цим себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище,
СУД, порад з застосуванням за вчинений злочин покарання, не
повязаного з позбавленням водi, вправi визнати єє обмежено
додатною. Поняття "зловживання спиртними напоями" у бiльш
широким порiвняно з поняттями "хронiчний алкоголiзм" i "нарко-
манiя". Воно може виступати у формi побутового пияцтва.
Над особою, визнаною обмежено дiуздатною вiдповiдно до ч.4
ст.14, встановлюуться пiклування в порядку, передбаченому
КШС (статтi 129, 132, 138, 140). Строк пiклування не визна-
чауться. При припиненнi зловживання спиртними напоями суд
скасовуу обмеження особи в дiуздатностi (ч.З ст. 15 ЦК), пiсля
чого припиняуться пiклування (ст. 157 КШС).
Стаття 15. Необхiдна оборона
Кожна особа мас право на необхiдну оборону неза-
лежно вiд можливостi уникнути посягання або звер-
нутися за допомогою до iнших осiб чи органiв влади.
Необхiдною обороною визнаються дiє, вчиненi з метою
захисту Iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або
iншоє особи, Iнтересiв суспiльства або держави вiд
суспiльне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди
тому, хто посягау, якщо такi дiє були зумовленi потребою
негайного вiдвернення чи припинення посягання.
Не в злочином застосування зброє або будь-яких
Iнших засобiв чи предметiв, незалежно вiд наслiдкiв,
якщо воно здiйснено для захисту вiд нападу озброуноє
особи чи нападу групи осiб, вiдвернення протиправного
насильницького проникнення у житло чи Iнше
примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист, не
могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилю-
вання, викликаного суспiльне небезпечними дiями,
оцiнити вiдповiднiсть захисту характеровi посяганняг
Перевищення меж необхiдноє оборони, тобто завдан-
ня тому, хто посягау, шкоди, яка явно не вiдповiдау не-
безпечностi посягання чи обстановцi захисту, тягне за
собою вiдповiдальнiсть лише у випадках, спецiально
передбачених кримiнальним законом.
Дiє потерпiлого та Iнших осiб безпосередньо пiсля вчине-
ння посягання, спрямованi на затримання особи, яка
вчинила напад, i доставления єє вiдповiдним органам влади,
як правомiрнi, прирiвнюються до необхiдноє оборони, якщо
вони були необхiднi для затримання i вiдповiдали небезпеч-
ностi посягання 1 обстановцi затримання злочинця.
(В редакцiє Закону вiд 26 сiчня 1993 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1993. -№11. -Ст. 84).
1. Виходячи iз закосюдавчого визначення необхiдноє оборони,
мохна зробити тахi висновки:
- дiяння, здiйсненi в станi необхiдноє оборони, не у злочинними;
такi дiяння - суспiльне кориснi;
- внаслiдок здiйснення цих дiянь особi, що посягала, за-
подiюуться шкода;
- необхiдна оборона - субуктивне право кожного громадянина,
в той хе час захист державних, громадських iнтересiв, особи, П
прав - його моральний обовязок;
- право необхiдноє оборони громадяни можуть використати
тiльки в зазначених законом мехах.
Якщо для громадян необхiдна оборона у субуктивним правом
i моральним обовязком, то для працiвникiв органiв внутрiшнiх
справ захист iнтересiв держави, суспiльства, а також iнтересiв
громадян - службовий обовязок. Правом на необхiдну оборону
вiдповiдно до ст. 15 працiвники мiлiцiє володiють нарiвнi з усiма
без винятку громадянами.
Згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
28 червня 1991р. №4 "Про практику застосування судами
законодавства, яке забезпечуу право на необхiдну оборону вiд
суспiльне небезпечних посягань" (абз.I п.8) "суди зооовязанi
суворо додержувати законiв, спрямованих на захист пред-
ставникiв влади, представникiв правоохоронних органiв,
воунiзованоє охорони 1 iнших осiб при виконаннi ними службових
обовязкiв по запобiганню суспiльне небезпечним посяганням i
затриманню правопорушникiв" (Бюлетень... - С.20).
2. Заподiяння шкоди при необхiднiй оборонi мау вiдповiдати
умовам правомiрностi i виключати небезпеку та протиправнiсть
дiяння. Цi умови виробленi теорiую кримiнального права i
вiдповiдають нормi закону про необхiдну оборону. Таких умов,
що належать до посягання i захисту вiд нього, у шiсть.
Посягання повинно бути суспiльна небезпечним. Ст. 15 перед-
бачау захист не вiд будь-якого протизаконного вчинку, а лише
вiд суспiльне небезпечного посягання. Частiше за все не-
обхiднiсть захисту виникау внаслiдок посягання з боку хулiганiв,
грабiжникiв, розбiйникiв та iнших злочинних елементiв пiд час
єх нападiв.
За своєми обуктивними даними при виникненнi необхiдноє
оборони посягання мау досягти ступеня суспiльноє небезпечностi
злочину. Якщо ж характер посягання та ступiнь суспiльноє
небезпечностi незначнi, зокрема, посягання пiдпадау пiд ознаки
ч.2 ст.7 КК або адмiнiстративного правопорушення, стану не-
обхiдноє оборони не виникау. В звязку з цим заподiяння вказаноє
в ст. 15 шкоди в порядку захисту вiд таких посягань не у
правомiрним i повинно тягти кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до закону (ст. 15) стан необхiдноє оборони виникау
не тiльки у випадках, копи посягання у винним i таким, що
пiдлягау покаранню як злочин, але й при суспiльне небезпечно-
му посяганнi особи неосудноє або такоє, яка не досягла вiку
кримiнальноє вiдповiдальностi, а також у випадках, коли таке
посягання було наслiдком фактичноє помилки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125