Вирiшуючи питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть у винного
умислу на вбввстао, слiд виходити з сукупностi всiх обставин
справи i брати до уваги тi з них, якi можуть свiдчити про бажання
чи свiдоме допущення винним смертi потерпiлого. При цьому
перш за все потрiбно враховувати спосiб, знарадця та засоби
вчинення злочину, кiлькiсть, характер та локалiзацiю
спричинених тiлесних ушкоджень, причини припинення дiй з
боку винноє особи, iє взаумовiдносини з потерпiлим, поведiнку
обох, яка передувала подiє злочину. Про умисел на позбавлення
життя свiдчить умисне нанесення пошкоджень у життуво важливi
органи потерпiлого, з результатi чого настау його смерть.
Не виключауться вiдповiдальнiсть за умисне вбивствi i у
випадку спричинення смертi при так званому невизначеному
умислi, коли винний передоачау можливiсть заподiяння будь-якоє
шкоди потерпiлому, в тому числi i смертi, i бажау або свiдомо
допускау настання такоє шкоди.
Субуктивне ставлення винного до наслiдкiв свого дiдкня у
визначальним при вiдмежуваннi умисного вбивства вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого (абз.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 каiтна 1994 р. №1 "Пр<э судову поактику в справах
про злочини проти життя i здоровя //Бюлетень... - С.80). При
умисному вбивствi настання смертi охоплюуться умислом ванноє
особи, в разi умисноє вини щодо заподiяння тяжких тiлесних
ушкоджень i необережностi вiдносно настання смертi потерпiлого
дiання винного мiстить склад злочину, передбаченого ч.З ст. 101
(див., наприклад, постанову президiє Тернопiльського обласного
суду в справi К. // Право Украєни.- 1992. - №1. - С.90-91).
Для вiдмежування умисного вбивства вiд заподiяння тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
дотерпiлого, суди повиннi ретельно дослiджувати докази, що
дють значення для зясування змiсту i спрямованостi умислу
винного. Питання про умисел необхiдно вирiшувати виходячи iз
сукупностi всiх обставин вчиненого злочину, зокрема врахову-
вати спосiб, знаряддя злочину, кiлькiсть, характер i локалiзацiю
поранень та iнших тiлесних ушкоджень, причини припинення
злочинних дiй, попередню поведiнку винного i потерпiлого, єх
взаумовiдносини (абз.I п.23 постанови // Бюлетень... - С.80).
При вiдмежуваннi замаху на умисне вбивство вiд умисного
тяжкого тiлесного ушкодження, небезпечного для життя в момент
заподiяння, необхiдно враховувати спрямованiсть умислу i став-
лення винноє особи до наслiдкiв свого дiяння. При цьому слiд
мати на увазi, що замах на умисне вбивство може бути вчинено
лише з прямим умислом, коли винна особа передбачала настання
смертi потерпiлого i бажала цього, але такий наслiдок не настав
з незалежних вiд єє волi обставин (абз.4 п.23 постанови //
Бюлетень... - С.80). Iгнорування цiує обставини призводить до
судових помилок.
К. був засуджений за ст.17 i ст.94 за замах на умисне вбивство
ж., вчинене з ревнощiв за таких обставин: пiсля розпиття
спиртних напоєв з Ж. та С. вiн умисно ударив Ж. столовим ножем
у лiву половину грудноє клiтки, заподiявши тяжке тiлесне уш-
кодження, небезпечне для життя.
На судовi рiшення в президiю обласного суду було принесено
протест, в якому ставилось питання про переквалiфiкацiю дiй К.
на ч.I ст. 101. Протест був задоволений з таких пiдстав.
Суд дав неправильну юридичну оцiнку дiям К. i зробив
невiрний висновок про наявнiсть у нього умислу на позбавлення
потерпiлого життя. Це сталося через те, що, вирiшуючи питання
про змiст умислу винного, вiн виходив лише з характеру за-
подiяного потерпiлому поранення та знаряддя злочину i не
врахував причини припинення злочинних дiй, стосунки винного
з потерпiлим, єх поведiнку, що передувала злочиновi, та iнших
важливих обставин справи. К. твердив, що намiру вбивати Ж. не
мав, ударив його з ревнощiв, вважаючи, що той хоче обняти С.
Побачивши, що поранив його, поламав нiж i подбав про подання
пораненому медичноє допомоги. Цi показання К. нiчим не спро-
стованi. У справi встановлено, що вiн дiйсно вжив негайних
заходiв до подання потерпiлому медичноє допомоги. I потерпiлий
i пiдсудний визнали, що вiдносини мiж ними були нормальнi,
нiякоє сварки перед тим, як К. ударив Ж., мiж ними не було. Як
видно з висновку судово-медичного експерта, характер поранен-
ня свiдчить, що удар ножем було нанесено з невеликою силою.
За таких обставин немау достатнiх пiдстав робити висновок, що
К. мав прямий умисел вбити Ж. Оскiльки ж К., наносячи удар
ножем, свiдомо допускав, що може заподiяти Ж. тяжке тiлесне
ушкодження, його злочиннi дiє слiд переквалiфiкувати на ч. I
ст. i 01 (Рад.право. - 1990. -№10.- С.89, 95; див.також: Рад.пра-
во.- 1990. - №10. - С.85-86; Право Украєни. - 1993. - №4.-
С.35-34). Якщо характер i локалiзацiя тiлесних ушкоджень, сила
Удару, застосоване знаряддя злочину та iншi обставини свiдчать,
що винна особа усвiдомлювала неминучiсть настання смертi
потерпiлого, але вона не сталася з причiю, якi не залежать вiд
волi винноє особи, єє дiяння належить розглядати як замах на
умисне вбивство.
Важливу роль у вирiшеннi питання вiдповiдальностi за вчине-
ння умисних вбивств вiдiграють мотив i мета дiяння винноє
особи. В деяких умисних вбивствах мотив або мета у
обовязковими єх ознаками (статтi 58, 59, iш.а", "б", "в", "ж"
ст-93, ст. 190), в iнших - виступають як обставини, що помякшу-
ють чи обтяжують вiдповiдальнiсть. В окремих випадках мотив i
мета можуть бути показниками ступеня суспiльноє небезпечностi
вчиненого умисного вбивства, а також свiдчити про змiст, харак-
тер та спрямованiсть умислу винноє особи. Встановлення мотиву
i мети вчиненого умисного вбивства i вiдображення єх у вироку,
а також визначення єх кримiнально-правового значення у
обовязковим для суду при розглядi справ даноє категорiє.
Iнколи пiд час вчинення умисних вбивств мау мiсце так звана
фактична помилка, тобто невiрне сприйняття винною особою
певних обставин, що характеризують обукт i обуктивну сторону
вчинюваного нею умисного вбивства. Найчастiше таке невiрне
сприйняття повязане з помилкою в особi потерпiлого, коли
позбавляуться життя не та людина, яку винна особа мала намiр
вбити, а iнша. За загальним правилом, така помилка на
квалiфiкацiю впливати не повинна.
Якщо ж склад умисного вбивства передбачау певнi ознаки, що
характеризують потерпiлого, як обовязковi, а помилка в особi
потерпiлого призвела до позбавлення життя iншоє людини, у якоє
цi ознаки вiдсутнi, вчинене належить квалiфiкувати за су-
купнiстю злочинiв: як замах на вбивство тiує людини, яку винна
особа намагалася позбавити життя (скажiмо, за ч.2 ст.17 та пв"
- ст.93) та умисне вбивство тiує людини, яка фактично була
позбавлена життя, тобто за ст.94, а за наявностi iнших обтяжу-
ючих обставин - за вiдпрвiдним пунктом ст.93 (див., Наприклад,
абз.4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
I квiтня 1994 р. №1 // Бюлетень... - С.78).
Про необережнiсть як форму вини при вбивствi див. комен-
тар до СТ.98.
6. Субуктом вбивств, передбачених статтями 93-98, у осудна
особа, яка досягла 14 рокiв. Субуктом iбиiств, передбачених стат
тями 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234, у осудна особа, яка досягла 16
рокiв. Якщо особа у вiцi вiд 14 до 16 рокiв вчхнжла дiяння, повязаве
з посяганням на життя потерпiлого, яке мiстить ознаки злочину,
передбаченого статтями 58, 59, 60, 190 чи п.в" ст.234, вот весе
вiдповiдальнiсть за умисне iбивство, переябачене ст.93 чи ст.94.
Умисне вбивство може бути вчiнене в снмучвстi. В такому
разi необхiдно зясувати характер дiй кожного з спiвучасникiв,
його роль та ступiнь участi у злочинi. При цьому слiд мати на
увазi, що спiвучасть в умисному вбивствi може бути як у формi
спiввиконазства, так i з розподiлом ролей.
Як снiвачконавсимо слiд розглядати дiє осiб, якi безпосередньо
брали участь у позбавленнi життя потерпiлого. При цьому не
обовязково, щоб кожен iз спiввиконавцiв заподiяв смертельне
ушкодження потерпiлому, достатньо, щоб це зробив хоча 6 один
з них. В останньому випадку iншi спiввиконавцi можуть своєми
дiями позбавляти потерпiлого можливостi чинити опiр
(наприклад, тримати його за руки, звязувати) або полегшити
нанесення смертельного удару (наприклад, розвернути
потерпiлого в бiк того, хто такий удар наносить), чи iншим чином
сприяти настанню смертi потерпiлого в процесi позбавлення його
життя.
Спiввчкошвством слiд вважати i спiльнi дiє тих осiб, якi, маючи
умисел на вбивство потерпiлого, нанесли йому декiлька поранень в
життуво важливi органи, незалежно вiд того, яке з цих поранень
було безпосередньою причиною смергi потерпiлого.
Дiє спiввиконавцiв умисного вбивства необхiдно квалiфiкувати за
вiдповiдною статтею Особливоє частини КК без посилання на ст. 19.
Якщо умисне вбивство було вчинене у спiвучастi з розподiлом
ролей, то дiє пiдмовникiв, пособникiв чи органiзаторiв умисною
вбивства за умови, що вони не були одночасно його виконавцями
(спiввиконавцями), слiд квалiфiкувати за вiдповiдною частиною ст.19
i вiдповiдною статтею Особливоє частини КК (див. абз.2 п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
7. Всi умиснi вбивства за ступенем єх суспiльноє небезпечностi
подiляються на умиснi вбивства при обтяжуючих обставинах
(статтi 93, 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234), умиснi вбивства без
обтяжуючих i без помякшуючих обставин (ст.94) i умиснi
вбивства при помякшуючих обставинах (статтi 95, 96, 97).
Якщо вчинене умисне вбивство мiстить одночасно i обтяжуючi
i помякшуючi отетавини, наприклад, умисне вбивство двох осiб
при перевищеннi меж необхiдноє ооорони, умисне вбивство,
вчинене особливо небезпечним рецидивiстом, в станi сильного
душевного хвилювання, що раптово виникло внаслiдок тяжкоє
образи з боку потерпiлого, тощо, його слiд розглядати як умисне
вбивство при помякшуючих обставинах i квалiфiкувати за стат-
тями 95, 96 або ст.97, а не за ст.93.
Посягання на життя державного дiяча, посягання на житiя
представника iноземноє держави чи умисне вбивство начальника
або iншоє особи, що виконуу обовязки по вiйськовiй службi,
вчиненi при обставинах, зазначених в пп."г", "д", "е", "ж", "з"
ст.93, належить квалiфiкувати вiдповiдно за статтями 58, 59 чи
п.в" ст.234, а передбаченi в цих пунктах обтяжуючi обставини
враховувати при призначеннi покарання.
Посягання на життя працiвника мiлiцiє або народного
дружинника, а так само вiйськовослужбовця у звязку з єх
службовою або громадською дiяльнiстю по охоронi громадського
порядку необхiдно квалiфiкувати за ст. 190 та п.в" ст.93 чи за
ст.17 та п.в" ст.93, а за наявностi iнших обтяжуючих обставин,
i за iншими пунктами ст.93 (п. 14 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 26 червня 1992 р. №8 "Про застосування
судами законодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за пося-
гання на життя, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв
правоохоронних органiв"// Бюлетень...- С. 144).
8. Для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.93 необхiдно
встановити наявнiсть хоча б однiує з обтяжуючих обставин,
передбачених єє пунктами. Якщо таких обставин декiлька i лонн
передбаченi рiзними пунктами ст.93, квалiфiкацiя мау
здiйснюватись з посиланням на всi пункти, наприклад,
пп.а", "г", "е" ст.93. В той хе час слiд мати на увазi, що
неможливо одне й те ж умисне вбивство вчинити одночасно з
корисливих i хулiганських мотивiв. Тому квалiфiкацiя умисного
вбивства одночасно за пп.а" i "б" ст.93 не повинна мати мiсця.
Розглядаючи справу про умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах, суд не може змiнювати квалiфiкацiю дiй винного з
одного пункту на iнший, якщо це тягне змiну формулювання
обвинувачення, що погiршуу становище пiдсудного i порушуу
його право на захист (абз.2 п.20 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 // Бюлетень... - С.79).
Про особливостi квалiфiкацiє декiлькох умисних вбивств, кожне з
яких вчинене при обтяжуючих обставинах, див. коментар до п.з" ст.93.
9. Пункт "а" ст.93 передбачау умисне вбивство з корисливих
мотивiв. Таке вбивство мау мiсце тодi, коли винна особа, поз-
бавляючи життя потерпiлого, прагне досягти в звязку з цим
будь-якоє матерiальноє вигоди для себе чи для своєх близьких,
зокрема: а) заволодiти майном потерпiлого чи iнших осiб
(грошима, коштовностями, цiнними паперами тощо); 6) одержати
вигоди майнового характеру (набути певнi майновi права,
створити чи зберегти можливiсть фактичного користування чи
володiння майном, в тому числi незаконного, досягти вчиненнi
на свою користь дiй майнового характеру тощо); в) позбавитись
матерiальних витрат (не повертати боргу, звiльнитися вiд вико-
нання обовязкiв по утриманню потерпiлого чи будь-яких iнших
обовязкiв майнового характеру тощо). Рiзновидом умисного
вбивства з корисливих мотивiв у також вбивство на замовлення,
коли винний, виконуючи волю iншоє особи, за одержану чи
обiцяну грошову чи майнову винагороду або з iншоє матерiальноє
зацiкавленостi позбавляу людину життя (див. абз.2 п.8 повiанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1//
Бюлетень... - С.77).
Для квалiфiкацiє за п.а" ст.93 необхiдно, щоб корисливий
мотив виник до початку здiйснення умисного вбивства або в
процесi позбавлення життя потерпiлого. При цьому не мау
значення, чи досягла винна особа тiує матерiальноє вигоди, якоє
прагнула, позбавляючи життя потерпiтого. В той же час немау
пiдстав для визнання умисного вбивства вчиненим з корисливих
мотивiв, якщо прагнення досягти матерiальноє асгоди,
наприклад, заволодiти майном потерпiлого, виникло i було
реалiзоване пiсля вчинення умисного вбивства. В подiбних випад-
ках вчинене в залежностi вiд наявностi чи вiдсутностi iнших
обтяжуючих обставин умисного вбивства слiд квалiфiкувати за
вiдповiдними пунктами ст.93 чи за ст.94, а також за вiдповiдними
статтями, що передбачають вiдповiдальнiсть за злочини проти
державноє, колективноє чи iндивiдуальноє власностi.
Не вважауться умисним вбивством з корисливих мотивiв поз-
бавлення життя потерпiлого, вчинене в звязку з охороною
майна, неповерненням боргу, вiдмовою потерпiлого виконати
iншi обовязки майнового характеру, якщо такi обовязки
виникли з пiдстав, що не суперечать чинному законодавству.
Немау пiдстав для квалiфiкацiє за п.а" ст.93 i у випадку
вчинення умисного вбивства з мотивiв помсти за заподiяну
потерпiлим матерiальну шкоду.
В разi вчинення умисного вбивства пiд час нападу з метою
заволодiння державним, колективним чи iндивiдуальним майном
громадян або його утримання, дiє винноє особи належить
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених п.а"ст.93
i ч.2 СТ.86 чи ч.З ст. 142 за ознакою вчинення розбою, поуднаного
з спричиненням тяжких тiлесних ушкоджень. За п.а" ст.93 та
ч.2 ст.223 чи ч.З ст.229 слiд квалiфiкувати дiє винноє особи, яка
вчинила умисне вбивство пiд час розкрадання шляхом розбiйного
нападу вогнестрiльноє зброє, бойових припасiв або вибухових
речовин, а також наркотичних засобiв (див. абз 5,6 п.8 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1//
Бюлетень... - С.77). В усiх цих випадках квалiфiкацiя умисного
вбивства ще й за п.ж" ст.93 як вчиненого з метою приховати
iнший злочин або полегшити його вчинення у зайвою.
О., крiм iншого, був засуджений за злочини, передбаченi
пп.а" та "ж" ст.93 та ч.З ст.142. Розглянувши справу за
касацiйними скаргами засудженого та його захисника, судова
колегiя Верховного Суду Украєни дiйшла висновку, що виннiсть
О. у вчиненнi розбiйного нападу, пiд час якого вiн вчинив умисне
вбивство з корисливих мотивiв, доведено доказами по справi.
Проте квалiфiкацiя його дiй за п.ж" ст.93 у безпiдставною.
Злочиннi дiє 0" в яких його визнав винним суд, свiдчать, що вiн
вчинив умисне вбивство саме при розбiйному нападi з тим, щоб
заволодiти майном потерпiлоє В. За таких обставин квалiфiкацiя
вчиненого вбивства ще й за п.ж" ст.93, тобто як вбивства з метою
приховання розбiйного нападу, у неправильною.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни змiнила щодо О.
зоок, виключивши з нього квалiфiкацiю злочину за п.ж" ст.93
-зд.поаво. - 1978. - №12. - С.85-86; див.також: Рад.право. -
989. - №12. - С.76-77).
Якщо умисне вбивство вчинене пiсля розбiйного нападу з
-- -ж- приховати вчинення злочину, дiє винноє особи необхiдно
.Бг.1фiкувати за вiдповiдною частиною статей 86, 142, 223, 229
п.ж ст.93.
"єа п.а" ст.93 та ч.З ст.86 чк ч.З ст. 144 пiдлягають
-лiфiкацiє дiє особи, яка вчинила умисне вбивство в процесi
агательства (див., наприклад, абз.5 п.12 постанови Пленуму
iкозного Суду Украєни вiд ЄЄ грудня 1992 р. №12 "Про судову
атгуу в справах про корисливi злочини проти приватноє
..-ясностi" // Бюлетень...- С.IОО).
10. пункт "б" ст.93 передбачау умисне вбивство з хулiганських
мо-пивiв, тобто вбивство, вчинене на грунтi явноє неповаги до
суспiльства, нехтування загальнолюдськими правилами
спiвжиття i нормами моралi, зокрема, умисне вбивство без будь-
якого приводу чи з прагнення використати незначний привiд для
дiй винного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125