Однак останну неможливо, якщо з часу вчинення злочину
пройшло пятнадцять рокiв i давнiсть не була перервана вчине-
нням нового злочину.
11. У випадках, коди за ранiше вчинений злочин закон передбачау
можливiсть призначення смертноє кари, питання про застосування
давностi вирiшууться судом. Якщо суд не знайде можливим застосу-
вати давнiсть, смертна кара не може бути призначена i замiнюуться
позбавленням волi з врахуванням характеру i тяжкостi вчиненого
злочину, а також ступеня суспiльноє небезпечностi особи. У випадку,
коли суд дiвде висновку, що особа заслуговуу смертноє кари, яку не
можна застосувати у звязку iз спливем десятирiчного чи пятнад-
цятирiчного (для особи, яка ухилялась) строку, вiн замiнюу цю мiру
покарання максимальним строком позбавлення водi, передбаченим
санкцiую вiдповiдноє статтi. Якщо ж суд дiйде висновку, що мiрою
покарання повинно бути позбавлення надi, вiн визначау його строк
у межах санкцiє закону, за яким квалiфiкууться вчинене.
Суд може не застосувати строк давностi лише тодi, коли
смертна кара як вид покарання .вказана у вiдповiднiй статтi
кримiнального закону, що дiяв як пiд час вчинення злочину, так
i пiд час розгляду справи у судi.
12. Iнститут давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi у одним з видiв звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi. Застосовуу давнiсть суд, прокурор, слiдчий, орган
дiзнання. При встановленнi факту закiнчення строкiв давностi пiд
час попереднього розслiдування виноситься постанова про закриття
справи з посиланням на п.З ч.I ст.б КПК, а в стадiє вiддання до
СУДУ - ухвала розпорядчого засiдання (ст.248 КПК). При встанов-
леннi цього факту пiд час судового розгляду суд продовжуу розi
лядати .справу й постановляу вирок, i якщо вiн у обвинувальним, -
звiльняу засудженого вiд покарання (ч.2 ст.б КПК).
Оскiльки звiльнення за давнiстю означау визнання факту
вчинення злочину, закон (ч.З ст.б КПК) надау особi право
заперечувати проти закриття справи, якщо вона не вважау себе
винною у вчиненнi злочину. В такому випадку провадження по
справi продовжууться у звичайному порядку, однак при поста-
новленнi судом обвинувального вироку особа повинна бути
звiльнена вiд покарання.
Якщо внаслiдок розгляду справи касацiйна iнстанцiя дiйде
висновку про необхiднiсть квалiфiкацiє дiй засудженого за стат-
тею закону, яка передбачау злочин, провадження по якому не
могло бути порушене або пiдлягало закриттю у звязку а
закiнченням строкiв давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi, вона повинна винести таке рiшення i яке
повинен був прийняти суд першоє iнстанцiє при дотриманнi вимог
ч.2 ст.б КПК, тобто переквалiфiкувати вчинене на вiдповiдну
статтю кримiнального закону, призначити покарання i звiльнити
засудженого вiд цього покарання.
13. Час не в силах стерти у памятi людства страхiтливi злодiяння
нацистiв, винних у загибелi мiльйонiв людей. Тому вiдповiдальнiсть
за вчинення цих злочинiв проти миру й людяностi, внаслiдок єх
особливого характеру, регламентууться окремо. На них не
поширюються правила про давнiсть, передбаченi ст.48.
4 березня 1965 р. у вiдповiдностi з загальновизнаними нормами
мiжнародного права Президiя Верховноє Ради СРСР прийняла
Указ "Про покарання осiб, винних у злочинах проти миру i
людяностi та воунних злочинах, незалежно вiд часу вчинення
злочинiв". У Постановi вiд 3 вересня 1965 р. про застосування
цього Указу Президiя Верховноє Ради СРСР розяснiла, що дiя
Указу в частинi незастосування давностi i призначення покаран-
ня, включаючи й смертну кару, поширюуться також на тих
радянських громадян, якi в перiод Великоє Вiтчизняноє вiйни
1941-1945 рр. вели активну каральну дiяльнiсть, брали особисту
участь у вбивствах та мордуваннi радянських люде.
Визначення злочинiв проти миру й людяностi та воунних
злочинiв дано в ст.б Статуту Мiжнародного Воунного Трибуналу
вiд 8 серпня 1945 р. Злочинами проти миру у планування,
.готування, розвязування чи ведення агресивноє вiйнi або вiйви
иа порушення мiжнародних договорiв, угод чи запевнень або
участь в загальному планi чи змовi, спрямованих до здiйснення
будь-якоє з зазначених дiй. Воунними злочинами у порушення
законiв i звичаєв вiйни - вбивства, мордування або вивезення в
рабство чи для iнших цiлей цивiльного населення окупованоє
територiє, вбивства та мордування вiйськовополонених або осiб,
якi перебувають у морi, вбивства заложникiв; пограбування
громадськоє або приватноє власностi; безглузде руйнування мiст
i сiл, не викликане воунною необхiднiстю спустошенiм.
Злочинами проти людяностi у вбивства, винищення, поневолен-
ня, заслання й iншi жорстокостi, вчиненi щодо цивiльного насе-
лення до чи пiд час вiйни, або переслiдування за полiтичнипи,
расовими чи релiгiйними мотивами з метою здiйснення або у
звязку з будь-яким злочином, що пiдлягау юрисдикцiє Трибуна-
лу, незалежно вiд того, чи були цi дiє порушенням внутрiшнього
права краєни, де вони вчиненi (див.: Международное право в
документах. - М., 1982. - С.827-828).
26 листопада 1968 р. була пiдписана Конвенцiя про незасто-
сування строку давностi до воунних злочинiв i злочинiв проти
людства (Там же. - С.833-836).
Стаття 49. Давнiсть виконання обвинувального
вироку
Обвинувальний вирок не виконууться, якщо його не
було виконано в такi строки, рахуючи з дня набрання
вироком законноє вили:
1) один рiк - при засудженнi до покарання не бiльш су-
ворого, нiж виправнi роботи або направлення в
дисциплiнарний батальйон;
2) три роки - при засудженнi до позбавлення волi на
строк не бiльше двох рокiв;
3) пять рокiв - при засудженнi до позбавлення волi на
строк не бiльше пяти рокiв;
4) десять рокiв - при засудженнi до бiльш суворого
покарання, нiж позбавлення волi строком на пять рокiв.
Перебiг давностi переривауться, якщо засуджений
ухилиться вiд вiдбуття покарання або вчинить до
скiнчення строкiв новий злочин, за який судом призна-
чено покарання у виглядi позбавлення волi на строк не
менше одного року. Обчислення давностi в разi вчине-
ння нового злочину починауться з моменту його вчине-
ння, а в разi ухилення вiд вiдбуття покарання - з момен-
ту зявлення для вiдбуття покарання або з моменту
затримання засудженого, що переховувався. При цьо-
му обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо
вiд часу його винесення минуло пятнадцять рокiв i
давнiсть не була перервана вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давностi до особи, засуд-
женоє до смертноє кари, вирiшууться судом. Якщо суд
не визнау можливим застосувати давнiсть, смертна ка-
ра замiнюуться позбавленням волi.
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 6 березня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1992. -№23. -Ст. 337).
I. Пiд давнiстю виконання обвинувального вироку
розумiють закiнчення установлених в законi строкiв з дня
набрання обвинувальним вироком законноє сили, у звязку з чим
засуджений звiльняуться вiд виконання призначеноє судом мiри
покарання.
2. Обвинувальний вирок - це рiшення суду про визнання особи
винною у вчиненнi злочину i застосування чи незастосування до
винного покарання. У ст.49 йдеться про обвинувальний вирок,
який набрав законноє сили (ст. 401 КПК), але не переданий для
виконання, а також звернутий до виконання, але не реалiзований
повнiстю або частково.
3. Закон встановлюу три умови застосування iнституту
давностi виконання обвинувального вироку; а) закiнчення вка-
заних в законi строкiв; б) неухилення засудженого вiд вiдбування
покарання (за винятком випадкiв, перелiчених у п.11 коментаря
до ст.49); в) невчинення протягом встановлених законом строкiв
нового злочину, за який судом призначено покарання у виглядi
позбавлення волi на строк не менше одного року.
4. В законi визначено чотири строки давностi: один рiк,
три роки, пять i десять рокiв. Тривалiсть строкiв залежить вiд
тяжкостi покарання, призначеного судом, а не максимального
покарання, передбаченого санкцiую статтi, за якою особа засуд-
жена.
За змiстом коментованоє статтi строк давностi виконання
вироку при засудженнi до громадськоє догани (з доведенням про
це до вiдома громадськостi через пресу чи iншим способом),
штрафу або позбавлення права займати певнi посади чи зай
матися певнок? дiяльнiстю становить один рiк. Кожний давнiсний
строк повязаний лише з тими межами покарання, якi вказанi в
пп.I-4 ч.I ст". Наприклад, пятирiчний строк стосууться
виключно випадкiв засудження особи до позбавлення волi на
строк понад д>а роки, але не бiльше пяти. Десятирiчний строк
стосууться i обвинувального вироку, яким особа була засуджена
до смертноє кари.
5. Перебiг с-гроку давностi виконання обвинувального вироку
починауться з дня набрання вироком законноє сили.
6. Перебiг строку давностi нерершоепася, якщо засуджений
ухиляуться вiд вiдсування покарання або вчинюу до закiнчення
вказаних вище строкiв новий злочин, за який судом призначено
покарання у виглядi позбавлення волi на строк не менше одного
року. В цих випадках частина строку давностi, яка вже минула,
вiрачау своу знiачення, i обчислення строку давностi починауться з
моменту вчинення нового злочину або з моменту явки для вiдбування
покарання чи затримання засудженого, який переховувався.
7. При вчицiеннi нового злочину строки давностi виконання
ранiше постановленого вироку повиннi обчислюватися з моменту
припинення вчинення цього злочину. Сказане стосууться i
триваючого злочину, зокрема, втечi з мiсця позбавлення волi або
з-пiд варти (ст. 183).
Вказiвка про те, що "обчислення давностi в разi вчинення
нового злочину починауться з моменту його вчинення", (ч.2
ст.49) стосууться випадкiв, коли особа за новий злочин не
засуджена або засуджена без урахування ранiше постановленого
i не виконаного вироку. Якщо ж у звязку iз вчиненням нового
злочину винному призначено покарання за сукупнiстю вирокiв
(СТ.43), то стрс<к давностi визначауться з урахуванням остаточноє
мiри покарання, i перебiг його починауться з моменту набрання
вироком законноє сили.
8. Давнiсть не переривауться, якщо до закiнчення вказаних у
пп.I-4 ч.I ст.9 строкiв засуджений вчинить новий злочин, за
який судом призначено покарання у виглядi позбавлення волi на
строк менше року або ще мякше покарання (скажiмо, виправнi
роботи або штраф). В цьому разi давнiсть за ранiше постанов-
леним вирокои продовжуу спливати паралельно з давнiстю за
новим вироком, якщо покарання визначено без урахування
невiдбутого покарання за першим вироком, а при засудженнi
особи з визначенням єй мiри покарання за сукупнiстю вирокiв
починау свiй вiдлiк удина давнiсть, яка зумовлюуться загальним
строком покарання, оскiльки в останньому вироку врахованi
обидва злочин?.
9. Вирок у звязку iз вчиненням нового злочину i з врахуван-
ням ранiше постановленого вироку може бути постановлений i
пiсля закiнчення строку давностi виконання ранiше постановле-
ного вироку, дкщо новий злочин був вчинений до закiнчення
цього строку. В разi, коли перебiг строку давностi виконання
обвинувального вироку переривауться вчиненням нового
злочину, за який судом призначауться покарання у виглядi
позбавлення волi на строк не менше одного року, то останнiй
вирок постановлюуться з врахуванням ранiше постановленого,
але не виконаного вироку, тоото остаточне покарання призна-
чауться за сукупнiстю вирокiв. Такий вирок постановлюуться i
тодi, коли строк давностi виконання першого вироку закiнчився
6, якби не був перерваний вчиненням нового злочину.
Якщо х вчинений винним новий злочин не переривау перебiгу
давностi виховання обвинувального вироку, то призначення
покарання за сукупнiстю вирокiв можливе лише до закiнчення
давностi виконання попереднього вироку.
10. Ухмммням вiд вiдбування покарання у дiє засудженого,
спрямованi на те, щоб уникнути приведення обвинувального
вироку у сконання, наприклад, виєзд з мiсця проживання,
проживання за фальшивими документами тощо. Сюди не нале-
жать випадки, коли вирок не оув приведений у виконання з
незалежних вiд засудженого причин: неналежна робота канце-
лярiє суду, загибель документiв внаслiдок стихiйного лиха,
вiдстрочка виконання вироку при тяжкiй хворобi засудженого,
при вагiтностi засудженоє або наявностi у неє малолiтнiх дiтей, а
також у випадку, коли негайне вiдбування покарання може
потягти за собою винятково тяжкi наслiдки для засудженого або
його сiмє через особливi обставини (ст. 405 КПК),
вiйськовослужбовцевi або вiйськовозобовязаному у воунний час
(ст. 46 КК) та iн.
II. Згiдно з ч.2 ст,49 обвинувальний вирок нi за яких обставин
(крiм випадкiв засудження до смертноє кари) не може бути
приведений у виконання, якщо з моменту його постановления
минуло пятнадцять рокiв i давнiсть не була перервана вчине-
нням нового злочину. З цього випливау, що ухилення вiд
вiдбування покарання не може бути перепоною для застосування
давностi через пятнадцять рокiв пiсля винесення вироку.
12. За наявностi вказаних у ст.49 умов давнiсть виконання
обвинувального вироку настау автоматично. Однак питання про
застосування давностi у випадках, коли особа засуджена до
смертноє кари, вирiшууться судом залежно вiд ступеня суспiльноє
небезпечностi засудженого, яка зберiгауться.
Якщо суд не знайде за можливе застосувати давнiсть пiсля
закiнчення десяти- чи пятнадцятирiчного строку, вiн зо-
бовязаний замiнити смертну кару позбавленням волi на
максимальний строк, вказаний у санкцiє вiдповiдного
кримiнального закону.
IЗ. Давнiсть виконання обвинувального вироку поширюуться
не лише на основнi, але й на додатковi покарання, вказанi у
вироку. Давнiсть виконання додаткового покарання починау
дiяти з моменту вiдбуття основного покарання або з моменту
умовно-дострокового звiльнення вiд основного покарання, якщо
суд не звiльнив засудженого i вiд додаткового покарання,
наприклад, конфiскацiє майна.
14. Вiдповiдно до Указу Президiє Верховноє Ради СРСР вiц
4 березня 1965 р. "Про покарання осiб, винних у злочинах проти
миру i людяностi та воунних злочинах, незалежно вiд часу
вчинення злочинiв" i Постанови Президiє Верховноє Ради СРСР
вiд 3 вересня 1965 р. про застосування цього Указу (див. п. I З
коментаря до ст.48) вирок щодо розглядуваноє категорiє осiб
повинен приводитись у виконання незалежно вiд строку, який
минув з дня набрання ним законноє сили, i призначеного засуд-
женому покарання, тобто смертна кара застосовууться i пiсля
закiнчення пятнадцятирiчного строку.
Стаття 50. Звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповщальностi i вiд покарання
Особу, яка вчинила дiяння, що мiстить ознаки
злочину, може бути звiльнено вiд кримiнальноє
вiдлоцiдальностi, коли буде визнано, що на час
розслiдування або розгляду справи в судi внаслiдок
змiни обстановки вчинене нею дiяння втратило харак-
тер суспiльне небезпечного або ця особа перестала
бути суспiльне небезпечною.
Особу, яка вчинила злочин, може бути за вироком су-
ду звiльнено вiд покарання, коли буде визнано, що в
силу наступноє бездоганноє поведiнки 1 чесного став-
лення до працiцю особу на час розгляду справив судi не
можна вважати суспiльне небезпечною.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
1. Коментована стаття передбачау ден види звiльнення: а) вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi (ч.1); б) вiд покарання (ч.2). Вони
вiдрiзняються не лише за своєм характером, а й за пiдставами
застосування.
2. Частина 1 ст.50 передбачау двi пiдстави звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi. Вони обумовленi змiною
обстановки, внаслiдок чого вчинене особою дiяння втратило
суспiльне небезпечний характер або сама особа перестала бути
суспiльне небезпечною.
Змiна обстановки може торкатися соцiально-економiчних
або органiзацiйно-господарських змiн в масштабi всiує держави,
окремого регiону чи конкретного пiдприумства, установи,
органiзацiє i полягати, наприклад, у переходi вiд воунного часу
до мирного, прийняттi рiшення про термiнову розчистку
мiсцевостi пiд водосховище (наприклад, для вирiшення питання
про кримiнальну вiдповiдальнiсть особи, яка вчинила незаконну
поруоку лiсу). Змiна обстановки може стосуватися також умов
життя особи, яка вчинила дiяння, що мiстить ознаки злочину
(скажiмо, вiсiмнадцятирiчний юнак пiсля смертi батькiв потрапив
пiд поганий вплив, залишив роботу, почав вести бродячий спосiб
життя, пiддався пiдмовлянн5м i вчинив крадiжку iндивiдуального
майна громадян, але невдовзi був працевлаштований, оточений
б Бит. законодавства. Спецвипуск. 161
увагою i турботою в колективi або ж призваний на строкову
вiйськову службу). При вирiшеннi питання про звiльнення особи
вiд кримiнальноє вiдповiдальностi орган, який застосовуу закон,
зобовязаний вказати, в чому конкретно виявилась змiна обста-
новки, яка зумовила втрату дiянням характеру суспiльне небез-
печного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125