п. "а" i "б" ст.253. У випадках розголошення
вiйськовослужбовцем iнших вiдомостей, якi становлять державну
таумницю, вiдповiдальнiсть настау за ст.67, а за втрату доку-
ментiв з такими вiдомостями - за ст.68.
3. Вiйськову таумницю можуть станомти вiдомостi вiйськового
характеру, якi у не деряшаою, а службовою таумницею. Капотаii
вiдомосiкб визначають компетевтнi органи вiйськового управшнiХ
Вiдпомдальнiсть за розпикипення вiйськових вiдомостей, якi
не пiдлягають розголошенню (службовоє таемшщi), передбачена
пи. "г" i "д" ст.253.
Передача вiйськовослужбовцем iноземним органiзацiям або єх
преяставшкам вiдомостей хоч i не вiйськового характеру, але
таких, що становлять службову таумницю, тягне вiдпогiдальиiсть
за ст.68 (при вiдсутностi ознак державвоє зради).
4. Розголошення вiдомостей, що становлять вiйськову
таямняцю, полягау в тому, що особа, яка володау ними, пору-
шуючи установлену заборону, повiдомляу єх, внаслiдок чого вони
стають надбанням стороннiх осiб.
Злочхине розголошення може бути усним або пкьмоввм,
шлiхом показу чи передачi стороянiм особам документiв чи
яредметiв, вiдомостi, iкi становлять дерхавку таумвщю.
5. Про поняття япрячш докуяимти дия. комевгар до ст.68.
6. Субякчимня сторон> розголошеная шйськожм таумшщi
характеризууться як умисною, так i необережною, а втрата
документiв - тiльки необережною формою вини.
7. Тяжкiсть наслiдкiв, передбачених п.в" ст.253, установ-
люуться виходячи iз конкретних обставин справи. До них можна
вiднести випадки, коли розголошене стало вiдомим iноземним
розвiдкам i використовууться ними на шкоду iнтересам Украєни.
8. Субуктами цих злочинiв можуть бути вiйськовослужбовцi
рядового, сержантського (старшинського) складу, прапорщики,
мiчмани i офiцери, незалежно вiд єх службового становища.
За ст.253 не може притягатися до вiдповiдальностi
вiйськовослужбовець у випадках втрати документiв чи предметiв,
якi мiстять державну таумницю, якщо вони не були довiренi йому
по службi, а були у нього випадково.
Стаття 254. Зловживання владою, пере-
вищення або бездiяльнiсть влади
а) Зловживання начальника або службовоє особи вла-
дою чи службовим станом, перевищення влади чи
службових повноважень, бездiяльнiсть влади, якщо цi
дiяння вчинялися систематично або з корисливих
мотивiв чи Iншоє особисто? заiнтересованостi, а так са-
мо якщо вони завдали iстотноє шкоди, -
караються позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
б) ТI самi дiяння, якi спричинили тяжкi наслiдки, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
десяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами "а" 1 "б" цiує статтi,
вчиненi у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
караються ло<бавяениям волi на строк вiд пяти до
пятнадцяти рокiв або смертною карою.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. -1984. -№11. -Ст. 203).
1. Ст. 254 передбачау вiдповiдальнiсть за: 1) зловживання
владою та службовям становищем; 2) перевящення влади чи
службових повноважень; 3) бездiяльнiсть влади.
2. Пiд зловживанням владою чи службовим становищем слiд
розумiти умисне використання начальником або iншою службо-
вою особою свого службового становища всупереч iнтересам
служби. При цьому службова особа вчинюу такi дiє, якi перебу-
вають в межах єє службамх повноважень, але в цьому конкрет-
ному впвдгу скоунi протиправно.
Вчинвмими всумреч iнтересам служiм вважаються дiє, якi
не вяклихалгся службовою потребою, суперечхли вимогам зако-
ну, вiйськових статутiв, наказiв.
3. Перевищення влади або службовижмовноважвм полягау
в умисному вчиненнi службовою особою дiй, якi явно виходять
за межi наданих єй законом, вiйськовими статутами положен-
нями, iнструкцiями, нахазами командування прав i поповахень.
Перевищення влади чи службових повноважень мо:яР полягати
у вчиненнi дiй, якi входять до компетенцiє вищестоящого на-
чальника або службовоє особи iншого органу (вiдо><ства), або
вчинення таких дiй, що визнаються правомiрними тiльки за
наявностi певних умов, якi в цьому випадку вiдсутнi.
4. Бездiяльнiсть влади полягау у вчиненнi службовою особою
дiй, якi вона могла i повинна була зробити в силу покладених на
неє законами, вiйськовими статутами i iншими нормативними
актами обовязкiв. Бездiяльнiсть влади може проявиться також i
в неперешкодженнi порушенням закону, вiйськового обовязку,
вiйськового порядку iншими особами, якщо вiдвернення таких
дiй входило в обовязки службовоє особи.
Для наявностi складу злочинноє бездiяльностi треба встановити:
1) чи був на данiй службовiй особi обовязок виконувати певнi дiє,
невчинення яких ставиться єй за вину; 2) чи мала ця службова особа
реальну можливiсть в конкретних умовах зробити нехiдш дiє;
3) чи дiйсно не були виконанi обовязки службовою особою.
5. I зловживання владою або службовими повновазеннями, i
перевищення влади або службових повноважень, i бездiяльнiсть
влади можуть бути визнанi злочином тiльки при наявностi хоча
б однiую iз наступних ознак: вчинення вказаних дiй
(бездiяльностi) а) систематично, б) з корисливих мотивiв або
в) iншоє особистоє заiнтересованостi, а так само г) якщо ними
завдана iстотна шкода.
Пiд систематичнiстю слiд розумiти вчинення названих
вище дiй (бездiяльностi) три i бiльше разiв.
Про корисливi мотиви та iншу особисту
заiнтересованiсть див. коментар до ст. 165.
Iстотна шкода - це значна за своєм характером т? Рвром
втрата. Вона може мати дуже рiзноманiтнi конкретнi проЗви як
матерiального, так i нематерiального характеру (наприкдДi невико-
нання бойового завдання, знищення чи пошкодження технiки).
6. Вчинення вказаних у п.а" ст.254 дiянь являу собрю бiльшу
небезпеку, якщо єх вчинення потагдо тяжкi наслiдки (п/б" ст.254)
Питання про те, яку саме ознаку слiд iнкримiнувати виннiй особi
- "iстотна шкода" читяжкi наслiдки", вирiшууться < кожному
конкретному випадку на пiдставi всiх матерiалiв справи з ура-
хуванням тяжкостi завданоє злочином шкоди.
7. Злочин, що коментууться, в цiлому характеризууться
умисною формою вини. Особа усвiдомлюу, iДО єє дiє
(бездiяльнiсть) суперечать iнтересам вiйськовоє слуаи, отже,
усвiдомлюу i суспiльно небезпечний характер єх, i бяу саме
такдiяти.ПсихiчнеставленнядонастанняiстотноєшкоДи (п.а )
i тяжких наслiдкiв (пб") може характеризуватися i необереж-
ною формою вини.
8. Субуктом злочину можуть бути начальники як за слух-
бовим станом, так i за вiйськовим званням або iншi службовi
особи. Для складу злочину не мау значення, постiйно чи тимча-
сово вiйськовослужбовець виконуу обовязки начальника.
Службовими особами можуть бути i тi вiйськовослужбовцi, якi
не були начальниками, але займали постiйно чи тимчасово
посаду, повязану iз виконанням певних органiзацiйно-розпо-
рядчих чи адмiнiстративно-господарських обовязкiв, або вико-
нували такi обовязки за спецiальним дорученням командування.
Службовими особами, наприклад, у завiдуючi дiловодством шта-
бу, комiрники вiйськового складу. Службовими особами вважа-
ються також члени внутрiперевiрочноє комiсiє частини на час
виконання покладених на них обовязкiв.
9. Про поняття "воунний час" i "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пп. 8 i 9 коментаря до ст. 232.
Стаття 254\ Халатне ставлення до служби
а) Халатне ставлення начальника або службовоє
особи до служби) яке завдало iстотно? шкоди) -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
б) Те саме дiяння при помякшуючих обставинах -
тягне застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил.
в) Дiяння, передбачене пунктом "а" цiсi статтi, яке
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктами "а" I "в" цiує статтi,
вчиненi у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
десяти ркiв.
(Ст. 254 Кодекс доповнено Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1984. -№11. -Ст. 203).
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховне> Ради Украєни. - 1992. -№35. -Ст. 511).
I. Халатним ставленням до вiйськовоє служби у невико-
нання або неналежне виконання службовою особою своєх
обовязкiв, якi передбаченi законами, вiйськовими статутами,
положеннями, наказами командування внаслiдок недбалого чи
несумлiнного до них стамення.
Невиконання обовязкiв означау невиконання дiй, якi входять
в коло службових обовязкiв. Неналежне виконання означау
нечiтке, формальне або неповне здiйснення обовязкiв.
2. Халатнiсть тягне кримiнальну вiдповiдальнiсть лише у
випадках, коли настала iстотна шкода.
Настання тяжких наслiдкiв тягне вiдповiдальнiсть за
п."в" ст.254
Про поняття "iстотна шкода" i "тяжкi наслiдки" див. п.б
коментаря до ст.254.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться необе-
режною формою вини.
4. Халатне ставлення до служби за помякшуючих обставин
тягне вiдповiдальнiсть у дисциплiнарному порядку (п. "б" ст. 254).
Помякшуючi обстввшш в цьому випадку стосуються особи
правопорушника i його поведiнки пiсля скоуного (сумлiнне
ставлення до служби до вчинення правопорушення, щире розка-
яння, усунення спричиненоє шкоди тощо).
5. Про поняття "службова особа" див. п.6 коментаря
до ст.254.
6. Про поняття "воунний час" i "бойовя обстановка" дав.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Стаття 255. Здача або залишення вороговi
засобiв ведення вiйни
Здача вороговi начальником ввiрених йому
вiйськових сил, а так само не викликане бойовою
обстановкою залишення вороговi укрiплень, бойовеТ
технiки та Iнших засобiв ведення вiйни, якщо зазначенi
дiє вчиненi не з метою сприяння вороговi, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв або смертною карою.
1. Здача вiйськових сил або залишення супротивнику засобiв
ведення вiйни у одним iз найбiльш небезпечних злочинiв.
2. Пiд вiйськовими силами закон мау на увазi особовiй
склад вiйськових частин, а пiд засобами ведення вiйни -
матерiально-технiчнi засоби, деякi з яких перераховуються в
ст. 255.
3. Здача супротивнику ввiрених вiйськових силЦюже
виражатися у формi зупинення опору i капiтуляцiє перед су-
противником або невжиття заходiв до захисту особового складу,
яких начальник повинен був вжити, внаслiдок чого супротивник
захоплюу вiйськовi сили.
Залишення супротивнику укрiплень означау, що начальник
зупиняу бойовi дiє по утриманню спецiально пiдготовленоє для
ведення бою дiльницi i виводить звiдти пiдпорядкований йому
особовий склад.
Залишення супротивнику укрiплень утворюу склад злочину
тiльки у випадках, коли ця дiя не викликалась бойовою обста-
новкою.
Залишення супротивнику бойовоє технiки i iнших засобi>
ведення вiйни проявляуться в тому, що при вiдступi чи маневрi
залишауться супротивнику вiйськова технiка, боуприпаси, зброя,
транспортнi засоби, засоби забезпечення тощо.
Невжиття начальником належних заходiв для знищення або
приведення в непридатнiсть засобiв ведення вiйни, коли єм
погрожуу безпосередня i неминуча небезпека захоплення су-
противником, розглядауться як залишення начальником су-
противнику цих засобiв.
4. Злочин вчинюуться як умисно, так i необережно. Мотивом
цього злочину може бути малодушнiсть, боягузство, панiкерство.
Вчинення згаданих вище дiй з метою сприяння ворогу, послаблення
Збройних Сил утворюу державну зраду (ст.56).
5. Субуктом злочину у тiльки командир (начальник), який
мау у своуму пiдпорядкуваннi особовий склад, бойову та iншу
вiйськову технiку.
6. Про поняття "бойова обстмовка" див. п.9 коменгаря до ст.232.
Стаття 256.
тнучого вiйсмового
Злиiииiсмiмя
корабля
а) Залишення гинучого вiйськового корабля ко-
мандиром, який не виконав до кiнця своєх службових
обовязкiв, а так само особою Iз складу команди кораб-
ля без належного на те розпорядження командира -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв.
б) Те саме дiяння, вчинене у воунний час або в бой-
овiй обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд десяти до пятнадцяти рокiв.
1. Небезпека загибелi вiйськового корабля можлива як в бой-
овiй обстановцi, так i в мирний час. Корабельнхi статут ВМС
зобовязуу комавдвра корабля в складнiй i небезпечнiй обста-
новцi вхяти всiх заходiв для спасiння корабля, а якщо це
виявиться неможхвмм, вiн повинен забезпечати органiзоване
залншенвя корабв особовим складом, спасiння або знищення у
воуншй час вахловх документiв, майна i тiльки пiсля цього
покинути пшучяЛ корабель. Члени команди мають право його
залишити тiльки з домопу командира.
Невиконання командиром корабля або особою iз складу комавди
покладених на вих обовязкiв в обстановф, коли корабию загрожуу
загибель, може посягти тяжкi наслiдки. Прогипране залишення
корабля утворюу вiбоковяй злочин, передбачений ст. 256.
i. Склад злочину в дiях командира корабля буде у випадках,
коли вiн, думаючи, що корабель неминуче загине, залишить борт
корабля, ве ввковавшх чи вяконавши не повнiстю всiх обовязкiв,
якi повквен був вповати в цих умовах, i якщо вiн прв цьому
мав обуктивну можливiсть єх ваконатв.
Особи iз складу команди вiйськового корабля вчинюють
вiйськоввi злочин, якщо, гадаючи, що корабель неминуче
загине, залишають борт корабля до вiдповiдного ровпорядження
командире.
Закiнчмшм злочiн вважауться з моменту протиправного
залпнивж вiйськотего корабля.
7>>
або
3. Командир, який протиправно залишау гинучий корабель,
може дiяти умисно або з необережностi. При необережнiй формi
вини субукт злочину вважау, що всiх можливих засобiв ним
вжито, але в дiйсностi ця його думка у помилковою, оскiльки
фактично вiн не виконав до кiнця своєх обовязкiв, хоч повинен
був i мiг в конкретнiй обстановцi єх виконати.
Залишення без дозволу гинучого корабля членами команди
характеризууться тiльки умисною формою вини.
4. Субуктам злочину у командир корабля i будь-яка особа,
яка належить до складу команди корабля.
5. Про поняття "воунний час" i "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Стаття 257.
Самовiльне залишення поля бою
або вiдмова дiяти зброую
Самовiльне залишення поля бою пiд час бою
вiдмова пiд час бою дiяти зброую -
карауться смертною карою або позбавленням волi
I Самовiльне залишення поля бою або вiдмова дiяти зброую у
злочинне порушення вiйськового обовязку. Цей злочин посягау на
порядок поводження вiйськовослужбовцiв пiд час бою, порядок,
який забезпечуу виконання ними свого вiйськового обовязку в бою.
2.06ехтивтi<;т<фомазлочннувиражауп>сяв: 1) самовiльному
залишеннi поля бою; 2) вiдмовi пiд час бою дiяти зброую.
3. Самовiльне залишення паяя бою - це залишення
вiйськовослужбовцем без дозволу командира рубежу простору, в
межах якого вiн повинен вести бойовi дiє пiд час безпосереднього
збройного зiткнення з супротивником, або тодi, к2 у безпосе-
редня загроза нападу супротивника, або перед пМктком атакв
свого пiдроздiлу. Тривалiсть залишення поля бою на
квалiфiкацiю не впливау.
4. Вiдмова пiд час бою дiяти зброую може виразитися у
вiдкритiй заявi вiйськовослужбовця про небажання дiяти зброую
в бою або у фактичному незастосуваннi зброє в бою, коли була
можливiсть i необхiднiсть єє застосувати, хоч вiдкрито
вiйськовослужбовець i не заявив про таке своу небажання.
5. Умисне пошкодження зброє чи iнших засобiв ведення бою з
метою уникнути участi в бою слiд квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв - за статтями 245 i 257.
6. Самовiльне залишення поля бою чи вiдмова дiяти зброую
вчинюються польки умисно через боягузтво, малодушнiсть або
з iнших мотивiв, крiм протидержiвного. У випадках вчинення
таких дiй з метою сприяти ворогу вони квалiфiкуються як
державна зрада (ст.56).
7. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець.
Стаття 258. Добровiльна здача в полон
Добровiльна здача в полон через боягузтво або мало-
душнiсть -
карауться смертною карою або позбавленням волi
строком на пятнадцять рокiв.
1. Пiд здачею в полон розумiуться добровiльний перехiд
вiйськовослужбовця, який перестав шцiиi-и опiр ворогу, але мав
фiзичну можливiсть це робити, у владу противника. Вона може
полягати у вчиненнi певних дiй (викидання в ходi бойових дiй
бiлого стягу, складання зброє, утiкання до противника тощо) або
бездiяльностi (залишення на полi бою пiд виглядом пораненого
чи вбитого для того, щоб опинитися в полонi).
2. Добровiльна здача в полон може бути вчинена тiльки
умисно за мотивами боягузтва чи малодушностi. Якщо до-
бровiльна здача в полон викликана бажанням допомогти ворогу,
на шкоду обороноздатностi Украєни, то такi дiє слiд квалiфiкувати
за ст.56 як державну зраду.
3. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець.
4. Злочин може бути вчинений тiльки у воунний час в умовах
бойового зiткнення з противником.
Стаття 259. Злочиннi дiТ вiйськотеслужбовiфi,
який перебувау в полонi
а) Добровiльна участь вiйськовослужбовця, який
перебував в полонi, у роботах, що мають воунне зна-
чення, або в Iнших заходах, якi завiдомо можуть за-
вдати шкоди Украєнi або союзним з нею державам, при
вiдсутностi ознак зради батькiвщини, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125