46.
При цьому сама можливiсть виправлення i перевиховання
засудженого без iзоляцiє вiд суспiльства визначауться з ураху-
ванням характеру i ступеня суспiльноє небезпечностi вчиненого
злочину та особи винного (вона у вiдносно невеликою), а також
iнших обставин справи.
5. Можливiсть застосування до конкретноє особи iнституту
вiдстрочки виконання вироку законодавець повязав з наявнiстю
ряду умов: перше засудження до позбавлення волi; призначення
цього покарання на строє? до трьох рокiв; вiдсутнiсть негативних
передумов, якi стосуються квалiфiкацiє вчиненого та особи
винного. Про поняття особи, вперше засудженоє до позбавлення
волi, див. п. 15 коментаря до ст.25.
6. Вiдстрочка виконання вироку не може бути застосована
щодо особи, засудженоє вперше до позбавлення волi на строк
бiльше трьох рокiв, а також до будь-якого iншого покарання, не
звязаного з позбавленням волi, аоо щодо особи, до якоє застосо-
вано умовне засудження (ст. 45). Закон (ч.2 ст. 46) не допускау
застосування вiдстрочки виконання вироку до осiб, засуджених
за злочини, вичерпний перелiк яких подауться в п. I ч.З ст.25\
а також до осiб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин
призначаються заходи примусового лiкування вiд алкоголiзму
або наркоманiє, а також до тих, -якi не пройшли повного курсу
лiкування венеричного захворювання (п.2 ч.З ст.25).
7. Вiдстрочка виконання вироку надауться на строк вiд одного
до двох рокiв. Строк вiдстрочки виконання вироку обчислюуться
з моменту проголошення вироку незалежно вiд того, судом якоє
iнстанцiє вона застосовууться. Тривалiсть цього строку в кожному
конкретному випадку визначау суд з урахуванням обставин
справи i особи винного. Вона не може бути зменшена в заохочу-
вальному порядку.
8. Умовний характер звiльнення вiд вiдбування позбавлення водi
при застосуваннi розглядуваного iнституту повязаний з виконан-
ням засудженим ряду вимог: невчинення протягом вiдстрочки
нового злочину; недопущення у вказаний перiод порушень громад-
ського порядку або трудовоє дисциплiни, що потягли за собою
застосування заходiв адмiнiстративного стягнення або заходiв
дисциплiнарного чи громадського впливу; виконання покладених
судом обовязкiв з числа перелiчених у ч.З ст.46.
9. Скасування вiдстрочки виконання вироку може мати мiсце
в звязку з тим, що засуджений допустив неодноразовi порушен-
ня громадського порядку чи трудовоє дисциплiни (наприклад,
дрiбне хулiганство, розпивання спиртних напоєв у громадських
мiсцях, появу в цих мiсцях в нетверезому станi, який ображау
людську гiднiсть та суспiльну мораль, розпивання спиртних напоєв на
виробництвi чи пересування на роботi в нетверезому станi), вчиненi в
будь-якiй послiдовностi, за умови застосування за цi порушення у
встановленому законом порядку заходiв адмiнiстративного стягнення
або заходiв дисциплiнарного чи громадського впливу. Скасування
вiдстрочки виконання вироку можливе i при невиконаннi одного чи
кiлькох покладених судом обовязкiв, якщо у особи була реальна
можливiсть єх виконати. Невиконання покладених судом обовязкiв
якi не передбаченi законом (ч.З ст. 46), а також вiдсутнiсть реальноє
можливостi єх виконати не тяiнуть дострокового скасування вiдстрочки
виконання вироку.
10. Застосування вiдстрочки виконання вироку породжуу пра-
вовiдносини, якi повязанi з контролем за поведiнкою засудже-
ного i базуються на обовязку субуктiв контролю проводити з
засудженим профiлактичну й виховну роботу з метою його
виправлення та перевиховання. Субуктами контролю у
органи внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - також i комiсiє
в справах неповнолiтнiх. Вони надiленi правами вимагати вiд
засудженого сумлiнного ставлення до виправлення протягом
встановленого строку. За згодою трудового колективу або особи
суд може залучити єх до нагляду за засудженим i проведення з
ним виховноє роботи.
II. Закiнчення строку вiдстрочки виконаннi вироку не озна-
чау автоматичного звiльнення засудженого вiд покарання, як при
умовному засудженнi, передбаченому ст.45. Звiльнити засудже-
ного вiд вiдбування покарання може тiльки суд залежно вiд
ставлення засудженого до працi та його поведiнки, зокрема
виконання покладених судом обовязкiв.
Офiцiйним приводом для судового розгляду цього питання у
подання органу, який здiйснював контроль за поведiнкою засуд-
женого в перiод вiдстрочки, де цей орган викладау основнi
результати контролю, а також висловлюу свою думку щодо
виправлення засудженого i можливостi звiльнення його вiд пока-
рання. Разом з поданням в суд направляуться контрольна справа,
в якiй мiстяться необхiднi матерiали про поведiнку засудженого.
Порядок розгляду цього питання в судi регулюу ст. 408- КПК.
12. Пiдставою звiтмечня засудженого вiд реального вiдбування
призначеного покарання у сукупнiсть обставин, якi сввдчаiь про його
випрамення протягом вiдстрочки виконання вироку (виконаiшя пок-
ладених судом обовязкiв, поведiнка на роботi i вдома тощо).
IЗ. Пiдставою направлення засудженого для вiдбування
визначеного вироком позбавлення волi пiсля закiнчення стро-
ку вiдстрочки у недоведенiсть його виправлення, про що можуть
свiдчити численнi факти незадовiльноє поведiнки засудженого:
аморальнi поступки, порушення громадського порядку, якi не
потягли застосування заходiв адмiнiстративного стягнення,
вчинення правопорушень, якi не посягають на громадський
порядок, недбале ставлення до своєх трудових обовязкiв без
застосування вказаних в законi заходiв впливу, ухилення вiд
суспiльне корисноє дiяльностi тощо.
14. У вiдповiдностi з ч.7 ст.46 при вчиненнi засудженим у перiод
вiдстрочки виконання вироку нового злочину суд приеднуу до нового
покарання призначене ранiше за правилами, передбачешми ст.43.
Стаття 47. Зарахування попереднього увязнення
Попередив увязнення зараховууться судом до строку
покарання при засудженнi до позбавлення волi 1 на-
правлення в дисциплтарний батальйон день за день,
при засудженнi до виправних робiт - день за три днi.
При засудженнi до Iнших мiр покарання суд врахову-
ючи вопередне увязнення, може помякиiмти иокаран-
ня або повнiстю звiльнити вiд нього засудженого.
(Iз змiнами, внесеними. Указом вiд 16 листопада 1Н82 р. i
Законами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомостi
Верховноє Ради УРСР. - 1982. - №48. - Ст. 774; Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №23. - Ст. 337; 1992. -
№39. - Ст. 570).
1. Попередну увязнення - це рiзноввд позбавлеам водi, якому
особа була пiддана у встаиовпеному законом порядку у звязку з
вчиненням суспiльне небезпечного дiяння до напраная вироком
законноє сили. Зарахування попереднього увязнення до строку
покарання - обовязок суду, який постаномюу обвинувадванн вирок.
2. Попередчiмувязненням у перш за все тримання пiд вартою
як запооiжний захiд щодо оовинуваченого, пiдсудного,
пiдозрюваного у вчиненнi злочину, за якхi може бути призна-
чено покарання у виглядi позбавлення волi, а такох засудженого,
вирок щодо якого не набрав законноє сили (стЛ55 КПК, ст.I
Закону вiд ЗО червня 1993 р. "Про попередну увязнення" //
Голос Украєни. - 1993. - 6 серпня).
До строку покарання повити зараховуватись мвох час ко-
роткотермiнового ватрнмаввя осiб, .шдозрюмнхх у вчиненнi
.злочину, з метою зясування причетиостi затриманого до
злочину i розвявання питання про застосування до нього за-
побiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою (ст. 106 КПК,
статтi 1,7 Положення про порядок коротiютермiждого звтримання
осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину // Вiдомостi Верирвноє Ради
СРСР. - 1976. - №29.- Ст.426).
3. Попереднiм увязненням, яке пiдлягау зарахумнию в строк
покарання при засудженнi до позбавлення волi або виправних
робiт, у також час перебування особи, яка тимчасово захворiла
пiсля вчинення злочину на душевну хворобу, в медичному
закладi у звязку з застосуванням до неє примусового заходу
медичного характеру (ст.IЗКК, ст.423 КПК).
До строку покарання зараховууться i час перебуаашш особи в
медичному закладi, куди вона помiщена для прождапи судово-
медичвсД або судово-псяхiатричноє експерiязи за постановою
слiдчого, санкцiонованою прокурором чи його заступншвом (ст. 205
КПК), а також час перебування особи в лiкувальному закладi МВС,
якщо попередну слiдство було зупинено через психiчне чи iнше
тяжке захворювання обвинуваченого (ст.206 КПК).
4. Зарахуванню до строку покарання як попередау уiязнення
пiдлягау час перебування вiбськовослухбовця на юуотiахтi пiд
арештом у дисциплiнарному порядку за дiяння, за яке його
пiзнiше було вiддано до суду.
До стооку покарання зараховууться також адмiнiстратившй арешт
за дiяння, визнане згодом злочином з призначенням покарання.
5. Час перебування особи пiд вартою в разi нового розгляду
справи пiсля скасування вироку в касацiйному порядку або в
порядку судового нагляду, якщо вона засуджууться до позбав-
лення волi чи виправних робiт, також зараховууться до строку
вiдбування покарання.
Пiд/тягау зарахуванню до строку вiдбування покарання i чау
гримання шд вартою особи, до якоє суд застосував умовне
засудження, якщо згодом останну було скасоване у звязку iз
вчиненням нового злочину i особi призначено реальне покараная
за правилами, передбаченими ст.43.
6. Попередну увязнення зараховууться до строку покарання
пои засудженнi до позбавлення волi i направленнi в
дисциплiнарний батальйон iз розрахунку день за день, а прв
заунженнi до виправних робiт - день за три днi.
При засудженнi до мiр покарання, не вказаних у ч.I ст.47,
зарахування попереднього увязнення також обовязкове. Керу-
ючись правосвiдомiстю i враховуючи всi конiтоетнi обставини
справи, суд може прийняти одне з двох рiшень: помякинтлi
призвачене покарання або повнiстю звiльнити засудженого вiд
його вiдбування.
У разi звiльнення особi вiд подальшого вiдбування покарання
внаслiдок зарахування попереднього увязнення вона вважауться
такою, що вiдбула покарання повнiстю.
Стаття 47 Зарахування часу перебування пiд
вартою
Час перебування пiд вартою особи, умовмо заеудже-
ноє до позбавлення волiла обовязковим залу-вкням до
працi, зараховууться до строку призначеного виремом
суду покарання з розрахунку день за день,
(Ст. 4г Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст. 128. )
1. У звязку з зупиненням до прийняття нового Кримiнальною
кодексу застосування статей 25 та 52 КК (мдповiдно до
Постанови Верховноє Ради Украєни вiд 16 травня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №32. - Ст.462) ст.47
фактично втратила чиннiсть.
Стаття 48. Давнiсть притягнення до крингiнальноє
вщповiдальносгi
Особу не може бути притягнуто до кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо з дня вчинення нею алочину
минули такi строки:
1) один рiк з дня вчинення будь-якого з злочинiв,
передбачених статтями 106 i 125 частина 1, або злочину,
за який згiдно з законом може бути призначено пока-
рання не бiльш суворе) нiж виправнi роботи або направ-
лення в дисциплiнарний батальйон;
2) три роки з дня вчинення злочину, за який згiдно з
законом може бути призначено позбавлення волi на
строк не бiльше двох рокiв (крiм злочинiв, передба-
чених статтями, якi вказанi в пунктi 1 цiує статтi);
3) пять рокiв з дня вчинення злочину, за який згiдно з
законом може бути призначено позбавлення волi на
строк не бiльше пяти рокiв;
4) десять рокiв з дня вчинення злочину, за який згiдно
з законом може бути призначено бiльш суворе покаран-
ня, нiж позбавлення волi строком на пять рокiв.
Перебiг давностi переривауться, якщо до скiнчення
зазначених у законi строкiв особа вчинить новий
злочин, за який згiдно з законом може бути призначено
позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв.
Обчислення давностi в цьому разi починауться з момен-
ту вчинення нового злочину.
Перебiг давностi зупиняуться, коли особа, яка
вчинила злочин, окриуться вiд слiдства або суду. В цих
випадках перебiг давностi вiдновлюуться з моменту
затримання особи або явки Т? з повинною. При цьому
особу не може бути притягнуто до кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо вiд часу вчинення злочину
минуло пятнадцять рокiв i давнiсть не була перервана
вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давностi до особи, що
вчинила злочин, за який згiдно з законом може бути
призначено смертну кару, вирiшууться судом. Якщо
суд не визнау можливим застосувати давнiсть, смертна
кара не може бути призначена i замiнюуться позбав-
ленням вопi.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд єв серпня 1969 р. i За-
коном вiд 6 березня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
УРСР. - 1969. - №35. - Ст. 287; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №23. - Ст. 337).
1. Пiд давнiстю притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi розумiуться закiнченнi з моменту вчинення
злочину встановленого в законi строку, пiсля чого виключауться
кримiнальна вiдповiдальнiсть i застосування покарання.
Сплив значного часу з моменту вчинення злочину ослаблюу
виховне i запобiжне значення покарання i робить застосування
його недоцiльним i таким, що не вiдповiдау принципу гуманiзму,
в звязку з iстотним зменшенням ступеня або й повною втратою
суспiльноє небезпечностi винноє особи.
2. Закон мiстить три умови застосування iнституту давностi
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi: а) закiнчення зазна-
чених в законi строкiв; 6) невчинення протягом цих строкiв нового
злочину певноє тяжкостi; в) неухиляння вiд слiдства та суду.
3. Iснують два види строкiв давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi: а) диференцiйованi, тривалiсть
яких залежить вiд тяжкостi вчиненого злочину; б) загальний для
всiх злочинiв пятнадцятирiчний строк стосовно осiб, якi
ухилились вiд слiдства i суду. До закiнчення пятнадцятирiчного
строку не втрачають свого значення диференцiйованi строки, що
поширюються на осiб, якi перестали ухилятись вiд слiдства i суду.
4. Залежно вiд тяжкостi вчиненого злочину закон встановлюу
чотири строки давностi (один рiк, три роки, пять рокiв i
десять рокiв з дня вчинення злочину), якi оочислюються, вихо-
дячи з квалiфiкацiє злочину i максимальноє мiри покарання,
передбаченоє в санкцiє вiдповiдноє статтi. Якщо остання мiстить
кiлька частин, виходити слiд iз максимальноє мiри покараннi,
передбаченоє тiую частиною статтi, за якою квалiфiкууться
вчинене дiяння.
5. Початком перебiгу строку давностi у день вчинення
злочину, тобто день, протягом якого (до 24 годин включно)
винний вчинив дiю або бездiяльнiсть, що входять в обуктивну
сторону складу злочину.
При вчиненнi готування або замаху (коли вiдсутня добровiльна
вiдмова) строк давностi починау спливати з моменту припинення
.злочинноє дiяльностi. Строки давностi у спiвучасникiв
(органiзаторiв, пiдмовникiв, пособникiв) вираховуються так са-
мо, як i у виконавцiв злочину.
6. Строк давностi стосовно триваючих злочинiв обчислюуться
з часу єх припинення добровiльно або всупереч волi винного
(явка з повинною, затримання тощо), а стосовно продовжуваних
злочинiв - з моменту вчинення останньоє злочинноє дiє.
7. Строки давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi закiнчуються в день винесення постанови про
притягнення особи як обвинуваченого або про вiддання до суду
в справах, якi порушуються лише за скаргою потерпiлого.
8. Перебiг давностi переривауться, якщо винний вчинив
новий злочин, за який згiдно з законом може бути призначено
позбавлення волi на строк, що перевищуу два роки. Це означау,
що частина строку давностi, яка спливла до моменту вчинення
нового злочину, втрачау своу значення. З цього моменту одно-
часно починауться паралельний перебiг двох самостiйних строкiв
давностi, якi не можуть нi складатися, нi поглинатися.
У випадку вчинення особою до закiнчення строку давностi нового
злочину, за який згiдно з законом не може бути призначено
покарання у виглядi позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв,
перебiг давностi за першим злочином продовжууться, а строк
давностi за новим злочином починауться з дня його вчинення.
9. Перебiг давностi зупиняуться, якщо винна у вчиненнi
злочину особа ухилиться вiд слiдства або суду. В цьому разi
перебiг строку давностi тривау (а не починауться спочатку) пiсля
затримання особи або явки єє з повинною.
Особа вважауться такою, що ухилилася вiд слiдства або суду,
якщо вона, будучи вiдомою правоохоронним органам, нама-
гауться уникнути притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi
шляхом виєзду з попереднього мiсця проживання, переходу на
нелегальне становище тощо. Найчастiше це мау мiсце пiсля
застосування запобiжного заходу або винесення постанови про
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
10. Факт ухилення особи вiд слiдства або суду свiдчить, як
правило, про єє суспiльну небезпечнiсть i тим самим - про
необхiднiсть єє притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
При цьому сама можливiсть виправлення i перевиховання
засудженого без iзоляцiє вiд суспiльства визначауться з ураху-
ванням характеру i ступеня суспiльноє небезпечностi вчиненого
злочину та особи винного (вона у вiдносно невеликою), а також
iнших обставин справи.
5. Можливiсть застосування до конкретноє особи iнституту
вiдстрочки виконання вироку законодавець повязав з наявнiстю
ряду умов: перше засудження до позбавлення волi; призначення
цього покарання на строє? до трьох рокiв; вiдсутнiсть негативних
передумов, якi стосуються квалiфiкацiє вчиненого та особи
винного. Про поняття особи, вперше засудженоє до позбавлення
волi, див. п. 15 коментаря до ст.25.
6. Вiдстрочка виконання вироку не може бути застосована
щодо особи, засудженоє вперше до позбавлення волi на строк
бiльше трьох рокiв, а також до будь-якого iншого покарання, не
звязаного з позбавленням волi, аоо щодо особи, до якоє застосо-
вано умовне засудження (ст. 45). Закон (ч.2 ст. 46) не допускау
застосування вiдстрочки виконання вироку до осiб, засуджених
за злочини, вичерпний перелiк яких подауться в п. I ч.З ст.25\
а також до осiб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин
призначаються заходи примусового лiкування вiд алкоголiзму
або наркоманiє, а також до тих, -якi не пройшли повного курсу
лiкування венеричного захворювання (п.2 ч.З ст.25).
7. Вiдстрочка виконання вироку надауться на строк вiд одного
до двох рокiв. Строк вiдстрочки виконання вироку обчислюуться
з моменту проголошення вироку незалежно вiд того, судом якоє
iнстанцiє вона застосовууться. Тривалiсть цього строку в кожному
конкретному випадку визначау суд з урахуванням обставин
справи i особи винного. Вона не може бути зменшена в заохочу-
вальному порядку.
8. Умовний характер звiльнення вiд вiдбування позбавлення водi
при застосуваннi розглядуваного iнституту повязаний з виконан-
ням засудженим ряду вимог: невчинення протягом вiдстрочки
нового злочину; недопущення у вказаний перiод порушень громад-
ського порядку або трудовоє дисциплiни, що потягли за собою
застосування заходiв адмiнiстративного стягнення або заходiв
дисциплiнарного чи громадського впливу; виконання покладених
судом обовязкiв з числа перелiчених у ч.З ст.46.
9. Скасування вiдстрочки виконання вироку може мати мiсце
в звязку з тим, що засуджений допустив неодноразовi порушен-
ня громадського порядку чи трудовоє дисциплiни (наприклад,
дрiбне хулiганство, розпивання спиртних напоєв у громадських
мiсцях, появу в цих мiсцях в нетверезому станi, який ображау
людську гiднiсть та суспiльну мораль, розпивання спиртних напоєв на
виробництвi чи пересування на роботi в нетверезому станi), вчиненi в
будь-якiй послiдовностi, за умови застосування за цi порушення у
встановленому законом порядку заходiв адмiнiстративного стягнення
або заходiв дисциплiнарного чи громадського впливу. Скасування
вiдстрочки виконання вироку можливе i при невиконаннi одного чи
кiлькох покладених судом обовязкiв, якщо у особи була реальна
можливiсть єх виконати. Невиконання покладених судом обовязкiв
якi не передбаченi законом (ч.З ст. 46), а також вiдсутнiсть реальноє
можливостi єх виконати не тяiнуть дострокового скасування вiдстрочки
виконання вироку.
10. Застосування вiдстрочки виконання вироку породжуу пра-
вовiдносини, якi повязанi з контролем за поведiнкою засудже-
ного i базуються на обовязку субуктiв контролю проводити з
засудженим профiлактичну й виховну роботу з метою його
виправлення та перевиховання. Субуктами контролю у
органи внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - також i комiсiє
в справах неповнолiтнiх. Вони надiленi правами вимагати вiд
засудженого сумлiнного ставлення до виправлення протягом
встановленого строку. За згодою трудового колективу або особи
суд може залучити єх до нагляду за засудженим i проведення з
ним виховноє роботи.
II. Закiнчення строку вiдстрочки виконаннi вироку не озна-
чау автоматичного звiльнення засудженого вiд покарання, як при
умовному засудженнi, передбаченому ст.45. Звiльнити засудже-
ного вiд вiдбування покарання може тiльки суд залежно вiд
ставлення засудженого до працi та його поведiнки, зокрема
виконання покладених судом обовязкiв.
Офiцiйним приводом для судового розгляду цього питання у
подання органу, який здiйснював контроль за поведiнкою засуд-
женого в перiод вiдстрочки, де цей орган викладау основнi
результати контролю, а також висловлюу свою думку щодо
виправлення засудженого i можливостi звiльнення його вiд пока-
рання. Разом з поданням в суд направляуться контрольна справа,
в якiй мiстяться необхiднi матерiали про поведiнку засудженого.
Порядок розгляду цього питання в судi регулюу ст. 408- КПК.
12. Пiдставою звiтмечня засудженого вiд реального вiдбування
призначеного покарання у сукупнiсть обставин, якi сввдчаiь про його
випрамення протягом вiдстрочки виконання вироку (виконаiшя пок-
ладених судом обовязкiв, поведiнка на роботi i вдома тощо).
IЗ. Пiдставою направлення засудженого для вiдбування
визначеного вироком позбавлення волi пiсля закiнчення стро-
ку вiдстрочки у недоведенiсть його виправлення, про що можуть
свiдчити численнi факти незадовiльноє поведiнки засудженого:
аморальнi поступки, порушення громадського порядку, якi не
потягли застосування заходiв адмiнiстративного стягнення,
вчинення правопорушень, якi не посягають на громадський
порядок, недбале ставлення до своєх трудових обовязкiв без
застосування вказаних в законi заходiв впливу, ухилення вiд
суспiльне корисноє дiяльностi тощо.
14. У вiдповiдностi з ч.7 ст.46 при вчиненнi засудженим у перiод
вiдстрочки виконання вироку нового злочину суд приеднуу до нового
покарання призначене ранiше за правилами, передбачешми ст.43.
Стаття 47. Зарахування попереднього увязнення
Попередив увязнення зараховууться судом до строку
покарання при засудженнi до позбавлення волi 1 на-
правлення в дисциплтарний батальйон день за день,
при засудженнi до виправних робiт - день за три днi.
При засудженнi до Iнших мiр покарання суд врахову-
ючи вопередне увязнення, може помякиiмти иокаран-
ня або повнiстю звiльнити вiд нього засудженого.
(Iз змiнами, внесеними. Указом вiд 16 листопада 1Н82 р. i
Законами вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомостi
Верховноє Ради УРСР. - 1982. - №48. - Ст. 774; Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №23. - Ст. 337; 1992. -
№39. - Ст. 570).
1. Попередну увязнення - це рiзноввд позбавлеам водi, якому
особа була пiддана у встаиовпеному законом порядку у звязку з
вчиненням суспiльне небезпечного дiяння до напраная вироком
законноє сили. Зарахування попереднього увязнення до строку
покарання - обовязок суду, який постаномюу обвинувадванн вирок.
2. Попередчiмувязненням у перш за все тримання пiд вартою
як запооiжний захiд щодо оовинуваченого, пiдсудного,
пiдозрюваного у вчиненнi злочину, за якхi може бути призна-
чено покарання у виглядi позбавлення волi, а такох засудженого,
вирок щодо якого не набрав законноє сили (стЛ55 КПК, ст.I
Закону вiд ЗО червня 1993 р. "Про попередну увязнення" //
Голос Украєни. - 1993. - 6 серпня).
До строку покарання повити зараховуватись мвох час ко-
роткотермiнового ватрнмаввя осiб, .шдозрюмнхх у вчиненнi
.злочину, з метою зясування причетиостi затриманого до
злочину i розвявання питання про застосування до нього за-
побiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою (ст. 106 КПК,
статтi 1,7 Положення про порядок коротiютермiждого звтримання
осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину // Вiдомостi Верирвноє Ради
СРСР. - 1976. - №29.- Ст.426).
3. Попереднiм увязненням, яке пiдлягау зарахумнию в строк
покарання при засудженнi до позбавлення волi або виправних
робiт, у також час перебування особи, яка тимчасово захворiла
пiсля вчинення злочину на душевну хворобу, в медичному
закладi у звязку з застосуванням до неє примусового заходу
медичного характеру (ст.IЗКК, ст.423 КПК).
До строку покарання зараховууться i час перебуаашш особи в
медичному закладi, куди вона помiщена для прождапи судово-
медичвсД або судово-псяхiатричноє експерiязи за постановою
слiдчого, санкцiонованою прокурором чи його заступншвом (ст. 205
КПК), а також час перебування особи в лiкувальному закладi МВС,
якщо попередну слiдство було зупинено через психiчне чи iнше
тяжке захворювання обвинуваченого (ст.206 КПК).
4. Зарахуванню до строку покарання як попередау уiязнення
пiдлягау час перебування вiбськовослухбовця на юуотiахтi пiд
арештом у дисциплiнарному порядку за дiяння, за яке його
пiзнiше було вiддано до суду.
До стооку покарання зараховууться також адмiнiстратившй арешт
за дiяння, визнане згодом злочином з призначенням покарання.
5. Час перебування особи пiд вартою в разi нового розгляду
справи пiсля скасування вироку в касацiйному порядку або в
порядку судового нагляду, якщо вона засуджууться до позбав-
лення волi чи виправних робiт, також зараховууться до строку
вiдбування покарання.
Пiд/тягау зарахуванню до строку вiдбування покарання i чау
гримання шд вартою особи, до якоє суд застосував умовне
засудження, якщо згодом останну було скасоване у звязку iз
вчиненням нового злочину i особi призначено реальне покараная
за правилами, передбаченими ст.43.
6. Попередну увязнення зараховууться до строку покарання
пои засудженнi до позбавлення волi i направленнi в
дисциплiнарний батальйон iз розрахунку день за день, а прв
заунженнi до виправних робiт - день за три днi.
При засудженнi до мiр покарання, не вказаних у ч.I ст.47,
зарахування попереднього увязнення також обовязкове. Керу-
ючись правосвiдомiстю i враховуючи всi конiтоетнi обставини
справи, суд може прийняти одне з двох рiшень: помякинтлi
призвачене покарання або повнiстю звiльнити засудженого вiд
його вiдбування.
У разi звiльнення особi вiд подальшого вiдбування покарання
внаслiдок зарахування попереднього увязнення вона вважауться
такою, що вiдбула покарання повнiстю.
Стаття 47 Зарахування часу перебування пiд
вартою
Час перебування пiд вартою особи, умовмо заеудже-
ноє до позбавлення волiла обовязковим залу-вкням до
працi, зараховууться до строку призначеного виремом
суду покарання з розрахунку день за день,
(Ст. 4г Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст. 128. )
1. У звязку з зупиненням до прийняття нового Кримiнальною
кодексу застосування статей 25 та 52 КК (мдповiдно до
Постанови Верховноє Ради Украєни вiд 16 травня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №32. - Ст.462) ст.47
фактично втратила чиннiсть.
Стаття 48. Давнiсть притягнення до крингiнальноє
вщповiдальносгi
Особу не може бути притягнуто до кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо з дня вчинення нею алочину
минули такi строки:
1) один рiк з дня вчинення будь-якого з злочинiв,
передбачених статтями 106 i 125 частина 1, або злочину,
за який згiдно з законом може бути призначено пока-
рання не бiльш суворе) нiж виправнi роботи або направ-
лення в дисциплiнарний батальйон;
2) три роки з дня вчинення злочину, за який згiдно з
законом може бути призначено позбавлення волi на
строк не бiльше двох рокiв (крiм злочинiв, передба-
чених статтями, якi вказанi в пунктi 1 цiує статтi);
3) пять рокiв з дня вчинення злочину, за який згiдно з
законом може бути призначено позбавлення волi на
строк не бiльше пяти рокiв;
4) десять рокiв з дня вчинення злочину, за який згiдно
з законом може бути призначено бiльш суворе покаран-
ня, нiж позбавлення волi строком на пять рокiв.
Перебiг давностi переривауться, якщо до скiнчення
зазначених у законi строкiв особа вчинить новий
злочин, за який згiдно з законом може бути призначено
позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв.
Обчислення давностi в цьому разi починауться з момен-
ту вчинення нового злочину.
Перебiг давностi зупиняуться, коли особа, яка
вчинила злочин, окриуться вiд слiдства або суду. В цих
випадках перебiг давностi вiдновлюуться з моменту
затримання особи або явки Т? з повинною. При цьому
особу не може бути притягнуто до кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо вiд часу вчинення злочину
минуло пятнадцять рокiв i давнiсть не була перервана
вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давностi до особи, що
вчинила злочин, за який згiдно з законом може бути
призначено смертну кару, вирiшууться судом. Якщо
суд не визнау можливим застосувати давнiсть, смертна
кара не може бути призначена i замiнюуться позбав-
ленням вопi.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд єв серпня 1969 р. i За-
коном вiд 6 березня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
УРСР. - 1969. - №35. - Ст. 287; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №23. - Ст. 337).
1. Пiд давнiстю притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi розумiуться закiнченнi з моменту вчинення
злочину встановленого в законi строку, пiсля чого виключауться
кримiнальна вiдповiдальнiсть i застосування покарання.
Сплив значного часу з моменту вчинення злочину ослаблюу
виховне i запобiжне значення покарання i робить застосування
його недоцiльним i таким, що не вiдповiдау принципу гуманiзму,
в звязку з iстотним зменшенням ступеня або й повною втратою
суспiльноє небезпечностi винноє особи.
2. Закон мiстить три умови застосування iнституту давностi
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi: а) закiнчення зазна-
чених в законi строкiв; 6) невчинення протягом цих строкiв нового
злочину певноє тяжкостi; в) неухиляння вiд слiдства та суду.
3. Iснують два види строкiв давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi: а) диференцiйованi, тривалiсть
яких залежить вiд тяжкостi вчиненого злочину; б) загальний для
всiх злочинiв пятнадцятирiчний строк стосовно осiб, якi
ухилились вiд слiдства i суду. До закiнчення пятнадцятирiчного
строку не втрачають свого значення диференцiйованi строки, що
поширюються на осiб, якi перестали ухилятись вiд слiдства i суду.
4. Залежно вiд тяжкостi вчиненого злочину закон встановлюу
чотири строки давностi (один рiк, три роки, пять рокiв i
десять рокiв з дня вчинення злочину), якi оочислюються, вихо-
дячи з квалiфiкацiє злочину i максимальноє мiри покарання,
передбаченоє в санкцiє вiдповiдноє статтi. Якщо остання мiстить
кiлька частин, виходити слiд iз максимальноє мiри покараннi,
передбаченоє тiую частиною статтi, за якою квалiфiкууться
вчинене дiяння.
5. Початком перебiгу строку давностi у день вчинення
злочину, тобто день, протягом якого (до 24 годин включно)
винний вчинив дiю або бездiяльнiсть, що входять в обуктивну
сторону складу злочину.
При вчиненнi готування або замаху (коли вiдсутня добровiльна
вiдмова) строк давностi починау спливати з моменту припинення
.злочинноє дiяльностi. Строки давностi у спiвучасникiв
(органiзаторiв, пiдмовникiв, пособникiв) вираховуються так са-
мо, як i у виконавцiв злочину.
6. Строк давностi стосовно триваючих злочинiв обчислюуться
з часу єх припинення добровiльно або всупереч волi винного
(явка з повинною, затримання тощо), а стосовно продовжуваних
злочинiв - з моменту вчинення останньоє злочинноє дiє.
7. Строки давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi закiнчуються в день винесення постанови про
притягнення особи як обвинуваченого або про вiддання до суду
в справах, якi порушуються лише за скаргою потерпiлого.
8. Перебiг давностi переривауться, якщо винний вчинив
новий злочин, за який згiдно з законом може бути призначено
позбавлення волi на строк, що перевищуу два роки. Це означау,
що частина строку давностi, яка спливла до моменту вчинення
нового злочину, втрачау своу значення. З цього моменту одно-
часно починауться паралельний перебiг двох самостiйних строкiв
давностi, якi не можуть нi складатися, нi поглинатися.
У випадку вчинення особою до закiнчення строку давностi нового
злочину, за який згiдно з законом не може бути призначено
покарання у виглядi позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв,
перебiг давностi за першим злочином продовжууться, а строк
давностi за новим злочином починауться з дня його вчинення.
9. Перебiг давностi зупиняуться, якщо винна у вчиненнi
злочину особа ухилиться вiд слiдства або суду. В цьому разi
перебiг строку давностi тривау (а не починауться спочатку) пiсля
затримання особи або явки єє з повинною.
Особа вважауться такою, що ухилилася вiд слiдства або суду,
якщо вона, будучи вiдомою правоохоронним органам, нама-
гауться уникнути притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi
шляхом виєзду з попереднього мiсця проживання, переходу на
нелегальне становище тощо. Найчастiше це мау мiсце пiсля
застосування запобiжного заходу або винесення постанови про
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
10. Факт ухилення особи вiд слiдства або суду свiдчить, як
правило, про єє суспiльну небезпечнiсть i тим самим - про
необхiднiсть єє притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125