При вирiшеннi питання про звiльнення особи вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi не обовязково, щоб вчинене дiяння мiстило
ознаки саме злочину, який не являу великоє суспiльноє небезпеки
(див. пл.З i 4 коментаря до ст.51).
3. Збереження суспiльноє небезпечностi дiяння не у перепоною
для звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi особи, яка
внаслiдок змiни обстановки перестала бути суспiльне небезпеч-
ною на час розслiдування або розгляду справи в судi. Пiд втратою
суспiльноє небезпечностi особливо слiд розумiти такi особистi
обставини, якi свiдчать на користь висновку про невчинення нею
злочинiв у майбутньому. Звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi в даному випадку допустиме за умови, що
вчинене не являло значноє суспiльноє небезпеки i позитивний
вплив на винну особу змiненоє обстановки у дiйовим.
Застосування ч. I ст.50 з посиланням на так звану не-
доцiльнiсть притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi за
вiдсутностi змiни обстановки, що потягла втрату суспiльноє не-
безпечностi дiянням або особою, яка його вчинила, у непра-
вомiрним.
4. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi на пiдставi ч. I
ст.50 здiйснюуться судом, прокурором, а також слiдчим i органом
дiзнання за згодою прокурора (ст.7 КПК). Особа, яка провадить
дiзнання, слiдчий чи прокурор виносять про це постанову, а суд
у розпорядчому засiданнi - ухвалу. Якщо суд доходить висновку
про можливiсть звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi в
результатi судового розгляду, вiн постановляу обвинувальний
вирок без призначення покарання (ч.З ст.32-КПК).
5. Частина 2 ст.50 передбачау можливiсть звiльнення винного
вiд покарання. В даному випадку звiльнення здiйснюуться не в
звязку зi змiною обстановки пiсля вчинення злочину, а виключ-
но з пiдстав, якi стосуються особи винного. Такою пiдставою у
виправлення особи, пiдтверджене єє бездоганною поведiнкою i
чесним ставленням до працi протягом тривалого часу.
При застосуваннi ч.2 ст.50 слiд враховувати не лише поведiнку
винного, але й характер i ступiнь суспiльноє небезпечностi ним
вчиненого. Ця норма не повинна застосовуватись у випадках
вчинення особою злочину, який характеризууться високим сту-
пенем суспiльноє небезпечностi. Такими у, зокрема, всi тяжкi
злочини (ст.7 КК).
6. Звiльнення вiд покарання за ч.2 ст.50 здiйснюуться лише
судом (ст.7 КПК). Суд першоє iнстанцiє робить це шляхом
постановления обвинувального вироку без призначення пока-
рання, а суд касацiйноє чи наглядноє iнстанцiє - шляхом
вiдповiдноє змiни вироку без його скасування i закриття справи.
Це пояснюуться тим, що таке рiшення означало б визнання
вироку неправильним не лише в частинi застосування покаран-
ня, але й у частинi встановлення винностi засудженого.
7. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi чи покарання
з пiдстав, наведених у ст.50, у правом вiдповiдних органiв, а не
єх обовязком.
8. Звiльнення вiд вiдповiдальностi або покарання на пiдставi
ст.50 носить безумовний характер. Його слiд вiдрiзняти вiд
закриття справи за ч.2 ст.7. В першому випадку дiяння в момент
його вчинення мiстило всi ознаки злочину, але згодом воно або
особа, яка його вчинила, перестали бути суспiльне небезпечними.
Вiдповiдно ж до ч.2 ст.7 дiяння не оуло злочином уже в момент
його вчинення, оскiльки через малозначнiсть не являло
суспiльноє небезпеки.
9. Особа, звiльнена вiд покарання на пiдставi ч.2 ст.50,
визнауться такою, що не мау судимостi (п. I ч. I ст.55).
Стаття 51. Звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi iз застосуванням
заходiв адмiнiстративного стягнен-
ня, примусових заходiв виховного
характеру або громадського впливу
Особу, яка вчинила дiяння, що мiстить ознаки
злочину, який не являу великоє суспiльноє небезпеки,
може бути звiльнено вiд кримiнальноє вiдповiдальностi,
якщо буде визнано, що ТТ виправлення 1 перевиховання
можливе без застосування кримiнального покарання. В
цьому разi вiдповiдно до законодавства Украєни може
бути прийнято одне з таких рiшень:
1) про притягнення особи до адмiнiстративноє
вiдповiдальностi;
2) про передачу матерiалiв справи на розгляд то-
вариського суду;
3) про застосування примусових заходiв виховного
характеру;
4) про передачу особи на поруки громадськiй
органiзацiє або трудовому колективу.
Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з
притягненням до адмiнiстративноє вiдповiдальностi до-
пускауться лише в справах про злочини, за якi законом
передбачауться покарання у виглядi позбавлення волi
на строк не бiльше одного року або iнше бiльш мяке
покарання,
Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з пере-
дачею матерiалiв справи на розгляд товариського суду
допускауться лише в разi, якщо особа вчинила дiяння,
що мiстить ознаки злочину, вперше.
Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з пере-
дачею особи на поруки допускауться, якщо вона щиро
розкаялась у вчиненому дiяннi, що мiстить ознаки
злочину, 1 вiд громадськоє органiзацiє або трудового ко-
лективу надiйшло клопотання про передачу єм цiеТ
особи на поруки. Не може бути передано на поруки осо-
бу, яка вдруге вчинила умисне дiяння, що мiстить
ознаки злочину, або ранiше передавалася на поруки.
Особа, яка вчинила дiяння, що мiстить ознаки
злочину, 1 передана на поруки, може бути притягнута до
кримiнальноє вiдповiдальностi за це дiяння, якщо вона
протягом року не виправдала довiря трудового ко-
лективу, порушила своу обiцяння виправитись 1 не
пiдкоряуться правилам спiвжиття або залишила роботу
з метою ухилитись вiд громадського впливу 1 якщо, у
звязку з цим, е рiшення громадськоє органiзацiє чи тру-
дового колективу про вiдмову вiд поручительства.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
нами вiд 17 червня 1992 р. ; 23 грудня 1993 р. // Вiдомостi
Верховноє Ради УРСР. - 1983. -№4. - Ст. 50; Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст. 511; Голос Украєни.
- 1994. - 22 сiчня).
1. Норма, встановлена ст.51, надау правоохоронним органам
додатковi можливостi для диференцiйованого пiдходу до
вирiшення питання про вiдповiдальнiсть осiб, якi вчинили дiяння
невеликого ступеня суспiльноє небезпечностi, дозволяу широко
залучати громадськiсть до справи перевиховання правопо-
рушникiв, у досить ефективним засобом єх виправлення.
2. Згiдно з законом звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi
в порядку ст.51 допускауться за наявнiстi двох умов: перша з них
стосууться дiяння, друга - особи, що його вчинила.
3. Дiяння в таких випадках не повинно являти собою великоє
суспiльноє небезпеки. При цьому мауться на увазi не абстрактна
його небезпечнiсть, а конкретна, що визначауться залежно вiд
обставин справи: можливоє або реально спричиненоє шкоди,
спрямованостi умислу та iнших факторiв обуктивного й
субуктивного характеру.
4. Закон не встановлюу перелiку таких дiянь i не дау чiтких
критерiєв єх визначення, за винятком випадкiв звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi iз застосуванням адмiнiстративно-
го стягнення (див. п. 13 коментаря до цiує статтi). Тому практично
ст.51 можна застосувати при вчиненнi будь-якого злочину, що
не у тяжким або особливо тяжким, якщо ступiнь конкретноє
небезпечностi невеликий.
5. Дiяння, що мiстить ознаки злочину, який не являу великоє
суспiльноє небезпеки, треба вiдрiзняти вiд поведiнки, котра хоч
формально i мiстить ознаки будь-якого дiяння, передбаченого
кримiнальним законом, але через малозначнiсть не являу
суспiльноє небезпеки. В останньому випадку згiдно з ч.2 ст.7
дiяння не визнауться злочином i пiдстава для притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi вiдсутня. В ст.51 йдеться про
дiяння, що мiстять i формальнi, i сутнiснi ознаки злочину, тому
при вчиненнi особою проступку (про що йдеться в ч.2 ст.7)
застосування ст.51 категорично неприпустиме, оскiльки ця стат-
абiлiтуючих пiдстав.
6. Друга умова застосування ст.51 полягау в тому, щоб було
визнано можливим виправлення та перевиховання особи, яка
вчинила зазначене вище дiяння, без застосування до неє
кримiнального покарання. Це питання вирiшууться з урахуван-
ням даних, що характеризують зазначену особу: єє поведiнки
психофiзичних особливостей, ставлення до працi, визнання своує
вини тощо. При цьому прийняттю рiшень про звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi можуть перешкоджати судимiсть,
що не погашена або не .знята у встановленому законом порядку,
визнання особи хронiчним алкоголiком або наркоманом, ведення
антигромадського способу життя та iн.
7. За наявнiстi зазначених вище умов суд, прокурор або слiдчий
за згодою прокурора можуть закрити кримiнальну справу
щодо особи, яка вчинила дiяння, що не являу великоє суспiльноє
небезпеки, прийнявши одне з таких рiшень: а) про притягнення
до адмiнiстративноє вiдповiдальностi; 6) про передачу матерiалiв
на розгляд товариського суду; .в) про застосування примусових
заходiв виховного характеру; г) про передачу особи на поруки
громадськiй органiзацiє або трудовому колективу.
8. У всiх цих випадках застосування ст.51 у правом, а не
обовязком прокурора, слiдчого або суду.
9. Для вирiшення питання про звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi в порядку ст.51 необхiдна згода особи, що
вчинила дiяння, яке мiстить ознаки злочину.
10. Порядок звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi на
пiдставi ст.51 КК регламентууться статтями 7, 7, 8, 9, 10 КПК.
II. Постанова прокурора, слiдчого не у остаточним
вирiшенням питання про звiльнення особи вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi. Народний суддя або товариський суд, якщо
вони дiйдуть висновку про необхiднiсть притягнення особи до
кримiнальноє вiдповiдальностi, можуть повернути цi матерiали
прокурору. Якщо ж цi органи погодяться з висновком про
звiльнення особи вiд кримiнальноє вiдповiдальностi, таке рiшення
стау остаточним i безумовним. Що стосууться передачi на
поруки, кiнцевий результат залежить вiд подальшоє поведiнки
особи (див. п.33-34 коментаря до цiує статтi).
12. Кожний з зазначених видiв звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi мау своє особливостi. Частково вони полягають
в додаткових умовах застосування такого звiльнення. Але го-
ловним чином вони рiзняться мiж собою природою та характером
впливу на осiб, до яких застосовуються тi чи iншi заходи замiсть
кримiнальноє вiдповiдальностi.
IЗ. Рiшення про звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi
з притягненням до вiдповiдальностi адмiнiстративноє мо-
же бути прийнято лише за умови, що за вчинене особою дiяння
згiдно з санкцiую вiдповiдноє статтi можливе позбавлення волi на
строк до одного року або бiльш мякий вид покарання
(наприклад, виправнi роботи).
Кодо цих дiянь досить широке. Найчастiше цей вид звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi застосовууться в справах про
хулiганство (ч. I ст.206), умисне легке тiлесне ушкодження (ст.iОб),
побоє та мордування (ч. I ст. 107) тощо. Не становлять винятку в
цьому розумiннi i випадки вчинення дiяння, що визнауться
злочинним за умови повторностi його вчинення та застосування до
особи ранiше адмiнiстративного стягнення за аналогiчне правопору-
шення (наприклад, злочину, передбаченого ч. I ст. 161).
14. Для застосування п. I ч. I ст.51 вимагауться також, щоб
особа визнавала себе винною (ч.З ст.7 КПК).
15. Пункт 1 ст.51 не може бути застосований до непов-
нолiтнього, який хоча й досяг вiку кримiнальноє вiдповiдальностi
за деякi злочини (наприклад, передбачений ч.I ст.iОб), але не
досяг 16 рокiв, тобто вiку, з якого можлива адмiнiстративна
вiдповiдальнiсть. До неповнолiтнiх вiком вiд 16 до 18 рокiв
застосування такого заходу не виключауться, якщо не буде
визнано бiльш доцiльним застосувати примусовi заходи виховно-
го характеру.
16. Притягаючи особу до адмiнiстративноє вiдповiдальностi у
вiдповiдностi iз ст.51, суддя може застосувати одне з таких
стягнень: а) штраф до 1000 крб., а за корисливi злочини - до
2000 крб.; б) виправнi роботи за мiсцем роботи особи на строк вiд
одного до двох мiсяцiв; в) арешт до 15 дiб. Цi питання регулю-
ються Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 23 березня 1977 р.
"Про порядок застосування заходiв адмiнiстративного стягнення
до осiб, що звiльненi вiд кримiнальноє вiдповiдальностi у
вiдповiдностi iз ст.51 Кримiнального кодексу Украєнськоє РСР"
(Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1977. - №14.- Ст. 129) та
Законом Украєни вiд 17 червня 1992 р. "Про порядок застосу-
вання кримiнальних покарань i заходiв адмiнiстративного стяi
нення у виглядi штрафу" (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. - №55. - Сг.510).
17. Обираючи той чи iнший захiд адмiнiстражвного стягнення,
треба не допускати застосування бiльш суворого заходу, нiж
передбачене санкцiую статтi КК покарання. Наприклад, якщо
остання передбачау штраф, буде неправильним призначати таке
адмiнiстративне стягнення, як арешт.
18. Перелiченi в п. 16 цього коментаря заходи не у
кримiнальними покараннями. Вчинення дiяння, за яке особа
звiльнена вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i притягнута до
адмiнiстративноє вiдповiдальностi, не переривау перебiгу строку
погашення судимостi за попереднiй злочин i не може бути
пiдставою для квалiфiкацiє нового злочину як повторного.
19. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з передачею
матерiалiв справи ш розгляд товариського суду можливе лише
тодi, кояи дiяння, що мiстить ознаки злочину, вчинене вперше. Ця
вимога передбачау, що особа або зовсiм не вчинювала ранiше
злочинiв, або вчинювала, але строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi минули, або судимiсть за попереднiй
злочин знята чи погашена. Крiм того, особа вважауться такою, яка
вперше вчинила дiяння, що мiстить ознаки злочину, якщо вона
звiльнялася вiд кримiнальноє вiдповiдальностi на пiдставi акта
амнiстiє чи помилування або на пiдставi п. I ч. I ст.51. Можлива
передача матерiалiв на розгляд товариського суду i у випадках,
коли особа вчинила удине продовжуване чи триваюче дiяння, що
мiстить ознаки злочину, ато єє дiє являють собою iдеальну су-
купнiсть злочинiв. Але таке звiльнення виключауться, якщо мау
мiсце реальна сукупнiсть злочинiв, оскiльки в цих випадках
дiяння вчинюються в рiзний час.
20. Для прийняття рiшення про передачу матерiалiв справи на
розгляд товариського суду потрiбно всебiчно оцiнити характер та
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого дiяння, особу право-
порушника, обговорити питання про можливiсть виправлення
особи за допомогою заходiв громадського впливу, що застосову-
ються товариським судом.
21. Вимога закону, що забороняу передачу матерiалiв на
розгляд товариського суду, якщо особа, котра вчинила дiяння, проти
цього заперечуу, поширюуться i на справи так званого приватною
обвинувачення. Так, суддя не мау права вiдмовити у порушеннi
кримiнальноє справи про злочини, передбаченi ч.I ст.27 КПК, i
передати матерiали на розгляд товариського суду, якщо особа, на
яку подана скарга, проти цього заперечуу (ч.2 ст.8 КПК).
При вирiшеннi таких питань неоохiдно зясувати i думку
потерпiлого, хоч вона для органiв, що вирiшують справу, не
обовязкова.
22. Товариський суд, отримавши матерiали вiд слiдчих або
судових органiв, може застосувати один iз заходiв громадського
впливу, передбачених ст. 16 Положення про товариськi суди
Украєни, затвердженого 23 березня 1977 р. (Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст.132; 1985. - №10. - Ст.1054).
Якщо ж товариський суд дiйде висновку про необхiднiсть
притягнення правопорушника до кримiнальноє вiдповiдальностi,
вiн повертау матерiали справи вiдповiдному органу на пiдставi
ст. 18 названого Положення.
23. Пункт 3 ч.I ст.51 надау можливiсть звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi неповнолiтнiх, котрi досягли вiку,
з якого настау кримiнальна вiдповiдальнiсть (тобто 16 або 14
рокiв), з застосуванням до них примусових заходiв виховного
характеру. Застосування таких заходiв до осiб, якi не досягли
цього вiку, а отже не можуть бути субуктом злочину, регламен-
тууться статтями Юта II КК.
24. Кримiнальнi справи цiує категорiє порушуються в загаль-
ному порядку. Обовязковою у присутнiсть захисника при
предявленнi неповнолiтньому обвинувачення.
Закрити кримiнальну справу з пiдстави, передбаченоє п.З ч.I
ст.51, може прокурор або слiдчий за згодою прокурора. Пiсля
винесення вiдповiдноє постанови всi матерiали справи надаються
неповнолiтньому та його захиснику для ознайомлення. Закрита
справа iз списком осiб, якi пiдлягають виклику до суду,
надсилауться прокурору (ст.9 КПК).
25. Особливостi прокурорського нагляду та судового розгляду
в таких кримiнальних справах аналогiчнi тим, якi притаманнi
справам про суспiльне небезпечнi дiяння, вчиненi особою, котра
не досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть
(див. п.З коментаря до ст.11).
26. Види примусових заходiв виховного характеру, якi можуть
застосовуватись до неповнолiтнiх на пiдставi п.З ч. I ст.51,
перелiченi в ст. 11 (див. пп.б-II коментаря до цiує статтi).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125