7. Початком самовiльноє вiдлучки вважауться момент
фактичного самовiльного залишення вiйськовоє частини або
мiсця служби, а кiнцем - час i день повернення в частину або
затримання поза межами частини. Початком незявлення на
службу вважауться закiнчення установленого строку зявлення,
а кiнцем - час повернення до частини або затримання.
8. Вiйськовим злочином, передбаченим ст.239, визнауться не
всяке самовiльне залишення частини i не всяке несвоучасне
зявлення в частину без поважних причин, а тiльки така неза-
конна вiдсутнiсть йськовослужбовця строковоє служби, яка
продовжувалась бiльше однiує доби, але не бiльше трьох дiб, або
хоч i менше доби, але вчинена повторно протягом трьох мiсяцiв.
Самовiльна вiдлучка тривалiстю до однiує доби, вчинена вперше
або пiсля скiнчення трьох мiсяцiв з моменту вчинення самовiльноє
вiдлучки, розглядауться як дисциплiнарний проступок.
9. Самовiльна вiдлучка не може розглядатися як повторна,
якщо зняте дисциплiнарне стягнення, яке було накладене за
попередню вiдлучку.
10. Субуктивна сторона самовiльноє вiдлучки характеризууться
прямим умислом. Незявлення в строк на службу без поважних причин
може бути вчинене як умисно, так i з необережностi.
11. Субуктами цих злочинiв можуть бути вiйськовослужбовцi
строковоє служби та прирiвненi до них вiйськовi будiвельники.
Перебуваючими на дiйснiй строковiй вiйськовiй службi вва-
жаються особи рядового та сержантського (старшинського)
складу, що проходять дiйсну вiйськову службу в межах
строкiв, установлених Законом вiд 25 березня 1992 р. "Про
загальний вiйськовий обовязок i вiйськову службу" (Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №27. - Ст. 385; Голос
Украєни. - 1993. - 12 листопада; 1993. - 2 грудня).
Субуктами самовiльноє вiдлучки можуть бути також курсанти
вiйськових навчальних закладiв, якщо до зарахування на навчання
вони не пройшли дiйсноє строковоє вiйськовоє служби. Правовий стан
таких осiб прирiвнюуться до вiйськовослужбовцiв строковоє служби.
12. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст. 232.
IЗ. За ст.239 квалiфiкууться самовiльна вiдлучка з територiє
дисциплiнарного батальйону. Про дисциплiнарний батальйон
див. коментар до ст. З 4.
14. Про застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил до вiйськовослужбовцiв, якi вчинили самовiльну
вiдлучку або не зявилися в частину без поважних причин (п. "г"
ст.239), див. п.IО коментаря до ст.231.
Стаття 240. Самовiльне залишення частини
або мiсця служби
а) Самовiльне залишення частини або мiсця служби
вiйськовослужбовцем строковоє служби, а так само
езявления його в строк без поважних причин на служ-
бу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi,
з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу
тривалiстю понад три доби, але не бiльше мiсяця, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
б) Самовiльне залишення частини або мiсця служби
особою офiцерського складу, прапорщиком, мiчманом
чи вiйськовослужбовцем надстроковоє служби, а так
само незявлення Тх в строк на службу без поважних
причин тривалiстю понад десять дiб, але не бiльше
мiсяця, або хоч 1 менше десяти дiб, але бiльше трьох
дiб, вчиненi повторно на протязi року, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами а" 1 "б" ц1якщо самовiльна вiдсутнiсть тривала понад мiсяць, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктами "а 1 "б" цiс? статтi,
вчиненi у военниий час, якщо самовiльна вiдсутнiсть
тривала понад одну добу,
караються позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 14 жовтня 1974 р. I
29 лютого 1984 р. //Вiдомостi Верховне> Ради УРСР. -1974.
- №44. - Ст. 445; 1984. - №11. - Ст. 203).
1. Ухилення вiд вiйськовоє служби протягом зазначених у
ст. 240 строкiв законодавець назвав загальним поняттям "са-
мовiльне залишення частини чи мiсця служби", яке полягау в
тому, що винний знаходиться поза розташуванням частини або
мiсця служби i не мау на те дозволу. ?
2. Про те, у яких випадках вважауться, що вiйськовослужбовець
самовiльно залчшч> мiсце служби або не зявився > строк ня
службу, див. пл. З, 4 i 5 коментаря до ст.239.
Для осiб офiцерського складу, прапорщикiв, мiчманiв i
вiйськовослужбовцiв надстроковоє служби самовiльним залишев-
ням частини у залишення ними без дозволу начальника розта-
шування вiйськовоє частини або мiсця служби в службовий час,
територiє учбового центру (табору) або корабля у будь-який час.
Для наявностi складу злочину не мау значення, де знаходився
вiйськовослужбовець - в гарнiзонi, де розташована частина, чи
за межами гарнiзону.
3. Самовiльне залишення частини або мiсця служби харак-
теризууться тiльки умисною формою вини, а незявлення в строк без
поважних причин на службу може бути вчинене i з необережностi.
4. Пункт "в" СТ.240 застосовууться у випадках, коли самовiльна
вiдсутнiсть тривала понад мiсяць. Пiд "мiсяцем" мауться на увазi
мiсяць, незалежно вiд кiлькостi днiв, що мiстяться в ньому (з
I березнi по 1 квiтня, з 17 травня по 17 червня).
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби самовiльно був
вiдсутнiй перший раз 20 дiб, а другий раз 15 дiб, причому, в
кожному конкретному випадку вiн не мав намiру ухилитися вiд
несення служби на строк бiльший нiж мiсяць, то вчинене слiд
квалiфiкувати за п."а" ст.240, хоча загальна тривалiсть са-
мовiльноє вiдсутностi i перевищуу мiсячний строк.
5. Цей склад злочину вiдрiзняуться вiд самовiльноє вiдлучки
тривалiстю ухиляння вiд вiйськовоє служби, а вiд дезертирства -
вiдсутнiстю мети зовсiм ухилитися вiд вiйськовоє служби.
6. Субуктом злочину, передбаченого п. "а", може бути тiльки
вiйськовослужбовець строковоє служби, а передбаченого п. "б"
ст.240, - тiльки особи офiцерського складу, прапорщики, мiчмани
i вiйськовослужбовцi надстроковоє служби (тобто особи рядового
та сержантського i старшинського складiв, що проходять дiйсну
вiйськову службу понад встановленi Законом про загальний
вiйськовий обовязок i вiйськову службу строки).
Субуктами злочинiв, передбачених пп. "в" i "г" СТ.240,
можуть бути всi категорiє вiйськовослужбовцiв.
7. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст.232.
8. Про поняття "поважна причина" див. п.(i коментаря до ст. 239.
Стаття 241. Дезертирство
а) Дезертирство, тобто залишення вiйськовоє
частини або мiсця служби з метою ухилитися вiд
вiйськовоє служби, а так само незявлення з тiую ж ме-
тою на службу при призначеннi, переводi, з
вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу,
вчинене вiйськовослужбовцем строковоє служби, - -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненi у воунний час, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
в) Дезертирство, вчинене особою офiцерського скла-
ду, прапорщиком, мiчманом або вiйськовослужбовцем
надстроковоє служби, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
семи рокiв.
г) Те саме дiяння, вчинене у воунний час, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд семи до десяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 14 жовтня 1974 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1974. -№44. -Ст. 445).
1. Дезертирство - один iз найбiльш небезпечних вiйськових
злочинiв, що належать до категорiє тяжких (ст.7).
Обуктам злочину у встановлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу кожного вiйськовослужбовця
нести вiйськову службу протягом встановленого законом строку,
завжди бути готовим до захисту держави, виконувати свiй
вiйськовий обовязок.
2. Дезертирство вчинюуться з метою ухилитися вiд вiйськовоє
служби i може початися або шляхом залишення вiйськовоє
частини чи мiсця служби, або шляхом незявлення в частину чи
до мiсця служби при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу. Дезертирство у триваючим
злочином, який починауться з моменту самовiльного залишення
частини або незявлення в частину при переводах, вiдрядженнях,
вiдпустках та закiнчууться затриманням дезертира чи його
явкою з повинною. Для закипеного складу злочину тривалiсть
незаконноє вiдсутностi вiйськовослужбовця у вiйськовiй часттi
або мiсцi служби значення не мау.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом та метою ухилитеся вiд вiйськовоє служби. Цх мета може
зявитися у вiйськовослужбовця перед залишенням частини або
в процесi вчинення самовiльноє вiдлучки, самовiльного залишен-
ня частини, пiд час повернення в частину iз вiдрядження тощо.
Наявнiсть цiує мети вiдрiзняу дезертирство вiд самовiльноє
вiдлучки та самовiльвого залишення частини. Мотиви, якi спо-
нукають вiйськовослужбовця ухилитися вiд вiйськовоє служби,
можуть бути рiзноманiтними: небажання переносити тягар
вiйськовоє служби, побоювання вiдповiдальностi за вчинення
правопорушення, боягузтво у воуннiй час, небажання служити
у певнiй мiсцевостi тощо.
4. Субуктами злочiну можуть бути вiйськовослужбовцi стро-
ковоє служби (шi.а" i "б"), а також особи офiцерсдто складу,
прапорщики, мiчмани i вiйськовослужбовцi надотроiговоi слухбя
(пп.в" i "г"). Дезертирство, вчинене особами, про якi йдеться у
пп.в" i "г", являу собою пiдвищену небезпеку для вiйськового
правопорядку.
Як дезертирство квалiфiкуються дiє вiйськовослужбовцiв, якi
вiдбувають покарання у двсцжплiварному батальйонi, якщо вони
з метою ухилення вiд вiйськовоє служби скоюють втечу.
5. Добровiльна вiдмова вiд дезертирства можлива тiльки до
моменту залишення чвстiни. Повернення до мiсця служби або
явка в органi владi вiйськовослужбовця, якiй залипнiв частину
з метою ухиденнх вiд вiйськовоє служби, у не що iнше, як явка
з повинною, i па квалiфiкацiю не вплiвау.
6. Якщо дезертирство вчiнюуться пiд час вiконанй>
вiйськовослужбовцем спецiальнiх обовязкiв по вiйськовi
служСЯ (у складi караулу, вiд час несення бойоюго чергування,
I.

Л
"?
л
в складi нараду по охоронi державного кордону тощо), скоуне
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, тобто ва ст. 241 i
вiдповiдно статтями 249, 250, 251 чи 252.
Коли ж при дезертирствi була взята з собою зброя, то дiє
винного треба квалiфiкувати за статтями 241, 222 i 223.
Дезертирство, повязане iз втечею вiйськовослужбовця за кор-
дон, за наявностi ознак державноє зради квалiфiкууться за ст.56,
а iз незаконним перетинанням кордону без ознак державноє
зради - за ст.241 та 75.
7. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст.232.
Стаття 242. Самовiльне змиштня частини
бойовiй обстановцi
Самовiльне залишення частини або мiсця служби в
бойовiй обстановцi, незалежно вiд тривалостi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд трьох до десяти рокiв.
1. Самовiльне залишення вiйськовослужбовцем частини або
мiсця служби в бойовiй обстановцi у проявом боягузства, невико-
нання вiйськового обовязку в бою, свiдчить про прагнення
винного уникнути вiйськовоє служби у найбiльш вiдповiдальний
час. Такi дiє можуть негативно позначитися на виконаннi
вiйськовою частиною (пiдроздiлом) бойового завдання.
2. Злочин виражауться у самовiльному, без дозваду командира
(начальника), залишеннi частини або мiсця служби пiд час
знаходження єх в бойовiй обстановцi (про поняття бойовоє
обстановки див. п.9 коментаря до ст.232). Для складу-
закiнченого злочину достатньо одного факту самовiльного
залишення частини або мiсця служби, незалежно вiд тривалостi
самовiльноє вiдсутностi, мотивiв злочину, добровiльноє явки з
повинною або затримання.
3. Важливою ознакою цього злочину у знаходження частини в
момент самовiльного єє залишення вiйськовослужбовцем в умовах
бойовоє обстановки. Оскiльки бойова обстановка можлива не
тiльки у воунний, але i в мирний час, то ст.242 може застосову-
ватися як в мирнiй, так i у воунний час.
4. Незявлення в строк без поважнiх прiчiн у вiйськову
частину, яка знаходиться в бойовiй обстановцi, при призначеннi,
переводi, поверненнi iз вiдпустки або вiдрядження чи iз
лiкувального закладу не можна розглядатi як злочин, передба-
чений ст.242. Подiбнi дiє слiд квалiфiкуватi, залежно вiд конк-
ретних обставин, за статтями 239, 240 або 241.
5. Вчинення дезертирстяа в бойовiй обстаиовцi квалiфiкууться
за ст.242, оскiльки вона охоплюу всi спадки еамовiльного
залишення щетини в бойовй обстановцi.
6. Самовiльне залишення частини в бойовiй обстановцi iз
намiром перейти на сторону ворога з метою сприяння йому
утворюу склад державноє зради i квалiфiкууться за ст.56.
7. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. При цьому винний усвiдомлюу, що вiйськова частина,
яку вiн самовiльно залишау, знаходиться у бойовiй обстановцi.
8. Субуктом злочину може бути будь-який
вiйськовослужбовець, а також вiйськовозобовязанi, якi були
призванi на учбовi чи перевiрочнi збори.
Стаття 243.
Ухилення вiд вiйськовоє
служби шляхом членоушкод-
ження або iншим способом
а) Ухилення вiйськовослужбовця вiд несення
обовязкiв вiйськовоє служби шляхом заподiяння собi
якогось покалiчення (членоушкодження) або шляхом
симуляцiє хвороби, пiдробки документiв чи iншого
обману, а так само вiдмова вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
б) Тi самi дiяння, вчиненi у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. Стаття передбачау вiдповiдальнiсть за кiлька способiв
ухилення вiд вiйськовоє служби - шляхом спричинення собi
якого-небудь членоушкодження або шляхом симуляцiє хвороби,
пiдлогу документiв чи iншого обману, а так само шляхом вiдмови
вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби.
2. Обуктом злочинiв, передбачених ст.243, у всДЬовлений
законом порядок несення вiйськовоє служби.
3. Ухилення вiйськовослужбовця вiд несення обовязкiв
вiйськовоє служби шляхом спричинення собi якогось
покалiчення (членоушкодження) полягау в тому, що винний
шляхом штучного заподiяння шкоди своуму здоровю створюу
пiдстави для звiльнення вiд вiйськовоє служби, оскiльки
вiйськовослужбовцi, що мають фiзичнi недолiки або хворiють,
пiдлягають звiльненню вiд виконання обовязкiв вiйськовоє
служби у звязку з лiкуванням або визнаються непридатними до
вiйськовоє служби i звiльнюються вiд неє. Членоушкодхення
може бути вчинене шляхом штучного пошкодження будь-яких
органiв чи тканин тiла або захворювання, загострення чи
посилення хвороби, яка вже була у винного.
Характер знарядь та засобiв, що застосовуються для вчинення
членоушкодження, а також спосiб його скоуння не мають зна-
чення для квалiфiкацiє злочину. Штучний характер
спричинених ушкоджень установлюуться рiзними доказами, в
тому числi судово-медичною експертизою, яка обовязково
призначауться в справах про членоушкодження для визначення
характеру i походження ушкодження.
В справах про членоушкодження необхiдно також одержати
висновок вiйськово-лiкарськоє комiсiє про придатнiсть винного до
несення вiйськовоє служби.
На квалiфiкацiю дiяння не впливають i наслiдки одержаних
ушкоджень. Внаслiдок членоушкодження вiйськовослужбовець
може бути визнаний непридатним до вiйськовоє служби, а також
може бути тимчасово звiльнений вiд несення всiх чи окремих
вiйськових обовязкiв.
Членоушкодження може бути вчинене самостiйно або за допо-
могою iнших осiб. Виконавцем злочину у всiх випадках
визнауться особа, якiй спричинене ушкодження i яка ухиляуться
вiд вiйськовоє служби. Особа, яка спричинила
вiйськовослужбовцю за його проханням ушкодження, пiдлягау
вiдповiдальностi за пособництво за ч.б ст.19 i ст.243. Умисне
заподiяння пособником вiйськовослужбовцю тяжкого тiлесного
ушкодження потребуу додатковоє квалiфiкацiє за ст. 101.
4. Ухилення вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби шляхом
симуляцiє полягау в неправдивому удаваннi хвороби або окремих єє
симптомiв вiйськовослужбовцем, який в дiйсностi на це не. хворiу.
Можлива симуляцiя як фiзичних, так i психiчних захворювань.
В справах про симуляцiю, захворювання обовязкове проведення
судово-медичноє експертизи. У багатьох випадках вимагауться по
таких справах проведення i судово-психiатричноє експертизи, яка,
зокрема, повинна визначити, чи не у симуляцiя одним iз симптомiв
захворювання, яке мауться у хворого (патологiчна симуляцiя). В
останньому випадку кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться.
5. Ухилення вiд несення обовязкiв вiйськовоє служби шляхом
пiдробки документiв полягау в тому, що вiйськовослужбовець
подау вiдповiдному начальнику документ, в якому мiстяться
неправдивi вiдомостi, i на пiдставi цього документа одержуу
постiйне або тимчасове звiльнення вiд вiйськовоє
служби.Пiдроблений документ може бути виготовлений самим
вiйськовослужбовцем або iншою особою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125