Ось чому кримiнальний закон вiдносить розгляду-
ване дiяння до тяжких злочинiв (див.ст.7).
2. Обуктам злочину у встановлений вiйськовими статутами
порядок безперечноє покори начальнику, особа начальника i його
здоровя. Винний, таким чином, посягау на вiдносини пiдлеглостi,
заподiюючи шкоду здоровю начальника. Якщо мiх винним i
потерпiлим в момент вчинення насильницьких дiй вiдсутнi
вiдносини пiдлеглостi, то скоуне квалiфiкууться за ст.238.
3. Обуктивна сторона злочину виражауться в нанесеннi
начальнику тiлесних ушкоджень або побоєв. Спосiб заподiяння
ушкоджень та ступiнь єх тяжкостi на квалiфiкацiй) не впливають.
4. В поняття "насильницькi дiє щодо начальника" не входить
заподiяння йому смертi. Тому спричинення начальнику тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого, квалiфiкууться за сукупнiстю злочинiв: п. "а" ст.236
та ч.З ст.IОI.
Умисне вбивство начальника у звязку з виконанням ним
примушення квалiфiкууться за п. "в" ст.93.
Посягання на життя начальника у звязку з його дiяльнiстю по
охоронi громадського порядку слiд квалiфiкувати за ст. 190 та за
п/в" ст.93 чи за ст. 17 та п. "в" ст.93 i, в залежностi вiд обставин,
за цппими пунктами ст.93 (абз.I п. 14 постаiгови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 26 червня 1992 р. №8 "Про застосування
судами законодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за посягання
на життя, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв правоохо-
ронних органiв" // Бюдетень...- С.144).
5. Про поняття тiлесних ушкоджень та побоєв див.
вiдповiдно коментарi до ст.IОI та 107.
6. Злочин вважауться закiнченим з моменту заподiяння на-
чальнику тiлесних ушкоджень чи нанесення йому побоєв.
7. Субуктом злочину у вiйськовослужбовець, який постiйно
чи тимчасово, по службi чи вiйськовому званню пiдлеглий особi,
щодо якоє вчинюються насильницькi дiє.
">
8. Насильницькi дiє щодо начальника характеризуються
умисною формою вини. Злочин мау бути повязаний зi служ-
бовою дiяльнiстю начальника. Насильницькi дiє щодо начальника
з мотивiв ревнощiв, заздростi, особистоє неприязнi та з iнших
причин , не повязаних зi службовою дiяльнiстю начальника i
порушенням вiйськового правопорядку, не утворюють складу
злочину, передбаченого ст.236. Такi дiє, якщо вони не мiстять
ознак опору чи примушення (ст.234) або образи начальника
насильницькими дiями (ст.237), можуть бути квалiфiкованi за
вiдповiдними статтями КК, що передбачають вiдповiдальнiсть за
злочини проти особи.
9. Пункт "б" ст.236 передбачау вiдповiдальнiсть за
насильницькi дiє щодо начальника, вчиненi у воунний час або в
бойовiй обстановцi, якщо вони потягли за собою тяжкi наслiдки.
Про поняття "воунний час" та "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Наявнiсть тяжких наслiдкiв визначауться виходячи з
усiх обставин конкретного злочину. При цьому врахо-
вууться, яка шкода спричинена iнтересам вiйськовоє служби
i особi самого начальника. До тяжких наслiдкiв можуть бути
вiднесенi зрив бойового завдання, спричинення значноє ма-
терiальноє шкоди вiйськовiй частинi, зниження бойовоє го-
товностi частини чи пiдроздiлу, необережне заподiяння
смертi начальнику.
Вчинення у воунний час або в бойовiй обстановцi злочину,
передбаченого розглядуваною статтею, але таке, що не потягло
за собою тяжких наслiдкiв, слiд квалiфiкувати за п."а" ст.236. У
випадках спричинення начальнику у воунний час або в бойовiй
обстановцi тяжкого тiлесного ушкодження, яке потягло за собою
смерть потерпiлого, додатковоє квалiфiкацiє за ч.З ст.IОI, крiм п.
"б" ст.236, не вимагауться.
10. Ст.236 охоплюу тiльки такi насильницькi дiє щодо
начальника, якi не повязанi з вчиненням йому опору або
примушення. При цьому необхiдно враховувати, що при
опорi та примушеннi насильство над особою начальника у
засобом протидiє виконанню ним обовязкiв по вiйськовiй
службi, якi мають бути виконанi, або примушення на-
чальника до порушення цих обовязкiв, виконанню єх нена-
лежним чином. Насильницькi ж дiє, передбаченi у ст.236,
вчинюються з метою помсти за минулу дiяльнiсть та пос-
лаблення загальноє вимогливостi начальний, без
предявлення конкретних вимог. На вiдмiну вiд опору та
примушення, якi можуть вчинюватися не тiльки щодо на-
чальника, але> й iнших осiб, що виконують обовязки по
вiйськовiй службi, насильницькi дiє, передбаченi ст.236,
скоюються тiльки щодо начальника.
Стаття 237.
Образа пiдлеглим начальника
або начальником пiдлеглого
Образа насильницькою дiую пiдлеглим начальника, а
так само начальником пiдлеглого
карауться позбавленням волi на строк вiд шести
мiсяцiв до пяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1984. - №11. - Ст. 203).
1. Статути Збройних Сил та iнших вiйськових формувань
вимагають вiд всiх вiйськовослужбовцiв взаумноє ввiчливостi.
Так, ст-4 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни вимагау вiд вiйськовослужбовцiв виявляти повагу до
командирiв (начальникiв) й один до одного, дотримуватися
правил вiйськовоє ввiчливостi, змiцнювати вiйськове товариство.
Командири (начальники) повиннi вимагати покори вiд своєх
пiдлеглих, не допускаючи при цьому брутальностi та принижен-
ня єх гiдностi (ст. 6), поважати права та особисту гiдность
пiдлеглих, забезпечувати соцiальну справедливiсть, бути прикла-
дом у додержаннi дисциплiни (ст.З), дотримання законiв та
вiйськових статутiв (ст.5) (див.: Тимчасовi статути Збройних Сил
Украєни. - Києв. - 1993. - С.42).
Дотримання правил вiйськовоє ввiчливостi треба розглядати як
складову частину вiйськовоє дисциплiни.Тому образа начальника
пiдлеглим, а так само начальником пiдлеглого у посяганням не
тiльки на честь i особисту гiднiсть iншого вiйськовослужбовця,
але й на вiйськовий правопорядок, на вiйськову дисциплiну.
Захист честi i гiдностi вiйськовослужбовця забезпечууться всiм
укладом вiйськового життя, а особи, що посягають на них,
притягуються до дисциплiнарноє чи кримiнальноє
вiдповiдальностi.
2. Обуктом образи як вiйськового злочину у установлений
порядок взаумовiдносин мiж вiйськовослужбовцями, честь i
гiднiсть особи вiйськовослужбовця.
3. Про поняття образи див. коментар до ст. 126.
4. Вiйськовим злочином визнауться тiльки образа
насильницькими дiями, пiд якими слiд розумiти дiє, що пору-
шують гарантовану Конституцiую недоторканнiсть особи та без-
посередньо фiзично впливають на потерпiлого з метою
принизити його шляхом вчинення больових вiдчувань, порушен-
ня анатомiчноє цiлiсностi тканин або фiзiологiчних функцiй
органiв, включаючи легкi тiлеснi ушкодження без короткочасно-
го розладу здоровя. Але при цьому винний не ставить собi за
мету завдати потерпiлому фiзичних страждань.
У випадку, коли побоє або тiлеснi ушкодження за своєм харак-
тером та спрямованiстю виходять за межi приниження честi i
гiдностi особи, вчинене пiдлеглим щодо начальника утворюу
бiльш тяжкий злочин, передбачений ст. 236. Подiбнi дiє, вчиненi
начальником щодо пiдлеглого, вважаються вiйськовим злочином,
передбаченим ст.254.
Одним з обовязкових компонентiв образи насильницькою дiую
у безпосереднiй фiзичний вплив на потерпiлого. Вчинення
непристойних жестiв, малювання ображаючих честь малюнкiв не
у насильницькою образою i пiд дiю ст. 23 7 не пiдпадау.
5. Для складу розглядуваного злочину не вимагауться, щоб
винний або потерпiлий були при виконаннi обовязкiв по
вiйськовiй службi. Необхiдно лише усвiдомлення винним, що
потерпший у начальником або вiдповiдно пiдлеглим. Злочин
вчинюуться на грунтi вiйськових правопорушень, оскiльки вiн
посягау на встановлений порядок несення вiйськовоє служби.
6. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Мотиви образи можуть бути повязанi зi службовою
дiяльнiстю потерпiлого або викликанi особистими неприязними
стосунками.
7. Субуктам злочину у вiйськовослужбовець - пiдлеглий або
начальник за службовим становищем або вiйськовим званням
щодо потерпiлого.
Стаття 238. Порушення статутних правил
взаумовiдносин мiж вiйськово-
службовцями при вiдсутностi
мiж ними вiдносин пiдлеглостi
а) Порушення статутних правил взаумовiдносин мiж
вiйськовослужбовцями при вiдсутностi мiж ними
вiдносин пiдлеглостi, яке виразилося в нанесеннi
побоєв чи iншому насильствi, -
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв.
б) Те саме дiяння, вчинене щодо кiлькох осiб, або та-
ке, що спричинило заподiяння потерпiлому менш тяж-
кого або легкого тiлесного ушкодження, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами "а" i "б" цiу! статтi,
вчиненi групою осiб або з застосуванням зброє, а так
само такi, що спричинили тяжкi наслiдки, -
караються позбавленням волi на строк до дванадцяти
рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1984. -№11. -Ст. 203).
1. Стаття передбачау вiдповiдальнiсть за порушення ста-
тутних правил взаумовiдносин мiж вiйськовослужбовцями,
рiвними за службовим станом та вiйськовим званням, а також
мiж старшим i молодшим, але таких, що не перебувають у
вiдносинах пiдлеглостi.
2. Обуктом злочину у закрiплений у вiйськових статутах
порядок взаумовiдносин вiйськовослужбовцiв, якi не перебувають
у вiдносинах пiдлеглостi, а також єх здоровя, честь i гiднiсть.
3. Обуктивна сторона злочину полягау в нанесеннi
вiйськовослужбовцю побоєв або в застосуваннi iншого насильства
з метою змусити його виконувати повнiстю або частково окремi
обовязки, якi були покладенi на винного по службi, або викону-
вати доручення особистого характеру чи якi-небудь протиправнi
дiє, а також тiльки для того, щоб продемонструвати приниження
особистоє гiдностi потерпiлого.
"Iнше насильство" може виражатися у рiзних видах фiзично-
го впливу на потерпiлого, якi не у побоями i не повязанi iз
заподiянням тiлесних ушкоджень; в погрозi застосувати
насильство; у вилученнi у вiйськовослужбовця iз застосуванням
насильства та погрози його застосувати продуктiв харчування,
iнших матерiальних цiнностей.
4. Про поняття "побоє" див. коментар до ст. 107.
5. Насильство виражауться у фiзичному чи психiчному впливi
на товариша по службi.
Фiзичне насильство полягау в нанесеннi побоєв або в iнших
формах безпосереднього впливу на органiзм людини. В деяких
випадках насильство може проявлятися в мордуваннi рiзними
способами (в тому числi i з застосуванням рiзноманiтних пред-
метiв та речовин). Психiчне насильство полягау у впливi на
психiку людини шляхом залякування, погрози, щоб зламати єє
волю до опору, вiдстоювання своєх прав та свобод.
6. Квалiфiкуючими ознаками визнаоться: 1) вчинення дiяння
щодо декiлькох осiб (п.б"); 2) заподiяння потерпiлому менш
тяжкого або легкого тiлесного ушкодження (п.б"); 3) вчинення
злочину групою осiб (п."в"); 4) застосування зброє (п."в");
5) настання тяжких наслiдкiв (п."в").
7. Вчинення дiяння щодо декiлькох осiб мауiсце у вкладках,
коли протягом певного вiдрiзку часу, що олiiлюуться конк-
ретним злочином, нанесенi побоє або застосоване iнше насильство
щодо двох i бiльше осiб.
8. У примiтцi до ст. 102 вказууться, що застосоване в ст.238
поняття "менш тяжке тiлесне ушкодження" вiдповiдау поняттю
"середньоє тяжкостi тiлесне ушкодження", яке застосовууться у
статтях 102, 103, 105 i 215. Про поняття середньоє тяжкостi
тiлесного ушкодження див. коментар до ст. 102.
Про поняттялегке тiлесне ушкодженнядая. коментар до ст.IОб.
9. Про поняття "група осiб" див. п.б коментаря до ст.232.
Про поняття "застосування зброє" див. п.7 коментаря до ст.234.
10. Пiд настанням тяжких наслiдкiв слiд розумiти зниження
бойовоє готовностi пiдроздiлу чи частини, здiйснення насильств>.
у формi катування (мордування), спричинення мук, виникнення
конфлiкту мiж окремими групами вiйськовослужбовцiв, якi ие-
перебувають у вiдносинах пiдлеглостi, психiчне захворювання
потерпiлого тощо.
Розглядуваний злочин, вчинений за наявностi обтяжуючих
обставин, вказаних у пп. "б" i "в", належать до тяжких (ст.7).
II. Порушення статутних правил взаумовiдносин харак-
теризууться прямим умислом. Щодо настання наслiдкiв вина
субукта цього злочину може проявлятися в прямому або евенту-
альному умислi а також у формi необережностi. Мотивом злочину
у бажання незаконно пiдкорити своєй волi вiйськовослужбовця,
примусити його виконувати дiє, якi не витiкають з вимог
вiйськовоє служби.
12. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець,
який не перебувау з потерпiлим у вiдносинах пiдлеглостi. Разом
з тим злочиннi дiє вчинюються винним у звязку з виконанням
ним i потерпiлим обовязкiв по вiйськовiй службi або з виконан-
ням хоча б одним iз них цих обовязкiв. Винний несе
вiдповiдальнiсть i тодi, коли застосування насильства хоч i не
повязане з виконанням обовязкiв вiйськовоє служби, але супро-
воджувалось проявом явноє неповаги до вiйськового колективу,
порушенням порядку вiйськових вiдносин, нормального
вiдпочинку або дозвiлля вiйськовослужбовцiв.
Стаття 239. Самовiльна вiдлучка
а) Самовiльна вiдлучка з частини або з мiсця служби
вiйськовослужбовця строковоє служби, а так само
незявлення його в строк без поважних причин на служ-
бу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi,
з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу
тривалiстю понад одну добу, але не бiльше трьох дiб,
або хоч 1 менше доби, але вчинене повторно протягом
трьох мiсяцiв, -
караються направленням в дисциплiнарний батальй-
он на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненнi у воунний час, -
караються позбавленням волi на строк вiд двох до
десяти рокiв.
) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiує статтi,
вчиненi вiйськовослужбовцем, який вiдбувау покаран-
ня в дисциплiнарному батальйонi, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до трьох рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiвТ статтi, при
помякшуючих обставинах -
тягнуть застосування правил Дисциплiнарного стату-
ту Збройних Сил.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 26 квiтня 1965 р.,
12 сiчня 1983 р. i Законом вiд I/червня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховна Ради УРСР. -1965. - №19. - Ст. 317; 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховна Ради Украєни. -1992. - №35. - Ст. 511).
г. Залишення вiйськовослужбовцем строковоє служби без
вiдповiдного дозволу територiє розташування вiйськовоє частини
або мiсця служби у грубим порушенням вiйськовоє дисциплiни,
тому що вiйськовослужбовець певний час знаходиться поза ме-
жами частини i не може виховувати своєх обовязкiв.
2. Обуктом злочину у установлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу вiйськовослужбовцiв строко-
воє служби постiйно знаходитися в розташуваннi вiйськовоi
частини чи мiсця служби i не залишати єх без дозволу
вiдповiдного начальника.
3. Стаття мiстить два склади злочину: 1) самовiльне залишення
частини; 2) незявлення в строк без поважних причин на службу
iз увiльнення, при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу.
Самовiльне залишення частини полягау в тому, що
вiйськовослужбовець строковоє служби, не одержавши дозволу
вiдповiдного насильника, залишау територiю вiйськовоє частини.
Пiд територiую частинi слiд розумiти простiр в межах казарме-
ного, табiрного, похiдного чи бойового розташування частини.
При вiдособленому тер-горiальному розташуваннi пiдроздiлу
самовiльною вiдлучкою визнауться залишення без дозволу
територiє, яку займау пiдроздiл.
У рядi випадкiв иiсцесяухби може незбiгатися iз розташуванням
вiйськовоє частини (наприклад, мiсце, де вихонуклься певнi роботи
або завдання, ешелон, потяг при пересуваннi в складi команди тощо,
i тому залишеяня вiйськовослужбовцем строковоє служби без дозво-
лу мiсця служби також у самовiльною вiдлучкою.
4. Для складу злочину, передбаченого ст. 239, необхiдно, щоб
залишення вiвськовш частини або мiсця службв мало самовiльний
характер, тобто було вчинене без дозволу начальника. Якщо особа
рядового чi сержантського складу залишау розташування частини
з дозволу свого прямого начальника, який не мау права внення,
то таке залишення не мохе бути визнаж самовiльним.
5. Незявлення в строк на службу полягау в тому, що,
залишивши вiйськову частину або мiсце служби на законнiй
основi, вiйськовослужбовець строковоє служби, маючи обуктивнi
можливостi для повернення в устаномений час, своучасно в
частину не зявляуться i знаходиться поза єє розташуванням
понад установленнi строк.
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби своучасно не
зявився в частину з поважних причин, то таке запiзнення ие
розглядауться як вiйськовий злочин.
6. Поважнiми прячкнвми незявлення в строк на службу слзд
вважати такi випадки, ими обуктиви фахторя перевкоджають
вiйськовослужбовцю своучасно зявитися в частину (стихiйне -тихо,
затримання органами кавди, перерва в русi транспорту тощо).
Питання про наявнiсть iждажних щжчдн незявлення вiрiшуутьсi-
кожному конкретному втвдку, мходячi iз обставт енрави.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
ване дiяння до тяжких злочинiв (див.ст.7).
2. Обуктам злочину у встановлений вiйськовими статутами
порядок безперечноє покори начальнику, особа начальника i його
здоровя. Винний, таким чином, посягау на вiдносини пiдлеглостi,
заподiюючи шкоду здоровю начальника. Якщо мiх винним i
потерпiлим в момент вчинення насильницьких дiй вiдсутнi
вiдносини пiдлеглостi, то скоуне квалiфiкууться за ст.238.
3. Обуктивна сторона злочину виражауться в нанесеннi
начальнику тiлесних ушкоджень або побоєв. Спосiб заподiяння
ушкоджень та ступiнь єх тяжкостi на квалiфiкацiй) не впливають.
4. В поняття "насильницькi дiє щодо начальника" не входить
заподiяння йому смертi. Тому спричинення начальнику тяжкого
тiлесного ушкодження, внаслiдок якого сталася смерть
потерпiлого, квалiфiкууться за сукупнiстю злочинiв: п. "а" ст.236
та ч.З ст.IОI.
Умисне вбивство начальника у звязку з виконанням ним
примушення квалiфiкууться за п. "в" ст.93.
Посягання на життя начальника у звязку з його дiяльнiстю по
охоронi громадського порядку слiд квалiфiкувати за ст. 190 та за
п/в" ст.93 чи за ст. 17 та п. "в" ст.93 i, в залежностi вiд обставин,
за цппими пунктами ст.93 (абз.I п. 14 постаiгови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 26 червня 1992 р. №8 "Про застосування
судами законодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за посягання
на життя, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв правоохо-
ронних органiв" // Бюдетень...- С.144).
5. Про поняття тiлесних ушкоджень та побоєв див.
вiдповiдно коментарi до ст.IОI та 107.
6. Злочин вважауться закiнченим з моменту заподiяння на-
чальнику тiлесних ушкоджень чи нанесення йому побоєв.
7. Субуктом злочину у вiйськовослужбовець, який постiйно
чи тимчасово, по службi чи вiйськовому званню пiдлеглий особi,
щодо якоє вчинюються насильницькi дiє.
">
8. Насильницькi дiє щодо начальника характеризуються
умисною формою вини. Злочин мау бути повязаний зi служ-
бовою дiяльнiстю начальника. Насильницькi дiє щодо начальника
з мотивiв ревнощiв, заздростi, особистоє неприязнi та з iнших
причин , не повязаних зi службовою дiяльнiстю начальника i
порушенням вiйськового правопорядку, не утворюють складу
злочину, передбаченого ст.236. Такi дiє, якщо вони не мiстять
ознак опору чи примушення (ст.234) або образи начальника
насильницькими дiями (ст.237), можуть бути квалiфiкованi за
вiдповiдними статтями КК, що передбачають вiдповiдальнiсть за
злочини проти особи.
9. Пункт "б" ст.236 передбачау вiдповiдальнiсть за
насильницькi дiє щодо начальника, вчиненi у воунний час або в
бойовiй обстановцi, якщо вони потягли за собою тяжкi наслiдки.
Про поняття "воунний час" та "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Наявнiсть тяжких наслiдкiв визначауться виходячи з
усiх обставин конкретного злочину. При цьому врахо-
вууться, яка шкода спричинена iнтересам вiйськовоє служби
i особi самого начальника. До тяжких наслiдкiв можуть бути
вiднесенi зрив бойового завдання, спричинення значноє ма-
терiальноє шкоди вiйськовiй частинi, зниження бойовоє го-
товностi частини чи пiдроздiлу, необережне заподiяння
смертi начальнику.
Вчинення у воунний час або в бойовiй обстановцi злочину,
передбаченого розглядуваною статтею, але таке, що не потягло
за собою тяжких наслiдкiв, слiд квалiфiкувати за п."а" ст.236. У
випадках спричинення начальнику у воунний час або в бойовiй
обстановцi тяжкого тiлесного ушкодження, яке потягло за собою
смерть потерпiлого, додатковоє квалiфiкацiє за ч.З ст.IОI, крiм п.
"б" ст.236, не вимагауться.
10. Ст.236 охоплюу тiльки такi насильницькi дiє щодо
начальника, якi не повязанi з вчиненням йому опору або
примушення. При цьому необхiдно враховувати, що при
опорi та примушеннi насильство над особою начальника у
засобом протидiє виконанню ним обовязкiв по вiйськовiй
службi, якi мають бути виконанi, або примушення на-
чальника до порушення цих обовязкiв, виконанню єх нена-
лежним чином. Насильницькi ж дiє, передбаченi у ст.236,
вчинюються з метою помсти за минулу дiяльнiсть та пос-
лаблення загальноє вимогливостi начальний, без
предявлення конкретних вимог. На вiдмiну вiд опору та
примушення, якi можуть вчинюватися не тiльки щодо на-
чальника, але> й iнших осiб, що виконують обовязки по
вiйськовiй службi, насильницькi дiє, передбаченi ст.236,
скоюються тiльки щодо начальника.
Стаття 237.
Образа пiдлеглим начальника
або начальником пiдлеглого
Образа насильницькою дiую пiдлеглим начальника, а
так само начальником пiдлеглого
карауться позбавленням волi на строк вiд шести
мiсяцiв до пяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1984. - №11. - Ст. 203).
1. Статути Збройних Сил та iнших вiйськових формувань
вимагають вiд всiх вiйськовослужбовцiв взаумноє ввiчливостi.
Так, ст-4 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни вимагау вiд вiйськовослужбовцiв виявляти повагу до
командирiв (начальникiв) й один до одного, дотримуватися
правил вiйськовоє ввiчливостi, змiцнювати вiйськове товариство.
Командири (начальники) повиннi вимагати покори вiд своєх
пiдлеглих, не допускаючи при цьому брутальностi та принижен-
ня єх гiдностi (ст. 6), поважати права та особисту гiдность
пiдлеглих, забезпечувати соцiальну справедливiсть, бути прикла-
дом у додержаннi дисциплiни (ст.З), дотримання законiв та
вiйськових статутiв (ст.5) (див.: Тимчасовi статути Збройних Сил
Украєни. - Києв. - 1993. - С.42).
Дотримання правил вiйськовоє ввiчливостi треба розглядати як
складову частину вiйськовоє дисциплiни.Тому образа начальника
пiдлеглим, а так само начальником пiдлеглого у посяганням не
тiльки на честь i особисту гiднiсть iншого вiйськовослужбовця,
але й на вiйськовий правопорядок, на вiйськову дисциплiну.
Захист честi i гiдностi вiйськовослужбовця забезпечууться всiм
укладом вiйськового життя, а особи, що посягають на них,
притягуються до дисциплiнарноє чи кримiнальноє
вiдповiдальностi.
2. Обуктом образи як вiйськового злочину у установлений
порядок взаумовiдносин мiж вiйськовослужбовцями, честь i
гiднiсть особи вiйськовослужбовця.
3. Про поняття образи див. коментар до ст. 126.
4. Вiйськовим злочином визнауться тiльки образа
насильницькими дiями, пiд якими слiд розумiти дiє, що пору-
шують гарантовану Конституцiую недоторканнiсть особи та без-
посередньо фiзично впливають на потерпiлого з метою
принизити його шляхом вчинення больових вiдчувань, порушен-
ня анатомiчноє цiлiсностi тканин або фiзiологiчних функцiй
органiв, включаючи легкi тiлеснi ушкодження без короткочасно-
го розладу здоровя. Але при цьому винний не ставить собi за
мету завдати потерпiлому фiзичних страждань.
У випадку, коли побоє або тiлеснi ушкодження за своєм харак-
тером та спрямованiстю виходять за межi приниження честi i
гiдностi особи, вчинене пiдлеглим щодо начальника утворюу
бiльш тяжкий злочин, передбачений ст. 236. Подiбнi дiє, вчиненi
начальником щодо пiдлеглого, вважаються вiйськовим злочином,
передбаченим ст.254.
Одним з обовязкових компонентiв образи насильницькою дiую
у безпосереднiй фiзичний вплив на потерпiлого. Вчинення
непристойних жестiв, малювання ображаючих честь малюнкiв не
у насильницькою образою i пiд дiю ст. 23 7 не пiдпадау.
5. Для складу розглядуваного злочину не вимагауться, щоб
винний або потерпiлий були при виконаннi обовязкiв по
вiйськовiй службi. Необхiдно лише усвiдомлення винним, що
потерпший у начальником або вiдповiдно пiдлеглим. Злочин
вчинюуться на грунтi вiйськових правопорушень, оскiльки вiн
посягау на встановлений порядок несення вiйськовоє служби.
6. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Мотиви образи можуть бути повязанi зi службовою
дiяльнiстю потерпiлого або викликанi особистими неприязними
стосунками.
7. Субуктам злочину у вiйськовослужбовець - пiдлеглий або
начальник за службовим становищем або вiйськовим званням
щодо потерпiлого.
Стаття 238. Порушення статутних правил
взаумовiдносин мiж вiйськово-
службовцями при вiдсутностi
мiж ними вiдносин пiдлеглостi
а) Порушення статутних правил взаумовiдносин мiж
вiйськовослужбовцями при вiдсутностi мiж ними
вiдносин пiдлеглостi, яке виразилося в нанесеннi
побоєв чи iншому насильствi, -
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв.
б) Те саме дiяння, вчинене щодо кiлькох осiб, або та-
ке, що спричинило заподiяння потерпiлому менш тяж-
кого або легкого тiлесного ушкодження, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами "а" i "б" цiу! статтi,
вчиненi групою осiб або з застосуванням зброє, а так
само такi, що спричинили тяжкi наслiдки, -
караються позбавленням волi на строк до дванадцяти
рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 29 лютого 1984 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1984. -№11. -Ст. 203).
1. Стаття передбачау вiдповiдальнiсть за порушення ста-
тутних правил взаумовiдносин мiж вiйськовослужбовцями,
рiвними за службовим станом та вiйськовим званням, а також
мiж старшим i молодшим, але таких, що не перебувають у
вiдносинах пiдлеглостi.
2. Обуктом злочину у закрiплений у вiйськових статутах
порядок взаумовiдносин вiйськовослужбовцiв, якi не перебувають
у вiдносинах пiдлеглостi, а також єх здоровя, честь i гiднiсть.
3. Обуктивна сторона злочину полягау в нанесеннi
вiйськовослужбовцю побоєв або в застосуваннi iншого насильства
з метою змусити його виконувати повнiстю або частково окремi
обовязки, якi були покладенi на винного по службi, або викону-
вати доручення особистого характеру чи якi-небудь протиправнi
дiє, а також тiльки для того, щоб продемонструвати приниження
особистоє гiдностi потерпiлого.
"Iнше насильство" може виражатися у рiзних видах фiзично-
го впливу на потерпiлого, якi не у побоями i не повязанi iз
заподiянням тiлесних ушкоджень; в погрозi застосувати
насильство; у вилученнi у вiйськовослужбовця iз застосуванням
насильства та погрози його застосувати продуктiв харчування,
iнших матерiальних цiнностей.
4. Про поняття "побоє" див. коментар до ст. 107.
5. Насильство виражауться у фiзичному чи психiчному впливi
на товариша по службi.
Фiзичне насильство полягау в нанесеннi побоєв або в iнших
формах безпосереднього впливу на органiзм людини. В деяких
випадках насильство може проявлятися в мордуваннi рiзними
способами (в тому числi i з застосуванням рiзноманiтних пред-
метiв та речовин). Психiчне насильство полягау у впливi на
психiку людини шляхом залякування, погрози, щоб зламати єє
волю до опору, вiдстоювання своєх прав та свобод.
6. Квалiфiкуючими ознаками визнаоться: 1) вчинення дiяння
щодо декiлькох осiб (п.б"); 2) заподiяння потерпiлому менш
тяжкого або легкого тiлесного ушкодження (п.б"); 3) вчинення
злочину групою осiб (п."в"); 4) застосування зброє (п."в");
5) настання тяжких наслiдкiв (п."в").
7. Вчинення дiяння щодо декiлькох осiб мауiсце у вкладках,
коли протягом певного вiдрiзку часу, що олiiлюуться конк-
ретним злочином, нанесенi побоє або застосоване iнше насильство
щодо двох i бiльше осiб.
8. У примiтцi до ст. 102 вказууться, що застосоване в ст.238
поняття "менш тяжке тiлесне ушкодження" вiдповiдау поняттю
"середньоє тяжкостi тiлесне ушкодження", яке застосовууться у
статтях 102, 103, 105 i 215. Про поняття середньоє тяжкостi
тiлесного ушкодження див. коментар до ст. 102.
Про поняттялегке тiлесне ушкодженнядая. коментар до ст.IОб.
9. Про поняття "група осiб" див. п.б коментаря до ст.232.
Про поняття "застосування зброє" див. п.7 коментаря до ст.234.
10. Пiд настанням тяжких наслiдкiв слiд розумiти зниження
бойовоє готовностi пiдроздiлу чи частини, здiйснення насильств>.
у формi катування (мордування), спричинення мук, виникнення
конфлiкту мiж окремими групами вiйськовослужбовцiв, якi ие-
перебувають у вiдносинах пiдлеглостi, психiчне захворювання
потерпiлого тощо.
Розглядуваний злочин, вчинений за наявностi обтяжуючих
обставин, вказаних у пп. "б" i "в", належать до тяжких (ст.7).
II. Порушення статутних правил взаумовiдносин харак-
теризууться прямим умислом. Щодо настання наслiдкiв вина
субукта цього злочину може проявлятися в прямому або евенту-
альному умислi а також у формi необережностi. Мотивом злочину
у бажання незаконно пiдкорити своєй волi вiйськовослужбовця,
примусити його виконувати дiє, якi не витiкають з вимог
вiйськовоє служби.
12. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець,
який не перебувау з потерпiлим у вiдносинах пiдлеглостi. Разом
з тим злочиннi дiє вчинюються винним у звязку з виконанням
ним i потерпiлим обовязкiв по вiйськовiй службi або з виконан-
ням хоча б одним iз них цих обовязкiв. Винний несе
вiдповiдальнiсть i тодi, коли застосування насильства хоч i не
повязане з виконанням обовязкiв вiйськовоє служби, але супро-
воджувалось проявом явноє неповаги до вiйськового колективу,
порушенням порядку вiйськових вiдносин, нормального
вiдпочинку або дозвiлля вiйськовослужбовцiв.
Стаття 239. Самовiльна вiдлучка
а) Самовiльна вiдлучка з частини або з мiсця служби
вiйськовослужбовця строковоє служби, а так само
незявлення його в строк без поважних причин на служ-
бу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi,
з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу
тривалiстю понад одну добу, але не бiльше трьох дiб,
або хоч 1 менше доби, але вчинене повторно протягом
трьох мiсяцiв, -
караються направленням в дисциплiнарний батальй-
он на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненнi у воунний час, -
караються позбавленням волi на строк вiд двох до
десяти рокiв.
) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiує статтi,
вчиненi вiйськовослужбовцем, який вiдбувау покаран-
ня в дисциплiнарному батальйонi, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до трьох рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiвТ статтi, при
помякшуючих обставинах -
тягнуть застосування правил Дисциплiнарного стату-
ту Збройних Сил.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 26 квiтня 1965 р.,
12 сiчня 1983 р. i Законом вiд I/червня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховна Ради УРСР. -1965. - №19. - Ст. 317; 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховна Ради Украєни. -1992. - №35. - Ст. 511).
г. Залишення вiйськовослужбовцем строковоє служби без
вiдповiдного дозволу територiє розташування вiйськовоє частини
або мiсця служби у грубим порушенням вiйськовоє дисциплiни,
тому що вiйськовослужбовець певний час знаходиться поза ме-
жами частини i не може виховувати своєх обовязкiв.
2. Обуктом злочину у установлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу вiйськовослужбовцiв строко-
воє служби постiйно знаходитися в розташуваннi вiйськовоi
частини чи мiсця служби i не залишати єх без дозволу
вiдповiдного начальника.
3. Стаття мiстить два склади злочину: 1) самовiльне залишення
частини; 2) незявлення в строк без поважних причин на службу
iз увiльнення, при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу.
Самовiльне залишення частини полягау в тому, що
вiйськовослужбовець строковоє служби, не одержавши дозволу
вiдповiдного насильника, залишау територiю вiйськовоє частини.
Пiд територiую частинi слiд розумiти простiр в межах казарме-
ного, табiрного, похiдного чи бойового розташування частини.
При вiдособленому тер-горiальному розташуваннi пiдроздiлу
самовiльною вiдлучкою визнауться залишення без дозволу
територiє, яку займау пiдроздiл.
У рядi випадкiв иiсцесяухби може незбiгатися iз розташуванням
вiйськовоє частини (наприклад, мiсце, де вихонуклься певнi роботи
або завдання, ешелон, потяг при пересуваннi в складi команди тощо,
i тому залишеяня вiйськовослужбовцем строковоє служби без дозво-
лу мiсця служби також у самовiльною вiдлучкою.
4. Для складу злочину, передбаченого ст. 239, необхiдно, щоб
залишення вiвськовш частини або мiсця службв мало самовiльний
характер, тобто було вчинене без дозволу начальника. Якщо особа
рядового чi сержантського складу залишау розташування частини
з дозволу свого прямого начальника, який не мау права внення,
то таке залишення не мохе бути визнаж самовiльним.
5. Незявлення в строк на службу полягау в тому, що,
залишивши вiйськову частину або мiсце служби на законнiй
основi, вiйськовослужбовець строковоє служби, маючи обуктивнi
можливостi для повернення в устаномений час, своучасно в
частину не зявляуться i знаходиться поза єє розташуванням
понад установленнi строк.
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби своучасно не
зявився в частину з поважних причин, то таке запiзнення ие
розглядауться як вiйськовий злочин.
6. Поважнiми прячкнвми незявлення в строк на службу слзд
вважати такi випадки, ими обуктиви фахторя перевкоджають
вiйськовослужбовцю своучасно зявитися в частину (стихiйне -тихо,
затримання органами кавди, перерва в русi транспорту тощо).
Питання про наявнiсть iждажних щжчдн незявлення вiрiшуутьсi-
кожному конкретному втвдку, мходячi iз обставт енрави.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125