// Рад. право. - 1979. - №10. - С.90).
7. Розглядуване покарання, будучи призначеним як додаткове
до позбавлення волi, поширюуться на весь час перебування
засудженого в мiсцях позбавлення волi i, окрiм того, на встанов-
лений вироком строк. Строк виконання цього покарання, призна-
ченого як основне покарання або як додаткове до покарання, не
повязаного з позбавленням волi, а також при умовному засуд-
женнi чи вiдстрочцi виконання вироку особi, засудженiй до
позбавлення волi, якщо в останньому вшадху виховання додат-
кового покарання не вiдстрочене, обчислюуться з моменту на-
брання вироком законноє сили. Строк розглядуваного покарання,
застосованого як додаткове до позбавлення волi, у випадку
застосування до особи умовно-дострокового звiльнення або
замiни покарання бiльш мяким, обчислюуться з моменту
звiльнення єє з мiсць позбавлення волi (ст.9 Положення про
порядок i умови виконання кримiнальних покарань, не звязаних
iз заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затвер-
дженого Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня
1984 р. // Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - №27. - Ст.511).
Засуджений може бути звiльнений вiд розглядуваного додатко-
вого покарання при умовно-достроковому звiльненнi вiд основ-
ного покарання або замiнi його бiльш мяким покаранням в
порядку ч.7 ст.52.
Умовно-дострокове i дострокове звiльнення вiд призначеного
як основне покарання позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю в КК не передбачене. Воно
може мати мiсце лише в силу акта амнiстiє або помилування.
8. Особи, засудженiдо розглядуваного покарання як основного,
вважаються несудимими, якщо протягом року з дня його вiдбуття
не вчинять нового злочину (п.4 ч. I ст.55).
Стаття 32. Штраф
Штраф е грошове стягнейня, що накладауться судом у
випадках 1 межах, встановлених цим Кодексом.
Розмiр штрафу встановлювться залежно вiд тяжкостi
вчиненого злочину з урахуванням майнового стану
винного в межах вiд пятдесяти до пятисот карбо-
ванцiв, а за корисливi злочини - в межах до однiує
тисячi карбованцiв. У виняткових випадках, передба-
чених законодавством Украєни, за окремi злочини може
бути встановлено й бiльш високi розмiри штрафу.
В разi злiсного ухилення особи вiд сплати штрафу,
призначеного як основне покарання, суд може замiнити
несплачену суму штрафу покаранням у виглядi
виправних робiт без позбавлення волi з розрахунку
один мiсяць виправних робiт за двадцять карбованцiв
штрафу, але на строк не бiльш як два роки.
При неможливостi сплати штрафу суд може поста-
новити про замiну його громадською доганою.
Замiна штрафу позбавленням волi 1 позбавлення волi
штрафом не допускауться.
Предмети, що не пiдлягають конфiскацiє, не можуть
бути вилученi i при стягненнi штрафу.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 12 сiчня 1983 р. ,
12 червня 1987 р., З серпня 1988 р. i Законом вiд 17червня 1992 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50;
1987. - №25. - Ст. 454; 1988. - №33. - Ст. 808; Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. -1992. -№35. -Ст. 511).
1. Штраф являу собою мiру покарання, що виражауться у
стягненнi з засудженого в доход держави певноє суми грошей.
Вiн застосовууться судом як основне або додаткове покарання у
випадках i межах, передбачених кримiнальним законодавством,
перш за все КК та Законом вiд 17 червня 1992 р. "Про порядок
застосування кримiнальних покарань i заходiв адмiнiстративного
стягнення у виглядi штрафу" (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
- 1992. - №35. - СТ.510).
2, Коментована стаття встановлюу ммматмш (50 крб.) та
максимальний (500 крб.) розмiр штрафу як мiри кримiнального
покарання. За корисливi злочини максимальним розмiром штрафу
у одна тисяча карбованцiв. Iнколи на корисливий характер вчине-
ного злочину, що обумовлюу збiльшення санкцiє, вказууться в
самому законi (див., наприклад, санкцiю ч.2 ст.IбО). У виняткових
випадках законодавством Украєни встановленi бiльш високi розмiри
штрафу (наприклад, ч.2 ст. 163 передбачау штраф у розмiрi до
10000 крб., ч.З ст. 228 - до 25 000 крб.).
Стаття 1 Закону вiд 17 червня 1992 р. встановлюу, що надалi,
до прийняття Верховною Радою Украєни нового Кримiнального
кодексу, встановленi чинним законодавством штрафи як мiра
кримiнального покарання, крiм передбачених ст.62, чч.I i 2
ст.бб, ч.I ст.68, ч.I ст.75, ст.76, ч.2 ст.77\ ч.I ст.80, ст.187 ч.I
ст.215, статтями 215, 215, 215 КК, пiдлягають застосуванню
у десятикратному розмiрi, а штрафи, передбаченi ч.I ст.215,
ст.215, 215, 215 КК у трикратному розмiрi. Пiзнiше штраф iз
санкцiй ст.62 та ч.I ст.215 КК був виключений.
В санкцiях чч.I i 2 ст.бб, ч.I ст.68 ч.I ст.75, ст.76, ч. I ст.80,
чч.I i 2 ст. 187 КК розмiр штрафу вказаний не в конкретнiй сумi
в карбованцях, а в кратностi офiцiйно встановленим мiнiмальним
розмiрам заробiтноє плати на момент вчинення злочину (так, в
санкцiє ст.7о йдеться про штраф вiд 50 до III офiцiйно встанов-
лених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати). Пiзнiше в КК
зявився ще ряд норм. у санкцiях яких межi штрафу визначенi
кiлькiстю офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє
мати (наприклад, статтi 80 129\ 1482, ч.I ст.162 ч 1 сє-.206,
ч.I ст. 217, ч.I ст. 217). Це ж стосууться i новоє редакцiє санкцiй
деяких норм КК (наприклад, статей 127, 128, 129, 149, !99). В
разi. якщо в санкцiє статтi говориться про штраф у виглядi певноє
кiлькостi офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє
плати, вона застосовууться безпосередньо, тобто вказаний у нiй
розмiр штрафу не множиться нi на 10, нi на 3.
Статтею 2 Закону вiд 17 червня 1992 р. передбачено, що
спiввiдношення мiж визначеними у ст. I цього Закону розмiрами
штрафiв, тобто вказаними у конкретнiй сумi, та iснуючим на день
його Ерийняття мiнiмальним розмiром заробiтноє плати у
постiйним i в разi наступноє змiни цього розмiру зберiгауться.
Пояснимо це на прикладi. Хулiганство (ч.I ст.206) може
каратись штрафом у розмiрi до 200 крб. З урахуванням положен-
ня ч.2 ст.32 можлива сума штрафу за цей злочин -вiд 50 до 200
крб. У вiдповiдностi з ч.I Закону вiд 17 червня 1992 р. названу
суму потрiбно збiльшити у десять разiв, внаслiдок чого розмiр
штрафу за даний злочин знаходитиметься у межах вiд 500 до
2000 крб. На момент прийняття згаданого Закону мiнiмальний
розмiр заробiтноє плати був 900 крб., отже розмiр штрафу вiд 500
до 2000 крб. становить вiд 0,56 до 2,22 мiнiмального розмiру
заробiтноє плати. Це спiввiдношення у постiйним i вiдповiдно
наступному збiльшенню мiнiмального розмiру заробiтноє плати
до 2300, 4600, 6900, 20 000, 60 000 карбованцiв межi можливого
штрафу за хулiганство становили вiдповiдно вiд 1288 до 5106
крб., вiд 2576 до 10 212 крб., вiд 3864 до 15 318 крб., вiд 11 200
до 44 400 крб., вiд 33 600 до 133 200 крб.
3. Штраф як основне покарання в санкцiях статей КК перед-
бачений альтернативно iншим видам покарання. Наприклад, у
ч.I СТ.206 вказанi такi основнi мiри покарання, як позбавлення
волi, виправнi роботи та штраф. Виняток становить ст. 183, в
санкцiє якоє йдеться лише про штраф.
Штраф як основне покарання може бути призначений також
у порядку замiни виправних робiт особам, визнаним непрацез-
датними, та особам, якi стали непрацездатними пiсля постанов-
ления вироку (ч.З ст.29), а також замiни покарання бiльш мяким
(статтi 52, 53), якщо в останньому випадку санкцiя статтi, за
якою засуджено винного, серед основних мiр покарання перед-
бачау й штраф. Якщо санкцiя статтi закону не передбачау
штрафу, вiн може бути призначений як основне покарання лише
в порядку переходу до бiльш мякого виду покарання за наявностi
пiдстав, передбачених ст.44 (див., наприклад, ухвалу судовоє
колегiє Верховного Суду Украєни в справi С. // Рад. право. -
1984. -№1.- С.86-87). Така замiна допустима лише у випадках,
коли санкцiя застосовуваноє статтi не мiстить в числi основних
бiльш мякого покарання, нiж штраф. При цьому штраф не може
виходити за межi розмiрi>, встановлених в ч.2 ст.32.
4. Як додаткова мiра покарання штраф призначауться лише у
випадках, коли вiн передбачений санкцiую статтi закону, за якою
пiдсудний визнаний винним (абз.I п.IЗ постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня 1981 р. №10 "Про
виконання судами Украєни законодавства з питань призначення
покарання" //Бюлетень... - С.35). В санкцiє статтi штраф може
бути вказаний як обовязкова (наприклад, ч.I ст.143, ч.З
ст. 213) або факультативна (наприклад, чч.I i 2 ст. 163 ч.2
ст. 213) додаткова мiра покарання. За згаданими тут нормами
штраф як додаткова мiра покарання може бути призначений i
при умовному засудженнi (ч.З ст.45).
5. Конкретна сума штрафу, яка пiдлягау стягненню в межах
санкцiє кримiнально-правовоє норми, визначауться судом залеж-
но вiд тяжкостi вчиненого злочину з врахуванням майнового
стану винного (ч.2 ст.32) та виходячи з загальних начал призна-
чення покарання (ст.39).
6. В порядку виконання покарання суд пропонуу засудженому
добровiльно сплатити в мiсячний строк визначену суму штрафу
i попереджау, що в разi несплати штрафу вiн буде стягнений у
примусовому порядку (ст. 11 Положення про порядок i умови
виконання кримiнальних покарань, не звязаних iз заходами
виправно-трудового впливу на засуджених, затвердженого Ука-
зом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня 1984 р.). У
випадках, коли засуджений не в змозi сплатити штраф у цей
строк, стягнення його може бути вiдстрочене або розстрочене,
але не бiльше, нiж на один рiк з дня набрання вироком законноє
сили (ст.405 КПК).
При несплатi засудженим штрафу у встановлений строк його
стягнення здiйснюуться у примусовому порядку на пiдставi
виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок.
При неможливостi сплати штрафу суд може замiнити його
громадською доганою.
У разi злiсного ухилення вiд сплати штрафу, призначеного як
основне покарання, суд за поданням судового виконавця або з
власноє iнiцiативи (наприклад, коли засуджений приховуу майно
чи джерела своєх доходiв) може замiнити неспланену суму
штрафу покаранням у виглядi виправних робiт без позоав-
лення волi з розрахунку один мiсяць виправних робiт за двадцять
карбованцiв штрафу, але на строк не бiльше двох рокiв у
порядку, передбаченому ст.410 КПК (про обчислення розмiру
штрафу див. п.2 цього коментаря). Розглядувану ситуацiю з
замiною штрафу виправними роботами проiлюструумо конк-
ретним прикладом. Визнана винною у вчиненнi хулiганства особа
засуджена за ч.I ст.206 до штрафу в розмiрi 10 000 крб. в перiод,
коли мiнiмальна заробiтна плата становила 6900 крб. Засуджений
сплатив, скажiмо, 5000 крб. призначеного йому вироком суду штра-
фу, а вiд сплати решти 5000 крб. злiсно ухилявся. З урахуванням
того, що до прийняття Закону вiд 17 червня 1992 р. один мiсяць
виправних рооiт призначався згiдно з ч.З ст.32 за 20 крб. несплаче-
ного штрафу, а пiсля прийняття цього Закону - за 200 крб. неспла-
ченого штрафу при мiнiмальному розмiрi заробiтноє плати 900 крб.,
доходимо висновку, що один мiсяць виправних робiт мау призна-
чатись за несплату суми штрафу, яка становить 0,22 офiцiйно
встановленого мiнiмуму заробiтноє плати. При мiнiмумi зарплати в
6900 крб. це становитиме 1518 крб. (6900 х 0,22). В нашому випадку
5000 крб. несплаченого штрафу мають бути замiненi на 3 мiс.8 днiв
виправних робiт (5000 крб. : 1518 крб. = 3,29 мiсяця).
При замiнi штрафу виправними роботами останнi можуть
призначатись до вiдсування за мiсцем роботи засудженого аоо в
iнших мiсцях, що визначаються органами, якi вiдають застосу-
ванням виправних робiт. При визначеннi розмiру вiдрахувань iз
заробiтку засудженого суд мау взяти до уваги розмiр штрафу, вiд
сплати якого винний ухиляуться. Замiна штрафу виправними
роботами неможлива щодо непрацездатноє особи. Недопустима
також замiна виправними роботами штрафу, призначеного як
додаткова мiра покарання.
7. Замiна штрафу позбавленням волi i позбавлення волi штра-
фом не допускауться. Якщо в звязку iз злiсним ухиленням
засудженого вiд сплати штрафу суд замiнюу несплачену суму
штрафу виправними роботами, вiд вiдбування яких вiн злiсно
ухиляуться, останнi не можуть бути замiненi позбавленням волi
в порядку застосування ст. ЗО.
При призначеннi покарання за вчинення кiлькох злочинiв, а
також за кiлькома вироками штраф у поуднаннi з iншими видами
покарання виконууться самостiйно.
8. За своую правовою природою i наслiдками штраф як мiра
кримiнального покарання вiдрiзняуться вiд штрафу як мiри
адмiнiстративного стягнення та громадського впливу. Штраф,
призначений судом за вчинений элочин, тягне судимiсть. Остан-
ня вважауться погашеною, якщо засуджена до штрафу особа
протягом року з дня вiдбуття покарання не вчинить нового
злочину (п.4 ч.I СТ.55).
Стаття 33. Громадська догана
Громадська догана полягав в публiчному висловленнi
судом догани винному з доведенням про це в не-
обхiдних випадках до вiдома громадськостi через пресу
або Iншим способом,
I. Громадська догана у рiзновидом основного покарання. При
призначеннi цього покарання додатковi покарання не застосо-
судом осуду винному вiд iменi держави.
2. Громадська догана призначауться: а) за вчинення злочинiв,
що не являють великоє суспiльноє небезпеки, у випадках, коли
така мiра покарання передбачена в санкцiє статтi (ч.I ст. 106, ч.I
СТ.107, ч.I СТ.109, статтi 110. 112, ч.I ст.IIЗ, статтi 115 116,
ч.I ст.125, статтi 126, 130, 131, ч.I ст.135, статтi 139, 198);
6) в порядку призначення покарання бiльш мякого, нiж перед-
бачено законом (ст.44); в) при замiнi виправних робiт особам,
визнаним непрацездатними, а також тим, якi стали непрацез-
датними пiсля постановления вироку (ч.З ст. 29); г) при не-
можливостi сплати штрафу (ч.4 ст.32); д) в порядку замiни
покарання бiльш мяким (статтi 52, 53).
3. Громадська догана виконууться судом, який постановив
вирок (ухвалу; постанову), i полягау в публiчному висловленнi
винному осуду, що мiститься у вироку, пiд час проголошення
останнього. Якщо вироком передбачено довести громадськуо-
гану до вiдома громадськостi через пресу або iншим способом,
копiя вироку пiсля набрання ним законноє сили надсилауться
власнику пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважено-
му ним органу, громадським органiзацiям за мiсцем роботи,
навчання чи проживання засудженого або органу преси. Вирок
доводиться до вiдома трудового колективу на зборах, через
оагатотиражну i стiнну пресу чи iншим способом (ст.I7, 18
Положення про порядок i умови виконання кримiнальних пока-
рань, не звязаних iз заходами виправно-трудового впливу на
засуджених, затвердженого Указом Президiє Верховноє Ради
УРСР вiд 22 червня 1984 р.// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1984. - №27. - Ст.511).
4. За своую правовою природою i нахiдками - наявнiстю
судимостi протягом року з дня вiдбуття покарання (п.4 ч.I ст.55)
- громадська догана як мiра кримiнального покарання
вiдрiзняуться вiд громадськоє догани, що призначауться то-
вариським судом як захiд громадського впливу.
Стаття 34. Направлення вiйськово-службовцiв)
якi вчинили зло-1й, в дисiфплЬiариий
бспальйон i замiна втравних робiт
ЦХВЯШЙШМ НВ IIIуiIНПIIНi
ДО Вiйськовослужбовцiв ОТрОКОВО? Служби, ЯК)
вчинили злочини, може застосовуватися направления в
дисциплiнарний батальйон у випадках, передбачених
законом, на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв, а та-
кож у випадках, коли суд, враховуючи обставини
справи 1 особу засудженого, визнас доцiльним замiсть
позбавлення водi на строк до трьох рокiв застосувати
направлення в дисциплiнарний батальйон на той же
отрок. Направлення в дисциплiнарний батальйон
замiсть позбавлення волi не може застосовуватися до
осiб, якi ранiше вiдбували покарання у виглядi позбав-
лення волi.
Виправнi роботи без позбавлення волi замiнюються
вiйськовослужбовцям триманням на гауптвахтi на строк
до двох мiсяцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 грудня 1985 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1985. -№52. -Ст. 1224).
1. Напроаминя > дисциплiнарний батальйон е основним
видом покарання, застосовуванвм у мирний час вiйськовими
судами за вчинення злочинiв до вiйськовослужбовцiв строковоє
служби i прирiвняних до них за вiдповiдальнiстю осiб. Це пока-
рання може бути також застосоване до курсантiв вiйськових
училищ, шкiл прапорщикiв i мiчманiв та iнших вiйськово-на-
вчальних закладiв за злочини, вчиненi в перiод навчання, якщо
до зарахування на навчання вони не вiдслужили дiйсну строкову
вiйськову службу. Воно не застосовууться до вiйськовослужбовцiв
надстроковоє служби, прапорщикiв, мiчманiв, офiцерiв, а також
вiйськовозобовязаних, якi вчинили злочини в перiод проходжен-
ня учбових чи перевiрних зборiв.
Сутнiсть цього покарання полягау в тому, що засуджений
примусово направляуться в особливу вiйськову частину -
дисциплiнарний батальйон (це може бути також дисциплiнарна
робота), в якiй дiу спецiальний внутрiшнiй розпорядок. Умови
вiдбування даного покарання встановленi Положенням про
дисциплiнарний батальйон у Збройних Силах СРСР 1983 р.
2. Направлення в дисциплiнарний батальйон може бути
призначене на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв у випадках,
коли воно вказане в санкцiє статтi, за якою засуджууться
вiйськовослужбовець (наприклад, ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
7. Розглядуване покарання, будучи призначеним як додаткове
до позбавлення волi, поширюуться на весь час перебування
засудженого в мiсцях позбавлення волi i, окрiм того, на встанов-
лений вироком строк. Строк виконання цього покарання, призна-
ченого як основне покарання або як додаткове до покарання, не
повязаного з позбавленням волi, а також при умовному засуд-
женнi чи вiдстрочцi виконання вироку особi, засудженiй до
позбавлення волi, якщо в останньому вшадху виховання додат-
кового покарання не вiдстрочене, обчислюуться з моменту на-
брання вироком законноє сили. Строк розглядуваного покарання,
застосованого як додаткове до позбавлення волi, у випадку
застосування до особи умовно-дострокового звiльнення або
замiни покарання бiльш мяким, обчислюуться з моменту
звiльнення єє з мiсць позбавлення волi (ст.9 Положення про
порядок i умови виконання кримiнальних покарань, не звязаних
iз заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затвер-
дженого Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня
1984 р. // Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - №27. - Ст.511).
Засуджений може бути звiльнений вiд розглядуваного додатко-
вого покарання при умовно-достроковому звiльненнi вiд основ-
ного покарання або замiнi його бiльш мяким покаранням в
порядку ч.7 ст.52.
Умовно-дострокове i дострокове звiльнення вiд призначеного
як основне покарання позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю в КК не передбачене. Воно
може мати мiсце лише в силу акта амнiстiє або помилування.
8. Особи, засудженiдо розглядуваного покарання як основного,
вважаються несудимими, якщо протягом року з дня його вiдбуття
не вчинять нового злочину (п.4 ч. I ст.55).
Стаття 32. Штраф
Штраф е грошове стягнейня, що накладауться судом у
випадках 1 межах, встановлених цим Кодексом.
Розмiр штрафу встановлювться залежно вiд тяжкостi
вчиненого злочину з урахуванням майнового стану
винного в межах вiд пятдесяти до пятисот карбо-
ванцiв, а за корисливi злочини - в межах до однiує
тисячi карбованцiв. У виняткових випадках, передба-
чених законодавством Украєни, за окремi злочини може
бути встановлено й бiльш високi розмiри штрафу.
В разi злiсного ухилення особи вiд сплати штрафу,
призначеного як основне покарання, суд може замiнити
несплачену суму штрафу покаранням у виглядi
виправних робiт без позбавлення волi з розрахунку
один мiсяць виправних робiт за двадцять карбованцiв
штрафу, але на строк не бiльш як два роки.
При неможливостi сплати штрафу суд може поста-
новити про замiну його громадською доганою.
Замiна штрафу позбавленням волi 1 позбавлення волi
штрафом не допускауться.
Предмети, що не пiдлягають конфiскацiє, не можуть
бути вилученi i при стягненнi штрафу.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 12 сiчня 1983 р. ,
12 червня 1987 р., З серпня 1988 р. i Законом вiд 17червня 1992 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50;
1987. - №25. - Ст. 454; 1988. - №33. - Ст. 808; Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. -1992. -№35. -Ст. 511).
1. Штраф являу собою мiру покарання, що виражауться у
стягненнi з засудженого в доход держави певноє суми грошей.
Вiн застосовууться судом як основне або додаткове покарання у
випадках i межах, передбачених кримiнальним законодавством,
перш за все КК та Законом вiд 17 червня 1992 р. "Про порядок
застосування кримiнальних покарань i заходiв адмiнiстративного
стягнення у виглядi штрафу" (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
- 1992. - №35. - СТ.510).
2, Коментована стаття встановлюу ммматмш (50 крб.) та
максимальний (500 крб.) розмiр штрафу як мiри кримiнального
покарання. За корисливi злочини максимальним розмiром штрафу
у одна тисяча карбованцiв. Iнколи на корисливий характер вчине-
ного злочину, що обумовлюу збiльшення санкцiє, вказууться в
самому законi (див., наприклад, санкцiю ч.2 ст.IбО). У виняткових
випадках законодавством Украєни встановленi бiльш високi розмiри
штрафу (наприклад, ч.2 ст. 163 передбачау штраф у розмiрi до
10000 крб., ч.З ст. 228 - до 25 000 крб.).
Стаття 1 Закону вiд 17 червня 1992 р. встановлюу, що надалi,
до прийняття Верховною Радою Украєни нового Кримiнального
кодексу, встановленi чинним законодавством штрафи як мiра
кримiнального покарання, крiм передбачених ст.62, чч.I i 2
ст.бб, ч.I ст.68, ч.I ст.75, ст.76, ч.2 ст.77\ ч.I ст.80, ст.187 ч.I
ст.215, статтями 215, 215, 215 КК, пiдлягають застосуванню
у десятикратному розмiрi, а штрафи, передбаченi ч.I ст.215,
ст.215, 215, 215 КК у трикратному розмiрi. Пiзнiше штраф iз
санкцiй ст.62 та ч.I ст.215 КК був виключений.
В санкцiях чч.I i 2 ст.бб, ч.I ст.68 ч.I ст.75, ст.76, ч. I ст.80,
чч.I i 2 ст. 187 КК розмiр штрафу вказаний не в конкретнiй сумi
в карбованцях, а в кратностi офiцiйно встановленим мiнiмальним
розмiрам заробiтноє плати на момент вчинення злочину (так, в
санкцiє ст.7о йдеться про штраф вiд 50 до III офiцiйно встанов-
лених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати). Пiзнiше в КК
зявився ще ряд норм. у санкцiях яких межi штрафу визначенi
кiлькiстю офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє
мати (наприклад, статтi 80 129\ 1482, ч.I ст.162 ч 1 сє-.206,
ч.I ст. 217, ч.I ст. 217). Це ж стосууться i новоє редакцiє санкцiй
деяких норм КК (наприклад, статей 127, 128, 129, 149, !99). В
разi. якщо в санкцiє статтi говориться про штраф у виглядi певноє
кiлькостi офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтноє
плати, вона застосовууться безпосередньо, тобто вказаний у нiй
розмiр штрафу не множиться нi на 10, нi на 3.
Статтею 2 Закону вiд 17 червня 1992 р. передбачено, що
спiввiдношення мiж визначеними у ст. I цього Закону розмiрами
штрафiв, тобто вказаними у конкретнiй сумi, та iснуючим на день
його Ерийняття мiнiмальним розмiром заробiтноє плати у
постiйним i в разi наступноє змiни цього розмiру зберiгауться.
Пояснимо це на прикладi. Хулiганство (ч.I ст.206) може
каратись штрафом у розмiрi до 200 крб. З урахуванням положен-
ня ч.2 ст.32 можлива сума штрафу за цей злочин -вiд 50 до 200
крб. У вiдповiдностi з ч.I Закону вiд 17 червня 1992 р. названу
суму потрiбно збiльшити у десять разiв, внаслiдок чого розмiр
штрафу за даний злочин знаходитиметься у межах вiд 500 до
2000 крб. На момент прийняття згаданого Закону мiнiмальний
розмiр заробiтноє плати був 900 крб., отже розмiр штрафу вiд 500
до 2000 крб. становить вiд 0,56 до 2,22 мiнiмального розмiру
заробiтноє плати. Це спiввiдношення у постiйним i вiдповiдно
наступному збiльшенню мiнiмального розмiру заробiтноє плати
до 2300, 4600, 6900, 20 000, 60 000 карбованцiв межi можливого
штрафу за хулiганство становили вiдповiдно вiд 1288 до 5106
крб., вiд 2576 до 10 212 крб., вiд 3864 до 15 318 крб., вiд 11 200
до 44 400 крб., вiд 33 600 до 133 200 крб.
3. Штраф як основне покарання в санкцiях статей КК перед-
бачений альтернативно iншим видам покарання. Наприклад, у
ч.I СТ.206 вказанi такi основнi мiри покарання, як позбавлення
волi, виправнi роботи та штраф. Виняток становить ст. 183, в
санкцiє якоє йдеться лише про штраф.
Штраф як основне покарання може бути призначений також
у порядку замiни виправних робiт особам, визнаним непрацез-
датними, та особам, якi стали непрацездатними пiсля постанов-
ления вироку (ч.З ст.29), а також замiни покарання бiльш мяким
(статтi 52, 53), якщо в останньому випадку санкцiя статтi, за
якою засуджено винного, серед основних мiр покарання перед-
бачау й штраф. Якщо санкцiя статтi закону не передбачау
штрафу, вiн може бути призначений як основне покарання лише
в порядку переходу до бiльш мякого виду покарання за наявностi
пiдстав, передбачених ст.44 (див., наприклад, ухвалу судовоє
колегiє Верховного Суду Украєни в справi С. // Рад. право. -
1984. -№1.- С.86-87). Така замiна допустима лише у випадках,
коли санкцiя застосовуваноє статтi не мiстить в числi основних
бiльш мякого покарання, нiж штраф. При цьому штраф не може
виходити за межi розмiрi>, встановлених в ч.2 ст.32.
4. Як додаткова мiра покарання штраф призначауться лише у
випадках, коли вiн передбачений санкцiую статтi закону, за якою
пiдсудний визнаний винним (абз.I п.IЗ постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня 1981 р. №10 "Про
виконання судами Украєни законодавства з питань призначення
покарання" //Бюлетень... - С.35). В санкцiє статтi штраф може
бути вказаний як обовязкова (наприклад, ч.I ст.143, ч.З
ст. 213) або факультативна (наприклад, чч.I i 2 ст. 163 ч.2
ст. 213) додаткова мiра покарання. За згаданими тут нормами
штраф як додаткова мiра покарання може бути призначений i
при умовному засудженнi (ч.З ст.45).
5. Конкретна сума штрафу, яка пiдлягау стягненню в межах
санкцiє кримiнально-правовоє норми, визначауться судом залеж-
но вiд тяжкостi вчиненого злочину з врахуванням майнового
стану винного (ч.2 ст.32) та виходячи з загальних начал призна-
чення покарання (ст.39).
6. В порядку виконання покарання суд пропонуу засудженому
добровiльно сплатити в мiсячний строк визначену суму штрафу
i попереджау, що в разi несплати штрафу вiн буде стягнений у
примусовому порядку (ст. 11 Положення про порядок i умови
виконання кримiнальних покарань, не звязаних iз заходами
виправно-трудового впливу на засуджених, затвердженого Ука-
зом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня 1984 р.). У
випадках, коли засуджений не в змозi сплатити штраф у цей
строк, стягнення його може бути вiдстрочене або розстрочене,
але не бiльше, нiж на один рiк з дня набрання вироком законноє
сили (ст.405 КПК).
При несплатi засудженим штрафу у встановлений строк його
стягнення здiйснюуться у примусовому порядку на пiдставi
виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок.
При неможливостi сплати штрафу суд може замiнити його
громадською доганою.
У разi злiсного ухилення вiд сплати штрафу, призначеного як
основне покарання, суд за поданням судового виконавця або з
власноє iнiцiативи (наприклад, коли засуджений приховуу майно
чи джерела своєх доходiв) може замiнити неспланену суму
штрафу покаранням у виглядi виправних робiт без позоав-
лення волi з розрахунку один мiсяць виправних робiт за двадцять
карбованцiв штрафу, але на строк не бiльше двох рокiв у
порядку, передбаченому ст.410 КПК (про обчислення розмiру
штрафу див. п.2 цього коментаря). Розглядувану ситуацiю з
замiною штрафу виправними роботами проiлюструумо конк-
ретним прикладом. Визнана винною у вчиненнi хулiганства особа
засуджена за ч.I ст.206 до штрафу в розмiрi 10 000 крб. в перiод,
коли мiнiмальна заробiтна плата становила 6900 крб. Засуджений
сплатив, скажiмо, 5000 крб. призначеного йому вироком суду штра-
фу, а вiд сплати решти 5000 крб. злiсно ухилявся. З урахуванням
того, що до прийняття Закону вiд 17 червня 1992 р. один мiсяць
виправних рооiт призначався згiдно з ч.З ст.32 за 20 крб. несплаче-
ного штрафу, а пiсля прийняття цього Закону - за 200 крб. неспла-
ченого штрафу при мiнiмальному розмiрi заробiтноє плати 900 крб.,
доходимо висновку, що один мiсяць виправних робiт мау призна-
чатись за несплату суми штрафу, яка становить 0,22 офiцiйно
встановленого мiнiмуму заробiтноє плати. При мiнiмумi зарплати в
6900 крб. це становитиме 1518 крб. (6900 х 0,22). В нашому випадку
5000 крб. несплаченого штрафу мають бути замiненi на 3 мiс.8 днiв
виправних робiт (5000 крб. : 1518 крб. = 3,29 мiсяця).
При замiнi штрафу виправними роботами останнi можуть
призначатись до вiдсування за мiсцем роботи засудженого аоо в
iнших мiсцях, що визначаються органами, якi вiдають застосу-
ванням виправних робiт. При визначеннi розмiру вiдрахувань iз
заробiтку засудженого суд мау взяти до уваги розмiр штрафу, вiд
сплати якого винний ухиляуться. Замiна штрафу виправними
роботами неможлива щодо непрацездатноє особи. Недопустима
також замiна виправними роботами штрафу, призначеного як
додаткова мiра покарання.
7. Замiна штрафу позбавленням волi i позбавлення волi штра-
фом не допускауться. Якщо в звязку iз злiсним ухиленням
засудженого вiд сплати штрафу суд замiнюу несплачену суму
штрафу виправними роботами, вiд вiдбування яких вiн злiсно
ухиляуться, останнi не можуть бути замiненi позбавленням волi
в порядку застосування ст. ЗО.
При призначеннi покарання за вчинення кiлькох злочинiв, а
також за кiлькома вироками штраф у поуднаннi з iншими видами
покарання виконууться самостiйно.
8. За своую правовою природою i наслiдками штраф як мiра
кримiнального покарання вiдрiзняуться вiд штрафу як мiри
адмiнiстративного стягнення та громадського впливу. Штраф,
призначений судом за вчинений элочин, тягне судимiсть. Остан-
ня вважауться погашеною, якщо засуджена до штрафу особа
протягом року з дня вiдбуття покарання не вчинить нового
злочину (п.4 ч.I СТ.55).
Стаття 33. Громадська догана
Громадська догана полягав в публiчному висловленнi
судом догани винному з доведенням про це в не-
обхiдних випадках до вiдома громадськостi через пресу
або Iншим способом,
I. Громадська догана у рiзновидом основного покарання. При
призначеннi цього покарання додатковi покарання не застосо-
судом осуду винному вiд iменi держави.
2. Громадська догана призначауться: а) за вчинення злочинiв,
що не являють великоє суспiльноє небезпеки, у випадках, коли
така мiра покарання передбачена в санкцiє статтi (ч.I ст. 106, ч.I
СТ.107, ч.I СТ.109, статтi 110. 112, ч.I ст.IIЗ, статтi 115 116,
ч.I ст.125, статтi 126, 130, 131, ч.I ст.135, статтi 139, 198);
6) в порядку призначення покарання бiльш мякого, нiж перед-
бачено законом (ст.44); в) при замiнi виправних робiт особам,
визнаним непрацездатними, а також тим, якi стали непрацез-
датними пiсля постановления вироку (ч.З ст. 29); г) при не-
можливостi сплати штрафу (ч.4 ст.32); д) в порядку замiни
покарання бiльш мяким (статтi 52, 53).
3. Громадська догана виконууться судом, який постановив
вирок (ухвалу; постанову), i полягау в публiчному висловленнi
винному осуду, що мiститься у вироку, пiд час проголошення
останнього. Якщо вироком передбачено довести громадськуо-
гану до вiдома громадськостi через пресу або iншим способом,
копiя вироку пiсля набрання ним законноє сили надсилауться
власнику пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважено-
му ним органу, громадським органiзацiям за мiсцем роботи,
навчання чи проживання засудженого або органу преси. Вирок
доводиться до вiдома трудового колективу на зборах, через
оагатотиражну i стiнну пресу чи iншим способом (ст.I7, 18
Положення про порядок i умови виконання кримiнальних пока-
рань, не звязаних iз заходами виправно-трудового впливу на
засуджених, затвердженого Указом Президiє Верховноє Ради
УРСР вiд 22 червня 1984 р.// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1984. - №27. - Ст.511).
4. За своую правовою природою i нахiдками - наявнiстю
судимостi протягом року з дня вiдбуття покарання (п.4 ч.I ст.55)
- громадська догана як мiра кримiнального покарання
вiдрiзняуться вiд громадськоє догани, що призначауться то-
вариським судом як захiд громадського впливу.
Стаття 34. Направлення вiйськово-службовцiв)
якi вчинили зло-1й, в дисiфплЬiариий
бспальйон i замiна втравних робiт
ЦХВЯШЙШМ НВ IIIуiIНПIIНi
ДО Вiйськовослужбовцiв ОТрОКОВО? Служби, ЯК)
вчинили злочини, може застосовуватися направления в
дисциплiнарний батальйон у випадках, передбачених
законом, на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв, а та-
кож у випадках, коли суд, враховуючи обставини
справи 1 особу засудженого, визнас доцiльним замiсть
позбавлення водi на строк до трьох рокiв застосувати
направлення в дисциплiнарний батальйон на той же
отрок. Направлення в дисциплiнарний батальйон
замiсть позбавлення волi не може застосовуватися до
осiб, якi ранiше вiдбували покарання у виглядi позбав-
лення волi.
Виправнi роботи без позбавлення волi замiнюються
вiйськовослужбовцям триманням на гауптвахтi на строк
до двох мiсяцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 грудня 1985 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1985. -№52. -Ст. 1224).
1. Напроаминя > дисциплiнарний батальйон е основним
видом покарання, застосовуванвм у мирний час вiйськовими
судами за вчинення злочинiв до вiйськовослужбовцiв строковоє
служби i прирiвняних до них за вiдповiдальнiстю осiб. Це пока-
рання може бути також застосоване до курсантiв вiйськових
училищ, шкiл прапорщикiв i мiчманiв та iнших вiйськово-на-
вчальних закладiв за злочини, вчиненi в перiод навчання, якщо
до зарахування на навчання вони не вiдслужили дiйсну строкову
вiйськову службу. Воно не застосовууться до вiйськовослужбовцiв
надстроковоє служби, прапорщикiв, мiчманiв, офiцерiв, а також
вiйськовозобовязаних, якi вчинили злочини в перiод проходжен-
ня учбових чи перевiрних зборiв.
Сутнiсть цього покарання полягау в тому, що засуджений
примусово направляуться в особливу вiйськову частину -
дисциплiнарний батальйон (це може бути також дисциплiнарна
робота), в якiй дiу спецiальний внутрiшнiй розпорядок. Умови
вiдбування даного покарання встановленi Положенням про
дисциплiнарний батальйон у Збройних Силах СРСР 1983 р.
2. Направлення в дисциплiнарний батальйон може бути
призначене на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв у випадках,
коли воно вказане в санкцiє статтi, за якою засуджууться
вiйськовослужбовець (наприклад, ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125