Як
правило, суд може призначити лише один iз зазначених у ст. 11
заходiв, але не виключауться поуднання з iншими заходами
покладення на неповнолiтнього, який досяг 15-рiчного вiку i мау
майно або заробiток, обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки.
Оскiльки йдеться про вирiшення долi неповнолiтнього, треба
особливо уважно дослiджувати причини та умови вчинення ним
злочину, характер та ступiнь небезпечностi останнього, оцiнювати
всi данi, що характеризують особу неповнолiтнього. Вирiшуючи цi
справи, необхiдно памятати, що притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi - це крайнiй захiд, який застосо-
вууться, коли iншi можливостi впливу на особу вичерпанi чи
вiдсутнi, або ступiнь суспiльноє небезпечностi дiяння i особи
настiльки великий, що i закон не дозволяу закрити кримiнальну
справу, i по сутi виправлення такоє особи шляхом притягнення єє до
кримiнальноє вiдповiдальностi, неможливе або дуже проблематичне.
27. Суть виду звiльнення, передбаченого п.4 ст.51, полягау в
тому, що особа умовно не притягауться до кримiнальноє
вiдповiдальностi i передауться на поруки трудовому колективу
або громадськiй органiзацiє для перевиховання та виправлення,
але остаточне вирiшення цього питання залежить вiд подальшоє
поведiнки особи.
28. Для застосування п.4 ст.51 необхiднi такi додатковi
умови: 1) щире розкаяння особи; 2) невчинення особою ранiше
умисного злочину; 3) вiдсутнiсть факту передачi цiує особи на
поруки в минулому; 4) наявнiсть клопотання трудового ко-
лективу або громадськоє органiзацiє.
Пiд щирим розкаянням треба розумiти ягiку з повинною або
щиросердне визнання своує вини, сприяння розкриттю чи
розслiдуванню злочину, вiдшкодування або усунення заподiяноє
шкоди та iншi дiє, що свiдчать про дiйсний осуд свого вчинку, а
не вимушене визнання особою своує вини.
29. Застосувати ч.4 ст.51 можна, коли особа вперше вчинила
умисний злочин, навiть якщо вона ранiше вчинила злочин з
необережностi.
ЗО. Передача в минулому особи на поруки у перешкодою для
застосування ч.4 ст.51 незалежно вiд форми вини у злочинi,
вчиненому ранiше.
31. Поняття клопотання трудового колективу або громадськоє
органiзацiє включау три аспекти: 1) це викладене в письмовiй
формi мотивоване прохання загальних зборiв колективу за
мiсцем роботи або навчання винного звiльнити цю особу вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi; 2) це одночасно поручительство
колективу, яким вiн запевняу державу, що ця особа недопустить
надалi суспiльне небезпечноє поведiнки; 3) це зооовязання
проводити iз зазначеною особою вiдповiдну виховну роботу.
32. Неприпустимим у (Ьормальний пiдхiд до прийняття ко-
лективом рiшення про передачу йому на поруки особи, котра
вчинила злочин. Заявляючи таке клопотання, колектив та
вiдповiднi посадовi особи, якi його пiдписують (керiвник, голова
профкому або громадськоє органiзацiє, якщо саме вона порушуу
клопотання), стають в певнiй мiрi вiдповiдальними перед держа-
вою i суспiльством за подальшу поведiнку взятоє на поруки особи.
33. Кримiнално-правовi наслiдки невдалого поручительства
покладаються на винну особу. Якщо вона протягом року не
додержить своує обiцянки виправитись, порушуватиме правила
спiвжиття на роботi, в побутi, в сiмє (пиячитиме, бегiкетуватиме
тощо), трудову дисциплiну (прогулюватиме, лiнуватиметься) або
залишить роботу без поважних причин з метою ухилитись вiд
громадського впливу i на цiй пiдставi колектив переконауться,
що особа не виправдала його довiря, вiн повинен вiдмовитись вiд
свого поручительства.
34. Рiшення про вiдмову вiд поручительства приймауться також
загальними зборами колективу i направляуться в той орган, який
передавав особу на перуки. Останнiй, перевiривши цi матерiали, може
притягнути винну особу до кримiнальна вiдповiдальностi (ст.IЗКПК).
35. Звiльнення вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з передачею
особи на поруки мау багато схожого з умовним засудженням
(СТ.45). Основна рiзниця мiж цими iнститутами полягау в тому,
що при умовному засудженнi особа вже притягнута до
кримiнальноє вiдповiдальностi i до неє за певних умов не засто-
совууться покарання. Якщо ж вона порушить вимоги закону,
умовно призначене покарання стау реальним. На пiдставi ч.4
ст.51 осооа звiльняуться вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i лише
в тому разi, коли вона не виправдау довiря колективу, стау
можливим вирiшення питання про призначення єй покарання.
Якщо ця особа вчинить новий злочин, то покарання до неє
обирауться не за правилами ст.43, як при умовному засудженнi,
а за правилами ст. 42.
Стаття 52. Умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання i замiна покарання бiльш
мяким
До осiб, засуджених до позбавлення волi, умовно за-
суджених до позбавлення волi з обовязковим залучен-
ням до працi, виправних робiт або направлення в
дисциплiнарний батальйон, а також до осiб, умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi вiдповiдно до статтi 52 цього Кодек-
су, крiм осiб, перелiчених у статтi 52 цього Кодексу,
може бути застосовано умовно-дострокове звiльнення
вiд покарання або замiну невiдбутоє частини покарання
бiльш м яким покаранням.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано до засудженого
лише в тому разi, коли вiн зразковою поведiнкою I
чесним ставленням до працi довiв своу виправлення.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання 1 замiна
невiдбутоТ частини покарання бiльш мяким покаран-
ням застосовуються судом за мiсцем вiдбування пока-
рання засудженим за спiльним поданням органу, який
вiдау виконанням покарання, 1 спостережноє комiсiє
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв, а щодо осiб, умовно засуджених до позбавлення
волi з обовязковим залученням до працi та умовно
звiльнених з мiсць позбавлення волi з обовязковим за-
лученням до працi, - також 1 за спiльним поданням
адмiнiстрацiє 1 громадських органiзацiй за мiсцем
роботи засудженого. Щодо осiб, якi вiдбувають пока-
рання в дисциплiнарному батальйонi, умовно-достро-
кове звiльнення вiд покарання 1 замiна невiдбутоТ
частини покарання бiльш мяким покаранням застосо-
вуються за поданням командування дисциплiнарного
батальйону.
Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття засудженим не менше половини призначеного
строку покарання.
До осiб:
1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волi
на строк понад три роки;
2) що ранiше вiдбували покарання у мiсцях позбав-
лення волi за умисний злочин 1 до погашення або зняття
судимостi знову вчинили умисний злочин, за який єх за-
суджено до позбавлення волi;
3) що вчинили пiд час вiдбування покарання мiсцях
позбавлення волi умисний злочин, за який єх засуджено
до позбавлення волi, -
умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття не менше двох третин призначеного строку
покарання.
До осiб, засуджених за виготовлення або збут
пiдроблених грошей чи цiнних паперiв при обтяжуючих
обставинах (стаття 79 частина 2); незаконнi операцiє з
валютними цiнностями при обтяжуючих обставинах
(стаття 80 частина 2); розкрадання державного або ко-
лективного майна в особливо великих розмiрах (стаття
86), крiм вчиненого шляхом розбою; згвалтування,
вчинене групою осiб, або згвалтування неповнолiтньоє
(стаття 117 частина 3); одержання хабара, посе-
редництво в хабарництвi або дачу хабара при обтяжу-
ючих обставинах (статтi 168 частини 21 3, 169 частина 2,
170 частина 2); розкрадання радiоактивних матерiалiв
(стаття 228); виготовлення, придбнн, зберiгання,
перевозку або пересилку з метою збуту або збут нар-
котичних засобiв при обтяжуючих обставинах (стаття
229 частина 2); розкрадання наркотичкмх засобiв при
обтяжуючих обставинах, крiм вчиненого шляхом
розбiйного нападу, а так само у великих розмiрах (стат-
тя 229 частина 2), -
умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або
замiну невiдбутоє частини покарання бiльш мяким
покаранням може бути застосовано пiсля фактичного
вiдбуття не менше трьох чвертей призначеного строку
покарання.
При умовно-достроковому звiльненнi вiд покарання
або замiнi покарання бiльш мяким покаранням засуд-
женого може бути звiльнено також вiд додаткових пока-
рань у виглядi позбавлення права займати певнi посади
чи займатися певною дiяльнiстю.
При замiнi невiдбутоТ частини позбавлення волi
виправними роботами вони призначаються в межах
строкiв, установлених законом для цього виду покаран-
ня, 1 не повиннi перевищувати невiдбутого строку поз-
бавлення волi,
Застосовуючи умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання або замiну невiдбутоТ частини покарання
бiльш мяким покаранням, суд може покласти на певний
трудовий колектив, за його згодою, обовязок по нагля-
ду за умовно-достроково звiльненим протягом
невiдбутоТ частини призначеного судом строку пока-
рання чи за особою) якiй невiдбуту частину покарання
замiнено бiльш мяким покаранням, 1 проведенню з
ними виховноє роботи.
8 разi вчинення особою, до якоє було застосовано
умовно-дострокове звiльнення, протягом невiдбутоТ
частини покарання нового злочину суд призначау єй
покарання за правилами, передбаченими статтею 43
цього Кодексу.
(Ст. 52 - в редакцiє Указу вiд 23 березня 1977 р.//Вiдомостi
Верховноє Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст. 128).
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 16 листопада 1982 р.,
12 сiчня 1983 р. , 20 травня 1985 р., 27 червня 1986 р.,
21 серпня 1987 р., 14 квiтня 1988 р. i Законами вiд 6 березня
1992 р., 17 червня 1992 р., 7 липня 1992 р.//Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. -1982. - №48. - Ст. 774; 1983. - №4. -
Ст. 50; 1985. - №23. - Ст. 543; 1986. - №27. - Ст. 539; 1987. -
№35. - Ст. 674; 1988. - №17. - Ст. 427; Вiдомостi Верховноє
Ради Украєни. -1992. - №23. - Ст. 337; 1992. - №35. - Ст. 511;
1992. - №39. - Ст. 570).
1
1. Умовно-дострокове звiльнення i замша покарання
бiльш мяким можливi лише стосовно покарань, зазначених у
ч.I ст.52: позбавлення волi, умовного засудження до позбавлення
волi з обовязковим залученням до працi, виправних робiт,
направлення в дисциплiнарний батальйон. Застосування цих
заходiв можливе також до умовно звiльнених з мiсць позбавлення
волi з обовязковим залученням до працi на пiдставi ст.
2. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання полягау в
звiльненнi засудженого вiд подальшого вiдбування покарання,
якщо встановлено, що за перiод фактичного вiдбування перед-
баченого законом мiнiмального строку призначеного судом пока-
рання вiн довiв своу виправлення.
3. Замiна невiдбутоє частини покарання бiльш мяким перед-
бачау не скорочення невiдбутоє частини призначеноє вироком
суду мiри покарання, а безумовну єє замiну iншим бiльш мяким
видом покарання, яке засуджений продовжуу вiдбувати. В цьому
випадку iспитовий строк не встановлюуться. Необхiднiсть замiни
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким виникау тодi, коли
засуджений довiв своу виправлення, але для закрiплення досяг ц
нутих результатiв бажано продовжити виправно-трудовий вплив .
на нього в iнших, менш суворих умовах.
4. Бiльш мякими у види покарань, якi в перелiку основних ?
покарань (ст. 23) названi нижче. Наприклад, позбавлення волi " i
може бути замiнено виправними роботами, виправнi роботи - I
штрафом або громадською Доганою. Замiна позбавлення волi
штрафом не допускауться (ч.5 ст. 32).
5. Якщо невiдбута частина позбавлення волi замiнюуться
виправними роботами, то вони призначаються в межах того
строку, який встановлений для цього виду покарання законом.
Строк виправних робiт не може перевищувати невiдбутоє частини
позбавлення волi.
6. Законодавство про умовно-дострокове звiльнення i замiну
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким (за винятком ч. 10 ст.52
та ч.9 СТ.53) не вирiшуу питання про злочиннiсть i каргнiсть дiяння,
в звязку з чим на нього не поширюуться ст.б. Питання про
можливiсть застосування або незастосування умовно-дострокового
звiльнення вiд покарання i замiни невiдбутоє частини покарання
бiльш мяким повинно вирiшуватися у вiдповiдностi з законом, що
дiу в даний момент, а не законом, який дiяв пiд час засудження.
7. Положення ст.52 поширюються на осiб, якi вчинили злочин
пiсля досягнення ними повнолiття, якщо вони не пiдпадають пiд
дiю ст.52 Щодо осiб, якi вчинили злочин до досягнення 18 рокiв,
застосовуються правила ст. 53.
8. Суд не вправi замiняти невiдбутий строк позбавлення волi
умовним засудженням чи скорочувати невiдбутий строк покаран-
ня, а може лише умовно-достроково звiльнити засудженого вiд
покарання чи замiнити тому покарання бiльш мяким або ж
вiдмовити в цьому.
9. При вирiшеннi питання про застосування умовно-достроко-
вого звiльнення вiд покарання i замiни невiдбутоє частини пока-
рання бiльш мяким необхiдно зясувати три моменти: чи
поширюуться на даного засудженого законодавство про умовно-
дострокове звiльнення вiд покарання i замiну його бiльш мяким;
чи вiдбута засудженим передбачена законом частина покарання
(для рiзних категорiй засуджених вона не однакова); чи довiв
даний засуджений i як саме своу виправлення.
10. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання i замiна пока-
рання бiльш мяким за загальним правилом можливi пiсля фактично-
го вiдбуття не менше половини призначеного вироком строку пока-
рання - щодо осiб, зазначених в ч.4 ст.52; не менше двох третин -
щодо осiб, зазначених в ч.5 ст-52; не менше трьох чвертей призна-
ченого строку покарання - щодо осiб, зазначених в ч.б ст.52.
В тих випадках, коли покарання засудженому було помякшене
актом амнiстiє чи помилування або ухвалою (постановою) суду, при
застосуваннiумовно-дострокового звiльнення вiд покарання i замiнi
покарання оiльш мяким суд повинен обчислювати фактичну
частину вiдбутого покарання, виходячи з покарання, встановленого
актом амнiстiє чи помилування або ухвалою (постановою) суду.
При обчисленнi строку, пiсля вiдбуття якого можливе застосуван-
ня ст.52 до особи, умовно звiльненоє з мiсць пообавдення волi з
обовязковим залученням до працi, слiд виходити iз строку, призна-
ченого вироком, i фактично вiдбутого строку (останнiй визначауться
шляхом складання строку, вiдбутого в мiсцях позбавлення волi, i
вiдбутоє частини строку обовязкового залучення до працi).
II. Якщо особа вiдбувау покарання за вчинення двох або
бiльше злочинiв, при засудженнi за якi умовно-дострокове
звiльнення або замiна невiдбутоє частини покарання бiльш
мяким покаранням можуть застосовуватися пiсля фактичного
вiдбуття рiзних частин призначеного строку покарання (не
менше половини, двох третин, трьох чвертей, а щодо осiб, якi
вчинили злочин у вiцi до 18 рокiв, - не менше однiує третини,
половини, двох третин) необхiдно виходити iз найбiльшоє з таких
частин вiд загального строку покарання, призначеного за су-
купнiстю злочинiв або вирокiв. За таким же правилом
вирiшууться питання про умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання або замiну невiдбутоє частини покарання бiльш
мяким покаранням, якщо особа вiдбувау покарання за вчинення
двох i бiльше злочинiв, вчинених нею як до, так i пiсля 18 рокiв.
i 2. Що стосууться виправлення, то воно мау бути доведеним
з точки зору таких критерГiв: зразковоє поведiнки засудженого
в перiод вiдбування покарання i чесного ставлення до працi.
Висновок суду про виправлення засудженого мау грунтуватися на
всебiчному врахуваннi даних про його поведiнку за весь перiод
вiдбування покарання, а не за час, що безпосередньо передуу
розгляду питання про можливiсть застосування умовно-дострокового
звiльнення i замiни невiдбутоє частини покарання бiльш мяким.
Суд не вправi вiдмовляти в умовно достроковому звiльненнi або
замiнi невiдоутоє частини покарання бiльш мяким з мотивiв, не
передбачених в ст.52 (наприклад, вчинення тяжкого злочину, нетрива-
ле перебування засудженого у данiй виправно-трудовiй установi).
IЗ. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання i замiна
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким покаранням засто-
совуються судом за мiсцем вiдбування засудженим покарання за
поданням органiв, зазначенях в ч.З ст.52. Матерiали, якi пода-
iлься щшх органами, мають вiдповiдати вимогам, передбаченим
ст. 110 ВТК (див. п.7 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 26 грудня 1975 р. №10 // Бюлетень... - С.45).
Необхiдно мати на увазi, що при фактичному вiдбуттi засуд-
женим передбаченоє законом частини призначеного строку пока-
рання щ органи зобовязанi розглянути питання про мохдввiсть
застосування умовно-дострокового звiльнення вiд покарання або
замiни невiдбутоi частини покарання бiльш мяким, але вправi
подати на розгляд суду матерiали лише щодо тих засуджених,
якi цього заслуговують.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125