у кiлькостi та перiодичностi посилок
i передач, побачень з родичами та iншими особами, розмiрi сум, якi
дозволяуться витратити на продукти харчування та предмети
першоє необхiдностi, в умовах тримання (наприклад, у
примiщеннях камерного типу при ососяивому режимi), характерi
виробничоє дiяльностi тощо. Цi питання регламентуються ВТК.
15. У виправно-трудовi колонiє загального режиму направ-
ляються чоловiки,-якi вперше засуджуються до позбавлення волi
за умиснi злочини, що не у тяжкими, за винятком передбачених
в абзацi 3 ч.4 ст.25. Особа визнауться такою, що вперше засуд-
жууться до позбавлення волi у випадках, коли вона ранiше:
а) зовсiм не притягалась до кримiнальноє вiдповiдальностi; б) засуд-
жувалась до покарання, не повязаного з позбавленням волi;
в) засуджувалась до позбавлення водi, але судимiсть була знята
або погашена у встановленому законом порядку; г) засуджува-
лась до виправних робiт, якi оули замiненi позоавленням волi в
порядку ст. ЗО; д) засуджувалась до позбавлення волi, але була
реабiлiтована.
16. В колонiях посиленого режиму вiдбувають покарання
чоловiки, засудженi вперше до позбавлення волi за тяжкi
злочини. Перелiк таких злочинiв мiститься у ст.7
17. Вiдбування покарання у виправно-трудових колонiях су-
ворою режиму призначауться особам, засудженим за особливо
небезпечнi злочинв протв держави, або тим, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбаклення волi.
Особами, якi ранiше вiдбували позбавлення волi, визнаються:
а) тi, що ранiше були засудженi до позбавлення волi та вiдбули
покарання в тюрмi, виправно-трудовiй колонiє будь-якого виду
або виховно-трудовiй колонiє;
б) умовно звiльненi з мiсць позбавлення волi для роботи на
будiвництвi державних обуктiв;
в) умовно засудженi до позбаклення волi з обовязковим залу-
ченням до працi, якщо цi особи з пiдстав, зазначених у ч.5 ст.25,
були направленi для вiдбування покарання у виглядi позбавлення
волi до вяправно-трудовоi колонiє;
г) засудженi до позбавлення волi, якi пiсля набрання вироком
законноє сили вiдбували це покарання в слiдчому iзоляторi i були
умовно звiльненi для роботи на будiвництвi державних обуктiв;
д) умовно засудженi до позбавлення водi, якi з пiдстав, зазна-
чених у частинах 5 та 6 ст.45, були направленi для вiдбування
позбавлення волi у виправно-трудову колонiю.
Не можуть визнаватись такими, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбавлення волi:
а) особи, якi ранiше фактично вiдбували покарання у мiсцях
позбавлення волi, але були реабiлiтованi;
б) умовно засудженi до позбавлення водi, а також особи, до
яких суд замiсть позбавлення волi застосував за вчинений злочин
вiдповiдно до ст.34 направлення в дисциплiнарний батальйон;
в) особи, якi знаходились в мiсцях позбамення волi до розг-
ляду справи в касацiйному або наглядному порядку, якщо цими
судовими iнстанцiями щодо даних осiб вирок був скасований iз
закриттям справи або змiнений з призначенням покарання, не
повязаного з позбавленням волi, або застосуванням умовного
засудження;
г) особи, якi засуджувались до позбавлення волi, але фактично
не вiдбували його в звязку з вiдстрочкою виконання вироку
(якщо пiсля закiнчення строку вiдстрочки судом була винесена
ухвала про єх звiльнення вiд покарання), в звязку iз застосу-
ванням до них амнiстiє, звiльненням вiд покарання в порядку
помилування або незверненням вироку до виконання у випадках
закiнчення строкiв давностi, зазначених у ст.49;
д) умовно засудженi до позбавлення волi з обовязковим залу-
ченням засудженого до працi, якщо вони повнiстю вiдбули
призначений строк покарання за мiсцем роботи, визначеним
органами, що вiдають виконанням вироку, або до них було
застосовано умовно-дострокове звiльнення вiд покарання;
е) особи, якi ранiше засуджувались до позбавлення волi в
мехах строку перебування пiд вартою як запобiжного заходу,
оскiльки вони не вiдбували покарання у виправно-трудових
установах;
ж) особи, якi вiдбувають позбавлення водi, в разi засудження
єх за злочини, вчиненi до винесення вироку, за яким вони вперше
вiдбувають це покарання;
з) особи, якi засуджувались до виправних робiт без позбавлен-
ня волi, i яким останнi на пiдставах, передбачених ст.ЗО, були
замiненi позбавленням волi.
18. У виправно-трудових колонiях особливого режиму
вiдбувають покарання особи, визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, а також засудженi, яким покарання у виглядi
смертноє кари замiнено позбавленням волi в порядку помилуван-
ня або амнiстiє. Якщо особу ранiше було визнано особливо
небезпечним рецидивiстом i пiсля вiдбуття покарання, але до
погашення судимостi судом вона вчинила новий злочин, за який
засуджена до позбавлення волi, вона також повинна вiдбувати
покарання в колонiє особливого режиму.
19. Обираючи покарання у виглядi позбавлення волi за
правилами статей 42 та 43, суд призначау ввд колонiє або
тюрму для вiдбування всього строку покарання чи його частини
не окремо стосовно кожного злочину, а лише при визначеннi
остаточноє мiри покарання за сукупнiстю злочинiв або за
кiлькома вироками. Особi, яка засуджена до позбавлення волi за
вчинення кiлькох злочинiв, в тому числi одного тяжкого, за який
призначено покарання, не повязане з позбавленням волi,
вiдбування покарання належить призначати в колонiє загального
режиму. Якщо хоча б один iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть,
у тяжким, особi призначауться колонiя посиленого режиму.
Вiдбування покарання в колонiє посиленого режиму призна-
чауться i особам, якi вчинили тяжкий злочин в перiод вiдбування
покарання за ранiше винесеним вироком у виглядi направлення
в дисциплiнарний батальйон, виправних робiт без позбавлення
волi, позбавлення волi iз застосуванням ст.25, а також в перiод
iспитового строку при умовному засудженнi.
20. Згiдно з ст.25 КК та ст. 15 ВТК для вiдбування покарання
засудженим жiнками iснують виправно-трудовi колонiє двох
видiв режимiв: загального та суворого. Крiм того, жiнки можуть
вiдбувати покарання в колонiях-поселеннях. У виправно-тру-
дових колонiях суворого режиму вiдбувають покарання особливо
небезпечнi рецидивiстки та жiнки, засудженi за особливо небез-
печнi злочини проти держави. Рештi жiнок, засуджених до
позбавлення волi за умиснi злочини, що не зазначенi в абзацi З
ч.4 ст.25, призначауться вiдбування покарання в колонiях за-
гального режиму.
21. Засудженi до позбавлення волi немояноптий вiдбувають
покарання у виховно-трудових колонiях. Як i дорослi засуд-
женi, неповнолiтнi чоловiчоє та жiночоє статi тримаються окремо.
Неповнолiтнiм чоловiчоє статi, вперше засудженим до позбавлен-
ня волi, вiдбування покарання призначауться колонiях загаль-
ного режиму. Якщо ж вони ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, єм призначауться вiдбування покарання в
колонiях посиленого режиму. Для засуджених неповнолiтнiх
жiночоє статi iснують виховно-трудовi колонiє лище одного виду
режиму - загального.
22. Закон надау судам право з урахуванням характеру та ступеня
суспiльноє небезпечностi злочину, особи винного та iнших обставин
справи (зокрема, тривалостi часу, що пройшов з моменту вiдбуття
покарання за попереднiм вироком, строкiв перебування в мiсцях
позбавлення волi) обрати засудженому як бiльш мякий, так i
бiльш суворий вид виправно-трудовоi або вкховго-трудовоє колонiє.
При цьому суди повиннi мотивувати своу рiшення. Але вiдповiдно до
ст-25 особливо небезпечним рецидивiстам може бути призначено
вiдбування покарання у виглядi позбавлення волi лише в колонiє
осоопивого режиму, а особам, якi не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, навпаки, кодонiя з таким вадом режиму не може бути
призначена. Не можна також призначати ведоування покарання в
колонiях-поселеннях особам, яким згiдно з законом повиннi призна-
чатися виправно-трудовi колонiє загального, посиленого або суворого
режимiв. Неповнолiтнiм чоловiчоє статi може бути призначено
вiдбування покарання у виховно-трудовiй колонiє загального режиму
замiсть колонiє посиленого режиму. Але суди не мають права призна-
чати вiдбування позбавлення волi у виховно-трудовiй кодонiє посиле-
ного режиму замiсть ксяонiє загального режиму неповнолiтнiм, якi
иiерше засудженi до позбавлення волi.
23. Найбiльше каральний елемент покарання проявляуться при
вiдбуваннi позбавлення волi в тюрмi. Цей вид виправно-трудо-
воi установи призначауться на весь строк покарання або його
частину особливо небезпечним рецидивiстам та особам, якi
вчинили в дорослому вiцi особливо небезпечнi злочини проти
держави, а також iншi тяжкi злочини, якщо вони засуджуються
за це до позбавлення волi на строк бiльше пяти рокiв. За
наявностi зазначених вище умов суд вирiшуу питання про
увязнення засудженого в тюрму залежно вiд конкретних
обставин справи.
При постановленнi вироку про вiдбування в тюрмi частини
покарання судам належить вказувати, де засудженi повиннi
вiдбувати строк позбавлення волi, що залишився, а саме: особливо
небезпечнi рецидивiсти - в колонiє особливого режиму; засудженi
вперше до позбавлення волi за тяжкi злочини - в колонiє посиле-
ного режиму; засудженi за особливо небезпечнi злочини проти
держави або осоои, якi ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, але не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, - в колонiє суворого режиму.
24. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi i
визначення виду виправно-трудовоє установи та режиму колонiє
особам, засудженим за шзакiнчену злочинну дiяльнiсть або
спiвучасть у злочинi, здiйснюуться за тими ж правилами, якi
викладено в коментарi до цiує статтi. тдина особливiсть в таких
випадках - бiльший дiапазон конкретних обставин, якi необхiдно
врахувати для iндивiдуалiзацiє вiдповiдальностi.
25. Змiна визначеного засудженому виду випровно-трудовт
установи здiйснюуться за пiдставами i в порядку, встаноапеними
кримiнальним, виправно-трудовим та кримiнально-процесуальним
законодавством Украєни. Наприклад, при засудженнi до позбавлен-
ня волi неповнолiтнього суд визначау лише вид виховно-трудовоє
колонiє, куди направяяугься засуджений, не вирiшуючи наперед
питання про те, до якого виду випрайiо-трудояоє колонiє вiн може
бути направлений пiсля досягнення ним вiсiмнадцятирiчного вiку.
З метено закрiплення результатiв виправдення та перевиховання,
завершення загальноосвiтнього або професiйно-технiчного навчан-
ня засудженi, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, як правило,
залишаються у виховво-трудовiй колонiє до закiнчення строку
покарання, але не бiльше, нiж до досягнення ними двадцятярiчного
вiку. Вирiшуючи це питання, суди повиннi всебiчно заховувати
поведiнку засудженого в перiод вiдбування ним покарання у вихов-
но-трудовiй колонiє та його валив на ишшх веповнолинiх, якi
утримуються в копонii. Якщо засуджений ве став на шлях виправ-
лення, пiсля досягнення повнолiття вiн може бути переведений у
вшiравно-трудову колонiю для дальшого вiдбування покарання в
порядку, встановденому ст.26 ВТК. Це шпання вирiшууться iз
додержанням також процесуалышх правил, переябачеаик статтями
410,411 КПК
26. До вiйськовослужбовцiв строковоє служби, якi вчинили
злочини, за певних умов замiсть позбавлення воаi на строк до
трьох рокiв суд може застосувати направлення в дисциплiнарний
батальйон (ст.34).
27. За передбачених законом умов можлива вiдстрочка вико-
нання вироку особi, засудженiй до позбавлення волi (див. комен-
тар до ст.46).
Стаття 25 .У мовне засудження до позбавлення
волi з обовязковим залученням за-
судженого до працi
При призначеннi покарання повнолiтнiй працездатнiй
особi, вперше засуджуванiй до позбавлення волi за
умисний злочин на строк до трьох рокiв, а за злочин,
вчинений з необережностi, на строк до пяти рокiв,
суд, врахЬвуючи характер 1 ступiнь суспiльноє небез-
пеки вчиненого злочину, особу винного та Iншi
обставини справи, а також можливiсть його виправлен-
ня i перевиховання без Iзоляцiє вiд суспiльства, але в
умовах здiйснення за ним нагляду, може постановити
про умовне засудження цiує особи до позбавлення волi
з обовязковим залученням Тi на строк призначеного
покарання до працi в мiсцях, що визначаються орга-
М
нами, якi вiдають виконанням вироку, з зазначенням у
вироку мотивiв такого рiшення.
При умовному засудженнi до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi йому
можуть бути призначенi судом також додатковi мiри
покарання у випадках 1 в порядку, передбачених цим
Кодексом. Правила частини 3 статтi 45 цього Кодексу
щодо таких засуджених не застосовуються.
Умовне засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi не за-
стосовууться:
1) до осiб, засуджуваних за особливо небезпечнi
злочини проти держави (статтi 56-60, 62, 63, 63);
бандитизм (стаття 69); умисне вбивство (статтi 93, 94,
96, 234 пункт "в"); умисне тяжке тiлесне ушкодження
(статтi 101, 189 частина 2); згвалтування, вчинене гру-
пою осiб, або згвалтування неповнолiтньоТ, або згвал-
тування, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, а так
само згвалтування малолiтньоє (стаття 117 частини З I
4); створення не передбачених законодавством
вiйськових або Iнших збройних формувань чи груп
(стаття 187); особливо злiсне хулiганство (стаття 206
частина 3);
2) до осiб, яким поряд з покаранням за вчинений
злочин призначаються заходи примусового лiкування
вiд алкоголiзму або наркоманiє, а також тих, якi не
пройшли повного курсу лiкування венеричного захво-
рювання;
3) до iноземних громадян та осiб без громадянства,
якi засуджуються.
Умовне засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi не за-
стосовууться також:
до осiб, визнаних у встановленому порядку
iнвалiдами першоє, другоє i третьоє груп; до вагiтних
жiнок; до жiнок, що мають на утриманнi дiтей вiком до
двох рокiв, а так само до жiнок вiком понад 55 рокiв i
чоловiкiв - понад 60 рокiв;
до вiйськовослужбовцiв строковоє служби, якi
вчинили злочини.
Якщо умовно засуджений ухиляуться вiд роботи в
мiсцi, визначеному органами, якi вiдають виконанням
вироку, або систематично чи злiсно порушуу трудову
дисциплiну, громадський порядок або встановленi для
нього правила проживання, вiн направляуться за ухва-
лою суду для вiдбування позбавлення волi, призначе-
ного вироком. При цьому час ухилення вiд роботи не
зараховууться, а час, протягом якого засуджений пра-
цював, може бути зараховано судом частково або
повнiстю до строку вiдбування покарання з розрахунку
день за день.
Якщо умовно засуджений протягом визначеного су-
дом строку позбавяення волi вчинив новий злочин, суд
призначау йому покарання за правилами, передба-
ченими статтею 43 цього Кодексу.
(Ст. 2У Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1977. - №14. - Ст. 128).
(Iззмiнами, >несеиимиУказамивiд26травня1980р., i2сiчни
1983 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 18 вересня 1991 р.,
17 червня 1992 р., 11 листопада 1993 р. //Вiдомостi Верхов-
ноє Ради УРСР. -1980. - №24. - Ст. 430; 1983. - №4. - Ст. 50;
1991. - №7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1991. - №47. - Ст. 650; 1992. - №35. - Ст. 511; Голос Украєни.
- 1993. - 1 грудня).
(Постановок) Верховноє Ради Украєни вiд 16 травня 1992 р.
застосування ст. 2У зупинено до прийняття нового
Кримiнального кодексу // Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №32. - Ст. 462).
Стаття 26. Особливо небезпечний рецидивiст
ду може бути визнана:
1) особа, яка ранiше була засуджена до позбавлення
волi за особливо небезпечний злочин проти держави
(статтi 56-60, 62, 63, 63; бандитизм (стаття 69); виго-
товлення або збут пiдроблених грошей або цiнних
паперiв при обтяжуючих обставинах (стаття 79 частина
2); порушення правил про валютнi операцiє при обтяжу-
ючих обставинах (стаття 80 частина 2); розкрадання
державного або колективного майна в особливо
великих розмiрах (стаття 86); розбiй з метою заво-
лодiння державним, колективним майном або
Iндивiдуальним майном громадян при обтяжуючих
обставинах (статтi 86 частина 2 i 142 частини 2 1 3);
умисне вбивство (статтi 93, 94 i 234 пункт "в"); згвалту-
вання, вчинене групою осiб, або згвалтування непов-
нолiтньоТ, або згвалтування, що спричинило особливо
тяжкi наслiдки, а так само згвалтування малолiтньоє
(стаття 117 частини 3 1 4); захоплення заложникiв (стат-
тя 123); створення не передбачених законодавством
вiйськових або iнших збройних формувань чи груп
(стаття 187); посягання на життя працiвника мiлiцiє або
народногО дружинника у звязку з єх службовою або гро-
мадською дiяльнiстю по охоронi громадськОГО порядку
(стаття 190); угон або захоплення залiзничнОГО рухомо-
ГО складу, повiтряногО, морського або рiчкового судна
(стаття 217); блокування транспортних комунiкацiй
(стаття 217 частина 3); розкрадання радiоактивних ма-
терiалiв (стаття 228) i знову вчинила будь-який з
перелiчених злочинiв, за який вона засуджууться до
позбавлення волi на строк не нижче пяти рокiв;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
i передач, побачень з родичами та iншими особами, розмiрi сум, якi
дозволяуться витратити на продукти харчування та предмети
першоє необхiдностi, в умовах тримання (наприклад, у
примiщеннях камерного типу при ососяивому режимi), характерi
виробничоє дiяльностi тощо. Цi питання регламентуються ВТК.
15. У виправно-трудовi колонiє загального режиму направ-
ляються чоловiки,-якi вперше засуджуються до позбавлення волi
за умиснi злочини, що не у тяжкими, за винятком передбачених
в абзацi 3 ч.4 ст.25. Особа визнауться такою, що вперше засуд-
жууться до позбавлення волi у випадках, коли вона ранiше:
а) зовсiм не притягалась до кримiнальноє вiдповiдальностi; б) засуд-
жувалась до покарання, не повязаного з позбавленням волi;
в) засуджувалась до позбавлення водi, але судимiсть була знята
або погашена у встановленому законом порядку; г) засуджува-
лась до виправних робiт, якi оули замiненi позоавленням волi в
порядку ст. ЗО; д) засуджувалась до позбавлення волi, але була
реабiлiтована.
16. В колонiях посиленого режиму вiдбувають покарання
чоловiки, засудженi вперше до позбавлення волi за тяжкi
злочини. Перелiк таких злочинiв мiститься у ст.7
17. Вiдбування покарання у виправно-трудових колонiях су-
ворою режиму призначауться особам, засудженим за особливо
небезпечнi злочинв протв держави, або тим, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбаклення волi.
Особами, якi ранiше вiдбували позбавлення волi, визнаються:
а) тi, що ранiше були засудженi до позбавлення волi та вiдбули
покарання в тюрмi, виправно-трудовiй колонiє будь-якого виду
або виховно-трудовiй колонiє;
б) умовно звiльненi з мiсць позбавлення волi для роботи на
будiвництвi державних обуктiв;
в) умовно засудженi до позбаклення волi з обовязковим залу-
ченням до працi, якщо цi особи з пiдстав, зазначених у ч.5 ст.25,
були направленi для вiдбування покарання у виглядi позбавлення
волi до вяправно-трудовоi колонiє;
г) засудженi до позбавлення волi, якi пiсля набрання вироком
законноє сили вiдбували це покарання в слiдчому iзоляторi i були
умовно звiльненi для роботи на будiвництвi державних обуктiв;
д) умовно засудженi до позбавлення водi, якi з пiдстав, зазна-
чених у частинах 5 та 6 ст.45, були направленi для вiдбування
позбавлення волi у виправно-трудову колонiю.
Не можуть визнаватись такими, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбавлення волi:
а) особи, якi ранiше фактично вiдбували покарання у мiсцях
позбавлення волi, але були реабiлiтованi;
б) умовно засудженi до позбавлення водi, а також особи, до
яких суд замiсть позбавлення волi застосував за вчинений злочин
вiдповiдно до ст.34 направлення в дисциплiнарний батальйон;
в) особи, якi знаходились в мiсцях позбамення волi до розг-
ляду справи в касацiйному або наглядному порядку, якщо цими
судовими iнстанцiями щодо даних осiб вирок був скасований iз
закриттям справи або змiнений з призначенням покарання, не
повязаного з позбавленням волi, або застосуванням умовного
засудження;
г) особи, якi засуджувались до позбавлення волi, але фактично
не вiдбували його в звязку з вiдстрочкою виконання вироку
(якщо пiсля закiнчення строку вiдстрочки судом була винесена
ухвала про єх звiльнення вiд покарання), в звязку iз застосу-
ванням до них амнiстiє, звiльненням вiд покарання в порядку
помилування або незверненням вироку до виконання у випадках
закiнчення строкiв давностi, зазначених у ст.49;
д) умовно засудженi до позбавлення волi з обовязковим залу-
ченням засудженого до працi, якщо вони повнiстю вiдбули
призначений строк покарання за мiсцем роботи, визначеним
органами, що вiдають виконанням вироку, або до них було
застосовано умовно-дострокове звiльнення вiд покарання;
е) особи, якi ранiше засуджувались до позбавлення волi в
мехах строку перебування пiд вартою як запобiжного заходу,
оскiльки вони не вiдбували покарання у виправно-трудових
установах;
ж) особи, якi вiдбувають позбавлення водi, в разi засудження
єх за злочини, вчиненi до винесення вироку, за яким вони вперше
вiдбувають це покарання;
з) особи, якi засуджувались до виправних робiт без позбавлен-
ня волi, i яким останнi на пiдставах, передбачених ст.ЗО, були
замiненi позбавленням волi.
18. У виправно-трудових колонiях особливого режиму
вiдбувають покарання особи, визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, а також засудженi, яким покарання у виглядi
смертноє кари замiнено позбавленням волi в порядку помилуван-
ня або амнiстiє. Якщо особу ранiше було визнано особливо
небезпечним рецидивiстом i пiсля вiдбуття покарання, але до
погашення судимостi судом вона вчинила новий злочин, за який
засуджена до позбавлення волi, вона також повинна вiдбувати
покарання в колонiє особливого режиму.
19. Обираючи покарання у виглядi позбавлення волi за
правилами статей 42 та 43, суд призначау ввд колонiє або
тюрму для вiдбування всього строку покарання чи його частини
не окремо стосовно кожного злочину, а лише при визначеннi
остаточноє мiри покарання за сукупнiстю злочинiв або за
кiлькома вироками. Особi, яка засуджена до позбавлення волi за
вчинення кiлькох злочинiв, в тому числi одного тяжкого, за який
призначено покарання, не повязане з позбавленням волi,
вiдбування покарання належить призначати в колонiє загального
режиму. Якщо хоча б один iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть,
у тяжким, особi призначауться колонiя посиленого режиму.
Вiдбування покарання в колонiє посиленого режиму призна-
чауться i особам, якi вчинили тяжкий злочин в перiод вiдбування
покарання за ранiше винесеним вироком у виглядi направлення
в дисциплiнарний батальйон, виправних робiт без позбавлення
волi, позбавлення волi iз застосуванням ст.25, а також в перiод
iспитового строку при умовному засудженнi.
20. Згiдно з ст.25 КК та ст. 15 ВТК для вiдбування покарання
засудженим жiнками iснують виправно-трудовi колонiє двох
видiв режимiв: загального та суворого. Крiм того, жiнки можуть
вiдбувати покарання в колонiях-поселеннях. У виправно-тру-
дових колонiях суворого режиму вiдбувають покарання особливо
небезпечнi рецидивiстки та жiнки, засудженi за особливо небез-
печнi злочини проти держави. Рештi жiнок, засуджених до
позбавлення волi за умиснi злочини, що не зазначенi в абзацi З
ч.4 ст.25, призначауться вiдбування покарання в колонiях за-
гального режиму.
21. Засудженi до позбавлення волi немояноптий вiдбувають
покарання у виховно-трудових колонiях. Як i дорослi засуд-
женi, неповнолiтнi чоловiчоє та жiночоє статi тримаються окремо.
Неповнолiтнiм чоловiчоє статi, вперше засудженим до позбавлен-
ня волi, вiдбування покарання призначауться колонiях загаль-
ного режиму. Якщо ж вони ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, єм призначауться вiдбування покарання в
колонiях посиленого режиму. Для засуджених неповнолiтнiх
жiночоє статi iснують виховно-трудовi колонiє лище одного виду
режиму - загального.
22. Закон надау судам право з урахуванням характеру та ступеня
суспiльноє небезпечностi злочину, особи винного та iнших обставин
справи (зокрема, тривалостi часу, що пройшов з моменту вiдбуття
покарання за попереднiм вироком, строкiв перебування в мiсцях
позбавлення волi) обрати засудженому як бiльш мякий, так i
бiльш суворий вид виправно-трудовоi або вкховго-трудовоє колонiє.
При цьому суди повиннi мотивувати своу рiшення. Але вiдповiдно до
ст-25 особливо небезпечним рецидивiстам може бути призначено
вiдбування покарання у виглядi позбавлення волi лише в колонiє
осоопивого режиму, а особам, якi не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, навпаки, кодонiя з таким вадом режиму не може бути
призначена. Не можна також призначати ведоування покарання в
колонiях-поселеннях особам, яким згiдно з законом повиннi призна-
чатися виправно-трудовi колонiє загального, посиленого або суворого
режимiв. Неповнолiтнiм чоловiчоє статi може бути призначено
вiдбування покарання у виховно-трудовiй колонiє загального режиму
замiсть колонiє посиленого режиму. Але суди не мають права призна-
чати вiдбування позбавлення волi у виховно-трудовiй кодонiє посиле-
ного режиму замiсть ксяонiє загального режиму неповнолiтнiм, якi
иiерше засудженi до позбавлення волi.
23. Найбiльше каральний елемент покарання проявляуться при
вiдбуваннi позбавлення волi в тюрмi. Цей вид виправно-трудо-
воi установи призначауться на весь строк покарання або його
частину особливо небезпечним рецидивiстам та особам, якi
вчинили в дорослому вiцi особливо небезпечнi злочини проти
держави, а також iншi тяжкi злочини, якщо вони засуджуються
за це до позбавлення волi на строк бiльше пяти рокiв. За
наявностi зазначених вище умов суд вирiшуу питання про
увязнення засудженого в тюрму залежно вiд конкретних
обставин справи.
При постановленнi вироку про вiдбування в тюрмi частини
покарання судам належить вказувати, де засудженi повиннi
вiдбувати строк позбавлення волi, що залишився, а саме: особливо
небезпечнi рецидивiсти - в колонiє особливого режиму; засудженi
вперше до позбавлення волi за тяжкi злочини - в колонiє посиле-
ного режиму; засудженi за особливо небезпечнi злочини проти
держави або осоои, якi ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, але не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, - в колонiє суворого режиму.
24. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi i
визначення виду виправно-трудовоє установи та режиму колонiє
особам, засудженим за шзакiнчену злочинну дiяльнiсть або
спiвучасть у злочинi, здiйснюуться за тими ж правилами, якi
викладено в коментарi до цiує статтi. тдина особливiсть в таких
випадках - бiльший дiапазон конкретних обставин, якi необхiдно
врахувати для iндивiдуалiзацiє вiдповiдальностi.
25. Змiна визначеного засудженому виду випровно-трудовт
установи здiйснюуться за пiдставами i в порядку, встаноапеними
кримiнальним, виправно-трудовим та кримiнально-процесуальним
законодавством Украєни. Наприклад, при засудженнi до позбавлен-
ня волi неповнолiтнього суд визначау лише вид виховно-трудовоє
колонiє, куди направяяугься засуджений, не вирiшуючи наперед
питання про те, до якого виду випрайiо-трудояоє колонiє вiн може
бути направлений пiсля досягнення ним вiсiмнадцятирiчного вiку.
З метено закрiплення результатiв виправдення та перевиховання,
завершення загальноосвiтнього або професiйно-технiчного навчан-
ня засудженi, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, як правило,
залишаються у виховво-трудовiй колонiє до закiнчення строку
покарання, але не бiльше, нiж до досягнення ними двадцятярiчного
вiку. Вирiшуючи це питання, суди повиннi всебiчно заховувати
поведiнку засудженого в перiод вiдбування ним покарання у вихов-
но-трудовiй колонiє та його валив на ишшх веповнолинiх, якi
утримуються в копонii. Якщо засуджений ве став на шлях виправ-
лення, пiсля досягнення повнолiття вiн може бути переведений у
вшiравно-трудову колонiю для дальшого вiдбування покарання в
порядку, встановденому ст.26 ВТК. Це шпання вирiшууться iз
додержанням також процесуалышх правил, переябачеаик статтями
410,411 КПК
26. До вiйськовослужбовцiв строковоє служби, якi вчинили
злочини, за певних умов замiсть позбавлення воаi на строк до
трьох рокiв суд може застосувати направлення в дисциплiнарний
батальйон (ст.34).
27. За передбачених законом умов можлива вiдстрочка вико-
нання вироку особi, засудженiй до позбавлення волi (див. комен-
тар до ст.46).
Стаття 25 .У мовне засудження до позбавлення
волi з обовязковим залученням за-
судженого до працi
При призначеннi покарання повнолiтнiй працездатнiй
особi, вперше засуджуванiй до позбавлення волi за
умисний злочин на строк до трьох рокiв, а за злочин,
вчинений з необережностi, на строк до пяти рокiв,
суд, врахЬвуючи характер 1 ступiнь суспiльноє небез-
пеки вчиненого злочину, особу винного та Iншi
обставини справи, а також можливiсть його виправлен-
ня i перевиховання без Iзоляцiє вiд суспiльства, але в
умовах здiйснення за ним нагляду, може постановити
про умовне засудження цiує особи до позбавлення волi
з обовязковим залученням Тi на строк призначеного
покарання до працi в мiсцях, що визначаються орга-
М
нами, якi вiдають виконанням вироку, з зазначенням у
вироку мотивiв такого рiшення.
При умовному засудженнi до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi йому
можуть бути призначенi судом також додатковi мiри
покарання у випадках 1 в порядку, передбачених цим
Кодексом. Правила частини 3 статтi 45 цього Кодексу
щодо таких засуджених не застосовуються.
Умовне засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi не за-
стосовууться:
1) до осiб, засуджуваних за особливо небезпечнi
злочини проти держави (статтi 56-60, 62, 63, 63);
бандитизм (стаття 69); умисне вбивство (статтi 93, 94,
96, 234 пункт "в"); умисне тяжке тiлесне ушкодження
(статтi 101, 189 частина 2); згвалтування, вчинене гру-
пою осiб, або згвалтування неповнолiтньоТ, або згвал-
тування, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, а так
само згвалтування малолiтньоє (стаття 117 частини З I
4); створення не передбачених законодавством
вiйськових або Iнших збройних формувань чи груп
(стаття 187); особливо злiсне хулiганство (стаття 206
частина 3);
2) до осiб, яким поряд з покаранням за вчинений
злочин призначаються заходи примусового лiкування
вiд алкоголiзму або наркоманiє, а також тих, якi не
пройшли повного курсу лiкування венеричного захво-
рювання;
3) до iноземних громадян та осiб без громадянства,
якi засуджуються.
Умовне засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням засудженого до працi не за-
стосовууться також:
до осiб, визнаних у встановленому порядку
iнвалiдами першоє, другоє i третьоє груп; до вагiтних
жiнок; до жiнок, що мають на утриманнi дiтей вiком до
двох рокiв, а так само до жiнок вiком понад 55 рокiв i
чоловiкiв - понад 60 рокiв;
до вiйськовослужбовцiв строковоє служби, якi
вчинили злочини.
Якщо умовно засуджений ухиляуться вiд роботи в
мiсцi, визначеному органами, якi вiдають виконанням
вироку, або систематично чи злiсно порушуу трудову
дисциплiну, громадський порядок або встановленi для
нього правила проживання, вiн направляуться за ухва-
лою суду для вiдбування позбавлення волi, призначе-
ного вироком. При цьому час ухилення вiд роботи не
зараховууться, а час, протягом якого засуджений пра-
цював, може бути зараховано судом частково або
повнiстю до строку вiдбування покарання з розрахунку
день за день.
Якщо умовно засуджений протягом визначеного су-
дом строку позбавяення волi вчинив новий злочин, суд
призначау йому покарання за правилами, передба-
ченими статтею 43 цього Кодексу.
(Ст. 2У Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1977. - №14. - Ст. 128).
(Iззмiнами, >несеиимиУказамивiд26травня1980р., i2сiчни
1983 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 18 вересня 1991 р.,
17 червня 1992 р., 11 листопада 1993 р. //Вiдомостi Верхов-
ноє Ради УРСР. -1980. - №24. - Ст. 430; 1983. - №4. - Ст. 50;
1991. - №7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1991. - №47. - Ст. 650; 1992. - №35. - Ст. 511; Голос Украєни.
- 1993. - 1 грудня).
(Постановок) Верховноє Ради Украєни вiд 16 травня 1992 р.
застосування ст. 2У зупинено до прийняття нового
Кримiнального кодексу // Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №32. - Ст. 462).
Стаття 26. Особливо небезпечний рецидивiст
ду може бути визнана:
1) особа, яка ранiше була засуджена до позбавлення
волi за особливо небезпечний злочин проти держави
(статтi 56-60, 62, 63, 63; бандитизм (стаття 69); виго-
товлення або збут пiдроблених грошей або цiнних
паперiв при обтяжуючих обставинах (стаття 79 частина
2); порушення правил про валютнi операцiє при обтяжу-
ючих обставинах (стаття 80 частина 2); розкрадання
державного або колективного майна в особливо
великих розмiрах (стаття 86); розбiй з метою заво-
лодiння державним, колективним майном або
Iндивiдуальним майном громадян при обтяжуючих
обставинах (статтi 86 частина 2 i 142 частини 2 1 3);
умисне вбивство (статтi 93, 94 i 234 пункт "в"); згвалту-
вання, вчинене групою осiб, або згвалтування непов-
нолiтньоТ, або згвалтування, що спричинило особливо
тяжкi наслiдки, а так само згвалтування малолiтньоє
(стаття 117 частини 3 1 4); захоплення заложникiв (стат-
тя 123); створення не передбачених законодавством
вiйськових або iнших збройних формувань чи груп
(стаття 187); посягання на життя працiвника мiлiцiє або
народногО дружинника у звязку з єх службовою або гро-
мадською дiяльнiстю по охоронi громадськОГО порядку
(стаття 190); угон або захоплення залiзничнОГО рухомо-
ГО складу, повiтряногО, морського або рiчкового судна
(стаття 217); блокування транспортних комунiкацiй
(стаття 217 частина 3); розкрадання радiоактивних ма-
терiалiв (стаття 228) i знову вчинила будь-який з
перелiчених злочинiв, за який вона засуджууться до
позбавлення волi на строк не нижче пяти рокiв;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125