43.
Стаття 54. Звiльненiм вiд вiдбування покарання
Звiльнення засудженого вiд вiдбування покарання, а
також помякшення призначеного покарання, крiм
звiльнення вiд покарання або помякшення покарання в
порядку амнiстiє та помилування, може застосову-
ватись тiльки судом у випадках 1 в порядку, зазначених
у законi.
Особа, засуджена за дiяння, каранiсть якого законом
усунена, пiдлягау звiльненню вiд призначеного судом
покарання.
Призначена засудженому мiра покарання, що
перевищуу санкцiю нововиданого закону, знижууться
до максимально? межi покарання, встановленого цим
законом.
(iз змiнами, внесеними Законом вiд 7 липня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Звiльнення вiд вiдбування покарання та помякшення
призначеного покарання застосовууться лише судом. Винятки
становлять звiльнення вiд покарання та помякшення покарання,
застосовуванi в порядку амнiстiє або помилування Президентом
Украєни, який у главою держави i главою виконавчоє влади. У
вiдповiдностi з Конституцiую Украєни саме Президент здiйснюу
помилування осiб, засуджених судами Украєни (п. 11 ст. 114), та
видау укази про амнiстiю (п. 11 ст. 114).
2. Амнiстiя - акт глави держави, що звiльняу повнiстю або
частково вiд вiдбування покарання осiб, засуджених за вчиненi
злочини, скорочуу єм строк покарання або замiнюу призначене
покарання бiльш мяким покаранням.
Як правило, акт про амнiстiю видауться в звязку з святкуван-
ням певноє знаменноє дати в життi держави i поширюуться на
невизначене коло осiб. Ознаки, за якими застосовууться або не
застосовууться амнiстiя, визначаються самим актом про амнiстiю
(див., наприклад: Указ Президента Украєни вiд 17 серпня 1992 р;
"Про амнiстiю з нагоди рiчницi проголошення незалежностi
Украєни" // Голос Украєни. - 1992. - 18 серпня).
В Указi Президента Украєни вiд 10 березня 1994 р. "Про
амнiстiю учасникiв вiйни в Афганiстанi та воунних конфлiктiв в
iнших зарубiжних краєнах" (Голос Украєни. - 1994. -23 березня)
спецiально оговорено, що особи, якi пiдпадають пiд дiю цього
Указу, вiд додаткових мiр покарання не звiльняються (ст. 12)
3. Помилування - акт глави держави, за яким певна особа
повнiстю або частково звiльняуться вiд покарання, або до неє
застосовууться бiльш мяке покарання, або ж з особи знiмауться
судимiсть. У вiдповiдностi з Положенням про порядок здiйснення
помилування осiб, засуджених судами Украєни (затверджене
Указом Президента Украєни вiд ЗI грудня 1991 р. // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №21. - Ст.293), помилування
засуджених здiйснюуться у виглядi замiни смертноє кари позбав-
ленням вот, повного або часткового звiльвення вед вщбувашгя як
основного, так i додаткового покарання, замши покарання або його
невiдбутоє частини бiлiш мяким покаранням, зняття судимостi (ст.2).
4. Кримiнальна справа не може бути порушена, а порушена
справа пiдлягау закриттю внаслiдок акта амнiстiє, який усувау
застосування покарання за вчинене дiяння, а також в звязку з
помилуванням окремих осiб (п.4 ч.I ст.б КПК). Однак закриття
справи не допускауться, якщо обвинувачений проти цього запе-
речуу (ч.4 ст.б КПК). В цьому разi провадження в справi
продовжууться звичайним порядком i у випадку визнання особи
винною у вчиненнi злочину суд постановляу обвинуваьний
вирок iз звiльненням засудженого вiд покарання.
5. Звiльнення вiд вiдбування покарання i помякшення призна-
ченого покарання здiйснюуться на пiдставах i в порядку, встанов-
лених законом: ч.З СТ.29, ст.45, ч.2 ст.46, статтями 46, 52,53 КК.
Суддя вправi винести постанову про звiльнення вiд вiдбування
покарання у виглядi позбавлення волi осiб, якi пiд час вiдбування
покарання захворiли на хронiчну душевну або iншу тяжку
хворобу, що перешкоджау вiдбуванню покарання (ст.408 КПК),
коли подальше єх тримання у мiсцях позбавлення волi загрожуу
єх життю або може викликати серйозне погiршення здоровя чи
iншi тяжкi наслiдки.
Сам по собi факт тяжкого захворювання не тягне обовязкового
звiльнення вiд вiдбування покарання. При вирiшеннi цього
питання щодо названих осiб, крiм тих, хто захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя мау виходити не тiльки з висновку
лiкарськоє комiсiє, а й враховувати тяжкiсть вчиненого злочину,
поведiнку засудженого пiд час вiдбування покарання, ставлення
до працi, ступiнь його виправлення, чи не ухилявся вiн вiд
призначеного лiкування, а також iншi обставини (п.З постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8
"Про практику застосування судами законодавства про
звiльнення вiд вiдбуття покарання засуджених, ящ. захворiли на
тяжку хворобу" // Бюлетень... - С.235).
Якщо на душевну чи iншу тяжку хворобу захворiв засуджений
до виправних робiт або штрафу, суддя у всiх випадках виносить
ухвалу про звiльнення його вiд дальшого вiдбування покарання
(ч.З ст.408 КПК).
Не звiльняються вiд вiдбування покарання, а направляються на
лiкування до психiатричних лiкарень мiсць увязнення особи з
тимчасовим психiчним розладом (п.32 Iнструкцiє про порядок
застосування примусового лiкування та iнших заходiв медичного
характеру щодо психiчно хворих, якi вчинили суспiльне небезпечнi
дiяння // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1967. - №4. - С.39).
6. Особа, засуджена за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
пiдлягау звiльненню вiд призначеного судом покарання. Цей рiзновид
звiльнення вiд подальшого вiдбування покарання не означау
реабiлiтацiє особи, яка була засуджена правомiрно за дiяння, яке було
кримiнальне караним на момент його вчинення. Особа, звiльнена вiд
вiдбування покарання за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
вважауться такою, що не мау судимостi (п.I ч. I ст.55 КК).
7. Призначена засудженому судом мiра покарання, що перевищуу
покарання, встановленого цим законом. Скажiмо, за ч.4 ст. 149 особа
була засуджена до позбавлення водi строком на пять рокiв з
конфiскацiую всього майна. З моменту введення в дiю Закону
вiд 7 липня 1992 р. "Про внесення доповнень i змiн до
Кримiнального кодексу Украєни, Кримiнально-процесуального ко-
дексу Украєнськоє РСР i Кодексу Украєнськоє РСР про
адмiнiстративнi правопорушення" (Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №39. - Ст.570) ч.I ст.149 охоплюу дiє, якi ранiше
були передбаченi, зокрема, ч.4 ст.149. Санкцiую ч.I ст.149 в
редакцiє Закону вiд 7 липня 1992 р. максимальною межею
покарання у позбавлення волi на строк три роки з конфiскацiую
майна. Отже, в розглядуваному випадку строк позбавлення волi мау
бути зменшений з пяти до трьох рокiв.
Стаття 55. Погашення судимостi
Такими, що не мають судимостi, визнаються:
1) особи, звiльненi вiд покарання в силу статей 4в i 50
цього Кодексу;
1 особи, якi звiльненi вiд вiдбування покарання або
вiдбули покарання за дiяння, каранiсть яких законом
усунена;
2) особи, якi вiдбули покарання в дисциплiнарному
батальйонi або достроково звiльненi з нього, а також
вiйськовослужбовцi, що вiдбули покарання у виглядi
тримання на гауптвахтi взамiн виправних робiт;
2 (виключено);
3) особи, умовно засудженi, якщо протягом iспитового
строку вони не вчинять нового злочину i якщо протягом
зазначеного строку умовне засудження щодо цих осiб не
буе скасовано з iнших пiдстав, передбачених законом;
У] особи, умовно засудженi до позбавлення волi з
обовязковим залученням до працi, якщо вони протягом
строку обовязкового залучення до працi не вчинять но-
вого злочину або не будуть направленi в мiсця позбав-
лення волi для вiдбування покарання за пiдставами,
передбаченими законом;
3) особи, засудженi до позбавлення волi з застосу-
ванням статтi 46 цього Кодексу, якщо вони протягом
строку вiдстрочки виконання вироку не вчинять нового
злочину 1 вiдносно них у встановленому порядку вирок
не буде виконано;
4) особи, засудженi до громадськоє догани, штрафу,
позбавлення права займати певнi посади чи займатися
певною дiяльнiстю або виправних робiт, якщо протягом
одного року з дня вiдбуття покарання вони не вчинять
нового злочину;
5) особи, засудженi до позбавлення волi на строк не
бiльше трьох рокiв, якщо вони протягом трьох рокiв з
дня вiдбуття покарання (основного i додаткового не
вчинять нового злочину;
6) особи, засудженi до позбавлення волi на с~рок
понад три роки, але не бiльше шести рокiв; якщо зони
протягом пяти рокiв з дня вiдбуття покарання (основно-
го i додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
понад шiсть рокiв, але не бiльше десяти рокiв; ялщо
вони протягом восьми рокiв з дня вiдбуття покарання
(основного 1 додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
бiльше десяти рокiв, I особливо небезпечнi
рецидивiсти, якщо вони протягом восьми рокiв з дня
вiдбуття покарання (основного i додаткового) не
вчинять нового злочину 1 якщо при цьому судом буде
встановлено, що засуджений виправився 1 немау пот-
реби вважати його таким, що мау судимiсть.
При обчисленнi строкiв погашення судимостi не вра-
ховууться додаткова мiра покарання у виглядi позбав-
лення батькiвських прав.
Якщо особа у встановленому законом порядку була
достроково звiльнена вiд покарання, то строк погашен-
ня судимостi обчислюуться, виходячи з фактично
вiдбутого покарання з моменту звiльнення вiд
вiдбування покарання (основного 1 додаткового). В
разi, якщо невiдбуту частину позбавлення волi
замiнено бiльш мяким покаранням, строки погашення
судимостi обчислюються, виходячи з вiдбутого строку
позбавлення волi, з моменту вiдбуття бiльш мякого
покарання (основного i додаткового).
Якщо особа, яка вiдбула покарання, до закiнчення
строку погашення судимостi знову вчинить злочин,
перебiг строку, що погашау судимiсть, переривауться.
Строк погашення судимостi по першому злочину
обчислюуться заново пiсля фактичного вiдбуття пока-
рання (основного i додаткового) за останнiй злоя. У
цих випадках особа вважауться судимою за обидва
злочини до закiнчення строку погашення судимостi за
найбiльш тяжкий з них.
Якщо засуджений до позбавлення волi пiсля вiдбуття
ним покарання зразковою поведiнкою i чесним став-
ленням до працi довiв своу виправлення, то за клопо-
танням громадських органiзацiй або трудового ко-
лехтиву суд може зняти з нього судимiсть до скiнчення
зазначених у цiй статтi строкiв.
i iз змiнами, внесеними Указами вiд 12 грудня 1969 р., 23 бе-
резня 1977 р., 16 листопада 1982 р., 12 сiчня 1983 р. {Законами
вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. -1969. - №50. - Ст. 388; 1977. - №14. - Ст. 128; 1982.
- №48. - Ст. 774; 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни. - 1992..-№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Судимiсть - це правове становище особи, яке виникау у
звязку з постановлениям обвинувального вироку i призначен-
ням покарання або умовним засудженням, а також вiдстрочкою
виконання вироку i тягне певнi несприятливi для засудженого
псавовi наслiдки, що виходять за межi покарання.
2. Несприятливi наслiдки судимостi дiють лише протягом того
перiоду, на який засуджений визнауться судимим, i лише в
пуоецбачених законом випадках. Вони можуть мати як
кришнально-правовий, так i загально-правовий характер.
Кримiнально-правовi наслiдки настають у випадку вчинення
особою, яка мау судимiсть, нового злочину i полягають в такому:
р.) наявнiсть судимостi у, як правило, обтяжуючою
вiдповiдальнiсть обставиною (п.I ст.41); б) у передбачених за-
коном випадках судимiсть при вчиненнi однорiдного злочину
пеоетворюу основний (простий) його вид у квалiфiкований
(наприклад, ч.2 ст.155, 4.3 ст.168, ч.2 ст.206); в) судимiсть за
певнi види злочинiв служить пiдставою для визнання особи
особливо небезпечним рецидивiстом (ст.26); г) при призначеннi
особi як покарання позбавлення волi судимiсть враховууться при
визначеннi виду виправно-трудовоє колонiє, якщо в минулому
особа вiдбувала покарання у виглядi позбавлення волi(абз.6 ч.4
ст. 25); д) наявнiсть попередньоє судимостi може збiльшувати
мiнiмальну частину покарання, що пiдлягау обовязковому
вiдбуванню, при вирiшеннi питання про умовно-дострокове
зв.льнення i замiну покарання бiльш мяким (п.2 ч.5 ст.52, п.2
ч.5 ст.53) або взагалi бути пiдставою для незастосування цих
iнститутiв (п.5 ст.52).
Загальноправовi наслiдки судимостi можуть полягати,
наприклад, у тому, що вона у перешкодою для зайняття певними
видами професiйноє дiяльностi. Так, особа, яка мау судимiсть, не
може бути адвокатом (ч.2 ст. 2 Закону вiд 19 грудня 1992 р. "Про
адвокатуру" // Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №9.
- Ст.62), нотарiусом (ч.I ст.З Закону вiд 3 вересня 1993 р. "про
нотарiат" // Голос Украєни. - 1993. - 5 жовтня). Не можуть бути
прийнятi на службу до мiлiцiє особи, якi ранiше засуджувались за
вчинення злочину (ч.З ст. 17 Закону вiд 20 грудня 1990 в. "Про
мiцiю" // Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1991.- №4.-Ст.20).
3. Судимiсть виникау з дня набрання обвинувальним вироком
законноє сили i продовжууться до єє погашення або зняття у
встановленому законом порядку. Виникнення судимостi завжди
повязане з призначенням покарання, тому. вважаються не-
судимими особи, звiльненi вiд кримiнальноє вiдповiдальностi або
вiд покарання в порядку статей II, 48,50 чи 51, а також звiльненi
вiд покарання (одночасно з постановлениям обвинувального
виооку) в силу акта про амнiстiю. Не мають судимостi особи,
стосовно яких минув строк давностi виконання обвинувального
виооку у вiдповiдностi з ст.49, а також особи, якi звiльненi вiд
вiдбування покарання або вiдбули покарання за дiяння, ка-
ранiсть яких законом усунено (ст.54).
Судимiсть не у довiчною. Вона припиняуться шляхом пога-
шення або зняття судом чи актом амнiстiє або помилування
(див. пп.2 i 3 коментаря до ст.54).
4. У випадках, передбачених п.2 ст.55, погашення судимостi
вiдбувауться одночасно з вiдбуттям покарання. Особи, умовно-
достроково звiльненi з дисциплiнарного батальйону, вважаються
такими, що не мають судимостi, пiсля закiнчення строку
невiдбутоє частини покарання (ч.2 ст.74 Положення про
дисциплiнарний батальйон вiд 21 квiтня 1983 р.).
У бiльшостi випадкiв автоматичне погашення судимостi
настау за наявностi кiлькох встановлених у ст.55 умов: а) особа
вiдбула основне i додаткове покарання; 6) вiдбуте особою основне
покарання за своую тяжкiстю не перевищувало десяти рокiв
позбавлення волi; в) засуджений не був визнаний осооливо
небезпечним рецидивiстом; г) минув зазначений у ч.I ст.55 строк
погашення судимостi, диференцiйований в залежностi вiд виду i
строку покарання; д) до закiнчення строку погашення судимостi
засуджений не вчинив нового злочину.
Погашення судимостi випливау iз закону, нiякого документа
для засвiдчення цього факту не вимагауться.
У трьох випадках (при умовному засудженнi, умовному засуд-
женнi до позбавлення волi з обовязковим залученням засудже-
ного до працi i при вiдстрочцi виконання вироку) судимiсть
погашауться за наявностi двох умов: особа протягом вiдповiдно
iспитового строку, строку обовязкового залучення до працi або
строку вiдстрочки виконання вироку не вчинюу нового злочину
i при цьому умовне засудження не скасовууться iз вказаних у
ч.5 чи ч.б ст.45 пiдстав (п.З ст.55), засуджений умовно з
обовязковим залученням до працi не направляуться в мiсця
позбавлення волi з передбачених ч.5 ст.25 пiдстав (п.З ст. 55),
щодо засудженого до позбавлення волi з вiдстрочкою виконання
вироку останнiй не приводиться у виконання у передбаченому
чч.5 чи 6 ст. 46 порядку (п.У ст.55). Якщо при застосуваннi
статей 25\ 45 або 46 засудженому було призначено додаткове
покарання, причому в останньому випадку без вiдстрочки його
виконання, то у тих випадках, коли строк додатковогв покарання
перевищуу строк умовного засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням до працi, або iспитовий строк, або
тривалiсть вiдстрочки виконання вироку, рiчний строк погашен-
ня судимостi у таких осiб обчислюуться з дня вiдбуття ними
додаткового покарання.
Судимiсть особи, якiй на пiдставi ст.ЗО виправнi роботи
замiненi позбавленням волi, погашауться у вiдповiдностi з вимо-
гами п.4 ч.I ст.55 (абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 29 червня 1984 р. №5 "Про практику застосування
судами Украєни законодавства про повторнi злочини" // Бюле-
тень... - С.48).
Судимiсть за вироком, яким покарання призначено за
правилами ч.З ст. 42, мау розглядатися та враховуватись як одна
за всi злочини, що входять у сукупнiсть (див., наприклад: абз.2
п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 березня
1986 р. №3 "Про практику застосування судами Украєни зако-
нодавства у справах про порушення правил адмiнiстративного
нагляду" // Бюлетень... - С.146).
5. Зняття судимостi здiйснюуться ухвалою суду або актом
Президента в порядку амнiстiє чи помилування.
Судимiсть автоматично не погашауться у осiб, засуджених до
позбавлення волi на строк понад десять рокiв, якi вiдбули це
покарання, а також у особливо небезпечних рецидивiстiв,
оскiльки наявнiсть таких обставин свiдчить про пiдвищену
суспiльну небезпечнiсть злочинiв та осiб, якi єх вчинили.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
Стаття 54. Звiльненiм вiд вiдбування покарання
Звiльнення засудженого вiд вiдбування покарання, а
також помякшення призначеного покарання, крiм
звiльнення вiд покарання або помякшення покарання в
порядку амнiстiє та помилування, може застосову-
ватись тiльки судом у випадках 1 в порядку, зазначених
у законi.
Особа, засуджена за дiяння, каранiсть якого законом
усунена, пiдлягау звiльненню вiд призначеного судом
покарання.
Призначена засудженому мiра покарання, що
перевищуу санкцiю нововиданого закону, знижууться
до максимально? межi покарання, встановленого цим
законом.
(iз змiнами, внесеними Законом вiд 7 липня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Звiльнення вiд вiдбування покарання та помякшення
призначеного покарання застосовууться лише судом. Винятки
становлять звiльнення вiд покарання та помякшення покарання,
застосовуванi в порядку амнiстiє або помилування Президентом
Украєни, який у главою держави i главою виконавчоє влади. У
вiдповiдностi з Конституцiую Украєни саме Президент здiйснюу
помилування осiб, засуджених судами Украєни (п. 11 ст. 114), та
видау укази про амнiстiю (п. 11 ст. 114).
2. Амнiстiя - акт глави держави, що звiльняу повнiстю або
частково вiд вiдбування покарання осiб, засуджених за вчиненi
злочини, скорочуу єм строк покарання або замiнюу призначене
покарання бiльш мяким покаранням.
Як правило, акт про амнiстiю видауться в звязку з святкуван-
ням певноє знаменноє дати в життi держави i поширюуться на
невизначене коло осiб. Ознаки, за якими застосовууться або не
застосовууться амнiстiя, визначаються самим актом про амнiстiю
(див., наприклад: Указ Президента Украєни вiд 17 серпня 1992 р;
"Про амнiстiю з нагоди рiчницi проголошення незалежностi
Украєни" // Голос Украєни. - 1992. - 18 серпня).
В Указi Президента Украєни вiд 10 березня 1994 р. "Про
амнiстiю учасникiв вiйни в Афганiстанi та воунних конфлiктiв в
iнших зарубiжних краєнах" (Голос Украєни. - 1994. -23 березня)
спецiально оговорено, що особи, якi пiдпадають пiд дiю цього
Указу, вiд додаткових мiр покарання не звiльняються (ст. 12)
3. Помилування - акт глави держави, за яким певна особа
повнiстю або частково звiльняуться вiд покарання, або до неє
застосовууться бiльш мяке покарання, або ж з особи знiмауться
судимiсть. У вiдповiдностi з Положенням про порядок здiйснення
помилування осiб, засуджених судами Украєни (затверджене
Указом Президента Украєни вiд ЗI грудня 1991 р. // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №21. - Ст.293), помилування
засуджених здiйснюуться у виглядi замiни смертноє кари позбав-
ленням вот, повного або часткового звiльвення вед вщбувашгя як
основного, так i додаткового покарання, замши покарання або його
невiдбутоє частини бiлiш мяким покаранням, зняття судимостi (ст.2).
4. Кримiнальна справа не може бути порушена, а порушена
справа пiдлягау закриттю внаслiдок акта амнiстiє, який усувау
застосування покарання за вчинене дiяння, а також в звязку з
помилуванням окремих осiб (п.4 ч.I ст.б КПК). Однак закриття
справи не допускауться, якщо обвинувачений проти цього запе-
речуу (ч.4 ст.б КПК). В цьому разi провадження в справi
продовжууться звичайним порядком i у випадку визнання особи
винною у вчиненнi злочину суд постановляу обвинуваьний
вирок iз звiльненням засудженого вiд покарання.
5. Звiльнення вiд вiдбування покарання i помякшення призна-
ченого покарання здiйснюуться на пiдставах i в порядку, встанов-
лених законом: ч.З СТ.29, ст.45, ч.2 ст.46, статтями 46, 52,53 КК.
Суддя вправi винести постанову про звiльнення вiд вiдбування
покарання у виглядi позбавлення волi осiб, якi пiд час вiдбування
покарання захворiли на хронiчну душевну або iншу тяжку
хворобу, що перешкоджау вiдбуванню покарання (ст.408 КПК),
коли подальше єх тримання у мiсцях позбавлення волi загрожуу
єх життю або може викликати серйозне погiршення здоровя чи
iншi тяжкi наслiдки.
Сам по собi факт тяжкого захворювання не тягне обовязкового
звiльнення вiд вiдбування покарання. При вирiшеннi цього
питання щодо названих осiб, крiм тих, хто захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя мау виходити не тiльки з висновку
лiкарськоє комiсiє, а й враховувати тяжкiсть вчиненого злочину,
поведiнку засудженого пiд час вiдбування покарання, ставлення
до працi, ступiнь його виправлення, чи не ухилявся вiн вiд
призначеного лiкування, а також iншi обставини (п.З постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8
"Про практику застосування судами законодавства про
звiльнення вiд вiдбуття покарання засуджених, ящ. захворiли на
тяжку хворобу" // Бюлетень... - С.235).
Якщо на душевну чи iншу тяжку хворобу захворiв засуджений
до виправних робiт або штрафу, суддя у всiх випадках виносить
ухвалу про звiльнення його вiд дальшого вiдбування покарання
(ч.З ст.408 КПК).
Не звiльняються вiд вiдбування покарання, а направляються на
лiкування до психiатричних лiкарень мiсць увязнення особи з
тимчасовим психiчним розладом (п.32 Iнструкцiє про порядок
застосування примусового лiкування та iнших заходiв медичного
характеру щодо психiчно хворих, якi вчинили суспiльне небезпечнi
дiяння // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1967. - №4. - С.39).
6. Особа, засуджена за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
пiдлягау звiльненню вiд призначеного судом покарання. Цей рiзновид
звiльнення вiд подальшого вiдбування покарання не означау
реабiлiтацiє особи, яка була засуджена правомiрно за дiяння, яке було
кримiнальне караним на момент його вчинення. Особа, звiльнена вiд
вiдбування покарання за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
вважауться такою, що не мау судимостi (п.I ч. I ст.55 КК).
7. Призначена засудженому судом мiра покарання, що перевищуу
покарання, встановленого цим законом. Скажiмо, за ч.4 ст. 149 особа
була засуджена до позбавлення водi строком на пять рокiв з
конфiскацiую всього майна. З моменту введення в дiю Закону
вiд 7 липня 1992 р. "Про внесення доповнень i змiн до
Кримiнального кодексу Украєни, Кримiнально-процесуального ко-
дексу Украєнськоє РСР i Кодексу Украєнськоє РСР про
адмiнiстративнi правопорушення" (Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №39. - Ст.570) ч.I ст.149 охоплюу дiє, якi ранiше
були передбаченi, зокрема, ч.4 ст.149. Санкцiую ч.I ст.149 в
редакцiє Закону вiд 7 липня 1992 р. максимальною межею
покарання у позбавлення волi на строк три роки з конфiскацiую
майна. Отже, в розглядуваному випадку строк позбавлення волi мау
бути зменшений з пяти до трьох рокiв.
Стаття 55. Погашення судимостi
Такими, що не мають судимостi, визнаються:
1) особи, звiльненi вiд покарання в силу статей 4в i 50
цього Кодексу;
1 особи, якi звiльненi вiд вiдбування покарання або
вiдбули покарання за дiяння, каранiсть яких законом
усунена;
2) особи, якi вiдбули покарання в дисциплiнарному
батальйонi або достроково звiльненi з нього, а також
вiйськовослужбовцi, що вiдбули покарання у виглядi
тримання на гауптвахтi взамiн виправних робiт;
2 (виключено);
3) особи, умовно засудженi, якщо протягом iспитового
строку вони не вчинять нового злочину i якщо протягом
зазначеного строку умовне засудження щодо цих осiб не
буе скасовано з iнших пiдстав, передбачених законом;
У] особи, умовно засудженi до позбавлення волi з
обовязковим залученням до працi, якщо вони протягом
строку обовязкового залучення до працi не вчинять но-
вого злочину або не будуть направленi в мiсця позбав-
лення волi для вiдбування покарання за пiдставами,
передбаченими законом;
3) особи, засудженi до позбавлення волi з застосу-
ванням статтi 46 цього Кодексу, якщо вони протягом
строку вiдстрочки виконання вироку не вчинять нового
злочину 1 вiдносно них у встановленому порядку вирок
не буде виконано;
4) особи, засудженi до громадськоє догани, штрафу,
позбавлення права займати певнi посади чи займатися
певною дiяльнiстю або виправних робiт, якщо протягом
одного року з дня вiдбуття покарання вони не вчинять
нового злочину;
5) особи, засудженi до позбавлення волi на строк не
бiльше трьох рокiв, якщо вони протягом трьох рокiв з
дня вiдбуття покарання (основного i додаткового не
вчинять нового злочину;
6) особи, засудженi до позбавлення волi на с~рок
понад три роки, але не бiльше шести рокiв; якщо зони
протягом пяти рокiв з дня вiдбуття покарання (основно-
го i додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
понад шiсть рокiв, але не бiльше десяти рокiв; ялщо
вони протягом восьми рокiв з дня вiдбуття покарання
(основного 1 додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
бiльше десяти рокiв, I особливо небезпечнi
рецидивiсти, якщо вони протягом восьми рокiв з дня
вiдбуття покарання (основного i додаткового) не
вчинять нового злочину 1 якщо при цьому судом буде
встановлено, що засуджений виправився 1 немау пот-
реби вважати його таким, що мау судимiсть.
При обчисленнi строкiв погашення судимостi не вра-
ховууться додаткова мiра покарання у виглядi позбав-
лення батькiвських прав.
Якщо особа у встановленому законом порядку була
достроково звiльнена вiд покарання, то строк погашен-
ня судимостi обчислюуться, виходячи з фактично
вiдбутого покарання з моменту звiльнення вiд
вiдбування покарання (основного 1 додаткового). В
разi, якщо невiдбуту частину позбавлення волi
замiнено бiльш мяким покаранням, строки погашення
судимостi обчислюються, виходячи з вiдбутого строку
позбавлення волi, з моменту вiдбуття бiльш мякого
покарання (основного i додаткового).
Якщо особа, яка вiдбула покарання, до закiнчення
строку погашення судимостi знову вчинить злочин,
перебiг строку, що погашау судимiсть, переривауться.
Строк погашення судимостi по першому злочину
обчислюуться заново пiсля фактичного вiдбуття пока-
рання (основного i додаткового) за останнiй злоя. У
цих випадках особа вважауться судимою за обидва
злочини до закiнчення строку погашення судимостi за
найбiльш тяжкий з них.
Якщо засуджений до позбавлення волi пiсля вiдбуття
ним покарання зразковою поведiнкою i чесним став-
ленням до працi довiв своу виправлення, то за клопо-
танням громадських органiзацiй або трудового ко-
лехтиву суд може зняти з нього судимiсть до скiнчення
зазначених у цiй статтi строкiв.
i iз змiнами, внесеними Указами вiд 12 грудня 1969 р., 23 бе-
резня 1977 р., 16 листопада 1982 р., 12 сiчня 1983 р. {Законами
вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. -1969. - №50. - Ст. 388; 1977. - №14. - Ст. 128; 1982.
- №48. - Ст. 774; 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни. - 1992..-№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Судимiсть - це правове становище особи, яке виникау у
звязку з постановлениям обвинувального вироку i призначен-
ням покарання або умовним засудженням, а також вiдстрочкою
виконання вироку i тягне певнi несприятливi для засудженого
псавовi наслiдки, що виходять за межi покарання.
2. Несприятливi наслiдки судимостi дiють лише протягом того
перiоду, на який засуджений визнауться судимим, i лише в
пуоецбачених законом випадках. Вони можуть мати як
кришнально-правовий, так i загально-правовий характер.
Кримiнально-правовi наслiдки настають у випадку вчинення
особою, яка мау судимiсть, нового злочину i полягають в такому:
р.) наявнiсть судимостi у, як правило, обтяжуючою
вiдповiдальнiсть обставиною (п.I ст.41); б) у передбачених за-
коном випадках судимiсть при вчиненнi однорiдного злочину
пеоетворюу основний (простий) його вид у квалiфiкований
(наприклад, ч.2 ст.155, 4.3 ст.168, ч.2 ст.206); в) судимiсть за
певнi види злочинiв служить пiдставою для визнання особи
особливо небезпечним рецидивiстом (ст.26); г) при призначеннi
особi як покарання позбавлення волi судимiсть враховууться при
визначеннi виду виправно-трудовоє колонiє, якщо в минулому
особа вiдбувала покарання у виглядi позбавлення волi(абз.6 ч.4
ст. 25); д) наявнiсть попередньоє судимостi може збiльшувати
мiнiмальну частину покарання, що пiдлягау обовязковому
вiдбуванню, при вирiшеннi питання про умовно-дострокове
зв.льнення i замiну покарання бiльш мяким (п.2 ч.5 ст.52, п.2
ч.5 ст.53) або взагалi бути пiдставою для незастосування цих
iнститутiв (п.5 ст.52).
Загальноправовi наслiдки судимостi можуть полягати,
наприклад, у тому, що вона у перешкодою для зайняття певними
видами професiйноє дiяльностi. Так, особа, яка мау судимiсть, не
може бути адвокатом (ч.2 ст. 2 Закону вiд 19 грудня 1992 р. "Про
адвокатуру" // Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №9.
- Ст.62), нотарiусом (ч.I ст.З Закону вiд 3 вересня 1993 р. "про
нотарiат" // Голос Украєни. - 1993. - 5 жовтня). Не можуть бути
прийнятi на службу до мiлiцiє особи, якi ранiше засуджувались за
вчинення злочину (ч.З ст. 17 Закону вiд 20 грудня 1990 в. "Про
мiцiю" // Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1991.- №4.-Ст.20).
3. Судимiсть виникау з дня набрання обвинувальним вироком
законноє сили i продовжууться до єє погашення або зняття у
встановленому законом порядку. Виникнення судимостi завжди
повязане з призначенням покарання, тому. вважаються не-
судимими особи, звiльненi вiд кримiнальноє вiдповiдальностi або
вiд покарання в порядку статей II, 48,50 чи 51, а також звiльненi
вiд покарання (одночасно з постановлениям обвинувального
виооку) в силу акта про амнiстiю. Не мають судимостi особи,
стосовно яких минув строк давностi виконання обвинувального
виооку у вiдповiдностi з ст.49, а також особи, якi звiльненi вiд
вiдбування покарання або вiдбули покарання за дiяння, ка-
ранiсть яких законом усунено (ст.54).
Судимiсть не у довiчною. Вона припиняуться шляхом пога-
шення або зняття судом чи актом амнiстiє або помилування
(див. пп.2 i 3 коментаря до ст.54).
4. У випадках, передбачених п.2 ст.55, погашення судимостi
вiдбувауться одночасно з вiдбуттям покарання. Особи, умовно-
достроково звiльненi з дисциплiнарного батальйону, вважаються
такими, що не мають судимостi, пiсля закiнчення строку
невiдбутоє частини покарання (ч.2 ст.74 Положення про
дисциплiнарний батальйон вiд 21 квiтня 1983 р.).
У бiльшостi випадкiв автоматичне погашення судимостi
настау за наявностi кiлькох встановлених у ст.55 умов: а) особа
вiдбула основне i додаткове покарання; 6) вiдбуте особою основне
покарання за своую тяжкiстю не перевищувало десяти рокiв
позбавлення волi; в) засуджений не був визнаний осооливо
небезпечним рецидивiстом; г) минув зазначений у ч.I ст.55 строк
погашення судимостi, диференцiйований в залежностi вiд виду i
строку покарання; д) до закiнчення строку погашення судимостi
засуджений не вчинив нового злочину.
Погашення судимостi випливау iз закону, нiякого документа
для засвiдчення цього факту не вимагауться.
У трьох випадках (при умовному засудженнi, умовному засуд-
женнi до позбавлення волi з обовязковим залученням засудже-
ного до працi i при вiдстрочцi виконання вироку) судимiсть
погашауться за наявностi двох умов: особа протягом вiдповiдно
iспитового строку, строку обовязкового залучення до працi або
строку вiдстрочки виконання вироку не вчинюу нового злочину
i при цьому умовне засудження не скасовууться iз вказаних у
ч.5 чи ч.б ст.45 пiдстав (п.З ст.55), засуджений умовно з
обовязковим залученням до працi не направляуться в мiсця
позбавлення волi з передбачених ч.5 ст.25 пiдстав (п.З ст. 55),
щодо засудженого до позбавлення волi з вiдстрочкою виконання
вироку останнiй не приводиться у виконання у передбаченому
чч.5 чи 6 ст. 46 порядку (п.У ст.55). Якщо при застосуваннi
статей 25\ 45 або 46 засудженому було призначено додаткове
покарання, причому в останньому випадку без вiдстрочки його
виконання, то у тих випадках, коли строк додатковогв покарання
перевищуу строк умовного засудження до позбавлення волi з
обовязковим залученням до працi, або iспитовий строк, або
тривалiсть вiдстрочки виконання вироку, рiчний строк погашен-
ня судимостi у таких осiб обчислюуться з дня вiдбуття ними
додаткового покарання.
Судимiсть особи, якiй на пiдставi ст.ЗО виправнi роботи
замiненi позбавленням волi, погашауться у вiдповiдностi з вимо-
гами п.4 ч.I ст.55 (абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 29 червня 1984 р. №5 "Про практику застосування
судами Украєни законодавства про повторнi злочини" // Бюле-
тень... - С.48).
Судимiсть за вироком, яким покарання призначено за
правилами ч.З ст. 42, мау розглядатися та враховуватись як одна
за всi злочини, що входять у сукупнiсть (див., наприклад: абз.2
п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 березня
1986 р. №3 "Про практику застосування судами Украєни зако-
нодавства у справах про порушення правил адмiнiстративного
нагляду" // Бюлетень... - С.146).
5. Зняття судимостi здiйснюуться ухвалою суду або актом
Президента в порядку амнiстiє чи помилування.
Судимiсть автоматично не погашауться у осiб, засуджених до
позбавлення волi на строк понад десять рокiв, якi вiдбули це
покарання, а також у особливо небезпечних рецидивiстiв,
оскiльки наявнiсть таких обставин свiдчить про пiдвищену
суспiльну небезпечнiсть злочинiв та осiб, якi єх вчинили.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125