(Ст. 163 Кодекс доповнено Указом вiд 14 жовтня 1974 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1974. - №44. - Ст. 445).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховна Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50 ; Вiдомостi Верховна Ради Украєни.-
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Обуктом злочину у суспiльнi вiдносини з приводу суве-
ренних прав Украєни на i7 континентальний шельф, охорони i
рацiонального використання природних багатств континенталь-
ного шельфу i охорони вод над ними вiд забруднення, а також
забезпечення в районi споруд та установок на континентальному
шельфi безпеки морського судноплавства.
2. Континентальним шельфом Украєни у поверхня i надра
морського дна пiдводних районiв, що примикають до узбережжя або
до островiв Украєни, але таких, що знаходяться поза зоною
територiального моря, до глибини 200 м або за цiми межами, до
такого мiсця, де глибина покриваючих вод дозволяу розробку
природних богатств цих районiв. Поверхня i надра морського два
впадин, розмiщених у суцiльному масивi континентального шельфу
Украєни, незалежно вiд глибини , у частиною континентального
шельфу Украєни (див Указ Президiє Верховноє Ради СРСР вад
6 лютого 1968 р. "Про континентальний шельф Союзу РСР",
затверджений Законом СРСР вiд 26 червня )968 р. // Вiдомостi
Верховноє Ради СРСР. -1968. - №6. - Ст. 40; 1968. - №27. - Ст.232).
Порядок використання котинентального шельфу регламен-
тууться рядом нормативних актiв : постановою Верховноє Радi
СРСР вiд IЗ вересня 1969 р. "Про застосування Указу Презвдй
"єє">
т
рСР (Вiдомостi Верховноє Ради СРСР. - 1969. - №34. - Ст. 308);
остановами Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 11 сiчня 1974 р. №24 "Про
iятвеодження Положення про охорону континентального
Шельфу СРСР" (СП СССР. - 1974. - №3. - Ст.З) та вiд 18 липня
1969 р. №564 "Про порядок проведення робiт на континенталь-
ипму шельфi СРСР i охорони його природних багатств" (СП
ССР. - 1969. - №18. - Ст.IОЗ; 1981. - №2. - Ст.З).
3. Пiд природними багатствами континентального шельфу
розумiють мiнеральнi та iншi неживi ресурси поверхнi i надр
Орського дна (руди, мiнерали, нафта i т.п.), а також живi органiзми
сидячих видiв, тобто органiзми, якi в перiод свого розвитку
прикрiпленi до морського дна чи пiд ним або можуть пересуватись
тiльки по морському дну чи в його надрах. Перелiк цих видiв живих
органiзмiв затверджууться в установденому порядку i публiкууться
ддя загального вiдома. До них, зокрема, вiдносяться краби, мiдiє,
трепанги, кунумарiє, морськi зiрки, водоростi "свдячi" i т.п. (див.
постанову Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 25 жовтня 1974 р. №831 "Про
затвердження такс для обчислення розмiру стягнення за шкоду,
заподiяну ресурсам живих органiзмiв "сидячих" видiв, що станов-
лять природнi багатства континентального шельфу СРСР" (СП
СССР. - 1974. - №22. - Сi-.132).
4. З обуктивноє сторони порушення законодавства про
континентальний шельф може виражатись як в активних дiях,
так i в бездiяльностi.
Мiсце вчинення злочину - обовязкова ознака його складу -
певний район (дiлянка) континентального шельфу Украєни.
Злочин вважауться закiнченим з моменту дослiдження або роз-
робки природних багатств континентального шельфу без
вiдповiдного дозволу або реустрацiє робiт, спорудження будов i
установок або створення навколо них зон безпеки без дозволу, або
з моменту незабезпечення охорони споруд i установок на контине-
нтальному шельфi, незабезпечення постiйних засобiв попереджен-
ня про єх наявность i лiквiдацiю, або з моменту неприйняття заходiв
захисту живих ресурсiв вод вiд шкiдливих вiдходiв.
Вказанi у ч.I ст.IбЗ випадки неприйняття взонi безпеки заходiв
з захисту живих ресурсiв моря вiд шкiдливих вiдходiв вiдрiзняються
вiд дiй, передбачених ст.228\ мiсцем вчинення злочину.
5.3 субуктивноє сторони цей злочин залежно вiд характеру
посягання може бути вчинений з прямим умислом (наприклад,
незаконна розробка природних багатств шельфу) або з необе-
режностi (наприклад, невжиття заходiв по захисту живих
ресурсiв моря вiд шкiдливих вiдходiв в результатi недбалостi або
неналежного виконання особою своєх обовязкiв).
6. Субуктом злочину, передбаченого ч.I ст. 163 може бути
фiзична, осудна особа, громадянин Украєни i особа без грома-
дянства, яка досягла 16-рiчного вiку, як службова, так i приватна.
За 4,2 цiує статтi вiдповiдальностi пiдлягають тiльки iноземнi
громадяни, що проводять розвiдку, розробку природних багатств
континентального шельфу Украєни та iншi роботи в iнтересах
iноземних держав з порушенням правил охорони континенталь-
ного шельфу.
I
а
Глава VII
СЛУЖБОВI ЗЛОЧИНИ
злочину
Стаття 164. Поняття службового
службовоє особи
Службовим злочином визнауться порушення службо-
вою особою обовязкiв, зумовлених Тi службовим ста-
ном, що завдало Iстотно? шкоди державним чи гро-
мадським iнтересам або охоронюваним законом пра-
вам та Iнтересам окремих громадян, або iнтересам
субсктiв лiдпривмницькоє дiяльностi.
Пiд службовими особами у статтях цiує глави
розумiються особи, якi постiйно чи тимчасово
здiйснюють функцiє представникiв влади, а також зай-
мають постiйно чи тимчасово на пiдприумствах, в уста-
новах чи в органiзацiях незалежно вiд форми власностi
посади, повязанi з виконанням органiзацiйно-розпо-
рядчих або адмiнiстративно-господарських обов язкiв,
або виконують такi обовязки за спецiальним повнова-
ННОI
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Законом
вiд 28 сiчня 1994 р. //ВiдомостiВерховна Ради УРСР. -1983. -
№4. - Ст. 50; Голос Украєни. -1994. - ЗО березня).
1. До зазначених злочинiв вiднесенi тiльки такi види суспiльио
небезпечних дiянь, якi порушують функцiє державних або са-
моврядних органiв, пiдприумств, установ чи органiзацiй, неза-.
лежно вiд форм власностi в будь-яких галузях єхньоє дiяльшкдЬ
2.3 обуктивноє сторони для наявностi служ6ов<цЬ злочяну
необхiдно, щоб: а) мало мiсце порушення службовотЬ особою
обумовлених єє службовим становищем обовязкiв; б) в результап
таких дiй службовоє особи була заподiяна iстотна шкода де- -
ржавним чи громадським iнтересам, охоронюваним законом пр>-
вам i iнтересам громадян або iнтересам субуктiв пiдприумницисi
дiяльностi; в) мав мiсце причинний звязок мiж злочинне>-
дiянням службовоє особи та наслiдками, що настали.
Обовязки службовоє особи, обумовленi службовим становищем
можуть бутидосип> рiзноманiтними. Для того, щоб встановити, iгi
конкретно ооовязки по службi були порушенi службовою оссбм, ;
необхiдно звернутися до нормативних актiв, якi регулюють слу>- ;
бову дiяльнiсть тих чи iнших службових осiб i визначають єх првИ-
i обовязки. Так, основнi обовязки державних службовцiв та є
основнi права визначенi в ст.IО i II Закону вiд 16 грудня 1993 р.
"Про державну службу" (Голос Украєни. - 1994. - 5 сiчня).
3. Поняття "iстотна шкода" в даному випадку пер
а) заподiяння прямих матерiальних збиткiв державi, i
органiзацiє, окремим громадянам або субуктам :
дiяльностi; б) порушення охоронюваних законом полiтичних,
трудових, житлових, а також особистих прав i iнтересiв громадян
або заподiяння шкоди особистим благам потерпiлого; в) пiдрив
авторитету та престижу державного чи громадського апарату;
г) створення обстановки, яка ускладнюу здiйснення основних
функцiй дiяльностi державного чи громадського апарату. Для
визнання службового злочину достатньо встановити наявнiсть
хоча б однiує iз зазначених ознак.
Якщо службовий злочин, наприклад, зловживання владою або
службовим становищем, виявився в умисному знищеннi або
пошкодженнi колективного, державного або приватного майна
при наявностi ознак, що мiстяться у в ч.2 i 3 ст.89 або ч.2 ст. 145,
вчинене належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв.
Питання про те, чи слiд визнавати заподiяну службовим пра-
вопорушенням шкоду iстотною, вирiшууться в кожному окремо-
му випадку залежно вiд конкретних обставин справи, вини особи,
важливостi та обуму iнтересiв, розмiрiв майновоє шкоди.
У випадку, коли службова особа вiддау пiдпорядкованим по службi
працiвникам наказ або розпорядження, виконання яких призводить
до заподiяння iстотноє шкоди, вона пiдлягау вiдповiдальностi, за
наявностi необхiдних для цього ознак, за ст.165 або 166. При цьому
неслужбова особа, яка виконала такий наказ або розпорядження,
пiдлягау вiдповiдальностi за фактично вчинене нею дiяння, а при
наявностi зговору зi службовою особою несе вiдповiдальнiсть як
спiвучасник зазначеного злочину.
Не у злочином заподiяння шкоди особою, яка виконувала
обовязковий для неє наказ або розпорядження, за винятком
виконання явно незаконного або злочинного наказу чи розпо-
рядження.
4. При дослiдженнi причинного звязку мiж дiянням службовоє
особи та наведеними у ст. 164 наслiдками необхiдно встановити,
що порушення службових обовязкiв передувало настанню iстот-
ноє шкоди i що воно було необхiдною П умовою. При цьому слiд
мати на увазi, що вказанi наслiдки можуть настати виключно за
умов дiє або бездiяльностi службовоє особи, дiянь службовоє особи
та неслужбових осiб, а також в результатi дiяння службовоє особи
та стихiйних сил природи. В таких випадках з багатьох причин
i явищ слiд видiлити дiяння службовоє особи, а потiм встановити,
виходячи з конкретних обставин справи, що iстотна шкода
знаходиться в причинному звязку (разом з iншими причинами)
з дiями цiує особи.
5. Субуктом злочинiв, що розглядаються (крiм тих, що перед-
баченi статтями 169 та 170), може бути лише службова особа.
6. Службовими особами, згiдно з ч.2 ст.164, визнаються:
а) особи, якi здiйснюють функцiє представника влади. Пред-
ставник влади - це особа, яка постiйно або тимчасово пересувау
на службi в органах державноє влади i здiйснюу функцiє зазна-
" органiв. Така особа надiлена правом в межах своує компе-
тенцiє давати як для громадян, так i для установ вказiвки
правового характеру, що пiдлягають виконанню, застосовувати
примусовi заходи i щодо громадян, якi безпосередньо не
пiдпорядкованi єй по службi. До представникiв влади, зокрема
вiдносяться депутати Рад народних депутатiв, суддi, народнi
засiдателi, прокурори, слiдчi, оперативний склад служен безпеки
всi працiвники мiлiцiє, iнспектори державних iнспекцiй, а також
вiйськовi коменданти, начальники гарнiзонiв, вiйськовий пат-
руль, вартовi на посту та iншi вiйськовослужбовцi при виконаннi
ними обовязкiв по пiдтриманню громадського порядку, у тому
числi i вiйськовослужбовцi конвойноє служби та охорони мiсць
позбавлення волi;
б) особи, якi займають на пiдприумствах, установах чи
органiзацiях, незалежно вiд форм власностi, посади, повязанi з
виконанням органiзацiйно-розпорядчих або
адмiнiстративно-господарських обовязкiв. Це особи, якi
надiленi повноваженнями у вiдношеннi: органiзацiє виробничих
процесiв, дiяльностi пiдпорядкованих єм по службi людей; конт-
ролю за дiяльнiстю юридичних осiб та єх персоналу; розпорад-
ження матерiальними цiнностями; виконання консультативно-
дорадчих функцiй; в) особи, якi виконують органiзацiйно-роз-
порядчi або адмiнiстративно-господарськi обовязки в силу
спецiального повноваження або доручення (наприклад,
шофери, якi одночасно виконують обовязки експедитора).
7. Зайняття певноє посади аоо доручення тимчасово виконувати
службовi обовязки повинно бути оформлене наказом.
Органiзацiя (установа, пiдприумство), яка оформила особу на
посаду, повинна мати юридичний статус. Тому поняттям "служ-
бова особа" не охоплюуться виконання будь-яких функцiй гро-
мадянином, який перебувау у офiцiйно не оформленому
обуднаннi трудящих, наприклад, самодiяльна мисливська,
рибальська або туристична група.
8. Не вважаються службовими особами рядовi працiвники
(первинна структурна одиниця), якi за своую посадою викону-
ють суто виробничi i матерiально-технiчнi операцiє (наприклад,
шофер, сторож, охоронник, прибиральниця, посильний, друкар-
ка, технiчний секретар, кухар, провiдник вагонiв залiзницi).
До службових осiб не вiдносяться також адвокати, лiкарi,
учителi, педагоги, вихователi дитячих установ, оскiльки єх посади
повязанi з суто професiйною дiяльнiстю (надання юридичнiм
допомоги громадянам, лiкування хворих, навчання учнiв або
студентiв, виховання та догляд за дiтьми). Однак, якщо обум
прав i обовязкiв таких осiб свiдчить про те, що єх повноваження
мають органiзацiйно-розпорядчий характер (наприклад, лiкар
видау листок по тимчасовiй непрацездатностi або дау висновок з
приводу встановлення iнвалiдностi, викладач приймау iспити), то
вони виступають як службовi особи.
Не можуть вважатися службовими особами засудженi до поз-
бавлення волi незалежно вiд характеру виконуваноє ними роботи.
Стаття 165. Зловживання владою або служ-
бовим станом
Зловживання владою або службовим станом) тобто
умисне, з корисливих мотивiв або iншоє особисто?
.
заiнтересованостi, використання службовою особою
свого службового стану всупереч Iнтересам служби,
якщо воно завдало iстотноє шкоди державним чи гро-
мадським Iнтересам або охоронюваним законом пра-
вам та iнтересам окремих громадян,
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
Те саме дiяння, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки,
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
(iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
ВiдомостiВерховнси Ради УРСР. - 1983. -№4. -Ст. 50).
I. Зловживання владою або службовим становищем визнауться
злочином при наявностi трьох ознак в єх сукупностi:
а) використання службовою особою через дiю або бездiяльнiсть
свого службового становища всупереч iнтересам служби;
6) вчинення такого дiяння з корисливих мотивiв або iншоє
особистоє заiнтересованостi; в) заподiяння вказаними дiяннями
iстотноє шкоди державним чи громадським iнтересам, охороню-
ваним законом правам та iнтересам окремих громадян або iнте-
ресам субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi.
2. Зловживанням владою визнауться умисне використання
службовою особою, яка здiйснюу функцiє представника клади, свого
службового становища всупереч iнтересам служби. Аналогiчнi дiє,
вчиненi службовою особою, яка не у представником влади, охопл-
юються поняттям зловживання службовим становищем.
3. Службове зловживання передбачау наявнiсть взаумозвязку
мiж службовим становищем винного i його поведiнкою, яка
випахауться в незаконних дiях або бездiяльностi. При цьому
дiяння службовоє особи, як правило, повязанi безпосередньо iз
службовим становищем i повноваженнями особи. В цьому випад-
ку вони вчинюються в межах тих прав i фактичних можливостей,
якими надiлена службова особа саме в звязку з займаною
посадою, але за своєм змiстом суперечить iнтересам служби.
Службове зловживання буде i у випадку, коли дiяння службовоє
особи безпосередньо не були повязанi з використанням єє прямих
сл-жбових обовязкiв за мiсцем роботи, але нею використовувалася
впливовiсть свого службового становища або можливiсть давати
вказiвки пiдпорядкованим органiзацiям i контролювати єх.
4. Використання службового становища всупереч iнтересам
служби передбачау вчинення службовою осооою таких дiянь, якi
порушують службовi обовязки i суперечать iнтересам державноє
служби, iнтересам пiдприумства, установи чи органiзацiє. При
цьому поняття "iнтереси служби" не можна тлумачити вузь-
ковiдомчо. Воно повинно поуднуватись, а не протиставлятись
загальним iнтересам. Тому дiє, продиктованi, так би мовити,
турботою" про свою установу або пiдприумство i вчиненi на
шкоду iнтересам iнших органiзацiй або за рахунок загальнодер-
жавних iнтересiв, складають службове зловживання.
5. Для наявностi злочину, передбаченого ст. 165, необхiдно
встановити також, що внаслiдок допущеного службовою особою
зловживання владою або службовим становищем заподiяно iстот-
ну шкоду державним або громадським iнтересам, охоронюваним
законом правам i iнтересам окремих громадян або iнтересам
субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi (див.п.З коментаря до ст.1б4).
При цьому заподiяння такоє шкоди повинно бути причинно
повязане iз зловживанням владою або службовим становищем
(ДИВ.П.4 коментаря до ст.1б4).
6. З субуктивноє сторони зловживання владою або служ-
бовим становищем вчинюуться лише з прямим умислом. Служ-
бова особа усвiдомлюу, що вдаючися до зазначених вище дiй або
до бездiяльностi, вона використовуу своу службове становище
всупереч iнтересам служби, i бажау цього.
По вiдношенню до наслiдкiв - настання iстотноє шкоди дпє
державних або громадських iнтересiв або для охоронюваних
законом прав та iнтересiв окремих громадян або для iнтересiв .
субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi - психiчне ставлення служ-
бовоє особи може бути у формi як умислу, так i необережностi.
7. Корисливим мотивом у прагнення до незаконноє ма-
терiальноє вигоди (отримання майна або придбання права на
нього, звiльнення вiд особистих матерiальних витрат тощо)
Пiд iншою особистою заiнтересованiстю слiд розумiти як
низькi спонукання винного (помста, заздрiсть, каруризм), так i
бажання надати послугу родичу або iншiй слизькiй людинi з
використанням свого службового становища.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125