№4 "Про судову практику в справах про
згвалтування та iншi статевi злочини"// Бюлетень.,,- С.84; абз.4
п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. №12 "Про судову практику в справах про корисли i
злочини проти приватноє власностi" // Бюлетень...- С.IОО).
Стаття 101. Умисне тяжке тiлесне ушкодження
Умисне тяжке, тiлесне ушкодження, тобто, умисне
тiлесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподiяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого
органу або втрату його функцiй, душевну хворобу або
iнший розлад здоровя, поуднаний з стiйкою втратою
працездатностi не менше нiж на одну третину, або
переривання вагiтностi чи непоправне знiвечення
обличчя, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
восьми рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, вчинене спосо-
бом, що мав характер мучення або мордування, або
коли воно стался внаслiдок систематичних, хоч би й не
тяжких тiлесних ушкоджень, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, внаслiдок якого
сталася смерть потерпiлого, а так само вчинене
особливо небезпечним рецидивiстом, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
дванадцяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня 1962 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1962. -№37. -Ст. 461).
1. Стаття 101 передбачау вiдповiдальнiсть за злочини, спрямованi
на заподiяння шкода здоровю, єх обуктом у здоровя iншоє
лiодинн незалежно вiд його стану та аномалiй. Кримiнально-правова
охорона здоровя мау унiверсальний характер. Вона не залежить
вiд суспiльних ознак особи потерпiлого (вiк, громадянство, служ-
бове становище тощо). Кримiнальний закон однаково охороняу
здоровя як квiтучого юнака, так i здоровя безнадiйно хвороє
людини похилого вiку.
Заподiяння шкоди своуму власному здоровю утворюу склад
злочину лише в тих випадках, коли такi дiє у засобом вчинення
iншого злочину (наприклад, ухилення вiд вiйськовоє служби
шляхом членоушкодження - ст.243).
Кримiнально-правова охорона здоровя починауться з часу
народження людини i забезпечууться до самоє смертi.
Заподiяння шкоди здоровю не тягне кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо воно мало мiсце: 1) в станi необхiдноє
оборони, крайньоє необхiдностi чи при затриманнi злочинця
(ст. 15 i ст.iб); 2) при лiкуваннi за згодою пацiунта (шiвриклад,
ампутацiя ноги, резекцiя шлунка, пересадка нирки тощо).
2. Найбiльш поширеними злочинами проти здоровя у тiлеснi
ушкодження.
Тiлесним ушкодженням називауться протиправне i винне
заподiяння шкоди здоровю iншоє особи, яким порушено ана-
томiчну цiлiсть або фiзiологiчнi функцiє тканин чи органiв
потерпiлого при посяганнi на здоровя.
Особливiсть тiлесних ушкоджень в тому, що вони мають
зовнiшнi прояви заподiяноє здоровю шкоди - рани, переломи
кiсток, розриви шкiри i тканин, кровотечу - i ця шкода може бути
певно визначена.
Характер i тяжкiсть тiлесних ушкоджень визначауться
судово-медичною експертизою на пiдставi "Правил судово-
медичного визначення ступеня тяжкостi тiлесних ушкод-
жень", затверджених наказом мiнiстра охорони здоровя СРСР
вiд 1 Iгрудня 1978 р. (Бюллетень Министерства юстиции РСФСР.
- 1979. -№1-2). Згiдно з Правилами характер i ступiнь тяжкостi
тiлесних ушкоджень визначаються з використанням трьох
критерiєв: 1) патологiчного (головного), який позначауться
небезпечнiстю тiлесних ушкоджень для життя в момент єх за-
подiяння, а також характером i ступенем порушень цiлiсностi i
функцiй тканин чи органiв та тривалiстю впливу цих порушень
на стан здоровя; 2) економiчного додаткового), який визначау
ступiнь втрати працездатностi; 3) естетичного (додаткового),
який визначау знiвечення обличчя потерпiлого.
Згiдно з законом тяжкими тiлесними ушкодженнями визнають-
ся такi з них, якi були небезпечними для життя в момент єх
заподiяння або спричинили втрату будь-якого органа або втрату
його функцiй, душевну хворобу або iнший розлад здоровя,
поуднаний з стiйкою втратою працездатностi не менше нiж на
одну третину, або переривання вагiтностi чи непоправне
знiвечення ооличчя (ч.I ст. 101).
3. Небезпечними для життя визнаються такi ушкодження
життуво важливих органiв людини, якi самi по собi загрожують
життю потерпiлого в момент єх заподiяння чи при звичайному єх
перебiгу закiнчуються смертю. Можливе чи дiйсне вiдвернення
смертi в таких випадках не береться до уваги при оцiнцi небез-
печностi таких ушкоджень для життя.
До таких ушкоджень Правила вiдносять: а) проникаючi пора-
нення черепа, у тому числi i без ушкодження мозку; б) вiдкритi i
закритi переломи кiсток склепiння i основи черепа, за винятком
переломiв кiсток лицьового скелета та iзольованоє трiщини лише
зовнiшньоє пластинки склепiння черепа; в) удар головного мозку
тяжкого ступеня як зi здавлюванням, так i без здавлювання
головного мозку; удар головного мозку середньоє тяжкостi при
наявностi симптомiв ураження стовбурового вiддiлу. Пiд час
судово-медичноє оцiнки ступеня тяжкостi струсу i удару голо-
вного мозку слiд керуватися методичними рекомендацiями "До
трактування i експертноє оцiнки клiнiчного дiагнозу струсу i
удару головного мозку", затвердженими Мiнiстерством охорони
здоровя СРСР 21 листопада 1975 р.; г) епiдуруальний, субду-
ральний чи субарахноєдальний внутрiшньочерепний крововилив
за наявностi явищ, що загрожують життю; д) проникаючi пора-
нення хребта, у тому числi i без ушкодження спинного
мозку; е) переломи-вивихи i переломи тiл чи обох дуг шийних
хребцiв, а також однобiчнi переломи дуг 1 i 2 шийних хребцiв, у
тому числi i без порушення функцiй спинного мозку; ж) вивихи
шийних хребцiв; з) закритi ушкодження спинного мозку у
шийному вiддiлi; i) перелом чи перелом-вивих одного або кiлькох
грудних чи поперекових хребцiв з порушенням функцiє спинного
мозку або наявнiстю клiнiчне установленого шоку тяжкого сту-
пеня; к) закритi ушкодження грудних, поперекових i крижових
сегментiв спинного мозку, що супроводжувалися тяжким
спинальним шоком чи порушенням функцiє тазових органiв;
л) проникаючi поранення глотки, гортанi, трахеє, стравоходу;
м) закритi переломи хрящiв гортанi i трахеє з розривами слизовоє
оболонки, що супроводжуються шоком тяжкого ступеня або
розладом дихання чи iншими явищами, що загрожують життю;
н) поранення грудноє клiтки, проникаючi у плевральну
порожнину, порожнину перикарда чи в клiтковину середостiння,
у тому числi i без ушкодження внутрiшнiх органiв (виявлена пiд
час поранення грудноє клiтки пiдшкiрна емфiзема не може
розглядатися як ознака проникаючого ушкодження у тих випад-
ках, коли явища гемопневмотораксу вiдсутнi, емфiзема мау
обмежений характер i немау сумнiву в тому, що канал поранення
не проходив у плевральну порожнину); о) поранення живота,
проникаючi у порожнину очеревини, у тому 4ислi i без ушкод-
ження внутрiшнiх органiв; вiдкритi поранення органiв заочерев-
ного простору (нирок, наднирковоє та пiдшлунковоє залоз тощо);
проникаючi поранення сечового мiхура, верхнього i середнього
вiддiлiв прямоє кишки; п) закритi ушкодження грудноє чи оче-
ревинноє порожнини, порожнини тазу, а також органiв заоче-
ревинного простору за наявностi явищ, що загрожують життю;
р) вiдкритi переломи довгих трубчастих кiсток - плечовоє, стег-
новоє i великогомiлковоє (ступiнь тяжкостi вiдкритих переломiв
променевоє, лiктьовоє i малогомiлковоє кiсток, закритих переломiв
плечовоє, стегновоє i великогомiлковоє кiсток, а також вiдкритих
i закритих ушкоджень великих суглобiв - плечового, лiктьового,
променевозапястного, тазостегнового, колiнного чи
гомiлкостопного - встановлюуться залежно вiд викликаноє нимг
небезпеки для життя або за ознакою стiйкоє втрати працездат-
ностi); с) переломи кiсток тазу, якi супроводжуються шоком
тяжкого ступеня або ж масивною втратою кровi чи розривом
перетинчастоє частини уретри; т) ушкодження, що тягнуть за
собою шок тяжкого ступеня чи масивну втрату кровi, яка
викликала колапс; клiнiчно виражену жирову чи газову емболiю;
травматичний токсикоз з явищами гостроє нирковоє недостат-
ностi; у) ушкодження великоє кровоносноє судини; аорти, сонноє
(загальноє, внутрiшньоє, зовнiшньоє), пiдключичноє, пiдмязовоє,
плечовоє клубовоє, стегновоє, пiдколiнноє артерiй чи супроводжу-
ючих єх вен. Ушкодження iнших периферiйних судин (голови,
обличчя, шиє, передплiччя, кистi, гомiлки, стопи) квалiфiкууться
у кожному випадку залежно вiд викликаноiвими конкретноє
небезпеки для життя, наприклад, масивноє втрати кровi,
обуктивно встановленого шоку тяжкого ступеня; ф) термiчнi
опiки III-IУ ступеня з площею ураження, що перевищуу 15%
поверхнi тiла; опiки III ступеня - понад 20% поверхнi тiла; опiки
II ступеня - понад 30% поверхнi тiла, а також опiки меншi за
площею, що супроводжуються шоком тяжкого ступеня; опiки
дихальних шляхiв з явищами набряку i звуженням голосовоє
щiлини; х) опiки хiмiчними сполуками (концентрованими кисло-
тами, єдкими лугами, рiзними припiкаючими речовинами), якi
викликали, крiм мiсцевоє, загальнотоксичну дiю, що загрожуу
життю; ц) здавлювання органiв шиє та iншi види механiчноє
асфiксiє, що супроводжуються вираженим комплексом явищ, якi
загрожують життю (розлад мозкового кровообiгу, втрата
свiдомостi, амнезiя тощо), коли це пiдтверджено обуктивнимк
даними (п.7).
Тяжке тiлесне ушкодження буде небезпечним для життя при
наявностi хоча би однiує iз вказаних ознак.
4. Втратою будь-якого органу чи втратою органом його
функцiй слiд вважати: а) втрату мови, тобто втрату можливостi
висловлювати своє думки виразними звуками, зрозумiлими для
оточуючих; б) втрату руки, ноги, тобто вiдокремлення єх вiд
тулуба чи втрату ними функцiй (паралiч чи iнший стан, що
виводить з дiяльностi). Пiд анатомiчною втратою руки чи ноги
слiд розумiти як вiдокремлення вiд тулуба всiує руки чи нога, так
i ампутацiю на рiвнi нижче лiктьового чи колiнного суглобiв. Всi
iншi випадки мають розглядатися як втрата частини кiнцiвки i
оцiнюватися за ознакою стiйкоє втрати працездатностi; в) втрату
продуктивноє здатностi, яка полягау у втратi здатностi до зля-
гання або до заплiднення, зачаття i народження дiтей (п. 10).
Пiд втратою зору слiд розумiти повну стiйку слiпоту на оббу
очей або ж такий стан, коли у зниження зору до рахування
пальцiв на вiдстанi двох метрiв i менше (гострота зору 0,04 i
нижче). Втрата зору на одне око тягне за собою стiйку втрату
працездатностi понад одну третину i за цiую ознакою належить
до тяжких тiлесних ушкоджень (ушкодження слiпого ока, що
призвело до його видалення, оцiнюуться залежно вiд тривалостi
розладу здоровя) (п.8). Втрата одного ока, поуднана з його
вилученням, теж визнауться тяжким тiлесним ушкодженням за
ознакою непоправного знiвечення обличчя.
При повнiй втратi зору на одне око ушкодження буде тяжким
незалежно вiд того, чи ока зовсiм немау, чи воно у i мау здоровий
вигляд, рiвно як i вiд того, коли зiр було втрачено в момент
заподiяння тiлесного ушкодження чи вже при лiкуваннi.
Пiд втратою слуху слiд розумiти повну глухоту чи такий
необоротний стан, коли потерпiлий не чуу розмовноє мови на
вiдстанi 3-5 см вiд вушноє раковини (втрата слуху на одне вухо
тягне за собою стiйку втрату працездатностi менше однiує
третини i за цiую ознакою належить до середньоє тяжкостi
тiлесного ушкодження (п.9 Правил).
Втрата потерпiлим голосу, слуху, мови визнауться тяжким
тiлеснимушкодженням, якщо вiн не може спiлкуватися з iншими
людьми без допомогу технiчних чи спецiальних засобiв.
5. Заподiяння душевноє хвороби визнауться тяжким тiлесним
ушкодженням у всiх випадках, коли потерпiлий внаслiдок пося-
гання на його здоровя захворiв тимчасовою чи хронiчною ду-
шевною хворобою, коли таке посягання спричинило розлад його
психiчноє дiяльностi. Психiчне захворювання може статися
внаслiдок тяжкоє травми голови, мозку або перелому,- сильного
психiчного струсу
Всяка за характером i тяжкiстю душевна хвороба у ознакою
тяжкого тiлесного ушкодження. Не визнауться тяжким тiлесним
ушкодженням виникнення внаслiдок посягання нервовоє хвороби.
6. Ознакою тяжкого тiлесного ушкодження визнауться стiйка
втрата працездатиостi не менше нiж на одну третину
(не менше 33%). При цьому йдеться не про професiйну, а про
загальну працездатнiсть. Визначення групи iнвалiдностi
потерпiлому не впливау на ступiнь тяжкостi тiлесних ушкоджень.
Ступенi тяжкостi тiлесакх ушкоджень, що були заподiянi дiтям,
iнвалiдам, визначаються на загальних щдставах - за тими
Правилами - як у здорових та дорослих людей.
Втрата працездатностi вважауться стiйкою, якщо вона не може
бути поновлена, або якщо вона мохе бути поновлена лише
частково, або якщо для єє поновлення потрiбен тривалий строк.
7. Тiлесне ушкодження вважауться тяжким, яу.що воно за-
подiяло переривання вагiтностi. Строк вагiтностi при цьому
значення не мау. Не впливають на вiдповiдальнiсть, за таке
посягання на здоровя потерпiлоє єє стосунки з винним. Це може
бути дружина, знайома чи зовсiм незнайома жiнка.
Кримiнальна вiдповiдальнiсть за переривання вагiтностi настау
лише в тих випадках, коли воно спричинилося внаслiдок дiй
винного, а не патологiчних властивостей органiзму потерпiлоє.
Судово-медична експертиза в цих випадках здiйснюуться спiльно
з акушером-гiнекологом.
8. Тiлесне ушкодження визнауться тяжким, якщо воно за-
подiяло потерпiлому непоправш знiвечення обличчя.
Знiвеченим обличчя вважауться тодi, коли воно мау
неприумний, огидливий зовнiшнiй вигляд (наприклад,
вiдсутнiсть носа або губ).
Тяжкiсть шкоди при знiвеченнi обличчя обумовлено не тiльки
i не стiльки фiзичною шкодою, скiльки психiчною травмою,
оскiльки ця обставина принижуу потерпiлого, викликау у нього
тяжкi душевнi переживання, муки.
Знiвеченим при тiлесних ушкодженнях може бути лише
обличчя, а не iншi частини тiла, тобто тiльки передня частина
голови i верхня частина шиє.
Питання про те, знiвечено чи не знiвечено обличчя, вирiшують
органи слiдства i суд, бо це питання не медичне, а юридичне (етичне).
Непоправним вважауться таке знiвечення обличчя, яке не
може бути виправлено чи усунено звичайними методами
лiкування, або якщо воно зовсiм не може бути усунено. Якщо
для усунення знiвеченостi потрiбна пластична операцiя, то
знiвечення також визнауться непоправним.
Питання про те, чи у знiвечення обличчя певного потерпiлого
непоправним, визначау судово-медична експертиза (абз.I п.27
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р.
№1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя i
здоровя людини" // Бюлетень... - С.80).
9. Тiлесне ушкодження визнауться тяжким i квалiфiкууться за
ч.I ст.IОI при наявностi хоча б однiує iз вказаних у цiй нормi
ознак. Наявнiсть в скоуному винним кiлькох iз цих ознак на
квалiфiкацiю його дiй не впливау, але враховууться при визна-
ченнi мiри покарання.
10. Субективнастороназпочєiну, передбаченогоч.I ст.IОI,
характеризууться умисною формою вини, причому умисел може
бути прямим або непрямим.
II. Субуктом злочину у особа, якiй до вчинення злочину
виповнилось чотирнадцять рокiв.
12. Тяжке тiлесне ушкодження, заподiяне в станi сильного душев-
ного хвилювання, квалiфiкууться не за ч.I ст.IОI, а за ст.IОЗ, а
заподiяне при перевищеннi меж необхiдноє оборони, - за ст. 104.
iз. Тяжке тiлесне ушкодження визнауться вчиненим при обтя-
жуючих обставинах (ч.2 ст.IОI), якщо воно: 1) було вчинене
способом, що мау характер мучення або мордування, чи
2) сталося внаслiдок систематичних, хоч би й не тяжких тiлесних
ушкоджень.
Слiд мати на увазi, що тяжкi тiлеснi ушкодження самi по собi
заподiюють потерпiлому муки i страждання. Квалiфiкованим
тяжке тiлесне ушкодження визнауться в тих випадках, коли
винний спричиняу потерпiлому особливi мучення i спецiально
дiу таким чином, щоб заподiяти особливi мучення, заподiяти
нестерпний фiзичний бiль.
Мучення може бути спричинено тим, що потерпiлому не дають.
єжI, води, використовують вплив низькоє чи високоє температури,
а також застосуванням iнших засобiв, якими заподiюуться
надзвичайний фiзичний бiль чи фiзичнi страждання.
Згiдно з Правилами мордуванням називаються такi дiє, якi
повязанi з багаторазовим чи тривалим зайодiянням особливого
фiзичного болю (щипання, биття батогом чи нагайкою,
спричиненням численних, але невеликих ушкоджень тупими чи
гостроколючими предметами, вплив термiчних факторiв тощо).
Верховний Суд Украєни в справi М. зазначив, що мучення i
мордування це такi дiє, спецiальною метою яких було заподiяти
тяжкi тiлеснi ушкодження, поуднанi з особливо сильним болем
чи тяжкими фiзичними та моральними стражданнями
потерпiлого (див. Рад. право. - 1979. - №12. - С.66). Питання
про те, чи були певнi дiє мученням або мордуванням, вирiшуу не
судово-медична експертиза, а органи слiдства i суд.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
згвалтування та iншi статевi злочини"// Бюлетень.,,- С.84; абз.4
п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. №12 "Про судову практику в справах про корисли i
злочини проти приватноє власностi" // Бюлетень...- С.IОО).
Стаття 101. Умисне тяжке тiлесне ушкодження
Умисне тяжке, тiлесне ушкодження, тобто, умисне
тiлесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподiяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого
органу або втрату його функцiй, душевну хворобу або
iнший розлад здоровя, поуднаний з стiйкою втратою
працездатностi не менше нiж на одну третину, або
переривання вагiтностi чи непоправне знiвечення
обличчя, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
восьми рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, вчинене спосо-
бом, що мав характер мучення або мордування, або
коли воно стался внаслiдок систематичних, хоч би й не
тяжких тiлесних ушкоджень, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
Умисне тяжке тiлесне ушкодження, внаслiдок якого
сталася смерть потерпiлого, а так само вчинене
особливо небезпечним рецидивiстом, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
дванадцяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня 1962 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1962. -№37. -Ст. 461).
1. Стаття 101 передбачау вiдповiдальнiсть за злочини, спрямованi
на заподiяння шкода здоровю, єх обуктом у здоровя iншоє
лiодинн незалежно вiд його стану та аномалiй. Кримiнально-правова
охорона здоровя мау унiверсальний характер. Вона не залежить
вiд суспiльних ознак особи потерпiлого (вiк, громадянство, служ-
бове становище тощо). Кримiнальний закон однаково охороняу
здоровя як квiтучого юнака, так i здоровя безнадiйно хвороє
людини похилого вiку.
Заподiяння шкоди своуму власному здоровю утворюу склад
злочину лише в тих випадках, коли такi дiє у засобом вчинення
iншого злочину (наприклад, ухилення вiд вiйськовоє служби
шляхом членоушкодження - ст.243).
Кримiнально-правова охорона здоровя починауться з часу
народження людини i забезпечууться до самоє смертi.
Заподiяння шкоди здоровю не тягне кримiнальноє
вiдповiдальностi, якщо воно мало мiсце: 1) в станi необхiдноє
оборони, крайньоє необхiдностi чи при затриманнi злочинця
(ст. 15 i ст.iб); 2) при лiкуваннi за згодою пацiунта (шiвриклад,
ампутацiя ноги, резекцiя шлунка, пересадка нирки тощо).
2. Найбiльш поширеними злочинами проти здоровя у тiлеснi
ушкодження.
Тiлесним ушкодженням називауться протиправне i винне
заподiяння шкоди здоровю iншоє особи, яким порушено ана-
томiчну цiлiсть або фiзiологiчнi функцiє тканин чи органiв
потерпiлого при посяганнi на здоровя.
Особливiсть тiлесних ушкоджень в тому, що вони мають
зовнiшнi прояви заподiяноє здоровю шкоди - рани, переломи
кiсток, розриви шкiри i тканин, кровотечу - i ця шкода може бути
певно визначена.
Характер i тяжкiсть тiлесних ушкоджень визначауться
судово-медичною експертизою на пiдставi "Правил судово-
медичного визначення ступеня тяжкостi тiлесних ушкод-
жень", затверджених наказом мiнiстра охорони здоровя СРСР
вiд 1 Iгрудня 1978 р. (Бюллетень Министерства юстиции РСФСР.
- 1979. -№1-2). Згiдно з Правилами характер i ступiнь тяжкостi
тiлесних ушкоджень визначаються з використанням трьох
критерiєв: 1) патологiчного (головного), який позначауться
небезпечнiстю тiлесних ушкоджень для життя в момент єх за-
подiяння, а також характером i ступенем порушень цiлiсностi i
функцiй тканин чи органiв та тривалiстю впливу цих порушень
на стан здоровя; 2) економiчного додаткового), який визначау
ступiнь втрати працездатностi; 3) естетичного (додаткового),
який визначау знiвечення обличчя потерпiлого.
Згiдно з законом тяжкими тiлесними ушкодженнями визнають-
ся такi з них, якi були небезпечними для життя в момент єх
заподiяння або спричинили втрату будь-якого органа або втрату
його функцiй, душевну хворобу або iнший розлад здоровя,
поуднаний з стiйкою втратою працездатностi не менше нiж на
одну третину, або переривання вагiтностi чи непоправне
знiвечення ооличчя (ч.I ст. 101).
3. Небезпечними для життя визнаються такi ушкодження
життуво важливих органiв людини, якi самi по собi загрожують
життю потерпiлого в момент єх заподiяння чи при звичайному єх
перебiгу закiнчуються смертю. Можливе чи дiйсне вiдвернення
смертi в таких випадках не береться до уваги при оцiнцi небез-
печностi таких ушкоджень для життя.
До таких ушкоджень Правила вiдносять: а) проникаючi пора-
нення черепа, у тому числi i без ушкодження мозку; б) вiдкритi i
закритi переломи кiсток склепiння i основи черепа, за винятком
переломiв кiсток лицьового скелета та iзольованоє трiщини лише
зовнiшньоє пластинки склепiння черепа; в) удар головного мозку
тяжкого ступеня як зi здавлюванням, так i без здавлювання
головного мозку; удар головного мозку середньоє тяжкостi при
наявностi симптомiв ураження стовбурового вiддiлу. Пiд час
судово-медичноє оцiнки ступеня тяжкостi струсу i удару голо-
вного мозку слiд керуватися методичними рекомендацiями "До
трактування i експертноє оцiнки клiнiчного дiагнозу струсу i
удару головного мозку", затвердженими Мiнiстерством охорони
здоровя СРСР 21 листопада 1975 р.; г) епiдуруальний, субду-
ральний чи субарахноєдальний внутрiшньочерепний крововилив
за наявностi явищ, що загрожують життю; д) проникаючi пора-
нення хребта, у тому числi i без ушкодження спинного
мозку; е) переломи-вивихи i переломи тiл чи обох дуг шийних
хребцiв, а також однобiчнi переломи дуг 1 i 2 шийних хребцiв, у
тому числi i без порушення функцiй спинного мозку; ж) вивихи
шийних хребцiв; з) закритi ушкодження спинного мозку у
шийному вiддiлi; i) перелом чи перелом-вивих одного або кiлькох
грудних чи поперекових хребцiв з порушенням функцiє спинного
мозку або наявнiстю клiнiчне установленого шоку тяжкого сту-
пеня; к) закритi ушкодження грудних, поперекових i крижових
сегментiв спинного мозку, що супроводжувалися тяжким
спинальним шоком чи порушенням функцiє тазових органiв;
л) проникаючi поранення глотки, гортанi, трахеє, стравоходу;
м) закритi переломи хрящiв гортанi i трахеє з розривами слизовоє
оболонки, що супроводжуються шоком тяжкого ступеня або
розладом дихання чи iншими явищами, що загрожують життю;
н) поранення грудноє клiтки, проникаючi у плевральну
порожнину, порожнину перикарда чи в клiтковину середостiння,
у тому числi i без ушкодження внутрiшнiх органiв (виявлена пiд
час поранення грудноє клiтки пiдшкiрна емфiзема не може
розглядатися як ознака проникаючого ушкодження у тих випад-
ках, коли явища гемопневмотораксу вiдсутнi, емфiзема мау
обмежений характер i немау сумнiву в тому, що канал поранення
не проходив у плевральну порожнину); о) поранення живота,
проникаючi у порожнину очеревини, у тому 4ислi i без ушкод-
ження внутрiшнiх органiв; вiдкритi поранення органiв заочерев-
ного простору (нирок, наднирковоє та пiдшлунковоє залоз тощо);
проникаючi поранення сечового мiхура, верхнього i середнього
вiддiлiв прямоє кишки; п) закритi ушкодження грудноє чи оче-
ревинноє порожнини, порожнини тазу, а також органiв заоче-
ревинного простору за наявностi явищ, що загрожують життю;
р) вiдкритi переломи довгих трубчастих кiсток - плечовоє, стег-
новоє i великогомiлковоє (ступiнь тяжкостi вiдкритих переломiв
променевоє, лiктьовоє i малогомiлковоє кiсток, закритих переломiв
плечовоє, стегновоє i великогомiлковоє кiсток, а також вiдкритих
i закритих ушкоджень великих суглобiв - плечового, лiктьового,
променевозапястного, тазостегнового, колiнного чи
гомiлкостопного - встановлюуться залежно вiд викликаноє нимг
небезпеки для життя або за ознакою стiйкоє втрати працездат-
ностi); с) переломи кiсток тазу, якi супроводжуються шоком
тяжкого ступеня або ж масивною втратою кровi чи розривом
перетинчастоє частини уретри; т) ушкодження, що тягнуть за
собою шок тяжкого ступеня чи масивну втрату кровi, яка
викликала колапс; клiнiчно виражену жирову чи газову емболiю;
травматичний токсикоз з явищами гостроє нирковоє недостат-
ностi; у) ушкодження великоє кровоносноє судини; аорти, сонноє
(загальноє, внутрiшньоє, зовнiшньоє), пiдключичноє, пiдмязовоє,
плечовоє клубовоє, стегновоє, пiдколiнноє артерiй чи супроводжу-
ючих єх вен. Ушкодження iнших периферiйних судин (голови,
обличчя, шиє, передплiччя, кистi, гомiлки, стопи) квалiфiкууться
у кожному випадку залежно вiд викликаноiвими конкретноє
небезпеки для життя, наприклад, масивноє втрати кровi,
обуктивно встановленого шоку тяжкого ступеня; ф) термiчнi
опiки III-IУ ступеня з площею ураження, що перевищуу 15%
поверхнi тiла; опiки III ступеня - понад 20% поверхнi тiла; опiки
II ступеня - понад 30% поверхнi тiла, а також опiки меншi за
площею, що супроводжуються шоком тяжкого ступеня; опiки
дихальних шляхiв з явищами набряку i звуженням голосовоє
щiлини; х) опiки хiмiчними сполуками (концентрованими кисло-
тами, єдкими лугами, рiзними припiкаючими речовинами), якi
викликали, крiм мiсцевоє, загальнотоксичну дiю, що загрожуу
життю; ц) здавлювання органiв шиє та iншi види механiчноє
асфiксiє, що супроводжуються вираженим комплексом явищ, якi
загрожують життю (розлад мозкового кровообiгу, втрата
свiдомостi, амнезiя тощо), коли це пiдтверджено обуктивнимк
даними (п.7).
Тяжке тiлесне ушкодження буде небезпечним для життя при
наявностi хоча би однiує iз вказаних ознак.
4. Втратою будь-якого органу чи втратою органом його
функцiй слiд вважати: а) втрату мови, тобто втрату можливостi
висловлювати своє думки виразними звуками, зрозумiлими для
оточуючих; б) втрату руки, ноги, тобто вiдокремлення єх вiд
тулуба чи втрату ними функцiй (паралiч чи iнший стан, що
виводить з дiяльностi). Пiд анатомiчною втратою руки чи ноги
слiд розумiти як вiдокремлення вiд тулуба всiує руки чи нога, так
i ампутацiю на рiвнi нижче лiктьового чи колiнного суглобiв. Всi
iншi випадки мають розглядатися як втрата частини кiнцiвки i
оцiнюватися за ознакою стiйкоє втрати працездатностi; в) втрату
продуктивноє здатностi, яка полягау у втратi здатностi до зля-
гання або до заплiднення, зачаття i народження дiтей (п. 10).
Пiд втратою зору слiд розумiти повну стiйку слiпоту на оббу
очей або ж такий стан, коли у зниження зору до рахування
пальцiв на вiдстанi двох метрiв i менше (гострота зору 0,04 i
нижче). Втрата зору на одне око тягне за собою стiйку втрату
працездатностi понад одну третину i за цiую ознакою належить
до тяжких тiлесних ушкоджень (ушкодження слiпого ока, що
призвело до його видалення, оцiнюуться залежно вiд тривалостi
розладу здоровя) (п.8). Втрата одного ока, поуднана з його
вилученням, теж визнауться тяжким тiлесним ушкодженням за
ознакою непоправного знiвечення обличчя.
При повнiй втратi зору на одне око ушкодження буде тяжким
незалежно вiд того, чи ока зовсiм немау, чи воно у i мау здоровий
вигляд, рiвно як i вiд того, коли зiр було втрачено в момент
заподiяння тiлесного ушкодження чи вже при лiкуваннi.
Пiд втратою слуху слiд розумiти повну глухоту чи такий
необоротний стан, коли потерпiлий не чуу розмовноє мови на
вiдстанi 3-5 см вiд вушноє раковини (втрата слуху на одне вухо
тягне за собою стiйку втрату працездатностi менше однiує
третини i за цiую ознакою належить до середньоє тяжкостi
тiлесного ушкодження (п.9 Правил).
Втрата потерпiлим голосу, слуху, мови визнауться тяжким
тiлеснимушкодженням, якщо вiн не може спiлкуватися з iншими
людьми без допомогу технiчних чи спецiальних засобiв.
5. Заподiяння душевноє хвороби визнауться тяжким тiлесним
ушкодженням у всiх випадках, коли потерпiлий внаслiдок пося-
гання на його здоровя захворiв тимчасовою чи хронiчною ду-
шевною хворобою, коли таке посягання спричинило розлад його
психiчноє дiяльностi. Психiчне захворювання може статися
внаслiдок тяжкоє травми голови, мозку або перелому,- сильного
психiчного струсу
Всяка за характером i тяжкiстю душевна хвороба у ознакою
тяжкого тiлесного ушкодження. Не визнауться тяжким тiлесним
ушкодженням виникнення внаслiдок посягання нервовоє хвороби.
6. Ознакою тяжкого тiлесного ушкодження визнауться стiйка
втрата працездатиостi не менше нiж на одну третину
(не менше 33%). При цьому йдеться не про професiйну, а про
загальну працездатнiсть. Визначення групи iнвалiдностi
потерпiлому не впливау на ступiнь тяжкостi тiлесних ушкоджень.
Ступенi тяжкостi тiлесакх ушкоджень, що були заподiянi дiтям,
iнвалiдам, визначаються на загальних щдставах - за тими
Правилами - як у здорових та дорослих людей.
Втрата працездатностi вважауться стiйкою, якщо вона не може
бути поновлена, або якщо вона мохе бути поновлена лише
частково, або якщо для єє поновлення потрiбен тривалий строк.
7. Тiлесне ушкодження вважауться тяжким, яу.що воно за-
подiяло переривання вагiтностi. Строк вагiтностi при цьому
значення не мау. Не впливають на вiдповiдальнiсть, за таке
посягання на здоровя потерпiлоє єє стосунки з винним. Це може
бути дружина, знайома чи зовсiм незнайома жiнка.
Кримiнальна вiдповiдальнiсть за переривання вагiтностi настау
лише в тих випадках, коли воно спричинилося внаслiдок дiй
винного, а не патологiчних властивостей органiзму потерпiлоє.
Судово-медична експертиза в цих випадках здiйснюуться спiльно
з акушером-гiнекологом.
8. Тiлесне ушкодження визнауться тяжким, якщо воно за-
подiяло потерпiлому непоправш знiвечення обличчя.
Знiвеченим обличчя вважауться тодi, коли воно мау
неприумний, огидливий зовнiшнiй вигляд (наприклад,
вiдсутнiсть носа або губ).
Тяжкiсть шкоди при знiвеченнi обличчя обумовлено не тiльки
i не стiльки фiзичною шкодою, скiльки психiчною травмою,
оскiльки ця обставина принижуу потерпiлого, викликау у нього
тяжкi душевнi переживання, муки.
Знiвеченим при тiлесних ушкодженнях може бути лише
обличчя, а не iншi частини тiла, тобто тiльки передня частина
голови i верхня частина шиє.
Питання про те, знiвечено чи не знiвечено обличчя, вирiшують
органи слiдства i суд, бо це питання не медичне, а юридичне (етичне).
Непоправним вважауться таке знiвечення обличчя, яке не
може бути виправлено чи усунено звичайними методами
лiкування, або якщо воно зовсiм не може бути усунено. Якщо
для усунення знiвеченостi потрiбна пластична операцiя, то
знiвечення також визнауться непоправним.
Питання про те, чи у знiвечення обличчя певного потерпiлого
непоправним, визначау судово-медична експертиза (абз.I п.27
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р.
№1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя i
здоровя людини" // Бюлетень... - С.80).
9. Тiлесне ушкодження визнауться тяжким i квалiфiкууться за
ч.I ст.IОI при наявностi хоча б однiує iз вказаних у цiй нормi
ознак. Наявнiсть в скоуному винним кiлькох iз цих ознак на
квалiфiкацiю його дiй не впливау, але враховууться при визна-
ченнi мiри покарання.
10. Субективнастороназпочєiну, передбаченогоч.I ст.IОI,
характеризууться умисною формою вини, причому умисел може
бути прямим або непрямим.
II. Субуктом злочину у особа, якiй до вчинення злочину
виповнилось чотирнадцять рокiв.
12. Тяжке тiлесне ушкодження, заподiяне в станi сильного душев-
ного хвилювання, квалiфiкууться не за ч.I ст.IОI, а за ст.IОЗ, а
заподiяне при перевищеннi меж необхiдноє оборони, - за ст. 104.
iз. Тяжке тiлесне ушкодження визнауться вчиненим при обтя-
жуючих обставинах (ч.2 ст.IОI), якщо воно: 1) було вчинене
способом, що мау характер мучення або мордування, чи
2) сталося внаслiдок систематичних, хоч би й не тяжких тiлесних
ушкоджень.
Слiд мати на увазi, що тяжкi тiлеснi ушкодження самi по собi
заподiюють потерпiлому муки i страждання. Квалiфiкованим
тяжке тiлесне ушкодження визнауться в тих випадках, коли
винний спричиняу потерпiлому особливi мучення i спецiально
дiу таким чином, щоб заподiяти особливi мучення, заподiяти
нестерпний фiзичний бiль.
Мучення може бути спричинено тим, що потерпiлому не дають.
єжI, води, використовують вплив низькоє чи високоє температури,
а також застосуванням iнших засобiв, якими заподiюуться
надзвичайний фiзичний бiль чи фiзичнi страждання.
Згiдно з Правилами мордуванням називаються такi дiє, якi
повязанi з багаторазовим чи тривалим зайодiянням особливого
фiзичного болю (щипання, биття батогом чи нагайкою,
спричиненням численних, але невеликих ушкоджень тупими чи
гостроколючими предметами, вплив термiчних факторiв тощо).
Верховний Суд Украєни в справi М. зазначив, що мучення i
мордування це такi дiє, спецiальною метою яких було заподiяти
тяжкi тiлеснi ушкодження, поуднанi з особливо сильним болем
чи тяжкими фiзичними та моральними стражданнями
потерпiлого (див. Рад. право. - 1979. - №12. - С.66). Питання
про те, чи були певнi дiє мученням або мордуванням, вирiшуу не
судово-медична експертиза, а органи слiдства i суд.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125