Обставини, що були пiдставою до застосування смертноє кари,
повиннi зазначатись у вироку.
5. Смертна кара не може бути призначена, якщо минули строки
давностi притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi (ч.4
ст.48) або давностi виконання обвинувального вироку (ч.З ст. 49).
6. Особи, якi на час вчинення злочину не досягли
вiсiмнадцятирiчного вiку, не можуть бути засудженi до смертноє кари,
навiть якщо на момент винесення вироку вони стали повнолiтнiми.
Закон допускау застосування смертноє кари незалежно вiд
статi засудженоє особи. Але випадки призначення такоє мiри
покарання жiнкам у судовiй практицi трапляються дуже рiдко.
Наприклад, Києвським мiським судом була засуджена до смертноє
кари М., яка умисно вбила шляхом отрууння кiлькох чоловiк, в
тому числi пiдлiткiв-школярiв. Проте якщо жiнка пiд час вчине-
ння злочину оула в станi вагiтностi або перебувау в такому станi
на момент винесення чи виконання вироку, застосовувати до неє
смертну кару не можна.
7. Смертна кара полягау в розстрiлi засудженого на пiдставi
вироку, що набрав законноє сили. Iншi способи виконання смер-
тноє кари в законi не передбаченi.
Стаття 25. Позбавлення волi
Позбавлення волi встановлюуться на строк вiд трьох
мiсяцiв до десяти рокiв, а за особливо тяжкi злочини, за
злочини, що спричинили особливо тяжкi наслiдки, 1 для
особливо иебезлбчних рецидивiстiв у випадках, перед-
бачених цим Кодексом, - не бiльше пятнадцяти рокiв.
При замiнi в порядку помилування смертноє кари позбав-
ленням волi воно може бути призначено 1 на строк понад
пятнадцять рокiв, але не бiльше двадцяти рокiв.
При призначеннi покарання особi, яка не досягла до
вчинення злочину вiсiмнадцятирiчного вiку, строк поз-
бавлення волi не може перевищувати десяти рокiв.
Вiдбування покарання у виглядi позбавлення волi за
вироком суду призначауться у виправно-трудових ко-
лонiях-поселеннях, колонiях загального, посиленого, су-
ворого 1 особливого режимiв або в тюрмi, а також у вихов-
но-трудових колонiях загального i посиленого режимiв.
Вiдбування покарання у виправно-трудових колонiях
призначавться чоловiкам:
засуджуваним уперше до позбавлення волi за
злочини, вчиненi з необережностi, - в колонiях-посе-
леннях для осiб, що вчинили злочини з необережностi;
засуджуваним уперше до позбавлення волi на строк
не бiльше пяти рокiв за умиснi злочини, якi не с
тяжкими, а саме: розкрадання державного або ко-
лективного майна шляхом крадiжки без обтяжуючих
обставин (стаття 81 частина 1); розкрадання державно-
го або колективного майна шляхом шахрайства без
обтяжуючих обставин (стаття 83 частина 1); розкрадан-
ня державного або колективного майна шляхом
привласнення, розтрати або зловживання службовим
станом без обтяжуючих обставин (стаття 84 частина 1);
умисне знищення або пошкодження державного або ко-
лективного майна без обтяжуючих обставин (стаття 89
частина 1); умисне вбивство, вчинене в станi сильного
душевного хвилювання (стаття 95); вбивство при
перевищеннi меж необхiдноє оборони (стаття 97);
умисне середньоє тяжкостi тiлесне ушкодження (стаття
102); умисне тяжке або середньоє тяжкостi тiлесне уш-
кодження, заподiяне в станi сильного душевного
хвилювання (стаття 103); заподiяння тяжких тiлесних
ушкоджень при перевищеннi меж необхiдноє оборони
(стаття 104); умисне легке тiлесне ушкодження (стаття
106 частина 1); незаконне проведення аборту (стаття
109 частини 2 1 3); залишення в небезпецi (стаття 111
частина 2); неподання допомоги хворому особою
медичного персоналу (стаття 113); ухилення вiд сплати
алiментiв на утримання дiтей (стаття 114); наклеп (стат-
тя 125); крадiжка без обтяжуючих обставин (стаття 140
частина 1); шахрайство без обтяжуючих обставин (стат-
тя 143 частина 1); випуск недоброякiсноє промисловоє
продукцiє (стаття 147); фiктивне пiдприумництво (стат-
тя 148 частина 2); шахрайство з фiнансовими ресур-
сами (стаття 148 частина 1); незаконне збирання з ме-
тою використання або використання вiдомостей, що
становлять комерцiйну таумницю (стаття 1486); розго-
лошення комерцiйноє таумницi (стаття 148); порушен-
ня порядку випуску (емiсiє) цiнних паперiв (стаття 148Ї
частина 2); виготовлення спиртних напоєв 1 торгiвля
ними (стаття 149); пiдробка знакiв поштовоє оплати I
проєзних квиткiв (стаття 153); спекуляцiя без обтяжу-
ючих обставин (стаття 154 частина 1); обман покупцiв
(стаття 155 частина 2); обман замовникiв (стаття 155
частина 2); одержання незаконно? винагороди вiд гро-
мадян за виконання робiт, звязаних з обслуговуванням
населення (стаття 155 частина 2); порушення правил
торгiвлi (стаття 155 частини 1 1 2); штучне пiдвищення I
пiдтримання високих цiн на товари народного
споживання та послуги населенню (стаття 155); неза-
конна торговельна дiяльнiсть без обтяжуючих обставин
(стаття 155Ї частина 1); приховування банкрутства
(стаття 156); фiктивне банкрутство (стаття 156
частина 2); зговiр про фiксування цiн (стаття 155
частини 1 1 2); порушення ветеринарних правил (стаття
157); незаконна порубка лiсу (стаття 160); незаконне
полювання (стаття 161 частина 2); незаконне заняття
рибним, звiриним або Iншим водним добувним
промислом (стаття 162); незаконне видобування
корисних копалин без обтяжуючих обставин (стаття 162
частина 1); порушення законодавства про контине-
нтальний шельф Украєни (стаття 163); зловживання
владою або службовим станом без обтяжуючих
обставин (стаття 165 частина 1); перевищення влади
або службових повноважень без обтяжуючих обставин
(стаття 166 частина 1); провокацiя хабара (стаття 171);
службовий пiдлог (стаття 172); завiдомо неправдивий
донос (стаття 177); завiдомо неправдиве показання
(стаття 178); утаювання майна, що пiдлягау
конфiскацiє, або утаювання чи розтрата майна, на яке
накладено арешт або яке описано (стаття 182 частина
2) недонесення про злочин (стаття 187); ухилення
вiйськовозобовязаного вiд учбових або перевiрних
зборiв (стаття .192 частина 1); викрадення або пошкод-
ження документiв, штампiв, печаток без обтяжуючих
обставин (стаття 193 частина 1); купiвля) продаж або
Iнша сплатна передача чи одержання посвiдчення або
iншого офiцiйного документа без обтяжуючих обставин
(стаття 193 частина 1); пiдробка документiв, штампiв I
печаток, збут єх та використання пiдроблених доку-
ментiв (стаття 194 частини 1 1 2); доведения непов-
нолiтнього до стану спянiння (стаття 208); придбання
або збут майна, завiдомо здобутого злочинним шляхом
(стаття 213 частини 1, 21 3); порушення правил безпеки
на вибуховонебезпечних пiдприсмствах або у вибухово-
небезпечних цехах без обтяжуючих обставин (стаття
220 частина 1) - у колонiях-поселеннях для осiб, якi
вчинили умиснi злочини;
засуджуваним уперше до позбавлення волi за умиснi
злочини, що не е тяжкими, за винятком перелiчених в
абзацi 3 частини 4 цiвТ статтi, - у колонiях загального
режиму;
засуджуваним уперше до позбавлення волi за тяжкi
злочини - у колонiях посиленого режиму;
засуджуваним за особливо небезпечнi злочини проти
держави (статтi 56-60, 62, 63, 63) або тим, якi ранiше
вiдбували покарання у виглядi позбавлення волi, - у ко-
лонiях суворого режиму;
визнаним особливо небезпечними рецидивiстами - у
колонiях особливого режиму.
Засуджуваним до позбавлення волi жiнкам вiдбуваннi;
покарання у виправно-трудових колонiях призна-
чауться: визнаним особливо небезпечними
рецидивiстками, а також засуджуваним за особливо
небезпечнi злочини проти держави (статтi 56-60, 62,
63, 63) - у колонiях суворого режиму; засуджуваним
уперше до позбавлення волi за злочини, вчиненi з нео-
бережностi, - у колонiях-поселеннях для осiб, якi
вчинили злочини з необережностi; засуджуваним
уперше за умиснi злочини, перелiченi в абзацi З
частини 4 цiує статтi, - у колонiях-поселеннях для осiб,
якi вчинили умиснi злочини; Iншим засуджуваним до
позбавлення волi жiнкам - у колонiях загального режиму.
Вiдбування покарання у виховно-трудових колонiях
призначауться:
неповнолiтнiм чоловiчоє статi, засуджуваним уперше
до позбавлення волi, а також неповнолiтнiм жiночо?
статi-- у колонiях загального режиму;
неповнолiтнiм чоловiчоє статi, якi ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбавлення волi, - у колонiях
посиленого режиму.
Залежно вiд характеру 1 ступеня суспiльноє небезпеки
вчиненого злочину, особи винного та Iнших обставин
справи суд, Iз зазначенням мотивiв прийнятого
рiшення, може призначити вiдбування позбавлення
волi: засудженим уперше за злочини, вчиненi з необе-
режностi, а також за умиснi злочини, перелiченi в аб-
зацi 3 частини 4 цiс? статтi, - у виправно-трудових
колонiях загального режиму; Iншим засудженим до поз-
бавлення волi, але не визнаним особливо небез-
печними рецидивiстами - у виправно-трудових колонiях
будь-якого виду, крiм колонiй особливого режиму I
колонiй-поселень; засудженим неповнолiтнiм чо-
ловiчоє статi - у виховно-трудових колонiях загального
режиму замiсть колонiй посиленого режиму.
Позбавлення волi у виглядi увязнення в тюрмi на весь
строк покарання або частину його може бути призначено:
особливо небезпечним рецидивiстам;
особам, якi по досягненнi вiсiмнадцятирiчного вiку
вчинили особливо небезпечнi державнi злочини;
особам, якi по досягненнi вiсiмнадцятирiчного вiку
вчинили Iншi тяжкi злочини i засуджуються за них до
позбавлення волi на строк понад пять рокiв.
Змiна призначеного засудженому виду виправно-тру-
довоТ установи провадиться судом за пiдставами i в
порядку, якi встановленi законодавством Украєни.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 2.3 березня 1977 р.,
20 травня 1985 р. , 27 червня 1986 р. , 12 червня 1987 р.,
7 березня 1990 р., Законами вiд 25 червня 1991 р., 17 червня
1992 р., 7 липня 1992 р., 4 травня 1993 р., Тiлистопада 1993 р.,
28 сiчня 1994 р.//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1977. -
№14. - Ст. 128; 1985. - №23. - Ст. 543; 1986. - №27. - Ст. 539;
1987. - №25. - Ст. 454; 1990. - №12. - Ст. 194; Вiдомостi Вер-
ховно! Ради Украєни. -1991. -№40. -Ст. 527; 1992. -№35. -
Ст. 511; 1992. - №39. - Ст. 570; 1993. - №24. - Ст. 255; Го-
лос Украєни. - 1993. - 1 грудня; 1994. -ЗО березня).
1. Позбавлення волi - це вид основного покарання, що подягау
в примусовiй iзоляцiє засудженого на визначений строк в спецiально
призначених для цього виправно-трудових установах. Оскiльки
позбавлення волi - одне з найсуворiших покарань, воно поеднане з
iстотним обмеженням прав громадян - свободи пересування, вибору
роботи та роду дiяльностi, спiлкування з сiмую та iншими особами,
здiйснення деяких цивiльно-правових угод, участi у виборах тощо.
Це покарання призначауться за злочини пiдвищеноє суспiльноє
небезпечностi з урахуванням особи винного, iнших обставин
справи, коли покарання, не повязанi з позбавленням волi, недо-
статньо ефективнi. Засудженi займаються суспiльно корисною пра-
цею, з ними проводиться виховна робота, забезпечууться єх загаль-
ноосвiтну та професiйне навчання.
2. Позбавлення волi призначауться переважно за умиснi
злочини (розкрадання, посягання на життя та здоровя особи
тощо), але не виключауться застосування щ>ого виду покарання
за ряд злочинiв, що вчиняються з необережностi (наприклад,
необережне вбивство, порушення правил безпеки руху та експлу-
атацiє транспорту особами, якi керують транспортними засобами).
3. Позбавлення волi може бути призначене лише тодi, коли
його передбачено санкцiую статтi, що встановлюу
вiдповiдальнiсть за вчинений злочин. Не допускауться замiна
штрафу позбавленням волi i позбавлення волi штрафом (ч.4
ст. З 2). Замiна виправних робiт позбавленням волi можлива лише
у випадках, вказаних у ст. ЗО.
4. Якщо санкцiя норми закону, за якою квалiфiкуються дiє
винного, поряд з позбавленням волi передбачау бiльш мякi види
покарання, при постановленнi вироку суд мау обговорити питан-
ня про можливiсть застосування покарання, не повязаного з
позбавленням волi. У таких випадках позбавлення водi може
призначатися лише тодi, коди суд, виходячи з конкретних
ооставин справи i даних про особу винного, дiйде висновку про
неможливiсть застосування iншого виду покарання. При цьому
застосування позбавлення волi повинно бути мотивовано у
вироку (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
25 грудня 1981 р. №10 // Бюлетень... - С.34).
5. Позбавлення волi може призначатися самостiйно або в
поуднаннi з додатковими покараннями (конфiскацiую мабна,
позоавденням вiйськового чи спецiального звання тощо).
6. Верхня межа позбавлення волi встановлюуться законом за
двома критерiями:
1. Залежно вiд тяжкостi злочину; а) до 10 рокiв; 6) до 15кiв
за особливо тяжкi злочини i злочини, що спричинили особливо
тяжкi наслiдки. Маються на увазi злочиннi дiяння, описанi в
статтях, санкцiє яких передбачають позбавлення волi на строк
бiльше 10 рокiв або смертну кару;
2. Залежно вiд особи засудженого: а) до 10 рокiв - особам, якi не
у особливо неоезпечними рецидивiстами i не вчинили особливо
тяжких злочинiв або таких, що потягли особливо тяжкi наслiдки;
б) до 10 рокiв - особам, котрi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку,
незалежно вiд того, який злочин вони вчинили; в) до 15 рокiв -
особливо небезпечним рецидивiстам; г) при замiнi в порядку
оомялування смертноє кари позбавленням волi воно може бути
пркзаачене i на строк повад 15 рокiв, але не бiльше 20 рокiв.
7. Призначаючи покарання у виглядi позбавлення вош, суд не
може мрмищипш верхню межу санкцiє статтi, що передоачае
вiдповiдальнiсть за вчинений злочхн. Виняток з цього правила
становлять лише випадки призначення остаточного покарання
за сукупнiстю вирокiв вiдповiдно до ст.43, але й при цьому строк
позбавлення волi обмежений. Вiн не може перевищувати
максималвноi межi для даного виду покарання, тобто 15 рокiв за
особливо тяжкi злочини i такi, що спричянили особливо тяжкi
наслiдки, та 10 рокiв за iншi злочини.
8. Керуючись ст.44, суд може призначити позбавлення волi
нижче вiд найнижчоє межi, передбаченоє законом за даний
злочин, або перейти до iншого, бiльш мякого покарання. В
санкцiях деяких статей нижча межа позбавлення волi зовсiм не
встановлена. В таких випадках суд вiдповiдно до ч. I ст.25
призначау не менше 3 мiсяцiв позбавлення волi.
9. Кримiнальне законодавство Украєни не знау iнституту
невизначених вирокiв до позбавлення волi. Це покарання завжди
призначауться на певний строк.
10. Не може бути призначене покарання на строк понад
10 рокiв особi, якiй на момент вчинення злочину не виповнилося
вiсiмнадцяти рокiв, навiть коли стаття, що встановлюу
вiдповiдальнiсть за. це дiяння, мау бiльш сувору санкцiю i на
момент засудження винний досяг повнолiття.
I 1. Законодавством диференцiюються <инрмно-трудмiус-
танми, де вiдбувають покарання особи, засудженi до позоав-
дення волi. Зокрема, встановлено чотири види таких установ:
а) виправно-трудовi колонiє-поселення; 6) виправно-трудовi ко-
лонiє; в) виховно-трудовi колонiє; г) тюрми.
12. Колонiє-поселення подiляються залежно вiд субуктивного
ставлення винного за форми виня злочину, за який вiн засуд-
жууться до позбавлення волi, на два види: колонiє-поселення для
осiб, якi вчинили злочини з необережностi, i колонiє-поселення
для осiб, якi вчинили умиснi злочини.
У колонiях-поселеннях для осiб, якi вчинили злочини з нео-
бережностi, вiдбувають покарання чоловiки та жiнки, вперше
засудженi за цi злочини до позбавлення волi, незалежно вiд його
строку. У випадках засудження за сукупнiстю злочинiв,
вчинених умисно i з необережностi, суд мау право призначити
колонiю-поселення для осiб, що вчинили злочин з необережностi,
лише за умови, що за умисний злочин призначено покарання,
не повязане з позбавленням волi.
Особи, якi були засудженi за необережний злочин до виправних
робiт i яким вiдповiдно до ст.ЗО виправнi роботи замiнено поз-
бавленням волi, якщо вони ранiше до нього не засуджувались,
також направляються в колонiє-поселення для осiб, якi вчинили
злочин з необережностi.
13. Вiдбування покарання в колонiях-поселеннях для осiб, якi
вчинили умиснi злочини, суд може призначити лише за наявностi
таких умов: а) особа засуджууться до позбавлення волi вперше;
б) вона засуджууться до такого виду покарання не за будь-яке
дiяння, а лише за злочин, що не у тяжким i який названий у
вичерпному перелiку, наведеному в абзацi 3 ч.4 ст.25. (Законом
Украєни вiд 4 травня 1993 р. "Про змiну статтi 25 Кримiнального
кодексу Украєни", враховуючи новели кримiнального законодав-
ства, вiдносну ефективнiсть вiдбування покарання в колонiях-
поселеннях, перевантаженiсть виправно-трудових установ бiльш
суворого режиму тримання засуджених, цей перелiк було
розширено); в) чоловiки засуджуються до позбавлення водi на
строк не бiльше 5 рокiв (для засуджених за вчинення умисних
злочинiв жiнок такого обмеження законом не передбачено).
14. Вшєравно-трудовi колонiє для засуджених чоловiкiв
мають чотири види режимiв: а) загальний; б) посилений;
в) суворий; г) особливий.
Рiзниця мiж режимами полягау в ступенi обмежень, що встанов-
люються засудженим, а саме:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125