5. Щоб такий компромiс мiж поодинокими украєнськими класами можна було врештi заключити, сi поодинокi класи мусять перш за все сконсолiдуватись в серединi самих себе i зор?а-нiзуватись.я:
6. Оздоровлювання нашого громадського й полiтичного життя кожен клас повинен почати вiд себе. Не можно нарiкати на иншi украєнськi класи, що вони заводять безладдя, не можно оте чуже безладдя поборювати i не можно нiякого трiвкого компромiсу
з иншими класами заключити, коли не побороти перш за все свого власного внутрiшнього безладдя i своує власноє внутрiкласовоє анархiє. Боротьба з внутрiшнiм безладдям i внутрiшньою анархiую мусить бути першим завданням i нашого хлiборобського класу.
7. Що у нас з цього боку далеко <не все благополучно> - свiд-чить наша безсилiсть супроти державноє анархiє - прямий доказ нашоє незор?анiзованости i нашоє власноє анархiє внутрiшньоє. Наша неор?анiзованiсть та внутрiшня анархiя - се наслiдок нашоє д
отеперiшньоє полiтики. Знов же, аналiзуючи оту нашу дотеперiшню полiтику, як класу, ми бачимо, що нас обуднували досi тiльки завдання не?ативнi. Як цiлий клас, ми не хотiли соцiялiзацiє землi, знищення приватноє власности на землю i тiує страшноє ана
рхiє, яку цi гасла в нашу хлiборобську працю вносили.
I отих не?ативних результатiв ми добились. Дема?о?iчнi гасла соцiя-лiзацiє землi i знесення приватноє власности на землю вже викинутi з полiтичноє бiржи навiть найбiльше завзятими полiтичними спекулянтами. Та що ж далi? Не допустивши до того, чого ми
не хотiли, що ми робимо для осягнення того, чого ми хочемо? I чого ми, власне кажучи, хочемо? Якi нашi позитивнi цiлi? Як думаумо ми далi уладнати наше життя, щоб могти оту свою рiдну землю обробляти
i хлiб на нiй робити? Одно слово - яка наша позитивна творча полiтична лiнiя?
8. Тут мусiмо сконстантувати сумний факт, що однiує позитивноє полiтичноє лiнiє у нашому класу досi не було. Ми, як клас, чиплялись досi рiжних, не нами, як цiлим класом, створених полiтичних комбiнацiй, котрi б давали нам змогу оту нашу не?ативну цi
ль осягнути - всякi спроби соцiялiзацiє землi знищити. Але навiть i ся пасивна, на чужi сили розрахована полiтика, не була
у нас одноцiльна. В нiй можна розрiжнити три напрями, або инакше кажучи - орiунтацiє. Се були орiунтацiє на державнiсть ро-сiйську - стару або большевицьку, на державнiсть польську i на державнiсть украєнську.я:
Нiяких порозумiннiв во iмя удности тiує, чи иньшоє нацiона-лiстичноє секти тепер вже бути не може. На арену iсторiє виступау знов цiла дiйсна сорокамiлiонна украєнська нацiя i не сектанськi, не гуртковi, а загальнонацiональнi стають перед всiма єє чл
енами завдання.
9. Коли ми, хлiбороби, хочемо во iмя тих широких, державних загальнонацiональних завдань знищити анархiю на нашiй землi, то знищiм єє на сам перед у самiх себе. Перестаньмо взаєм-но ненавидiти себе i тiшитись нашою власною руєною во iмя
розуднуючих нас вузько-нацiоналiстичних iнтересiв росiйськоє, польськоє, чи украєнськоє шовiнiстичноє мiщанськоє iнтелi?ен-цiє. Бо руєна одного з нас сьогодня, потягне за собою руєну другого завтра.
Наш клас настiльки численно сильний, наша хлiборобська продукцiя та праця таке поважне мiсце в економiчнiм устрою Украєни займау, що доля нашоє землi в великiй мiрi залежатиме вiд того, в якiй спосiб наш клас зор?анiзууться i самоопредiлиться. Тому в
елика одвiчальнiсть спадау на нас, як за те, що тепер на Украєнi робиться, так i за те, що в нiй в будуччинi робитися буде. I коли ми хочемо нашi iсторичнi завдання супроти Батькiвщини нашоє виконати, i коли хочемо себе в тiй iсторичнiй заверюсi одст
ояти, то мусимо всi обуднатися коло одного, всiм нам зрозумiлого i всiм нам корисного гасла. Таке гасло се державний лад
i порядок на Украєнi, а здiйснити його можемо, коли до будови своує власноє Украєнськоє Держави приступимо громадою з таким самим завзяттям, але без тих помилок, якими предки нашi за Хмельниччини свою козацьку державу будували i коли вложимо тепер в
будову власноє держави таку саму енер?iю, яку нацiя наша в XVIII ст. для справи Росiйськоє Iмперiє, а ще давнiше в XVI ст. для справи Польськоє Рiчи посполитоє поклала. Бо тiльки власна Украєнська Держава на нашiй етно?рафiчнiй територiє дасть нам то
го обуднуючого духа, котрий нас всiх хлiборобiв бiльших i меньших, нас всiх дотеперiшних москвофiлiв, полонофiлiв i украєнофiлiв в один мiцний, твердий украєнський хлiборобський клас мiцно звяже. Бо тiльки во iмя власноє Украєн-ськоє Держави i спiль
ноє нацiонально-державноє культури зможем ми знайти спiльну мову з иншими украєнськими класами
i необхiдний для заведення трiвкого державного ладу компромiс з ними заключити.
10. Тi класи, з котрими до компромiсу прийти мусимо, се
в першiй мiрi украєнське промислове робiтництво, обуднане
в большевицькi, <совiтськi> ор?анiзацiє: се iнтелi?ентська бiльше, або меньше соцiялiстична демократiя, розбита на рiжнi полiтичнi партiє, котрi то тiльки мають спiльне, що всi вони республiкансь-кi; се украєнськi промислово-фiнансовi круги; се врешт
i представники нацiональних меньшостей по городах. Пiдставою до того компромiсу з нашого боку могли б бути на сьогоднiшнiй день такi пункти: незалежна Украєнська Держава, яка б, не передрiшаючи поки що остаточно єє форми правлiння: 1. ?арантувала нез
айманiсть особи; 2. дала нам взамiн за хлiб - товари i хлiборобськi машини; 3. забезпечила б нам право приватноє власности на землю, бо се право у конечна форма нашоє працi i продукцiє
i нiхто з нас анi землi удобряти не буде, анi деревця жадного не посадить, поки не матиме певних ?арантiй, що нова соцiялiзацiя землi i нова анархiя не повторяться; 4. котра б провела а?рарну реформу во iмя державного прiнцiпу i потреб хлiборобськоє
працi, а не во iмя грабiжа одних другими. Пiд цим ми розумiумо збiльшення iснуючого державного земельного фонду примусовим викупом земель по державнiй оцiнцi у всiх, хто здау своє землi дрiбним хлiборобам селянам в оренду i у всiх, хто сим хлiборобст
вом не займауться та конфiска ту землi у всiх, хто злочинно проти Держави Украєнськоє, виступау. Надiленi землею мусять бути малоземельнi, та безземельнi хлiбороби, а особливо тi, що не тiльки землю обробляють, а єє i обороняють, тобто в першiй мiрi
безземельнi i малоземельнi козаки. Що ж до решти земель, то всякi примусовi перемiни права власности i побiльшеня в потрiб-нiй мiрi дрiбного землеволодiння коштом великого, необхiдне для чисельного скрiплення нашого хлiборобського класу, робляться вi
дповiдно до мiсцевих умов по приговорам мiсцевих хлiборобських рад по закону, в основу котрого мау бути покладений прiнцiп, що про справи земельнi мають право рiшати тiльки тi, що самi землею володiють, єє самi обробляють i з працi хлiборобськоє живу
ть.
В полiтицi закордоннiй пiдставою компромiсу мiг би бути прiнцiп обуднання в Украєнськiй Державi всiх украєнських земель i мiлiтарний та економiчний союз з Росiую та Бiлорусiую на пiдставi взаємного забезпечення повноє державноє суверенности
i взаємного невтручання до внутрiшнiх справ.
Коли б сей компромiс рiжними правлячими тепер украєнськими групами був принятий, ми, обороняючи законними, а не революцiйними способами свою полiтичну iдеоло?iю, могли б приступити лояльно до спiльного з иншими украєнськими клясами державного будiвни
цтва. Позаяк на се на жаль мало надiє, то ми мусимо пiдождати, памятаючи, що земля се не золото, яке можна кожному правительству вивозити i не паперцi, котрi вiльно
кожному правительству друкувати. Вона однаково за нами останеться, а що той солiдний уряд, котрий в кiнцi кiнцiв прийде, потребуватиме вiд нас рекрута, податкiв i хлiба, то тiльки вiд нашоє зор?анiзованости буде залежати, чи ми дамо то все тому, кому
схочемо, чи кожному, хто тiльки се у нас забажау взяти. Вiд зор?анiзованости нашоє залежатиме також i переведення в життя вiдповiдаючих нашим потребам полiтичних постулятiв.
11. Ми думаум, що оцi нашi хлiборобськi полiтичнi постуляти зводяться до таких основних засад. Парламентаризм, опертий на однопалатнiй системi з загальним правом виборчим, як форма правлiння чужоє нам по духу i iнтересам буржуазноє демократiє, для хл
iборобського класу нашого i загалом для нашоє хлiборобськоє краєни не пiдходить. Вiн зводиться до того, що нацiую правлять рiжнi дема?о?и, котрi доходять до власти дорогою виборiв, опертих на деморалiзацiє виборцiв при помочi пiдкупленоє преси i таки
х же куплених виборчих а?iтаторiв. Оцей буржуазний парламентарiзм руйнуу навiть висококультурнi нацiє, а у нас вiн напевно довiв би до панування олi?архiв, найнятих чужими капiталами, та чужими державами. Другими словами, ми б повторили вдруге iсторi
ю нашоє козацькоє Руєни, пiд час котроє якийсь час так само Украєною правили рiжнi козацькi дема?о?и, за спиною котрих стояли Московська, або Польська держави. I як тодi народ наш скинув оту республiкансько-дема?о?iчну форму прав-лiння, так само скин
е єє i тепер, коли б навiть вона на якийсь час
у нас появитись змогла. Крiм того необхiдну для дальшого нормального громадського життя нашоє землi нацiональну консолiдацiю не може дати парламент, вибраний на пiдставi загального голосування виборцями, з котрих бiльшiсть активноє i позитивноє нацiо
нальноє свiдомости не мау. Отже крiм партiйноє ми
б мали в такому парламентi ще й дема?о?iчну боротьбу рiжних чужих нацiональних iдеоло?iй внутрi одноє i удиноє етно?рафiчно-однородноє маси. Тому ми думаумо, що для консолiдацiє нашоє здеморалiзованоє бюрократичною Росiую нацiє i для сотворення Держа
ви потрiбна сильна власть, яка б спочивала в руках одноє особи, що репрезентувала би iдею суверенности i незалежности украєнськоє нацiє, стояла би на чолi державноє оборони i через кабiнет мiнiстрiв на чолi державноє адмiнiстрацiє, i власть котроє бу
ла б обмежена двома законодавчими палатами, опертими на принцiпi не полiтичноє дема?о?iє, а на сталiм i незмiннiм прин-цiпi iнтересiв територiє i працi. Iнтереси територiє репрезентувала би палата нища - <Зєзд Рад> поодиноких земель, в котрому брали
б участь представники мiсцевих земельних Рад, по 3-4 од кожноє землi. Сi Ради вибiрались би в кожнiй землi на пiдставi загального, рiвного, безпосереднього, тайного i пропорцiонального виборчого права. А що поодинокi землi мусiли б бути меньшi чим н
ашi давнi ?убернiє, то така децентралiзацiя забезпечувала би од дема?о?iє, яка не може широко розвинутись там, де люди себе знають i де праця вибраних та єє наслiдки тут же на мiстi
у всiх перед очима.
Iнтереси працi репрезентувала б палата вища - <Трудова Рада Державна>, яка б була представництвом ор?анiзацiй пра-цьовникiв, отже перш за все професiональних спiлок - селянсько-хлiборобських, робiтничих, та кооперативних, i представництвом ор?анiзацi
й фахових, отже признаних Державою культiв, науки, штуки, освiти, юстiцiє, гi?iени i народнього здоровя, публiчних робiт, промислу, торговлi i фiнансiв. Тiльки отака форма державна, котра виростау з сучасного свiтового перевороту, може на нашу думку
дати Батькiвщинi нашiй трiвкий спокiй, мiцний державний порядок, а нацiє нашiй уднiсть, консолiдацiю i сильну нацiональну культуру.
12. Не вдаючись одначе в передчаснi подробицi полiтичноє програми, кiнчаумо тим, з чого почали: вiд нашого хлiборобського, економiчно i чисельно найсильнiшого на Украєнi класу, залежить в великiй мiрi наш будучий лад i порядок i залежить у всякому ра
зi, при всякiм державнiм ладу, наша власна доля i будучнiсть. Тому нижче пiдписанi, вважаючи, що настав вже час знищити нашу власну внутрикласову анархiю i перейти до позитивноє творчоє громадськоє працi, звертаються отсим до всiх украєнських хлiборо
бiв i громадян, почуваючих себе звязаними культурою i свiтоглядом з хлiборобським класом, до всiх украєнських хлiборобських, як професiйних, так полiтичних ор?анiзацiй - без огляду на єх дотеперiшнi полiтичнi, чи нацiональнi форми - з про-позiцiую об
уднатися всiм в один <Украєнський Союз Хлiборобiв Державникiв>, в якому кожна партiя, чи органiзацiя мала б повну автономiю при однiм обуднуючiм нас всiх гаслi: лад i порядок
в правовiй, сувереннiй, незалежнiй, нацiональнiй Украєнськiй Державi, збудованiй на пiдставi мiжкласового компромiсу на украєнськiй етно?рафiчнiй територiє.
Дорошенко Дмитро, б. Мiнiстр Закордонних справ Украєнськоє Держави; Липинський Вячеслав, член Головноє Управи Пар-тiє хлiборобiв-демократiв i б. Посол Украєнськоє Держави у Вiд-нi; Скоропис-Йолтуховський Олександер, колишнiй представник Союза Визвол
ення Украєни в Нiмеччинi, б. краувий комiсар i губер-нiяльний староста Холмщини й Пiдляшша; Шемет Сергiй - Голова Головноє Управи партiє хлiборобiв-демократiв.
До украєнських хлiборобiв. Вiдень, 1920




Передмова до третього видання
<Нацiоналiзм>, який вийшов першим виданням: в 1926 роцi, виступив з iдеологiую, яка рвала з цiлим свiтоглядом драгома-нiвського <демократизму> i соцiалiзму Маркса-Ленiна, просякнутого отрутою москвофiльства.я:
Основнi iдеє <Нацiоналiзму> були: передусiм антитези драгоманiвському <малоросiянству>. Трактуванню Украєни як про-вiнцiє Росiє, що претендувала лише на деякi <полегшi> культурного i соцiального характеру, <Нацiоналiзм> противоставляв iдею полiтичноє
нацiє: нацiє,
iдеалом i метою якоє був полiтичний державницький сепаратизм, повний розрив з усякою Росiую, а культурно - повне протиставлення цiлому духовному комплексовi Московщини; пiд оглядом соцiальним - негацiя соцiалiзму. Це була повна антитеза <гермафродитс
ькому> свiтоглядовi тодiшнього демо-соцiалiстичного украєнського провiдництва.
На питання <ЩО?> <Нацiоналiзм> вiд-повiдав: незалежнiсть i повний сепаратизм, пiдкреслення останнього в антиципацiє майбутнiх гасел <федерацiє>, <самостiйностi>, але: в рамках <общего отечества> Росiє. На питання <Як здобувати свою мету?> <Нацiоналiз
м> вiдповiдав: боротьбою, нацiональною революцiую проти Московщини; не шляхом <порозумiння> чи <еволюцiє>.
Цi тези були цiлковитою антитезою драгоманiвства i соцiалiз-му, бо iдеологiя Драгоманова уймалася, ним же самим, в його <гiмнi>: <Гей, украєнець просить не много:> Iдея <Нацiоналiзму> замiсть <немного> - ставляла <все!> Замiсть <просить> - жа-дау i з
добувау. Також дальшу драгоманiвську мудрiсть (з того ж гiмну): постулат <любови> <ко всiм словянам>, а в першу мiру до москалiв, як до <старшого брата>, що мав вести iнших, <Нацiоналiзм> вiдкидав як наєвне i шкiдливе капiтулянство. За питанням <ЩО?>
, <Яка мета нацiє?>, i за питанням <ЯК осягти єє?>, на трету питання - <ХТО мау це довершити?> - <Нацiоналiзм> вiдповiв: людина нового духу. Якого? Духа протилежного западницькому духовi речникiв украєнськоє iнтелiгенцiє ХХ-го вiку
з <рабським мозком> i <рабським серцем> (слова I. Франка): протиставив <Нацiоналiзм> безкомпромiсовий войовничий дух, примат його сили над силою матерiє: Крiм того, в окремiм роздiлi <Нацiоналiзму> протиставлено увнуховському <реалiзмовi> ту мiстику,
без якоє всяка полiтика мертва; мiстику, яка
у джерелом життя нацiє та єє сили.я:
Виносячи свою iдеологiю нацiоналiзму проти банкрутуючих iдей нашоє епохи, проти <модерноє демократiє> (приязноє i до СССР i до комунiзму), проти комунiзму i соцiалiзму, проти надна-цiонального iнтернацiоналiзму, <Нацiоналiзм>, проти єх <розуму без вi
ри основ>, видвигнув вiру; проти єх духа iдеалiзму, вигiдницт-ва i матерiального <щастя> - iдеалiзм, проти духа крутiйства
i <мирноє еволюцiє> - прапор боротьби. Цей прапор мусiв дiстатися до моделей нового духа; не до людей вмираючоє псевдоелiти:; не до рук безiдейних полатайкiв i матерiалiстiв, а до людей новоє елiти, людей з основними прикметами нового лицарства: з му
дрiстю, шляхетнiстю, вiдвагою. Такою була теза <Нацiоналiзму>.я:
ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Наш час у часом сумерку божкiв, до яких молився XIX вiк. Катастрофа 1914 р. не даремно перелетiла через нашi голови: всi <незрушимi> засади i <вiчнi> закони суспiльноє еволюцiє розсипалися в порох, отвираючи безконечнi перспективи перед люд-ською вол
ею.
Лише один закон вийшов неткнутим з катастрофи. Це - закон боротьби, яку Гераклiт називав початком усiх речей, закон вiчного суперництва нацiй, який пануу над свiтом тепер так само, як панував у початках iсторiє народiв i держав.я:
В цiй книзi хочу усталити поняття украєнського нацiоналiзму, так як я його розумiю. А розумiю його не як ту чи iншу програму, не як вiдповiдь на завдання нинiшнього дня: - лише як свiто-гляд. Як певний свiтогляд протиставляю своу поняття нацiоналiзму
дотеперешньому нашому нацiоналiзмовi XIX вiку, нацiоналiзмовi упадку або провансальству. До цього типу його провансальства я зараховую: дивну мiшанину з кирило-мефодiєвства
й драгоманiвщини, легалiстичного украєнофiльства й народництва з єх крайнiми течiями, марксизму й комунiзму з одного боку, <есерiвства> i радикалiзму - з iншого, нарештi - з правих iдеологiй, починаючи вiд Кулiша i кiнчаючи неомонархiзмом.я:
Ч. 2. ЧИННИЙ НАЦIОНАЛIЗМ
II
Воля як закон життя.- ЄЄ форми. - Воля влади. - Воля вiдумного моменту. - Двi першi вимоги волевого нацiоналiзму
На цiй волi (не на розумi), на догмi, аксiомi (не на доведенiй правдi), на самостiйнiм, не на деривативнiм постулятi, на бездоказовiм поривi, мусить бути збудована наша нацiональна iдея, коли ми хочемо утриматися на поверхнi жорстокого життя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151