д.
Така була наша стара, призабута в гарячцi останнiх лiт. Коли почали лунати першi голоснi оклики за незалежнiстю, почавши вiд Ukraina Irredenta Бачинського i <Самостiйноє Украєни> РУП, украєнськi народники старших категорiй ставились до си
х окликiв з великим скептицизмом, побоюючись, що з сього самостiйницького яйця вилупиться шовiнiстична реакцiя i всякi нацiоналiстичнi авантюри. I се правда, що нацiоналi-стична виключнiсть i назадництво з самого початку стали примiшуватись до сих га
сел (пригадати виступи групи НУП, що вийшла з РУП, i рiзнi нацiоналiстичнi брошури, якi стали появлятись, особливо перед вiйною).
Але подiє гнали воду самостiйникам. Свiтова вiйна з єє нечуваним лукавством i цинiзмом в нацiональнiй справi: з кличами самостiйностi для поневолених народiв i лютою кампанiую на знищення украєнства на практицi дуже скрiпила самостiйницькi течiє, а р
еволюцiя поскидала маски з рiзних псевдофедералiстiв (особливо росiйських с.-р.) i теж непомалу причинилась до сього. Федералiзм дiйсно став кепською забавкою. Антанта домагалась вiд Украєни, щоб вона, як частина Росiє, хоч би й федеральноє, прийняла
на себе обовязки старого росiйського режиму, продовжувала вiйну i т. iн. Недобитки староє Росiє, програвши справу
в старiй формi, стали перешиватись на федералiстiв i дискредитувати сю iдею своєми централiстичними змаганнями, котрi продовжували i пiд сею новою маркою. Нарештi Совiтська Росiя, вивiсивши прапор <Федеративноє Совiтськоє Республiки>, пiд сим гаслом
почала господарювати на Украєнi - памятаумо, яке було се господарство пiд час єє першого наступу. Справа суверенностi украєнського народу i незайманостi його волi стала гарячою, дражливою i вилилась в домагання повноє самостiйностi i незалежностi Ук
раєни, винесене насамперед вiйськовими кругами,
а далi прийняте цiлим, чи майже цiлим, нацiонально свiдомим украєнським громадянством.
Чи було се домагання, се гасло неминуче? Нi! На мiй погляд, воно лежало бiльш в психологiє вiдпору всiм, хто хотiв накидати свою волю украєнському народовi. Тому ставило величезну крапку над i, бiльшу, нiж треба було сiй буквi; хапалось найбiльшого к
алiбру, щоб нарештi не лишити мiсця нiяким неясностям i недоговореностям. Те, що в дiйсностi хотiлось i дiйсно треба було захистити: сувереннiсть украєнського народу, незайманiсть його нацiональних, економiчних i полiтичних iнтересiв, се, розумiуться
, можна було забезпечити i в федеральнiй формi, якби обставини були нормальнi, якби час не був такий пожарний. Але вiн був такий, i не самi тiльки Украєнцi, а й iншi народи бувшоє Росiє хапались сеє елементарноє формули: <самостiйнiсть i незалежнiсть
>, щоб вiдмежуватись, вiдцуратись вiд усяких претензiй староє Московщини, в яких би формах вона не вiдроджувалась.
Всiм учасникам памятне, з якою нерiшучiстю, з якими ваганнями соцiалiстичнi украєнськi партiє прийняли се гасло <Незалежноє Украєни>. Єх побоювання сповнилися в повнiй мiрi. Дiйсно, се гасло було пiдхоплено гiршими елементами украєнськоє людностi: е
лементами бандитськими, контрреволюцiйними, реакцiйними, що завязували <гайдамацькi> загони i займались громленням Жидiв, рiзними спецiалiстами, формуванням вiйсь-кових вiддiлiв, всякими отаманами,- головними, великими
й малими, i всею тою декласованою воунною верствою, що витворилась з розкладу росiйських армiй i повторюу на нашiй землi сумну iсторiю нiмецькоє Тридцятилiтньоє вiйни. Гасло <Самостiйноє Украєни> стало гаслом боротьби не тiльки проти
Совiтськоє Росiє, але в значнiй мiрi й проти соцiалiзму, навiть скiль-ки-небудь послiдовного демократизму. Воно перемiнювалось в гасла <Украєни для Украєнцiв> i всякi iншi нацiоналiстичнi й шо-вiнiстичнi оклики.
Але се одна сторона справи. т й друга.
Гасло украєнськоє незалежностi пiшло в широкi народнi трудовi маси. I тут з ним нерозривно переплелись здоровi iдеє суверенностi трудового украєнського народу, недотиканостi його прав, гасло боротьби проти всякоє експлуатацiє Украєни для яких-небудь
завдань, для неє стороннiх; проти трактування Украєни як колонiє, а украєнського народу як дешевого гарматного мяса чи дешевого матерiалу для експериментiв.
Гасло незалежностi за сi роки облилось кровю чесних i добрих синiв украєнського народу, що складали своє голови за свободу й добро його трудових мас, єх суверенне право, свободу й незайманiсть єх полiтичного, соцiального й культурного розвитку.
А кров не вода i не забувауться легко.
Пiсля трьохлiтньоє кривавоє боротьби пiд гаслами Незалежноє Украєни i Федеративноє Совiтськоє Росiє добро i зло, грiхи
i заслуги сих гасел так збились, так переплутались, так перемiшались, що треба бути дуже обережним в розбираннi сього добра
i зла, щоб не ввiйти в конфлiкт з тим, що мау право на всяке наше поважання й признання i являуться силою будучого, з якою зачi-патись шкiдливо i небезпечно. Таке у i по украєнськiй, i по ро-сiйськiй сторонi.
Ми вiдкидаумо боротьбу з Совiтською Росiую, з комунiстами-бiльшовиками, явну i тайну: тактику оружних повстань i полiтику зривання зсередини. Ми навчились шанувати в бiльшовиках провiдникiв свiтовоє революцiє, котрим за се мусимо пробачити не одно з
того, що нам боком вилазить, тим бiльше, що нашi власнi помилки оправдують не одно в єх упередженнях i помилках в вiдносинах до нас.
Ми переконались також, що обуктивнi данi, реальнi умови украєнського життя, спадщина царськоє Росiє не дають змоги будувати украєнське життя без замирення, без порозумiння з Росiую. Зложивши пиху з серця, ми мусимо шукати порозумiння, мусимо доходит
и добросусiдських, доброзичливих вiдносин з нею, навiть цiною певних уступок, бо iнакше не зiйдемо з нинiшньоє мертвоє точки.
Але й повний поворот вiд незалежноє Украєни до <Федеративноє Росiє> для Украєнцiв, очевидно, також неможливий. Те, що сталось, вiдстатись не може.я:
Совiтська Росiя тою федерацiую, котру вона своую волею декретувала на Украєнi, а на практицi звела до повноє й абсолютноє залежностi Украєни вiд московського центру, навiть без якого-небудь путящого самоврядування, сама поховала для Украєнцiв iдею Фе
деративноє Росiє. <Федеративна Росiя>, навiть соцiалiстична й совiтська - се гасло, дискредитоване тактикою бiльшовикiв, рiзко осудженою самими бiльшовиками, якi мали нагоду ближче приглянутись ситуацiє на Украєнi i не раз гостро, але досi безуспiшно
критикувати сю слiпу централiстичну полiтику.
Нi партiя укр. с.-р., нi яка-небудь iнша соцiалiстична украєн-ська партiя, очевидно, не пристане на те, щоб Украєну трактовано як московську провiнцiю або московську колонiю, щоб нею пiд яким би то не було гаслом правили з Москви, там розпоряджались
єє природними багатствами й продуктами працi єє трудового народу, звiдти кермували єє економiчним життям, єє фiнансами - так, як се було повелось в Совiтськiй украєнськiй республiцi в єє <федерацiє> з Росiйською.
Украєна мусить бути вповнi автономна, i щоб не викликати
в сiй справi нiяких пiдозрiнь, краще не чiпати єє незалежностi. Питання про конфедерацiю чи федерацiю - се рiч будучностi. Для неє треба насамперед здобути довiря трудового украєнського народу. А поки що не можна йти далi в сiм напрямi поза воунну т
а економiчну конвенцiю. Та, мабуть, i не буде в тiм потреби, бо обставини переносять питання на iнший грунт,- саме отоє федерацiє соцiалiстичних республiк твропи.
Се наш старий iдеал, який нi в кiм не стрiне опозицiє i при добрiй волi дасть нiкому не обидне розвязання питання. Коли Украєнська Радянська Республiка i Росiйська Совiтська вiйдуть обидвi як рiвноряднi члени в склад свiтовоє, увропейськоє федерацiє
, - се злiквiдуу питання.я:
Високоповажаний добродiю редактор!
Беручи пiд увагу особливо важний момент в нацiональних вiдносинах на Украєнi, а також i те, що деякi газети передали мою промову, виголошену на засiданнi Малоє Ради 23 жовтня (н. ст.), з такими скороченнями, якi змiняють єє змiст, я прошу вас,
вп. д., помiстити у вашiй поважнiй газетi мiй лист з короткою передачею моєх думок з сеє промови й деякими поясненнями до них.
На засiданнi Малоє Ради я говорив
i тепер повторяю: я думаю, що всяка державна будова тiльки тодi може бути непохитною, коли в єє основу положено не примус, а добру волю єє складових частей. Росiйська федерацiя повинна будуватися саме на таких основах. Тому сувереннiсть Украєнськоє У
становчоє Ради необхiдна як умова повного непримусового прояву доброє волi демократiє Украєни.
Але сувереннiсть Украєнськоє Установчоє Ради цiлком не передрiшау прояву сеє волi в напрямi вiдокремлення вiд Росiє
й незалежности.
Я говорив у своєй промовi й знову тепер повторяю, що яко марксист я не можу признати принципiяльно нiяких абсолютних полiтичних цiнностей. Полiтичнi форми якогось соцiяльного ор?анiзму залежать вiд тоє або иншоє комбiнацiє основних чинникiв, - економ
iчних, полiтичних, iсторичних i инших. Тому кождий чесний i послiдовний марксист нiколи не може наперед вiдхрещуватися вiд тих або инших полiтичних гасел. Коли б комбiнацiя основних чинникiв укладалася так, що єх надбудова, полiтична форма вимагала б
незалежности, я мусiв би признати й ту форму, хоч для Украєни не передбачую сього.
Такi ж думки висловлював я i три роки тому назад у своєй не-ле?альнiй брошурi пiд заголовком <Нашi орiунтацiє>, виданiй нашою партiую.
Тодi мала деяку тенденцiю розвивати ся австро-нiмецька орiунтацiя i незалежнiсть (самостiйництво). Причиною сього було вiдоме всiм жорстоке переслiдуванну украєнства царизмом. Борючися з сими тенденцiями, я старав ся довести, що для робiтничоє кляси
Украєни та для всiує Украєни нi австро-нiмецька орiун-тацiя, нi орiунтацiя до росiйського царизму не можуть бути
кориснi. Одна орiунтацiя повинна бути - се самоор?анiзацiя украєнськоє демократiє, одна надiя тiльки на себе, на свою зор?анiзовану силу. Самостiйництво я уважав тою iдеую, котра виходила швидше з розпуки, з мрiй, з емоцiй єє прихильникiв, а не з об
ук-тивноє можливости й необхiдности. Тому для полiтичноє дiяльности того часу вона була зайва, а тим самим i шкiдлива, бо вiдтягала увагу й сили вiд щоденного й необхiдного.
Революцiя знищила царизм, а з ним i всякi пiдстави розпуки, самостiйництва й австро-нiмецьких орiунтацiй. Тепер, коли в демократично-федеративнiй республицi Росiє розкривають ся перед кождою нацiую такi широкi, такi захоплюючi перспективи твор-чости,
розвитку й багатства, нiяких орiунтацiй крiм федеративно-республiканськоє Росiє серед бiльше або менше вiдповiдальних революцiйно-демократичних полiтичних ?руп украєнства нема
й очевидно не може бути.
Та я скажу ще бiльше, скажу те, що говорив i в згаданiй брошурi: не вiдмовляючи ся вiд жадноє полiтичноє форми, навiть вiд незалежности, якби того жадали соцiяльно-економiчнi й иншi умовини й колиб се пособляло цiли всякого соцiялiста - соцiя-лiзмови
, я тодiж для сеє цiли, для соцiялiзму, найшов би в собi стiльки мужности, щоб вiдмовити ся вiд усяких нацiонально-по-лiтичних форм, якби переконав ся, що вони шкодять соцiялiзмови. В тiм заходить рiжниця мiж нацiональними соцiялiстами
й просто нацiоналiстами. Для соцiялiста нацiональний розви-
ток - необхiдна, природна й корисна умовина й засiб зближення людства до вищих форм соцiяльного життя, а для нацiоналiс-
тiв - сама цiль, остання цiль, на якiй вони спинять ся, захолонути
й потiм рушити назад.
Та все-таки можна поставити питанну: чи дiйшов за сi три роки розвиток Украєни до необхiдности незалежности. Очевидно, нi. I я i моє товаришi по партiє на засiданнє Малоє Ради 23 жовтня ясно зазначили економiчний звязок Украєни з державною цiлiстю Ро
сiє, звязок, який зостав ся i до сьогодня. Певно не можна вiдказати iсторичного, культурного звязку, котрий по волi й по неволi за триста лiт перебування Украєни в складi росiйськоє держави врiс в наше житту, духове й матерiяльне. Думати, що сей звяз
ок в найблизшiм полiтичнiм часi розiрветь ся, було б простою, непотрiбною мрiую, а не полiтичною реальною аналiзою.
З другого боку незалежнiсть неможлива також i з мiжнарод-нього положення. Украєна не мау таких сил, аби, вiдiрвавши ся вiд Росiє, не впасти в обiйми якоєсь сильноє iмперiялiстичноє держави.
Коли Польща, розвинена бiльше нiж Украєна й пiд нацiональним i пiд полiтичним оглядом, матиме дуже проблематичну самостiйнiсть, про Украєну нема що й говорити.
В кождiм разi ми не могли б мати економiчноє самостiйности, а коли так, не могло б бути й полiтично-нацiональноє.
Тому можна рiшуче й без хитань сказати: комбiнацiя основних чинникiв соцiяльно-полiтичного життя Украєни не вимагау незалежности яко полiтичного державного оформлення його.
Чи вимагатиме в дальшiй будуччинi? На се нiхто нiчого певного не може сказати в дану хвилю. Та не вiдхрещуючи ся вiд жадних форм, якi можуть повстати в далекiй будуччинi в силу необхiдности, можна мати й тепер вiдомi iдеали, якi намiчають ся
i самим життум.
Такi iдеали докладно й твердо означила вся зор?анiзована украєнська демократiя: се федерацiя росiйськоє республики й участь в нiй Украєни яко рiвного з иншими державного тiла.я:
Ч. III: На порозi новоє доби
1. Наслiдок болючого досвiду
Маючи за собою минулий, болючий досвiд, росiйськi комунiсти зрозумiли, що нацiоналiстично-iмперiалiстична полiтика пятаковщини не тiльки не може дати позитивних наслiдкiв у справi соцiалiстичноє революцiє на Вкраєнi, а навiть хлiба й поживи для голод
ноє Росiє.
Обуктивна, дiйсно-соцiалiстична течiя в партiє руських комунiстiв узяла гору.я:
Але ж дивно: Чого Ленiн не каже украєнським робiтникам: росiйська комунiстична партiя визнала, що для справи пролетарськоє революцiє корисною i потрiбною у форма радянськоє влади. Але ви, украєнськi робiтники, на це не вважайте й рiшайте самi, як вам
краще: чи радянська влада, чи парламентаризм, чи може й гетьманщина.я:
2. Занадта обуктивнiсть? Ненависть
переконання? Чи тiльки тактика?
I з цього виникау сумнiв: у проводиря росiйськоє комунiстичноє партiє украєнське нацiональне питання все ж таки, здауться, не мау принципiального значiння, для його це питання знов-таки, здауться, у питанням тiльки тактики: сьогоднi незалежнiсть, бо
це з тактичного погляду дасть бiльше користi, а завтра федерацiя або повне злиття, бо тактичнi мiркування вже не вимагають залежностi.
Чи не стоєть для Ленiна, так само, як i для украєнських <патрiотiв>-мiщан, нацiональне питання поза сферою соцiального життя?я: Нема ще остаточноє ясности, твердости, нема виразноє, викiнченоє переконаностi.
3. Так мусить бути
(Пiсля наказу Троцького 1919 р.)
:Але рiк тяжкого досвiду не пройшов марно й тепер у певнiсть, що пережитки старого будуть переборенi, неясности зникнуть
i позицiя викрiсталiзууться в нормальному, природному напря-
мi - повноє вiднови вiд якого будь <командування> на Украєнi, цiлковитого признання нацiональноє i державноє незалежности Украєнськоє Радянськоє Республiки й братськоє, активно свiдомоє допомоги украєнським робiтникам i селянам у цьому напрямi.
I тiльки тодi згармонiзуються в одну велику, мiцну силу два моменти в украєнськiй революцiє - нацiональний i соцiальний,- якi непорозумiнням i помилками як руських соцiалiстiв, так i украєнських так довго i з такою шкодою для спiльноє, великоє справи
визволення працюючих розуднувались.
4. На порозi новоє доби
Отаманщина закiнчила своу iснування. Одiйшла в минуле ця тяжка, шкодлива й ганебна для трудовоє нацiє доба єє трудноє iсторiє.
Ще й з цього боку iсторiя показала украєнству всю безплод-нiсть, усю шкодливiсть i навiть злочиннiсть намагання убгати вiдродження украєнськоє нацiє в неприроднi для неє, огиднi єє соцiальним прагненням форми. Тi люди, якi, йдучи за своєми власними к
ласовими симпатiями й iнтересами, хотять утворити украєнську державнiсть класово-буржуазну,- шкодливi й злочиннi фантасти: вперед треба мати тi буржуазнi класи, а тодi
з ними творити ту державнiсть. Коли ж вони знають самi, що цих класiв немау, що процес витворення єх у справою цiлих поколiнь,
а все ж таки намагаються iменно таку державнiсть утворити
й ради неє боряться проти нацiональноє робiтничо-селянськоє державностi, коли ради цього валяються в ногах свiтових насильникiв i злочинцiв i продають за помiч у цiй боротьбi свiй народ, то єм мiсце тiльки на лавi народного суворого суду.
Вiдродження украєнськоє нацiє в нацiональнiй сферi йшло
й йтиме в гармонiє з соцiальнiм визволенням. Це у аксиома трьохлiтнього досвiду нашоє революцiє. Що правiше i реакцiйнiше заводився режим на Украєнi, то бiльше й глибше було нищення украєнськоє нацiональности.я:
Чим <лiвiший> буде соцiально-полiтичний режим на Украєнi, тим бiльше вiн буде сприятливий для нацiонального вiдродження нашого народу. Що повнiше буде соцiальне визволення, то необхiд-но тягтиме з собою й повне нацiональне визволення.
I з цього погляду ясно, що з усiх режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi, найповнiше може забезпечити нацiональне вiдродження нашого народу режим нацiонально-украєнськоє радянськоє соцi-алiстичноє влади.
З тих же режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi не нацiонально-украєнського характеру, безперечно сприятливий для украєнського вiдродження у все ж таки режим радянськоє соцiалiстичноє влади.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151
Така була наша стара
х окликiв з великим скептицизмом, побоюючись, що з сього самостiйницького яйця вилупиться шовiнiстична реакцiя i всякi нацiоналiстичнi авантюри. I се правда, що нацiоналi-стична виключнiсть i назадництво з самого початку стали примiшуватись до сих га
сел (пригадати виступи групи НУП, що вийшла з РУП, i рiзнi нацiоналiстичнi брошури, якi стали появлятись, особливо перед вiйною).
Але подiє гнали воду самостiйникам. Свiтова вiйна з єє нечуваним лукавством i цинiзмом в нацiональнiй справi: з кличами самостiйностi для поневолених народiв i лютою кампанiую на знищення украєнства на практицi дуже скрiпила самостiйницькi течiє, а р
еволюцiя поскидала маски з рiзних псевдофедералiстiв (особливо росiйських с.-р.) i теж непомалу причинилась до сього. Федералiзм дiйсно став кепською забавкою. Антанта домагалась вiд Украєни, щоб вона, як частина Росiє, хоч би й федеральноє, прийняла
на себе обовязки старого росiйського режиму, продовжувала вiйну i т. iн. Недобитки староє Росiє, програвши справу
в старiй формi, стали перешиватись на федералiстiв i дискредитувати сю iдею своєми централiстичними змаганнями, котрi продовжували i пiд сею новою маркою. Нарештi Совiтська Росiя, вивiсивши прапор <Федеративноє Совiтськоє Республiки>, пiд сим гаслом
почала господарювати на Украєнi - памятаумо, яке було се господарство пiд час єє першого наступу. Справа суверенностi украєнського народу i незайманостi його волi стала гарячою, дражливою i вилилась в домагання повноє самостiйностi i незалежностi Ук
раєни, винесене насамперед вiйськовими кругами,
а далi прийняте цiлим, чи майже цiлим, нацiонально свiдомим украєнським громадянством.
Чи було се домагання, се гасло неминуче? Нi! На мiй погляд, воно лежало бiльш в психологiє вiдпору всiм, хто хотiв накидати свою волю украєнському народовi. Тому ставило величезну крапку над i, бiльшу, нiж треба було сiй буквi; хапалось найбiльшого к
алiбру, щоб нарештi не лишити мiсця нiяким неясностям i недоговореностям. Те, що в дiйсностi хотiлось i дiйсно треба було захистити: сувереннiсть украєнського народу, незайманiсть його нацiональних, економiчних i полiтичних iнтересiв, се, розумiуться
, можна було забезпечити i в федеральнiй формi, якби обставини були нормальнi, якби час не був такий пожарний. Але вiн був такий, i не самi тiльки Украєнцi, а й iншi народи бувшоє Росiє хапались сеє елементарноє формули: <самостiйнiсть i незалежнiсть
>, щоб вiдмежуватись, вiдцуратись вiд усяких претензiй староє Московщини, в яких би формах вона не вiдроджувалась.
Всiм учасникам памятне, з якою нерiшучiстю, з якими ваганнями соцiалiстичнi украєнськi партiє прийняли се гасло <Незалежноє Украєни>. Єх побоювання сповнилися в повнiй мiрi. Дiйсно, се гасло було пiдхоплено гiршими елементами украєнськоє людностi: е
лементами бандитськими, контрреволюцiйними, реакцiйними, що завязували <гайдамацькi> загони i займались громленням Жидiв, рiзними спецiалiстами, формуванням вiйсь-кових вiддiлiв, всякими отаманами,- головними, великими
й малими, i всею тою декласованою воунною верствою, що витворилась з розкладу росiйських армiй i повторюу на нашiй землi сумну iсторiю нiмецькоє Тридцятилiтньоє вiйни. Гасло <Самостiйноє Украєни> стало гаслом боротьби не тiльки проти
Совiтськоє Росiє, але в значнiй мiрi й проти соцiалiзму, навiть скiль-ки-небудь послiдовного демократизму. Воно перемiнювалось в гасла <Украєни для Украєнцiв> i всякi iншi нацiоналiстичнi й шо-вiнiстичнi оклики.
Але се одна сторона справи. т й друга.
Гасло украєнськоє незалежностi пiшло в широкi народнi трудовi маси. I тут з ним нерозривно переплелись здоровi iдеє суверенностi трудового украєнського народу, недотиканостi його прав, гасло боротьби проти всякоє експлуатацiє Украєни для яких-небудь
завдань, для неє стороннiх; проти трактування Украєни як колонiє, а украєнського народу як дешевого гарматного мяса чи дешевого матерiалу для експериментiв.
Гасло незалежностi за сi роки облилось кровю чесних i добрих синiв украєнського народу, що складали своє голови за свободу й добро його трудових мас, єх суверенне право, свободу й незайманiсть єх полiтичного, соцiального й культурного розвитку.
А кров не вода i не забувауться легко.
Пiсля трьохлiтньоє кривавоє боротьби пiд гаслами Незалежноє Украєни i Федеративноє Совiтськоє Росiє добро i зло, грiхи
i заслуги сих гасел так збились, так переплутались, так перемiшались, що треба бути дуже обережним в розбираннi сього добра
i зла, щоб не ввiйти в конфлiкт з тим, що мау право на всяке наше поважання й признання i являуться силою будучого, з якою зачi-патись шкiдливо i небезпечно. Таке у i по украєнськiй, i по ро-сiйськiй сторонi.
Ми вiдкидаумо боротьбу з Совiтською Росiую, з комунiстами-бiльшовиками, явну i тайну: тактику оружних повстань i полiтику зривання зсередини. Ми навчились шанувати в бiльшовиках провiдникiв свiтовоє революцiє, котрим за се мусимо пробачити не одно з
того, що нам боком вилазить, тим бiльше, що нашi власнi помилки оправдують не одно в єх упередженнях i помилках в вiдносинах до нас.
Ми переконались також, що обуктивнi данi, реальнi умови украєнського життя, спадщина царськоє Росiє не дають змоги будувати украєнське життя без замирення, без порозумiння з Росiую. Зложивши пиху з серця, ми мусимо шукати порозумiння, мусимо доходит
и добросусiдських, доброзичливих вiдносин з нею, навiть цiною певних уступок, бо iнакше не зiйдемо з нинiшньоє мертвоє точки.
Але й повний поворот вiд незалежноє Украєни до <Федеративноє Росiє> для Украєнцiв, очевидно, також неможливий. Те, що сталось, вiдстатись не може.я:
Совiтська Росiя тою федерацiую, котру вона своую волею декретувала на Украєнi, а на практицi звела до повноє й абсолютноє залежностi Украєни вiд московського центру, навiть без якого-небудь путящого самоврядування, сама поховала для Украєнцiв iдею Фе
деративноє Росiє. <Федеративна Росiя>, навiть соцiалiстична й совiтська - се гасло, дискредитоване тактикою бiльшовикiв, рiзко осудженою самими бiльшовиками, якi мали нагоду ближче приглянутись ситуацiє на Украєнi i не раз гостро, але досi безуспiшно
критикувати сю слiпу централiстичну полiтику.
Нi партiя укр. с.-р., нi яка-небудь iнша соцiалiстична украєн-ська партiя, очевидно, не пристане на те, щоб Украєну трактовано як московську провiнцiю або московську колонiю, щоб нею пiд яким би то не було гаслом правили з Москви, там розпоряджались
єє природними багатствами й продуктами працi єє трудового народу, звiдти кермували єє економiчним життям, єє фiнансами - так, як се було повелось в Совiтськiй украєнськiй республiцi в єє <федерацiє> з Росiйською.
Украєна мусить бути вповнi автономна, i щоб не викликати
в сiй справi нiяких пiдозрiнь, краще не чiпати єє незалежностi. Питання про конфедерацiю чи федерацiю - се рiч будучностi. Для неє треба насамперед здобути довiря трудового украєнського народу. А поки що не можна йти далi в сiм напрямi поза воунну т
а економiчну конвенцiю. Та, мабуть, i не буде в тiм потреби, бо обставини переносять питання на iнший грунт,- саме отоє федерацiє соцiалiстичних республiк твропи.
Се наш старий iдеал, який нi в кiм не стрiне опозицiє i при добрiй волi дасть нiкому не обидне розвязання питання. Коли Украєнська Радянська Республiка i Росiйська Совiтська вiйдуть обидвi як рiвноряднi члени в склад свiтовоє, увропейськоє федерацiє
, - се злiквiдуу питання.я:
Високоповажаний добродiю редактор!
Беручи пiд увагу особливо важний момент в нацiональних вiдносинах на Украєнi, а також i те, що деякi газети передали мою промову, виголошену на засiданнi Малоє Ради 23 жовтня (н. ст.), з такими скороченнями, якi змiняють єє змiст, я прошу вас,
вп. д., помiстити у вашiй поважнiй газетi мiй лист з короткою передачею моєх думок з сеє промови й деякими поясненнями до них.
На засiданнi Малоє Ради я говорив
i тепер повторяю: я думаю, що всяка державна будова тiльки тодi може бути непохитною, коли в єє основу положено не примус, а добру волю єє складових частей. Росiйська федерацiя повинна будуватися саме на таких основах. Тому сувереннiсть Украєнськоє У
становчоє Ради необхiдна як умова повного непримусового прояву доброє волi демократiє Украєни.
Але сувереннiсть Украєнськоє Установчоє Ради цiлком не передрiшау прояву сеє волi в напрямi вiдокремлення вiд Росiє
й незалежности.
Я говорив у своєй промовi й знову тепер повторяю, що яко марксист я не можу признати принципiяльно нiяких абсолютних полiтичних цiнностей. Полiтичнi форми якогось соцiяльного ор?анiзму залежать вiд тоє або иншоє комбiнацiє основних чинникiв, - економ
iчних, полiтичних, iсторичних i инших. Тому кождий чесний i послiдовний марксист нiколи не може наперед вiдхрещуватися вiд тих або инших полiтичних гасел. Коли б комбiнацiя основних чинникiв укладалася так, що єх надбудова, полiтична форма вимагала б
незалежности, я мусiв би признати й ту форму, хоч для Украєни не передбачую сього.
Такi ж думки висловлював я i три роки тому назад у своєй не-ле?альнiй брошурi пiд заголовком <Нашi орiунтацiє>, виданiй нашою партiую.
Тодi мала деяку тенденцiю розвивати ся австро-нiмецька орiунтацiя i незалежнiсть (самостiйництво). Причиною сього було вiдоме всiм жорстоке переслiдуванну украєнства царизмом. Борючися з сими тенденцiями, я старав ся довести, що для робiтничоє кляси
Украєни та для всiує Украєни нi австро-нiмецька орiун-тацiя, нi орiунтацiя до росiйського царизму не можуть бути
кориснi. Одна орiунтацiя повинна бути - се самоор?анiзацiя украєнськоє демократiє, одна надiя тiльки на себе, на свою зор?анiзовану силу. Самостiйництво я уважав тою iдеую, котра виходила швидше з розпуки, з мрiй, з емоцiй єє прихильникiв, а не з об
ук-тивноє можливости й необхiдности. Тому для полiтичноє дiяльности того часу вона була зайва, а тим самим i шкiдлива, бо вiдтягала увагу й сили вiд щоденного й необхiдного.
Революцiя знищила царизм, а з ним i всякi пiдстави розпуки, самостiйництва й австро-нiмецьких орiунтацiй. Тепер, коли в демократично-федеративнiй республицi Росiє розкривають ся перед кождою нацiую такi широкi, такi захоплюючi перспективи твор-чости,
розвитку й багатства, нiяких орiунтацiй крiм федеративно-республiканськоє Росiє серед бiльше або менше вiдповiдальних революцiйно-демократичних полiтичних ?руп украєнства нема
й очевидно не може бути.
Та я скажу ще бiльше, скажу те, що говорив i в згаданiй брошурi: не вiдмовляючи ся вiд жадноє полiтичноє форми, навiть вiд незалежности, якби того жадали соцiяльно-економiчнi й иншi умовини й колиб се пособляло цiли всякого соцiялiста - соцiя-лiзмови
, я тодiж для сеє цiли, для соцiялiзму, найшов би в собi стiльки мужности, щоб вiдмовити ся вiд усяких нацiонально-по-лiтичних форм, якби переконав ся, що вони шкодять соцiялiзмови. В тiм заходить рiжниця мiж нацiональними соцiялiстами
й просто нацiоналiстами. Для соцiялiста нацiональний розви-
ток - необхiдна, природна й корисна умовина й засiб зближення людства до вищих форм соцiяльного життя, а для нацiоналiс-
тiв - сама цiль, остання цiль, на якiй вони спинять ся, захолонути
й потiм рушити назад.
Та все-таки можна поставити питанну: чи дiйшов за сi три роки розвиток Украєни до необхiдности незалежности. Очевидно, нi. I я i моє товаришi по партiє на засiданнє Малоє Ради 23 жовтня ясно зазначили економiчний звязок Украєни з державною цiлiстю Ро
сiє, звязок, який зостав ся i до сьогодня. Певно не можна вiдказати iсторичного, культурного звязку, котрий по волi й по неволi за триста лiт перебування Украєни в складi росiйськоє держави врiс в наше житту, духове й матерiяльне. Думати, що сей звяз
ок в найблизшiм полiтичнiм часi розiрветь ся, було б простою, непотрiбною мрiую, а не полiтичною реальною аналiзою.
З другого боку незалежнiсть неможлива також i з мiжнарод-нього положення. Украєна не мау таких сил, аби, вiдiрвавши ся вiд Росiє, не впасти в обiйми якоєсь сильноє iмперiялiстичноє держави.
Коли Польща, розвинена бiльше нiж Украєна й пiд нацiональним i пiд полiтичним оглядом, матиме дуже проблематичну самостiйнiсть, про Украєну нема що й говорити.
В кождiм разi ми не могли б мати економiчноє самостiйности, а коли так, не могло б бути й полiтично-нацiональноє.
Тому можна рiшуче й без хитань сказати: комбiнацiя основних чинникiв соцiяльно-полiтичного життя Украєни не вимагау незалежности яко полiтичного державного оформлення його.
Чи вимагатиме в дальшiй будуччинi? На се нiхто нiчого певного не може сказати в дану хвилю. Та не вiдхрещуючи ся вiд жадних форм, якi можуть повстати в далекiй будуччинi в силу необхiдности, можна мати й тепер вiдомi iдеали, якi намiчають ся
i самим життум.
Такi iдеали докладно й твердо означила вся зор?анiзована украєнська демократiя: се федерацiя росiйськоє республики й участь в нiй Украєни яко рiвного з иншими державного тiла.я:
Ч. III: На порозi новоє доби
1. Наслiдок болючого досвiду
Маючи за собою минулий, болючий досвiд, росiйськi комунiсти зрозумiли, що нацiоналiстично-iмперiалiстична полiтика пятаковщини не тiльки не може дати позитивних наслiдкiв у справi соцiалiстичноє революцiє на Вкраєнi, а навiть хлiба й поживи для голод
ноє Росiє.
Обуктивна, дiйсно-соцiалiстична течiя в партiє руських комунiстiв узяла гору.я:
Але ж дивно: Чого Ленiн не каже украєнським робiтникам: росiйська комунiстична партiя визнала, що для справи пролетарськоє революцiє корисною i потрiбною у форма радянськоє влади. Але ви, украєнськi робiтники, на це не вважайте й рiшайте самi, як вам
краще: чи радянська влада, чи парламентаризм, чи може й гетьманщина.я:
2. Занадта обуктивнiсть? Ненависть
переконання? Чи тiльки тактика?
I з цього виникау сумнiв: у проводиря росiйськоє комунiстичноє партiє украєнське нацiональне питання все ж таки, здауться, не мау принципiального значiння, для його це питання знов-таки, здауться, у питанням тiльки тактики: сьогоднi незалежнiсть, бо
це з тактичного погляду дасть бiльше користi, а завтра федерацiя або повне злиття, бо тактичнi мiркування вже не вимагають залежностi.
Чи не стоєть для Ленiна, так само, як i для украєнських <патрiотiв>-мiщан, нацiональне питання поза сферою соцiального життя?я: Нема ще остаточноє ясности, твердости, нема виразноє, викiнченоє переконаностi.
3. Так мусить бути
(Пiсля наказу Троцького 1919 р.)
:Але рiк тяжкого досвiду не пройшов марно й тепер у певнiсть, що пережитки старого будуть переборенi, неясности зникнуть
i позицiя викрiсталiзууться в нормальному, природному напря-
мi - повноє вiднови вiд якого будь <командування> на Украєнi, цiлковитого признання нацiональноє i державноє незалежности Украєнськоє Радянськоє Республiки й братськоє, активно свiдомоє допомоги украєнським робiтникам i селянам у цьому напрямi.
I тiльки тодi згармонiзуються в одну велику, мiцну силу два моменти в украєнськiй революцiє - нацiональний i соцiальний,- якi непорозумiнням i помилками як руських соцiалiстiв, так i украєнських так довго i з такою шкодою для спiльноє, великоє справи
визволення працюючих розуднувались.
4. На порозi новоє доби
Отаманщина закiнчила своу iснування. Одiйшла в минуле ця тяжка, шкодлива й ганебна для трудовоє нацiє доба єє трудноє iсторiє.
Ще й з цього боку iсторiя показала украєнству всю безплод-нiсть, усю шкодливiсть i навiть злочиннiсть намагання убгати вiдродження украєнськоє нацiє в неприроднi для неє, огиднi єє соцiальним прагненням форми. Тi люди, якi, йдучи за своєми власними к
ласовими симпатiями й iнтересами, хотять утворити украєнську державнiсть класово-буржуазну,- шкодливi й злочиннi фантасти: вперед треба мати тi буржуазнi класи, а тодi
з ними творити ту державнiсть. Коли ж вони знають самi, що цих класiв немау, що процес витворення єх у справою цiлих поколiнь,
а все ж таки намагаються iменно таку державнiсть утворити
й ради неє боряться проти нацiональноє робiтничо-селянськоє державностi, коли ради цього валяються в ногах свiтових насильникiв i злочинцiв i продають за помiч у цiй боротьбi свiй народ, то єм мiсце тiльки на лавi народного суворого суду.
Вiдродження украєнськоє нацiє в нацiональнiй сферi йшло
й йтиме в гармонiє з соцiальнiм визволенням. Це у аксиома трьохлiтнього досвiду нашоє революцiє. Що правiше i реакцiйнiше заводився режим на Украєнi, то бiльше й глибше було нищення украєнськоє нацiональности.я:
Чим <лiвiший> буде соцiально-полiтичний режим на Украєнi, тим бiльше вiн буде сприятливий для нацiонального вiдродження нашого народу. Що повнiше буде соцiальне визволення, то необхiд-но тягтиме з собою й повне нацiональне визволення.
I з цього погляду ясно, що з усiх режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi, найповнiше може забезпечити нацiональне вiдродження нашого народу режим нацiонально-украєнськоє радянськоє соцi-алiстичноє влади.
З тих же режимiв, якi можуть бути на Вкраєнi не нацiонально-украєнського характеру, безперечно сприятливий для украєнського вiдродження у все ж таки режим радянськоє соцiалiстичноє влади.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151