Пленум Верховного Суду Украєни у вказанiй постановi за-
значив, що погроза мау мiсце тодi, коли винна особа, висловлю-
ючи єє в будь-якiй формi (словами, жестами, демонструванням
зброє тощо), бажау, щоб у потерпiлого склалося враження, коли
вiн буде протидiяти нападаючому або не виконау його вимог, ця
погроза буде реалiзована, а у потерпiлого дiйсно таке враження
склалося. Це стосууться i випадкiв, коли винна особа погрожуу
застосуванням предметiв, якi завiдомо для неє не можуть бути
використанi для реалiзацiє погроз (зiпсованоє зброє або єє макета
тощо), якщо потерпiлий сприймав цi предмети як такi, що
являють собою небезпеку для життя чи здоровя. Погроза
вчинити вбивство, висловлена в процесi розбою, повнiстю
охоплюуться дисповицiую ст. 142 i додатковоє квалiфiкацiє за
ст. 100 не потребуу (п. 13 постанови).
5. Насильство при розбоє застосовууться як засiб заволодiння
iндивiдуальним майном або його тримання.
При розбiйному нападi насильство в будь-якiй формi (фiзичне
або психiчне) мау правове значення не саме по сота, а лише як
складова частина дiй особи, повязаних з заволодiнням майном
потерпiлого. Iнакше кажучи насильство у причиною переходу
майна вiд потерпiлого до винного. Якщо ж насильство i заво-
лодiння майном не перебувало мiж собою в причинному звязку,
то така сукупнiсть дiй не може розглядатися як розбiй.
б. Розбiй вважауться закiнченим з моменту нападу, поуднано-
го з застосуванням або з погрозою застосування насильства,
небезпечного для життя чи здоровя, незалежно вiд того, заво-
лодiла винна особа майном потерпiлого чн нi.
7. Субуктивна сторона розбою характеризууться прямим
умислом, в змiст якого входить усвiдомлення того, що вчинюуться
напад, поуднаний з застосуванням або погрозою застосування
насильства, небезпечного для життя чи здоровя потерпiлого, i
що цей напад у засобом вилучення iндивiдуального майна. При
цьому винний дiу з корисливих спонукань. Якщо субукт
здiйснюу напад з метою вилучення майна з iнших мотивiв (iз
помсти, хулiганських спонукань i т.п.), вчинене не може розг-
лядатися як розбiй.
8. Субуктом розбою може бути особа, яка до моменту вчине-
ння злочину досягла чотирнадцяти рокiв.
9. Згiдно з розясненням Пленуму Верховного Суду Украєни,
даним у постановi вiд 25 грудня 1992 р., розбiй визнауться
повторним i квалiфiкууться за ч.2 ст. 142 лише тодi, коли винна
особа ранiше вчинила розбiй з метою заволодiння державним,
колективним чи iндивiдуальним майном (статтi 86, 142),
бандитизм (СТ.69), а також злочини, передбаченi статтями 86,
ч.2 СТ.223, ч.З ст.229, якщо вони вчиненi шляхом розбою, i була
засуджена за це (за умови, що ця судимiсть не була знята чи
погашена), або притягууться за такий злочин до вiдповiдальностi
у данiй справi. Два i бiльше розбоє з метою заволодiння
iндивiдуальним майном при вiдсутностi iнших квалiфiкуючих
ознак належить квалiфiкувати за ч.2 ст. 142. Додатково
квалiфiкувати перший злочин i за ч. I цiує статтi не потрiбно (п. 24
постанови).
Якщо винний не був засуджений за ранiше вчинений ним
розбiй або бандитизм i його дiє передбаченi рiзними статтями КК,
то цi дiяння квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв.
10. Про поняття тяжких тiлесних ушкоджень див. ст. 101 i
коментар до неє.
Умисне заподiяння при розбоє тяжкого тiлесного ушкодження, що
не призвело до смертi потерпiлого, не потребуу додатковоє квалiфiкацiє
за ч.I чи ч.2 ст.ЮI, оскiльки повнiстю охоплюуться ч.З с42.
Якщо в процесi розбою було умисно заподiяно тяжiу тiлесне
ушкодження, Ьнаслiдок якого сталася смерть потерпiлого або
останнього було умисно вбито, дiє винноє особи належить
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за ч.З ст.142 i ч.З ст.ЮI
або п.а" ст.93.
Заподiяння смертi потерпiлому з необережностi при розбоє
також належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за
вiдповiдною частиною ст.142 i ст.98 (п. 12 постанови).
11. Про поняття iнших квалiфiкуючих розбiй ознак (вчинення
розбою за попереднiм зговором групою осiб, з проникненням у
житло, особливо небезпечним рецидивiстом) див. пп. 17, 19,20
коментаря до ст. 140.
Стаття 143. Шахрайство
Заволодiння Iндивiдуальним майном громадян або
набуття права на майно шляхом обману чи зловживання
довiрям (шахрайство)
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв з
штрафом у розмiрi до чотирмхеот карбованцiв або
виправними роботами на строк до двох рокiв.
Шахрайство, що завдало значноє шкоди потерпiлому,
а так само вчинене за попереднiм зговором групою осiб
або повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна або без конфiокацi? або
виправними роботами на строк вiд одного року до двох
рокiв з конфiскацiсю майна чи 6е< такоє.
Шахрайство, вчинене особи-о небевпечним
рецидивiстом, -
карауться пообавленням волi на строк вiд семи до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiсю маЛна.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р., 26 сiчня 1993 р.
// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - Нг23. - Ст. 337;
1992. - №35. - Ст. 511; 1993. -№12. - Ст. 97).
1. Предметом шахрайства у не тiльки iндивiдуальне майно,
а й право на нього.
2. З обуктивноє сторони шахрайство полягау в протиправ-
ному заволодiннi iндивiдуальним майном громадаш або придбаннi
права на нього шляхом обману потерпiлого чх зловжхвання його
довiрям. Обман i злояхiвання довiрям пр> шахраiствi застосо-
вууться винною особою з метою вихлiкати у потерпiлого впев-
ненiсть про вигiднiсть або обовязковiсть передачi йому майна чи
права на нього (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 25 грудня 1992 р. №12). Особлiмстю шахрайства у
те, що винний заволодiвау чужим майном шлiхом спонукання
самого потерпiлого до передачi йому майна чи уступки права на
майно. При шахрайствi потерпiлий, будучи введенiм в оману,
сам добровiльно передау винному майно чи право на нього.
Добровiльна передача потерпiлим майна чи права на нього у
обовязковою ознакою шахрайства. Хоча ця дооровiльнiсть у по
сутi фiктивною, оскiльки насправдi дiє володiльця обумовленi
введенням його в оману чи невиправданого довiрливiстю.
Пленум Верховного Суду Украєни розяснив, що передачу
майна чи права на нього не можна вважати добровiльною, якщо
потерпiлий в звязку з вiком, фiзичними чи психiчнями вадами
не мiг правильно оцiнити i розумiти змiст, характер i значення
своєх дiй або. керувати ними. Заволодiння майном шляхом
зловживання цими вадами або вiком чи станом потерпiлого, за
наявностi до того пiдстав, може квалiфiкуватися як крадiжка, а
заволодiння правом на майно - як недiйсна угода (статтi 51, 52,
54, 55 ЦК) (абЗ п.18 постанови).
3. Обман як спосiб шахрайства - це повiдомленая потерпiлому
неправдивих вiдомостей або приховуваияя фактiв, повiдомленая
про якi було обовязковим, що вводять потерпiлого в оману. Є
>397
першому випадку шахрайство вчинюуться в активнiй формi,
шляхом активноє дезiнформацiє потерпiлого (тобто мау мiсце
спотворення iстини, викликання в останнього неправильного
уявлення про тi чи iншi факти, обставини i т.п.), у другому - в
пасивнiй формi, шляхом умовчання iстини, неповiдомлення
потерпiлому вiдомостей про обставини, знання про якi суттуво
вплинуло б на поведiнку останнього не на користь шахрая. Обман
можливий щодо фактiв, якi вiдносяться до минулого, те-
перiшнього i майбутнього.
Обман при шахрайствi може мати мiсце стосовно дiйсних
намiрiв винного (наприклад, взяти в "борг" рiч з метою не
повертати П); предмета, його цiни, кiлькостi, сортностi, якостi
(скажiмо, продаж приватнвм особам неповного комплекту товару
за повну його вартiсть, реалiзацiя виробiв iз кольорового металу
пiд видом коштовностi iз золота, вручення "ляльки" як пачки
грошей); особи, ЄЄ службового чи громадського становища, фаху
(скажiмо, особа видау себе за адвоката i одержуу грошi пiд
обiцянку полегшити долю особи, яка притягууться до
кримiнальноє вiдповiдальностi); стосовно фактiв (посилання на
неiснуючi факти, перекручення дiйсних, неповiдомлення про
iснування певних фактiв).
При будь-якiй формi обману суть його полягау в тому, що
шахрай шляхом запевнення або умовчання створюу у
потерпiлого невiрне уявлення про певнi обставини i викликау
таким чином у потерпiлого впевненiсть про обовязок або
вигiднiсть для нього передачi майна чи майнових прав винному.
i. Не буде складу злочину, передбаченого ст. 143, якщо обман
у не обставиною, пiд впливом якоє володiлець майна передау його
Еинному, а виступау як засiб доступу до майна. Наприклад,
винна особа з метою проникнути в квартиру видау себе за
сантехнiка i, отримавши доступ до майна, заволодiвау якоюсь
рiччю. Дiє такоє особи квалiфiкуються як крадiжка за ч.З ст. 140.
Про крадiжку, а не шахрайство повинно йтися, коли ,1цпрнклад,
особа в залi чекання на вокзалi користууться довiрливiстю свого
сусiда, який попросив тимчасово подивитися за речами, i викра-
дау єх. В наведених прикладах перехiд майна на користь винного
здiйснюуться по сутi без волевиявлення потерпiлого.
5. Зловживання довiрям як спосiб шахрайства становить
собою недобросовiсне використання довiря з боку потерпiлого.
Довiря, яким зловживау шахрай, може породжуватися
родиннимх вiдносинами, дружнiми стосунками, знайомством,
спiльною дiяльнiстю тощо.
Для квалiфiкацiє шахрайства за цiую ознакою необхiдно,
по-перше, щоб потерпiлий передав майно чи право на нього
винному, виходячи iз довiря до останнього i помилковоє впевне-
ностi в правильностi i добросовiсностi його дiй; по-друге, щоб
винний своую поведiнкою викликав до себе довiря потерпiлого
аба~ж користувався таким в силу вiдносин, що склалися мiж ними.
Одержання майна пiд умовою виконання якого-небудь зо-
бовязання може квалiфiкуватися як шахрайство лише в тому
разi коли винна особа ще в момент заволодiння цим майном
мала мету його присвоєти, а зобовязання - не виконувати.
Зокрема, якщо винна особа бере вiд iншоє особи грошi чи iншi
цiнностi нiбито для передачi службовiй особi як хабар, маючи
намiр не передавати єх, а привласнити, вчинене належить
квалiфiкувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив
абародавця до замаху на дачу хабара, його дiє належить також
квалiфiкувати за статтями 19, 17 i вiдповiдною частиною ст. 170
(п. 19 постанови).
6. Закiнченим даний злочин вважауться з моменту фактичного
одержання винним майна чи права на нього.
7. Субуктивна сторона шахрайства характеризууться
прямим умислом i корисливим мотивом. Субукт усвiдомлюу, що
вiн використовуу обман чи зловживау довiрям для заволодiння
чужим майном або правом на нього, i бажау таким чином
заволодiти ним.
8. Субуктом шахрайства може бути особа, яка до моменту
вчинення злочину досягла шiстнадцяти рокiв.
Шахрайство, вчинене службовою особою з використанням
службового становища, належить квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв, передбачених вiдповiдними частинами ст. 143 i ст. 165
(абз.З п.20 постанови).
9. Якщо винна особа при шахрайствi з метою обману чи
зловживання довiрям вчиняу iнший злочин, єє дiє належить
квалiфiкувати за вiдповiдною частиною ст. 143 i за статтею, що
передбачау вiдповiдальнiсть за цей злочин. Зокрема, самовiльне
присвоуння влади або звання службовоє особи, викрадення, пош-
кодження i пiдробка документiв, штампiв i печаток з метою
подальшого єх використання при шахрайствi, а також
використання при шахрайствi завiдомо пiдробленого документа
диспозицiую ст. 143 не охоплюються i повиннi окремо
квалiфiкуватися за ст. 191 або за вiдповiдною частиною ст. 193 чи
ст. 194 (абз.2 п.20 постанови).
10. Про квалiфiкуючi шахрайство ознаки (заподiяння значноє
шкоди потерпiлому, вчинення за попереднiм зговором групою
осiб, повторно i особливо небезпечним рецидивiстом) див. пл. 16,
17, 18, 20 коментаря до ст. 140.
Стаття 144. Вимагательство
Вимога передачi Iндивiдуального майна громадян чи
права на майно або вчинення будь-яких дiй майнового
характеру пIД погрозою насильства над потерпiлим або
близькими йому особами, розголошення вiдомостей,
що ганьблять його або близьких йому осiб, пошкоджен-
ня чи знищення Тх майна (вимагательство) -
карауться позбавленням волi на строк до чотирьох
рокiв з конфiскацiую майна чи без такоТ або
виправними роботами на строк до двох рокiв з
конфiскацiую майна чи без такоТ.
Вимагательство, вчинене повторно, або за попе-
реднiм зговором групою осiб,. або пiд погрозою
вбивства чи нанесення тяжких тiлесних ушкоджень, або
поуднане з насильством, що не в небезпечним для
життя 1 здоровя, або з пошкодженням чи знищенням
майна, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiсю майна.
Вимагательство, вчинене органiзованою групою, або
особливо небезпечним рецидивiстом, або поуднане з
насильством, небезпечним для життя 1 здоровя, або
таке, що завдало великоє шкоди, чи спричинило Iншi
тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв з конфiскацiую майна.
(В редакцiє Указу вiд 6 березня 1989 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради УРСР. - 1989. - №12. - Ст. 96).
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№35. -Ст. 511).
1. Вимагательство вiдноситься до насильницьких посягань
на iндивiдуальну власнiсть громадян.
2. Предметом цього злочину може бути як iндивiдуальне
майно, так i право на нього, а також будь-якi дiє майнового
характеру.
3. Особливiстю вимагательства у те, що його предметом
може бути не тiльки майно, яке в момент посягання зна-
ходиться у потерпiлого, але й майно, яке перебувау в цей
борг, на зберiгання, для ремонту i т.п.). Володiючи певною
рiччю, вимагатель може зажадати вiд єє власника не
предявляти претензiй до єє повернення. За цiую ознакою
майно як предмет вимагательства вiдрiзняуться iнших посягань на власнiсть.
4. Предметом вимагательства може бути i таке майно, якого
нема у потерпiлого в момент предявлення вимоги про його
передачу i надходження якого до нього лише передбачауться.
5. Право на майно - це одержана в результатi дiй
потерпiлого можливiсть вимагателя користуватися майном, що
вимагауться, володiти i розпоряджатися ним. Щодо обуктiв
власностi громадян, що можуть вiдчужуватися тiльки в уста-
новленому нормативними актами порядку, така можливiсть
вимагателю може бути надана лише шляхом оформлення
вiдповiдних документiв. Пiд ними слiд розумiти такi доку-
менти, якi мають правове значення, тобто встановлюють право
на майно (чи сприяють цьому), або ж звiльняють вiд обовязкiв
майнового характеру. Прикладом може бути договiр дарiння
речi, доручення на право користування нею. Щодо iнших
речей, право на якi може бути одержано без документального
оформлення, така можливiсть може бути одержана винним
"ддсдiдок вчинення потерпiлим будь-якоє iншоє дiє, що позбавляу
ддд права на володiння певним майном (наприклад, знищення
борговоєрозписки)
(, пiд iншими (будь-якими) дiями майнового характеру
"цд розумiти такi дiє потерпiлого, вчинення яких без вимагатель-
ства призвело 6 до розтрати винним свого майна або до затрати
ним особисто або членами його сiмє певноє працi для примно-
ження або покращання якостi як свого майна, так i майна своєх
родичiв або iнших осiб, на користь яких вчинювався даний
злочин. Насамперед, це послуги, що надаються безплатно,
наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будiвництво
жилого єй дачного судинку, гаража, реставрацiйнi роботи,
вирощування сiльськогосподарських культур тощо. Зокрема, як
вимагательство судова практика визнау примушування
потерпшого вiдвезти на транспортному засобi винного або iнших
осiб чи перевезти вантаж у певне мiсце (iнший населений пункт)
без матерiальноє винагороди за це.
7. З обуктивноє сторони вимагательство характеризууться
двома взаумоповязаними дiями: предявленням майновоє вимоги
i погрозою заподiяння певноє шкоди, застосуванням насильства,
знищенням або пошкодженням майна.
8. Вимога як ознака складу злочину, передбаченого ст. 144,
означау викладену в рiшучiй формi пропозицiю винного до
потерпiлого про передачу майна, права на майно або вчинення
останнiм будь-яких iнших дiй майнового характеру. Предявлена
субуктом майнова вимога утворюу ознаку обуктивноє сторони
цього злочину тiльки за умови, що вона у завiдомо протиправною.
Вимога задовольнити законнi майновi претензiє не утворюу скла-
ду вимагательства. Не може, наприклад, розглядатися як вима-
гательство вимога, поуднана з вiдповiдними погрозами чи
насильством, повернути борг, якщо вiн виник з пiдстав, передба-
чених ст. 4 ЦК. За наявностi вiдповiдних пiдстав такi дiє можуть
квалiфiкуватися як самоуправство, злочин проти життя, здоровя,
волi i гiдностi особи тощо, навiть якщо вони вчиненi iз корисливих
спонукань (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 25 грудня 1992 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125