творчостi, або примушення до спiвавторства з зазначеною осо- :
бою. Таке порушення мохе здiйснюватись i шляхом точного або ;
в суттувих рисах схохого вiдтворення чухого вiдкриття, винахо-
ду чи рацiоналiзаторськоє пропозицiє.
8. Оголошення винаходу або наукового вiдкриття це пору- "i
шення права автора на одерхання патенту чи диплому. Це мояб
бути огожипення без згоди автора до подання заявки до Держпа-
тенту Украєни певних умов патентоспромохностi винаходу i>
формули вiдкриття або сорту рослини, що позбавило авторе
мохливостi одержати патент або диплом.
9. Право на одерхання патенту на винахiд мау дерхавне
пiдприумство, якщо винахiд створено в звязку з виконан-
ням винахiдником службових обовязкiв чи доручення з
боку такого пiдприумства. Крiм того, винахiдник мохе пере-
дати право власностi на винахiд дерхавi. При цьому право
на одерхання патенту на винахiд надауться Фонду вина-
ходiв Украєни. У цих випадках право використання винахо-
ду здiйснюуться дерхавою. Тому незаконне використання
будь-ким, у тому числi i самим винахiдником, такого вина-
ходу без згоди дерхави створюу злочин. При цьому слiд
мати на увазi, що не визнауться порушенням
винахiдницьких прав незаконне використання винаходу,
право здiйснення якого налехить дерхавi, у випадках,
спецiально передбачених законодавством, наприклад, якщо
таке використання не мау комерцiйноє мети, якщо воно було
вчинене з науковою метою або в порядку експерименту чи
за надзвичайних обставин (стихiйне лихо, катастрофа,
епiдемiя тощо); при разовому виготовленнi лiкiв в аптеках
за рецептом лiкаря (ст. 25 Закону "Про охорону прав на
винаходи i кориснi моделi").
10. Порушення винахiдницьких прав ввахауться злочином,
якщо воно вчинено умисно.
11. Субуктом злочину мохе бути дк службова, так i приватна
особа, у тому числi сам автор, якщо вiн приховав спiвавторство
iншоє особи або незаконно використав винахiд, право здiйснення
якого налехить дерхавi.
Стаття 138. Виключена.
(Закон вiд 15 травня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни. -1992. - №32. - Ст. 457).
Стаття 139. Перешкодження вiдправленню
релiгiйних обрядiв
Перешкодження вiдправленню релiгiйних обрядiв,
оскiльки вони не порушують громадського порядку 1 не
супроводжуються замахом на права громадян, -
карауться виправними роботами на строк до шести
мiсяцiв або громадською доганою.
1. Конституцiя Украєни визнау i гарантуу громадянам
свободу совiстi i вiдправлення релiгiйних обрядiв (ст. 50).
Вiдповiдно до Конституцiє, Декларацiє про державний суве-
ренiтет Украєни та норм мiжнародного права забезпечення
права на свободу совiстi громадян та здiйснення цього права
закрiплено в Законi вiд 23 червня 1991 р.Про свободу
совiстi та релiгiйнi органiзацiє" // Вiдомостi Верховноє
Ради Украєни. - 1991. - №25. - Сi-.283; 1992. - №20. - Ст.277-
1992. - №30. - Ст.416; 1993. №26. - Ст.277; Урядовий курур. -
1994. - IЗ сiчня).
Однiую iз гарантiй вiльного вiдправлення релiгiйних обрядiв у
встаноглення кримiнальноє вiдповiдальностi за перешкодхення
Єх вiдправленню.
2. Обуктивна сторона злочину це рiзного роду дiє,
якi перешкоджають вiдправленню релiгiйних обрядiв. Це
мохе бути будь-яке примушення особи до сповiдання або
вiдмова вiд сповiдання релiгiє, до участi або неучастi в
богослужiннях, релiгiйних обрядах i церемонiях; встанов-
лення будь-яких переваг або обмежень однiує релiгiє,
вiросповiдання чи релiгiйноє органiзацiє щодо iнших; за-
борона релiгiйнiй органiзацiє використовувати для бого-
служiння засоби масовоє iнформацiє; заборона прихо-
жанину чи служителю культу здiйснити релiгiйний обряд
тощо.
Злочин вважауться закiнченим з моменту вчинення дiє, яка
перешкоджау вiдправленню релiгiйних обрядiв. Якщо при цьому
вiруючому або служителю культу було заподiяно тiлесне ушкод-
ження, вiдповiдальнiсть настау за ст. 139 та статтею про злочинi
проти особи.
3. Вiдповiдальнiсть за цей злочин настау лише в тому
разi, якщо вiдправлення релiгiйного обряду: 1) не пору-
шуу громадського порядку i 2) не супроводжууться зама-
хом на права громадян.
Порушення громадського порядку в цьому випадку означау
проведення публiчних релiгiйних заходiв (богослужiнь, обрядiв,
церемонiй, походiв), якi заважають нормальнiй роботi
пiдприумств, органiзацiй, установ або транспорту чи повзцц з
посяганням на права i майно державних, громадськиявчi
релiгiйних органiзацiй.
Замах на права громадян, про якi йдеться у ст. 139, означау
поуднання релiгiйно-обрядовоє чи проповiдницькоє дiяльностi
зi спонуканням громадян до невиконання ними своєх
конституцiйних обовязкiв або до посягання на життя, здо-
ровя, свободу i гiднiсть особи. Якщо релiгiйне обуднаннi
(наприклад, новоявлена секта "Бiле братство") проповiдуу
обряди, що повязанi з заподiянням шкоди здоровю громадян
та жертвоприношенням у виглядi самогубства тощо, то
органiзатори та керiвники такого обуднання будуть
вiдповiдати за ст.209.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться
умислом.
5. Субуктом злочину може бути як службова, так i яе
службова особа, якiй виповнилося 16 рокiв.
Глава V
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ IНДИВIДУАЛЬНОЄ
ВЛАСНОСТI ГРОМАДЯН
(Назва глави V iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня
1992р. I/ВiдомостiВерховнаРодпУкрани. -1992. -№35. -Ст.511).
Стаття 140. Крадiжка
Таумне викрадення Iндивiдуального майна громадян
(крадiжка) -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
Крадiжка, що завдала значноє шкоди потерпiлому, а
так само вчинена за попереднiм зговором групою осiб
або повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна або без конфiскацiє або
виправними роботами на строк вiд одного року до двох
рокiв з конфiскацiую майна чи без такоє.
Крадiжка з проникненням у житло -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв з конфiскацiую майна або без конфiскацiє.
Крадiжка) вчинена особливо небезпечним
рецидивiстом, -
карауться позбавленням волi на строк вiд семи до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiую майна.
Примiтка. Повторним у статтях 140, 141, 143 1 144 визнауться
злочин, вчинений особою, яка ранiше вчинила будь-який iз злочинiв,
передбачених цими статтями або статтями 69, 81-84, 86. 86\ 86, 142,
223. 2283, 2292 цього Кодексу.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 27 червня
1961 р. , 17 червня 1974 р., 12 сiчня 1983 р., 21 серпня
1987 р., 14 квiтня 1988 р., 6 березня 1989 р. i Законами
вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р., 26 сiчня 1993 р.
// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1961. - №28. -
Ст. 342; 1974. - №27. - Ст. 222; 1983. - №4. - Ст. 50;
1987. - №35. - Ст. 674; 1988. -№17. -Ст. 427; 1989. -
№12. - Ст. 96; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. - №23. - Ст. 337; 1992. - №35. - Ст. 511; 1993. -
№12. - Ст. 97).
1. У звязку з тим, що Законом Украєни вiд 7 лютого 1991 р.
"Про власнiсть" передбаченi приватна i державна форми влас-
ностi, Пленум Верхоiного Суду Украєни в постановi вiд 25 грудня
1992 р. №12 "Про судову практику в справах про корисливi
IЗ Нкмi. зшовоц-сти. СiiмУ>. 385
"-- "в..
злочини проти приватноє власностi" (п.2) розяснив, що
"обуктом посягань, передбачених главою V КК Украєни, у
приватна власнiсть громадян, а предметом - майно, належне
громадянам: жилi будинки, квартири, предмети домашнього гос-
подарства, продуктивна i робоча худоба, насадження на зе-
мельнiй дiлянцi, засоби виробництва, вироблена продукцiя, тран-
спортнi засоби, грошовi кошти, акцiє, iншi цiннi папери, а також
iнше майно споживчого i виробничого призначення. Це маєво
може бути належним як однiй, так i декiльком особам за умови,
що воно знаходиться у єх спiльнiй, сумiснiй чи частковiй влас-
ностi (статтi 16, 17, 18 Закону) i якщо єх обуднання не у
юридичною особою" (Бюлетень...- С.97).
2. Викрадення документiв, якi не у еквiвалентами матерiальних
цiнностей, але дають право на одержання майна (багажна
квитанцiя, жетон на одяг, зданий в гардероб i т.п.), з метою
подальшого заволодiння таким майном слiд квалiфiкувати як готу-
вання до крадiжки чи шахрайства за ч.1 ст. 17 i ст. 140 або ст.143.
Якщо ж особа знайшла такий документ i по ньому одержала
майно, то вона винна в шахрайствi. Викрадення ключiв вiд
замкiв, за допомогою яких охороняуться майно, утворюу готу-
вання до крадiжки.
3. Не може квалiфiкуватися як крадiжка або iнший злочин
проти iндивiдуальноє власностi викрадення або заволодiння до-
кументами, якi не мають грошовоє оцiнки (паспорт, диплом
тощо), а також вогнестрiльноє зброє (крiм гладкоствольно?
мисливськоє), бойових припасiв до неє або вибухових речовин,
радiоактивних матерiалiв, наркотичних засобiв, предметiв, якi
знаходяться в могилi чи на могилi. За наявностi пiдстав
вiдповiдальнiсть за цi дiє настау за ч.З ст. 193, статтями 223,228,
229 212 (п.4 постанови).
4. Предметом крадiжки та iнших злочинiв проти iндивiдуальне!
власностi може бути майно, що було одержано окремими особами
вiд держави або колективноє органiзацiє як позика абЦаванс, за
трудовою угодою або як спецодяг чи обмундирування. Таке майна
з моменту передачi його окремим особам переходить у власнiсть цих
осiб або в постiйне iндивiдуальне користування. Виняток становить
промотання вiйськовослужбовцем виданих йому для особистого
користування предметiв обмундирування i спорядження (див. ко-
ментар до ст. 244).
5. Викрадення майна особою, яка тимчасово володiу чужим
майном шляхом його тримання (перенесення речi пасажира
носiум, примiрювання речi, що продауться, покупцем тощо),
утворюу, залежно вiд способу заволодiння таким майном,
крадiжку або грабiж.
6. Предметом крадiжки може бути лише майно, що не
належить винному, у для нього чужим. Тому таумне вилучення
своує речi iз чужого володiння не у крадiжкою. В той же час
таумне заволодiння майном, що належить виннiй особi, але
перебувау в чужому правомiрному володiннi з метою подальшого
витребування з тимчасового володiльця вартостi такого майна,
повинно розглядатися як шахрайство. Тут матерiальна шкода за-
вдауться боржнику, оскiльки вiн в силу зобовязання , що виникло
мiж сторонами, несе матерiальну вiдповiдальнiсть перед кредитором.
7. Предметом розкрадання не може бути iндивiдуальне майно
громадян, яке виявилося загубленим чи таким, що вийшло iз
фактичного володiння власника в силу випадкових обставин
(занесене вiтром або водою пiд час повенi тощо). Однак таумне
звернення на користь винного чужого iндивiдуального майна,
викраденого iншою особою (крадiжка краденого), квалiфiкууться
за ст. 140. Крадiжка буде також у випадку заволодiння рiччю,
що була забута власником у вiдомому йому мiсцi (наприклад, рiч
була випадково залишена в купе вагона, в примiщеннi установи),
i винний розумiв, що власник повернеться за цiую рiччю.
8.3 обуктивноє сторони крадiжка полягау в протиправному
таумному вилученнi чужого iндивiдуального майна. Таумним у
таке викрадення, здiйснюючи яке, винна особа вважау, що робить
це непомiтно для потерпiлого чи iнших осiб (абз. I п.5 постанови).
При визначеннi того, було викрадення майна таумним чи
вiдкритим, слiд виходити iз спрямованостi умислу винноє особи i
даних про те, чи усвiдомлював потерпiлий або iншi особи харак-
тер вчинюваних винним дiй. В звязку з цим викрадення на-
лежить квалiфiкувати як крадiжку не лише тодi, коли воно
здiйснюутьсяу вiдсутностi потерпiлого чи iнших осiб, але й тодi,
коли воно вiдсувауться у єх присутностi за умови, що винна особа
не знау про це чи вважау, що робить це непомiтно для них, а
також тодi, коли потерпiлий чи iншi особи не усвiдомлюють (в
силу спянiння, малолiтства тощо) факту протиправного вилу-
чення майна (абз.З п.5 постанови).
9. Крадiжку належить вважати закiнченою в момент, копи
винна особа вилучила майно i мау реальну початкову можливiсть
розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати iншим
особам тощо).
Дiє, розпочатi як крадiжка, але виявленi потерпiлим чи iншими
особами i, незважаючи на це, продовженi винною особою з метою
заволодiння майном або його тримання, належить квалiфiкувати
як грабiж, а в разi застосування насильства чи висловлювання
погроз його застосування - залежно вiд характеру насильства або
погроз як грабiж чи розбiй (п. 6 постанови).
Якщо насильницькi дiє були вчиненi лише з метою уникнути
затримання або втекти, вчинене слiд квалiфiкувати як замах на
крадiжку (ч.2 ст. 17i ст.140) i як злочин проти особи (статтi 100,
101 102, 106 або 107) чи проти порядку управлiння (статтi 188,
188 1892, 189 або ст.190)
10. З субуктивноє сторони крадiжка вчинюуться з прямим
умислом. Винний усвiдомлюу, що вiн, не маючи на те права,
таумно вилучау чуже для нього майно з метою обернути його на
сюю користь чи на користь iншоє особи. При цьому винний бажау
збагатитися сам або збагатити iнших осiб за рахунок чужого
майна. Хто саме збагатився (сам субукт злочину, його рiднi,
ДРУЗI), значення для складу злочину не мау.
При вчиненнi крадiххж в спiхупастi декiлькох осiб корисливий
мотив у завжди у виконавця зло<гау. Окремi спiвучасняки
храдахки можуть дiяти i з iнших мотивiв.
11. Не мохе розглвдатвся як крадiжка або iнший злочин проти
приватноє власностi заволодiння майном з метою тимчасового
користування ним. Пленум Верховного Суду Украєни в п.21
постанови вiд 25 грудня 1992 р. зазначив, що" угон належних
громадянам транспортних засобiв може квалiфiкуватися як
крадiжка... лише за умови, що умисел вiяного був спрямований
на звернення цього транспортного засобу у свою власнiсть або у
власнiсть iншоє особи. При вiдсутностi такого умислу вчинене
належить квалiфiкувати за вiдповiдною частвною ст. 215 КК
Украєни".
У випадках, коди угон трвийюртного засобу був вчинений з
умислом викрадення деталей, вузлiв або такий умнсел виник у
винного пiсля угону, його дiє потрiбно квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв, передбачених вiдповiдними частинами ст. 215-i ст. 140.
12. Вчинене особою майнове посягання квалiфiкууться як
крадiжка або iнтттий злочин проти iндивiдуальноє власностi за тiує
неодмiнноє умови, що винна особа вiрогiдно знау про належнiсть
майна громадянину. Пленум Верховного Суду Украєни в поста-
новi вiд 25 грудня 1992 р. вказав, що дiє особи, яка, звертаючи
на свою користь майно, допускала, що воно може належати як
громадянину, так i державнiй чи колективнiй органiзацiє, слiд
квалiфiкувати як злочин проти приватноє чи державноє або
колективноє власностi залежно вiд фактичноє належностi майна.
Якщо ж, помиляючись щодо фактичноє належностi майна, винний
звернув на свою користь приватне майно, бажаючи викрастн чи
заволодiти державним чи колективним майном, або звернув на свеж)
користь державне чи колективне майно, бажаючи викрасти приват-
не майно чи заволодiти ним, його дiє належить квалiфiкувати як
замах на той злочин, акий винний бажав вчинити.
Коли державна чи колективна органiзацiя в звязку з певiпi
майновими вiдносинами була зобовязана зберiгати передане єй
майно громадян, викрадення такого майна особою, яка
усвiдомлювала, що матерiальну вiдповiдальнiсть за вказане май-
но несе ця органiзацiя, належить квалiфiкувати як злочин проти
державноє чи колективноє власностi. Викрадення майна, належ-
ного громадянам на правi приватноє власностi, яке хоч i зна-
ходилося в примiщеннi державноє чи колективноє органiзацiє, але
не було передане єй на зберiгання, належить квалiфiкувати як
злочин проти приватноє власностi (п.22 постанови). Крадiжка
жетонiв на зданi для зберiгання у гардероб речi з метою заво-
лодiння ними у готуванням до цього злочину.
IЗ. Незаконне заволодiння iндивiдуальним майном, вчинене
особою, яка припускала, що вона мау право на це майно, не мохе
квалiфiкуватися як крадiжка або iнший злочин проти
iндивiдуальноє власностi, а повинно за наявностi всiх iнших
ознак розглядатися як самоуправство (ст. 198).
14. Субуктом крадiжки мохе бути особа, яка до моменту
вчинення злочину досягла чотирнадцятирiчного вiку.
15. Обтяжуючими крадiжку обставинами закон визнау: за-
подiяння значноє шкоди потерпiломуi вчинення крадiжки за попе-
реднiм зговором групою осiб або повторно (ч.2 ст. 140), вчинення
крадiжки з проникненням у житло (ч. З ст. 140), вчинення крадiжки
особчиво неоезпечним рецидивiстом (ч.4 ст. 140).
16. Значна шкода - це оцiночна ознака, яка пiдлягау визна-
ченню у кожному конкретному випадку з урахуванням всiх
обставин справи. Пленум Верховного Суду Украєни розяснив,
що, вирiшуючи питання про квалiфiкацiю дiй винноє особи за
ознакою заподiяння потерпiлому значноє шкоди, судам належить
виходити iз вартостi викраденого на час вчинення злочину, його
кiлькостi i значущостi для потерпiлого, а також з матерiального
стану останнього, наявностi у нього утриманцiв тощо. Критерiє,
що не мають матерiального змiсту (дефiцитнiсть викраденоє речi,
престижнiсть володiння нею тощо), при цьому враховуватися не
повиннi. Розмiр заподiяних потерпiлому збиткiв належить визна-
чати виходячи з вартостi майна на момент вчинення злочину за
державними роздрiбними (закупiвельними) цiнами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125