Насильницькi дiє можуть полягати в захоп-
леннi важливих обуктiв iншоє держави (засобiв масовоє iнфор-
мацiє, звязку, банкiв, державних примiщень тощо) з метою
повалення державноє влади або порушення територiальноє
цiлiсностi iншоє держави.
Злочин вважауться закiнченим з моменту вчинення хоча б
однiує з перерахованих у ст. 63 дiй. Якщо такi дiє були повязанi
з навмисним вбивством, нанесенням тiлесних ушкоджень,
пiдпалом житла, споруд тощо, органiзатори, керiвники та вико-
навцi таких дiй будуть вiдповiдати за сукупнiстю злочинiв,
наприклад, за ст.бЗ i ст.93.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться на-
явнiстю прямого умислу. Обовязковою ознакою цього злочину
у мета - використання найманцiв у збройних конфлiктах iнших
держав або використання єх у насильницьких дiях щодо держав-
ноє влади чи територiальноє цiлiсностi iншоє держави.
Злочин, передбачений ч.I ст.бЗ, може вчинюватися з рiзних
мотивiв (полiтичних, соцiальних, економiчних, корисливих чи
iнших особистих).
5. Субуктом злочину, передбаченого ч.I ст.бЗ, може бути
iромадянин Украєни, громадянин iншоє держави або особа без
громадянства, що здiйснювала вербування, фiнансування, ма-
терiальне забезпечення, навчання найманцiв або єх використання.
6. В ч.2 ст.бЗ передбачена вiдповiдальнiсть за участь без
дозволу вiдповiдних органiв державноє влади в збройних
конфлiктах iнших держав.
Характерними ознаками цього злочину у: 1) наявнiсть зброй-
ного конфлiкту на територiє iншоє держави; 2) безпосередня
участь у збройному конфлiктi в iншiй державi (участь у бойових
дiях, застосування зброє, вчинення насильства, керiвництво боум
тощо); 3) вiдсутнiсть дозволу вiдповiдних органiв державноє
влади Украєни для такоє участi; 4) субуктом цього злочину може
бути лише громадянин Украєни; 5) наявнiсть спецiальноє мети з
боку учасника збройного конфлiкту - отримання матерiальноє
винагороди (одержання грошей чи майна) або iншоє особистоє
вигоди (одержання права на майно чи вигоди майнового харак-
теру самим .учасником або членами його родини тощо). Су-
купнiсть цих ознак створюу злочин, передбачений ч.2 ст.бЗ.
Стаття 64. Виключена.
Стаття 65. Виключена.
2. Iншi злочини проти держави
Стаття 66. Порушення рiвноправностi громадян
залежно вщ єх расове?, нацiональноє
приналежносп чи ставлення де релiгiє
Умиснi д1є> спрямованi на розпалювання
нацiональноє, расовоє чи релiгiйноє ворожнечi та не-
навистi, на приниження нацiональноє честi 1 гiдностi,
або образа почуттiв громадян у звязку з єх релiгiйними
переконаннями, а так само пряме чи непряме обмежен-
ня прав або встановлення прямих чи непрямих переваг
громадян залежно вiд єх расовоє, нацiональноє прина-
лежностi або ставлення до релiгiє -
караються позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до одного року, або
штрафом до пяти з половиною офiцiйно встановлених
мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати.
Тi ж дiє, поуднанi з насильством, обманом чи погро-
зами, а так само вчиненi службовою особою) -
караються позбавленням волi на строк до пяти рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом до одинадцяти офiцiйно встановлених
мiнiмальнихрозмiрiв заробiтноє плати.
Дiє, передбаченi частинами 1 або 2 цiує статтi, якi були
вчиненi групою осiб або спричинили загибель людей чи
Iншi тяжкi наслiдки, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
десяти рокiв,
1. Конституцiя Украєни (ст.34) передбачау, що громадяни Ук-
раєни рiзних нацiональностей i рас мають рiвнi права i що будь-якi
обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг грома-
дян за нацiональними i расовими ознаками, так само як i будь-яка
проповiдь ворожнечi або зневаги караються за законом. Однiую iз
гарантiй рiвноправностi громадян незалежно вiд єх нацiональноє
приналежностi у встановлення кримiнальноє вiдповiдальностi за
посягання на нацiональну рiвноправнiсть.
2. Безпосереднiм обуктом даного злочину у внутрiшня
безпека держави в сферi нацiональноє злагоди i миру. Предме-
том злочину у нацiональна чи расова спiльнiсть людей, єх права,
культура, релiгiя, традицiє.
3. Обуктивна сторона злочину полягау в активних дiях.
Вони можуть мати такi форми: 1) розпалювання нацiональноє,
расовоє чи релiгiйноє ворожнечi i ненавистi; 2) приниження
нацiональноє честi i гiдностi; 3) образа почуттiв громадян у
звязку з єх релiгiйними переконаннями; 4) пряме чи непряме
обмеження прав громадян у звязку з єх нацiональнiстю; 5) встанов-
лення прямих i непрямих переваг громадян в залежностi вiд єх
расовоє, нацiональноє приналежностi або ставлення до релiгiє.
Першi три формi злочинноє дiяльностi полягають у явно
вираженому (словесно, письмово або за допомогою технiчних
засобiв) неприязному ставленнi до тiує чи iншоє нацiє (раси) з
метою створити серед людей нацiональну ворожнечу, викликати
у багатьох осiб почуття неприязнi до способу життя, побуту,
культури, релiгiє або звичаєв певноє нацiє (раси). Для складу
цього злочину не мау значення, чи стверджуу винний про риси,
якi не притаманнi данiє расi (нацiє), або про притаманнi для неє
особливостi, якi спотворюються i видаються, наприклад, як озна-
ка агресивностi, обмеженостi, неповноцiнностi тощо. Це може
бути i глум (пошкодження, наруга) над культовими
памятниками або священними предметами чи мiсцями, паплю-
ження релiгiє. Слiд вiдмiтити, що при вчиненнi цього злочину у
формi образи почуття громадянина в звязку з його
нацiональнiстю чи релiгiйними почуттями винний мау на метi
тим самим принизити нацiю в цiлому. Тому прояв лише особистоє
неприязнi до представника iншоє нацiє (раси) - небажання
порiднитися, прийняти обряд сповiдання iншоє релiгiє, под-
ружитися - не утворюу складу злочину, передбаченого ст.бб.
Четверта форма вчинення даногозлочинуподягау в дискримiнацiє
громадян в звязку з єх належнiстю до тiує чи iншоє нацiє або раси
(вiдмова в прийняттi на роботу або звiльнення з роботи, вiдмова в
зарахуваннi до вузу, обмеження соцiальних прав тоiцо).
Пята форма прояву злочину виражауться у встановленнi
привiлеєв громадянам певноє нацiє (переваги при виборi роботи,
заняттi посади, отриманнi квартири тощо).
4. Злочин вiдноситься до категорiє тяжких, якщо його вчинено
з насильством, обманом чи погрозами, а також службовою особою
(ч.2 СТ.62), групою осiб або якщо злочиннi дiє потягли за собою
загибель людей або iншi тяжкi наслiдки (ч.З ст.62).
Пiд насильством слiд розумiти заподiяння особi в звязку з
єє нацiональнiстю, расовою чи релiгiйною приналежнiстю побоєв,
легких або середньоє тяжкостi тiлесних ушкоджень, а таож
позбавлення потерпiлого волi.
Обман - це повiдомлення громадянам в звязку з єх
нацiональною, расовою або релiгiйною приналежнiстю не-
правдивих вiдомостей або завiдоме замовчування обставин,
повiдомлення яких було необхiдне таким громадянам, з метою
обмежити права одних i встановити привiлеє iншим.
Погроза - це психiчне насильство (погроза вбивством, за-
подiянням тяжких тiлесних ушкоджень, знищенням майна, роз-
голошенням небажаних дая потерпiлого вiдомостей) над особою
чи групою осiб певноє нацiональностi з метою примусити єх
виконати вимоги погрожувача з метою здiйснення останнiм свого
ворожого ставлення до тiує чи iншоє нацiє (раси). Наприклад,
примушування до вiдмови вiд роботи, посади, залишення мiсця
проживання тощо.
Пiд службовою особою слiд розумiти особу, яка використала
своу службове становище всупереч правам та iнтересам осiб у
звязку з єх нацiональною, расовою чи релiгiйною приналежнiстю
(понятта службовоє особи дано в п.6 коментаря до ст.164).
Група осiб - це двi i бiльше особи, обуднанi спiльним умислом
i якi разом вчинили на нацiональному, расовому чи релiгiйному
грунтi одну чи декiлька дiй, вказаних в диспозицiє ст. 62 з тiую
ж метою.
Загибель людей - смерть хоча б однiує людини.
Пiд iншими тяжкими наслiдками слiд розумiти заподiяння
тяжких тiлесних ушкоджень хоча б однiй особi, середньоє тяж-
костi тiлесних ушкоджень двом i бiльше особам, великоє ма-
терiальноє шкоди (яка принаймнi у сто разiв перевищуу
мiнiмальний розмiр заробiтноє плати), виникнення масових без-
порядкiв або мiжнацiональних збройних конфлiктiв тощо.
5. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом i мотивом неприязнi на нацiональному, расовому чи
релiгiйному грунтi. Ставлення до людських жертв та iнших
тяжких наслiдкiв характеризууться, як правило, необережною
формою вини. При наявностi умислу до смертi потерпiлого
вчинене квалiфiкууться за ст.бб та ст.93 чи ст.94.
6. Субукт - особа, якiй виповнилося 16 рокiв.
Стаття 67. Розголошення державноє таумницi
Розголошення вiдомостей, що становлять державну
таумницю, особою, .якiй цi вiдомостi були довiренi або
стали вiдомi по службi чи роботi, при вiдсутностi ознак
державноє зради або шпигунства, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
пяти рокiв.
Те саме дiяння, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
восьми рокiв.
1. Обуктом злочину у життуво важливi iнтереси Украєни у
сферi оборони, економiки, зовнiшнiх вiдносин, державноє оезпеки
i охорони правопорядку. Предметом злочину може бути тiльки
iнформацiя, яка вiднесена до державноє таумницi (див. п.6 ко-
ментаря до ст. 56). Вiдповiдно до ч.З ст.б Закону "Про державну
таумницю" вiд 21 сiчня 1994 р. не може бути вiднесена до
державноє таумницi iнформацiя: про стихiйнi лиха, катастрофи
та iншi надзвичайнi подiє, що загрожують безпецi громадян, якi
сталися або можуть статися; про стан навколишнього середовища
та здоровя населення, його життувий рiвень; про соцiально-де-
мографiчнi показники, характеристики стану правопорядку,
освiти i культури населення; про неправомiрнi дiє державних
органiв, органiв мiсцевого регiонального самоврядування i поса-
дових осiо.
вiд вiдомостей, що становлять державну таумницю, формуу та
публiкуу в офiцiйних державних виданнях Державний комiтет
Украєни з питань державних секретiв на пiдставi рiшень Де-
ржавних експертiв з питань таумниць. Iнформацiя вважауться
державною таумницею з часу включення єє до Зводу вiдомостей,
що становлять державну таумницю (ч.З ст.7 Закону). Засекре-
чувавня iнформацiє, що вiднесена до державноє таумницi,
здiйснюуться шляхом надання вiдповiдному документу, виробу
або iншому матерiальному носiю iнформацiє грифа секретностi -
"особливоє важливостi", "цiлком таумно", "таумно".
Забороняуться надавати такi грифи секретностi носiям iншоє
таумноє або конфiденцiйноє iнформацiє, якi не становлять держав-
ноє таумницi (ч.4 ст. 13 Закону).
2. Розголошення державноє таумницi полягау в незаконному
обнародуваннi вiдомостей, якi мiстять державну таумницю (про
перелiк таких вiдомостеб див. п.6 коментаря до ст.56), особою, якiй
цi вiдомостi були довiренi або стали вiдомi по службi чи роботi,
внаслiдок чого цi вiдомостi стали наданням стороннiх осiб.
Форми розголошення таких вiдомостей можуть бути
рiзноманiтнi: пiд час розмови про них у присутностi стороннiх
осiб (у травмаi, на вулицi тощо), повiдомлення таких вiдомостей
знайомим чи родичам, а також у ластах, доповiдях, виступах у
пресi. Розголошення державноє таумницi може мати мiсце i у
формi показу або передачi стороннiм особам для ознайомлення
предметiв або обуктiв, документiв чи матерiалiв, вiдомостi про
якi становлять державну таумницю. Такi вiдомостi можуть бути
розголошенi також шляхом бездiяльностi особи. Наприклад,
внаслiдок недбалого зберiгання документiв стороннi особи
прочитали або сфотографували єх.
3. Сам факт розголошення вiдомостей, якi мiстять державну
таумницю, якщо вони були сприйнятi як такi стороннiми особами,
утворюу склад закiнченого злочину.
Це визнауться злочином розголошення державноє таумницi
пiсля перебiгу строку засекречування iнформацiє. Перебiг строку
засекречування починауться з часу надання грифу секретностi
вiдповiдному носiю iнформацiє. Вiн не мохе перевищувати для
iнформацiє "особливоє важливостi" - ЗО рокiв, для iнформацiє
"цiлком таумно" - 10 рокiв, для iнформацiє "таумно" - 5 рокiв.
Слiд мати на увазi, що Президент Украєни, Голова Верховноє
Ради або Премур-мiнiстр Украєни можуть продовжити строк
засекречування iнформацiє (ст. 14 Закону).
4. До тяжких наслiдкiв (4.2 ст.бТ) вiдноситься таке розголошен-
ня вiдомостей, що мiстять державну таумницю, в результатi якого
вони стали надбанням iноземноє розвiдки або спричинили значну
шкоду обороноздатностi або iншим державним iнтересам Украєни.
5.3 суб ективноє сторони розголошення державноє таумницi
може бути вчинене як умисно, так i необережно. Умисне розго-
лошення передбачау усвiдомлення особою, що нею розголошу-
ються вiдомостi, якi мiстять державну таумницю.i бажання, щоб
цi вiдомостi були сприйнятi iншою особою (прямий умисел), або
допущення можливостi єх сприйняття iншими особами.
Наприклад, двi особи ведуть службову розмову, у якiй
повiдомляють вiдомостi, що мiстять державну таумницю, у
присутностi стороннiх осiб (скажiмо, в трамває).
При необережному розголошеннi державноє таумницi особа
передбачау можливiсть розголошення вiдомостей, що мiстять
державну таумницю, але розраховуу, що вони не будуть
сприйнятi iншою особою (злочинна самонадiянiсть).
Наприклад.службова особа приймау вiдвiдувача в робочому
кабiнетi, не прибравши зi столу документи, розраховуючи, що
той не проявить iнтересу до вiдомостей, якi мiстяться у цих
документах. Розголошення державноє таумницi буде мати мiсце
i тодi, коли особа не усвiдомлюу, хоча за обставинами справи
повинна була i могла усвiдомлювати, що вона розголошуу
вiдомостi, якi мiстять державну таумницю (злочинна недбалiсть).
Наприклад, особа у службовiй розмовi по загальному телефону
говорить про вiдомостi, якi мiстять державну таумницю, i цi
вiдомостi стають вiдомi працiвникам комутатора. У даному
випадку особа не усвiдомлювала, що вона розголошуу державну
таумницю, хоча при бiльш уважному ставленнi до справи
повинна була i могла передбачити можливiсть випадкового
пiдслуховування розмови.
6. Розголошення державноє таумницi слiд вiдрiзняти вiд де-
ржавноє зради у формi шпигунства, де передача вiдомостей, якi
мiстять державну таумницю, повязана з наявнiстю iноземного
адресата i бажанням винного, щоб такi вiдомостi стали надбанням
iноземноє держави, iноземноє органiзацiє або єх представникiв.
Таке бажання i такий адресат вiдсутнi при вчиненнi злочину,
передбаченого ст.67.
7. Субуктом розголошення державноє таумницi можуть бути
службовi особи, яким такi вiдомостi довiренi, або iнша особа, якiй
цi вiдомостi стали вiдомi по службi чи по роботi, а також
вiйськовослужбовцi за тих же умов. Однак, якщо
вiйськовослужбовець розголошуу вiдомостi вiйськового характе-
ру, якi мiстять державну таумницю, то вiн при вiдсутностi в його
дiях ознак державноє зради пiдлягау вiдповiдальностi за ст. 25 3.
У випадку, коли особа пiсля демобiлiзацiє iз Збройних Сил
Украєни, залишення посади або звiльнення iз установ оборонного
значення розголошуу вiдомi єй по службi чи по роботi вiдомостi,
що мiстять державну таумницю, вона несе вiдповiдальнiсть за
ст.67. Громадяни, яким випадково стали вiдомi вiдомостi, що
мiстять державну таумницю, i якi потiм єх розголосили, не у
субуктами даного злочину.
Стаття 68. Втрата документiв, що мiстять державну
таумницю
Втрата документiв, що мiстять державну таумницю, а
так само предметiв, вiдомостi про якi становлять де-
ржавну таумницю, особою, якiй вони були довiренi,
якщо втрата стала результатом порушення встанов-
лених правил поводження Iз зазначеними документами
або предметами, -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до трьох рокiв.
Те саме дiяння, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до
восьми рокiв.
I. Склад даного злочину потребуу наявностi трьох повязаних мiх
собою ознак: 1) порушення (шляхом дiє чи бездiяльностi) правил
користування або зберiгання документiв або предметiв; 2) виходу
єх iз володiння особи, якiй вони були довiренi; 3) ознайомлення
або можливостi ознайомлення з ними стороннiх осiб.
2.. Порядок користування i зберiгання вказаних документiв
(плану, схеми, огляду, наказу, креслення, iнструкцiє, постанови
тощо), а також предметiв (приладу, моделi, технiчного присто-
сування, нового виду озброуння тощо), вiдомостi про якi станов-
лять державну таумницю, повинен здiйснюватися у суворiй
вiдповiдностi до правил користування ними, зберiгання, пер-
еписування, перевезення трщо. Такi правила встановлюються
мiнiстерствами чи вiдомствами i мiстяться у вiдповiдних наказах
та iнструкцiях. Порушення вказаних правил може полягати у
винесеннi документiв або предметiв (якщо винос заборонений)
iз спецiальних примiщень або сховищ; в недбалому поводженнi
з документами або предметами поза межами спецiального
примiщення або сховища;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125