(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50}.
1. Згiдно з ч.I ст. 106 легкими тiлесними ушкодженнями
вважаються такi, якi: а) не мiстять ознак тяхкого (ст. 101)
чи середньоє тяжкостi тiлесних ушкоджень (ст. 102); 6)
викликали короткочасний розлад здоровя потерпiлого чи я).
короткочасну втрату працездатностi. При цьому важливо
вiдрiзняти поняття "розлад здоровя" i "шкода здоровю",
оскiльки шкода здоровю може бути заподiяна i без його
розладу,
2. Згiдно з Правилами судово-медичного визначення ступенi
тяжкостi тiлесних ушкоджень короткочасним розладом здо-
ровя вважауться таке його порушення, яе продовжувалось
бiльше шести днiв, але не бiльше трьох тижнiв (21 день), тобто
тривало вiд 7 днiв до 21 дня включно.
Короткочасною втратою працездатностi визнауться
стiйка втрата загальноє працездатностi в розмiрi до 10 вiдсоткiв.
Короткочасний розлад здоровя i короткочайiа втрата працез-
датностi визначаються судово-медичною експертизою.
3. У вiдповiдностi з ч.2 ст. 10 вiдповiдальностi за всi ввдн умисних
тiлесних ушкоджень, що спричинили розлад здоровя, пвдпягажлъ
особи, яким до вчинення злочину минуло чотирнадцять рокiв.
4. Частина 2 ст. 106 передбачау вiдповiдальнiсть за умиснi легкi
тiлеснi ушкодження, якi не спричинили наслiдкiв, зазначених в
ч.I ст. 106, тобто не заподiяли нi короткочасного розладу здо-
ровя, нi короткочасноє втрати працездатностi. Такими Правила
називають незначнi, короткочаснi ушкодження, якi тривали не
бiльше шести днiв (п.22) - подряпини, синцi тощо.
5. Тiлеснi ушкодження (легкi, середньоє тяжкостi, тяжкi) мо-
жуть бути заподiянi також при вчиненнi злочинiв, де вони
виступають конститутивними чи квалiфiкуючими ознаками
(наприклад, статтi 86, 189), в звязку з чим не потребують
додатковоє квалiфiкацiє за статтями про вiдповiдальнiсть за
злочини проти здоровя.
6. Пленум Верховного Суду Украєни в своєй постановi вiд 1 квiтня
1994 р. №1 "Про судову практику в справах про злочини проти
життя i здоровя людини" (абз.З п.24) звертау увагу судiв на те, що
"вмисне легке тiлесне ушкодження, заподiяне пiд впливом сильного
душевного хвилювання, викликаного неправомiрною поведiнкою
потерпiлого, злочином не визнауться" (Бюлетень... - С.80).
Стаття 107. Побоє i мордування
Умисне нанесення удару) побоєв або вчинення Iнших
насильницьких дiй, якi завдали фiзичного болю, -
карауться виправними роботами на строк до шести
мiсяцiв) або штрафом у розмiрi до ста карбованцiв, або
громадською доганою.
Тi самi дiяння, що носять характер мордування, -
караються позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. - №4. - Ст.50).
1. Характерна особливiсть злочину, вiдповiдальнiсть за який
передбачау ст. 107, полягау в тому, що дiє, якi утворюють його
обуктивну сторону, спрямованi на те, щоб, головним чином,
завдати потерпiлому фiзичного болю. Такi дiє не порушують
анатомiчноє цiлостi тканин тiла чи функцiй якого-небудь органа,
i цим вони вiдрiзняються вiд тiлесних ушкоджень. Шкода здо-
ровю заподiюуться через фiзичний бiль. Бiль понижуу фiзичну
здатнiсть i силу людини
2. Фiзичний бiль може завдатись: а) ударами; б) побоями або
в) iншими насильницькими дiями.
Ударом називають одноразовий, раптовий i потужний вплив
на тiло людини, що спричиняу фiзичний бiль.
Побоє - це неодноразовi удари, що наносяться в один час
одному потерпiлому.
Iншими насильницькими дiями можуть бути викручування
рук, нiг, стискування горла, статевих органiв тощо.
3. Частина 2 ст. 107 передбачау вiдповiдальнiсть за удари,
побоє та iншi насильницькi дiє, про якi йдеться в ч.I ст.1в7,
якщо вони мали характер мордування. Правила судово-
медичного визначення ступеня тяжкостi тiлесних ушкоджень
мордуванням називають дiє, повязанi з багаторазовим або
тривалим заподiянням болю, - щипання, шмагання, спричине-
ння численних, але невеликих ушкоджень тупими або гостро-
колючими предметами, вплив термiчних факторiв та iншi
аналогiчнi дiє (п.24).
4. Субуктивна сторона злочину харакiеризуугься виною у формi
умислу,
5. Субуктом злочину у особа, якiй до його вчинення минуло
шiстнадцять рокiв.
Стаття 108. Зараження венеричною хворобою
Завiдоме поставлення Iншоє особи через статевi
зносини або Iншими дiями в небезпеку зараження в<-
неричною хворобою -
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв.
Зараження iншоє особи венеричною хворобою осо-
бою, яка знала про наявнiсть у неТ цiвТ хвороби, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк вiд одного року до
двох рокiв.
Дiє, передбаченi частиною 2 цiує статтi, вчиненi осо-
бою, яка ранiше судилася за зараження Iншоє особи ве-
неричною хворобою, а так само зараження двох або
бiльше осiб, або неповнолiтнього -
караються позбавленням волi на отрок до пяти рокiв.
(В ремакцi! Указу вiд 17 грудня 1971 р. //Вiдомостi Верхов-
ноє Ради УРСР. - 1971. - №52. - Ст. 399).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. - №4. - Ст. 50).
1. Згiдно з ст.ЗО Основ законодавства Украєни про охорону
здоровя (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №4. -
Ст. 19) особи, якi у носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань,
небезпечних для населення, пiдлягають медичному огляду i
лiкуванню за рахунок держави, а до носiєв особливо небезпечних
iнфекцiйних захворювань можуть здiйснюватись обовязком
медичнi огляди, лiкувальнi заходи.
2. Венеричнi захворювання вiдносяться до небезпечних
iнфекцiйних захворювань, тому єх носiє пiдлягають обовяздуо-
му лiкуванню i профiлактичним медичним оглядам, повиннi
додержуватись гiгiунiчних правил в побутi, якi б виключалi
зараження венеричними захворюваннями iнших осiб. Особи, якi
у носiями венеричних захворювань, вiдповiдають не тiльки за
зараження iнших осiб такими захворюваннями (чч.2, 3 ст. 108),
а й за завiдоме поставлення iнших осiб в небезпеку зараженнi
венеричними захворюваннями (ч. I ст. 108).
3. До яемеричишс захворювань медична i судова практика.
вiдносять сифiлiс, гонорею, мякий шанкр i паховий
лiмфогранулематоз. Крiм того, слiд вiднести до венеричних за-
хворювань i таке iнфекцiйне захворювання статевих органiв, як
трихомонiаз, носiями якого у значна кiлькiсть дорослого насе-
лення. Передаються венеричнi захворювання, як правило, прв
статевих контактах, проте можлива єх передача i внаслiдок
порушення гiгiунiчних правил в побутi.
4. Частина 1 ст.108 передбачау вiдповiдальнiсть за завiдоме
поставлення iншоє особи в небезпеку зараження венеричною
пюробом через статевi зносини чи iншими дiями або внаслiдок
бездiяльностi. Пiд мостввлешшм в небезпеку зараження
iншоє особи венеричiним захворюванням слiд розумiти вчине-
ння особою - носiум венеричного захворювання - дiй, внаслiдок
яких в даних конкретШих умовах можливе зараження iншоє особи
венеричним захворюванням: статевi зносини, задоволення стате-
воє пристрастi неприродним способом, порушення гiгiунiчних
правил поведiнки в сiмє, побутi, на роботi, наприклад, спiльне
користування постiльiиою бiлизною, засобами особистоє гiгiуни,
столовим посудом, шприцами для iнукцiй лiкiв i наркотичних
речовин, вживання напоєв з однiує пляшки тощо.
5. Злочин, передбачений ч.I ст.108, вважауться закiнченим з
моменту вчинення дiй, якими створена реальна загроза
iнфiкування iншоє оса>би венеричним захворюванням.
6. Субуктивна сторона злочину (ч. I ст.108) харак-
теризууться такими рiзновидами вини, як злочинна само-
надiянiсть (особа, знаючи про наявнiсть у неє венеричного
захворювання, усвiдо>iлюу, що в результатi вчинюваних нею дiй
можливе зараження iйшоє особи таким захворюванням, але роз-
раховуу на його ненасiгання внаслiдок застосування при статевих
зносинах запобiжних заходiв, попередження iншоє особи про
можливiсть ц заражения тощо) або непрямим умислом (особа
свiдомо допускау такi наслiдки, не бажаючи єх настання).
Якщо ж при вчиненiє! дiй, якими створюуться загроза заражен-
ня iншоє особи венеричним захворюванням, винний бажау на-
стання таких наслiдкiв, то його дiє за наявностi iнших ознак
повиннi квалiфiкуватись як замах на зараження iншоє особи
венеричним захворюванням.
7. Вiдповiдальнiсть з3 ч.I ст.108 настау лише у разi завiдомого
для винного створення своєми дiями загрози зараження iншоє особи
венеричним захворюванням, тобто необхiдно встановити, що особа
знау про наявнiсть у неє венеричного захворювання. Про
обiзнанiсть особи про наявнiсть у неє венеричного захворювання
можуть свiдчити медичний висновок i застереження лiкувального
закладу, а також iншi данi, якi свiдчать про обiзнанiсть особи про
наявнiсть у неє такого захворювання. Зокрема, особа, порiвнюю<аi
симптоми свого захвор>овання з симптомами, описаними в медичнiй
лiтературi, на пiдставi iнформацiє iнших осiб чи неофiцiйного
звернення до медичних працiвникiв, або з врахуванням попереднь-
ого масного досвiду, яiЩО вона ранiше хворiла венеричною хворо-
бою, може зробити самостiйно достовiрний висновок про наявнiсть
у неє венеричного захворювання.
8. Субуктом злбчийiв, передбачених ч. I, 2 IЗ ст.108, може бути
особа, яка досягла шiстнадцяти рокiв, страждау венеричним захво-
рюванням i знау про наявнiсть у неє такого захворювання. До
кримiнальноє вiдповiдальностi за ч. I ст. 108 особа може притягуватись
не тiльки в перiод хвороби та и лiкування, а й в перiод контрольного
нагляду лiкувальним закладом за хворим до зняття його з облiку.
9. Вчинення дiй, якщми створюуться загроза зараження iншоє
особи венеричним захворюванням, особою, яка не знау про
наявнiсть у неє такого захворювання, хоча в даних конкретних
умовах повинна була i могла отримати iнформацiю про наявнiсть
у неє такого захворювання, не тягне кримiнальноє
вiдповiдальностi.
10. 4.2 ст. 108 передбачау вiдiЮвiдальнiсть за зараження iншоє
особа венеричивм захворюванням особою, яка знау про наявнiсть
у неє такого захворювання. Споiоби зараження iншоє особи такта
захворюванням i види венеричнвiх хвороб можуть бути рiзними (див.
п.4 коментаря до цiує статтi) i на квалiфiкацiю не впливають.
II. Для венеричних захворювань у характерним наявнiсть
iнкубацiйного перiоду, протягом якого збудник захворювання
знаходиться в органiзмi потерпiлого з моменту проникнення його
в органiзм i до реального захворювання. Для рiзних венеричних
захворювань iнкубацiйний перiод може бути вiд декiлькох дшв
до декiлькох тижнiв i навiть мiсяцiв. Оскiльки ж вiдповiдальнiсть
за ч.2 ст. 108 передбачена за фактичне зараження iншоє особи
венеричною хворобою, то коментований злочин вiдноситься до
матерiальних складiв злочинiв i буцезокiнченим з моменту, коли
у потерпiлого фактично виявленi клiнiчнi ознаки венеричного
захворювання, а не з моменту вчинення дiй, якi в подальшому
потягли за собою реальне захворювання. До виявлення клiнiчних
проявiв венеричноє хвороби у дотерпiлого дiє винного, в залеж-
ностi вiд конкретних обставин справи, можуть .квалiфiкуватись
як завiдоме поставлення iншоє особи в небезпеку зараження
венеричною хворобою (ч. I ст. 108) або як замах на зараження
такоє особи венеричною хворобою (ч.2 ст.17 i ч.2 чи ч. З ст.108).
12. Субуктивна сторона зараження венеричною хворобою
передбачау наявнiсть вини як умисноє, так i необережноє - у
виглядi злочинноє самонадiяностi.
Зараження iншоє особи венеричною хворобою особою, яка не
знала про наявнiсть у неє такоє хвороби, але за конкретних
обставин повинна була i мопiа про це знати (злочинна не-
дбалiсть) , може тягти вiдповiдальнiсть за необережне заподiяння
тiлесних ушкоджень за ст. 105. <
IЗ. Частина 3 ст.108 передбачау вiдповiдальнiсть за зараження
венеричною хворобою прЯ наявностi однiує iз трьох
квалiфiкуючих ознак: 1) вчинене особою, ранiше судимою за
зараження iншоє особи венеричною хворобою; 2) двох або бiльше
осiб; 3) зараження неповнолiтвього.
14. Обовязковими умовами притягнення до вiдповiдальностi за
зараження венеричною хворобою особою, ранiше судимою за
зараження iншоє особи венеричною хворобою, у: 1) особа
ранiше була судима за ч. 2 чи ч.З ст.108; 2) судимiсть з неє не
знята або не погашена (див. коментар до ст.55). Якщо судимiсть
знята або погашена, то вiдповiдальнiсть настау за ч.2 ст. 108.
Наявнiсть судимостi за ч. I ст.108 чи за ст.108 не у пiдставою
для квалiфiкацiє дiй винного за ч.З ст.108.
15. Зараження двох або бiльше осiб може бути вчинене як
дночасно, так i в рiзний час, Одним чи рiзними способами. Для
вiдповiдальностi за цiую ознакою за ч.З ст. 108 необхiдно, щоб не
збiгли строки давностi притИгнення до вiдповiдальностi за
перший випадок зараження венеричною хворобою iншоє особи.
16 Для квалiфiкацiє дiй за ч.З ст.108 за ознакою зараження
венеричною хворобою неповнолiтнього необхiдно вста-
новити, що особа знала або допускала, що потерпiлим у непов-
нолiтнiй, а так само коли вона повинна була i могла це перед-
бачити. Неповнолiтнiй вiк потерпiлого не може бути шдставою
доя квалiфiкацiє дiй за ч.З ст.108, якщо винний сумлiнно
помилявся щодо фактичного вiку потерпiлого.
17. Вчинення в рiзний час дiй, якi мають ознаки злочинiв,
передбачених чч. 1,2 чи ч.З ст.108, у разi, якщо потерпiлий одна
i та ж особа, повинно квалiфiкуватись за сукупнiстю злочинiв,
передбачених вiдповiдними частинами ст.108. Аналогiчною
повинна бути квалiфiкацiя вчиненого i у випадках, коли потер-
пiлими у рiзнi особи.
18. Зараження венеричною хворобою однiує особи i пастуша
зараження iншоє особи пiдлягау квалiфiкацiє лише за ч.З ст.108
за ознакою зараження венеричною хворобою двох або бiльше
осiб i перший випадок зараження венеричною хворобою са-
мостiйноє квалiфiкацiє не потребуу.
19. Зараження однiує й тiує ж особи в рiзний час рiзними
венеричними хворобами чи однiую венеричною хворобою, пiсля
того, як потерпiлий вилiкувався пiсля першого випадку заражен-
ня його венеричною хворобою, повинно квалiфiкуватись як
зараження венеричною хворобою однiує особи. Якщо ж за перший
випадок винний був судимий, то його дiє повиннi квалiфiкуватись
за ч.З ст.108 за ознакою зараження iншоє особи венеричною
хворобою особою, яка ранiше була судима за зараженая iншоє
особи венеричною хворобою.
20. Зараження iншоє особи венеричною хворобою особою, яка
не страждау на таке захворювання (наприклад, медичним
працiвником з метою проведення медичного експерименту, чи
внаслiдок неналежного виконання своєх професiйних функцiй
лiкарем-гiнекологом пiд час проведення медичних оглядiв
пацiунтiв, чи внаслiдок переливання кровi потерпiлому вiд особи;
хвороє на сифiлiс тощо) повинно квалiфiкуватись, за наявностi
iнших ознак, як заподiяння тiлесних ушкоджень.
21. Згода потерпiлого на поставлення його в небезпеку зара-
ження або на зараження венеричною хворобою не звiльняу
винного вiд вiдповiдальностi за завiдоме поставлення такоє особи
в небезпеку зараження чи Гi зараження венеричною хворобою.
Стаття 108\ Ухилення вiд лiкування венеричноє
хвороби
Ухилення вiд лiкування венеричне? хвороби, продов-
жуване пiсля попередження, зробленого органами охо-
рони здоровя, -
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв.
IСт. 10У Кодекс доповнено Указом вiд 17 грудня 1971 р. //
Вiдомостi Верховной Ради УРСР. -1971. -№52. -Ст. 399).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
1. Особи, щодо яких у достатнi данi про те, що вони хворi на
венеричну хворобу, пiдлягають обовязковому медичному обсте-
женню, а хворi на венеричнi хвороби - обовязковому лiхуванню,
в тому числi й примусовому, згiдно з постановою РНК УРСР взд
23 березня 1928 р. "Про заходи боротьби з венеричними захво-
рюваннями" (ЗУ УРСР. - 1928. - №11.- Ст.IОб; ЗП УРСР. -
1962.- №1.- Ст. 6; 1967. - №5. - Ст.57). Ухилення таких осiб вiд
обстеження, а також ухилення вiд лiкування осiб, якi були у
контактi з хворими на венеричну хворобу i потребують
профiлактичного лiкування, яке продовжууться пiсля зробленого
єм органами охорони здоровя попередження, тягне за собою
адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за ст.45 КАП.
У разi ухилення вiд лiкування венеричноє хвороби особи, хворi
на такi хвороби, органами охорони здоровя попередакук)ться пре
необхiднiсть пройти обовязкове лiкування та про
вiдповiдальнiсть за ухилення вiд такого лiкування.
2. За ухилення вiд лiкування венеричноє хвороби, яке продов-
жууться пiсля попередження, зробленого органами охорони здо-
ровя, передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за ст. 108.
3. Для притягиення до кримiнальноє вiдповiдальностi за ухилення
вiд лiкування венеричноє хвороби обовязковою умовою у наявнiсть
шсьмового попередженчя, зробленого органами або закладами
охорони здоровя, про необхiднiсть проходження курсу лiкування i
за кримiнальну вiдповiдальнiсть за ухилення вiд лiкування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125