Тому, якщо при вчиненнi будь-якого
злочину (крiм тих, що охоплюються поняттям умисного
вбивства) винний спричиняу смерть iншiй людинi i його психiчне
ставлення до цього наслiдку характеризууться умисною виною,
його дiє належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, перед-
бачених вiдповiдною статтею Особливоє частини КК i ст.94, а при
наявностi обтяжуючих обставин - ст.93 цього Кодексу.
Така квалiфiкацiя повинна мати мiсце, зокрема, якщо умисне
позбавлення життя потерпiлого було вчинене при бандитизмi,
дiях, що дезорганiзують роботу виправно-трудових установ
(абз.2 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 26
березня 1993 р. №2 "Про судову практику в справах про
злочини, повязанi з порушенням режиму вiдбування покарання
в мiсцях позбавлення водi"), масових безпорядках, угонi транс-
портних засобiв та угонi повiтряного, морського чи рiчкового
судна, умисвому знищеннi або пошкояженш маЛна тощо.
мвкм.!
.ввецяявуск.
21. При призначеннi покарання за умисне вбивство прв
обтяжуючих обставинах слiд виходити iз загальних начал
призначення покарання, передбачених ст. 39. При цьому слiд
мати на увазi, що у вiдповiдностi зi ст.24 передбачена в санкцiє
СТ.93 смертна кара у винятковою мiрою покарання i може
застосовуватись лише тодi, коли суд дiйде висновку про не-
можливiсть застосування до винного iншоє мiри покарання.
Такни висновок мау бути належним чином мотивований.
Якщо за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих
обставинах смертна кара призначауться кiльком засудженим, у
вироку мають бути наведенi мотиви застосування цього покаран-
ня щодо кожного з них (абз.З п.4 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
В окремих виняткових випадках, коли по справi встановленi
особливо обтяжуючi обставини, що значно пiдвищують ступiнь
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину, а також з ураху-
ванням особи винного, смертна кара може бути призначена за
замах на умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. При
наявностi особливо обтяжуючих обставин та з урахуванням особи
винного не виключауться також застосування смертноє кари до
iнших, крiм виконавця, спiвучасникiв умисного вбивства при
обтяжуючих обставинах чи замаху на таке вбивство.
Стаття 94. Умисне вбивство
Умисне вбивство) вчинене без вказаних у статтi 93
цього Кодексу ознак, -
карауться позбавленням волi на строк вiд семм до
пятнадцяти рокiв,
1. Стаття 94 передбачау вiдповiдальнiсть за так зване
"просте" умисне вбивство. За цiую статтею квалiфiкууться
умисне вбивство, яке вчинене при вiдсутностi як обтяжуючих
обставин, передбачених ст.93, так i помякшуючих (ЙЬтавин,
передбачених статтями 95-97.
2. Умисне вбивство, передбачене ст.94, може бути вчинене як
з прямим, так i непрямим умислом. Обовязковому встановлен-
ню i вiдображенню у вироку пiдлягау мотив умисного вбивства.
3. До умисного вбивства, квалiфiкацiя якого здiйснюуться за
ст-94, зокрема, вiдносяться: а) умисне вбивство, вчинене на
грунтi особистих неприязних стосункГв, в тому числi i вбввство
з помсти на грунтi таких стосункiв (див., наприклад: Рад.право.
- 1966. - №9. - С.99; 1974. -№4. - С. 106); б) умисне вбивство
пiд час бiйки чи суперечки, якщо винний дiяв не з хулiганських
мотивiв (див., наприклад: Рад.право.-1971.-№10.-С.109); в) умисне
вбивство, вчинене особою, яка охороняу майно; г) умисне
вбивство, вчинене з мотивiв жалостi до потерпiлого; д) умисне
вбивство, вчинене на прохання самого потерпiлого.
За СТ.94 необхiдно квалiфiкувати й iншi випадки умисного вбивства,
за умови, що в дiяннi винного вiдсутнi обтяжуючi i помякшуючi
обставини, якi передбаченi вiдповiдно в ст-93 та статтях 95-97.
4 При призначеннi покарання за умисне вбивство, передба-
чене сЄ94 слiд керуватися загальними началами призначення
покарання, сформульованими в ст.39. Оскiльки наведенi в п.З
комеаря до ст.94 обставини умисного вбивства не мають зна-
чення обовязкових ознак складу злочину, вони можуть бути
врахованi при призначеннi покарання як показники ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого умисного вбивства.
Стаття 95.
вчинене в
душевного
Умисне вбивство,
станi сильного
хвилювання
Умисне вбивство, вчинене в станi сильного душевно-
го хвилювання, що раптово виникло внаслiдок протиза-
конного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого, -
карауться позбавленням волi на строк до п яти рокiв.
I. Стаття 95 передбачау вiдповiдальнiсть за одне з трьох умисних
вбивств, якi за КК визнаються вчиненими при помякшуючих
обставинах. Умисне вбивство необхiдно квалiфiкувати за ст.95 при
наявностi таких умов: 1) умисне вбивство, вчинене винним в станi
сильного душевного хвилювання; 2) такий стан виник раптово i був
викликаний протизаконним насильством або тяжкою образою;
3) смерть була спричинена саме тiй особi, яка вчинила протизаконне
насильство або тяжку образу.
2. Стан сильного душевного хвилювання (фiзiологiчний
афект) - це такий психiчний стан, при якому iнтенсивна емоцiя
(це може бути, наприклад, сильне почуття образи та гнiву -див.:
Право Украєни. - 1992. -№12.- С.50) протягом короткого часу
займау домiнуюче становище в свiдомостi людини, внаслiдок чого
значною мiрою знижууться єє здатнiсть усвiдомлювати дiє, а
також керувати ними. Для вирiшення питання про наявнiсть чи
вiдсутнiсть сильного душевного хвилювання мау призначатись
судова експертиза за участю психологiв, психiатрiв, однак суд
не звязаний єє висновком i може спростувати його на пiдставi
сукупностi iнших доказiв.
При вирiшеннi питання про перебування винного в станi
фiзiологiчного афекту слiд враховувати i його iндивiдуально-
психологiчнi осооливостi (див., наприклад, ухвалу Верховного
Суду Украєни в справi Р. // Рад.право. - 1990. - №11. - С.84-85;
1986. - №8. - С.87).
3. Раптовiсть виникнення стану сильного душевного хвилю-
вання означау, що такий стан зявляуться як безпосередня реакцiя
на подiю, яка сталася несподiвано для людини. Як правило, людина
сама сприймау цю подiю, але в окремих випадках вона може
дiзнатись про подiю, що викликау стан сильного душевного хвилю-
вання, i вiд iнших осiб. Так, стан сильного душевного хвилювання
може раптово виникнути у батька пiсля того, як його малолiтнiй
син, який прийшов додому з слiдами мордування, розповiв, що його
жорстоко побив набагато старший пдемiнник сусiди.
Пiд протизаконним насияьством стосовно ст. 95 слiд
розумiти як фiзичне, так i психiчне насильство. Як фiзичне
насильство може розглядатись заподiяння тiлесних ушкоджень
(див., наприклад, ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Ук-
раєни в справi М. // Рад.право. - 1985. - №11. - С.93-94),
навесення побоєв, позбавлення волi чи вчинення iнших
насильницьких дiб. Психiчним насильством може визнаватись
погроза застосувати фiзичне насильство, в окремих випадках -
погроза знищити майно або сири чинити iншу шкоду. Якщо
насильство не було протизаконним, наприклад, застосовувалось
для затримання злочинця, воно не дау пiдстав для квалiфiкацiє
дiй винного за ст.95.
Тяжкою образою слiд визнавати таке умисне приниження
честi i гiдностi особи, яке виражене в особливо непристойнiй
формi або за змiстом у для особи особливо образливим.
Протизаконне насильство або тяжка образа можуть бути вчиненi
як щодо винного, так i щодо iнших осiб, як правило, його близьких.
4. Вчинене винним в станi сильного душевного хвилювання
умисне вбивство дау пiдставу для квалiфiкацiє його дiй за ст.95
лише у випадку, коли була позбавлена життя саме та особа, яка
вчинила протизаконне насильство чи тяжку образу. Якщо винний
спрямовував своє дiє на спричинення смертi iншiй особi,
наприклад, комусь з близьких того, хто вчинив протизаконне
насильство, його дiє слiд квалiфiкувати за ст.94 чи ст.93.
5. У тих випадках, коли умисне вбивство потерпiлого, який
своєми протиправними дiями викликав стан сильного душевного
хвилювання, було здiйснене винним вже пiсля того, як цей стан
пройшов.дiє винного належить розглядати як вчинення умисного
вбивства без помякшуючих обставин. При призначеннi покаран-
ня протиправна поведiнка потерпiлого може враховуватись як
помякшуюча вiдповiдальнiсть обставина, а за певних умов - як
виняткова обставина, що дозволяу суду з врахуванням особи
винного призначити йому бiльш мяке покарання, нiж передба-
чено законом.
6. Про особливостi квалiфiкацiє умисного вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання, якщо воно мiстить
окремi обставини, передбаченi ст.93, - див. п.7 коментаря до ст.93.
Про особливостi врахування стану сильного душевного хвилю-
вання при вбивствi при перевищеннi меж неоохiдноє оборони -
див. п.5 коментаря до ст.97.
7. При призначеннi покарання за умисне вбивство, передба-
чене ст.9й, та обставина, що воно вчинене в станi сильного
душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслiдок протиза-
конного насильства чи тяжкоє образи з боку потерпiлого, не може
враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки вона
передбачена як обовязкова ознака складу цього злочину.
Стаття 96. Умисне вбивство матiрю своує
новонародженоє дитини
Умисне вбивство матiрю своує дитини пiд час пологiв
або зараз же пiсля пологiв
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
i Одним з видiв умисного вбивства при помякшуючих
обставинах КК визнау умисне вбивство матiрю своує новона-
оодженоє дитини. Це повязано з тим, що пiд час пологiв i деякий
яс пiсля них жiнка перебувау в особливому фiзичному i
психiчному станi, який послаблюу єє здатнiсть повнiстю
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
2. Друга специфiчна ознака умисного вбивства, передбаченого
ст.96, - його потерпiлий. Згiдно з диспозицiую цiує статтi потер
пiлим вiд злочину, що вчинюуться матiрю, може бути лише к
власна дитина.
3. Таким чином, для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.о
буваючи в особливому станi, що повязаний з пологами;
2) потерпiлою вiд умисного вбивства була и масна дитина.
4. Якщо у вмисному вбивствi новонародженоє дитини брали
участь iншi особи, єх дiє квалiфiкуються за ст.94, а при наявностi
обтяжуючих обставин за ст.93. В даному випадку, оскiльки
ознака спецiального субукта злочину, передбаченого ст.96, у
них вiдсутня, цi особи несуть вiдповiдальнiсть за умисне вбивство
на загальних пiдставах.
Стаття 97. Вбивство при перевищеннi меж
необхiдноє оборони
Вбивство, вчинене при перевищеннi меж необхiдно?
оборони, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст.50).
1. Вбивством при перевищеннi меж необхiдноє оборони у
умисне позбавлення життя того, хто нападау, з метою захисту
iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або iншоє особи,
iнтересiв суспiльства або держави вiд суспiльне небезпечного
посягання, коли спричинення такого результату явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Спричинення смертi тому, хто нападау, виключау кримiнальну
вiдповiдальнiсть, якщо той, хто використовував право на не-
обхiдну оборону, не перевищив й меж (див., наприклад, ухвалу
судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Б. // Рад.пра-
во. - 1976. - №8. - С.102). Вбивство, вчинене при перевищеннi
меж необхiдноє оборони (про поняття перевищення меж не-
обхiдноє оборони див. п.7 коментаря до ст.15), у рiзновидом
умисного вбивства, вчиненого пря помякшуючих обставинах.
Помякшення вiдповiдальностi обумовлено тим, що вбивство
вчинене при захистi вiд суспiльне небезпечного посягання, кади
мотивом злочину виступау прагнення захисту вiд такого пося-
гання iнтересiв особи, суспiльства або держави, що значимо
мiрою знижуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого.
У вiдповiдностi зi ст. 15 (в редакцiє вiд 26 сiчня 1993 р.) не у
злочином застосування зброє або будь-яких iнших засобiв i
предметiв, незалежно вiд наслiдкiв, якщо воно здiйснено для
захисту вiд нападу озброуноє особи чи нападу групи осiб,
вiдвернення протиправного насильницького проникнення в
житло чи iнше примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист,
не могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилюван-
ая, викликаного суспiльне небезпечними дiями, оцiнити
вiдповiднiсть захисту характеровi посягання.
2. Про вiдповiдальнiсть за ст.97 мова може йти лише в тому
разi, коли смерть була заподiяна особою, яка перебувала в станi
необхiдноє оборони (про цей стан див. пп.2, 3, 4 коментаря до
<г.15), межi якого були перевищенi. Лише при наявностi стану
необхiдноє оборони мау бути зроблений висновок, перевищила
особа межi необхiдноє оборони чи нi (див. абз.З п.4 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4
"Про практику застосування судами законодавства, яке забез-
печуу право на необхiдну оборону вiд суспiльне небезпечних
посягань" // Бюлетень...- С.20). В окремих випадках як виняток
можлива квалiфiкацiя дiй винного за ст.97 i при так званiй мнимiй
(уявнiй) оборонi (див. п.7 коментаря до цiує статтi). Коментована
стаття не застосовууться у випадках спричинення смертi особи,
яка потрапила в сферу дiє засобiв, використаних власником для
захисту майна вiд можливих посягань (наприклад, пропускання
електроструму через дрiт), оскiльки власник в даному разi при
монтуваннi таких засооiв не перебував в станi необхiдноє оборони.
До того ж потрапити в сферу дiє таких засобiв можуть випадковi
люди (див., наприклад: Рад.право. - 1978. - №1. - С.102).
3. Розглядуваний злочин вчиняуться лише шляхом дєє: не-
обхiдна оборона, межi якоє були перевищенi, передбачау активну
протидiю нападу.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться умисною
виною (умисел до смертi може бути прямим або непрямим) i Iметою
захисту вiд суспiльне небезпечного посягання.
Коли при перевищеннi меж необхiдноє оборони умисно були
заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження, вiд яких настала смерть, при
вiдсутностi умислу на позбавлення життя, дiє винного належить
квалiфiкувати не за ст.97, а за ст. 104 (див. абз.2 п. 10 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4).
Якщо для особи, яка оборонялась, за обставинами справи було
очевидно, що в застосуваннi засобiв захисту необхiднiсть вiдпала i
вона дiу не з метою захисту вiд суспiльне небезпечного посягання,
то спричинення смертi тому, чий напад уже вiдсутнiй, не може
квалiфiкуватися за ст.97. Таке дiяння, будучи розправою, мау
квалiфiкуватися за статтями 94, 93 чи ст.95 - якщо винний пере-
бував у станi сильного душевного хвилювання, що раптово виникло
внаслiдок протизаконного насильства з боку потерпiлого.
5. Дiє осiб, якi вчинили вбивство при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони i одночасно перебували в станi сильного ду-
шевного хвилювання, що раптово виникло, належить
квалiфiкувати за ст.97, тобто за бiльш мякою нормою, а не за
ст.95 (див. абз.I п.IО постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4; конкретнi справи: Инфор-
мационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1976. - №18. -
С.36; 1977. - №24. - С.27; Рад.право. - 1980. - №12. -С.75).
В той же час вбивство, вчинене при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони за наявностi обставин, передбачених пп"
"д", "е" (способом, небезпечним для життя багатьох осiб), "з"
ст.93, а також таке, що мiстить такi обуктивнi ознаки особливоє
жорстокостi, як спричинення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень або заподiяння смертi в присутностi близьких потерпiлому
осiб, мау квалiфiкуватися не за ст.93, а за сг97 (див., наприклад,
ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Г. //
Практика...-С.113-I 14).
6. Субуктом злочину у особа, яка досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Такою особою може бути не тiльки та, на яку
вчинено напад, а й особа, яка використовуу право на необхiдну
оборону для захисту вiд суспiльне небезпечного посягання iншоє
особи (див., наприклад, постанову президiє Донецького обласного
суду в справi М. // Право Украєни. - 1992. - №9. - С.95),
суспiльства або держави.
Субуктом розглядуваного злочину можуть бути й пред-
ставники влади, iншi службовi особи.
7. Дiє, вчиненi в ашiмнимоi (уявноє) оборони, тобто коли особа,
яка захищауться, помиляуться щодо реального посягання- (про
мниму оборону див. п.4 коментаря до ст. 15), можуть розглядатися
як вчиненi в станi необхiдноє оборони, якщо особа не усвiдомлювала
факту вiдсутностi реального посягання, не повинна була i (або) не
могла це усвiдомлювати. Коди при цьому були перевищенi межi
захисту, допустимого в умовах вiдповiдного реального посягання, i
при цьому потерпiлий був позбавлений життя, особа повинна нести
вiдповiдальнiсть за ст.97. Якщо особа не усвiдомлювала факту
вiдсутностi реального посягання, але виходячи з конкретних
обставин повинна була i могла це усвiдомлювати, єє дiє не можуть
розглядатися як вчиненi в станi необхiдноє оборони. В цьому разi
позбавлення життя потерпiлого без ознак перевищення меж обо-
рони, допустимоє в умовах реального посягання, слiд розгладати як
необережне вбивство.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
злочину (крiм тих, що охоплюються поняттям умисного
вбивства) винний спричиняу смерть iншiй людинi i його психiчне
ставлення до цього наслiдку характеризууться умисною виною,
його дiє належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, перед-
бачених вiдповiдною статтею Особливоє частини КК i ст.94, а при
наявностi обтяжуючих обставин - ст.93 цього Кодексу.
Така квалiфiкацiя повинна мати мiсце, зокрема, якщо умисне
позбавлення життя потерпiлого було вчинене при бандитизмi,
дiях, що дезорганiзують роботу виправно-трудових установ
(абз.2 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 26
березня 1993 р. №2 "Про судову практику в справах про
злочини, повязанi з порушенням режиму вiдбування покарання
в мiсцях позбавлення водi"), масових безпорядках, угонi транс-
портних засобiв та угонi повiтряного, морського чи рiчкового
судна, умисвому знищеннi або пошкояженш маЛна тощо.
мвкм.!
.ввецяявуск.
21. При призначеннi покарання за умисне вбивство прв
обтяжуючих обставинах слiд виходити iз загальних начал
призначення покарання, передбачених ст. 39. При цьому слiд
мати на увазi, що у вiдповiдностi зi ст.24 передбачена в санкцiє
СТ.93 смертна кара у винятковою мiрою покарання i може
застосовуватись лише тодi, коли суд дiйде висновку про не-
можливiсть застосування до винного iншоє мiри покарання.
Такни висновок мау бути належним чином мотивований.
Якщо за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих
обставинах смертна кара призначауться кiльком засудженим, у
вироку мають бути наведенi мотиви застосування цього покаран-
ня щодо кожного з них (абз.З п.4 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
В окремих виняткових випадках, коли по справi встановленi
особливо обтяжуючi обставини, що значно пiдвищують ступiнь
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину, а також з ураху-
ванням особи винного, смертна кара може бути призначена за
замах на умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. При
наявностi особливо обтяжуючих обставин та з урахуванням особи
винного не виключауться також застосування смертноє кари до
iнших, крiм виконавця, спiвучасникiв умисного вбивства при
обтяжуючих обставинах чи замаху на таке вбивство.
Стаття 94. Умисне вбивство
Умисне вбивство) вчинене без вказаних у статтi 93
цього Кодексу ознак, -
карауться позбавленням волi на строк вiд семм до
пятнадцяти рокiв,
1. Стаття 94 передбачау вiдповiдальнiсть за так зване
"просте" умисне вбивство. За цiую статтею квалiфiкууться
умисне вбивство, яке вчинене при вiдсутностi як обтяжуючих
обставин, передбачених ст.93, так i помякшуючих (ЙЬтавин,
передбачених статтями 95-97.
2. Умисне вбивство, передбачене ст.94, може бути вчинене як
з прямим, так i непрямим умислом. Обовязковому встановлен-
ню i вiдображенню у вироку пiдлягау мотив умисного вбивства.
3. До умисного вбивства, квалiфiкацiя якого здiйснюуться за
ст-94, зокрема, вiдносяться: а) умисне вбивство, вчинене на
грунтi особистих неприязних стосункГв, в тому числi i вбввство
з помсти на грунтi таких стосункiв (див., наприклад: Рад.право.
- 1966. - №9. - С.99; 1974. -№4. - С. 106); б) умисне вбивство
пiд час бiйки чи суперечки, якщо винний дiяв не з хулiганських
мотивiв (див., наприклад: Рад.право.-1971.-№10.-С.109); в) умисне
вбивство, вчинене особою, яка охороняу майно; г) умисне
вбивство, вчинене з мотивiв жалостi до потерпiлого; д) умисне
вбивство, вчинене на прохання самого потерпiлого.
За СТ.94 необхiдно квалiфiкувати й iншi випадки умисного вбивства,
за умови, що в дiяннi винного вiдсутнi обтяжуючi i помякшуючi
обставини, якi передбаченi вiдповiдно в ст-93 та статтях 95-97.
4 При призначеннi покарання за умисне вбивство, передба-
чене сЄ94 слiд керуватися загальними началами призначення
покарання, сформульованими в ст.39. Оскiльки наведенi в п.З
комеаря до ст.94 обставини умисного вбивства не мають зна-
чення обовязкових ознак складу злочину, вони можуть бути
врахованi при призначеннi покарання як показники ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого умисного вбивства.
Стаття 95.
вчинене в
душевного
Умисне вбивство,
станi сильного
хвилювання
Умисне вбивство, вчинене в станi сильного душевно-
го хвилювання, що раптово виникло внаслiдок протиза-
конного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого, -
карауться позбавленням волi на строк до п яти рокiв.
I. Стаття 95 передбачау вiдповiдальнiсть за одне з трьох умисних
вбивств, якi за КК визнаються вчиненими при помякшуючих
обставинах. Умисне вбивство необхiдно квалiфiкувати за ст.95 при
наявностi таких умов: 1) умисне вбивство, вчинене винним в станi
сильного душевного хвилювання; 2) такий стан виник раптово i був
викликаний протизаконним насильством або тяжкою образою;
3) смерть була спричинена саме тiй особi, яка вчинила протизаконне
насильство або тяжку образу.
2. Стан сильного душевного хвилювання (фiзiологiчний
афект) - це такий психiчний стан, при якому iнтенсивна емоцiя
(це може бути, наприклад, сильне почуття образи та гнiву -див.:
Право Украєни. - 1992. -№12.- С.50) протягом короткого часу
займау домiнуюче становище в свiдомостi людини, внаслiдок чого
значною мiрою знижууться єє здатнiсть усвiдомлювати дiє, а
також керувати ними. Для вирiшення питання про наявнiсть чи
вiдсутнiсть сильного душевного хвилювання мау призначатись
судова експертиза за участю психологiв, психiатрiв, однак суд
не звязаний єє висновком i може спростувати його на пiдставi
сукупностi iнших доказiв.
При вирiшеннi питання про перебування винного в станi
фiзiологiчного афекту слiд враховувати i його iндивiдуально-
психологiчнi осооливостi (див., наприклад, ухвалу Верховного
Суду Украєни в справi Р. // Рад.право. - 1990. - №11. - С.84-85;
1986. - №8. - С.87).
3. Раптовiсть виникнення стану сильного душевного хвилю-
вання означау, що такий стан зявляуться як безпосередня реакцiя
на подiю, яка сталася несподiвано для людини. Як правило, людина
сама сприймау цю подiю, але в окремих випадках вона може
дiзнатись про подiю, що викликау стан сильного душевного хвилю-
вання, i вiд iнших осiб. Так, стан сильного душевного хвилювання
може раптово виникнути у батька пiсля того, як його малолiтнiй
син, який прийшов додому з слiдами мордування, розповiв, що його
жорстоко побив набагато старший пдемiнник сусiди.
Пiд протизаконним насияьством стосовно ст. 95 слiд
розумiти як фiзичне, так i психiчне насильство. Як фiзичне
насильство може розглядатись заподiяння тiлесних ушкоджень
(див., наприклад, ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Ук-
раєни в справi М. // Рад.право. - 1985. - №11. - С.93-94),
навесення побоєв, позбавлення волi чи вчинення iнших
насильницьких дiб. Психiчним насильством може визнаватись
погроза застосувати фiзичне насильство, в окремих випадках -
погроза знищити майно або сири чинити iншу шкоду. Якщо
насильство не було протизаконним, наприклад, застосовувалось
для затримання злочинця, воно не дау пiдстав для квалiфiкацiє
дiй винного за ст.95.
Тяжкою образою слiд визнавати таке умисне приниження
честi i гiдностi особи, яке виражене в особливо непристойнiй
формi або за змiстом у для особи особливо образливим.
Протизаконне насильство або тяжка образа можуть бути вчиненi
як щодо винного, так i щодо iнших осiб, як правило, його близьких.
4. Вчинене винним в станi сильного душевного хвилювання
умисне вбивство дау пiдставу для квалiфiкацiє його дiй за ст.95
лише у випадку, коли була позбавлена життя саме та особа, яка
вчинила протизаконне насильство чи тяжку образу. Якщо винний
спрямовував своє дiє на спричинення смертi iншiй особi,
наприклад, комусь з близьких того, хто вчинив протизаконне
насильство, його дiє слiд квалiфiкувати за ст.94 чи ст.93.
5. У тих випадках, коли умисне вбивство потерпiлого, який
своєми протиправними дiями викликав стан сильного душевного
хвилювання, було здiйснене винним вже пiсля того, як цей стан
пройшов.дiє винного належить розглядати як вчинення умисного
вбивства без помякшуючих обставин. При призначеннi покаран-
ня протиправна поведiнка потерпiлого може враховуватись як
помякшуюча вiдповiдальнiсть обставина, а за певних умов - як
виняткова обставина, що дозволяу суду з врахуванням особи
винного призначити йому бiльш мяке покарання, нiж передба-
чено законом.
6. Про особливостi квалiфiкацiє умисного вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання, якщо воно мiстить
окремi обставини, передбаченi ст.93, - див. п.7 коментаря до ст.93.
Про особливостi врахування стану сильного душевного хвилю-
вання при вбивствi при перевищеннi меж неоохiдноє оборони -
див. п.5 коментаря до ст.97.
7. При призначеннi покарання за умисне вбивство, передба-
чене ст.9й, та обставина, що воно вчинене в станi сильного
душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслiдок протиза-
конного насильства чи тяжкоє образи з боку потерпiлого, не може
враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки вона
передбачена як обовязкова ознака складу цього злочину.
Стаття 96. Умисне вбивство матiрю своує
новонародженоє дитини
Умисне вбивство матiрю своує дитини пiд час пологiв
або зараз же пiсля пологiв
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
i Одним з видiв умисного вбивства при помякшуючих
обставинах КК визнау умисне вбивство матiрю своує новона-
оодженоє дитини. Це повязано з тим, що пiд час пологiв i деякий
яс пiсля них жiнка перебувау в особливому фiзичному i
психiчному станi, який послаблюу єє здатнiсть повнiстю
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
2. Друга специфiчна ознака умисного вбивства, передбаченого
ст.96, - його потерпiлий. Згiдно з диспозицiую цiує статтi потер
пiлим вiд злочину, що вчинюуться матiрю, може бути лише к
власна дитина.
3. Таким чином, для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.о
буваючи в особливому станi, що повязаний з пологами;
2) потерпiлою вiд умисного вбивства була и масна дитина.
4. Якщо у вмисному вбивствi новонародженоє дитини брали
участь iншi особи, єх дiє квалiфiкуються за ст.94, а при наявностi
обтяжуючих обставин за ст.93. В даному випадку, оскiльки
ознака спецiального субукта злочину, передбаченого ст.96, у
них вiдсутня, цi особи несуть вiдповiдальнiсть за умисне вбивство
на загальних пiдставах.
Стаття 97. Вбивство при перевищеннi меж
необхiдноє оборони
Вбивство, вчинене при перевищеннi меж необхiдно?
оборони, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст.50).
1. Вбивством при перевищеннi меж необхiдноє оборони у
умисне позбавлення життя того, хто нападау, з метою захисту
iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або iншоє особи,
iнтересiв суспiльства або держави вiд суспiльне небезпечного
посягання, коли спричинення такого результату явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Спричинення смертi тому, хто нападау, виключау кримiнальну
вiдповiдальнiсть, якщо той, хто використовував право на не-
обхiдну оборону, не перевищив й меж (див., наприклад, ухвалу
судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Б. // Рад.пра-
во. - 1976. - №8. - С.102). Вбивство, вчинене при перевищеннi
меж необхiдноє оборони (про поняття перевищення меж не-
обхiдноє оборони див. п.7 коментаря до ст.15), у рiзновидом
умисного вбивства, вчиненого пря помякшуючих обставинах.
Помякшення вiдповiдальностi обумовлено тим, що вбивство
вчинене при захистi вiд суспiльне небезпечного посягання, кади
мотивом злочину виступау прагнення захисту вiд такого пося-
гання iнтересiв особи, суспiльства або держави, що значимо
мiрою знижуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого.
У вiдповiдностi зi ст. 15 (в редакцiє вiд 26 сiчня 1993 р.) не у
злочином застосування зброє або будь-яких iнших засобiв i
предметiв, незалежно вiд наслiдкiв, якщо воно здiйснено для
захисту вiд нападу озброуноє особи чи нападу групи осiб,
вiдвернення протиправного насильницького проникнення в
житло чи iнше примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист,
не могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилюван-
ая, викликаного суспiльне небезпечними дiями, оцiнити
вiдповiднiсть захисту характеровi посягання.
2. Про вiдповiдальнiсть за ст.97 мова може йти лише в тому
разi, коли смерть була заподiяна особою, яка перебувала в станi
необхiдноє оборони (про цей стан див. пп.2, 3, 4 коментаря до
<г.15), межi якого були перевищенi. Лише при наявностi стану
необхiдноє оборони мау бути зроблений висновок, перевищила
особа межi необхiдноє оборони чи нi (див. абз.З п.4 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4
"Про практику застосування судами законодавства, яке забез-
печуу право на необхiдну оборону вiд суспiльне небезпечних
посягань" // Бюлетень...- С.20). В окремих випадках як виняток
можлива квалiфiкацiя дiй винного за ст.97 i при так званiй мнимiй
(уявнiй) оборонi (див. п.7 коментаря до цiує статтi). Коментована
стаття не застосовууться у випадках спричинення смертi особи,
яка потрапила в сферу дiє засобiв, використаних власником для
захисту майна вiд можливих посягань (наприклад, пропускання
електроструму через дрiт), оскiльки власник в даному разi при
монтуваннi таких засооiв не перебував в станi необхiдноє оборони.
До того ж потрапити в сферу дiє таких засобiв можуть випадковi
люди (див., наприклад: Рад.право. - 1978. - №1. - С.102).
3. Розглядуваний злочин вчиняуться лише шляхом дєє: не-
обхiдна оборона, межi якоє були перевищенi, передбачау активну
протидiю нападу.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться умисною
виною (умисел до смертi може бути прямим або непрямим) i Iметою
захисту вiд суспiльне небезпечного посягання.
Коли при перевищеннi меж необхiдноє оборони умисно були
заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження, вiд яких настала смерть, при
вiдсутностi умислу на позбавлення життя, дiє винного належить
квалiфiкувати не за ст.97, а за ст. 104 (див. абз.2 п. 10 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4).
Якщо для особи, яка оборонялась, за обставинами справи було
очевидно, що в застосуваннi засобiв захисту необхiднiсть вiдпала i
вона дiу не з метою захисту вiд суспiльне небезпечного посягання,
то спричинення смертi тому, чий напад уже вiдсутнiй, не може
квалiфiкуватися за ст.97. Таке дiяння, будучи розправою, мау
квалiфiкуватися за статтями 94, 93 чи ст.95 - якщо винний пере-
бував у станi сильного душевного хвилювання, що раптово виникло
внаслiдок протизаконного насильства з боку потерпiлого.
5. Дiє осiб, якi вчинили вбивство при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони i одночасно перебували в станi сильного ду-
шевного хвилювання, що раптово виникло, належить
квалiфiкувати за ст.97, тобто за бiльш мякою нормою, а не за
ст.95 (див. абз.I п.IО постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4; конкретнi справи: Инфор-
мационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1976. - №18. -
С.36; 1977. - №24. - С.27; Рад.право. - 1980. - №12. -С.75).
В той же час вбивство, вчинене при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони за наявностi обставин, передбачених пп"
"д", "е" (способом, небезпечним для життя багатьох осiб), "з"
ст.93, а також таке, що мiстить такi обуктивнi ознаки особливоє
жорстокостi, як спричинення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень або заподiяння смертi в присутностi близьких потерпiлому
осiб, мау квалiфiкуватися не за ст.93, а за сг97 (див., наприклад,
ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Г. //
Практика...-С.113-I 14).
6. Субуктом злочину у особа, яка досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Такою особою може бути не тiльки та, на яку
вчинено напад, а й особа, яка використовуу право на необхiдну
оборону для захисту вiд суспiльне небезпечного посягання iншоє
особи (див., наприклад, постанову президiє Донецького обласного
суду в справi М. // Право Украєни. - 1992. - №9. - С.95),
суспiльства або держави.
Субуктом розглядуваного злочину можуть бути й пред-
ставники влади, iншi службовi особи.
7. Дiє, вчиненi в ашiмнимоi (уявноє) оборони, тобто коли особа,
яка захищауться, помиляуться щодо реального посягання- (про
мниму оборону див. п.4 коментаря до ст. 15), можуть розглядатися
як вчиненi в станi необхiдноє оборони, якщо особа не усвiдомлювала
факту вiдсутностi реального посягання, не повинна була i (або) не
могла це усвiдомлювати. Коди при цьому були перевищенi межi
захисту, допустимого в умовах вiдповiдного реального посягання, i
при цьому потерпiлий був позбавлений життя, особа повинна нести
вiдповiдальнiсть за ст.97. Якщо особа не усвiдомлювала факту
вiдсутностi реального посягання, але виходячи з конкретних
обставин повинна була i могла це усвiдомлювати, єє дiє не можуть
розглядатися як вчиненi в станi необхiдноє оборони. В цьому разi
позбавлення життя потерпiлого без ознак перевищення меж обо-
рони, допустимоє в умовах реального посягання, слiд розгладати як
необережне вбивство.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125