При вiдсутностi зазначеного клопотання
суд може покласти не певний трудовий колектив або
особу; за Тх згодою, обовязок по нагляду за умовно за-
судженим i проведенню з ним виховноє роботи.
В разi систематичних порушень умовно засудженим
протягом Iспитового строку громадського порядку, що
потягли за собою застосування заходiв
адмiнiстративного стягнення або громадського впливу,
суд за поданням органу внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнього - також комiсiє в справах неповнолiтнiх
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв може винести ухвалу про скасування умовного за-
судження I про направлення засудженого для
вiдбування покарання, призначеного вироком.
Якщо умовно засуджений, переданий на виправлення
I перевиховання, а також пiд нагляд громадськiй
органiзацiє або трудовому колективу, не виправдав єх
довiря, порушив обiцянку зразковою поведiнкою 1 чес-
ною працею довести свое виправлення або залишив
трудовий колектив з метою ухилитись вiд громадського
впливу, то за клопотанням громадськоє органiзацiє або
трудового колективу суд може винести ухвалу про ска-
сування умовного засудження 1 про направлення засуд- .
женого для вiдбування покарання, призначеного
вироком.
В раз! вчинення умовно засудженим протягом iспито-
вого строку нового злочину суд призначау йому пока-
рання за правилами, передбаченими статтею 43 цього
Кодексуо
(Iз змiнами, внесеними Указом в1д12 сiчня 1983 р. i Законами
вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. -1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№35. -Ст. 511).
у
1. Iнститут умовного засудження у яскравим проявом гуманiзму
i економiє кримiнальноє репресiє при здiйсненнi правосуддя.
2. За своую юридичною природою умовне засудження у умовним
звiльненням засудженого вiд вiдбування покарання у виглядi поз-
бавлення волi або виправних робiт з метою виправлення i перевихо-
вання без реального застосування призначеного покарання з на-
ступним можливим звiльненням вiд покарання при виправленнi
засудженого або направленням для вiдбування призначеного
вироком покарання, коди мета виправлення не була досягнута.
3. Не будучи покаранням, умовне засудження виступау
однiую з форм реапiзащi кримiнальноє вiдповiдальностi. За
допомогою умовного засудження кримiнальна вiдповiдальнiсть
реалiзууться в три етапи: пiсля призначення покарання у виглядi
позбавлення волi або виправних робiт i прийняття рiшення про
застосування умовного засудження здiйснюуться умовне
звiльнення особи вiд реального вiдбування покарання; потiм йде
етап виправлення i перевиховання засудженого, обмежений рам-
ками iспитового строку; пiсля закiнчення вказаного строку i в
залежностi вiд досягнення поставленоє мети настау один з двох
можливих правових наслiдкiв: звiльнення вiд" призначеного
вироком покарання або направлення для його вiдбування.
4. Умовне засудження може бути застосоване також судом
касацiйноє або наглядноє iнстанцiє.
В мотивувальнiй частинi вироку, зокрема, повиннi бути вказанi
мотиви застосування умовного засудження (див. п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6
"Про практику призначення судами Украєни мiр кримiнального
покарання" // Бюлетень... - С.24).
5. Пiдставою умовного засудження у сукупнiсть обставин;
що стосуються як вчиненого злочину, так i особи винного i
свiдчать про можливiсть виправлення та перевиховання засудже-
ного без реального застосування до нього призначеного судом
покарання у виглядi позбавлення волi або виправних робiт, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних у законi субуктiв.
6. Стаття 45 <е мiстить обмежень щодо застосування умовного
засудження нi за видами злочинiв, нi за колом осiб, якi єх
вчинили. Однак даний iнститут, як правило, не повинен засто-
совуватися до осiб, винних у вчиненнi тяжких злочинiв (ст. 7).
Разом з тим умовне засудження може бути застосоване до
окремих учасникiв таких злочинiв з урахуванням особи винного,
його другорядноє ролi та iнших обставин справи.
7. З особливою обережнiстю суди повиннi пiдходити до засто-
сування умовного засудження до осiб, якi хоча i визнанi винними
у менш тяжкому злочинi або злочинi, що не являу великоє
суспiльноє небезпеки, але в минулому неодноразово вчинювали
злочини, а також до осiб, до яких ранiше вже застосовувались
умовне засудження або вiдстрочка виконання вироку, оскiльки
за таких умов мета виправлення i перевиховання за допомогою
даного iнституту навряд чи може бути досягнута.
8. Умовне засудження може бути застосоване тiльки до пока-
рання в цiлому, а не до якоєсь його частини. При цьому суд може
призначити додатковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
9. Призначивши конкретний вид i строк покарання i вказавши
па умовний його характер, суд визначау iспитовий строк, який у
складовою частиною умовного засудження. Iспитовий строк - це
встановлений вироком суду промiжок часу, на який особа умовно
звiльняуться вiд реального вiдбування призначеного покарання i
протягом якого за нею здiйснюуться контроль, а також застосову-
ються iншi передбаченi законом форми державного i громадського
впливу з метою и виправлення та перевиховання.
Стаття 45 встановлюу iспитовий строк тривалiстю вiд одного до
трьох рокiв. Вiн може бути меншим строку призначеного пока-
рання, рiвним йому або перевищувати його, але достатнiм для
досягнення мети виправлення засудженого. Iспитовий строк
обчислюуться з моменту проголошення вироку. Його тривалiсть
не пiдлягау скороченню в заохочувальному порядку.
10. Умовний характер звiльнення вiд реального вiдбування
покарання повязаний з виконанням умовно засудженим ряду
вимог: невчинення протягом iспитового строку будь-якого
умисного або необережного злочину; недопущення систе-
матичних (три i бiльше разiв) порушень громадського порядку,
що потягли за собою застосування заходiв адмiнiстративного
стягнення або помадського впливу; засуджений, переданий для
виправлення трудовому колективу або громадськiй органiзацiє,
не повинен залишати цей колектив з метою ухилитися вiд
громадського впливу i мау довести своу виправлення.
II. Згiдно з ч.I ст. 45 застосування умовного засудження
породжуу правовiдносини, .повязанi з контролем за поведiнкою
умовно засудженого, якi базуються на обовязку субуктiв контролю
проводити з цiую особою профiлактичну i виховну роботу з метою
виправлення та перевиховання i на єх правi вимагати вiд неє
сумлiнного ставлення до випрамення протягом iспитового строку.
Субуктами контролю у органи внутрiшнiх справ, а щодо
неповнолiтнiх - також комiсiє в справах неповнолiтнiх при вико-
навчих комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв.
Закон допускау активну участь громадськостi у виправленнi та
перевихованнi умовно засуджених. Суд може задовольнити кло-
потання громадськоє органiзацiє або трудового колективу за
мiсцем роботи винного i передати єм умовно засудженого для
виправлення i перевиховання. Суд мау право i за вiдсутностi
клопотання покласти на певний трудовiй колектив або особу, за
єх згодою, обовязок по нагляду за умовно засудженим i прове-
денню з ним виховноє роботи (ч.4 ст. 45).
12. У разi порушення умовно засудженим будь-якоє з перелiчених
у ст. 45 умов суду надауться право дострокового скасування умов-
ного засудження з направленням засудженого для вiдбування
покарання, призначеного вироком. Про це суд виносить мотивовану
ухвалу. Офiцiйним приводом для прийняття судом такого рiшення
у подання контролюючого органу або клопотання громадськоє
органiзацiє чи трудового колективу, яким умовно засуджений був
переданий на виправлення i перевиховання.
IЗ. Вчинення умовно засудженим протягом iспитового строку
будь-якого нового злочину (умисного або необережного) тягне
призначення йому покарання за правилами, передбаченими ст. 43.
14. Якщо умовно засуджений протягом iспитового строку не
вчинюу нового злочину i при цьому умовне засудження не
скасовууться з iнших передбачених законом пiдстав, то вiн
автоматично звiльнюуться вiд покарання i вважауться таким, що
не мау судимостi (п.З ч.I ст. 55).
Стаття 46. Вiдстрочення виконання вироку
вiйськовослужбовцевi або вiйськово-
зобовязаному у воунний час
У воунний час виконання вироку про позбавлення
волi) винесеного щодо вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного, який пiдлягау призову чи
мобiлiзацiє, може бути судом вiдстрочене до
закiнчення воунних дiй з направленням засудженого в
дiючу армiю. Суд може в цих випадках вiдстрочити
виконання 1 додаткових покарань.
Якщо засуджений, якого направлено в дiючу армiю,
проявить себе стiйким захисником Батькiвщини, то, за
клопотанням вiдповiдного вiйськового командування,
суд може звiльнити його вiд покарання або замiнити
покарання Iншим, бiльш мяким.
В разi вчинення особою, щодо якоє виконання вироку
було вiдстрочено, нового йлочину, суд приуднуу до но-
вого покарання ранiш призначене за правилами, перед-
баченими в статтi 43 цього Кодексу.
(iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1992. -№35. -Ст. 511).
1. Вiдстрочення виконання вироку вiйськовослужбовцевi чи
природою у умовним звiльненням вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного вiд реального вiдбування покарання у
виглядi позбавлення волi з метою використання його в дiючiй
армiє з настудним можливим звiльненням вiд покарання, або
замiною останнього iншим, бiльш мяким покаранням, або на-
правленням для вiдбування покарання, призначеного вироком.
2. Розглядуваний iнститут застосовууться тiльки до
вiйськовослужбовцiв та вiйськовозобовязаних, якi пiдлягають
призову чи мобiлiзацiє, i лише у воунний час, тобто в той перiод,
коли вiдбуваються вiйськовi дiє мiж Украєною та iноземною
державою.
3. Про поняття вiйськовослужбовця та вiйськовозобовязаного
див. п.4 коментаря до ст. 231.
4. Пiдставою застосування вiдстрочення виконання
вироку вiйськовослужбовцевi чи вiйськовозобовязаному у
воунний час у сукупнiсть обставин справи, що стосуються як
вчиненого злочину, так i особи винного та свiдчать про
можливiсть використати винного у воунний час в дiючiй армiє,
довiряючи йому зброю i захист Батькiвщини.
5. Розглядуваний вид вiдстрочки виконання вироку застосо-
вууться лише при засудженнi до позбавлення волi, а не iншоє
мiри покарання.
6. Суд може вiдстрочити виконання вироку не тiльки в частинi
позбавлення волi, а й додаткових покарань, за винятком позбав-
лення вiйськового звання, яке приводиться у виконання негайно
за набранням вироком законноє сили.
7. Застосовуючи вiдстрочення виконання вироку, суд не визна-
чау iспитовий строк. Тривалiсть вiдстрочки залежить вiд трива-
лостi воунних дiй, а також поведiнки засудженого, насамперед
його активностi при захистi Батькiвщини.
8. Стаття 46 не мiстить якихось особливих вимог щодо
поведiнки засудженого протягом фактичного строку
вiдстрочення виконання вироку. Вiн лише повинен проявити себе
як стiйкий захисник Батькiвщини i не вчинити нового злочину.
9. Пiдставою для звiльнення засудакеного вiд покарання або
замiни позбавлення водi iншим, бiльш мяким покаранням, у його
активна дiяльнiсть по захисту Батькiвщини, проявлена в боях
стiйкiсть i мужнiсть. Суд вирiшуу це питання за клопотанням
командування вiйськовоє частини, що може мати мiсце i до
закiнчення воунних дiй.
10. Вiйськовослужбовець, засуджений iз застосуванням ст.46,
який не проявив себе стiйким захисником Батькiвщини, пiсля
закiнчення воунних дiй, коли закiнчууться вiдстрочення вико-
нання вироку, направляуться для вiдсування позоавлення волi.
11. У разi вчинення особою в перiод вiдстрочення виконання
вироку нового злочину суд приуднуу до покарання за нього
ранiше призначене за правилами, передбаченими ст.43.
Стаття 46 .Вiдстрочка вимммнмя вироку
При призначеннi покарання особi, яка впв(мив засуд-
жууться до позбавлення волi на строк до трьох рокiв,
суд з урахуванням характеру i ступеня суспiльноє небез-
пеки вчиненого злочину, особи винного т< iнших
обставин справи, а також можливостi його виправлення
I перевиховання без Iзоляцiє вiд суспiльства може
вiдстрочити виконання вироку щодо такоє особи на
строк вiд одного року до двох рокiв. Суд може в цих
випадках вiдстрочити виконання i додаткових покарань.
Вiдстрочка виконання вироку не застооову<ться до
осiб, перелiчених у пунктах 11 2 частини 3 статтi 25 цьо-
го Кодексу.
При вiдстрочцi виконання вироку еуд може зобовязати
засудженого в певний строк усунути заподiяну шкоду,
пiти на роботу або навчання, не змiнювати беа згоди
органу внутрiшнiх справ мiсце прохтвання, повiдомляти
цi органи про змiну мiсця роботи абс навчання,
перiодично зявлятися для реестрацiГ в орган внутрiшнiх
справ. Суд може зобовязати засудженого не вiдвiдувати
певнi мiсця, не виєжджати з мiсця постiйного прожмвання
без повiдомлення органу внутрiшнiх справ, пройти курс
лiкування при зловживаннi спиртними напоями або
вживаннi наркотичних речовин, попросити публiчно або
в Iншiй формi пробачення у потерпiлого, якщо виконання
цих обовязкiв може сприяти виправленню 1 перевихо-
ванню засудженого. Суд може також покласти на певний
трудовий колектив або о<обу, за єх згодою, обовязок по
нагляду за засудженим 1 проведенню з ним виховноє
роботи.
Контроль за поведiнкою засуджених, щодо яких вико-
нання вироку до позбавлення волi вiдстрочено,
здiйснюуться органами внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнiх - також 1 комiсiями в справах неповнолiтнiх
при ВИКОНАВЧИХ комiтетах мiсцевих Рад народних депу-
татiв вiдповiдно до законодавства Украєни.
Якщо засуджений, щодо якого виконання вироку до
позбавлення волi вiдстрочено, не виконуу покладенi на
нього судом обовязки або допускау порушення громад-
ського порядку чи трудовоє дисциплiни, що потягли за
собою застосування заходiв адмiнiстративного стягнен-
ня або заходiв дисциплiнарного чи громадського впливу,
то за поданням органу внутрiшнiх справ, комiсiє в спра-
вах нелотолiтнiх при виконавчому комiтетi мiсцевоє
Ради народних депутатiв або трудового колективу, на
який покладено обовязок по нагляду за засудженим I
проведенню з ним виховноє роботи, суд може винести
ухвалу про скасування вiдстрочки виконання вироку до
позбавдемия волi 1 про направлення засудженого для
вiдбування позбавлення волi, призначеного вироком.
По скiнченнi строку вiдстрочки виконання вироку суд
за поданням органу, який здiйснюу контроль за
поведiнкою засудженого, залежно вiд ставлення до
працi або навчання засудженого, його поведiнки протя-
гом встановленого судом строку вiдстрочки виконання
вироку виносить ухвалу про звiльнення засудженого вiд
покарання або про направлення засудженого для
вiдбування позбавлення волi, призначеного вироком.
У разi вчинення засудженим у перiод вiдстрочки вико-
нання вироку нового злочину суд приуднуу до нового
покарання ранiше призначене за правилами, передба-
ченими статуею 43 цього Кодексу.
(Статтею 4№ Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1877. - №14. - Ст. 128).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. - Мг4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Вiдстрочка виконання вироку за своую правовою природою у
умовним звiльненням засудженого вiд реального вiдбування пока-
рання у виглядi позбавлення водi з метою виправлення i перевихо-
вання його без iзоляцiє вiд суспiльства, але в умовах постiйного
контролю за його поведiнкою з наступним можливим звiльненням
вiд покарання в разi виправлення або направленням для вiдбування
призначеного вироком покарання, коли ця мета не була досягнута.
2. За допомогою вiдстрочки виконання вироку кримiнальна
вiдповiдальнiсть реалiзууться в три етапи: пiсля призначення
покарання у виглядi позбавлення водi i прийняття судом рiшення
про застосування вiдстрочки вiдбувауться умовне звiльнення
засудженого вiд реального вiдбування покарання; потiм настау
етап виправлення i перевиховання засудженого, обмежений рам-
ками iспитового строку, i тiльки пiсля закiнчення вказаного
строку i залежно вiд досягнення поставленоє мети настау один з
двох можливих наслiдкiв: звiльнення вiд покарання або направ-
лення для вiдбування призначеного вироком покарання.
149
3. Виконання вироку може бутя вистрочене судом першоє, ка-
сацiйноє або нагдадноє iнстанцiй, якi повиннi мотивувати своу рiшення.
4. Пiдставою застосування вiдстрочки виконання вироку у
сукупность обставин, якi свiдчать про можливiсть виправлення i
перевиховання засудженого оез реального застосування до нього
призначеного судом покарання у виглядi позбавлення волi, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних в законi субуктiв, а в необхiдних випадках - i шляхом
покладення на нього обовязкiв, передбачених ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
суд може покласти не певний трудовий колектив або
особу; за Тх згодою, обовязок по нагляду за умовно за-
судженим i проведенню з ним виховноє роботи.
В разi систематичних порушень умовно засудженим
протягом Iспитового строку громадського порядку, що
потягли за собою застосування заходiв
адмiнiстративного стягнення або громадського впливу,
суд за поданням органу внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнього - також комiсiє в справах неповнолiтнiх
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв може винести ухвалу про скасування умовного за-
судження I про направлення засудженого для
вiдбування покарання, призначеного вироком.
Якщо умовно засуджений, переданий на виправлення
I перевиховання, а також пiд нагляд громадськiй
органiзацiє або трудовому колективу, не виправдав єх
довiря, порушив обiцянку зразковою поведiнкою 1 чес-
ною працею довести свое виправлення або залишив
трудовий колектив з метою ухилитись вiд громадського
впливу, то за клопотанням громадськоє органiзацiє або
трудового колективу суд може винести ухвалу про ска-
сування умовного засудження 1 про направлення засуд- .
женого для вiдбування покарання, призначеного
вироком.
В раз! вчинення умовно засудженим протягом iспито-
вого строку нового злочину суд призначау йому пока-
рання за правилами, передбаченими статтею 43 цього
Кодексуо
(Iз змiнами, внесеними Указом в1д12 сiчня 1983 р. i Законами
вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. -1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. -1992. -№23. -Ст. 337; 1992. -№35. -Ст. 511).
у
1. Iнститут умовного засудження у яскравим проявом гуманiзму
i економiє кримiнальноє репресiє при здiйсненнi правосуддя.
2. За своую юридичною природою умовне засудження у умовним
звiльненням засудженого вiд вiдбування покарання у виглядi поз-
бавлення волi або виправних робiт з метою виправлення i перевихо-
вання без реального застосування призначеного покарання з на-
ступним можливим звiльненням вiд покарання при виправленнi
засудженого або направленням для вiдбування призначеного
вироком покарання, коди мета виправлення не була досягнута.
3. Не будучи покаранням, умовне засудження виступау
однiую з форм реапiзащi кримiнальноє вiдповiдальностi. За
допомогою умовного засудження кримiнальна вiдповiдальнiсть
реалiзууться в три етапи: пiсля призначення покарання у виглядi
позбавлення волi або виправних робiт i прийняття рiшення про
застосування умовного засудження здiйснюуться умовне
звiльнення особи вiд реального вiдбування покарання; потiм йде
етап виправлення i перевиховання засудженого, обмежений рам-
ками iспитового строку; пiсля закiнчення вказаного строку i в
залежностi вiд досягнення поставленоє мети настау один з двох
можливих правових наслiдкiв: звiльнення вiд" призначеного
вироком покарання або направлення для його вiдбування.
4. Умовне засудження може бути застосоване також судом
касацiйноє або наглядноє iнстанцiє.
В мотивувальнiй частинi вироку, зокрема, повиннi бути вказанi
мотиви застосування умовного засудження (див. п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6
"Про практику призначення судами Украєни мiр кримiнального
покарання" // Бюлетень... - С.24).
5. Пiдставою умовного засудження у сукупнiсть обставин;
що стосуються як вчиненого злочину, так i особи винного i
свiдчать про можливiсть виправлення та перевиховання засудже-
ного без реального застосування до нього призначеного судом
покарання у виглядi позбавлення волi або виправних робiт, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних у законi субуктiв.
6. Стаття 45 <е мiстить обмежень щодо застосування умовного
засудження нi за видами злочинiв, нi за колом осiб, якi єх
вчинили. Однак даний iнститут, як правило, не повинен засто-
совуватися до осiб, винних у вчиненнi тяжких злочинiв (ст. 7).
Разом з тим умовне засудження може бути застосоване до
окремих учасникiв таких злочинiв з урахуванням особи винного,
його другорядноє ролi та iнших обставин справи.
7. З особливою обережнiстю суди повиннi пiдходити до засто-
сування умовного засудження до осiб, якi хоча i визнанi винними
у менш тяжкому злочинi або злочинi, що не являу великоє
суспiльноє небезпеки, але в минулому неодноразово вчинювали
злочини, а також до осiб, до яких ранiше вже застосовувались
умовне засудження або вiдстрочка виконання вироку, оскiльки
за таких умов мета виправлення i перевиховання за допомогою
даного iнституту навряд чи може бути досягнута.
8. Умовне засудження може бути застосоване тiльки до пока-
рання в цiлому, а не до якоєсь його частини. При цьому суд може
призначити додатковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
9. Призначивши конкретний вид i строк покарання i вказавши
па умовний його характер, суд визначау iспитовий строк, який у
складовою частиною умовного засудження. Iспитовий строк - це
встановлений вироком суду промiжок часу, на який особа умовно
звiльняуться вiд реального вiдбування призначеного покарання i
протягом якого за нею здiйснюуться контроль, а також застосову-
ються iншi передбаченi законом форми державного i громадського
впливу з метою и виправлення та перевиховання.
Стаття 45 встановлюу iспитовий строк тривалiстю вiд одного до
трьох рокiв. Вiн може бути меншим строку призначеного пока-
рання, рiвним йому або перевищувати його, але достатнiм для
досягнення мети виправлення засудженого. Iспитовий строк
обчислюуться з моменту проголошення вироку. Його тривалiсть
не пiдлягау скороченню в заохочувальному порядку.
10. Умовний характер звiльнення вiд реального вiдбування
покарання повязаний з виконанням умовно засудженим ряду
вимог: невчинення протягом iспитового строку будь-якого
умисного або необережного злочину; недопущення систе-
матичних (три i бiльше разiв) порушень громадського порядку,
що потягли за собою застосування заходiв адмiнiстративного
стягнення або помадського впливу; засуджений, переданий для
виправлення трудовому колективу або громадськiй органiзацiє,
не повинен залишати цей колектив з метою ухилитися вiд
громадського впливу i мау довести своу виправлення.
II. Згiдно з ч.I ст. 45 застосування умовного засудження
породжуу правовiдносини, .повязанi з контролем за поведiнкою
умовно засудженого, якi базуються на обовязку субуктiв контролю
проводити з цiую особою профiлактичну i виховну роботу з метою
виправлення та перевиховання i на єх правi вимагати вiд неє
сумлiнного ставлення до випрамення протягом iспитового строку.
Субуктами контролю у органи внутрiшнiх справ, а щодо
неповнолiтнiх - також комiсiє в справах неповнолiтнiх при вико-
навчих комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв.
Закон допускау активну участь громадськостi у виправленнi та
перевихованнi умовно засуджених. Суд може задовольнити кло-
потання громадськоє органiзацiє або трудового колективу за
мiсцем роботи винного i передати єм умовно засудженого для
виправлення i перевиховання. Суд мау право i за вiдсутностi
клопотання покласти на певний трудовiй колектив або особу, за
єх згодою, обовязок по нагляду за умовно засудженим i прове-
денню з ним виховноє роботи (ч.4 ст. 45).
12. У разi порушення умовно засудженим будь-якоє з перелiчених
у ст. 45 умов суду надауться право дострокового скасування умов-
ного засудження з направленням засудженого для вiдбування
покарання, призначеного вироком. Про це суд виносить мотивовану
ухвалу. Офiцiйним приводом для прийняття судом такого рiшення
у подання контролюючого органу або клопотання громадськоє
органiзацiє чи трудового колективу, яким умовно засуджений був
переданий на виправлення i перевиховання.
IЗ. Вчинення умовно засудженим протягом iспитового строку
будь-якого нового злочину (умисного або необережного) тягне
призначення йому покарання за правилами, передбаченими ст. 43.
14. Якщо умовно засуджений протягом iспитового строку не
вчинюу нового злочину i при цьому умовне засудження не
скасовууться з iнших передбачених законом пiдстав, то вiн
автоматично звiльнюуться вiд покарання i вважауться таким, що
не мау судимостi (п.З ч.I ст. 55).
Стаття 46. Вiдстрочення виконання вироку
вiйськовослужбовцевi або вiйськово-
зобовязаному у воунний час
У воунний час виконання вироку про позбавлення
волi) винесеного щодо вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного, який пiдлягау призову чи
мобiлiзацiє, може бути судом вiдстрочене до
закiнчення воунних дiй з направленням засудженого в
дiючу армiю. Суд може в цих випадках вiдстрочити
виконання 1 додаткових покарань.
Якщо засуджений, якого направлено в дiючу армiю,
проявить себе стiйким захисником Батькiвщини, то, за
клопотанням вiдповiдного вiйськового командування,
суд може звiльнити його вiд покарання або замiнити
покарання Iншим, бiльш мяким.
В разi вчинення особою, щодо якоє виконання вироку
було вiдстрочено, нового йлочину, суд приуднуу до но-
вого покарання ранiш призначене за правилами, перед-
баченими в статтi 43 цього Кодексу.
(iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1992. -№35. -Ст. 511).
1. Вiдстрочення виконання вироку вiйськовослужбовцевi чи
природою у умовним звiльненням вiйськовослужбовця або
вiйськовозобовязаного вiд реального вiдбування покарання у
виглядi позбавлення волi з метою використання його в дiючiй
армiє з настудним можливим звiльненням вiд покарання, або
замiною останнього iншим, бiльш мяким покаранням, або на-
правленням для вiдбування покарання, призначеного вироком.
2. Розглядуваний iнститут застосовууться тiльки до
вiйськовослужбовцiв та вiйськовозобовязаних, якi пiдлягають
призову чи мобiлiзацiє, i лише у воунний час, тобто в той перiод,
коли вiдбуваються вiйськовi дiє мiж Украєною та iноземною
державою.
3. Про поняття вiйськовослужбовця та вiйськовозобовязаного
див. п.4 коментаря до ст. 231.
4. Пiдставою застосування вiдстрочення виконання
вироку вiйськовослужбовцевi чи вiйськовозобовязаному у
воунний час у сукупнiсть обставин справи, що стосуються як
вчиненого злочину, так i особи винного та свiдчать про
можливiсть використати винного у воунний час в дiючiй армiє,
довiряючи йому зброю i захист Батькiвщини.
5. Розглядуваний вид вiдстрочки виконання вироку застосо-
вууться лише при засудженнi до позбавлення волi, а не iншоє
мiри покарання.
6. Суд може вiдстрочити виконання вироку не тiльки в частинi
позбавлення волi, а й додаткових покарань, за винятком позбав-
лення вiйськового звання, яке приводиться у виконання негайно
за набранням вироком законноє сили.
7. Застосовуючи вiдстрочення виконання вироку, суд не визна-
чау iспитовий строк. Тривалiсть вiдстрочки залежить вiд трива-
лостi воунних дiй, а також поведiнки засудженого, насамперед
його активностi при захистi Батькiвщини.
8. Стаття 46 не мiстить якихось особливих вимог щодо
поведiнки засудженого протягом фактичного строку
вiдстрочення виконання вироку. Вiн лише повинен проявити себе
як стiйкий захисник Батькiвщини i не вчинити нового злочину.
9. Пiдставою для звiльнення засудакеного вiд покарання або
замiни позбавлення водi iншим, бiльш мяким покаранням, у його
активна дiяльнiсть по захисту Батькiвщини, проявлена в боях
стiйкiсть i мужнiсть. Суд вирiшуу це питання за клопотанням
командування вiйськовоє частини, що може мати мiсце i до
закiнчення воунних дiй.
10. Вiйськовослужбовець, засуджений iз застосуванням ст.46,
який не проявив себе стiйким захисником Батькiвщини, пiсля
закiнчення воунних дiй, коли закiнчууться вiдстрочення вико-
нання вироку, направляуться для вiдсування позоавлення волi.
11. У разi вчинення особою в перiод вiдстрочення виконання
вироку нового злочину суд приуднуу до покарання за нього
ранiше призначене за правилами, передбаченими ст.43.
Стаття 46 .Вiдстрочка вимммнмя вироку
При призначеннi покарання особi, яка впв(мив засуд-
жууться до позбавлення волi на строк до трьох рокiв,
суд з урахуванням характеру i ступеня суспiльноє небез-
пеки вчиненого злочину, особи винного т< iнших
обставин справи, а також можливостi його виправлення
I перевиховання без Iзоляцiє вiд суспiльства може
вiдстрочити виконання вироку щодо такоє особи на
строк вiд одного року до двох рокiв. Суд може в цих
випадках вiдстрочити виконання i додаткових покарань.
Вiдстрочка виконання вироку не застооову<ться до
осiб, перелiчених у пунктах 11 2 частини 3 статтi 25 цьо-
го Кодексу.
При вiдстрочцi виконання вироку еуд може зобовязати
засудженого в певний строк усунути заподiяну шкоду,
пiти на роботу або навчання, не змiнювати беа згоди
органу внутрiшнiх справ мiсце прохтвання, повiдомляти
цi органи про змiну мiсця роботи абс навчання,
перiодично зявлятися для реестрацiГ в орган внутрiшнiх
справ. Суд може зобовязати засудженого не вiдвiдувати
певнi мiсця, не виєжджати з мiсця постiйного прожмвання
без повiдомлення органу внутрiшнiх справ, пройти курс
лiкування при зловживаннi спиртними напоями або
вживаннi наркотичних речовин, попросити публiчно або
в Iншiй формi пробачення у потерпiлого, якщо виконання
цих обовязкiв може сприяти виправленню 1 перевихо-
ванню засудженого. Суд може також покласти на певний
трудовий колектив або о<обу, за єх згодою, обовязок по
нагляду за засудженим 1 проведенню з ним виховноє
роботи.
Контроль за поведiнкою засуджених, щодо яких вико-
нання вироку до позбавлення волi вiдстрочено,
здiйснюуться органами внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнiх - також 1 комiсiями в справах неповнолiтнiх
при ВИКОНАВЧИХ комiтетах мiсцевих Рад народних депу-
татiв вiдповiдно до законодавства Украєни.
Якщо засуджений, щодо якого виконання вироку до
позбавлення волi вiдстрочено, не виконуу покладенi на
нього судом обовязки або допускау порушення громад-
ського порядку чи трудовоє дисциплiни, що потягли за
собою застосування заходiв адмiнiстративного стягнен-
ня або заходiв дисциплiнарного чи громадського впливу,
то за поданням органу внутрiшнiх справ, комiсiє в спра-
вах нелотолiтнiх при виконавчому комiтетi мiсцевоє
Ради народних депутатiв або трудового колективу, на
який покладено обовязок по нагляду за засудженим I
проведенню з ним виховноє роботи, суд може винести
ухвалу про скасування вiдстрочки виконання вироку до
позбавдемия волi 1 про направлення засудженого для
вiдбування позбавлення волi, призначеного вироком.
По скiнченнi строку вiдстрочки виконання вироку суд
за поданням органу, який здiйснюу контроль за
поведiнкою засудженого, залежно вiд ставлення до
працi або навчання засудженого, його поведiнки протя-
гом встановленого судом строку вiдстрочки виконання
вироку виносить ухвалу про звiльнення засудженого вiд
покарання або про направлення засудженого для
вiдбування позбавлення волi, призначеного вироком.
У разi вчинення засудженим у перiод вiдстрочки вико-
нання вироку нового злочину суд приуднуу до нового
покарання ранiше призначене за правилами, передба-
ченими статуею 43 цього Кодексу.
(Статтею 4№ Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1877. - №14. - Ст. 128).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. - Мг4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Вiдстрочка виконання вироку за своую правовою природою у
умовним звiльненням засудженого вiд реального вiдбування пока-
рання у виглядi позбавлення водi з метою виправлення i перевихо-
вання його без iзоляцiє вiд суспiльства, але в умовах постiйного
контролю за його поведiнкою з наступним можливим звiльненням
вiд покарання в разi виправлення або направленням для вiдбування
призначеного вироком покарання, коли ця мета не була досягнута.
2. За допомогою вiдстрочки виконання вироку кримiнальна
вiдповiдальнiсть реалiзууться в три етапи: пiсля призначення
покарання у виглядi позбавлення водi i прийняття судом рiшення
про застосування вiдстрочки вiдбувауться умовне звiльнення
засудженого вiд реального вiдбування покарання; потiм настау
етап виправлення i перевиховання засудженого, обмежений рам-
ками iспитового строку, i тiльки пiсля закiнчення вказаного
строку i залежно вiд досягнення поставленоє мети настау один з
двох можливих наслiдкiв: звiльнення вiд покарання або направ-
лення для вiдбування призначеного вироком покарання.
149
3. Виконання вироку може бутя вистрочене судом першоє, ка-
сацiйноє або нагдадноє iнстанцiй, якi повиннi мотивувати своу рiшення.
4. Пiдставою застосування вiдстрочки виконання вироку у
сукупность обставин, якi свiдчать про можливiсть виправлення i
перевиховання засудженого оез реального застосування до нього
призначеного судом покарання у виглядi позбавлення волi, але
в умовах обовязкового контролю за його поведiнкою з боку
вказаних в законi субуктiв, а в необхiдних випадках - i шляхом
покладення на нього обовязкiв, передбачених ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125