)-
караються випраЬними роботами на строк до одного
року або штрафом у розмiрi до пятисот карбованцiв.
Те саме дiяння, що спричинило тяжкi наслiдки або
вчинене повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв,
(Ст. 20 Кодекс доповнено Указом вiд 20 квiтня 1990 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1990. - №1- Ст. 278).
I. Заклики, спрямованi до невизначеноє або певноє групи людаЛ
з метою схилити єх до вчинення суспiльне небезпечних дiб,
являють собою спецiальний вид пiдмовництва, яке визначене у
законi як окремий злочин. Цеi злочин пбсягау на два обукти -
громадський поредок i безпеку громадян. Предметом посягавнх
можуть бути: особистi блага людей (життя, здоровя, водя) та єх
житло; iндивiдуальне, колективне або державне майно, дiяльнiсть
державних органiв влади, пiдприумств, органiзацiй, установ.
2. Обуктивна сторона злочину може виявлятись у двох
формах: 1) заклики до вчинення погромiв або насильства ввд
людьми; 2) виготовлення, зберiгання з метою розповсюдженая
або розповсюдження матерiалiв такого змiсту.
Заклики до вчинення злочинних дiй - це усне (на мiтишу,
зборах, по радiо, телебаченню тощо) або письмове звернення де
громадян (невизначеноє або певноє групи людей), у якому вивив
особа пiдмовляу єх вирiшувати тi або iншi проблеми соцiального,
пцоиiчного або полiтичного життя шляхом застосування сили
ддо органiв державноє влади або органiв самоврядування чи
ремих громадян або певноє групи людей.
з"Заклики до погромi> - це пiдбурювання людей до пошкод-
,цня службових, торговельних або iнших примiщень чи житла,
по знищення чи пошкодження маййа, засобiв звязку, до вчине-
ння пiдпалiв, вибухiв, насильства тощо.
Заклики до насильного виселення громадян - це
пiдбурювання людей до виселення окремих громадян або певноє
групи людей з єх житла або з певноє мiсцевостi чи територiє з
застосуванням сили.
Щодо закликiв до вчинення iнших дiй, якi загрожують
громадському порядку i безпецi громадян, то це може бути
пiдбурювання невизначеноє або певноє групи людей до непокори
органам влади, до опору представникам влади, застосування
фiзичного насильства до тих, хто вiдмовиться виконувати вимоги
певноє групи пiдмовникiв тощо.
Виготовлення матерiалiв (листiвок, плакатiв, звернень тощо),
про змiст яких говориться у ст.206, передбачау написання тексту
таких матерiалiв або його набiр чи друкування.
Розповсюдження таких матерiалiв - це доведення рiзними
способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змiсту
виготовлених матерiалiв до вiдома iнших осiб.
Зберiгання таких матерiалiв - це перебування єх у винного або
при ньому з метою розповсюдження.
Злочин вважауться закiнченим з моменту вчинення самоє дiє
- закликiв (виголошених або викладених на паперi чи
зафiксованих в iншiй матерiалiзованiй формi) до вчинення
злочинiв, незалежно вiд того, пiддалися тi, на кого розраховував
винний, його закликам чи не пiддалися.
Якщо ж заклики до вказаних дiй призвели до тяжких наслiдкiв
або були вчиненi повторно, вiдповiдальнiсть настау за ч.2 ст.206.
Пiд тяжкими наслiдками належить розумiти вчинення тими,
на кого був розрахований заклик, дiй, що вказанi в ст.206. Якщо
ж такi дiє супроводжувались масовими безпорядками, вбивством
або заподiянням тяжких тiлесних ушкоджень, то органiзатори та
виконавцi єх будуть вiдповiдати за правилами про сукупнiсть
злочинiв.
Повторним визнауться злочин, вчинений особою, яка ранiше
вчинила такий же злочин, незалежно вiд того, була вона засуд-
жена за ранiш вчинений злочин чи не була.
Повторностi не буде, якщо винний в один i той же час, в одному
i тому ж мiсцi декiлька або багато разiв звертався з такими
закликами до присутнiх.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Винний усвiдомлюу, що вiн закликау до вчинення
суспiльне небезпечних дiй, i бажау схилити слухача, глядача або
читача до таких дiй.
5. Субуктом злочину може бути як службова, так i приватна
особа, яка досягла до вчинення злочину 16 рокiв.
аиiдаiiоi неправдиве
iфо иирипу беэпвцр
Стаття 20У
жпрозу
мня або
Завiдомо неправдиве письмове чи усне повiдомленiм
про загроiу беаяецi громадян, <нищення або пошкод-
ження обуктiв приватноє) колективно? чи державноє
власностi шляхом вибуху, пiдпалу або Iншим загально-
небезпечним способом -
карауться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк) або штра-
фом вiд трьох до десяти мiнiмальних розмiрiв за-
робiтноє плати.
ТI самi дiє, якими завдано значно? шкоди законним
правам та Iнтересам громадян, єх обсднанням чи де-
ржавi, а також вчиненi повторно або за попереднiм зго-
вором групою осiб, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного де
пяти рокiв.
(Ст. 20 Кодекс доповнено Законом вiд 26 сiчня 1993 р.//
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1993. - №12. - Ст. 97).
1. Обуктом злочину у громадська безпека, що гарантуу
спокiй громадян, дiяльнiсть приватних, колективних та де-
ржавних обуднань, а також цiлiснiсть i недоторканнiсть єхнього
майна.
2. Обуктивна сторона злочину дiстау вияв в активних дiях.
Це повiдомлення (усне, письмове, з використанням телефону,
радiо чи iнших технiчних засобiв) про неправдивi подiє або
обставини, яке мiстить у собi загрозу для невизначеноє кiлькостi
людей або для єх обуднань чи держави.
Неправдиве тимядомяемня про загрозу безпецi громадян,
знищення або пошкодження обуктiв приватноє, колективноє чi
державноє власностi мау такi ознаки: 1) мiстить вигаданi вiдомостi
про вчинення загальнонебезпечних злочинiв (про збройнi няпади,
про закладену в тому чи iншому примiщеннi вибухiвку, про
пiдготовленi пiдпали тощо) або про стихiйне чи iнше загальне лихо
(землетрус, виквди радiоактивних речовин, дуже небезпечнi епiдемiє
тощо); 2) вiдзначауться правдоподiбнiстю i може сприйматися тими,
кому воно адресоване, як реальна заiроза єх безпецi; 3) про
вiдсутнiсть заiрози безпецi насправдi заявнику заздалегiдь вiдомо.
Таке повiдомлення може бути вiдкритим (пiд час мiтишу, згорiв
тощо), замаскованим пiд чужим iменем або анонiмним.
Злочин вважауться закiнченим з моменту повiдомлення про
саму загрозу безпецi громадян, єх обуднанням чи державi або
про загрозу знищення чи пошкодження обуктiв приватноє, ко-
лективноє чи державноє власностi загальнонебезпечним способом.
Тому виявлення лише умислу дiяти таким чином не може розг-
лядатися як злочин. Злочином вважауться доведення
повiдомлення про вказану загрозу до вiдома громадян,
отганiзацiй чи органiв влади. Якщо ж таке повiдомлення завдало
"манноє шкоди законним правам та iнтересам громадян
"ддрдклад, вони вимушенi були залишити на певний час своу
хяiло, вiдмовитись вiд сплачених послуг тощо), єх обуднанням
чи державi (було зупинено виробництво, запроваджена додаткова
охорона обукта, проведена пошукова робота з залученням
спецiалiстiв тощо), вiдповiдальнiсть настау за ч.2 ст.206.
з. Субуктивна сторона злочину харашерiвукiiiся прямим умисдас
днннй усвмомюу, пю тпйпти>: про заiрозу для лкщеб чи органiзацiй,
знаБпрозавцомуваiрЕаiцивiсiьсвогоповiдомпвшяiбажаудавесiвйогодо
ддома и>нзД кiлiтегi лидей, i щиiнгий, т1еи>п чи держаинги
дрдiдiтяпiє або iуiаиiв влади. Не може бути пригигнутий до кiимiнадьаю
ддддщапипг-п тпй, туярят,ррррия тупмдян, пргяиiзш й циОргаяв
влади ннiцнiмне єюшрмхввя прозаiрозу безiвф, шажаючи, що вн
iдвцдаiляБiфаздивiаю сумнiвнi для нього ящривса.
Для кримiнальноє вiдповiдальностi за ст.206 не мау значення
мета цього злочину. Винний може мати за мету викликати
неспокiй людей, панiку або єх розгубленiсть. Це може бути
бахання розважитись аоо помститися за нанесену винному оора-
зу чи вiдмову в його проханнi з боку приватного, колективного
чи державного обуднання або з боку органiв влади тощо.
4. Субуктом злочину може бути особа, яка до його вчинення
досягла шiстнадцяти рокiв.
5. Вiдповiдно до ч.2 ст.206 обставинами, що обтяжують злочин,
крiм спричинення таким повiдомленням значноє шкоди громадя-
нам або єх обуднанням чи державi, про що сказано вище, у також
повторнiсть таких дiй, кожна з яких мау самостiйний характер,
а не у повторенням одного i того ж повiдомлення декiлька разiв
пiдряд. Такою обставиною у i вчинення злочину за попереднiм
зговором (до початку повiдомлення) групою осiб (двома або
бiльшою кiлькiстю осiо, кожна з яких була виконавцем злочину).
Стаття 207. Знищення i зруйнування памяток
iсторiє i культури
Умисне знищення) зруйнування чи зiпсування
памяток iсторi? I культури або природних обектiв,
взятих пiд охорону держави,-
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом у розмiрi до трьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
I. Предметом даного злочину у памятки iсторiє та культури,
а також природнi обукти, взятi пiд охорону держави. Памятками
iсторiє та культури у споруди, памятнi мiсця i предмети,
повязанi з iсторичними подiями в життi народу, розвитком
суспiльства i держави, твори матерiальноє i духовноє творчостi,
якi становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть. Всi вони охороняються державою. Це можуть бут>
памяткi iсторiє (будинки, споруди, памятнi мiсця i преяметв,
повязанi з найвахлгвiтнмн iсторичними подiями в життi народу,
розвитком суспiльства i держави, науки i технiки, культури i
побуту народiв, з життям видатних полiтичних, державних,
вiйськових дiячiв, народних героєв, дiячiв науки, лiтератури i
мистецтва), археологiє (городища, кургани, залишки стародавнiх
поселень, укрiплень, виробництв, каналiв, шляхiв, стародавнi
мiсця поховань, камянi скульптури, наскельнi зображення, ста-
ровиннi предмети, дiлянки iсторичного культурного шару старо-
давнiх населених пунктiв), мiстобудування i архiтектури
(архiтектурнi ансамблi i комплекси, iсторичнi центри, кварталi,
площi, вулицi, залишки стародавнього планування i заоудовн
мiст та iнших населених пунктiв, споруди цивiльноє, промисло-
воє, вiйськовоє, культовоє та народноє архiтектури, а також
повязанi з ними твори монументального, образотворчого, деко-
ративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природнi
ландшафти), мистецтва (твори монументального, образотворчо-
го, декоративно-прикладного та iнших видiв мистецтва), доку-
ментальнi (акти органiв державноє влади i управлiння, iншi
письмовi i графiчнi документи, кiнофотодокументи i звуко-
записе, а також стародавнi i iншi рукописи й архiви, запис>
фольклору i музики, рiдкiснi друкованi видання). До намятоє
Iсторiє та культури можуть бути вiднесенi й iншi обукти, що
становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть (статтi 1, 6 Закону вiд IЗ липня 1978 р. "Про охорону
i використання памяток iсторiє та культури/Вздомос Верхов-
ноє Ради УРСР. - 1978. - №30. - 0г.426).
Пiд охороною держави перебувау Нацiональний архiвний фонд
Украєни, призначений для задоволення iнформацiйних,
соцiально-культурних, наукових та iнших потреб суспiльства,
реалiзацiє законних прав та iнтересiв громадян. Вiдповiдаю да
ст. I Закону вiд 24 грудня 1993 р. "Про Нацiональний архiвшА
фонд i архiвнi установи" (Голос Украєни. - 1994129 сiчня)
Нацiональний архiвний фонд" - це сукупнiсть докуiгентiв, неза-
лежно вiд єх виду, мiсця створення i форми власностi на них, що
зберiгаються на територiє Украєни, вiдображають iсторiю духов-
ного i матерiального хиття П народу та iнших народiв, мають
наукову iсторико-культурну цiннiсть, визнанi такими
вiдповiдною експертизою i зареустрованi у порядку, передбачв-
иому цим Законом. Документи Нацiонального архiвного фонду,
що мають особливу iсторико-культурну цiннiсть, визнаюпся
унiкальними документальними памятками. Порядок вiднесеяня
документiв Нацiонального архiвного фонду до унiкальнях доку-
ментальних памяток, включення до Державного реустру
нацiонального культурного надбання, а також єх зберiгання
затверджууться Кабiнетом Мiнiстрiв (ст.20 Закону).
Особливiй державнiй охоронi пiдлягають територiє та обукп
природно-заповiдного фонду й iншi територiє та обукти, визна-
ченi вiдповiдно до законодавства Украєни (ч.2 ст.5 Закону мд
"Про охорону навколишнього природного середовища iД
25 червня 1991 р. // Вiдомостi Верховноє Ради Украiви- 1991-
мо41. - Ст.546). Природно-заповiдний фонд становлять дiлянки
сушi i водного простору, природнi комплекси та обукти яких
"ають особдиву природоохоронну, наукову, естетичну, рекре-
ацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природноє
рiзноманiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного
вiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпе-
чення фонового монiторингу навколишнього природного сере-
довища. Законодавством Украєни природно-заповiдний фоцд
охороняуться як нацiональне надбання, щодо якого встанов-
дюуться особливий режим охорони, вiдтворення i використання.
До природно-заповiдного фонду належать: природнi територiє та
обукти - природнi заповiдники, бiосфернi заповiдники,
нацiональнi природнi парки, регiональнi ландшафтнi парки,
заказники, памятки природи, заповiднi урочища; штучно ство-
ренi обукти - ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi
парки та парки-памятки садово-паркового мистецтва. Залежно
вiд походження, iнших особливостей природних комплексiв та
обуктiв, що оголошуються заказниками чи памятками природи,
мети i необхiдного режиму охорони заказники подiляються на
ландшафтнi, лiсовi, ботанiчнi, загальнозоологiчнi, орнiтологiчнi,
ентомологiчнi, iхтiологiчнi, гiдрологiчнi, загальногеологiчнi,
палеонтологiчнi та карстово-спелеологiчнi; памятки природи
подiляються на комплекснi, ботанiчнi, зоологiчнi, гiдрологiчнi та
геологiчнi. Законодавством Республiки Крим може бути встанов-
лено додатковi категорiє територiй та обуктiв природно-за-
повiдного фонду (ст.5 Закону "Про природно-заповiдняй фонд
Украєни" вiд 16 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни.- 1992. - №34. - Ст-502).
Про взяття памятки iсторiє чи культури, а також природного
обукта пiд охорону держави вiдповiдним органом приймауться
спецiальне рiшення, про яке населення сповiщауться через
пресу, шляхом встановлення на памятцi охоронноє дошки чи
iншим способом.
2. Обуктивна сторона розглядуваного злочину включау в
себе рiзнi способи впливу (механiчний, хiмiчний, бiологiчний
тощо), якi ведуть до знищення, зруйнування чи зiпсування
памяток iсторiє i культури або природних обуктiв, взятих пiд
охорону держави,
Знищення - це приведення обукта до повноє непридатностi з
втратою можливостi його вiдновлення; зруйнування - спричине-
ння обукту серйозних ушкоджень, внаслiдок чого вiн втрачау
свою цiннiсть, але може бути вiдновлений; зiпсування -
спричинення ушкоджень, що знижують iсторичну, наукову,
художню чи iншу культурну цiннiсть памяток, применшують
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну цiннiсть
природних обуктiв.
3. У разi знищення, пошкодження взятих пiд охорону де-
ржави памяток iсторiє чи культури або ж природних обуктiв
У виглядi лiсового масиву шляхом пiдпалу або iншим загаль-
нонебезпечним способом вчинене квалiфiкууться за су-
купнiстю злочинiв - за ст.207 i ч.2 чи 3 ст.89. Квалiфiкованi
види незаконноє порубки лiсу, незаконного заняття рибним,
звiрннвм або iншим водним добувним промислом, якщо прк
цьому знищууться, руйнууться або псууться памятка iсторiє чв
культури або природний обукт, взятий пiд охорону держави,
також квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв - за ч.2 ст. 160 чi
ч.2 ст.162 i ст.207.
4. Субуктивна сторона передбаченого ст.207 злочину ха-
рактеризууться умислом (прямим i непрямим). Мотиви мохуть
бути рiзними: помста, корисливiсть, iнша особиста
заiнтересованiсть, хулiганськi спонукання. Якщо ушкодхенм
памяток було повязане з викраденням єх частин, вчинене при
наявностi для цього всiх пiдстав мау квалiфiкуватись не лише за
ст. 207, а й як посягання на власнiсть. Вчинення розглядуваного
злочину з хулiганських спонукань мау квалiфiкуватись за ст.207
i ч.2 ст. 206 (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєнi
вiд 28 червня 1991 р. №3 "Про судову практику в справах про
хулiганство"//Бюлетень..- С.151).
Необережне спричинення шкоди памяткам iсторiє, культури,
природним обуктам при наявностi необхiдних для цього пiдстав
може тягти вiдповiдальнiсть за статтями 90, 215, 219, 220, 228
тощо. Порушення правил охорони i використання памяток
iсторiє та культури може тягти вiдповiдальнiсть за ст.92 КАП.
5. Субукт злочину - особа, яка досягла 16-рiчного вiу.
Стаття 207. Жорстоке поводження з тваринами
Жорстоке поводження з тваринами, що спричинило єх
загибель або калiцтво, а так само мучення тварин,
вчиненi особою, до яко? протягом року було застосова-
но адмiнiстративне стягнення за такi ж дiє, -
караються виправними роботами на строк до шести
мiсяцiв або штрафом у розмiрi до ста карбованцiв,
(Ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
караються випраЬними роботами на строк до одного
року або штрафом у розмiрi до пятисот карбованцiв.
Те саме дiяння, що спричинило тяжкi наслiдки або
вчинене повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв,
(Ст. 20 Кодекс доповнено Указом вiд 20 квiтня 1990 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1990. - №1- Ст. 278).
I. Заклики, спрямованi до невизначеноє або певноє групи людаЛ
з метою схилити єх до вчинення суспiльне небезпечних дiб,
являють собою спецiальний вид пiдмовництва, яке визначене у
законi як окремий злочин. Цеi злочин пбсягау на два обукти -
громадський поредок i безпеку громадян. Предметом посягавнх
можуть бути: особистi блага людей (життя, здоровя, водя) та єх
житло; iндивiдуальне, колективне або державне майно, дiяльнiсть
державних органiв влади, пiдприумств, органiзацiй, установ.
2. Обуктивна сторона злочину може виявлятись у двох
формах: 1) заклики до вчинення погромiв або насильства ввд
людьми; 2) виготовлення, зберiгання з метою розповсюдженая
або розповсюдження матерiалiв такого змiсту.
Заклики до вчинення злочинних дiй - це усне (на мiтишу,
зборах, по радiо, телебаченню тощо) або письмове звернення де
громадян (невизначеноє або певноє групи людей), у якому вивив
особа пiдмовляу єх вирiшувати тi або iншi проблеми соцiального,
пцоиiчного або полiтичного життя шляхом застосування сили
ддо органiв державноє влади або органiв самоврядування чи
ремих громадян або певноє групи людей.
з"Заклики до погромi> - це пiдбурювання людей до пошкод-
,цня службових, торговельних або iнших примiщень чи житла,
по знищення чи пошкодження маййа, засобiв звязку, до вчине-
ння пiдпалiв, вибухiв, насильства тощо.
Заклики до насильного виселення громадян - це
пiдбурювання людей до виселення окремих громадян або певноє
групи людей з єх житла або з певноє мiсцевостi чи територiє з
застосуванням сили.
Щодо закликiв до вчинення iнших дiй, якi загрожують
громадському порядку i безпецi громадян, то це може бути
пiдбурювання невизначеноє або певноє групи людей до непокори
органам влади, до опору представникам влади, застосування
фiзичного насильства до тих, хто вiдмовиться виконувати вимоги
певноє групи пiдмовникiв тощо.
Виготовлення матерiалiв (листiвок, плакатiв, звернень тощо),
про змiст яких говориться у ст.206, передбачау написання тексту
таких матерiалiв або його набiр чи друкування.
Розповсюдження таких матерiалiв - це доведення рiзними
способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змiсту
виготовлених матерiалiв до вiдома iнших осiб.
Зберiгання таких матерiалiв - це перебування єх у винного або
при ньому з метою розповсюдження.
Злочин вважауться закiнченим з моменту вчинення самоє дiє
- закликiв (виголошених або викладених на паперi чи
зафiксованих в iншiй матерiалiзованiй формi) до вчинення
злочинiв, незалежно вiд того, пiддалися тi, на кого розраховував
винний, його закликам чи не пiддалися.
Якщо ж заклики до вказаних дiй призвели до тяжких наслiдкiв
або були вчиненi повторно, вiдповiдальнiсть настау за ч.2 ст.206.
Пiд тяжкими наслiдками належить розумiти вчинення тими,
на кого був розрахований заклик, дiй, що вказанi в ст.206. Якщо
ж такi дiє супроводжувались масовими безпорядками, вбивством
або заподiянням тяжких тiлесних ушкоджень, то органiзатори та
виконавцi єх будуть вiдповiдати за правилами про сукупнiсть
злочинiв.
Повторним визнауться злочин, вчинений особою, яка ранiше
вчинила такий же злочин, незалежно вiд того, була вона засуд-
жена за ранiш вчинений злочин чи не була.
Повторностi не буде, якщо винний в один i той же час, в одному
i тому ж мiсцi декiлька або багато разiв звертався з такими
закликами до присутнiх.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Винний усвiдомлюу, що вiн закликау до вчинення
суспiльне небезпечних дiй, i бажау схилити слухача, глядача або
читача до таких дiй.
5. Субуктом злочину може бути як службова, так i приватна
особа, яка досягла до вчинення злочину 16 рокiв.
аиiдаiiоi неправдиве
iфо иирипу беэпвцр
Стаття 20У
жпрозу
мня або
Завiдомо неправдиве письмове чи усне повiдомленiм
про загроiу беаяецi громадян, <нищення або пошкод-
ження обуктiв приватноє) колективно? чи державноє
власностi шляхом вибуху, пiдпалу або Iншим загально-
небезпечним способом -
карауться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк) або штра-
фом вiд трьох до десяти мiнiмальних розмiрiв за-
робiтноє плати.
ТI самi дiє, якими завдано значно? шкоди законним
правам та Iнтересам громадян, єх обсднанням чи де-
ржавi, а також вчиненi повторно або за попереднiм зго-
вором групою осiб, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного де
пяти рокiв.
(Ст. 20 Кодекс доповнено Законом вiд 26 сiчня 1993 р.//
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1993. - №12. - Ст. 97).
1. Обуктом злочину у громадська безпека, що гарантуу
спокiй громадян, дiяльнiсть приватних, колективних та де-
ржавних обуднань, а також цiлiснiсть i недоторканнiсть єхнього
майна.
2. Обуктивна сторона злочину дiстау вияв в активних дiях.
Це повiдомлення (усне, письмове, з використанням телефону,
радiо чи iнших технiчних засобiв) про неправдивi подiє або
обставини, яке мiстить у собi загрозу для невизначеноє кiлькостi
людей або для єх обуднань чи держави.
Неправдиве тимядомяемня про загрозу безпецi громадян,
знищення або пошкодження обуктiв приватноє, колективноє чi
державноє власностi мау такi ознаки: 1) мiстить вигаданi вiдомостi
про вчинення загальнонебезпечних злочинiв (про збройнi няпади,
про закладену в тому чи iншому примiщеннi вибухiвку, про
пiдготовленi пiдпали тощо) або про стихiйне чи iнше загальне лихо
(землетрус, виквди радiоактивних речовин, дуже небезпечнi епiдемiє
тощо); 2) вiдзначауться правдоподiбнiстю i може сприйматися тими,
кому воно адресоване, як реальна заiроза єх безпецi; 3) про
вiдсутнiсть заiрози безпецi насправдi заявнику заздалегiдь вiдомо.
Таке повiдомлення може бути вiдкритим (пiд час мiтишу, згорiв
тощо), замаскованим пiд чужим iменем або анонiмним.
Злочин вважауться закiнченим з моменту повiдомлення про
саму загрозу безпецi громадян, єх обуднанням чи державi або
про загрозу знищення чи пошкодження обуктiв приватноє, ко-
лективноє чи державноє власностi загальнонебезпечним способом.
Тому виявлення лише умислу дiяти таким чином не може розг-
лядатися як злочин. Злочином вважауться доведення
повiдомлення про вказану загрозу до вiдома громадян,
отганiзацiй чи органiв влади. Якщо ж таке повiдомлення завдало
"манноє шкоди законним правам та iнтересам громадян
"ддрдклад, вони вимушенi були залишити на певний час своу
хяiло, вiдмовитись вiд сплачених послуг тощо), єх обуднанням
чи державi (було зупинено виробництво, запроваджена додаткова
охорона обукта, проведена пошукова робота з залученням
спецiалiстiв тощо), вiдповiдальнiсть настау за ч.2 ст.206.
з. Субуктивна сторона злочину харашерiвукiiiся прямим умисдас
днннй усвмомюу, пю тпйпти>: про заiрозу для лкщеб чи органiзацiй,
знаБпрозавцомуваiрЕаiцивiсiьсвогоповiдомпвшяiбажаудавесiвйогодо
ддома и>нзД кiлiтегi лидей, i щиiнгий, т1еи>п чи держаинги
дрдiдiтяпiє або iуiаиiв влади. Не може бути пригигнутий до кiимiнадьаю
ддддщапипг-п тпй, туярят,ррррия тупмдян, пргяиiзш й циОргаяв
влади ннiцнiмне єюшрмхввя прозаiрозу безiвф, шажаючи, що вн
iдвцдаiляБiфаздивiаю сумнiвнi для нього ящривса.
Для кримiнальноє вiдповiдальностi за ст.206 не мау значення
мета цього злочину. Винний може мати за мету викликати
неспокiй людей, панiку або єх розгубленiсть. Це може бути
бахання розважитись аоо помститися за нанесену винному оора-
зу чи вiдмову в його проханнi з боку приватного, колективного
чи державного обуднання або з боку органiв влади тощо.
4. Субуктом злочину може бути особа, яка до його вчинення
досягла шiстнадцяти рокiв.
5. Вiдповiдно до ч.2 ст.206 обставинами, що обтяжують злочин,
крiм спричинення таким повiдомленням значноє шкоди громадя-
нам або єх обуднанням чи державi, про що сказано вище, у також
повторнiсть таких дiй, кожна з яких мау самостiйний характер,
а не у повторенням одного i того ж повiдомлення декiлька разiв
пiдряд. Такою обставиною у i вчинення злочину за попереднiм
зговором (до початку повiдомлення) групою осiб (двома або
бiльшою кiлькiстю осiо, кожна з яких була виконавцем злочину).
Стаття 207. Знищення i зруйнування памяток
iсторiє i культури
Умисне знищення) зруйнування чи зiпсування
памяток iсторi? I культури або природних обектiв,
взятих пiд охорону держави,-
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом у розмiрi до трьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
I. Предметом даного злочину у памятки iсторiє та культури,
а також природнi обукти, взятi пiд охорону держави. Памятками
iсторiє та культури у споруди, памятнi мiсця i предмети,
повязанi з iсторичними подiями в життi народу, розвитком
суспiльства i держави, твори матерiальноє i духовноє творчостi,
якi становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть. Всi вони охороняються державою. Це можуть бут>
памяткi iсторiє (будинки, споруди, памятнi мiсця i преяметв,
повязанi з найвахлгвiтнмн iсторичними подiями в життi народу,
розвитком суспiльства i держави, науки i технiки, культури i
побуту народiв, з життям видатних полiтичних, державних,
вiйськових дiячiв, народних героєв, дiячiв науки, лiтератури i
мистецтва), археологiє (городища, кургани, залишки стародавнiх
поселень, укрiплень, виробництв, каналiв, шляхiв, стародавнi
мiсця поховань, камянi скульптури, наскельнi зображення, ста-
ровиннi предмети, дiлянки iсторичного культурного шару старо-
давнiх населених пунктiв), мiстобудування i архiтектури
(архiтектурнi ансамблi i комплекси, iсторичнi центри, кварталi,
площi, вулицi, залишки стародавнього планування i заоудовн
мiст та iнших населених пунктiв, споруди цивiльноє, промисло-
воє, вiйськовоє, культовоє та народноє архiтектури, а також
повязанi з ними твори монументального, образотворчого, деко-
ративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природнi
ландшафти), мистецтва (твори монументального, образотворчо-
го, декоративно-прикладного та iнших видiв мистецтва), доку-
ментальнi (акти органiв державноє влади i управлiння, iншi
письмовi i графiчнi документи, кiнофотодокументи i звуко-
записе, а також стародавнi i iншi рукописи й архiви, запис>
фольклору i музики, рiдкiснi друкованi видання). До намятоє
Iсторiє та культури можуть бути вiднесенi й iншi обукти, що
становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть (статтi 1, 6 Закону вiд IЗ липня 1978 р. "Про охорону
i використання памяток iсторiє та культури/Вздомос Верхов-
ноє Ради УРСР. - 1978. - №30. - 0г.426).
Пiд охороною держави перебувау Нацiональний архiвний фонд
Украєни, призначений для задоволення iнформацiйних,
соцiально-культурних, наукових та iнших потреб суспiльства,
реалiзацiє законних прав та iнтересiв громадян. Вiдповiдаю да
ст. I Закону вiд 24 грудня 1993 р. "Про Нацiональний архiвшА
фонд i архiвнi установи" (Голос Украєни. - 1994129 сiчня)
Нацiональний архiвний фонд" - це сукупнiсть докуiгентiв, неза-
лежно вiд єх виду, мiсця створення i форми власностi на них, що
зберiгаються на територiє Украєни, вiдображають iсторiю духов-
ного i матерiального хиття П народу та iнших народiв, мають
наукову iсторико-культурну цiннiсть, визнанi такими
вiдповiдною експертизою i зареустрованi у порядку, передбачв-
иому цим Законом. Документи Нацiонального архiвного фонду,
що мають особливу iсторико-культурну цiннiсть, визнаюпся
унiкальними документальними памятками. Порядок вiднесеяня
документiв Нацiонального архiвного фонду до унiкальнях доку-
ментальних памяток, включення до Державного реустру
нацiонального культурного надбання, а також єх зберiгання
затверджууться Кабiнетом Мiнiстрiв (ст.20 Закону).
Особливiй державнiй охоронi пiдлягають територiє та обукп
природно-заповiдного фонду й iншi територiє та обукти, визна-
ченi вiдповiдно до законодавства Украєни (ч.2 ст.5 Закону мд
"Про охорону навколишнього природного середовища iД
25 червня 1991 р. // Вiдомостi Верховноє Ради Украiви- 1991-
мо41. - Ст.546). Природно-заповiдний фонд становлять дiлянки
сушi i водного простору, природнi комплекси та обукти яких
"ають особдиву природоохоронну, наукову, естетичну, рекре-
ацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природноє
рiзноманiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного
вiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпе-
чення фонового монiторингу навколишнього природного сере-
довища. Законодавством Украєни природно-заповiдний фоцд
охороняуться як нацiональне надбання, щодо якого встанов-
дюуться особливий режим охорони, вiдтворення i використання.
До природно-заповiдного фонду належать: природнi територiє та
обукти - природнi заповiдники, бiосфернi заповiдники,
нацiональнi природнi парки, регiональнi ландшафтнi парки,
заказники, памятки природи, заповiднi урочища; штучно ство-
ренi обукти - ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi
парки та парки-памятки садово-паркового мистецтва. Залежно
вiд походження, iнших особливостей природних комплексiв та
обуктiв, що оголошуються заказниками чи памятками природи,
мети i необхiдного режиму охорони заказники подiляються на
ландшафтнi, лiсовi, ботанiчнi, загальнозоологiчнi, орнiтологiчнi,
ентомологiчнi, iхтiологiчнi, гiдрологiчнi, загальногеологiчнi,
палеонтологiчнi та карстово-спелеологiчнi; памятки природи
подiляються на комплекснi, ботанiчнi, зоологiчнi, гiдрологiчнi та
геологiчнi. Законодавством Республiки Крим може бути встанов-
лено додатковi категорiє територiй та обуктiв природно-за-
повiдного фонду (ст.5 Закону "Про природно-заповiдняй фонд
Украєни" вiд 16 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни.- 1992. - №34. - Ст-502).
Про взяття памятки iсторiє чи культури, а також природного
обукта пiд охорону держави вiдповiдним органом приймауться
спецiальне рiшення, про яке населення сповiщауться через
пресу, шляхом встановлення на памятцi охоронноє дошки чи
iншим способом.
2. Обуктивна сторона розглядуваного злочину включау в
себе рiзнi способи впливу (механiчний, хiмiчний, бiологiчний
тощо), якi ведуть до знищення, зруйнування чи зiпсування
памяток iсторiє i культури або природних обуктiв, взятих пiд
охорону держави,
Знищення - це приведення обукта до повноє непридатностi з
втратою можливостi його вiдновлення; зруйнування - спричине-
ння обукту серйозних ушкоджень, внаслiдок чого вiн втрачау
свою цiннiсть, але може бути вiдновлений; зiпсування -
спричинення ушкоджень, що знижують iсторичну, наукову,
художню чи iншу культурну цiннiсть памяток, применшують
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну цiннiсть
природних обуктiв.
3. У разi знищення, пошкодження взятих пiд охорону де-
ржави памяток iсторiє чи культури або ж природних обуктiв
У виглядi лiсового масиву шляхом пiдпалу або iншим загаль-
нонебезпечним способом вчинене квалiфiкууться за су-
купнiстю злочинiв - за ст.207 i ч.2 чи 3 ст.89. Квалiфiкованi
види незаконноє порубки лiсу, незаконного заняття рибним,
звiрннвм або iншим водним добувним промислом, якщо прк
цьому знищууться, руйнууться або псууться памятка iсторiє чв
культури або природний обукт, взятий пiд охорону держави,
також квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв - за ч.2 ст. 160 чi
ч.2 ст.162 i ст.207.
4. Субуктивна сторона передбаченого ст.207 злочину ха-
рактеризууться умислом (прямим i непрямим). Мотиви мохуть
бути рiзними: помста, корисливiсть, iнша особиста
заiнтересованiсть, хулiганськi спонукання. Якщо ушкодхенм
памяток було повязане з викраденням єх частин, вчинене при
наявностi для цього всiх пiдстав мау квалiфiкуватись не лише за
ст. 207, а й як посягання на власнiсть. Вчинення розглядуваного
злочину з хулiганських спонукань мау квалiфiкуватись за ст.207
i ч.2 ст. 206 (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєнi
вiд 28 червня 1991 р. №3 "Про судову практику в справах про
хулiганство"//Бюлетень..- С.151).
Необережне спричинення шкоди памяткам iсторiє, культури,
природним обуктам при наявностi необхiдних для цього пiдстав
може тягти вiдповiдальнiсть за статтями 90, 215, 219, 220, 228
тощо. Порушення правил охорони i використання памяток
iсторiє та культури може тягти вiдповiдальнiсть за ст.92 КАП.
5. Субукт злочину - особа, яка досягла 16-рiчного вiу.
Стаття 207. Жорстоке поводження з тваринами
Жорстоке поводження з тваринами, що спричинило єх
загибель або калiцтво, а так само мучення тварин,
вчиненi особою, до яко? протягом року було застосова-
но адмiнiстративне стягнення за такi ж дiє, -
караються виправними роботами на строк до шести
мiсяцiв або штрафом у розмiрi до ста карбованцiв,
(Ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125