16); г) винний вчинив злочин,
прагнучи вiдвернути несприятливi для себе чи для своєх близьких
наслiдки, з якими повязувалась погроза.
Пiд примусом слiд розумiти всi iншi, крiм погрози, форми
примушування винного вчинити злочин (фiзичне насильство,
позбавлення волi, єжi, питва тощо). Як i при погрозi, вчинення
злочину пiд впливом примусу визнауться обставиною, що
помякшуу вiдповiдальнiсть, коли в дiях винного вiдсутнi ознаки
крайньоє необхiдностi.
Матерiальна, залежнiсть винного вiд iншоє особи означау
повне або часткове перебування винного на утриманнi цiує особи,
а також будь-яку iншу майнову залежнiсть, наприклад, боржника
вiд кредитора, спадкоумця вiд спадкодавця та iн.
До iншоє залежностi слiд вiднести, перш за все, службову
залежнiсть, а також залежнiсть одних членiв сiмi вiд iнших,
залежнiсть учнiв вiд вчителiв тощо.
7. Вчинення злочину пiд впливом великого душевного
хвилювання, .викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого, передбачено як помякшуючу вiдповiдальнiсть
обставину п.4 ст.40. Йдеться про вчинення винним злочину, в
станi так званого фiзiологiчного афекту, коли здатнiсть винного
усвiдомлювати характер i значення своєх дiй або керувати ними
хоча й зберiгауться, але значною мiрою зменшууться. Для того,
щоб визнати цю обставину такою, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, необхiдно встановити, що: а) стан великого
душевного хвилювання у винного мав мiсце пiд час вчиненая
ним злочину; б) такий стан був викликаний неправомiрними,
тобто протиправними дiями iншоє особи (осiб), наприклад,
фiзичним аоо психiчним насильством, образою, iншим
приниженням честi i гiдностi винного, тощо, в) злочин вчинено
по вiдношенню саме до тiує особи, неправомiрнi дiє якоє
викликали у винного стан великого душевного хвилювання.
8. Пункт 5 ст.40 передбачау як обставину, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину при захистi вiд суспiльна
небезпечного посягання, хоч i з перевищенням меж не-
обхiдноє оборони. Для наявностi цiує обставини необхiдно
встановити, що особа перебувала в станi необхiдноє оборони, але
при цьому перевищила єє межi. Про поняття необхiдноє оборони,
а також перевищення єє меж див.коментар до ст. 15.
9. Вчинення злочину неповнолiтнiм передбачене як
обставина, що помякшуу вiдповiдальнiсть, п.б ст.40. Пiд непов-
нолiтнiм тут розумiуться особа, якiй на момент вчинення злочину
не виповнилось 18 рокiв. Закон в даному разi враховуу те, що
формування неповнолiтнього як особистостi ще не закiнчилось
(емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi,
вiн не мау належного життувого досвiду, сталих соцiальних
орiунтирiв) i вчинення злочину, як правило, тiую чи iншою мiрою
зумовлено даними факторами.
10. Вчинення злочину жiнкою в станi вагiтностi (п.7
ст.40) помякшуу вiдповiдальнiсть, оскiльки цей стан вагiтностi
супроводжууться рядом психiчних та фiзiологiчних особливостей,
якi певною мiрою знижують здатнiсть жiнки повнiстю контро-
лювати свою поведiнку. Строк вагiтностi на момент вчинення
злочину, а також обiзнанiсть про такий стан самоє жiнки в даному
разi значення не мають.
11. Пункт 8 ст.40 передбачау як помякшуючi вiдповiдальнiсть
три обставини: а) щире розкаяння; 6) явку з повинною;
в) сприяння розкриттю злочину.
Всi цi обставини обуднуу те, що вони у конкретними проявами
усвiдомлення особою своує вини у вчиненому злочинi i готовностi
сприяти правосуддю. А це в свою чергу свiдчить про зменшення
суспiльноє небезпечностi особи винного.
Щире розкаяння мау мiсце в тих випадках, коли особа
повнiстю визнау свою вину у вчиненому злочинi, дау свой поведiнцi
належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом
вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадiє попе-
реднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
Явка з повинною передбачау, що особа добровiльно приходить
в правоохороннi органи, суд або iнший державний орган,
зiзнауться у вчиненому нею злочинi i виражау готовнiсть нести
за нього передбачену законом вiдповiдальнiсть. Явка з повинною
може бути здiйснена з будь-яких причин, але не у звязку з тим,
що винному стало вiдомо про розкриття правоохоронними орга-
нами вчиненого ним злочину.
Сприяння розкриттю злочину означау, що винний в будь-
якiй формi подау допомогу органам правосуддя в зясуваннi тих
обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для
певного його розкриття. Йдеться про викриття iнших
спiвучасникiв злочину, визначення ролi кожного у його
вчиненнi, передачу речових доказiв, предметiв, здобутих
злочинним шляхом, тощо. Як i щире розкаяння, сприяння
розкриттю злочину може мати мiсце як на стадiє попереднього
розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
12. Згiдно з ч.2 СТ.40 суд при призначеннi покарання може
враховувати й iншi помякшуючi вiдповiдальнiсть обставини. Це
означау, що передбачений в кримiнальному законi перелiк
обставин, що помякшують вiдповiдальнiсть, не е вичерпним.
Якщо суд (судця) дiйде висновку, що певнi обставини справи слiд
врахувати при призначеннi покарання саме як помякшуючi
вiдповiдальнiсть, вiн повинен спецiально визнати єх такими i
прямо вказати про це в мотивувальнiй частинi вироку. До таких
обставин можуть бути вiднесенi, наприклад, вчинення злочину
вперше або внаслiдок випадкового збiгу обставин, неправильна,
в тому числi й протиправна, поведiнка потерпiлого, часткове
усунення винним заподiяноє шкоди.
Стаття 41. Обставини, що
вiдповiдальнiсть
обтяжують
При призначеннi покарання обставинами, що обтяжу-
ють вiдповiдальнiсть, визнаються:
1) вчинення злочину особою, що ранiше вчинила
якийсь злочин. Суд вправi, залежно вiд характеру пер-
шого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючоє
обставини;
2) вчинення злочину органiзованою групою;
3) вчинення злочину з використанням пiдлеглого або
Iншого залежного стану особи, щодо якоє вчинено злочин;
4) вчинення злочину з корисливих або Iнших низьких
мотивiв;
5) заподiяння злочином тяжких наслiдкiв;
6) вчинення злочину щодо малолiтнього, старого або
особи, яка перебувау в безпорадному станi;
7) пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення злочину
або залучення неповнолiтнiх до участi в злочинi;
8) вчинення злочину з особливою жорстокiстю або
знущанням з потерпiлого;
9) вчинення злочину з використанням умов громадсь-
кого лиха;
10) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
11) вчинення злочину особою, яка перебувау в станi
спянiння. Суд вправi, залежно вiд характеру злочину,
обтяжуючою
обставину
не визнати
вiдповiдальнiсть;
12) вчинення нового злочину особою, яка була взята
на поруки, на протязi строку поручительства або на
протязi одного року пiсля закiнчення цього строку.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 грудня 1969 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1969. -№50. -Ст. 388).
1. Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, як i помякшу-
ючi обставини, з точки зору єх змiсту характеризують: а) подiю
злочину (ПП.2-9 ст.41); 6) особу винного (пп.I, II, 12 ст.41).
З точки зору соцiальноє значущостi перша група обставин
пiдвищуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,
друга група - свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особi
винного. Але оскiльки закон надав цим обставирам значення
самостiйного критерiю; що впливау на призначення покарання,
вони, за загальним правилом, повиннi враховуватись судом (суд-
дею) саме як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть. Винятки
з цього правила див. у пп.2 i 8 коментаря до даноє статтi.
2. Нерiдко обставини, передбаченi в ст.41, одночасно вказанi i
в диспозицiє статтi Особливоє частини кримiнального закону як
обовязковi (як правило, квалiфiкуючi) ознаки складу конкрет-
ного злочину. У випадках визнання особи винною у вчиненнi
такого злочину з iнкримiнуванням єй при квалiфiкацiє даних
ознак вони не повиннi додатково враховуватись при призначеннi
покарання як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть (див.
абз.б п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
При цьому, якщо така квалiфiкуюча ознака (обтяжуюча
обставина) зумовила остаточну квалiфiкацiю вчиненого злочину
i лише вона з усiх передбачених вiдповiдною статтею (частиною,
пунктом статтi) Особливоє частини кримiнального закону була
iнкримiнована винному, ця ознака, за загальним правилом, не
повинна враховуватись при призначеннi покарання взагалi. Така
ситуацiя мау мiсце, наприклад, при призначеннi покарання за
умисне вбивство з корисливих мотивiв, згвалтування малолiтньоє,
вчинене органiзованою групою вимагательство.
В той же час, якщо при квалiфiкацiє дiй винного йому було
iнкримiновано декiлька квалiфiкуючих ознак вчиненого ним
злочину, вони можуть бути врахованi i при призначеннi пока-
рання, але не як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, а як
конкретнi показники ступеня суспiльноє небезпечностi вчинено-
го злочину чи особи винного. Така ситуацiя мау мiсце прi
призначеннi покарання, наприклад, за умисне вбивство з
корисливих мотивiв, вчинене з особливою жорстокiстю особою,
яка ранiше вчинила умисне вбивство, або за згвалтування ма-
лолiтньоє, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, вчинене
особою, яка ранiше вчинила такий злочин.
Винятком iз загального правила у також врахування при
призначеннi покарання обставин, що охоплюються поняттям
"тяжкi наслiдки" (див. п.8 коментаря до даноє статтi).
людського спiвжиття, зокрема, ненависть до представникiв iнших
нацiй i рас, принизливе ставлення до жiнки, людини похилого
вiку чи iнвалiда, прагнення до власного благополуччя за рахунок
спричинення шкоди iншим людям тощо.
8. У п.5 ст.41 передбачено як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, заподiяння злочином тяжких наслiдкiв. Тим
самим пiдкреслюуться безпосереднiй звязок мiж ступенем
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину i тяжкiстю
наслiдкiв, якi вiн спричинив.
Тяжкiсть наслiдкiв залежить вiд соцiальноє цiнностi обукта
посягання, а також вiд характеру i розмiру заподiяноє злочином
шкоди. За цими критерiями тяжкими наслiдками, зокрема, визна-
ються: а) смерть однiує чи кiлькох осiб; б) спричинення хоча б
однiй особi тяжкого тiлесного ушкодження аоо двом чи бiльше
особам середньоє тяжкостi тiлесного ушкодження, а також за-
подiяння iншоє тяжкоє шкоди здоровю людей (тяжких захворю-
вань, хронiчноє душевноє хвороби тощо); в) порушення основних
конституцiйних прав значноє кiлькостi громадян; г) заподiяння
майновоє шкоди в особливо великих розмiрах; д) дезорганiзацiя
роботи пiдприумств, установ, органiзацiй в значних масштабах.
В окремих випадках тяжкими наслiдками може бути визнано
поуднання кiлькох iз зазначених рiзновидiв шкоди, якщо кож-
ного окремо для цього недостатньо.
Визнаючи наслiдки вчиненого злочину тяжкими, суд (суддя)
невинен вiдобразити це у вироку, мотивувавши в необхiдних
Якщо тiжкi наслiдки передбаченi як обовязкова ознака
вiдповiдного складу злочину, єх не можна повторно враховувата
при призначеннi покарання як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть. В той же час залежно вiд характеру заподiяноє
шкоди, а iнколи i вiд єє розмiру тяжкi наслiдки, навiть якщо вони
вiдiграли роль обовязковоє ознаки при квалiфiкацiє вчиненого
злочину, можуть бути одночасно конкретними показниками сту-
пеня його суспiльноє небезпечностi i враховуватись при призна-
ченнi покарання саме як такi. Наприклад, при призначеннi
покарання за порушення правил при проведеннi оудiвельних
робiт, що спричинило тяжкi наслiдки (ч.2 ст.219), суд повинен
врахувати, якi саме тяжкi наслiдки були спричиненi, - в одному
випадку це може бути заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень
значнiй кiлькостi потерпiлих, в iншому - лише спричинення
майновоє шкоди в особливо великих розмiрах.
9. Вчинення злочину щодо малолiтнього, старого або
особи, яка перебувау в безпорадному станi, передбачене в
п.б ст.41 як обставина, що обтяжуу вiдповiдальнiсть,, оскiльки цi
специфiчнi властивостi потерпiлого значною мiрою полегшують
вчинення злочину, а єх використання свiдчить про пiдвищену
суспiльну небезпечнiсть як самого злочину, так i особи винного.
Пiд малолiтнiми слiд розумiти дiтей, якi не досягли вiку 14
рокiв. Старими належить визнавати потерпiлих, якi досягли:
чоловiки - 60 рокiв, жiнки - 55 рокiв, враховуючи при цьому
iндивiдуальнi особливостi кожного потерпiлого. Перебування в без-
порадному станi означау, що потерпiлий не може уникнути посяган-
ня чи протистояти йому з будь-яких причин, зокрема, в звязку з
iнвалiднiстю, хворобою, втратою свiдомостi, вагiтнiстю тощо.
10. Пункт 7 ст.41 передбачау як обставини, що обтяжують
вiдповiдальнiсть, пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення
злочину або залучення неповнолiтнiх до участi у злочинi.
Обидвi обставини пiдвищують суспiльну небезпечнiсть дiй винно-
го, оскiльки вони, крiм усього iншого, посягають на нормальний
розвиток неповнолiтнiх. Пiд неповнолiтнiми слiд розумiти осiб,
якi на момент вчинення винним зазначених дiй не досягли 18 рокiв.
Пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення злочину з боку дорослоє
особи завжди у конкретним проявом втягнення неповнолiтнiх у
злочинну дiяльнiсть, що утворюу окремий склад злочину, передба-
ченого ст. 208. Тому, якщо дiє винного квалiфiкуються за даною
статтею, зазначену обставину не слiд враховувати при призначеннi
покарання як таку, що обтяжуу вiдповiдальнiсть. Такий пiдхiд
зберiгауться i у випадку, коли проявом втягнення неповнолiтнiх у
злочинну дiяльнiсть у єх залучення до участi в злочинi.
Однак залучення неповнолiтнiх до участi у злочинi може i не
мiстити складу злочину, передбаченого ст. 208, наприклад, коли
неповнолiтнiй сам виявив бажання взяти участь у злочинi, а
дорослий лише дозволив йому це зробити. В такому випадку при
призначеннi покарання дорослому за вчинений разом з непов-
нолiтнiм злочин залучення останнього до участi в ньому на-
лежить розглядати як обставину, що обтяжуу вiдповiдальнiсть.
11. Вчинення злочину з особливою жорстокiстю або
знущанням над потерпiлим передбачене як обставина, що
обтяжуу вiдповiдальнiсть, в п.8 ст.41.
Пiд особливою жорстокiстю слiд розумiти, перш за все,
спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом
тортур, мучення, нанесення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень тощо. В окремих випадках особлива жорстокiсть може
проявитись i в спричиненнi тяжких моральних або психiчних
страждань як самому потерпiлому, так i його близьким. Так,
особливо жорстоким буде згвалтування неповнолiтньоє дочки в
присутностi матерi, мордування малолiтнього сина на очах у
батька, позбавленого можливостi його захистити та iн.
Знущання над потерпiлим передбачау таку поведiнку винного
пiд час вчинення ним злочину, яка завiдомо для нього глибоко
принижуу честь i гiднiсть потерпiлого i тим самим завдау йому
особливих моральних страждань.
Визнаючи наявнiсть у дiях винного розглядуваноє обтяжуючоє
обставини, суд (суддя) повинен зазначити у вироку, якi саме з
них вiн вважау проявом особливоє жорстокостi чи знущанням над
потерпiлим.
12. У п.9 ст.41 передбачено як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину з використанням умов
громадського лиха. Пiдвищена суспiльна небезпечнiсть
злочину i особи винного зумовлена в даному випадку тим, що
злочин вчинюуться з використанням обстановки, яка загрожуу
життю, здоровю, власностi багатьох людей.
Громадським лихом може бути будь-яка подiя - пожежа, повiнь,
землетрус, велика аварiя тощо, коли вона створюу реальну
иебезпеку життю, здоровю, власностi, iншим охоронюваним
законом правам та iнтересам багатьох людей.
IЗ. Така обтяжуюча вiдповiдальнiсть обставина, як вчинення
злочину звгальноиебезпечнимспвсобам (п.10ст.41) маумiсце
тодi, коли дiє винного створюють реальну небезпеку для життя
чи здоровя кiлькох людей або загрожують спричиненням знач-
ноє матерiальноє шкоди власностi фiзичних або юридичних осiб.
14. Пункт II ст.41 передбачау як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину особою, яка перебувау в
станi спянiння.
Пiд спянiнням в даному разi слiд розумiти такий стан людини,
який виникау внаслiдок вживання алкогольних напоєв, нар-
котичних засобiв або речовин, що викликають одурманювання.
В залежностi вiд характеру вчиненого злочину суд вправi не
визнати вчинення злочину особою, яка перебувау в станi
спянiння, обставиною, що обтяжуу вiдповiдальнiсть. Це до-
пустимо у випадках, коли вчинення злочину взагалi не повязане
iз станом спянiння винного (наприклад, службова особа одержуу
в станi спянiння заздалегiдь обумовлений хабар) або коли
винний був доведений до стану спянiння всупереч його волi
(наприклад, його примусили вжити наркотик пiд погрозою
вбивством). Якщо суд (суддя) не визнау вчинення злочину в станi
спянiння обставиною, що обтяжуу вiдповiдальнiсть, вiн повинен
спецiально вказати про це у вироку, мотивувавши своу рiшення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
прагнучи вiдвернути несприятливi для себе чи для своєх близьких
наслiдки, з якими повязувалась погроза.
Пiд примусом слiд розумiти всi iншi, крiм погрози, форми
примушування винного вчинити злочин (фiзичне насильство,
позбавлення волi, єжi, питва тощо). Як i при погрозi, вчинення
злочину пiд впливом примусу визнауться обставиною, що
помякшуу вiдповiдальнiсть, коли в дiях винного вiдсутнi ознаки
крайньоє необхiдностi.
Матерiальна, залежнiсть винного вiд iншоє особи означау
повне або часткове перебування винного на утриманнi цiує особи,
а також будь-яку iншу майнову залежнiсть, наприклад, боржника
вiд кредитора, спадкоумця вiд спадкодавця та iн.
До iншоє залежностi слiд вiднести, перш за все, службову
залежнiсть, а також залежнiсть одних членiв сiмi вiд iнших,
залежнiсть учнiв вiд вчителiв тощо.
7. Вчинення злочину пiд впливом великого душевного
хвилювання, .викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого, передбачено як помякшуючу вiдповiдальнiсть
обставину п.4 ст.40. Йдеться про вчинення винним злочину, в
станi так званого фiзiологiчного афекту, коли здатнiсть винного
усвiдомлювати характер i значення своєх дiй або керувати ними
хоча й зберiгауться, але значною мiрою зменшууться. Для того,
щоб визнати цю обставину такою, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, необхiдно встановити, що: а) стан великого
душевного хвилювання у винного мав мiсце пiд час вчиненая
ним злочину; б) такий стан був викликаний неправомiрними,
тобто протиправними дiями iншоє особи (осiб), наприклад,
фiзичним аоо психiчним насильством, образою, iншим
приниженням честi i гiдностi винного, тощо, в) злочин вчинено
по вiдношенню саме до тiує особи, неправомiрнi дiє якоє
викликали у винного стан великого душевного хвилювання.
8. Пункт 5 ст.40 передбачау як обставину, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину при захистi вiд суспiльна
небезпечного посягання, хоч i з перевищенням меж не-
обхiдноє оборони. Для наявностi цiує обставини необхiдно
встановити, що особа перебувала в станi необхiдноє оборони, але
при цьому перевищила єє межi. Про поняття необхiдноє оборони,
а також перевищення єє меж див.коментар до ст. 15.
9. Вчинення злочину неповнолiтнiм передбачене як
обставина, що помякшуу вiдповiдальнiсть, п.б ст.40. Пiд непов-
нолiтнiм тут розумiуться особа, якiй на момент вчинення злочину
не виповнилось 18 рокiв. Закон в даному разi враховуу те, що
формування неповнолiтнього як особистостi ще не закiнчилось
(емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi,
вiн не мау належного життувого досвiду, сталих соцiальних
орiунтирiв) i вчинення злочину, як правило, тiую чи iншою мiрою
зумовлено даними факторами.
10. Вчинення злочину жiнкою в станi вагiтностi (п.7
ст.40) помякшуу вiдповiдальнiсть, оскiльки цей стан вагiтностi
супроводжууться рядом психiчних та фiзiологiчних особливостей,
якi певною мiрою знижують здатнiсть жiнки повнiстю контро-
лювати свою поведiнку. Строк вагiтностi на момент вчинення
злочину, а також обiзнанiсть про такий стан самоє жiнки в даному
разi значення не мають.
11. Пункт 8 ст.40 передбачау як помякшуючi вiдповiдальнiсть
три обставини: а) щире розкаяння; 6) явку з повинною;
в) сприяння розкриттю злочину.
Всi цi обставини обуднуу те, що вони у конкретними проявами
усвiдомлення особою своує вини у вчиненому злочинi i готовностi
сприяти правосуддю. А це в свою чергу свiдчить про зменшення
суспiльноє небезпечностi особи винного.
Щире розкаяння мау мiсце в тих випадках, коли особа
повнiстю визнау свою вину у вчиненому злочинi, дау свой поведiнцi
належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом
вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадiє попе-
реднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
Явка з повинною передбачау, що особа добровiльно приходить
в правоохороннi органи, суд або iнший державний орган,
зiзнауться у вчиненому нею злочинi i виражау готовнiсть нести
за нього передбачену законом вiдповiдальнiсть. Явка з повинною
може бути здiйснена з будь-яких причин, але не у звязку з тим,
що винному стало вiдомо про розкриття правоохоронними орга-
нами вчиненого ним злочину.
Сприяння розкриттю злочину означау, що винний в будь-
якiй формi подау допомогу органам правосуддя в зясуваннi тих
обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для
певного його розкриття. Йдеться про викриття iнших
спiвучасникiв злочину, визначення ролi кожного у його
вчиненнi, передачу речових доказiв, предметiв, здобутих
злочинним шляхом, тощо. Як i щире розкаяння, сприяння
розкриттю злочину може мати мiсце як на стадiє попереднього
розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
12. Згiдно з ч.2 СТ.40 суд при призначеннi покарання може
враховувати й iншi помякшуючi вiдповiдальнiсть обставини. Це
означау, що передбачений в кримiнальному законi перелiк
обставин, що помякшують вiдповiдальнiсть, не е вичерпним.
Якщо суд (судця) дiйде висновку, що певнi обставини справи слiд
врахувати при призначеннi покарання саме як помякшуючi
вiдповiдальнiсть, вiн повинен спецiально визнати єх такими i
прямо вказати про це в мотивувальнiй частинi вироку. До таких
обставин можуть бути вiднесенi, наприклад, вчинення злочину
вперше або внаслiдок випадкового збiгу обставин, неправильна,
в тому числi й протиправна, поведiнка потерпiлого, часткове
усунення винним заподiяноє шкоди.
Стаття 41. Обставини, що
вiдповiдальнiсть
обтяжують
При призначеннi покарання обставинами, що обтяжу-
ють вiдповiдальнiсть, визнаються:
1) вчинення злочину особою, що ранiше вчинила
якийсь злочин. Суд вправi, залежно вiд характеру пер-
шого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючоє
обставини;
2) вчинення злочину органiзованою групою;
3) вчинення злочину з використанням пiдлеглого або
Iншого залежного стану особи, щодо якоє вчинено злочин;
4) вчинення злочину з корисливих або Iнших низьких
мотивiв;
5) заподiяння злочином тяжких наслiдкiв;
6) вчинення злочину щодо малолiтнього, старого або
особи, яка перебувау в безпорадному станi;
7) пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення злочину
або залучення неповнолiтнiх до участi в злочинi;
8) вчинення злочину з особливою жорстокiстю або
знущанням з потерпiлого;
9) вчинення злочину з використанням умов громадсь-
кого лиха;
10) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
11) вчинення злочину особою, яка перебувау в станi
спянiння. Суд вправi, залежно вiд характеру злочину,
обтяжуючою
обставину
не визнати
вiдповiдальнiсть;
12) вчинення нового злочину особою, яка була взята
на поруки, на протязi строку поручительства або на
протязi одного року пiсля закiнчення цього строку.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 грудня 1969 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1969. -№50. -Ст. 388).
1. Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, як i помякшу-
ючi обставини, з точки зору єх змiсту характеризують: а) подiю
злочину (ПП.2-9 ст.41); 6) особу винного (пп.I, II, 12 ст.41).
З точки зору соцiальноє значущостi перша група обставин
пiдвищуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,
друга група - свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особi
винного. Але оскiльки закон надав цим обставирам значення
самостiйного критерiю; що впливау на призначення покарання,
вони, за загальним правилом, повиннi враховуватись судом (суд-
дею) саме як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть. Винятки
з цього правила див. у пп.2 i 8 коментаря до даноє статтi.
2. Нерiдко обставини, передбаченi в ст.41, одночасно вказанi i
в диспозицiє статтi Особливоє частини кримiнального закону як
обовязковi (як правило, квалiфiкуючi) ознаки складу конкрет-
ного злочину. У випадках визнання особи винною у вчиненнi
такого злочину з iнкримiнуванням єй при квалiфiкацiє даних
ознак вони не повиннi додатково враховуватись при призначеннi
покарання як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть (див.
абз.б п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
При цьому, якщо така квалiфiкуюча ознака (обтяжуюча
обставина) зумовила остаточну квалiфiкацiю вчиненого злочину
i лише вона з усiх передбачених вiдповiдною статтею (частиною,
пунктом статтi) Особливоє частини кримiнального закону була
iнкримiнована винному, ця ознака, за загальним правилом, не
повинна враховуватись при призначеннi покарання взагалi. Така
ситуацiя мау мiсце, наприклад, при призначеннi покарання за
умисне вбивство з корисливих мотивiв, згвалтування малолiтньоє,
вчинене органiзованою групою вимагательство.
В той же час, якщо при квалiфiкацiє дiй винного йому було
iнкримiновано декiлька квалiфiкуючих ознак вчиненого ним
злочину, вони можуть бути врахованi i при призначеннi пока-
рання, але не як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, а як
конкретнi показники ступеня суспiльноє небезпечностi вчинено-
го злочину чи особи винного. Така ситуацiя мау мiсце прi
призначеннi покарання, наприклад, за умисне вбивство з
корисливих мотивiв, вчинене з особливою жорстокiстю особою,
яка ранiше вчинила умисне вбивство, або за згвалтування ма-
лолiтньоє, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, вчинене
особою, яка ранiше вчинила такий злочин.
Винятком iз загального правила у також врахування при
призначеннi покарання обставин, що охоплюються поняттям
"тяжкi наслiдки" (див. п.8 коментаря до даноє статтi).
людського спiвжиття, зокрема, ненависть до представникiв iнших
нацiй i рас, принизливе ставлення до жiнки, людини похилого
вiку чи iнвалiда, прагнення до власного благополуччя за рахунок
спричинення шкоди iншим людям тощо.
8. У п.5 ст.41 передбачено як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, заподiяння злочином тяжких наслiдкiв. Тим
самим пiдкреслюуться безпосереднiй звязок мiж ступенем
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину i тяжкiстю
наслiдкiв, якi вiн спричинив.
Тяжкiсть наслiдкiв залежить вiд соцiальноє цiнностi обукта
посягання, а також вiд характеру i розмiру заподiяноє злочином
шкоди. За цими критерiями тяжкими наслiдками, зокрема, визна-
ються: а) смерть однiує чи кiлькох осiб; б) спричинення хоча б
однiй особi тяжкого тiлесного ушкодження аоо двом чи бiльше
особам середньоє тяжкостi тiлесного ушкодження, а також за-
подiяння iншоє тяжкоє шкоди здоровю людей (тяжких захворю-
вань, хронiчноє душевноє хвороби тощо); в) порушення основних
конституцiйних прав значноє кiлькостi громадян; г) заподiяння
майновоє шкоди в особливо великих розмiрах; д) дезорганiзацiя
роботи пiдприумств, установ, органiзацiй в значних масштабах.
В окремих випадках тяжкими наслiдками може бути визнано
поуднання кiлькох iз зазначених рiзновидiв шкоди, якщо кож-
ного окремо для цього недостатньо.
Визнаючи наслiдки вчиненого злочину тяжкими, суд (суддя)
невинен вiдобразити це у вироку, мотивувавши в необхiдних
Якщо тiжкi наслiдки передбаченi як обовязкова ознака
вiдповiдного складу злочину, єх не можна повторно враховувата
при призначеннi покарання як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть. В той же час залежно вiд характеру заподiяноє
шкоди, а iнколи i вiд єє розмiру тяжкi наслiдки, навiть якщо вони
вiдiграли роль обовязковоє ознаки при квалiфiкацiє вчиненого
злочину, можуть бути одночасно конкретними показниками сту-
пеня його суспiльноє небезпечностi i враховуватись при призна-
ченнi покарання саме як такi. Наприклад, при призначеннi
покарання за порушення правил при проведеннi оудiвельних
робiт, що спричинило тяжкi наслiдки (ч.2 ст.219), суд повинен
врахувати, якi саме тяжкi наслiдки були спричиненi, - в одному
випадку це може бути заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень
значнiй кiлькостi потерпiлих, в iншому - лише спричинення
майновоє шкоди в особливо великих розмiрах.
9. Вчинення злочину щодо малолiтнього, старого або
особи, яка перебувау в безпорадному станi, передбачене в
п.б ст.41 як обставина, що обтяжуу вiдповiдальнiсть,, оскiльки цi
специфiчнi властивостi потерпiлого значною мiрою полегшують
вчинення злочину, а єх використання свiдчить про пiдвищену
суспiльну небезпечнiсть як самого злочину, так i особи винного.
Пiд малолiтнiми слiд розумiти дiтей, якi не досягли вiку 14
рокiв. Старими належить визнавати потерпiлих, якi досягли:
чоловiки - 60 рокiв, жiнки - 55 рокiв, враховуючи при цьому
iндивiдуальнi особливостi кожного потерпiлого. Перебування в без-
порадному станi означау, що потерпiлий не може уникнути посяган-
ня чи протистояти йому з будь-яких причин, зокрема, в звязку з
iнвалiднiстю, хворобою, втратою свiдомостi, вагiтнiстю тощо.
10. Пункт 7 ст.41 передбачау як обставини, що обтяжують
вiдповiдальнiсть, пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення
злочину або залучення неповнолiтнiх до участi у злочинi.
Обидвi обставини пiдвищують суспiльну небезпечнiсть дiй винно-
го, оскiльки вони, крiм усього iншого, посягають на нормальний
розвиток неповнолiтнiх. Пiд неповнолiтнiми слiд розумiти осiб,
якi на момент вчинення винним зазначених дiй не досягли 18 рокiв.
Пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення злочину з боку дорослоє
особи завжди у конкретним проявом втягнення неповнолiтнiх у
злочинну дiяльнiсть, що утворюу окремий склад злочину, передба-
ченого ст. 208. Тому, якщо дiє винного квалiфiкуються за даною
статтею, зазначену обставину не слiд враховувати при призначеннi
покарання як таку, що обтяжуу вiдповiдальнiсть. Такий пiдхiд
зберiгауться i у випадку, коли проявом втягнення неповнолiтнiх у
злочинну дiяльнiсть у єх залучення до участi в злочинi.
Однак залучення неповнолiтнiх до участi у злочинi може i не
мiстити складу злочину, передбаченого ст. 208, наприклад, коли
неповнолiтнiй сам виявив бажання взяти участь у злочинi, а
дорослий лише дозволив йому це зробити. В такому випадку при
призначеннi покарання дорослому за вчинений разом з непов-
нолiтнiм злочин залучення останнього до участi в ньому на-
лежить розглядати як обставину, що обтяжуу вiдповiдальнiсть.
11. Вчинення злочину з особливою жорстокiстю або
знущанням над потерпiлим передбачене як обставина, що
обтяжуу вiдповiдальнiсть, в п.8 ст.41.
Пiд особливою жорстокiстю слiд розумiти, перш за все,
спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом
тортур, мучення, нанесення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень тощо. В окремих випадках особлива жорстокiсть може
проявитись i в спричиненнi тяжких моральних або психiчних
страждань як самому потерпiлому, так i його близьким. Так,
особливо жорстоким буде згвалтування неповнолiтньоє дочки в
присутностi матерi, мордування малолiтнього сина на очах у
батька, позбавленого можливостi його захистити та iн.
Знущання над потерпiлим передбачау таку поведiнку винного
пiд час вчинення ним злочину, яка завiдомо для нього глибоко
принижуу честь i гiднiсть потерпiлого i тим самим завдау йому
особливих моральних страждань.
Визнаючи наявнiсть у дiях винного розглядуваноє обтяжуючоє
обставини, суд (суддя) повинен зазначити у вироку, якi саме з
них вiн вважау проявом особливоє жорстокостi чи знущанням над
потерпiлим.
12. У п.9 ст.41 передбачено як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину з використанням умов
громадського лиха. Пiдвищена суспiльна небезпечнiсть
злочину i особи винного зумовлена в даному випадку тим, що
злочин вчинюуться з використанням обстановки, яка загрожуу
життю, здоровю, власностi багатьох людей.
Громадським лихом може бути будь-яка подiя - пожежа, повiнь,
землетрус, велика аварiя тощо, коли вона створюу реальну
иебезпеку життю, здоровю, власностi, iншим охоронюваним
законом правам та iнтересам багатьох людей.
IЗ. Така обтяжуюча вiдповiдальнiсть обставина, як вчинення
злочину звгальноиебезпечнимспвсобам (п.10ст.41) маумiсце
тодi, коли дiє винного створюють реальну небезпеку для життя
чи здоровя кiлькох людей або загрожують спричиненням знач-
ноє матерiальноє шкоди власностi фiзичних або юридичних осiб.
14. Пункт II ст.41 передбачау як обставину, що обтяжуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину особою, яка перебувау в
станi спянiння.
Пiд спянiнням в даному разi слiд розумiти такий стан людини,
який виникау внаслiдок вживання алкогольних напоєв, нар-
котичних засобiв або речовин, що викликають одурманювання.
В залежностi вiд характеру вчиненого злочину суд вправi не
визнати вчинення злочину особою, яка перебувау в станi
спянiння, обставиною, що обтяжуу вiдповiдальнiсть. Це до-
пустимо у випадках, коли вчинення злочину взагалi не повязане
iз станом спянiння винного (наприклад, службова особа одержуу
в станi спянiння заздалегiдь обумовлений хабар) або коли
винний був доведений до стану спянiння всупереч його волi
(наприклад, його примусили вжити наркотик пiд погрозою
вбивством). Якщо суд (суддя) не визнау вчинення злочину в станi
спянiння обставиною, що обтяжуу вiдповiдальнiсть, вiн повинен
спецiально вказати про це у вироку, мотивувавши своу рiшення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125