Загальне обмежувальне положення
На здiйснення прав, викладених у даних Принципах, можуть накладатися ли-
ше такi обмеження, що передбаченi законом i е необхiдними для захисту здоров'я
i безпеки зацiкавленоє особи або iнших осiб або ж для охорони суспiльноє безпеки,
порядку, здоров'я або моралi або основних прав i свобод iнших осiб.
Принцип 1
Основнi свободи i права
1. Всi особи мають право на найкращу наявну психiатричну допомогу, що у
частиною системи охорони здоров'я i соцiального забезпечення.
2. До всiх осiб, якi страждають психiчним захворюванням або вважаються та-
кими, необхiдно ставитися гуманно i з повагою до невiд'умноє гiдностi людськоє
особистостi.
3. Всi особи, якi страждають психiчним захворюванням або вважаються таки-
ми, мають право на захист вiд економiчноє, сексуальноє й iнших форм експлуата-
цiє, зловживань фiзичного або iншого характеру й поводження, що принижуу
людську гiднiсть.
4. Не допускауться нiякоє дискримiнацiє на пiдставi психiчного захворювання.
"Дискримiнацiя" означау будь-яку вiдмiннiсть, виняток або перевагу, наслiдком
якоє е скасування або ускладнення рiвного користування правами. Спецiальнi за-
ходи, прийнятi винятково з метою захисту прав або полiпшення становища пси-
хiчно хворих осiб, не вважаються дискримiнацiйними. Дискримiнацiя не включау
у себе будь-якоє вiдмiнностi, винятку або переваги, здiйснюваних вiдповiдно до
положень даних Принципiв i необхiдних для захисту прав людини психiчно хво-
роє особи або iнших iндивiдуумiв.
5. Будь-яка психiчно хвора особа мау право на здiйснення всiх громадянських,
полiтичних, економiчних, соцiальних i культурних прав, визнаних у Загальнiй ае-
кларацiє прав людини, Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi i культурнi
права. Мiжнародному пактi про громадянськi i полiтичнi права i в iнших вiдповiд-
53
iiп/i дiл^гч^п iал, i акпл дк ^'.iу/iарацiл ирi/ лраоа i п пси! iД 10 1 ляд 11 рп пил i єє о ^а/<п<. i ^г
всiх осiб, якi пiддаються затриманню або ув'язненню в будь-якiй формi.
6. Будь-яке рiшення про те, що через психiчне захворювання особа не с
дiуздатною, i будь-яке рiшення про те, що внаслiдок такоє недiуздатностi мас бути
призначений особистий представник, приймасться тiльки пiсля справедливого
слухання незалежним i безстороннiм судовим органом, створеним вiдповiдно до
внутрiшньодержавного законодавства. Особа, дiуздатнiсть якоє с предметом роз-
гляду, мау право бути представленою адвокатом Якщо особа, дiуздатнiсть якоє у
предметом розгляду, не може самостiйно забезпечити себе таким представниц-
твом, останну повинно надаватися цiй особi безкоштовно, якщо вона не мау у сво-
уму розпорядженнi достатнiх для цього коштiв. Адвокат не повинен пiд час олно-
го й того самого розгляду представляти i психiатричний заклад або його персонал,
i члена сiм'є особи, дiуздатнiсть якоє у предметом розгляду, за винятком тих випад-
кiв, коли судовий орган переконався у вi.-iсутностi колiзiє iнтересiв. Рiшення, що
стосуються дiуздатностi i потреби в особистому представнику, пiдлягають пере-
гляду через розумнi промiжки часу вiдповiдно до внутрiшньодержавного законо-
давства. Особа, дiуздатнiсть якоє у предметом розгляду, єє особистий представник,
якщо такий е, i будь-яка iнша заiнтересована особа мають право оскаржити
будь-яке таке рiшення у вищестоящому судi.
7. Якщо суд або iншiй компетентний судовий орган виявить, що психiчно хво-
ра особа не в змозi вести свою справу, у межах необхiдностi й з урахуванням стану
такоє особи вживаються заходи з мстою забезпечення захисту єє iнтересiв.
Принцип 2
Захист неповнолiтнiх
Вiдповiдно до мети даних Принципiв i в контекстi внутрiшньодержавного за-
конодавства щодо захисту неповнолiтнiх, варто придiляти особливу увагу захис-
ту прав неповнолiтнiх, включаючи, якщо необхiдно, призначення особистого
представника, який не е членом сiм'є.
Принцип З
Життя в суспiльствi
Кожна людина, яка страждау психiчним захворюванням, мау право, наскiльки
це можливо, жити i працювати в суспiльствi.
Принцип 4
Дiагностика психiчного захворювання
1. Дiагноз про те, що особа страждау психiчним захворюванням, ставиться
вiдповiдно до мiжнародне визнаних медичних стандартiв.
2. Дiагноз про наявнiсть психiчного захворювання нiколи не ставиться на ос-
новi полiтичного, економiчного або соцiального становища або приналежностi до
якоєсь культурноє, расовоє або релiгiйноє групи або з будь-якоє iншоє причини, що
не мау безпосереднього вiдношення до стану психiчного здоров'я.
3. Сiмейний чи службовий конфлiкт або невiдповiднiсть моральним, соцiальним,
культурним чи полiтичним цiнностям або релiгiйним поглядам, що переважають у
суспiльствi, в якому проживау вiдповiдна особа, нiколи не може бути визначальним
чинником при постановцi дiагнозу про наявнiсть психiчного захворювання.
4. Вiдомостi про лiкування або госпiталiзацiю особи в минулому не можуть
самi по собi служити виправданням постановки дiагнозу про наявнiсть у неє пси-
хiчного захворювання в даний час або в майбутньому.
5. Нiяка особа або орган не може оголосити або яким-небудь iншим чином за-
значити, що та чи iнша особа страждау психiчним захворюванням, крiм як з мс-
тою, що безпосередньо стосууться психiчного захворювання або наслiдкiв психiч-
ного захворювання.
54
Медичний огляд
Жодна особа не може примушуватися до проходження медичного огляду з
мстою визначення того, чи страждау вона психiчним захворюванням, крiм як за
процедурою, передбаченою внутрiшньодержавним законодавством.
Принцип 6
Конфiденцiйнiсть
Повинен дотримуватися конфiденцiйний характер iнформацiє, що стосууться
вс;'; осiп, щодо яких застосовуються данi Принципи.
Принцип 7
Роль общини i культури
1. Кожний пацiунт мау право, наскiльки цс можливо, на лiкування i догляд в
общинi, в якiй вiн проживау.
2. При лiкуваннi в психiатричному закладi пацiунт мау право в усiх випадках,
коли це можливо, проходити лiкування поблизу вiд свого дому або дому своєх ро-
дичiв чи друзiв i право якомога швидше повернутися до своує общини.
3. Кожний пацiунт мау право на лiкування, що вiдповiдау його культурним
особливостям.
Принцип 8
Стандарти надання допомоги
1. Кожний пацiунт мау право на таку медичну i соцiальну допомогу, яка необ-
хiдна для пiдтримання його здоров'я, i право на догляд i лiкування вiдповiдно до
тих самих стандартiв, що й iншi хворi.
2. Кожний пацiунт користууться захистом вiд нанесення шкоди його здо-
ров'ю, включаючи необгрунтоване використання медикаментiв, зловживання з
боку iнших пацiунтiв, персоналу або iнших осiб та iншi дiє, що заподiюють пси-
хiчнi страждання або фiзичний дискомфорт.
Принцип 9
Лiкування
1. Кожний пацiунт мау право на лiкування в обстановцi, що передбачау най-
меншi обмеження, i за допомогою найменш обмежувальних або iнвазивних мето-
дiв, що вiдповiдають необхiдностi пiдтримання його здоров'я i захисту фiзичноє
безпеки iнших осiб.
2. Догляд за кожним пацiунтом i його лiкування грунтуються на iндивiдуаль-
но розробленому планi, який обговорюуться з пацiунтом, регулярно переглядауть-
ся, мiрою необхiдностi змiнюуться i забезпечууться квалiфiкованим медичним
персоналом.
3. Психiатрична допомога завжди надауться вiдповiдно до застосовних етич-
них норм для фахiвцiв, якi працюють в областi психiатрiє, включаючи мiжнародне
визнанi норми, такi як Принципи медичноє етики, що стосуються ролi працiвникiв
охорони здоров'я, особливо лiкарiв, у захистi ув'язнених або затриманих осiб вiд
катувань та iнших жорстоких, нелюдських або принижуючих гiднiсть видiв пово-
джння i покарання, прийнятi Генеральною Асамблеую Органiзацiє Об'уднаних
Нацiй. Не допускауться зловживання знаннями i навиками в областi психiатрiє.
4. Лiкування кожного пацiунта мау бути спрямоване на збереження i розвиток
автономностi особистостi,
55
Принцип 10
Медикаменти
1. Медикаменти мають щонайкраще вiдповiдати необхiдно-Тi пiдтримання
здоров'я пацiунта, призначатися йому тiльки в терапевтичних або дiагностичних
цiлях i нiколи не повиннi застосовуватися в якостi покарання або для зручностi iн-
ших осiб. За винятком випадкiв, передбачених у положеннях пункту 15 принципу
11, наведеному нижче, фахiвцi, якi працюють в областi психiатрiє, застосовують
тi'iькн "якi медикаменти, ефективнiсть яких вiдома або Пiдтверджена.
2. Всi медикаменти призначаються уповноваженим вiдповiдно до закону
фахiвцем, який працюу в областi психiатрiє, i реуструються в iсторiє хвороби
пацiунта.
Принцип 11
Згода на лiкування
1. Нiяке лiкування не може призначатися пацiунту без його усвiдомленоє зго-
ди, за винятком випадкiв, передбачених у пунктах 6,7,8,13 i 15 даного принципу.
2. Усвiдомлена згода - це згода, одержувана вiльно, без погроз або невиправ-
даного примусу пiсля належного надання пацiунту у формi i на мовi, зрозумiлiй
йому, достатньоє i ясноє iнформацiє про:
а) попереднiй дiагноз;
Ь) цiлi, методи, ймовiрну тривалiсть й очiкуванi результати запропонованого
лiкування;
с) альтернативнi методи лiкування, включаючи менш iнвазивнi;
о) можливi больовi вiдчуття i вiдчуття дискомфорту, можливий ризик i побiч-
нi ефекти запропонованого лiкування.
3. Пiд час процедури надання згоди пацiснт може зажадати присутностi яко-
єсь особи або осiб на свiй вибiр.
4. Пацiунт мау право вiдмовитися вiд лiкування або припинити його, за винят-
ком випадкiв, передбачених у пунктах б, 7, 8, 13 i 15 даного принципу. Пацiунту
мають бути поясненi наслiдки вiдмови вiд лiкування або його припинення.
5. Пацiунта не можна просити або спонукати вiдмовитися вiд права на усвi-
домлену згоду. Якщо пацiунт висловлюу бажання вiдмовитися вiд цього права, то
йому мау бути роз'яснено, що лiкування не може здiйснюватися без його усвiдом-
леноє згоди.
6. За винятком випадкiв, передбачених у пунктах 7, 8, 12, 13, 14 i 15 даного
принципу, запропонований курс лiкування може призначатися пацiунту без його
усвiдомленоє згоди за таких умов:
а) у даний момент пацiунта госпiталiзовано у примусовому порядку;
Ь) незалежний повноважний орган, що мас всю вiдповiдну iнформацiю, вклю-
чаючи iнформацiю, зазначену в пунктi 2 даного принципу, пересвiдчився в тому,
що на даний момент пацiунт не в змозi дати або не дати усвiдомлену згоду на за-
пропонований курс лiкування або, якщо це передбачено внутрiшньодержавним
законодавством, у тому, що, з точки зору власноє безпеки пацiунта або безпеки iн-
ших осiб, пацiунт необгрунтоване вiдмовився дати таку згоду;
с) незалежний повноважний орган установив, що. запропонований курс лiку-
вання щонайкраще вiдповiдау iнтересам здоров'я пацiунта.
7. Положення пункту 6, наведеного вище, не застосовуються щодо пацiунта,
який мау особистого представника, уповноваженого вiдповiдно до закону давати
згоду на лiкування за пацiунта; однак, за винятком випадкiв, передбачених у пунк-
тах 12, 13, 14 i 15 даного принципу, лiкування може бути призначено такому па-
цiунту без його усвiдомленоє згоди, якщо особистий представник, отримавши iн-
формацiю, зазначену в пунктi 2 даного принципу, дасть згоду вiд iменi хворого.
8. За винятком випадкiв, передбачених у пунктах 12, 13, 14 i 15 даного прин-
ципу, лiкування може також призначатися будь-якому пацiунту без його усвiдом-
56
i>,ГГ-. -
який працюу в областi iи-ол....^..,
цс .-iкуванкя, щоб iап^бiгти iг.г.аггiнню бопосередньу. аи^ ..-..-.
тенту або iншим особам, Такс лiкування тривау не довше, нiж необхiдно для цiує
мети.
9. У випадках, коли будь-яке лiкування пркєначауться пацiунту без його
усвiдомленоє згоди. :>.аiот~ докладатися вс; зусилля, щоб iнформувати пацiунта
про характер лiк\ ваннi i про будь-як; мотивi альтернативнi методи, а також, на-
скiльки че можливо. залучити хворого до розробки курсу лiкування.
10. Будь-яке лiкування негайно реуструуться в iсторiє хвороби пацiунта iз
зазначенням, чи у лiкування примусовим чи добровiльним.
11. Фiзичне утихомирення або примусова iзоляцiя пацiунта застосовуються
лише вiдповiдно до офiцiйно затверджених процедур психiатричного закладу i
тiльки тодi. коли ць у удиним наявним засобом запобiгти заподiянню бсзпоссред-
кьоi о або неминучого збитку пацiунту або iншим особам. Вони не продовжують-
ся понад термiн, необхiдний для цiує мсти. Всi випадки фiзичного утихомирення
або примусовоє iзоляцiє, пiдстави для єх застосування, єх характер i тривалiсть ма-
ють реуструватися в iсторiє хвороби пацiунта. Пацiунт, до якого застосовуються
утихомирення або iзоляцiя, повинен утримуватися в гуманних умовах, за ним за-
безпечууться догляд, а також ретельний i постiйний нагляд з боку квалiфiкованих
медичних працiвникiв. Особистий представник, якщо такий у i якщо це доречно,
негайно iнформууться про будь-якi випадки фiзичного утихомирення або приму-
совоє iзоляцiє пацiунта.
12. Стерилiзацiя нiколи не застосовууться як лiкування психiчного захворю-
вання.
13. Психiчно хгора особа може бути пiддана серйозному медичному або
хiрургiчному втручанню i iльки у випадках, коли це допускауться внутрiшньодер-
жавним законодавством, коли вважауться, що це щонайкраще вiдповiдау iнтере-
сам здоров'я пацiунта, i коли пацiунт дау усвiдомлену згоду, однак у тих випадках,
коли пацiунт не в змозi дати усвiдомлену згоду, це втручання призначауться лише
пiсля проведення незалежноє оцiнки.
14. Психохiрургiя та iншi види iнвазивного i необоротного лiкування психiч-
ного захворювання нi за яких обставин не застосовуються щодо пацiунта, який
був госпiталiзований у психiатричний заклад у примусовому порядку, i можуть
застосовуватися в рамках, що допускаються внутрiшньодержавним законодав-
ством, щодо будь-якого iншого пацiунта лише в тому разi, коли цей пацiунт дав
усвiдомлену згоду i незалежний зовнiшнiй орган засвiдчився в тому, що згода па-
цiунта дiйсно у усвiдомленою i що дане лiкування щонайкраще вiдповiдау iнтере-
сам здоров'я пацiунта.
15. Клiнiчнi дослiдження й експериментальнi методи лiкування нi за яких об-
ставин не застосовуються щодо будь-якого пацiунта без його усвiдомленоє згоди,
за винятком тих випадкiв, коли клiнiчнi дослiдження й експериментальнi методи
можуть застосовуватися щодо пацiунта, який не в змозi дати усвiдомлену згоду,
лише з дозволу компетентного незалежного наглядового органу, спецiально ство-
реного для цiує мсти.
16. У випадках, зазначених у пунктах 6, 7, 8, iЗ, 14 i 15 даного принципу, па-
цiунт або його особистий представник, або будь-яка заiнтересована особа мау пра-
во подати апеляцiю в судовий або iнший незалежний повноважний орган щодо за-
стосування до пацiунта будь-якого лiкування.
Принцип 12
Повiдомлення про права
1. Пацiунта, який перебувау психiатричному закладi, у максимально короткий
термiн пiсля госпiталiзацiє iнформують у такiй формi й такою мовою, якi йому
57
Зрозумiлi, про всi його права вiдповiдно до даних Принципiв i вiдповiдно до внут-
рiшньодержавного законодавства, причому така iнформацiя включау роз'яснення
цих прав i порядку єх здiйснення.
2. Якщо i тепер пацiунт не в змозi зрозумiти таку iнформацiю, про права тако-
го пацiунта повiдомляуться особистому представнику, якщо такий с i якщо це до-
речно, i особi або особам, якi можуть щонайкраще представляти iнтереси пацiунта
i готовi цс зробити.
3. Пацiунт, який володiу необхiдною дiуздатнiстю, мау право призначити будь-
яку особу, яку варто iнформувати вiд його iменi, а також особу для представництва
його iнтересiв перед адмiнiстрацiую закладу.
Принцип 13
Права й умови тримання в психiатричних закладах
1. Будь-який пацiунт, який утримууться в психiатричному закладi, мау право,
зокрема, на повну повагу його:
а) повсюдного визнання як суб'укта права;
Ь) права на усамiтнення;
с) свободи спiлкування, що включау свободу спiлкування з iншими особами в
межах даного закладу; свободи вiдправляти й одержувати приватнi повiдомлення,
не пiдлягаючi цензурi; свободи приймати наодинцi адвоката або особистого пред-
ставника i, у будь-який розумний час, iнших вiдвiдувачiв; i свободи доступу до
поштових i телефонних послуг, а також до газет, радiо i телебачення;
о) свободи вiросповiдання або переконань.
2. Обстановка й умови життя у психiатричному закладi мають бути в макси-
мально можливiй мiрi наближенi до умов нормального життя осiб аналогiчного
вiку i, зокрема, включати:
а) можливостi для проведення дозвiлля й вiдпочинку;
Ь) можливостi для одержання освiти;
с) можливостi купувати або одержувати предмети, необхiднi для повсякден-
ного життя, проведення дозвiлля i спiлкування;
а) можливостi - i заохочення використання таких можливостей - для залучен-
ня пацiунта до активноє дiяльностi, що вiдповiдау його соцiальному стану i куль-
турним особливостям, i для здiйснення вiдповiдних заходiв для професiйноє
реабiлiтацiє з метою його соцiальноє реiнтеграцiє. Цi заходи мають включати по-
слуги з професiйноє орiунтацiє, професiйного навчання i працевлаштування, з тим
щоб пацiунти могли одержати або зберегти роботу в суспiльствi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60