3. Зображена на графіку залежність попиту від ціни
(мал. 15) називається кривою індивідуального попиту.
Кожна точка цієї кривої відбиває варіанти встановлення
обсягу попиту при різних цінах. Графічне зображення
залежності пропозиції від ціни (мал. 16} є кривою ін-
дивідуальної пропозиції. Кожна її точка демонструє
варіанти встановлення обсягу пропозиції при різних ці-
нах.
4. Крім ціни даного товару, попит визначається цінами
інших товарів, доходами покупців, їхніми смаками й упо-
добаннями та очікуваннями ринкових змін. факторами
пропозиції, крім ціни товару, є ціни ресурсних товарів,
застосовувані технології, податки і дотації. Вплив усіх інших
факторів, крім ціни, графічно відображається у зміщенні
кривих попиту та пропозиції праворуч або ліворуч.
5. Під впливом попиту і пропозиції на певний товар
встановлюється ціна ринкової рівноваги (ринкова ціна).
Взі-іа збалансовує попит і пропозицію, забезпечує їх уз-
гсижетсть. іЧа графіку ціна ринкової рівноваги відповідає
роекціі точки перетину кривих попиту і пропозиції на
йартикальну вісь, де відкладаються можливі варіанти ціни.
чці перетину кривих попиту і пропозиції також відпо-
"дае певний обсяг продукції. Саме цей обсяг задовольняє
інтереси і покупців, і продавців.
61

6. Ціна ринкової рівноваги є закономірним результатом
системи, заснованої на конкуренції. Встановленню рин-
кової ціни на рівні, що перевищує межу рівноваги, про-
тидіє конкуренція виробників, яка викликає зниження ціни.
Зниженню ціни протидіє конкуренція споживачів, яка при-
зводить до підвищення ціни.
7. Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і
пропозицію, а й надає інформацію виробникам про необ-
хідність розширення (скорочення) виробництва, а спожива-
чам - про можливість збільшення (зменшення) спожи-
вання, отже, збалансовує виробництво і споживання.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Сформулюйте закон попиту і закон пропозиції. Для цього дайте спочатку
відповіді на такі запитання: Між якими двома явищами існує звязок, відо-
бражений у кожному із законів? Який характер цього звязку?
2. Нехай протягом дня на ринку було продано 10 т яблук по 1,5 грошових
одиниці за 1 кг. Які зміни у пропозиції могли б відбутися, якби ціна за 1
кг: а) піднялась до 2 грошових одиниць? б) знизилась до 1 грошової одиниці?
3. У 1993 р. середньостатичний громадянин України спожив 138 кг картоплі,
що значно перевищує норми раціонального споживання і свідчить про низь-
кий рівень доходів. Що, на вашу думку, могло б статися з попитом на
картоплю, якби: а) зріс добробут громадян? б) знизилися ціни на овочі та
молочні вироби? в) на збіднілому споживчому ринку України у великій
кількості зявилися традиційні продукти харчування інших країн?
4. Заповніть четверту колонку таблиці, перенесіть її дані на графік і визначте
ціну ринкової рівноваги.
Попит на зубну
Ціна за 1 тю-

Пропозиція за
Надлишок (+)
пасту за місяць,
бик, грошових
місяць, тис.
чи нестача (-)
тис. тюбиків
одиниць
тюбиків

20
17
40

24
15
34

28
12
28

32
9
23

34
8
18


Тема 3. Види грошей та їх функції
Ринкова економіка <розмовляє> мовою грошей. Будь-яку ін-
формацію ринку ми сприймаємо тоді, коли вона подається
у грошовій формі. Рівень доходів і їх витрачання, розміри
62

угод і боргових зобовязань, обсяги виробництва і соціальні
витрати починають <промовляти> до нас лише за умови, що
вони мають грошові вирази.
Щоб розуміти мову ринку, треба зясувати, що таке
гроші. Одне з простих і водночас змістовних визначень їх
таке: <Гроші - це ті функції, які вони виконують>.
Чому у визначенні не йдеться про зовнішній вигляд
грошей, не виділяється їх головна функція? Тому, по-пер-
ше, що на різних історичних етапах розвитку людства
гроші набували різних форм, істотно змінювався їх зов-
нішний вигляд. Крім того, значна частина грошей у су-
часних умовах взагалі не є готівкою, їх не можна ні
побачити, ні взяти в руки. По-друге, гроші є багатофунк-
ціональним явищем, акцентування ж уваги на одній з
функцій лише збіднить їх зміст. Отже, розглянемо основні
функції грошей.
Функція засобу обігу здійснюється грошима тоді,
коли ними користуються, купуючи або продаючи певні това-
ри чи послуги. Щоразу, коли ми, вирішивши щось придбати
(зошит, книжку, магнітофонну касету, квиток у театр) чи ді-
стати послугу (перукаря, кравця), розраховуємося грошима,
то гроші виконують саме функцію засобу обігу.
Необхідність існування цієї функції грошей зумовлена
суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють
певні товари та послуги і мають потреби в інших. Обмін
міг би відбуватися безпосередньо: продукт на продукт. Але
такий обмін (бартер) має великі незручності, а саме: по-
треби різних виробників можуть не збігатися, пропорції
обміну визначаються навмання і зовсім не гарантують
еквівалентності. Саме функціонування грошей забезпечує
узгодження потреб тих, хто здійснює обмін, і гарантує
його більшу еквівалентність.
Особливим виявом грошей як засобу обігу є так звана
функція засобу платежу. Коли йдеться про придбання
особливих товарів - виробничих ресурсів (землі, праці і
капіталу), то власники цих товарів отримують відшкоду-
вання у вигляді ренти, заробітної плати та процента, а
гроші функціонують саме як засіб платежу.
Ми вже розглядали кругообіг у ринковій економіці.
Внутрішнє коло кругообігу - це рух (потік) ресурсів та
продуктів. Зовнішнє коло кругообігу - це потік споживчих
та виробничих витрат і доходів, тобто коло руху грошей.
У тих випадках, коли руху товарів, послуг і виробничих
ресурсів протистоїть зворотний рух грошей, гроші викону-
ють функцію засобу обігу.
63

Функція засобу обігу є найбільш поширеною й очевид-
в.<>:> Тому івоф вояяття <гроші> визначають так: <Усе,
тс може застосовуватись як засіб обігу, і є гроші.
Функція міри вартості здійснюється грошима тоді,
коли вони використовуються для зіставлення цінностей,
або вартостей, різних товарів і послуг. Гроші тут є своє-
рідвим кзасштабом для зіставлення, таким, як, скажімо,
вуглець для ввзвачення молярної маси інших речовин або
світловий рік для ввмірювавия відстані між зорями.
Ми використовуємо функдуо міри вартості, коли, див-
лячись иа етикетку або в нхнжик, зясовуємо ціну товару
чи вослуги. В цей момент ми подушки зіставляємо ціну
дааого товару з иошляк та з власними доходами і робимо
пянпий вибір. Ця функція реалізується і шд час торгу між
продавцем і окунцем на вільному ринку, а також у
визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в
мйЙуткьому.
У фуіяаої міри вартості гроші роблять велику послугу
як окремим особам, так і суспільству в цілому. Без деї
було б неможливим арявняття раціональних рішень щодо
роаподілу ресурсів і доходів, здансневня перспективних
розрахунків, визначення узагальнюючих аокдзників тощо.
Зокрема, не вдалося б розрахувати загалмгі обсяги вироб-
ництва, адже не можна додати центнери зерна, метри
тканин, кіловат-години виробленої енергії тощо, користу-
ючись натуральними воказииками. Оцінка всіх цих про-
дуктів у грошах дає змогу не даше визначити, зростає
виробвицтво чи скорочується, а й встановити частку окре-
мих сфер та галузей у створеному щюяукті.
Функцію засобу нагромадження гроии виконують
як особливий іяструмент зберігання та примноження ба-
гатства. Цз відбувається тоді, коли домаогаі господарства,
скорочуючи иоточне сгюжавания, роблять заощадження
або кояїї підприємці відкладають частину виручки від ре-
алізації товарів на оаовлеиня засобів виробництва чи збиоі-
віенкя кашталу. Зберігати багатство можна не лише у
грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухо-
мість, цінні папери, твори мистецтва. На відміну від інших
форм багатства, його грошова форма дає змогу власникові
миттєво використати гроші для будь-яких розрахунків.
Зокрема, власники інших форм нагромадженого багатства
не можуть беавосередиьо скористатися ннмм для покриття
боргів, здайсиевня поточних розрахунків тощо.
Завдяки фуикцй грошей як засобу нагромадження існує
спадкоємність різних етапів розвитку виробництва та спо-і
64

живання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна
забезпечити зростання виробництва і споживання у май-
бутньому.
Цікавим і важливим є питання про види грошей Гро-
шима у їх сучасному розумінні є монети, паперові гроші,
засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні карт-
ки), банківські рахунки, міжнародні гроші.
Грошам у вигляді монет передував тривалий історичний
відрізок часу існування недосконалих або недовершених
грошей. Такими своєрідними грошима на певних територіях
і в певних народів ставали найпоширеніші продукти: у
стародавніх греків - худоба, у праукраїнців - хутро,
збіжжя, в ісландців і народів тихоокеанських островів -
риба, у монголів - чай, у китайців - сіль. Пізніше роль
загального еквівалента починають виконувати дорогоцінні
метали. Але не одразу і не скрізь металеві гроші існували
у вигляді монет. Зокрема, ще в ХII-ХIII ст. у Київській
Русі функції грошей виконували зливки срібла видовженої
форми і певної ваги, що називалися гривнями,
Монети. Слово походить від латинського тоиео, що
означає <раджу, даю поради>. У Стародавньому Римі бо-
гинею-радницею вважалася Юнона. На території храму
Юнони стали карбувати гроші й назвали їх монетами.
В Україні перші монети було викарбувано за часів
Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили із золота
тому " ч-явали злотниками; на монеті було зображено
тризубець.
У стародавні часи, в середні віки і навіть частково
наприкінці XIX - на початку XX ст. в обігу були так
звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з
державним посвідченням їх вартості. У XX ст. монети
стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних
металів, вартість металу, що містить монета, менша, ніж
зазначена на ній вартість. Монети використовуються для
розмінювання паперових грошей.
Монети як гроші мають певні недоліки: а) їх можуть
вилучити з обігу, переплавивши, якщо вони карбовані з
дорогоцінних металів; б) вони зношуються, стираються,
Що зменшує їх масу і створює невідповідність між реальною
вартістю металу (якщо це дорогоцінний метал) і тією
вартістю, яка на монеті зазначена; в) їх можна фальси-
фікувати, тобто зменшувати вміст дорогоцінного металу в
знеті з метою збагачення держави.
Паперові гроші. Ними є банкноти, або банківські білети.
Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане
З I. Радіовова ,- ,-
00

банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну
кількість золота і зобовязується повернути його на вимогу
власника. Ці банківські розписки починали самостійний
рух: їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску
банкнотів дістають найбільші (центральні) банки. Оскільки
вони з часом стають державними банками, то право випуску
банкнотів бере на себе держава. Спочатку банкноти обмі-
нювались на золото, і їх випуск повязувався із золотим
запасом країни. На початку XX ет. більшість країн світу
припиняє обмін банкнотів на золото, і їх випуск підпо-
рядковується іншим вимогам, про що йтиметься далі.
До паперових грошей належать також казначейські бі-
лети. їх випуском займається міністерство фінансів для
покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи
не обмінювались на золото. До того часу, поки такий обмін
здійснювався стосовно банкнотів, між ними і казначей-
ськими білетами існувала відмінність. Після того як обмін
банкнотів на золото було припинено, ця відмінність зникла.
Засоби, що замінюють гроші. До замінників грошей
належать чеки, векселі, кредитні картки. Вони використо-
вуються у розрахунках, але за умови, що за кожним з
них є або рахунки у банках, або готівкові гроші.
Чек - наказ (розпорядження) власника банківського
рахунку перерахувати певну суму на користь предявника
чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача
предявникові чека готівки, або безготівковий перерахунок
грошей з одного банківського рахунку на інший.
Вексель - письмове зобовязання боржника сплатити
визначену суму грошей у визначений строк. Вексель може
розпочати самостійний рух, якщо він передається від одного ;
власника (держателя) до іншого за допомогою особливого
передатного напису - індосаменту. В разі відмови від
платежу держатель векселя подає до суду позов, і зазначена і
у векселі сума стягується з того, хто видав вексель, у
судовому порядку.
Кредитна картка - розрахунковий засіб, який най- .
частіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє I
собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника,!
тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично |
не можна підробити. При розрахунках кредитними карт- і
ками у торговельних або інших установах картка встав-
ляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через
компютерну мережу в банк. У банк також надсилають
дані про рахунки за товари та послуги, і він робить
безготівкові перерахунки грошей на рахунки установ, щ0
66

продали товари чи надали послуги. Кредитною карткою
можна скористатися і в разі, якщо її власникові потрібна
готівка. Для цього існують спеціальні автомати; їх вста-
новлюють навіть на вулицях.
Банківські рахунки відображають і контролюють стан і
рух коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у
банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з
безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час,
зі строкового - лише через певний строк. Банківські рахун-
ки є дуже різноманітними, їх розрізняють за обсягами (дріб-
ні і великі), за способами одержання грошей (чекові та без-
чекові), за швидкістю перетворення у готівку. Частка
банківських рахунків у грошовій масі надзвичайно велика.
Зокрема, наприкінці 80-х років у США готівка - паперові
гроші та монети - становила тільки 5 % від загальної маси
грошей, а решту - банківські рахунки.
Міжнародні гроші - це гроші, створені міжнародними
організаціями для здійснення розрахунків між країнами.
До них належать СДР - <спеціальні права запозичення>,
створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - євро-
пейська розрахункова одиниця, створена Європейським
фондом валютного співробітництва. (Докладно про міжна-
родні гроші йтиметься у розділі V підручника.)
Цілком закономірно виникає запитання: якщо сучасні
гроші не мають золотого забезпечення, то що визначає їх
суспільну цінність?
По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною
корисністю - здатністю обмінюватися на товари та по-
слуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у
поточному періоді, а й у майбутньому.
По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що
вони декретовані (визнані державою), тобто держава ого-
лосила їх законними платіжними засобами-
По-третє, цінність грошей визначається їх купівельною
спроможністю. Сучасні гроші регулюються державою таким
чином, щоб їх кількість відповідала масі створюваних то-
варів і послуг. Зростання кількості грошей без відповідного
зростання обсягів виробництва обовязково спричинить під-
вищення цін і зменшення купівельної спроможності грошей.
Відповідно зменшиться їх суспільна цінність і почнеться
процес <втечі> від знецінених грошей. Це відбувається
тоді, коли і домашні господарства, і виробники намагаються
будь-що їх позбутись, обмінявши на продукти або на стійкі
гроші інших держав. На жаль, саме це нині відбувається
з грошима в Україні.
з
67

ПIДСУМКИ
1. Гроші - необхідний інструмент функціонування рин-
кової економіки, їх основні функції - засобу обігу, міри
вартості, засобу нагромадження.
Функцію засобу обігу гроші виконують тоді, коли об-
слуговують купівлю та продаж товарів, функцію міри
вартості гроші виконують під час визначення цін на товари
та послуги, функція засобу нагромадження передбачає,
що гроші використовуються для зберігання і примножен-
ня багатства.
2. Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові
гроші, замінники грошей, банківські рахунки, міжнародні
гроші. Монети та паперові гроші - це готівка. До за-
мінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.
Банківські рахунки - це різноманітні внески (депозити)
клієнтів банку, за якими банк здійснює тимчасовий нагляд.
Міжнародними є гроші, створені для спрощення розра-
хунків між державами,- СДР, ЕКЮ.
3. Суспільна цінність грошей забезпечується тими функ-
ціями, які вони виконують, визнанням їх державою та Тх
купівельною спроможністю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27