чим їх більше,
тим більше потрібно грошей для їх оплати.
Друга частина попиту на гроші випливає з їх функції
як засобу нагромадження. Люди й організації можуть збе-
рігати свої гроші у вигляді акцій, облігацій, чекових внес-
ків. Усе це різні форми фінансових активів. Попит на них
називається попитом з боку фінансових активів. Він за-
лежить, головним чином, від процентної ставки, або ціни
за гроші, що надаються в позичку. Чим вища процентна
ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не
тримати їх у вигляді фінансових активів. 1 навпаки, при
низькій процентній ставці люди хочуть мати більше грошей |
у вигляді фінансових активів, <
Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на I
гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів. /
Грошова пропозиція також має свою структуру. Відомо,
що елементами грошової маси є готівкові та безготівкові
гроші.
Як і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції,
грошей веде до встановлення їх ціни, або норми процента
(див. мал. 25).
76

На горизонтальній осі
позначена кількість гро-
шей, а на вертикальній -
ціна грошей, або процент,
що є платою за користу-
вання грошима (2,). Лінія
ВО відображає залежність
між попитом на гроші та
величиною процента, а
лінія 55 - залежність
між пропозицією та про-
центом.

Грошову пропозицію на Малюнок 25. Попит та пропозиція
графіку зображено прямою на грошовому ринку і норма
вертикальною лінією (55), процента
бо для нормально функціонуючої ринкової економіки маса
грошей в обігу є величиною відносно стабільною. Гі не
можна довільно збільшити або зменшити. Попит на гропгі
є тим більшим, чим менша норма процента, тому він
зображується спадною лінією 00. Перетин ліній попиту
та пропозиції дає рівноважну ставку процента (2е).
В Україні, на противагу іншим ринкам (товарів, праці),
які вже починають функціонувати, грошовий ринок роз-
винутий найгірше. Гострими проблемами заляпаються роз-
балансування грошової маси, інфляція, невиконання гро-
шима їх функцій.
Ринок цінних паперів тісно повязаний з ринками гро-
шей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання
кредиту, є джерелом додаткових коштів. Цінними паперами
є акції та облігації. Випуск акцій дає можливість акці-
онерному товариству одержати гроші, які фактично на-
завжди стають його влаогістю, а власник акції набуває
статусу співвласника капіталу й отримує частину доходів
від його функціонування. Власник акції не має права
вимагати від акціонерного товариства повернення своїх
грошей. Єдина можливість їх повернути - продати акцію
на ринку.
Продаж облігації робить того, хто її випустив - емі-
тента, боржником того, хто її придбав. Купівля облігації
є своєрідною формою кредитування. Емітент зобовязується
не лише викупити облігацію через 5,10 або більше років,
а й періодично сплачувати провент.
Iснують первинний та вторинний ринки цінних паперів.
Первинний рийок повязаний з емісією (випуском) та про-
дажем цінних паперів за номінальною ціною, вторинний -
77

з перепродажем пінних паперів за курсовою ціною. Курсова
ціна формується під впливом попиту і пропозиції.
Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово
вільних коштів, від величини доходу (дивіденду), що його
дають цінні папери своїм власникам, та від величини
доходу при іншому використанні грошей, скажімо, тоді,
коли вони надаються в користування як позичка.
Пропозиція цінних паперів визначається потребою емі-
тентів (ними можуть бути акціонерні підприємства чи
держава) в інвестиціях.
ПIДСУМКИ
1. Національний ринок поділяється на ринки товарів, при-
родних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних паперів.
2. Ринок товарів складається зі споживчого ринку, на
якому здійснюються купівля і продаж предметів спожи-
вання, та ринку засобів виробництва. Товари рухаються
від виробників до споживачів через оптову та роздрібну
торгівлю.
Попит на ринках природних ресурсів, праці, капіталів
є похідним від двох факторів. Він залежить, по-перше,
від попиту на товари та послуги, які виробляються за
допомогою даного ресурсу (праці, землі, капіталу); по-
друге, від граничної продуктивності даного фактора (пра-
ці, землі, капіталу).
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ ! ЗАВДАННЯ
1. На ринку товарів між виробником та споживачем є посередники: оптові
та роздрібні торговці, дистрибютори, ділери та брокери. Кожний із них
претендує на винагороду. Чи не доцільніше було б обійтися без них?
2. Поясніть, що буде з пропозицією на ринку праці в кожному з випадків:
а)У галузі відбувся перехід до технології, що вимагає інтенсивнішої
праці; заробітна плата залишилась без змін.
б) Більша частина суспільства досягла межі повного задоволення пер-
шочергових потреб: підвищення заробітної плати створює можливості для
задоволення потреб вищого порядку.
в) Під тиском профспілок скорочено робочий тиждень; підприємці по-
чали оплачувати додатковий робочий час вдвічі дорожче.
3. Поясніть, що буде з попитом на гроші на ринку грошей у кожному з
випадків:
а) Банки країни знизили норму процента по вкладах.
78

б) Країна перебуває у фазі економічного піднесення, кількість угод зро-
стає.
в) Упали курси акцій найбільших корпорацій країни.
4. Відомо, що ринки капіталів, грошей, цінних паперів повязані між собою.
Назвіть риси, за якими їх можна розрізнити.
Тема 5. Біржі, банки та інші
ринкові установи
У попередній темі аналізувалася структура сучасного ринку,
розглядалися ринки товарів і послуг, природних ресурсів,
капіталів, грошей, цінних паперів, праці. Функціонування
цих ринків було б неможливим без діяльності таких ринкових
установ, як товарні та фондові біржі, банки, фінансово-кре-
дитні посередники та служби зайнятості. Звязок між різни-
ми ринками і ринковими установами можна спостерігати на
схемі (див. мал. 26).
Кожна з ринкових установ обслуговує певні ринки.
Товарні біржі обслуговують ринок товарів і ринок природ-
них ресурсів, фондові біржі - ринок цінних паперів, бан-
ки - ринок грошей і ринок капіталів, фінансово-кредитні
посередники - ринок капіталів і ринок цінних паперів,
служби зайнятості - ринок праці.
Розглянемо діяльність кожної ринкової установи.
Товарна біржа є асоціацією торговців, які обєднуються
з метою впорядкування торгівлі і полегшення торговельних
операцій. Вік товарної біржі визначити важко. Є свідчення,
що у Стародавньому Римі торговці збиралися з метою
обміну інформацією та укладання угод. У XVI-XVII ст.
роль бірж надзвичайно зросла у звязку з розвитком світової
торгівлі; провідними були біржі міст Антверпена, Ліона,
Амстердама. У XVIII ст. найвідомішою стає Королівська
біржа в Лондоні. У XX ст. центр біржової торгівлі пере-
містився у США. Сьогодні з кожних 100 угод, що укла-
даються в світі, 84 належать США.
У чому перевага біржової торгівлі перед небіржовою?
Для відповіді на це запитання скористаємося прикладом
небіржової торгівлі. Фермер, який вирощує пшенмпю, зі-
бравши врожай, прибув на ринок із запізненням. Усі спо-
живачі, які формують попит на зерно, вже привали товар.
Фермер змушений повернутися додому, не продавши свого
зерна. У цій ситуації програв не лише фермер, а й спо-
79

Служба
зайнятості

Малюнок 26. Структура ринку і ринкові установи
живачі зерна, адже вони змушені були заплатити вищу
ціну, оскільки пропозиція зерна від цього фермера не
врахована ринком.
Біржова торгівля запобігає подібним ситуаціям завдяки
двом формам торгівлі - форвардним та фючерсним уго-
дам.
Форвардна угода - це зобовязання продавця перед
покупцем здійснити постачання певної кількості товару
певної якості у зазначений час.
Фючерсна угода - це придбання права купити або
продати у майбутньому товар за певною ціною. Розглянемо
механізм фючерсної угоди на прикладі. Нехай наш фермер,
враховуючи досвід минулого року, у поточному році почав
дбати про реалізацію зерна заздалегідь. Ще в квітні він
приблизно визначив, що у липні збере 3 000 ц зерна. Звер-
нувшись на біржу, фермер дізнався, що ціну зерна на липень
визначено в 90 доларів за 1 ц. Така ціна влаштовує фермера.
За право продати на біржі у липні 3 000 ц по 90 доларів
за 1 ц фермер вносить гроші - заставу, що називається
маржею. Нехай маржа становить 10 % від виручки, яку
фермер передбачає мати, тобто 10 % від 270000 доларів
80

(90 х 3 000), і дорівнює 27 000 доларів. Такі самі внески
роблять ті учасники фючерсного контракту, які хочуть
придбати зерно у липні по 90 доларів за 1 ц. Настає
липень, ціна на реальному ринку встановилась не по 90
доларів, а по 80 доларів за 1 ц. Фермер виручив від
продажу зерна 240 000 доларів (80 х 3 000) замість очіку-
ваних 270 000 доларів. Біржа компенсує втрати фермера
від зниження ціни, перерозподіляючи кошти, внесені учас-
никами фючерсного контракту.
Хто здійснює торгівлю на біржі? Особи, за участю яких
здійснюються контракти на біржі, називаються брокерами
і ділерами. Той, хто хоче купити або продати товар через
біржову угоду, мусить звернутись до брокера або ділера.
Брокери виконують біржові операції за дорученням клієнта
і за його кошти, ділери купують і продають за власні
кошти. Брокери і ділери є членами біржі, право на членство
вони купують. За виконання своїх функцій брокери одер-
жують від клієнтів платню у вигляді комісійних і заці-
кавлені у збільшенні кількості угод. Ділери мають доход
від різниці між ціною продажу і ціною купівлі.
Чим торгують на біржі? На сучасних біржах торгують:
сільськогосподарською продукцією (зерном, мясом, бавов-
ною тощо), металами (золотом, сріблом, алюмінієм тощо),
енергоносіями (вугіллям, нафтою тощо). Товари широкого
вжитку, машини, обладнання на ринках західних країн
через біржі не продаються. Їх реалізують спеціалізовані
торгові фірми. Цим, до речі, біржі розвинутих країн від-
різняються від бірж в Україні.
Фондова біржа є установою, діяльність якої забезпечує
купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій). Най-
більшими фондовими біржами світу є Нью-Йоркська, То-
ронтська, Монреальська, Токійська, Гонконгівська.
У чому сенс діяльності фондової біржі? Фондова біржа,
по-перше, відкриває різним фірмам своєрідне джерело ін-
вестицій. Уявімо, що підприємство потребує коштів для
розширення своєї діяльності. Якщо взяти їх у банку, до-
ведеться платити процент, який може видатися зависоким,
крім того, регламентуються строки використання позиче-
ного капіталу. Функціонування фондової біржі забезпечує
одержання коштів через випуск і продаж цінних паперів -
зобовязань підприємства, яке потребує інвестицій. Кошти,
одержані від цієї операції, стають для нього джерелом
інвестицій.
По-друге, фондова біржа забезпечує постійний рух ка-
піталів і спрямування їх у ті сфери, які гарантують вищу
81

продуктивність. Уявімо, що випущені підприємством цінні
папери приносять тим, хто їх придбав, високий доход
(адже зрозуміло, що власники грошей віддають їх у обмін
на цінні папери, маючи на меті отримати доход). У цьому
випадку в нашого підприємства є шанс реалізовувати нові
й нові тиражі цінних паперів, і кошти нових покупців
акцій збільшуватимуть капітал нашого підприємства.
Фондова біржа, по-третє, в разі, якщо на ній продаються
цінні папери, випущені державою, дає змогу останній від-
найти кошти для відшкодування державного боргу.
Як функціонує фондова біржа? На фондовій біржі, як
і на товарній, працюють брокери і ділери. Їх контролюють
правління біржі та спеціальні комітети, що відповідають
за певні ланки їхньої діяльності. Фондова біржа обслуговує
первинний і вторинний ринки цінних паперів. Первинний
ринок охоплює всі операції, повязані з розміщенням (про-
дажем) нового тиражу цінних паперів. Вторинний ринок
охоплює операції з купівлі-продажу цінних паперів, що
зявляються на ринку вдруге, втретє і так далі - тоді,
коли їхні власники захочуть повернути свої кошти, ви-
трачені на придбання цінних паперів.
Діяльність фондової біржі строго регламентована; у
будь-якій країні вона здійснюється відповідно до чинних
законів про фондову біржу і цінні папери та згідно із
статутом біржі, що затверджується державною комісією.
Щоб дістати право продажу цінних паперів на первин-
ному ринку, підприємство подає замовлення на включення
своїх акцій у біржовий список. Біржовий комітет по лі-
стингу (внесенню підприємств у біржовий список) всебічно
перевіряє підприємство, досліджуючи звіти про його ді-
яльність у попередні роки, рівень прибутковості, доходи
від цінних паперів, які випускались ним раніше, тощо.
Така перевірка здійснюється для того, щоб запобігти бан-
крутствам майбутніх власників цінних паперів.
Власник цінних паперів, вирішивши їх продати, звер-
тається до біржових посередників (брокерів, ділерів).
Останні шукають бажаючих придбати цінні папери за
ринковою ціною.
Чим торгують на фондовій біржі? На фондовій біржі
торгують акціями та облігаціями. Творцем акцій можуть
бути акціонерні товариства, облігацій - акціонерні това-
риства й органи центральної державної та муніципальної
влади.
Придбавши акцію, ви отримуєте посвідчення про вне-
сення своєї частки у сукупний капітал акціонерного това-
82

риства і стаєте його співвласником. Володіння акцією дає
право одержувати частину доходу акціонерного товариства
(дивіденд) та брати участь в управлінні ним, віддаючи
свій голос за певне рішення на загальних зборах акціонерів.
Акція має номінальну ціну, за якою вона продається на
первинному ринку, та ринкову ціну, або курс, за яким
продається на вторинному ринку цінних паперів. Курс
акцій залежить від дивіденду, що його вони приносять
власникові (чим більший дивіденд, тим більша ринкова
ціна акцій), та від рівня доходу, що забезпечується при
іншому використанні грошей (процент, рента). Чим біль-
ший доход забезпечує інше використання грошей, тим
меншим буде попит на акції, відповідно і курс акції.
Придбавши облігацію, ви стаєте кредитором акціонер-
ного товариства або держави. Останні перетворюються у
ваших боржників, які зобовязані викупити облігацію. Об-
лігація гарантує її власникові одержання фіксованого до-
ходу; він є традиційно нижчим, ніж доход від акції. Власник
облігації не є співвласником майна і не бере участі в
управлінні.
Банки є фінансово-кредитними установами, які обслу-
говують рух капіталів і грошей. Виникнення і функціону-
вання банків повязано з явищем кредиту і процента, про
що йшлося раніше. Iснують два види банківського процента:
1) процент по вкладах (депозитах), який банк оплачує
тим, у кого він бере в користування тимчасово вільні
кошти; 2) процент за кредит, який банк отримує від тих,
кому він надає кошти у користування. Різниця між про-
центами за кредит і процентами по вкладах становить
банківський прибуток.
Як функціонує банк? Усі операції, що виконуються
банками, поділяються на три групи: пасивні, активні та
комісійні.
Пасивні операції спрямовані на залучення коштів.
Власний капітал банку, зібраний під час його утворення,
становить незначну частину його ресурсів. Головна части-
на - депозити клієнтів. Депозити поділяються на поточні
(гроші видаються на вимогу вкладника у будь-який
час) та строкові (гроші можуть бути зняті з рахунків лише
через встановлений строк).
Активні операції спрямовані на використання ресур-
сів банку (надання позичок). Позички надаються без будь-
якого забезпечення, якщо банк вважає позичальника на-
дійним клієнтом, і під заставу. Залежно від характеру
застави позички поділяються на вексельні (банк надає
83

позичку особі, яка має вексель від свого боржника і бажає
отримати кошти раніше, ніж зазначено у векселі); підто-
варні (надаються під заставу товарів, які вже перебувають
в обігу, але ще не реалізовані); фондові (надаються під
заставу цінних паперів - акцій та облігацій).
Комісійні операції - це посередницька діяльність:
обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за
борговими зобовязаннями (векселями, чеками), за дору-
ченням своїх клієнтів, зберігання цінних паперів тощо.
"Які функції виконують банки? Банки будь-якої країни
спеціалізуються на виконанні певних функцій і обєдну-
ються у банківську систему. Залежно від функцій розріз-
няють центральні, комерційні і спеціалізовані банки.
Центральні (емісійні) банки за розпорядженням
уряду проводять емісії грошей, зберігають обовязковий
резерв інших банків і надають їм кредит у разі потреби.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27