Великі ярмарки, що тривали тиж-
нями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку,
відбувались у Ніжині, Ромнах, Києві, Переяславі, Полтаві.
Прізвища українських підприємців Терещенків, Симирен-
99


Малюнок 31. Складові національної економіки
ків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її
межами.
Нинішні українські підприємці ще не досягли світового
рівня. Більш того, підприємництвом часто називають ді-
яльність, далеку від підприємництва, таку, що повязана
з шахрайством, протизаконними діями. Такі хибні уявлен-
ня потрібно долати.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна діяль-
ність, яка спрямована на виробництво товарів та надання
послуг з метою одержання прибутку і передбачає здійс-
нення нововведень, використання власних коштів, а також
готовність ризикувати.
Характер підприємницької діяльності висуває певні ви-
моги до особистості підприємця. Американська фірма <Мак-
бер енд компані>, досліджуючи <профіль підприємця>, ви-
значила такі його основні характеристики:
готовність до пошуку нових можливостей та ініціативність;
наполегливість у подоланні перешкод;
готовність до ризику, до ситуації <виклику>;
орієнтація на ефективність виробництва та якість про-
дукції;
рішучість і відповідальність;
цілеспрямованість;
прагнення бути поінформованим;
чіткість, планомірність у роботі;
здатність переконувати людей та налагоджувати кон-
такти;
незалежність і впевненість у собі.
В економіці є три типи підприємців: підприємець-влас-
ник, підприємець-орендар, підприємець-менеджер. У пер-
шому випадку підприємець є власником чи співвласником
підприємства, всього капіталу або його частини. Підпри-
100

ємець-орендар працює на орендованих засобах виробницт-
ва. Це може бути фермер, який обробляє землю, взяту в
оренду, майстер, який організував ательє пошиття одягу
в орендованому приміщенні, спортивний клуб, який орен-
дує в школі зал для проведення занять. Третій тип -
підприємець-менеджер, людина високої кваліфікації, ши-
роких спеціальних та загальних знань, що сьогодні, до
речі. є найціннішим капіталом. Він не має ні власного,
ні орендованого майна, працює за наймом на великих
підприємствах, здійснюючи управління ними. Найвідоміші
фірми <Дженерал моторз>, <Міцубісі>, своїми успі-
хами зобовязані саме створеній у них культурі менедж-
менту.
Підприємницька діяльність - необмежене поле при-
кладання зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні люд-
ські потреби. Усі численні вияви підприємництва цивілі-
зованого ринку можна згрупувати у види (див. мал. 32).
Розглянемо зміст кожного виду підприємництва.
Виробниче підприємництво є найважливішим ви-
дом підприємницької діяльності, спрямованим на вироб-
ництво товарів та надання послуг. Ця діяльність здійсню-
ється підприємствами, що виготовляють різноманітну
продукцію, виконують роботи (будівельні, ремонтні), на-
дають послуги (побутові, інформаційні), створюють духовні
блага (навчання дітей, живопис, музика). До виробничого
підприємництва належать, таким чином, і кавярня, і пе-
рукарня, і ліцей, і агрофірма, й автомобілебудівний завод.
Ці підприємства можуть самі реалізувати свою продукцію,
але головна їх функція - виробництво.
Комерційне підприємництво своїм змістом має
товарно-грошові, торговельно-обмінні операції. Здійсню-
ються такі операції у вигляді угоди з купівлі-продажу або
перепродажу товарів і послуг. Представниками комерцій-
ного підприємництва є різні торговельні організації, що
продають предмети споживання та засоби виробництва.
В умовах численних господарських звязків виробничі
та комерційні організації не в змозі розвязати всі питання
власними зусиллями. Тоді вони звертаються до послуг
посередників.
Посередницьке підприємництво дедалі більше по-
ширюється в ринковій економіці. Його представниками є
Установи та окремі особи, які займають місце між підпри-
ємцем і споживачем. Потреба в посередниках виникає тоді,
оли виробник не може безпосередньо реалізувати товар,
а споживач - придбати. Така потреба посилилась у су-
101

Виробнича


Комерційна
Підприємницька
діяльність
Фінансова

Посередницька
Страхова
Малюнок 32. Види підприємництва ї
часній економіці України, коли традиційні звязки між 1
підприємствами порушились, а нові ще не налагодились. I
Посередницькі фірми можуть надавати також інформа- |
ційш, консультаційні, маркетингові послуги, їх агентами |
є брокери, маклери та ділери. Крім суто брокерських ота-
рацій, посередницька фірма може здійснювати торгівлю;
на власний розсуд. В Україні починає створюватися система |
посередництва, що грунтується на попередніх замовленнях. 1
Одним з її проявів є (Уючерсна угода (від англійського |
Пітиге - майбутнє) - домовленість про реалізацію това-|
рів, що будуть вироблені. |
Фінансове підприємництво - це, по суті, різновиді
комерційного підприємництва. Основна його відмінність у тому,
що обєктом купівлі-продажу тут є специфічний товар -
гроші, валюта, цінні папери. Не так давно в Україні фінансові
операції були повністю монополізовані державою. Здійснених
фінансових угод громадянами вважалося злочином. Сьогодні
вже дещо інша ситуація. Фінансовий підприємець продає одні;
гроші за інші, <грає> на курсі пінних паперів. Агентами
фінансового підприємництва є комерційні банки, фондові біржі,
окремі фірми, навіть громадяни-підприємці. ,
Особливою формою кредитно-фінансових відносин є стра-
хове підприємництво. Його необхідність повязана з ри-
зиком, який є невідємною рисою ринкової економіки. Кож-
ний підприємець діє на свій страх та ризик і не може
обійтись без надійного страхування ва випадок небезпеки.
Страхування - це формування грошових фондів та їх вя-
користання на відшкодування збитків у разі непередбачених
випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя.]
В умовах ривку страхове підприємництво виковує дві функ-
ції: а) захитає бізнес і населення; б) забезпечує прибуток.
Страхову діяльність здійснюють у сучасній економіці Укра-
їни державні організації, акціонерні товариства, кооперативи.
102

ПIДСУМКИ
1. Одним з основних субєктів економіки є підприємство,
що спеціалізується на виконанні певної виробничої функції.
2. Підприємство характеризується територіально-техноло-
гічною, економічною та соціальною відособленістю.
3. Основна функція підприємства - максимально мож-
ливий випуск продукту для задоволення потреб спожи-
вачів при найменших витратах виробництва.
4. Роль підприємства як субєкта економічної діяльності
характеризується тим, що воно: а) задовольняє потреби
населення у товарах та послугах; 6) забезпечує інші
підприємства засобами виробництва; в) надає роботу пра-
цездатному населенню; г) сприяє збагаченню держави
через внесення податків до бюджету.
5. Підприємництво - самостійна, ініціативна діяльність з
виробництва товарів та створення послуг, що спрямована
на одержання прибутку, ведеться на власні кошти і влас-
ний ризик, передбачає нововведення.
6. Основні види підприємництва - виробниче, комер-
ційне, посередницьке, фінансове, страхове.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ Ї ЗАВДАННЯ
1. Прочитайте варіанти визначення підприємства і зазначте, що не відобра-
жено в кожному з них. Спробуйте їх доповнити.
а) Підприємство - це технологічно-територіальне поєднання факторів
виробництва.
б) Підприємство - це певна ланка в економіці, діяльність якої спрямо-
вана на одержання прибутку.
в) Підприємство - це колектив співробітників.
Ї Пригадайте, на якому підприємстві вам доводилося бувати, 1 спробуйте
дати його характеристику відповідно до того визначення, яке ви сформу-
лювали, виконуючи завдання 1.
3. Уявіть, що ви працюєте на автомобільному заводі, у медичному закладі,
в інформаційному центрі. Спробуйте визначити основну виробничу функ-
цію кожного з цих підприємств.
4. Доповніть такі визначення підприємницької діяльності:
а) Підприємництво - це діяльність з виробництва товарів та створення
послуг.
б) Підприємництво - це діяльність, що дає прибуток.
103

Тема 2. Підприємство і власність.
Форми власності
та організаційні форми
підприємства
а
Сучасні підприємства розрізняються не лише за сферами ді-<
яльності. Важлива відмінність між ними полягає у відносина
власності, що проявляються в різних організаційних форма
підприємства (одиницях бізнесу).
Відносини власності визначають, хто і як привласню
засоби виробництва та його результати і здійснює проце
управління. Нещодавно всі українські підприємства пере
бували у державній власності. Колгоспно-кооперативна
форма власності в сільському господарстві, по суті, мала
чим відрізнялася від державної. Перехід до ринкової еко-|
номіки грунтується насамперед на подоланні цієї одномач
нітності і створенні різних форм власності. |
Різні форми власності передбачають функціонуванні
різних організаційних форм підприємств. ;
Підприємство і власність. Підприємства, як відомо, Є
організаційною формою поєднання факторів виробництва.
Вони можуть належати або одній особі, або колективу
людей, або державі. Відповідно до цього виділяють три
основні форми власності: приватну, колективну (коопера-і
тивну), державну. I
Про державну і кооперативну форми власності в ринковії
економіці йтиметься далі. А зараз зясуємо, які організаційні
форми підприємств спричинив розвиток приватної власності>
Свобода приватної власності, як вам відомо, становить голові
ну умову підприємництва. Самого підприємця А. Сміт визі
начав як власника. В класичному вигляді приватна власніста
є власністю однієї особи. Проте в процесі еволюції вона набу-|
ває й інших форм. Це відбувається тоді, коли обєднуютьс
капітали двох чи більше осіб або коли приватна власніст
розподіляється між багатьма співвласниками капіталу чере
випуск і розміщення акцій.
Кожному етапові розвитку приватної власності відпс
відають певні організаційні форми підприємств. Класичн
форма приватної власності представлена в ринковій еко
номіці одиницями бізнесу, які називаються одноосібним>>
володіннями. Це - перша організаційна форма підприєм
ницької діяльності, що розглядається за критерієм вл
ності. Другою організаційною формою підприємницької
104

яльності є партнерство, або товариство, яке утворюється
в разі обєднання капіталів двох чи більше господарських
субєктів. Якщо ж власниками фірми є численні держателі
акцій, то це корпорація - третя основна організаційна
форма підприємства в ринковому середовищі.
У розвинутих країнах частка одноосібних володінь у
загальній кількості найбільша, хоч у грошовому обігу і
невелика. Це можна спостерігати на схемах, складених за
даними американської економіки (див. мал. 33).
Аналіз діаграм показує, що найпоширенішим типом
(Ьірм є одноосібні володіння. Вони властиві будівельній
індустрії, роздрібній торгівлі, сфері послуг. Великі корпо-
рації становлять лише близько 1/5 загальної кількості
підприємств. Сферою їх діяльності є галузі промисловості.
Що ж до загального грошового обігу, то за цим показником
лідирують корпорації.
Приблизно таке саме співвідношення між трьома ос-
новними організаційними формами бізнесу, як в амери-
канській економіці, існує і в усіх країнах з розвинутою
ринковою системою. Щоб глибше зрозуміти причини цього,
треба докладніше спинитися на перевагах і недоліках кож-
ного типу підприємств.
Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому,
що все майно фірми належить одному власникові, який
самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе
повну особисту відповідальність за всі зобовязання фірми.
Одноосібні володіння мають свої переваги.
По-перше, оскільки весь прибуток належить підприєм-
цеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосе-
редження прибутку в одних руках дає можливість безпо-
середньо використовувати його в інтересах справи. До того
ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається
як його індивідуальний доход і оподатковується лише ін-
дивідуальним прибутковим податком (а не податком на
прибуток, як в інших випадках).
По-друге, у власника фірми витрати на організацію
виробництва невеликі. Його управлінські рішення негайно
втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи
будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми-да-
ють змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі
своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність
Дуже цінується підприємцями.
По-третє, одноосібному володінню властива простота в
Їрганізації фірми та її ліквідації В обох випадках достатньо
-"інше рішення самого підприємця.
105

Корпорації Партнерства

Малюнок 33. Частка різних типів підприємств США:
а) до іх загально? кількості; б) у загальному обороті.
Водночас одноосібні володіння мають деякі недоліки,
які правильніше було б вважати обмеженнями. Це насам-
перед обмежені можливості для розширення капіталу.
Збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок
прибутку, якого може бути замало. Власники невеликих
фірм часто банкрутують, не можуть розраховувати на
значні кредити банків. Крім того, обмеженими є можливості
<одноосібника> в управлінні виробництвом. Адже одна особа
має приймати рішення з усіх виробничих, фінансових,
технічних, комерційних та інших питань. Часто підпри-
ємцеві бракує компетентності, що призводить до помил-
кових рішень.
До недоліків одноосібного володіння можна віднести і
повну відповідальність підприємця. За свої борги, кредити,
збитки він відповідає не лише активами фірми, а й своїм
особистим майном. Банкрутство фірми є одночасним бан-
крутством її єдиного власника.
Одноосібні володіння - найменш стійкі організаційні
форми бізнесу. Щорічно в країнах з ринковою економікою
велика частина новостворених фірм гине.
Отже, враховуючи переваги і недоліки одноосібного
підприємства, можна зробити висновки, що ця форма біль-
ше підходить тим підприємцям, які високо цінують власну
незалежність, здатні на неабиякий ризик, надають перевагу
виробництвам з коротким циклом, де швидко можна одер-
жати прибуток.
Партнерство, або товариство,- така форма органі-
зації бізнесу, коли дві чи більше окремих осіб ведуть
справу як співвласники на підставі укладеного договору.
Є два види партнерства: звичайне, або генеральне, та з
обмеженою відповідальністю. Партнери обєднують свої фі-
106

нансові ресурси і вміння вести справу. Вони розподіляють
ринок, прибутки, збитки згідно домовленості. Звичайне
партнерство передбачає необмежену відповідальність за
справи фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх
особистих коштів. Обмежена ж відповідальність партнерів
ніколи не перевищує суми, яку вони внесли в справу.
Частка партнерств у ринковій економіці, як правило,
невелика, як і в грошовому обігу. Вони більш поширені
в таких галузях, як медицина, юриспруденція, бухгалтерія,
що повязано з економічними особливостями цієї форми.
Розглянемо, які переваги партнерство має перед одно-
осібними володіннями.
По-перше, зростають фінансові можливості фірми внас-
лідок обєднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають
кредити таким фірмам.
По-друге, вдосконалюється управління фірмою. Зявля-
ється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлін-
ських функцій між партнерами. Крім того, є можливість
найняти і професійних менеджерів.
По-третє, як і одноосібні володіння, партнерства користу-
ються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного
учасника оподатковується як його індивідуальний доход.
Проте партнерства не позбавлені й недоліків (обмежень).
Можуть виникати непорозуміння між партнерами, розход-
ження в їхніх інтересах, що ускладнює процес управління.
Хоча фінансові можливості фірми і ширші, ніж у <одноосіб-
ників>, вони часто виявляються недостатніми для функці-
онування прибуткового підприємства. У партнерствах за-
вжди наявний елемент непередбаченості, наприклад
несподіваний вихід будь-якого учасника із справи. В цьому
разі інші учасники або третя особа зобовязані викупити його
частку в фірмі, бо інакше забрати цей внесок неможливо. За-
грозою для партнерства, ще більшою, ніж для одноосібного
володіння, може стати необмежена відповідальність. Кож-
ний партнер несе відповідальність за всі невдалі рішення -
як власні, так і своїх партнерів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27