Комерційні банки здійснюють функції кредитування
промислових, торгових та інших підприємств, банківське
обслуговування клієнтів (поточні рахунки).
Серед спеціалізованих банків розрізняють: іпотеч-
ні (надають позичку під заставу землі, будівель тощо),
інноваційні (надають кредити під впровадження нових тех-
нологій), споживчого кредиту (спеціалізуються на креди-
туванні населення, наданні позичок для придбання пред-
метів довгострокового користування).
Фінансово-кредитні посередники. До цього виду рин-
кових установ належать інвестиційні фонди, трастові (до-
вірчі) товариства, страхові ко>шанії та пенсійні фонди.
Iнвестиційні фонди виконують такі функції: аку-
мулюють кошти приватних осіб чи компаній, випускаючи
власні цінні папери (акції); вкладають кошти в акції,
облігації інших підприємств, стаючи їхніми інвесторами;
виступають посередниками під час приватизації майна дер-
жавних підприємств у країнах постсоціалістичного розвит-
ку (отримують приватизаційні сертифікати громадян в об-
мін на власні акції, використовують сертифікати,
вкладаючи їх у акції роздержавлюваних підприємств).
Трастові товариства управляють (за дорученням)
майном підприємств або приватних осіб, вкладають (за
дорученням) кошти клієнтів у цінні папери, продаючи одні
та купуючи інші з метою одержання прибутку.
Страхові компанії та пенсійні фонди акумулю-
ють кошти тих, хто купує страхові поліси або сплачує
страхові внески; вкладають кошти, зібрані від клієнтів, в
акції та облігації; надають кредити під заставу нерухомості,
84

Служби зайнятості - це установи, діяльність яких
спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, на ско-
рочення кількості осіб, які втратили роботу або не можуть
її знайти, вперше опинившись на ринку праці.
У країнах, де створена й ефективно функціонує мережа
служб зайнятості, на незайнятих припадає незначний про-
цент працездатних. Наприклад, у Швеції частка людей, що
не мали роботи у 80-ті роки, становила лише 1 % від загаль-
ної кількості працездатних. Служби зайнятості окремих кра-
їн є членами Міжнародної асоціації служб зайнятості, що на-
дає їм можливість діяти за межами власної країни.
До функцій служб зайнятості належать: вивчення та
прогнозування ситуацій з працевлаштуванням населення,
перекваліфікація працівників, організація громадських ро-
біт, виплата допомоги в період непрацездатності, відшко-
дування витрат, повязаних зі зміною місця роботи.
Отже, діяльність установ, що обслуговують різні ринки,
є дуже складною. Для налагодження їх роботи необхідні
практичний досвід, кваліфіковані кадри, законодавство. В
Україні тільки розпочався процес створення ринкових уста-
нов. У 1992 р. в країні налічувалося: товарних бірж -
86, фондових бірж - 1, посередницько-комерційних ор-
ганізацій та брокерських контор - 5 529, комерційних
банків - 136, акціонерних підприємств і товариств - 50,
страхових компаній - 200. Наведені показники засвідчу-
ють: в Україні надмірна кількість товарних бірж, немає
ринку цінних паперів, мало комерційних банків.
В Україні створено пакет законодавчих актів, якими рег-
ламентується діяльність ринкових установ. Це закони <Про
банки та банківську діяльність> (1991 р.), <Про цінні папери
та фондову біржу> (1991 р.), <Про господарчі товариства>
(1991 р.), <Про товарну біржу> (1992 р.); декрети <Про стра-
хування>, <Про довірчі товариства> (1993 р.) та ін.
Законодавча база далека від завершеності: вносяться
зміни у чинні закони, замість декретів розробляються за-
кони, що мають охопити всі сторони діяльності ринкових
установ.
ПIДСУМКИ
1 Функціонування кожного елементу сучасного ринку
забезпечується діяльністю певних ринкових установ: бірж,
банків, фінансово-кредитних посередників, служб зайня-
тості.
85

2. Товарна біржа - асоціація торговців - через систему
форвардних та фючерсних контрактів упорядковує і ста-
білізує відносини продавців та покупців.
3. фондова біржа через купівлю-продаж цінних паперів
(акцій та облігацій) забезпечує одержання підприємцями
додаткових капіталів, а також їх рух у ті сфери діяльності,
які забезпечують вищий доход, а отже, й ефективність
виробництва.
4. Банки через кредит забезпечують рух капіталів, раці-
ональне використання тимчасово вільних коштів, спро-
щення і прискорення розрахунків.
5. Фінансово-кредитні посередники (інвестиційні фонди,
трастові товариства, страхові компанії та пенсійні фонди)
акумулюють кошти клієнтів і використовують їх, купуючи
акції, надаючи кредити.
6. Служби зайнятості - це установи, діяльність яких спря-
мована на зменшення кількості безробітних, запобігання
безробіттю. Вони аналізують ринок праці, організовують
перекваліфікацію працівників та громадські роботи, ви-
плачують соціальні допомоги.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Поясніть поняття <форвардна угода>, <фючерсна угода>, <брокер>, <ді-
лер>.
2. Що спільного і відмінного між акцією та облігацією?
3. На фондовій біржі продаються дві акції номінальною ціною 200 доларів
кожна. Перша акція приносить своєму власнику 20 доларів щорічного доходу
(дивіденду), друга - 25 доларів. Банк на вклад у 200 доларів дає 10 % річних.
Розрахуйте курс, за яким продаватимуться перша і друга акції на ринку.
Зверніть увагу на те, що курс акції (Н ринкова ціна) відазняється від номі-
дивіденд
-х 100 %).
нальної ціни (курс акції - -
позичковий процент
4. Що таке пасивні, активні та комісійні банківські операції? Центральний
(емісійний) банк, комерційний банк, спеціалізований банк?
5. Банк має вклади (депозити) від клієнтів на суму 100 млн грошових оди-
ниць і сплачує 8 % по вкладах. Він надає кредити на суму 95 млн грошових
одиниць і бере 12 % за кредит. Яким буде прибуток банку?
6. З якою метою служби зайнятості вивчають ринок праці? Які заходи вони
можуть вжити, щоб зменшити кількість безробітних?
86

Тема 6. Доходи в ринковій
економіці
Як ми зясували, в ринковій економіці кожний ресурс, не-
обхідний виробництву, продається. Ціна його купівлі-прода-
жу визначається законами ринку. Розглянемо детальніше
цей процес.
Власник кожного ресурсу в ринковій економіці дістає
винагороду в разі продажу або здачі в оренду даного
ресурсу. Конкретні форми ринкової винагороди за надані
ресурси - це рента, заробітна плата, позичковий процент,
прибуток.
Рента. Рента - це ціна за використання землі й інших
природних ресурсів, кількість яких обмежена. Розглядаючи
формування попиту і пропозиції на землю, ми зробили
припущення, що всі землі в сільськогосподарському обороті
мають однакову якість. Таке спрощення дало нам можли-
вість акцентувати увагу на особливостях попиту і пропо-
зиції. Пропозиція землі, як вам уже відомо, є фіксованою,
а її вплив на земельну ренту - пасивним. Попит стає
основним фактором, який визначає розмір земельної ренти.
Проте сам попит на землю (та на інші природні ресурси)
залежить від якості землі.
Землі розрізняються за своєю родючістю, розташуван-
ням щодо ринків збуту продукції, кліматичними умовами
місцевості. Витрати на одиницю продукції на кращих,
середніх і гірших землях неоднакові. На товарних ринках
(ринок зерна, ринок картоплі тощо) одна й та сама про-
дукція реалізовуватиметься за однаковою ціною. При цьому
виробник-підприємець, який працював на кращих землях,
одержить більший доход, ніж той, хто виростив урожай
на гіршій землі. Останньому ринкова ціна після відшко-
дування більших витрат забезпечить менший доход. Якшо
підприємці користуються кращими ділянками землі на умо-
вах оренди, то, одержавши більший доход, вони повинні
віддати власникові землі ту частину доходу, яку одержано
ме завдяки кращим умовам землекористування. Ця ча-
стина називається диференціальною рентою, тому що її
Розмір диференціюється залежно від якості землі.
Чому до сільськогосподарського виробництва залучають
тільки кращі, а й гірші та середні землі? Це викликано
зростанням населення і попиту на сільськогосподарську
"Редукцію.
87


Диференціальна рента створюється на кращих і середніх
ділянках і не створюється на гірших. Але й найгіршу
ділянку не надаватимуть у користування безоплатно. Той
доход, який одержує власник незалежно від якості землі,
що він надає у користування, називається абсолютною
рентою.
Чому існує своєрідна плата за ресурс землі у вигляді
абсолютної ренти? Це повязано з унікальністю цього ре-
сурсу, а саме з тим, що землю не можна створити, збіль-
шивши обсяг площ, вона не може бути замінена іншим
ресурсом так, як це відбувається з працею і капіталом.
Слід зазначити, що якість землі - не лише природний
дар. Людина може підвищити продуктивність землі за ра-
хунок її очищення, дренажу, іригації, і тоді попит на
землю збільшується, що зумовлює збільшення ренти.
Землю, дійсно, нічим не можна замінити, проте її можна
використовувати для різних цілей. Одна й та сама ділянка
землі може бути посівною площею, пасовищем для худоби,
будівельним майданчиком, футбольним полем. Усе це -
альтернативне використання землі. Рентні платежі, що їх
вносять користувачі землі (фермери та інші підприємці),
є платою за вилучення землі з альтернативного викори-
стання.
Є альтернатива й у власника землі: він може продати
землю, здати в оренду або залишити за собою. Від продажу
землі він хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена
в банк, приносила б йому доход не нижчий, ніж рента.
Iнакше йому вигідніше надавати землю в оренду й одер-
жувати ренту. На підставі цього підраховується ціна зем-
лі - капіталізована земельна рента. Формула її така:
рента
Ціна землі Ї"х 100 %.
позичковий процент
Ціна землі в ринковій економіці зростає, що, безперечно,
очікує і нашу країну в процесі побудови справжнього ринку.
Заробітна плата - це винагорода, яку одержує власник
робочої сили за свою працю, або ціна, яку платить під-
приємець працівникові за використання його праці.
Давайте поміркуємо: за що конкретно платить підпри-
ємець працівникові, коли наймає його на роботу? Логічно
було б припустити, що він платить за те, за що й ми
платимо, купуючи інші товари, а саме - за корисний
ефект, який дає споживання даного товару. Використання
праці в процесі виробництва - це послуга, яку надає
працівник наймачеві. Її ціною і є заробітна плата.

Економісти виходять із теорії граничної продуктивності
у поясненні заробітної плати. Згідно з цією теорією, в
забезпеченні випуску продукції (фактори виробництва: праця (/), земля (I), капітал (Ю.
На мові математики це означає, що величина випуску
продукції є функцією від трьох незалежних змінних:
0=/(1,Ь,Ю.
За кожним фактором, що бере участь у процесі ство-
рення продукту, стоїть власник, який має одержати вина-
городу пропорційно своєму внескові. Оскільки йдеться про
фактор праці, припустимо, що величини двох інших фак-
торів зафіксовані на незмінному рівні. Тоді збільшення
фактору праці на одиницю (наприклад, на одного праців-
ника) приведе до відповідного приросту продукції. Саме
цей приріст продукції, одержаний за рахунок найму ще
одного (додаткового, граничного) працівника, й утворює
граничний продукт праці. Підприємцеві вигідно збільшу-
вати кількість найманих робітників до тієї межі, поки
вартість граничного продукту дорівнює заробітній платі.
Гранична продуктивність праці, як зазначалось у попе-
редній темі, є одним з вирішальних факторів попиту на пра-
цю. Ціну пропозиції праці визначають фактори економічної
поведінки працівника на ринку. Працівник вибирає між
втратою свого вільного часу і тими споживчими благами, які
він може придбати, одержавши винагороду за працю. Отже,
нижньою межею ціни праці з боку пропозиції має бути така
вартість споживчих благ, яка, принаймні, дає працівникові
змогу відшкодувати витрати своєї робочої сили.
Ставки заробітної плати істотно різняться залежно від
професії, рівня кваліфікації і навіть у межах однієї професії.
Таке явище називається диференціацією заробітної плати.
В загальних рисах вона може пояснюватися взаємодією
попиту і пропозиції. Пригадаймо: якщо пропозиція певного
товару (робочої сили в даному разі) перевищує попит, то
Ціна (заробітна плата) рухатиметься вниз. Ї, навпаки, коли
яисокий попит зустрічається з недостатньою пропозицією,
т" ціна (заробітна плата) зростає. Але чому попит і про-
позиція є різними на різних ринках праці? Фактори ди-
ференціації заробітної плати залежать від умов праці,
конкуренції, мобільності робочої сили (див. мал. 27).
Працівники відрізняються один від одного природними
юностями, рівнем освіти, кваліфікацією. Водії таксі не
можуть конкурувати з бухгалтерами, а ті - з оперними
Ліваками. Це перешкоджає вирівнюванню заробітної пла-

8889

Фактори лиференпіапії заробітної плаїв
Наявність

Різні

Обмеження
неконкуруючих

умови

мобільності
груп

праці

робочої сили

Малюнок 27. Фактори диференціації заробітної плати
ти, зберігаючи професійні відмінності. Унікальні здібності
людини оплачуються вище і в межах однієї професії, роб-
лячи талановитого працівника незамінним: соліст опери
оплачується вище, ніж той, хто співає в хорі.
На рівень заробітної плати впливають умови праці.
Щоб утримати людей на роботі у шкідливих для здоровя
умовах, треба доплачувати їм, компенсуючи негативний
вплив шумових ефектів, забрудненості, вібрації тощо.
Конкурентному встановленню рівноважної заробітної
плати перешкоджають і обмеження мобільності робочої си-
ли. Людина привязана до місця своєї роботи місцем прожи-
вання. Iноді не можна змінити роботу через обмеження з бо-
ку профспілок. Обмеження конкуренції на ринку праці
повязані і з соціальними факторами. Так, жінки, як прави-
ло, одержують нижчу заробітну плату: багато підприємців,
наймаючи працівників, надають перевагу чоловікам.
Позичковий процент є винагородою, яку дістає власник
грошей за те, що надав їх підприємцям або приватним
особам для користування. Гроші самі по собі не є продук-
тивним ресурсом, тобто не можуть виробляти товари чи I
послуги. Але за гроші підприємці купують засоби вироб-,
ництва, наймають робочу силу, орендують землю і як
наслідок одержують готову продукцію. Оскільки частину
готової продукції одержано завдяки використанню позиче-
них грошей, підприємець має не лише повернути борг, а ї
й заплатити за користування грошима. Ціна, яку сплачують I
за користування грошима, називається ставкою або нор-
мою позичкового процента. Вона розраховується як про- |
цент від кількості позичених грошей. Наприклад, якщо ви |
позичили 1000 грошових одиниць, а маєте повернути через1
рік 1200, то річна ставка процента становитиме 20:

1200-1000
1000
100%

90

Ставка процента, як ви вже знаєте з попередної теми,
визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому
ринку. Рівень ставки процента залежить від багатьох факто-
рів. Насамперед слід розрізняти номінальну та реальну став-
ку процента. Номінальна ставка - це кількісний вираз про-
центної ставки за поточним курсом грошової одиниці.
Реальна ставка - це номінальна ставка мінус рівень інфля-
ції.
Припустимо, банк видав позичку під 50 %, але рівень
інфляції також становить 50 %. У такій ситуації інфляція
<зїсть> приріст грошей.
Ставки процента диференціюються залежно від кількох
факторів (див. мал. 28).
Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе
заплатити борг. Чим більшим є такий ризик, тим вищу
ставку процента правитиме кредитор. Довгострокові по-
зички даються під вищий процент, ніж короткострокові,
оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, від-
мовляючись надовго від користування своїми грошима. Кре-
дитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де
доход не оподатковується, навіть і за менший процент.
Якщо банк не має конкурента, він може призначити будь-
яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в бан-
ківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості
процентних ставок.
Прибуток - це винагорода, яку одержує підприємець.
У наступному розділі йтиметься про підприємство як уні-
кальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець
обчислює свої доходи. В даній темі розглянемо прибуток
як ще одну форму ринкової винагороди.
Власник землі одержує ренту, працівник - заробітну
плату, власник грошового капіталу - процент, а підпри-
ємець винагороджується прибутком.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27