Скорочувати чи
збільшувати обсяги виробництва, споживати чи заощаджу-
вати, купувати чи утриматись, придбати нове чи скористу-
ватись старим - лише мізерна частка економічних проблем.
Економічна теорія обрала три проблеми, що дістали
назву головних або фундаментальних: що виробляти. як
вироблятиі для кого виробляти?
44

Чому саме ці проблеми вважаються головними? Тому,
що вони стосуються всіх економічних систем різних край
і в різні часе. Крім того, всі інші проблеми є, до певної
міри, похіданми від них. Нарешті, ці проблеми поствготь
перед усівю економікою і перед кожним окремим вироб-
ником.
Зясування цих проблем тісно повязано з ироблемою
вибору альтернативних варіантів використаягя ресурсів,
про що йшлося в першому розділі. Саме проодема: <без-
межність потреб - обмеженість ресурсів> змушує суспіль-
ство шукати найефективніші варіанти організацій вироб-
ництва і розподілу матеріальних благ.
Яким же чином головні економічні проблеми розвязує
ринок? Почнемо з першої проблеми - що виробляти?
Природно припустити, що хтось або щось має допомогти
виробникам (фірмам) у вирішенні питання, які товари
виробляти і скільки їх потрібно. В адміністративяо-команд-
ній системі, по суті, це розвязували центральні державні
органи, які <спускали> основні виробничі показники для
підприємств. У ринковій економіці це питання розвязує
сам ринок, здобуваючи інформацію в процесі прямих кон-
тактів виробників (продавців) і споживачів (покупців).
Ринок створює оригінальний ринковий механізм врахуван-
ня потреб покупців. Їхні <голоси> фіксуються у вигляді
грошових витрат на купівлю того чи іншого товару, тобто
відбувається <голосування> карбованцем, рублем, доларом
тощо. Якщо, наприклад, потреба в якомусь товарі зростає
(у звязку зі зміною способу життя людей, їхніх смаків,
рівня доходів тощо), це проявиться у зростанні маси по-
купок, збільшенні суми грошових витрат на придбання
цього товару. Щоб задовольнити зрослі потреби покупцю,
необхідно збільшити виробництво даного товару, що під-
вищить попит і цяу на відповідні ресурси. Зовсім іншим
буде стан справ, коли з якихось причин попит на даний
товар знюиться. <Голосування> грошима зорієнтує вироб-
ників на те, щоб виробництво цього товару зменшити, а
ресурси використати в іншій комбінації.
Отже, <голосування> грошима - це не що інше, як вияв
споживчого попиту, певна заявка виробникам ва той чи ін-.
ший товар і в тій чи іншій кількості. <Голосування> спожива-
чів відбувається постійно (щодня, щомісяця і т. д.), а інфор-
маційна база для визначення що виробляти включає всіх
споживачів. Таким чивом, ринок створює досить надійний
механізм виробничої орієнтації підприємств, оскільки в його
основу покладено безпосередні потреби людей.
45

Пояснимо механізм відповіді ринку на питання що
виробляти? на прикладі. Нехай на ринку зявилися три
продавці трьох різних товарів. Перший виніс 10 виробів
по 10 грошових одиниць, другий - 5 виробів по 20 і
третій - 20 виробів по 5 грошових одиниць. Споживачі
відреагували на товари так:
а) виник додатковий попит на перший товар, і всі 10
виробів було продано по 15 грошових одиниць;
б) потреби споживачів збіглися з пропозицією другого
виробника, і його 5 виробів було продано по 20 грошових
одиниць;
в) потреба у третьому товарі виявилася значно нижчою,
ніж пропозиція, тому було продано всього 10 виробів по
4 грошові одиниці.
Отже, ринок засвідчив необхідність розширення обсягів
виробництва першого товару та скорочення обсягів тре-
тього і зорієнтував на перерозподіл виробничих ресурсів
на користь першого виробництва.
Друга проблема - як виробляти? Вона повязана з
організацією виробництва, поєднанням ресурсів, техноло-
гією виробництва. В її розвязанні вихідним пунктом також
є <голосування> грошима, коли безпосередні споживачі,
купуючи товари на ринку, дають сигнал виробникам, що
виробляти, а отже, які види ресурсів використовувати і
в якій комбінації. Проте повна відповідь на питання як
виробляти? в ринковій економіці можлива лише з ураху-
ванням такого явища, як конкуренція між виробниками
(фірмами). Саме конкуренція виявляє, які фірми можуть
забезпечити виробництво даного товару і якої якості, за-
лежно від застосовуваних технологій і форм організації
праці. Завдяки цьому витримується важлива умова - за-
безпечення найменших витрат виробництва, зростання його
прибутковості.
Пояснимо ринковий механізм визначення того, як ви-
робляти, на прикладі. Нехай виробництво певного товару
забезпечується трьома підприємцями. Перший застосовує
таку технологію й організацію виробництва, що витрати
землі, пралі і капіталу становлять 80 грошових одиниць,
другий - 100, третій - 120. Ринкова ціна встановилася
на рівні 10.5 грошових одиниць. Це означає, що третій
виробник не відшкодує своїх витрат і матиме збитки.
Другий отримає прибуток у розмірі лише 5 грошових
одиниць, тобто досить низький. Лише третій виробник,
відшкодувавши витрати, матиме нормальний прибуток. Та-
ким чином, ринок засвідчив, які технологія й організація
46

виробництва мають бути взірцем, тобто як треба виробляти,
щоб залишитися на ринку.
На розвязання питання як виробляти? дуже впливають
ціни на ресурси (землю, капітал, працю, здатність до
підприємництва). Зміна цін на будь-який з ресурсів може
спонукати фірму відмовитися від однієї технології (комбі-
нації ресурсів) і віддати перевагу іншій.
Третя проблема - для кого виробляти? її розвязання
залежить від орієнтирів самих споживачів, їхніх бажань і
можливостей купити той чи інший товар. В основі тут
лежать грошові доходи споживачів, величина яких зале-
жить від рівня цін на ресурси (заробітна плата та ін.).
Бажання придбати певний товар і можливості покупців
також залежать від величини цін на виготовлені продукти,
їхньої готовності віддати перевагу певним продуктам-за-
мінникам.
Пояснимо цей механізм на прикладі. Нехай певний
продукт купують три споживачі з різним рівнем доходів.
Перший може витратити на нього 100 грошових одиниць,
другий - 250, третій - 375. В результаті подорожчання
ресурсів ринкова ціна продукту зросла зі 100 до 125
грошових одиниць. Через це перший споживач вибуває
із числа покупців даного продукту. Другий і третій спо-
живачі, що мають вищі доходи, зберігають обсяги спо-
живання.
Отже, в цьому випадку на питання для кого виробляти?
ринок відповів скороченням кола споживачів.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що в умовах
ринку вибір того чи іншого варіанта використання ресурсів,
тобто спрямованості виробництва, а отже, відповіді на
питання що виробляти! як виробляти? і для кого ви-
робляти? визначається самими споживачами, які взаємо-
діють з виробниками як покупці і продавці. Роль еконо-
мічних орієнтирів для підприємств і фірм виконують ціни,
витрати виробництва, розміри доходів та прибутку.
Здавалося б, оскільки рішення приймаються виробни-
ками і споживачами самостійно, то в економіці будуть
хаос, анархія, диспропорції, великі втрати ресурсів. Проте,
як свідчить історичний досвід, цього не буває. Незважаючи
на певні недоліки, розвинута ринкова система в цілому
забезпечує внутрішній порядок і стабільність. А розвязання
найскладніших економічних проблем вона здатна здійсню-
вати набагато краще, ніж адміністративно-командна систе-
ма, бо опирається на економічні інтереси як споживачів,
так і виробників.
47

Постає ще одне важливе питяння, яке тісно повязане
із свособом розвязання ринком основних економічних про-
блем: чи має ринкова система кеобкідні вяутришн мсха-
шзми для свого вдосконалення, розвитку? Відповідь: так,
має. Постіяио орієнтуючись на ривок та економічні важелі
(ціни, витрати виробництва, доходи, прибуток), перебува-
ючи у відносинах конкуренції, виробники (підафиємства,
фірми) змушені систематично шукати адьтериатиюгі варі-
анти викорастаяяя ресурсів. Саме тому воші впроваджують
нову техніку, прогресивні технології, передові форми ор-
ганізації праці тощо.
Розвязаная основних економніших проблем у будь-якій
ежономїчшй сжтемі передбачає чсямиии мехашзм контролю.
В адмішстратявво-командній системі ці фую-цй виконують
державні управлінські органи. Контроль тут має нееконо-
мічний характер. В економічній системі ринкового типу
головні контро-аьиі фушщі виконує сам ринок. Через си-
стему пін, доходи, прибуток виробники (вддаряемства, фір-
ми) одержують інформацію вро те, що виробляти, як
виробляти, для кого виробляти, і відповідно регу.лоють
використання ресурсів, усі питання організації і структури
виробництва, його технічного оновлення тощо. Якщо з
жихось причин виробники <не послухалися> ринку, це
обернеться для них <покаранням> - нереалізованою щю-
дукцією, зниженням доходів чи навіть збитками, втратами
ресурсів, послабленням конку реятосироможяості.
Наведемо приклад. Ціна на взуття моделі А на ринку
знизилась із 100 до 50 грошових оданидь. Якщо якість
продукції і смаки ікжушцв залинвілися незмінними, то
цей сигнал свідчитиме, що вадбулося оевве теренасиченик
ринку взуттям цієї моделі (припустимо, що зідвснвеиня
попиту до пропозиції становить лише 70 %). Як мають
на це зреагувати проаавці-ввробиики? Очевидно, скорочу-
ючи до відповідної потреби виробництво і проповввію.
Якщо ж вони цей свгнал не сярнимуть і вироблятимуть
взуття в тому ж обсязі, це призведе до ще більшого
перенасичення ринку цією моделлю. Може тралитися, що
відношення ринкового попиту хо репозиції знизиться до
60 %, а ціна взуття - до 40 грошових одиниць. Втрати
продавців-виробників на одній вірі взуття становитимуть
60 грошових гздиниць. Будуть втрачені також ресурси, що
їх використали на нереалізовану частішу взуття.
Важливо усвідомити, шо ривок здіисвює свої контрольні
функції в економіді особливим свособом, поєднуючи при-
ватні і суспільні інтереси. Виробники і постачальники ре-
48

сурсів, покуиці товарів зявляються на ринку,:
свої власні інтереси: реалізувати продукцію й одержати
прибуток або купити товари. Оаяак усі вони діють у таких
умовах взаємне залежності, що їхні індивідуальні інтереси
можуть бути реалізовані лише в межах загальних потреб,
тобто суспільних иггересів.
Реалізація індивідуального інтересу можлива лише в ре-
зультаті взаємодії з іншими людьми. В цьому проявляється
контроль ривку, який спрямовує дії окремих ін/іртидів (ви-
робіяків, покупців). Це - контроль невидимий, без кон-
тр люючих органа, же самоконтроль. Це явище А. Сміт
на-зав <прихованою рукою> ривку.
У ринвовому механізмі контролю особлива роль від-
водиться конкуренції. Яклво рийок сигналізує виробникам
товарів і власникам ресурсів про бажання споживачів,
то конкуренція сприяє тому, щоб це бажання викону-
валося найефектирніше. Конкуренція змудіус виробників
знаходити прогресивніший спосіб організації виробницт-
ва, можливості впровадження передової техніки і нових
технологій, альтернативні варіанти використання ресур-
сів тощо. Бажання дістати особисту вигоду підштовхує
виробника якомога швидше реагувати на зміни в потребах
суспільства. Конкуренція стимулює збільшення масшта-
бів виробництва, зниження витрат, поліпшення якості
продукції.
Вище йшлося про <досконалу>, <чисту> конкуренцію,
коли в русі цін, ресурсів, формуванні доходів відсутні
гальмівні фактори і панує принцип вільного ціноутворення.
Насправді ж, конкуренція завжди відхиляється вад доско-
налої, особливо з виникненням моногхиий, які можуть
впливати на ціни в неконку рентний спосіб. У звязку з
цим у країнах з рейковою економікою держава обмежує
негативний вплив різних факторів ? ; конкуренцію (анти-
монопольне законодавство тощо).
Крім того, держава бере у час; ? у процесі кругообігу
ресурсів, продукції та доходів, здійснює регулювання еко-
номіки як цілого, виступає гарантом забезпечення міні-
мального життєвого рівня людей.
Тому повна характеристика того, що виробляти, як
виробляти, для кого виробляти, а також механізму кон-
тролю в ринковій економіді передбачає зясування і вра-
хування всіх особливостей сучасної конкуренції і сучасного
ринку, впливу економічної діяльності держави.
49

ПIДСУМКИ
1. Будь-яка економічна система розвязує три фунда-
ментальні проблеми: що виробляти, як виробляти, для
кого виробляти. Розвязання їх тісно повязане між собою
і з проблемою альтернативного вибору ресурсів.
2. Ці фундаментальні проблеми по-різному реалізуються
ринковою й адміністративно-командною системами. В умо-
вах першої визначальну роль відіграють ринкові механізми,
другої - державні органи й адміністративні методи.
3. У розвязанні проблеми що виробляти першочергове
значення має <голосування> грошима, тобто визначення
споживачами свого попиту на ті чи інші товари.
4. У розвязанні проблеми як виробляти вирішальне зна-
чення має конкуренція виробників, у процесі якої від-
бувається відбір економічними методами ефективніших
технологій і форм організації праці. Певну роль тут ві-
діграють також ціни на ресурси.
5. Головним орієнтиром у розвязанні проблеми для кого
виробляти є величина доходів окремих індивідів чи груп
населення. Значну роль відіграють також ціни на готові
товари та смаки споживачів.
6. Незважаючи на те, що у розвязанні основних еконо-
мічних проблем що виробляти, як виробляти, для кого
виробляти бере участь багато виробників та споживачів,
це не призводить до хаосу й анархії. Розвинутий ринок
забезпечує внутрішній порядок і стабільність, а також
включає необхідні внутрішні механізми свого вдоскона-
лення і розвитку.
7. Найважливішою особливістю механізму контролю в
ринковій економіці є те, що він діє за принципом <при-
хованої руки>, тобто функції контролю здійснюють самі
учасники ринку на основі реалізації їхніх економічних
інтересів. У здійсненні контрольних функцій велику роль
відіграє конкуренція.
8. У реальній ринковій економіці завжди діє ряд факторів,
які стримують конкуренцію і вільну гру цін. Цю дію
також потрібно враховувати.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
I. Ринкова економіка розвязує три фундаментальні проблеми завдяки трьом
ринковим механізмам. Використавши дані колонок, стрілками вкажіть,
який механізм відповідає якій проблемі.
50

Фундаментальні проблеми
Ринкові механізми
економіки

що виробляти?
конкуренція між виробниками
як виробляти?
розподіл грошових доходів споживачів
для кого виробляти?
<голосуванкя> грошима

2. Що означає термін <прихована рука> ринку? Стосується він розвязання
якойь однієї з фундаментальних проблем економіки чи всіх разом?
3. Ринкова ціна на товар визначає, що нормальними є витрати виробництва
на різні 100 одиниць. Використавши дані таблиці, визначте, яку з можливих
технологій змушений обрати виробник під тиском ринку.
Види ресурсів
Ціна
ОДИНУ
іці ресурсів
у разі

одиниці
3
астосування


ресурсу
технології
технології
технології


№ 1
№ 2
№ 3
Земля
5
6
4
5
Праця
4
10
8
15
Капітал
3
12
10
9
Здатність до




підприємництва
4
1
2
1

Тема 2. Попит, пропозиція,
ринкова ціна
Зясовуючи, як ринок розвязує фундаментальні економічні
проблеми, ми дізналися, що вирішальну роль у мотивації дій
виробників і споживачів відіграють ціни, доходи споживачів
і прибутки підприємців. Тепер довідаємось, яким чином фор-
мується ринкова ціна. Розглядатимемо ринок окремого то-
вару і вважатимемо, що має місце нічим не обмежена кон-
куренція.
Головними факторами у формуванні ціни є попит і
пропозиція. Підтвердження цього можна знайти на будь-
якому ринку товарів. Укладання угоди купівлі-продажу
передбачає домовленість про ціну. ! продавець, і покупець
прибувають на ринок з власним уявленням про ціну та
обсяг продукції, що може бути куплена (продана), а до-
мовитися вони можуть про зовсім іншу ціну. Саме такий
ринок найкраще демонструє процес погодження інтересів.
Отже, ринкова угода, яка передбачає домовленість про
Ціну, відбувається за умови, коли бажання покупців при-
дбати товар збіглося з бажанням продавців його продати.
51

Рішення (бажання) покупці> придбати товар і є попи-
том. Рішення (бажання) продавців продати товар нази-
вається пропозицією (або щкіяоиуванвям).
Пввит. Серед багатьох факторів, які можуть вплинути
на попит, наигожжнішкмм є ековомічні:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27