На-
приклад, Японія і Республіка Корея спеціалізуються на
виробництві побутової електроніки.
Тилорозмірна спеціалізація - це створення ви-
робів певного типу і розміру. США, наприклад, спеціалі-
зуються на випуску потужних гусеничних тракторів, Ні-
меччина - колісних тракторів малої потужності.
Подетальна спеціалізація -це випуск не готової
продукції, а її частин - вузлів, комплектуючих деталей,
двигунів тощо, в основному для автомобілебудування, авіа-
ційної промисловості, виробництва електрообладнання.
Технологічна спеціалізація полягає в розміщенні
на території якої-небудь країни ланок виробництва певного
товару. Вона здійснюється за певними видами виробництва
(литтям, штампуванням, складанням). Наприклад, значна
частина операцій з виготовлення телевізоре та іншої елек-
тронної апаратури виконується на заводах, розміщених у
країнах Південно-Східної Ази.
Наукова спеціалізація забезпечує окремій країні
можливість зосередитися на певних видах наукової діяль-
ності, обєднуючи фірми різних країн для наукових дос-
ліджень, оскільки сучасні наукові пошуки вимагають кон-
центрації значних матеріальних, фінансових, трудових
ресурсів. Реалізується наукова спеціалізація через міжна-
родну торгівлю патентами і ліцензіями.
189
На основі внутрішньогалузевого поділу праці розвива-
ються тісні звязки між підприємствами різних країн, що ко-
оперуються для виготовлення продукції. Про зростаючий ди-
намізм цих процесів свідчать такі дані: частка вузлів, частин
і компонентів у загальному обсязі імпорту машин та устатку-
вання в США зросла з 16,6 % У 1970 р. до 37,4 % у 1984 р., в
Японії - відповідно з 25 % до 53,7 %, у Нідерландах - з
29 % до 52,3 %. У Швеції - з ЗО % до 53,7 %.
На сучасному етапі значно посилилися тенденції до
поглиблення міжнародного поділу праці. По-перше, це по-
вязано з потребою міжнародного обміну науково-техніч-
ною інформацією, без якої неможливо підтримувати су-
часний рівень виробництва. По-друге, через високу вартість
науково-технічних досліджень ефективним може бути лише
масовий випуск нової продукції. Це заздалегідь орієнтує
виробництво на світовий ринок. По-третє, випуск продукції
в окремій країні не в змозі забезпечити відповідність су-
часним вимогам і технічному рівню за всією номенклату-
рою виробів. Отже, існує обєктивна основа для міжна-
родного поділу праці.
Постсоціалістичні країни ще недостатньо беруть участь
у міжнародному поділі праці. Якщо в розвинутих країнах
обсяг експорту в 1990 р. становив 17,8 % до ВНП, то у
колишніх соціалістичних країнах - лише 6,3 %. З одного
боку, це пояснюється їх відокремленням від світової еко-
номічної системи, з другого - відносно невисоким рівнем
техніки і технології виробництва, а отже, невисокою кон-
курентоспроможністю продукції. Тому сьогодні перед усіма
постсоціалістичними країнами стоїть завдання пошуку
власного місця в світовому поділі праці, підвищення рівня
конкурентоспроможності товарів і послуг.
Міжнародний поділ праці надає державам певних пе-
реваг. Завдяки участі в ньому країна може підвищити
ефективність своєї національної економіки. Це обумовлено
такими можливостями міжнародного поділу праці:
1. Країна обирає таку спеціалізацію економіки, яка дає
їй змогу якнайраціональніше використовувати свої ресурси,
а отже, збільшувати загальний обсяг виробництва.
2. Країна зосереджується на створенні товарів і послуг,
виробництво яких їй обходиться дешевше, і відмовляється
від виробництва продукції, яку дешевше виробляти в інших
країнах.
3. Участь у міжнародному поділі праці країни стимулює
розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій,
підвищення якості продукції.
190
Першою в історії формою економічних відносин між
країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозви-
нутішою формою міжнародного поділу праці. Чому країни
торгують одна з одною? Iснування міжнародної торгівлі є
настільки звичайним явищем, що мало хто замислюється
над тим, чому виник і розвивається світовий ринок. Свого
часу це питання цікавило багатьох дослідників.
Адам Сміт, класик економічної науки, застосував для
зясування причин розвитку світового ринку поняття ви-
трат виробництва різних товарів. Якщо порівняти, на-
приклад, витрати виробництва вівса і виноградного вина
у Шотландії і у Португалії, то зрозуміло, що через від-
мінності в кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії,
а виноград - у Португалії. Якщо ці країни відповідно
спеціалізуватимуться й обмінюватимуться результатами
своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.
Давід Рікардо, великий англійський економіст, обгрун-
тував, чому є вигідним міжнародний обмін навіть тими
товарами, виробництво яких не залежить від природних
умов. Рікардо винайшов принцип порівняльних переваг.
Цей принцип полягає в тому, що в рамках міжнародного
поділу праці та світової торгівлі кожній країні вигідніше
виробляти й експортувати ті товари, при виготовленні яких
продуктивність праці на її підприємствах найвища
Iнакше кажучи, за рахунок спеціалізації країни вигра-
ють на виробах, які вони створюють з найбільшою від-
носною ефективністю й обмінюють на товари, ефективність
виробництва яких більша в іншій країні. Наприклад, Японія
має велику кількість кваліфікованих працівників, тому
вона здатна ефективно виробляти (з незначними витрата-
ми) товари, для виготовлення яких необхідна кваліфікована
праця, і спеціалізується на виготовленні трудомісткої про-
дукції: відеомагнітофонів, фотокамер, радіоприймачів тощо.
Австралія володіє великими земельними просторами, але
не має достатніх людських ресурсів і капіталу. Тому вона
спеціалізується на виготовленні продукції, яку дешевше
виробляти на значних земельних площах, а саме: пшениці,
вовни, мяса. В Бразилії - тропічний клімат, родючі землі,
багато некваліфікованої робочої сили; усе це забезпечує
можливість виробництва дешевої кави. Економічно розви-
нуті країни спеціалізуються на виробництві капіталоміст-
ких товарів, наприклад автомобілів, обладнання, машин
тощо.
Таким чином, у світі немає країни, яка не змогла б
знайти свого місця на світовому ринку, використовуючи
191
те, чим вона багата і в чому її відносна перевага. Значна
кількість багатих країн досягла добробуту саме завдяки
активній участі в світовій торгівлі.
Економічна ефективність, з якою країни виробляють
різні товари, може з часом змінюватися. Зрушення в роз-
поділі ресурсів і технологій призводять до зрушень у ви-
робництві товарю у різних країнах. Наприклад, в Україні
за останні 50 - 60 років істотно поліпшилась якість робочої
сили і значно зріс сукупний обсяг основних фондів. Тому
Україна експортує не тільки сільськогосподарську продук-
цію, як і півстоліття тому, а й вироби металургійної,
машинобудівної промисловості та ін. Отже, під час еволюції
національної економіки можуть змінюватися кількість і
якість робочої сили, обсяг і склад капіталу, навіть деякою
мірою площі і якість земельних і природних ресурсів,
виникають нові технології. В процесі цих змін відносна
ефективність, з якою країни виробляють різні товари, та-
кож змінюватиметься.
Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конку-
рентоспроможність товарів, які продаються на світовому
ринку. Конкурентоспроможність товару визначається по-
рівнянням сукупних його характеристик із характеристи-
ками товарів-конкурентів за ступенем задоволення кон-
кретних потреб і за ціною. Світові ціни відображають
інтернаціональну (міжнародну) вартість товару, яка ви-
значається головними продавцями і покупцями певних
видів продукції та формується в ході здійснення великих
і регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій
валюті на світовому ринку., Наприклад, світові ціни на
машини й устаткування - це ціни переважно європей-
ських, японських та американських фірм; на вугілля -
ціни в західноєвропейських портах; на цинк, свинець,
олово, нікель, алюміній - ціни Лондонської біржі кольо-
рових металів; на нафту - ціни країн ОПЕК. В основному
зовншня торгівля відбувається за світовими цінами, хоча
вони на однаковий товар на світовому ринку можуть бути
різними. На рюень сватових цін впливають: валюта для
розрахунків, характер поставок, умови розрахунку і багато
інших ековомгчних і неекономічних факторів. На них впли-
ває навіть те, як оплачується товар (одразу чи ні), якою
є угода (довгостроковою чи разовою).
Вивяатати світову ціну на товар досить складно. Екс-
портери й імпортери для орієнтації використовують ціни
довідкові (офіційні цюи постачальника), біржові, аукціон-
ні, а також ціни торгів. Найближчими до рівня світових
192
цін є ціни великих експортно-імпортних угод, що укла-
даються в основних центрах світової торгівлі, яка є над-
звичайно динамічним явищем.
На сучасному етапі вона характеризується такими ос-
новними тенденціями:
1. Відбуваються зміни в географічній структурі світової
торгівлі. Зростає значевня країн - членів Європейського
співтовариства (у 1960 р. їм належало 33,5 % світового
<жспоуїу, а в 1991 р.- 40 %).
7 2. У світовій торгівлі швидко зростає частка Японії
(з 3 % в 1960 р. до 9 % в 1987 р.) і Німеччини (до
116 % у 1991 р.). Частка США у торгівлі зменшилася
(з 16 % у 1960 р. до 12 % У 1991 р.).
3. За останні три десятиліття мало змінилась у світовій
торгівлі частка країн, що розвиваються (21 % у 1960 р.
і 20 % У 1991 р.).
4. Зростає частка продукції нових індустріальних країн
Південно-Східної Азії.
5. За прогнозами Генеральної угоди про тарифи і торгівлю
(ГАТТ), частка країн Східної Європи і колишнього СРСР у сві-
товій торгівлі зменшуватиметься. (Тільна протягом 1991 р. у
країнах Східної Європи експорт зменшився на 20 %, а ім-
порт - на 25 %. У краах СНД імпорт зменшився на 42 %. Ця
сама тенденція спостерігається і в Україні.)
6. У структурі світової торгівлі зменшується частка
сировини, зростає частка готової продукції. Якщо до другої
світової війни приблизно 2/3 світового товарообороту при-
падало на прояоводьстао, сировину і паливо, то тепер вони
становлять менше 1/3. На торгівлю готовою продукцією
нині припадаю 2/3 світового експорту. Швидкими темпами
зростає торгівля мапшиами, устаткуванням, транспортними
засобами. Частка палива, яка різко-зростала у світовій
торгівлі наприкінці 70-х років у звязку з підвищенням
цін на нього, має теидеяцію до скорочення.
7. Зростає торгівля тауково-технйчною продукцією. За
останні 20 років її обсяг аріс майже в 10 раюв.
ПIДСУМКИ
1. Світова система господарювання з часу її створення
постійно змінюється. На сучасному етапі у евпі існує
близько 230 кргій, що пврвбумюп. на рвиих іцаблях
193
суспільного розвитку. Iзоляція країни від світових процесів
неможлива.
2. Світове господарство - це сукупність національних
економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці
і повязані між собою системою міжнародних економічних
відносин. Міжнародний поділ праці передбачає масам>
перед розвиток країнами тих галузей, у яких вони мають
відносні переваги (вищу продуктивність праці, нижчі ви-
трати виробництва).
3. Міжнародний поділ праці зумовлено економічними,
природними, людськими й інвестиційними ресурсами та
рівнями розвитку науки, техніки, технології кожної країни.
4. Міжнародна спеціалізація спочатку була міжгалузевою,
потім відбувся перехід до внутрішньогалузевої спеціалі-
зації, яка на сучасному етапі ділиться на такі види: пред-
метна, типорозмірна, подетальна, технологічна, наукова.
5. На основі міжнародної спеціалізації виникла світова
торгівля, яка дає змогу окремій країні реалізувати свої
відносні переваги.
6. Світові ціни складаються під впливом попиту та про-
позиції, при цьому Тх визначають головні продавці та
покупці певних видів продукції в ході здійснення великих
регулярних угод у центрах світової торгівлі: на біржах,
аукціонах, торгах.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Чому на сучасному етапі окрема країна не може існувати ізольовано від
світових господарських звязків? Виберіть із запропонованих відповідей ті,
які вважаєте правильними:
а) У країні може загальмуватися технічний прогрес.
б) Можуть виникнути проблеми з міграцією робочої сили.
в) Країні буде важко долати митні барєри.
г) Для розвитку власної економіки необхідно буде залучати більше ре-
сурсів.
2. Наведіть приклади предметної, подетальної та наукової спеціалізації країн.
3. Уявіть, що вам треба довести необхідність участі України в світовій тор-
гівлі. Подумайте, які з аргументів ви б використали:
а) Обсяги виробництва в Україні починаючи з 1991 р. скорочуються.
б) Україна має значний науковий потенціал і розвинуті технології у
деяких сферах.
в) Наприкінці 80-х років в Україні виробляли сталі та вугілля більше,
ніж в Англії, Німеччині та Японії.
г) 25 % світових чорноземів знаходяться в Україні.
д) Україна має значний дефіцит платіжного балансу.
194
Тема 2. Торговельний баланс країни.
Державне регулювання
міжнародної торгівлі
Країна, яка бере участь у міжнародній торгівлі, одержує
надходження (кошти) за товари, які вивозить (експорт),
і розраховується з іншими країнами за товари, які ввозить
(імпорт). Зовнішньоторговельні розрахунки країни утво-
рюють її торговельний баланс. Торговельний баланс - це
співвідношення коштів, одержаних протягом року за екс-
порт, і коштів, сплачених за імпорт товарів і послуг.
Структурно торговельний баланс складається з двох ча-
стин - з надходжень і платежів, їх зіставлення утворює
експортно-імпортне сальдо. Сальдо можна визначити за
окремими видами діяльності (статтями торговельного ба-
лансу) і за балансом у цілому.
Якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує,
то вона має активне (або позитивне) сальдо торговельного
балансу. Якщо країна ввозить іноземних товарів більше,
ніж вивозить своїх, то її торговельний баланс буде дефі-
цитним і вона матиме відємне (негативне) сальдо. Дефіцит
або ,актив торговельного балансу відображає конкуренто-
спроможність країни на міжнародних ринках, слабкість
або силу її економіки.
Торговельний баланс країни складається під впливом по-
глиблення міжнародного поділу праці та міжнародної коопе-
рації і взаємодії двох протилежних тенденцій - до інтер-
націоналізації виробництва і до збереження та зміцнення
національної відокремленості. Торговельний баланс займає
важливе місце у системі національних економічних показ-
ників. Він дає змогу зробити певні висновки про структуру
економіки даної країни, рівень її розвитку, економічний
потенціал та участь у міжнародному поділі праці. Спрощений
варіант торговельного балансу України на 1993 р. відображено
у таблиці 11.
З таблиці видно, що Україна має загальне відємне
сальдо торговельного балансу (дефіцит) в обсязі 18 575,6
млрд крб., яке складається з відємного сальдо по торго-
вельних операціях (-31499,6) та позитивного сальдо по
послугах (+12924,0). Головною причиною дефіциту пла-
тіжного балансу є заборгованість (перевищення платежів
над надходженнями) за паливно-енергетичні ресурси -
нафту і газ. Головними джерелами надходжень в Україну
7195
є платежі за продукцію чорної та кольорової металургії і
продукцію агропромислового комплексу.
Таблиця 11
Розрахунковий торговельний баланс України на 1993 р, (млрд крб.)
Надходження
Платежі
Сальдо
Торговельні операції
27467,6
58967,2
-31499,6
Сировина 1 матеріали, всього
18999,7
42622,5
-23622,8
у тому числі:
паливно-енергетичні ресурси
2266,8
33436,4
-31169,6
у тому числі:
нафта
242,6
9902,0
-9659,4
газ
-
23418,3
-23418,3
вугілля
910,3
82,5
827,8
електроенергія
1113,9
33,6
108в,3
Продукція хімічно?, нафтохімічної
та нафтопереробної промисловості
3398,0
3502,0
-104,8
Продукція чорної та кольорової
металургії
12724,5
5552,3
7172,2
Продукція деревопереробної, це-
люлозно-паперової промисловості
та промисловості будівельних ма-
теріалів
610,4
131,8
478,6
Продукція агропромислового ком-
плекед
1591,9
849,8
742,1
Товари народного споживання
1331,8
1225,0
106,8
Продукція машинобудівної, мета-
лообробної промисловості та кон-
версії
4047,4
8845,3
-4707,9
Iнша продукція виробничого при-
значення
1496,8
5424,6
-3927,8
Операції, послуги матеріального
характеру
15982,7
3058,7
12924,8
у тому числі:
послуги та транзит продукції
9708,4
-
9708,4
транспортні послуги
6274,3
3068,7
3215,6
Усього
43450,3
62025,9
-18575,6
З країнами далекого зарубіжжя Україна має позитивне
сальдо в розмірі 49,4 млрд крб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
приклад, Японія і Республіка Корея спеціалізуються на
виробництві побутової електроніки.
Тилорозмірна спеціалізація - це створення ви-
робів певного типу і розміру. США, наприклад, спеціалі-
зуються на випуску потужних гусеничних тракторів, Ні-
меччина - колісних тракторів малої потужності.
Подетальна спеціалізація -це випуск не готової
продукції, а її частин - вузлів, комплектуючих деталей,
двигунів тощо, в основному для автомобілебудування, авіа-
ційної промисловості, виробництва електрообладнання.
Технологічна спеціалізація полягає в розміщенні
на території якої-небудь країни ланок виробництва певного
товару. Вона здійснюється за певними видами виробництва
(литтям, штампуванням, складанням). Наприклад, значна
частина операцій з виготовлення телевізоре та іншої елек-
тронної апаратури виконується на заводах, розміщених у
країнах Південно-Східної Ази.
Наукова спеціалізація забезпечує окремій країні
можливість зосередитися на певних видах наукової діяль-
ності, обєднуючи фірми різних країн для наукових дос-
ліджень, оскільки сучасні наукові пошуки вимагають кон-
центрації значних матеріальних, фінансових, трудових
ресурсів. Реалізується наукова спеціалізація через міжна-
родну торгівлю патентами і ліцензіями.
189
На основі внутрішньогалузевого поділу праці розвива-
ються тісні звязки між підприємствами різних країн, що ко-
оперуються для виготовлення продукції. Про зростаючий ди-
намізм цих процесів свідчать такі дані: частка вузлів, частин
і компонентів у загальному обсязі імпорту машин та устатку-
вання в США зросла з 16,6 % У 1970 р. до 37,4 % у 1984 р., в
Японії - відповідно з 25 % до 53,7 %, у Нідерландах - з
29 % до 52,3 %. У Швеції - з ЗО % до 53,7 %.
На сучасному етапі значно посилилися тенденції до
поглиблення міжнародного поділу праці. По-перше, це по-
вязано з потребою міжнародного обміну науково-техніч-
ною інформацією, без якої неможливо підтримувати су-
часний рівень виробництва. По-друге, через високу вартість
науково-технічних досліджень ефективним може бути лише
масовий випуск нової продукції. Це заздалегідь орієнтує
виробництво на світовий ринок. По-третє, випуск продукції
в окремій країні не в змозі забезпечити відповідність су-
часним вимогам і технічному рівню за всією номенклату-
рою виробів. Отже, існує обєктивна основа для міжна-
родного поділу праці.
Постсоціалістичні країни ще недостатньо беруть участь
у міжнародному поділі праці. Якщо в розвинутих країнах
обсяг експорту в 1990 р. становив 17,8 % до ВНП, то у
колишніх соціалістичних країнах - лише 6,3 %. З одного
боку, це пояснюється їх відокремленням від світової еко-
номічної системи, з другого - відносно невисоким рівнем
техніки і технології виробництва, а отже, невисокою кон-
курентоспроможністю продукції. Тому сьогодні перед усіма
постсоціалістичними країнами стоїть завдання пошуку
власного місця в світовому поділі праці, підвищення рівня
конкурентоспроможності товарів і послуг.
Міжнародний поділ праці надає державам певних пе-
реваг. Завдяки участі в ньому країна може підвищити
ефективність своєї національної економіки. Це обумовлено
такими можливостями міжнародного поділу праці:
1. Країна обирає таку спеціалізацію економіки, яка дає
їй змогу якнайраціональніше використовувати свої ресурси,
а отже, збільшувати загальний обсяг виробництва.
2. Країна зосереджується на створенні товарів і послуг,
виробництво яких їй обходиться дешевше, і відмовляється
від виробництва продукції, яку дешевше виробляти в інших
країнах.
3. Участь у міжнародному поділі праці країни стимулює
розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій,
підвищення якості продукції.
190
Першою в історії формою економічних відносин між
країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозви-
нутішою формою міжнародного поділу праці. Чому країни
торгують одна з одною? Iснування міжнародної торгівлі є
настільки звичайним явищем, що мало хто замислюється
над тим, чому виник і розвивається світовий ринок. Свого
часу це питання цікавило багатьох дослідників.
Адам Сміт, класик економічної науки, застосував для
зясування причин розвитку світового ринку поняття ви-
трат виробництва різних товарів. Якщо порівняти, на-
приклад, витрати виробництва вівса і виноградного вина
у Шотландії і у Португалії, то зрозуміло, що через від-
мінності в кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії,
а виноград - у Португалії. Якщо ці країни відповідно
спеціалізуватимуться й обмінюватимуться результатами
своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.
Давід Рікардо, великий англійський економіст, обгрун-
тував, чому є вигідним міжнародний обмін навіть тими
товарами, виробництво яких не залежить від природних
умов. Рікардо винайшов принцип порівняльних переваг.
Цей принцип полягає в тому, що в рамках міжнародного
поділу праці та світової торгівлі кожній країні вигідніше
виробляти й експортувати ті товари, при виготовленні яких
продуктивність праці на її підприємствах найвища
Iнакше кажучи, за рахунок спеціалізації країни вигра-
ють на виробах, які вони створюють з найбільшою від-
носною ефективністю й обмінюють на товари, ефективність
виробництва яких більша в іншій країні. Наприклад, Японія
має велику кількість кваліфікованих працівників, тому
вона здатна ефективно виробляти (з незначними витрата-
ми) товари, для виготовлення яких необхідна кваліфікована
праця, і спеціалізується на виготовленні трудомісткої про-
дукції: відеомагнітофонів, фотокамер, радіоприймачів тощо.
Австралія володіє великими земельними просторами, але
не має достатніх людських ресурсів і капіталу. Тому вона
спеціалізується на виготовленні продукції, яку дешевше
виробляти на значних земельних площах, а саме: пшениці,
вовни, мяса. В Бразилії - тропічний клімат, родючі землі,
багато некваліфікованої робочої сили; усе це забезпечує
можливість виробництва дешевої кави. Економічно розви-
нуті країни спеціалізуються на виробництві капіталоміст-
ких товарів, наприклад автомобілів, обладнання, машин
тощо.
Таким чином, у світі немає країни, яка не змогла б
знайти свого місця на світовому ринку, використовуючи
191
те, чим вона багата і в чому її відносна перевага. Значна
кількість багатих країн досягла добробуту саме завдяки
активній участі в світовій торгівлі.
Економічна ефективність, з якою країни виробляють
різні товари, може з часом змінюватися. Зрушення в роз-
поділі ресурсів і технологій призводять до зрушень у ви-
робництві товарю у різних країнах. Наприклад, в Україні
за останні 50 - 60 років істотно поліпшилась якість робочої
сили і значно зріс сукупний обсяг основних фондів. Тому
Україна експортує не тільки сільськогосподарську продук-
цію, як і півстоліття тому, а й вироби металургійної,
машинобудівної промисловості та ін. Отже, під час еволюції
національної економіки можуть змінюватися кількість і
якість робочої сили, обсяг і склад капіталу, навіть деякою
мірою площі і якість земельних і природних ресурсів,
виникають нові технології. В процесі цих змін відносна
ефективність, з якою країни виробляють різні товари, та-
кож змінюватиметься.
Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конку-
рентоспроможність товарів, які продаються на світовому
ринку. Конкурентоспроможність товару визначається по-
рівнянням сукупних його характеристик із характеристи-
ками товарів-конкурентів за ступенем задоволення кон-
кретних потреб і за ціною. Світові ціни відображають
інтернаціональну (міжнародну) вартість товару, яка ви-
значається головними продавцями і покупцями певних
видів продукції та формується в ході здійснення великих
і регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій
валюті на світовому ринку., Наприклад, світові ціни на
машини й устаткування - це ціни переважно європей-
ських, японських та американських фірм; на вугілля -
ціни в західноєвропейських портах; на цинк, свинець,
олово, нікель, алюміній - ціни Лондонської біржі кольо-
рових металів; на нафту - ціни країн ОПЕК. В основному
зовншня торгівля відбувається за світовими цінами, хоча
вони на однаковий товар на світовому ринку можуть бути
різними. На рюень сватових цін впливають: валюта для
розрахунків, характер поставок, умови розрахунку і багато
інших ековомгчних і неекономічних факторів. На них впли-
ває навіть те, як оплачується товар (одразу чи ні), якою
є угода (довгостроковою чи разовою).
Вивяатати світову ціну на товар досить складно. Екс-
портери й імпортери для орієнтації використовують ціни
довідкові (офіційні цюи постачальника), біржові, аукціон-
ні, а також ціни торгів. Найближчими до рівня світових
192
цін є ціни великих експортно-імпортних угод, що укла-
даються в основних центрах світової торгівлі, яка є над-
звичайно динамічним явищем.
На сучасному етапі вона характеризується такими ос-
новними тенденціями:
1. Відбуваються зміни в географічній структурі світової
торгівлі. Зростає значевня країн - членів Європейського
співтовариства (у 1960 р. їм належало 33,5 % світового
<жспоуїу, а в 1991 р.- 40 %).
7 2. У світовій торгівлі швидко зростає частка Японії
(з 3 % в 1960 р. до 9 % в 1987 р.) і Німеччини (до
116 % у 1991 р.). Частка США у торгівлі зменшилася
(з 16 % у 1960 р. до 12 % У 1991 р.).
3. За останні три десятиліття мало змінилась у світовій
торгівлі частка країн, що розвиваються (21 % у 1960 р.
і 20 % У 1991 р.).
4. Зростає частка продукції нових індустріальних країн
Південно-Східної Азії.
5. За прогнозами Генеральної угоди про тарифи і торгівлю
(ГАТТ), частка країн Східної Європи і колишнього СРСР у сві-
товій торгівлі зменшуватиметься. (Тільна протягом 1991 р. у
країнах Східної Європи експорт зменшився на 20 %, а ім-
порт - на 25 %. У краах СНД імпорт зменшився на 42 %. Ця
сама тенденція спостерігається і в Україні.)
6. У структурі світової торгівлі зменшується частка
сировини, зростає частка готової продукції. Якщо до другої
світової війни приблизно 2/3 світового товарообороту при-
падало на прояоводьстао, сировину і паливо, то тепер вони
становлять менше 1/3. На торгівлю готовою продукцією
нині припадаю 2/3 світового експорту. Швидкими темпами
зростає торгівля мапшиами, устаткуванням, транспортними
засобами. Частка палива, яка різко-зростала у світовій
торгівлі наприкінці 70-х років у звязку з підвищенням
цін на нього, має теидеяцію до скорочення.
7. Зростає торгівля тауково-технйчною продукцією. За
останні 20 років її обсяг аріс майже в 10 раюв.
ПIДСУМКИ
1. Світова система господарювання з часу її створення
постійно змінюється. На сучасному етапі у евпі існує
близько 230 кргій, що пврвбумюп. на рвиих іцаблях
193
суспільного розвитку. Iзоляція країни від світових процесів
неможлива.
2. Світове господарство - це сукупність національних
економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці
і повязані між собою системою міжнародних економічних
відносин. Міжнародний поділ праці передбачає масам>
перед розвиток країнами тих галузей, у яких вони мають
відносні переваги (вищу продуктивність праці, нижчі ви-
трати виробництва).
3. Міжнародний поділ праці зумовлено економічними,
природними, людськими й інвестиційними ресурсами та
рівнями розвитку науки, техніки, технології кожної країни.
4. Міжнародна спеціалізація спочатку була міжгалузевою,
потім відбувся перехід до внутрішньогалузевої спеціалі-
зації, яка на сучасному етапі ділиться на такі види: пред-
метна, типорозмірна, подетальна, технологічна, наукова.
5. На основі міжнародної спеціалізації виникла світова
торгівля, яка дає змогу окремій країні реалізувати свої
відносні переваги.
6. Світові ціни складаються під впливом попиту та про-
позиції, при цьому Тх визначають головні продавці та
покупці певних видів продукції в ході здійснення великих
регулярних угод у центрах світової торгівлі: на біржах,
аукціонах, торгах.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Чому на сучасному етапі окрема країна не може існувати ізольовано від
світових господарських звязків? Виберіть із запропонованих відповідей ті,
які вважаєте правильними:
а) У країні може загальмуватися технічний прогрес.
б) Можуть виникнути проблеми з міграцією робочої сили.
в) Країні буде важко долати митні барєри.
г) Для розвитку власної економіки необхідно буде залучати більше ре-
сурсів.
2. Наведіть приклади предметної, подетальної та наукової спеціалізації країн.
3. Уявіть, що вам треба довести необхідність участі України в світовій тор-
гівлі. Подумайте, які з аргументів ви б використали:
а) Обсяги виробництва в Україні починаючи з 1991 р. скорочуються.
б) Україна має значний науковий потенціал і розвинуті технології у
деяких сферах.
в) Наприкінці 80-х років в Україні виробляли сталі та вугілля більше,
ніж в Англії, Німеччині та Японії.
г) 25 % світових чорноземів знаходяться в Україні.
д) Україна має значний дефіцит платіжного балансу.
194
Тема 2. Торговельний баланс країни.
Державне регулювання
міжнародної торгівлі
Країна, яка бере участь у міжнародній торгівлі, одержує
надходження (кошти) за товари, які вивозить (експорт),
і розраховується з іншими країнами за товари, які ввозить
(імпорт). Зовнішньоторговельні розрахунки країни утво-
рюють її торговельний баланс. Торговельний баланс - це
співвідношення коштів, одержаних протягом року за екс-
порт, і коштів, сплачених за імпорт товарів і послуг.
Структурно торговельний баланс складається з двох ча-
стин - з надходжень і платежів, їх зіставлення утворює
експортно-імпортне сальдо. Сальдо можна визначити за
окремими видами діяльності (статтями торговельного ба-
лансу) і за балансом у цілому.
Якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує,
то вона має активне (або позитивне) сальдо торговельного
балансу. Якщо країна ввозить іноземних товарів більше,
ніж вивозить своїх, то її торговельний баланс буде дефі-
цитним і вона матиме відємне (негативне) сальдо. Дефіцит
або ,актив торговельного балансу відображає конкуренто-
спроможність країни на міжнародних ринках, слабкість
або силу її економіки.
Торговельний баланс країни складається під впливом по-
глиблення міжнародного поділу праці та міжнародної коопе-
рації і взаємодії двох протилежних тенденцій - до інтер-
націоналізації виробництва і до збереження та зміцнення
національної відокремленості. Торговельний баланс займає
важливе місце у системі національних економічних показ-
ників. Він дає змогу зробити певні висновки про структуру
економіки даної країни, рівень її розвитку, економічний
потенціал та участь у міжнародному поділі праці. Спрощений
варіант торговельного балансу України на 1993 р. відображено
у таблиці 11.
З таблиці видно, що Україна має загальне відємне
сальдо торговельного балансу (дефіцит) в обсязі 18 575,6
млрд крб., яке складається з відємного сальдо по торго-
вельних операціях (-31499,6) та позитивного сальдо по
послугах (+12924,0). Головною причиною дефіциту пла-
тіжного балансу є заборгованість (перевищення платежів
над надходженнями) за паливно-енергетичні ресурси -
нафту і газ. Головними джерелами надходжень в Україну
7195
є платежі за продукцію чорної та кольорової металургії і
продукцію агропромислового комплексу.
Таблиця 11
Розрахунковий торговельний баланс України на 1993 р, (млрд крб.)
Надходження
Платежі
Сальдо
Торговельні операції
27467,6
58967,2
-31499,6
Сировина 1 матеріали, всього
18999,7
42622,5
-23622,8
у тому числі:
паливно-енергетичні ресурси
2266,8
33436,4
-31169,6
у тому числі:
нафта
242,6
9902,0
-9659,4
газ
-
23418,3
-23418,3
вугілля
910,3
82,5
827,8
електроенергія
1113,9
33,6
108в,3
Продукція хімічно?, нафтохімічної
та нафтопереробної промисловості
3398,0
3502,0
-104,8
Продукція чорної та кольорової
металургії
12724,5
5552,3
7172,2
Продукція деревопереробної, це-
люлозно-паперової промисловості
та промисловості будівельних ма-
теріалів
610,4
131,8
478,6
Продукція агропромислового ком-
плекед
1591,9
849,8
742,1
Товари народного споживання
1331,8
1225,0
106,8
Продукція машинобудівної, мета-
лообробної промисловості та кон-
версії
4047,4
8845,3
-4707,9
Iнша продукція виробничого при-
значення
1496,8
5424,6
-3927,8
Операції, послуги матеріального
характеру
15982,7
3058,7
12924,8
у тому числі:
послуги та транзит продукції
9708,4
-
9708,4
транспортні послуги
6274,3
3068,7
3215,6
Усього
43450,3
62025,9
-18575,6
З країнами далекого зарубіжжя Україна має позитивне
сальдо в розмірі 49,4 млрд крб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27