У перiод iснування СРСР валютнi цiнностi
(зокрема iноземна валюта, певнi платiжнi документи i фондовi
цiнностi, певнi дорогоцiннi метали та природнi дорогоцiннi ка-
55
менi) могли бути предметом угод лише в обмежених випадках. В
1976 р. було прийнято Указ Президiє Верховноє Ради СРСР <Про
операцiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>, суть яко-
го зводилася до фактичноє заборони угод з валютними цiннос-
тями, а також до сувороє вiдповiдальностi за порушення вста-
новлених Указом правил. Сьогоднi цi заборони частково знято i
валютнi цiнностi можуть бути предметом купiвлi-продажу або
iнших угод. Учасники цих угод мають дотримуватися спецiаль-
них вимог законодавства Украєни.
Порядок здiйснення угод з валютними цiнностями визначе-
ний Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 19 лютого 1993 р.
<Про систему валютного регулювання i валютного контролю> та
деякими iншими законодавчими актами. За згаданим Декретом
до валютних цiнностей належать:
- грошовi знаки у виглядi банкнот, казначейських бiлетiв, мо-
нет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та у законним
платiжним засобом на територiє Украєни, а також вилученi з обi-
гу, або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на
грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у
внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах
на територiє Украєни;
- вiдповiдна iноземна валюта;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiє, облiгацiє,
купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акре-
дитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi
книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в
iноземнiй валютi або монетарних металах;
- монетарнi метали (золото i метали iридiуво-платиновоє групи
в будь-якому виглядi та станi, за винятком ювелiрних, промисло-
вих i побутових виробiв з цих металiв i брухту цих металiв).
Особливе мiсце серед багатьох перелiчених видiв валютних
цiнностей посiдау iноземна грошова валюта, яка в одних випад-
ках може бути платiжним засобом, а в iнших - предметом купiвлi-
продажу. Останну мау мiсце у випадках продажу (обмiну) iно-
земноє грошовоє валюти за грошову валюту Украєни i, навпаки,
на Украєнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi через систему
обмiнних пунктiв. На наш погляд, такi угоди мають одночасно
ознаки i договору купiвлi-продажу, i договору мiни.
У законодавствi визначаються певнi вимоги, яким мау вiдповi-
дати предмет договору купiвлi-продажу. Так, якiсть проданоє речi
повинна вiдповiдати умовам договору, а за вiдсутностi вказiвок у
договорi - вимогам, якi звичайно ставляться. Пiд вимогами, якi
звичайно ставляться, потрiбно розумiти такi, за дотримання яких
56
придбана рiч повинна виконувати своу функцiональне призна-
чення (друкарська машина - друкувати, телевiзор - давати зоб-
раження iз звуковим супроводом тощо). Рiч, яку продау торго-
вельна органiзацiя, повинна вiдповiдати стандарту, технiчним
умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо
iнше не випливау з характеру даного виду купiвлi-продажу (ст.233
ЦК Украєни).
Наступною iстотною умовою договору купiвлi-продажу у цiна
- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману вiд
продавця рiч. Цiна повинна бути обовязково визначена в дого-
ворi шляхом досягнення сторонами щодо цього обопiльноє зго-
ди. За командно-адмiнiстративноє системи сформувалася полi-
тика цiноутворення, яка зводила до мiнiмуму можливостi сторiн
самостiйно визначати в договорi цiну, оскiльки на переважну
бiльшiсть видiв продукцiє i товарiв цiни визначалися державни-
ми органами в централiзованому порядку. Зокрема, передбача-
лося, що продаж товарiв державними, кооперативними та iнши-
ми громадськими органiзацiями повинен здiйснюватися за вста-
новленими державними цiнами, крiм випадкiв, передбачених за-
конодавством. За погодженням сторiн могли встановлюватися
цiни у випадках продажу колгоспами лишкiв сiльгосппродукцiє,
що не купууться державою, а також продажу громадянами свого
майна, якщо iнше не було передбачено законодавством.
Централiзований порядок цiноутворення сприяв певнiй стабi-
лiзацiє цiн. Однак нерiдко встановленi таким чином цiни не вiдпо-
вiдали фактично понесеним виробниками витратам на виготов-
лену продукцiю, вступали в суперечнiсть iз законами товарного
виробництва. Такий порядок цiноутворення не спонукав вироб-
никiв до збiльшення кiлькостi товарiв, пiдвищення єх якостi, вiн
став однiую з причин створення дефiциту багатьох видiв товарiв,
розбалансованостi вiдносин мiж виробниками i споживачами, а
також зловживань у сферi розподiлу матерiальних благ.
В останнi роки iснування СРСР на пiдставi урядових рiшень
державним пiдприумствам було надано право реалiзовувати за
договiрними i тимчасовими договiрними цiнами окремi товари
народного споживання, впроваджувалася торгiвля товарами
пiдвищеного попиту за комерцiйними цiнами, кооперативи от-
римали право реалiзовувати продукцiю за домовленiстю iз спо-
живачами або самостiйно, за окремими винятками. Бiльш ради-
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.
57
<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>. Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.
Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними. У
роздрiбнiй торговельнiй мережi вони фiксуються в прейскуран-
тах, цiнниках тощо. Придбання продукцiє на пiдставi державно-
го замовлення здiйснюуться за закупiвельними цiнами. Нацiо-
нальним банком Украєни закупiвельнi цiни встановлюються та-
кож на дорогоцiннi метали.
Звичайно ж у договорi купiвлi-продажу, крiм предмета й цiни,
сторони можуть визначати й iншi умови, наприклад, порядок
розрахункiв, доставки товару, строки виконання договору.
Договiр купiвлi-продажу, як i будь-яка iнша цивiльно-правова
угода, мау певну форму. В Цивiльному кодексi Украєни вiдсутня
стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Однак цей Кодекс та iншi зако-
нодавчi акти мiстять норми, в яких обумовлюуться особливий
порядок оформлення окремих договорiв купiвлi-продажу. Якщо
60
спецiальними правовими нормами не визначена форма того чи
iншого рiзновиду договору купiвлi-продажу, то необхiдно керу-
ватися загальними правилами цивiльного законодавства про
форму угод. Тобто, договiр купiвлi-продажу може укладатися в
уснiй чи письмовiй (звичайнiй або нотарiальнiй) формi, а також
шляхом здiйснення так званих конклюдентних дiй залежно вiд
умов, передбачених статтями 42-43 ЦК Украєни.
У законодавствi передбачено порiвняно небагато випадкiв, коли
необхiдне спецiальне оформлення договiрних вiдносин купiвлi-
продажу. Зокрема, за статтею 227 ЦК Украєни договiр купiвлi-
продажу жилого будинку повинен бути нотарiально посвiдче-
ний, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Недодержання
цiує вимоги тягне недiйснiсть договору (ст.47 ЦК Украєни).
Такий договiр мау бути зареустрований у виконавчому комi-
тетi мiсцевоє Ради народних депутатiв. Реустрацiя договору
купiвлi-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здiйсню-
ють бюро технiчноє iнвентаризацiє, мау переважно адмiнiстра-
тивно-правове значення, а єє вiдсутнiсть не тягне за собою
недiйснiсть нотарiально посвiдченоє угоди купiвлi-продажу.
Як вiдомо, обуктами права власностi громадян з недавнього
часу можуть бути також квартири. Так, ще Постановою Ради
Мiнiстрiв СРСР вiд 2 грудня 1988 р. <Про продаж громадянам в
особисту власнiсть квартир у будинках державного i громадсь-
кого житлового фонду> було вперше за перiод iснування СРСР
дозволено громадянам набувати за договором купiвлi-продажу в
особисту власнiсть квартири в будинках державного i громадсь-
кого фонду. На такi договори Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР
i Укрпрофради вiд 19 травня 1989 р. <Про затвердження Поло-
ження про продаж громадянам в особисту власнiсть квартир у
будинках державного i громадського житлового фонду, єх утри-
мання i ремонт> (втратила чиннiсть. - Авт.) було поширене пра-
вило про єх нотарiальне посвiдчення. Вiдповiдно до Закону Ук-
раєни <Про приватизацiю державного житлового фонду>, прий-
нятого 19 червня 1992 р., одержання громадянами державного
житла в порядку приватизацiє, безоплатно чи з доплатою, оформ-
ляуться Свiдоцтвом про право власностi на квартиру (будинок),
яке реуструуться в органах приватизацiє i не потребуу нотарiаль-
ного посвiдчення (п.5 ст.8).
Згiдно iз статтею 15 Закону Украєни <Про власнiсть> кожному
наймачевi жилого примiщення в будинку державного чи гро-
мадського фонду та членам його сiмє було надано право прид-
бати у власнiсть вiдповiдну квартиру або будинок шляхом єх ви-
купу або на iнших пiдставах, передбачених законодавством. Не-
бi
зважаючи на застосування в Законi термiну <викуп>, фактично
законодавець мав на увазi придбання такого житла на умовах
договору купiвлi-продажу, для якого необхiдне вiдповiдне нота-
рiальне посвiдчення. Нинi у звязку iз здiйсненням в Украєнi
приватизацiє державного та громадського житлового фонду ви-
куп втратив своу первiсне значення.
За Законами Украєни <Про приватизацiю майна державних
пiдприумств> i <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)> договори купiвлi-продажу дер-
жавного майна пiдлягають нотарiальному посвiдченню з наступ-
ною реустрацiую виконкомом Ради народних депутатiв протя-
гом мiсяця з дня його укладення (за першим Законом) або мiсце-
вою Радою народних депутатiв (за другим Законом).
Вiдповiдно до статтi 18 Земельного кодексу Украєни земельнi
дiлянки також можуть бути у приватнiй або колективнiй влас-
ностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
(зокрема iноземна валюта, певнi платiжнi документи i фондовi
цiнностi, певнi дорогоцiннi метали та природнi дорогоцiннi ка-
55
менi) могли бути предметом угод лише в обмежених випадках. В
1976 р. було прийнято Указ Президiє Верховноє Ради СРСР <Про
операцiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>, суть яко-
го зводилася до фактичноє заборони угод з валютними цiннос-
тями, а також до сувороє вiдповiдальностi за порушення вста-
новлених Указом правил. Сьогоднi цi заборони частково знято i
валютнi цiнностi можуть бути предметом купiвлi-продажу або
iнших угод. Учасники цих угод мають дотримуватися спецiаль-
них вимог законодавства Украєни.
Порядок здiйснення угод з валютними цiнностями визначе-
ний Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 19 лютого 1993 р.
<Про систему валютного регулювання i валютного контролю> та
деякими iншими законодавчими актами. За згаданим Декретом
до валютних цiнностей належать:
- грошовi знаки у виглядi банкнот, казначейських бiлетiв, мо-
нет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та у законним
платiжним засобом на територiє Украєни, а також вилученi з обi-
гу, або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на
грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у
внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах
на територiє Украєни;
- вiдповiдна iноземна валюта;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiє, облiгацiє,
купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акре-
дитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi
книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в
iноземнiй валютi або монетарних металах;
- монетарнi метали (золото i метали iридiуво-платиновоє групи
в будь-якому виглядi та станi, за винятком ювелiрних, промисло-
вих i побутових виробiв з цих металiв i брухту цих металiв).
Особливе мiсце серед багатьох перелiчених видiв валютних
цiнностей посiдау iноземна грошова валюта, яка в одних випад-
ках може бути платiжним засобом, а в iнших - предметом купiвлi-
продажу. Останну мау мiсце у випадках продажу (обмiну) iно-
земноє грошовоє валюти за грошову валюту Украєни i, навпаки,
на Украєнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi через систему
обмiнних пунктiв. На наш погляд, такi угоди мають одночасно
ознаки i договору купiвлi-продажу, i договору мiни.
У законодавствi визначаються певнi вимоги, яким мау вiдповi-
дати предмет договору купiвлi-продажу. Так, якiсть проданоє речi
повинна вiдповiдати умовам договору, а за вiдсутностi вказiвок у
договорi - вимогам, якi звичайно ставляться. Пiд вимогами, якi
звичайно ставляться, потрiбно розумiти такi, за дотримання яких
56
придбана рiч повинна виконувати своу функцiональне призна-
чення (друкарська машина - друкувати, телевiзор - давати зоб-
раження iз звуковим супроводом тощо). Рiч, яку продау торго-
вельна органiзацiя, повинна вiдповiдати стандарту, технiчним
умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо
iнше не випливау з характеру даного виду купiвлi-продажу (ст.233
ЦК Украєни).
Наступною iстотною умовою договору купiвлi-продажу у цiна
- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману вiд
продавця рiч. Цiна повинна бути обовязково визначена в дого-
ворi шляхом досягнення сторонами щодо цього обопiльноє зго-
ди. За командно-адмiнiстративноє системи сформувалася полi-
тика цiноутворення, яка зводила до мiнiмуму можливостi сторiн
самостiйно визначати в договорi цiну, оскiльки на переважну
бiльшiсть видiв продукцiє i товарiв цiни визначалися державни-
ми органами в централiзованому порядку. Зокрема, передбача-
лося, що продаж товарiв державними, кооперативними та iнши-
ми громадськими органiзацiями повинен здiйснюватися за вста-
новленими державними цiнами, крiм випадкiв, передбачених за-
конодавством. За погодженням сторiн могли встановлюватися
цiни у випадках продажу колгоспами лишкiв сiльгосппродукцiє,
що не купууться державою, а також продажу громадянами свого
майна, якщо iнше не було передбачено законодавством.
Централiзований порядок цiноутворення сприяв певнiй стабi-
лiзацiє цiн. Однак нерiдко встановленi таким чином цiни не вiдпо-
вiдали фактично понесеним виробниками витратам на виготов-
лену продукцiю, вступали в суперечнiсть iз законами товарного
виробництва. Такий порядок цiноутворення не спонукав вироб-
никiв до збiльшення кiлькостi товарiв, пiдвищення єх якостi, вiн
став однiую з причин створення дефiциту багатьох видiв товарiв,
розбалансованостi вiдносин мiж виробниками i споживачами, а
також зловживань у сферi розподiлу матерiальних благ.
В останнi роки iснування СРСР на пiдставi урядових рiшень
державним пiдприумствам було надано право реалiзовувати за
договiрними i тимчасовими договiрними цiнами окремi товари
народного споживання, впроваджувалася торгiвля товарами
пiдвищеного попиту за комерцiйними цiнами, кооперативи от-
римали право реалiзовувати продукцiю за домовленiстю iз спо-
живачами або самостiйно, за окремими винятками. Бiльш ради-
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.
57
<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>. Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.
Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними. У
роздрiбнiй торговельнiй мережi вони фiксуються в прейскуран-
тах, цiнниках тощо. Придбання продукцiє на пiдставi державно-
го замовлення здiйснюуться за закупiвельними цiнами. Нацiо-
нальним банком Украєни закупiвельнi цiни встановлюються та-
кож на дорогоцiннi метали.
Звичайно ж у договорi купiвлi-продажу, крiм предмета й цiни,
сторони можуть визначати й iншi умови, наприклад, порядок
розрахункiв, доставки товару, строки виконання договору.
Договiр купiвлi-продажу, як i будь-яка iнша цивiльно-правова
угода, мау певну форму. В Цивiльному кодексi Украєни вiдсутня
стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Однак цей Кодекс та iншi зако-
нодавчi акти мiстять норми, в яких обумовлюуться особливий
порядок оформлення окремих договорiв купiвлi-продажу. Якщо
60
спецiальними правовими нормами не визначена форма того чи
iншого рiзновиду договору купiвлi-продажу, то необхiдно керу-
ватися загальними правилами цивiльного законодавства про
форму угод. Тобто, договiр купiвлi-продажу може укладатися в
уснiй чи письмовiй (звичайнiй або нотарiальнiй) формi, а також
шляхом здiйснення так званих конклюдентних дiй залежно вiд
умов, передбачених статтями 42-43 ЦК Украєни.
У законодавствi передбачено порiвняно небагато випадкiв, коли
необхiдне спецiальне оформлення договiрних вiдносин купiвлi-
продажу. Зокрема, за статтею 227 ЦК Украєни договiр купiвлi-
продажу жилого будинку повинен бути нотарiально посвiдче-
ний, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Недодержання
цiує вимоги тягне недiйснiсть договору (ст.47 ЦК Украєни).
Такий договiр мау бути зареустрований у виконавчому комi-
тетi мiсцевоє Ради народних депутатiв. Реустрацiя договору
купiвлi-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здiйсню-
ють бюро технiчноє iнвентаризацiє, мау переважно адмiнiстра-
тивно-правове значення, а єє вiдсутнiсть не тягне за собою
недiйснiсть нотарiально посвiдченоє угоди купiвлi-продажу.
Як вiдомо, обуктами права власностi громадян з недавнього
часу можуть бути також квартири. Так, ще Постановою Ради
Мiнiстрiв СРСР вiд 2 грудня 1988 р. <Про продаж громадянам в
особисту власнiсть квартир у будинках державного i громадсь-
кого житлового фонду> було вперше за перiод iснування СРСР
дозволено громадянам набувати за договором купiвлi-продажу в
особисту власнiсть квартири в будинках державного i громадсь-
кого фонду. На такi договори Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР
i Укрпрофради вiд 19 травня 1989 р. <Про затвердження Поло-
ження про продаж громадянам в особисту власнiсть квартир у
будинках державного i громадського житлового фонду, єх утри-
мання i ремонт> (втратила чиннiсть. - Авт.) було поширене пра-
вило про єх нотарiальне посвiдчення. Вiдповiдно до Закону Ук-
раєни <Про приватизацiю державного житлового фонду>, прий-
нятого 19 червня 1992 р., одержання громадянами державного
житла в порядку приватизацiє, безоплатно чи з доплатою, оформ-
ляуться Свiдоцтвом про право власностi на квартиру (будинок),
яке реуструуться в органах приватизацiє i не потребуу нотарiаль-
ного посвiдчення (п.5 ст.8).
Згiдно iз статтею 15 Закону Украєни <Про власнiсть> кожному
наймачевi жилого примiщення в будинку державного чи гро-
мадського фонду та членам його сiмє було надано право прид-
бати у власнiсть вiдповiдну квартиру або будинок шляхом єх ви-
купу або на iнших пiдставах, передбачених законодавством. Не-
бi
зважаючи на застосування в Законi термiну <викуп>, фактично
законодавець мав на увазi придбання такого житла на умовах
договору купiвлi-продажу, для якого необхiдне вiдповiдне нота-
рiальне посвiдчення. Нинi у звязку iз здiйсненням в Украєнi
приватизацiє державного та громадського житлового фонду ви-
куп втратив своу первiсне значення.
За Законами Украєни <Про приватизацiю майна державних
пiдприумств> i <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)> договори купiвлi-продажу дер-
жавного майна пiдлягають нотарiальному посвiдченню з наступ-
ною реустрацiую виконкомом Ради народних депутатiв протя-
гом мiсяця з дня його укладення (за першим Законом) або мiсце-
вою Радою народних депутатiв (за другим Законом).
Вiдповiдно до статтi 18 Земельного кодексу Украєни земельнi
дiлянки також можуть бути у приватнiй або колективнiй влас-
ностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71