В регресному зобовя-
заннi беруть участь двi сторони - кредитор (регредiунт) i борж-
ник (регресат). Особливiсть регредiунта полягау в тому, що вiн,
перш нiж стати кредитором у регресному зобовязаннi, був борж-
ником в iншому зобовязаннi, виконання якого i викликало до
життя регресне зобовязання.
Обуктом регресного зобовязання у вiдшкодування, яке рег-
ресат зобовязаний регредiунту. Таке вiдшкодування здiйснюуться
15
у вiдшкодуваннi заподiяних збиткiв. Звичайно поновлення май-
нового стану регредiунта можливе в натурi, практично таке
вiдшкодування здiйснюуться у формi стягнення з регресата
збиткiв. Особливiсть положення регредiунта впливау на обсяг
вiдшкодування. Зокрема, в регресному зобовязаннi обсяг вiдшко-
дування визначауться обсягом збиткiв, яких зазнав регредiунт.
Вони можуть виступати як сума сплаченого боргу за боржника,
сума сплаченого боржником (за винятком його частки) при ви-
конаннi солiдарного зобовязання боржникiв, сума, що стано-
вить розмiр сплаченоє неустойки, штрафноє неустойки i збиткiв
або тiльки збиткiв. Незалежно вiд того, що вiдшкодовуу регре-
сат регредiунтовi, для останнього це завжди будуть збитки у формi
позитивноє шкоди.
Що стосууться iншоє форми збиткiв - неодержанi доходи,
то вони за регресним зобовязанням не можуть бути стягнутi.
За загальним правилом регресат повинен вiдшкодувати збит-
ки регредiунту в тому самому обсязi, в якому регредiунт вiдшко-
дував кредитору за основним зобовязанням. З цього загаль-
ного правила можуть бути винятки, коли обсяг вiдшкодуван-
ня регредiунту може бути меншим за суму, сплачену регредiун-
том кредитору. Зазначимо, що у спiввiдношеннi первiсноє i
регресноє вимоги розмiр останньоє не може бути бiльшим, а
тiльки меншим.
Змiст регресного зобовязання, як i iнших цивiльних право-
вiдносин, становлять права i обовязки сторiн. У регресному зо-
бовязаннi регредiунту належить право на одержання вiдшкоду-
вання, регресат зобовязаний вчинити дiє по вiдшкодуванню, тоб-
то змiстом регресного зобовязання у стягнення сплаченого. Та-
ким змiстом регреснi зобовязання вiдрiзняються вiд iнших зо-
бовязань.
Регресна вимога завжди спрямована на повернення того, що
було виконано однiую особою за iншу або з вини iншоє. Така
особливiсть регресноє вимоги означау, що поки не виконане
перше зобовязання, про регреснi вимоги Не може бути мови,
навiть якщо про них записано в рiшеннi суду або арбiтражного
суду. Право на предявлення регресноє вимоги виникау не в силу
надання цього права судом чи арбiтражним судом, а в силу того,
що чинне законодавство за тих вiдносин, що фактично склалися
мiж сторонами, дау пiдстави для предявлення регресноє вимо-
ги. Початок перебiгу строку позовноє давностi в регресному зо-
бовязаннi починауться пiсля припинення первiсного зобовя-
зання i виникнення регресного.
16
2. Уступна вимоги i переведення боргу
Зобовязальнi вiдносини виникають i дiють мiж конкретними
особами. Ними, як правило, виконууться зобовязання. Пiд час
виконання зобовязання iнодi виникау потреба замiнити креди-
тора чи боржника iншими особами. Оскiльки попереднi учасни-
ки зобовязання вибувають, то єхнi права i обовязки переходять
до субуктiв, якi заступили єх. Замiна в зобовязаннi кредитора
чи боржника у встановленому законом порядку називауться пе-
ремiною осiб у зобовязаннi. Вона вiдбувауться в порядку сингу-
лярного (часткового) правонаступництва, яке виявляуться в замiнi
кредитора чи боржника. Замiна осiб в зобовязаннi бувау двох
видiв: уступка вимоги i переведення боргу.
Замiна кредитора вiдбувауться на основi договору, за яким кре-
дитором стау iнша особа. До особи, яка зайняла мiсце кредито-
ра, що вибув, переходять належнi первiсному кредиторовi пра-
ва. Так, позикодавець, одержавши лише частину боргу вiд пози-
чальника, передау розписку на решту боргу своуму синовi. Ос-
таннiй стау кредитором у зобовязаннi, що виникло на основi
договору позики. Передача кредитором своєх прав за зобовя-
занням iншiй особi називауться уступною вимоги, або цесiую.
Кредитор, який поступився своєми правами, називауться цеден-
том, а особа, на користь якоє право поступауться, - цесiонарiум.
Для виникнення цесiє необхiдна згода мiж первiсним кредито-
ром i новим, що стосууться згоди боржника, то вона не по-
трiбна, оскiльки становище боржника не мiняуться. Разом з тим,
необхiдно повiдомити боржника про цесiю, щоб боржник знав,
кому виконати зобовязання. Якщо боржник не був повiдомле-
ний про цесiю, то в силу статтi 199 ЦК Украєни виконання зобо-
вязання первiсному кредиторовi визнауться в порядку цесiє ви-
конанням належному кредиторовi. До цесiонарiя переходять та-
кож права, що забезпечують виконання зобовязання (частина
третя ст.197 ЦК Украєни). Цедент вiдповiдау лише за недiйснiсть
вимоги, але не вiдповiдау за невиконання цiує вимоги боржни-
ком (частина друга ст.198 ЦК Украєни).
Оформлення цесiє пiдпорядковууться загальним правилам про
форму угоди i оформлення виконання зобовязання. За загаль-
ним правилом цесiя може застосовуватись у будь-яких зобовя-
заннях. Вiдповiдно до частини першоє статтi 197 ЦК Украєни
уступка вимоги кредитором iншiй особi допускауться, якщо вона
не суперечить закону чи договору або коли вимога не повязана
з особою кредитора. Так, не допускауться уступка вимог про
вiдшкодування майновоє шкоди, викликаноє ушкодженням здо-
17
ровя або заподiянням смертi (частина друга ст.197 ЦК Украє-
ни). Житлове законодавство забороняу уступку права на дер-
жавну жилу площу, крiм його обмiну. Транспортнi статути i ко-
декси забороняють, за винятком окремих випадкiв, передачу
iншим органiзацiям або громадянам права на предявлення пре-
тензiй i позовiв до органiв транспорту.
У вiдносинах мiж органiзацiями уступка вимоги допускауться,
i в умовах ринкових вiдносин сфера єє значно розширюватиметься.
Разом з тим, уступка вимоги не повинна порушувати правил
фiнансування, суперечити державному замовленню, яким вста-
новлено договiрнi вiдносини мiж визначеними особами
(пiдприумствами).
Вибуття iз зобовязання первiсного боржника i вступ у нього
нового боржника називауться замiною боржника, або переве-
денням боргу (ст.201 ЦК Украєни). Переведення боргу, на вiдмiну
вiд цесiє, можливе лише за згодою кредитора (частина перша
ст.201 ЦК Украєни). Якщо для боржника не мау значення осо-
ба кредитора, якому вiн повинен провести виконання, то кре-
диторовi не байдуже, хто буде боржником, оскiльки вiд дiлових
здiбностей останнього, вiд його професiйного рiвня i матерi-
альних можливостей залежить виконання зобовязання. З цих
самих причин порука i встановлена третьою особою застава
припиняються з переведенням боргу (частина третя ст.201 ЦК
Украєни). Вони зберiгають силу лише за умови, якщо поручи-
тель або заставодавець виявлять згоду вiдповiдати за нового
боржника.
Переведення боргу - це договiр мiж первiсним i новим борж-
ником. Воно повинно бути оформлене за правилами, якi перед-
баченi для форми угод. Письмова форма необхiдна, якщо в цiй
самiй формi виражено зобовязання, за яким учиняуться переве-
дення боргу.
При переведеннi боргу обовязки первiсного боржника пере-
даються новому боржниковi в повному обсязi. Тому новий борж-
ник вправi висувати проти вимоги кредитора усi заперечення,
основанi на вiдносинах мiж кредитором i первiсним боржником
(частина друга ст.201 ЦК Украєни).
Переведення боргу допускауться у вiдносинах мiж громадяна-
ми, за винятком тих, якi повязанi з особою боржника. Мiж орга-
нiзацiями також можливе переведення боргу, його межi аналогiчнi
межам, встановленим щодо цесiє.
У двостороннiх зобовязаннях замiна осiб означау одночасно
уступку вимоги i переведення боргу. За приклад може правити
обмiн жилими примiщеннями.
18
Глава З
Припинення зобовязань
Зобовязальне правовiдношення дiу протягом певного строку.
Пiд час дiє зобовязання можуть вiдбутись змiни в його субуктно-
му складi, змiстi, i в певний момент воно може припинитись.
Припиненням зобовязання називауться такий його стан, при
якому в силу обставин, передбачених законом, субуктивне пра-
во i кореспондуючий йому обовязок перестають iснувати. Об-
ставини, якi ведуть до припинення зобовязання, називаються
пiдставами (способами) припинення зобовязання. Припинення
зобовязання може бути спричинене рiзними обставинами: однi
з них не залежать вiд волi учасникiв зобовязального правовiдно-
шення, iншi у наслiдком дiй самих учасникiв зобовязання. Пе-
редбаченi в законi способи припинення зобовязальних право-
вiдносин мають неоднакову сферу дiє. Однi з них дiють лише
вiдносно одного виду зобовязань i передбаченi в нормах, якi
регламентують даний вид зобовязань (ст.ст.392, 269, 270 ЦК
Украєни). iншi стосуються припинення всiх або бiльшостi зобо-
вязань i у своєй сукупностi утворюють загальнi пiдстави припи-
нення зобовязань (ст.ст.216-223 ЦК Украєни).
Розглянемо окремi способи припинення зобовязань.
Виконання зобовязання. Основним i нормальним способом при-
пинення зобовязання у його виконання, за допомогою чого до-
сягауться мета, заради якоє i встановлювалося зобовязання. У
частинi першiй статтi 216 ЦК Украєни пiдставою припинення
зобовязання визнауться лише належне виконання, тобто вико-
нання з дотриманням вимог щодо субуктiв, предмета, строкiв,
мiсця i способiв виконання. Неналежне виконання не тягне за
собою припинення зобовязання. На сторону, яка його допусти-
ла, покладаються додатковi юридичнi обовязки - вiдшкодування
збиткiв кредитору, спричинених неналежним виконанням, сплата
неустойки. Виконання таких додаткових обовязкiв, як правило,
не звiльняу боржника вiд реального виконання зобовязання.
Виконання, що припиняу зобовязання, повинне вiдповiдним
чином бути посвiдчене. Вимога письмового оформлення вико-
нання необхiдна: а) коли зобовязання виражено в письмовiй
формi незалежно вiд того, чи єє вимагау закон, чи сторони за
своую волею надали зобовязанню такоє форми; б) коли вимагау
закон, хоч зобовязання укладено в уснiй формi (частина друга
ст.43 ЦК Украєни); в) у разi предявлення вiдповiдноє вимоги
боржником. При виконаннi зобовязань, якi не вираженi у пись-
19
мовiй формi, боржник вправi вимагати вiд кредитора розписку,
що посвiдчуу виконання зобовязання. Якщо зобовязання ви-
ражене в уснiй формi i при його виконаннi боржник не вимагау
розписки, то нiякого оформлення не проводять. Документ, що
посвiдчуу факт виконання зобовязання, його змiст i порядок
оформлення, визначауться нормативними актами про вiдповiднi
види договорiв (наприклад, поставки, капiтального будiвництва,
перевезення тощо).
Вiдповiдно до статтi 216 ЦК Украєни, якщо на посвiдчення
зобовязання видано борговий документ (розписку, квитанцiє
тощо) i його передано кредитору, то кредитор, приймаючи ви-
конання, повинен повернути цей документ, а при неможливостi
повернення зазначити це в розписцi, що ним видауться. Закон
встановлюу презумпцiю припинення зобовязання у разi знаход-
ження боргового документа у боржника. Тому сам факт знаход-
ження його у боржника пiдтверджуу виконання зобовязання.
Обовязок доведення iншого покладауться на кредитора. При
вiдмовi кредитора посвiдчити виконання зобовязання зазначе-
ними у статтi 216 ЦК Украєни способами боржник вправi затри-
мати виконання. У такому випадку кредитор вважауться таким,
що прострочив, з усiма наслiдками, передбаченими в статтi 215
ЦК Украєни.
Зарахування - це такий спосiб припинення зобовязання, при
якому погашаються зустрiчнi однорiднi вимоги, строк виконан-
ня яких настав або строк яких не зазначений чи визначений
моментом витребування. Зарахування проводиться за таких умов:
1) вимоги повиннi бути зустрiчними, тобто такими, якi випли-
вають з двох рiзних зобовязань мiж двома особами, де боржник
одного зобовязання у кредитором iншого зобовязання; 2) ви-
моги повиннi бути однорiдними, тобто предметом обох зобовя-
зань повиннi бути речi одного i того самого роду. Практично
зарахування застосовууться лише щодо грошей; 3) настання стро-
ку виконання зобовязання з усiх вимог. До зарахування можуть
бути предявленi вимоги, вiдносно яких строк виконання настав
або не визначений, або визначений моментом витребування. Для
зарахування вимог нiяких пiльгових строкiв не надауться, ос-
кiльки нiяких фактичних дiй чинити не потрiбно.
Наявнiсть згаданих умов дау право будь-якiй iз сторiн провес-
ти зарахування. За своую юридичною природою зарахування у
односторонньою угодою, яка викликау вiдповiднi юридичнi на-
слiдки. Якщо зустрiчнi вимоги рiвнi, то зобовязання припиняуть-
ся, якщо нерiвнi, то зобовязання з бiльшою сумою зберiгауться,
але в меншому розмiрi. Вiдповiдно до статтi 218 ЦК Украєни
20
окремi вимоги не пiдлягають зарахуванню. Зазначенi у статтi 218
випадки недопустимостi зарахування встановленi вiдносно двох
видiв вимог: 1) вимоги, неможливiсть зарахування яких обумов-
лена погашенням самоє вимоги (минув строк позовноє давностi);
2) вимоги, повязанi з суворо цiльовим характером коштiв (ут-
римання вiдповiдних осiб, вiдшкодування шкоди, викликаноє уш-
кодженням здоровя або заподiянням смертi). Законом можуть
бути передбаченi й iншi випадки, коли не допускауться зараху-
вання.
. Збiг боржника i кредитора в однiй особi. Вiдповiдно до статтi
219 ЦК Украєни зобовязання припиняуться збiгом боржника i
кредитора в однiй особi. Такий збiг настау в силу правонаступ-
ництва. Стосовно до громадян збiг кредитора i боржника мож-
ливий, коли спадкоумець i спадкодавець були мiж собою в зобо-
вязальному правовiдношеннi. При правонаступництвi спадкоу-
мець набувау прав або обовязкiв спадкодавця i стау одночасно
кредитором i боржником. Проте оскiльки нiхто щодо себе не
може бути боржником чи кредитором, то зобовязання припи-
няуться.
Щодо Органiзацiй зобовязання можуть припинятися збiгом
боржника i кредитора у звязку iз злиттям юридичних осiб або
приуднанням однiує юридичноє особи до iншоє за умови, якщо в
зобовязаннi одна з них була кредитором, а iнша боржником.
Пiдставою для набуття всiх прав i обовязкiв у новоє юридичноє
особи у правонаступництво (частина друга ст.37 ЦК Украєни).
Якщо згодом цей збiг припиняуться, то в силу частини другоє
статтi 219 зобовязання виникау знову. Це правило встановлено
в iнтересах кредитора. Воно застосовууться у тих випадках, де
спадкування мало мiсце пiсля оголошення громадянина помер-
лим (ст.21 ЦК Украєни), а згодом судове рiшення про оголо-
шення громадянина померлим було скасоване судом на пiдставi
ст.22 ЦК Украєни. Правило частини другоє статтi 219 не застосо-
вууться до органiзацiй. У випадку подiлу або видiлення юридич-
ноє особи, яка виникла внаслiдок злиття або приуднання, права
i обовязки визначаються роздiльним балансом.
Угода сторiн. Вiдповiдно до статтi 220 ЦК Украєни зобовязан-
ня може припинятись угодою сторiн. Вона може застосовува-
тись у випадку, коли сторони не приступили до виконання зо-
бовязання або виконали його частково. Формами угоди у скла-
дення боргу, мирова угода i новацiя.
В одностороннiх зобовязаннях складення боргу означау
звiльнення кредитором боржника вiд обовязку виконати зобо-
вязання. Зобовязання в даному випадку припиняуться внаслi-
21
док двох одностороннiх угод. Кредитор, складаючи (прощаючи)
борг боржника, виражау свою волю на припинення зобовязан-
ня, чим вчиняу односторонню угоду, а боржник, не заперечую-
чи на складення з нього боргу, також вчиняу односторонню уго-
ду, яка спрямована на припинення зобовязання. У двостороннiх
зобовязаннях складення боргу здiйснюуться шляхом уступки
взаумних вимог (мирова угода).
Зобовязання мiж громадянами, а також громадян з органiза-
цiями можуть, за загальним правилом, припинятись угодою
сторiн. Виняток становлять зобовязання, сам характер яких ви-
ключау такий спосiб єх припинення (наприклад, зобовязання,
що виникають внаслiдок ушкодження здоровя, заподiяння
смертi). Якщо в односторонньому зобовязаннi кредитором ви-
ступау пiдприумство, то незалежно вiд форми власностi, яка ста-
новить його майнову основу, припинення зобовязання в сучас-
них умовах також можливе шляхом складення боргу. Окремим
випадком припинення зобовязання за угодою сторiн у новацiя
(оновлення). Пiд новацiую розумiють угоду сторiн, за якою борж-
ник бере на себе обовязок виконати iншi зобовязання або те
саме, але на iнших пiдставах. Внаслiдок новацiє попередну зобо-
вязання припиняуться i виникау нове, при цьому вважауться,
що припинення першого зобовязання настало з метою задово-
лення iнтересу кредитора.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
заннi беруть участь двi сторони - кредитор (регредiунт) i борж-
ник (регресат). Особливiсть регредiунта полягау в тому, що вiн,
перш нiж стати кредитором у регресному зобовязаннi, був борж-
ником в iншому зобовязаннi, виконання якого i викликало до
життя регресне зобовязання.
Обуктом регресного зобовязання у вiдшкодування, яке рег-
ресат зобовязаний регредiунту. Таке вiдшкодування здiйснюуться
15
у вiдшкодуваннi заподiяних збиткiв. Звичайно поновлення май-
нового стану регредiунта можливе в натурi, практично таке
вiдшкодування здiйснюуться у формi стягнення з регресата
збиткiв. Особливiсть положення регредiунта впливау на обсяг
вiдшкодування. Зокрема, в регресному зобовязаннi обсяг вiдшко-
дування визначауться обсягом збиткiв, яких зазнав регредiунт.
Вони можуть виступати як сума сплаченого боргу за боржника,
сума сплаченого боржником (за винятком його частки) при ви-
конаннi солiдарного зобовязання боржникiв, сума, що стано-
вить розмiр сплаченоє неустойки, штрафноє неустойки i збиткiв
або тiльки збиткiв. Незалежно вiд того, що вiдшкодовуу регре-
сат регредiунтовi, для останнього це завжди будуть збитки у формi
позитивноє шкоди.
Що стосууться iншоє форми збиткiв - неодержанi доходи,
то вони за регресним зобовязанням не можуть бути стягнутi.
За загальним правилом регресат повинен вiдшкодувати збит-
ки регредiунту в тому самому обсязi, в якому регредiунт вiдшко-
дував кредитору за основним зобовязанням. З цього загаль-
ного правила можуть бути винятки, коли обсяг вiдшкодуван-
ня регредiунту може бути меншим за суму, сплачену регредiун-
том кредитору. Зазначимо, що у спiввiдношеннi первiсноє i
регресноє вимоги розмiр останньоє не може бути бiльшим, а
тiльки меншим.
Змiст регресного зобовязання, як i iнших цивiльних право-
вiдносин, становлять права i обовязки сторiн. У регресному зо-
бовязаннi регредiунту належить право на одержання вiдшкоду-
вання, регресат зобовязаний вчинити дiє по вiдшкодуванню, тоб-
то змiстом регресного зобовязання у стягнення сплаченого. Та-
ким змiстом регреснi зобовязання вiдрiзняються вiд iнших зо-
бовязань.
Регресна вимога завжди спрямована на повернення того, що
було виконано однiую особою за iншу або з вини iншоє. Така
особливiсть регресноє вимоги означау, що поки не виконане
перше зобовязання, про регреснi вимоги Не може бути мови,
навiть якщо про них записано в рiшеннi суду або арбiтражного
суду. Право на предявлення регресноє вимоги виникау не в силу
надання цього права судом чи арбiтражним судом, а в силу того,
що чинне законодавство за тих вiдносин, що фактично склалися
мiж сторонами, дау пiдстави для предявлення регресноє вимо-
ги. Початок перебiгу строку позовноє давностi в регресному зо-
бовязаннi починауться пiсля припинення первiсного зобовя-
зання i виникнення регресного.
16
2. Уступна вимоги i переведення боргу
Зобовязальнi вiдносини виникають i дiють мiж конкретними
особами. Ними, як правило, виконууться зобовязання. Пiд час
виконання зобовязання iнодi виникау потреба замiнити креди-
тора чи боржника iншими особами. Оскiльки попереднi учасни-
ки зобовязання вибувають, то єхнi права i обовязки переходять
до субуктiв, якi заступили єх. Замiна в зобовязаннi кредитора
чи боржника у встановленому законом порядку називауться пе-
ремiною осiб у зобовязаннi. Вона вiдбувауться в порядку сингу-
лярного (часткового) правонаступництва, яке виявляуться в замiнi
кредитора чи боржника. Замiна осiб в зобовязаннi бувау двох
видiв: уступка вимоги i переведення боргу.
Замiна кредитора вiдбувауться на основi договору, за яким кре-
дитором стау iнша особа. До особи, яка зайняла мiсце кредито-
ра, що вибув, переходять належнi первiсному кредиторовi пра-
ва. Так, позикодавець, одержавши лише частину боргу вiд пози-
чальника, передау розписку на решту боргу своуму синовi. Ос-
таннiй стау кредитором у зобовязаннi, що виникло на основi
договору позики. Передача кредитором своєх прав за зобовя-
занням iншiй особi називауться уступною вимоги, або цесiую.
Кредитор, який поступився своєми правами, називауться цеден-
том, а особа, на користь якоє право поступауться, - цесiонарiум.
Для виникнення цесiє необхiдна згода мiж первiсним кредито-
ром i новим, що стосууться згоди боржника, то вона не по-
трiбна, оскiльки становище боржника не мiняуться. Разом з тим,
необхiдно повiдомити боржника про цесiю, щоб боржник знав,
кому виконати зобовязання. Якщо боржник не був повiдомле-
ний про цесiю, то в силу статтi 199 ЦК Украєни виконання зобо-
вязання первiсному кредиторовi визнауться в порядку цесiє ви-
конанням належному кредиторовi. До цесiонарiя переходять та-
кож права, що забезпечують виконання зобовязання (частина
третя ст.197 ЦК Украєни). Цедент вiдповiдау лише за недiйснiсть
вимоги, але не вiдповiдау за невиконання цiує вимоги боржни-
ком (частина друга ст.198 ЦК Украєни).
Оформлення цесiє пiдпорядковууться загальним правилам про
форму угоди i оформлення виконання зобовязання. За загаль-
ним правилом цесiя може застосовуватись у будь-яких зобовя-
заннях. Вiдповiдно до частини першоє статтi 197 ЦК Украєни
уступка вимоги кредитором iншiй особi допускауться, якщо вона
не суперечить закону чи договору або коли вимога не повязана
з особою кредитора. Так, не допускауться уступка вимог про
вiдшкодування майновоє шкоди, викликаноє ушкодженням здо-
17
ровя або заподiянням смертi (частина друга ст.197 ЦК Украє-
ни). Житлове законодавство забороняу уступку права на дер-
жавну жилу площу, крiм його обмiну. Транспортнi статути i ко-
декси забороняють, за винятком окремих випадкiв, передачу
iншим органiзацiям або громадянам права на предявлення пре-
тензiй i позовiв до органiв транспорту.
У вiдносинах мiж органiзацiями уступка вимоги допускауться,
i в умовах ринкових вiдносин сфера єє значно розширюватиметься.
Разом з тим, уступка вимоги не повинна порушувати правил
фiнансування, суперечити державному замовленню, яким вста-
новлено договiрнi вiдносини мiж визначеними особами
(пiдприумствами).
Вибуття iз зобовязання первiсного боржника i вступ у нього
нового боржника називауться замiною боржника, або переве-
денням боргу (ст.201 ЦК Украєни). Переведення боргу, на вiдмiну
вiд цесiє, можливе лише за згодою кредитора (частина перша
ст.201 ЦК Украєни). Якщо для боржника не мау значення осо-
ба кредитора, якому вiн повинен провести виконання, то кре-
диторовi не байдуже, хто буде боржником, оскiльки вiд дiлових
здiбностей останнього, вiд його професiйного рiвня i матерi-
альних можливостей залежить виконання зобовязання. З цих
самих причин порука i встановлена третьою особою застава
припиняються з переведенням боргу (частина третя ст.201 ЦК
Украєни). Вони зберiгають силу лише за умови, якщо поручи-
тель або заставодавець виявлять згоду вiдповiдати за нового
боржника.
Переведення боргу - це договiр мiж первiсним i новим борж-
ником. Воно повинно бути оформлене за правилами, якi перед-
баченi для форми угод. Письмова форма необхiдна, якщо в цiй
самiй формi виражено зобовязання, за яким учиняуться переве-
дення боргу.
При переведеннi боргу обовязки первiсного боржника пере-
даються новому боржниковi в повному обсязi. Тому новий борж-
ник вправi висувати проти вимоги кредитора усi заперечення,
основанi на вiдносинах мiж кредитором i первiсним боржником
(частина друга ст.201 ЦК Украєни).
Переведення боргу допускауться у вiдносинах мiж громадяна-
ми, за винятком тих, якi повязанi з особою боржника. Мiж орга-
нiзацiями також можливе переведення боргу, його межi аналогiчнi
межам, встановленим щодо цесiє.
У двостороннiх зобовязаннях замiна осiб означау одночасно
уступку вимоги i переведення боргу. За приклад може правити
обмiн жилими примiщеннями.
18
Глава З
Припинення зобовязань
Зобовязальне правовiдношення дiу протягом певного строку.
Пiд час дiє зобовязання можуть вiдбутись змiни в його субуктно-
му складi, змiстi, i в певний момент воно може припинитись.
Припиненням зобовязання називауться такий його стан, при
якому в силу обставин, передбачених законом, субуктивне пра-
во i кореспондуючий йому обовязок перестають iснувати. Об-
ставини, якi ведуть до припинення зобовязання, називаються
пiдставами (способами) припинення зобовязання. Припинення
зобовязання може бути спричинене рiзними обставинами: однi
з них не залежать вiд волi учасникiв зобовязального правовiдно-
шення, iншi у наслiдком дiй самих учасникiв зобовязання. Пе-
редбаченi в законi способи припинення зобовязальних право-
вiдносин мають неоднакову сферу дiє. Однi з них дiють лише
вiдносно одного виду зобовязань i передбаченi в нормах, якi
регламентують даний вид зобовязань (ст.ст.392, 269, 270 ЦК
Украєни). iншi стосуються припинення всiх або бiльшостi зобо-
вязань i у своєй сукупностi утворюють загальнi пiдстави припи-
нення зобовязань (ст.ст.216-223 ЦК Украєни).
Розглянемо окремi способи припинення зобовязань.
Виконання зобовязання. Основним i нормальним способом при-
пинення зобовязання у його виконання, за допомогою чого до-
сягауться мета, заради якоє i встановлювалося зобовязання. У
частинi першiй статтi 216 ЦК Украєни пiдставою припинення
зобовязання визнауться лише належне виконання, тобто вико-
нання з дотриманням вимог щодо субуктiв, предмета, строкiв,
мiсця i способiв виконання. Неналежне виконання не тягне за
собою припинення зобовязання. На сторону, яка його допусти-
ла, покладаються додатковi юридичнi обовязки - вiдшкодування
збиткiв кредитору, спричинених неналежним виконанням, сплата
неустойки. Виконання таких додаткових обовязкiв, як правило,
не звiльняу боржника вiд реального виконання зобовязання.
Виконання, що припиняу зобовязання, повинне вiдповiдним
чином бути посвiдчене. Вимога письмового оформлення вико-
нання необхiдна: а) коли зобовязання виражено в письмовiй
формi незалежно вiд того, чи єє вимагау закон, чи сторони за
своую волею надали зобовязанню такоє форми; б) коли вимагау
закон, хоч зобовязання укладено в уснiй формi (частина друга
ст.43 ЦК Украєни); в) у разi предявлення вiдповiдноє вимоги
боржником. При виконаннi зобовязань, якi не вираженi у пись-
19
мовiй формi, боржник вправi вимагати вiд кредитора розписку,
що посвiдчуу виконання зобовязання. Якщо зобовязання ви-
ражене в уснiй формi i при його виконаннi боржник не вимагау
розписки, то нiякого оформлення не проводять. Документ, що
посвiдчуу факт виконання зобовязання, його змiст i порядок
оформлення, визначауться нормативними актами про вiдповiднi
види договорiв (наприклад, поставки, капiтального будiвництва,
перевезення тощо).
Вiдповiдно до статтi 216 ЦК Украєни, якщо на посвiдчення
зобовязання видано борговий документ (розписку, квитанцiє
тощо) i його передано кредитору, то кредитор, приймаючи ви-
конання, повинен повернути цей документ, а при неможливостi
повернення зазначити це в розписцi, що ним видауться. Закон
встановлюу презумпцiю припинення зобовязання у разi знаход-
ження боргового документа у боржника. Тому сам факт знаход-
ження його у боржника пiдтверджуу виконання зобовязання.
Обовязок доведення iншого покладауться на кредитора. При
вiдмовi кредитора посвiдчити виконання зобовязання зазначе-
ними у статтi 216 ЦК Украєни способами боржник вправi затри-
мати виконання. У такому випадку кредитор вважауться таким,
що прострочив, з усiма наслiдками, передбаченими в статтi 215
ЦК Украєни.
Зарахування - це такий спосiб припинення зобовязання, при
якому погашаються зустрiчнi однорiднi вимоги, строк виконан-
ня яких настав або строк яких не зазначений чи визначений
моментом витребування. Зарахування проводиться за таких умов:
1) вимоги повиннi бути зустрiчними, тобто такими, якi випли-
вають з двох рiзних зобовязань мiж двома особами, де боржник
одного зобовязання у кредитором iншого зобовязання; 2) ви-
моги повиннi бути однорiдними, тобто предметом обох зобовя-
зань повиннi бути речi одного i того самого роду. Практично
зарахування застосовууться лише щодо грошей; 3) настання стро-
ку виконання зобовязання з усiх вимог. До зарахування можуть
бути предявленi вимоги, вiдносно яких строк виконання настав
або не визначений, або визначений моментом витребування. Для
зарахування вимог нiяких пiльгових строкiв не надауться, ос-
кiльки нiяких фактичних дiй чинити не потрiбно.
Наявнiсть згаданих умов дау право будь-якiй iз сторiн провес-
ти зарахування. За своую юридичною природою зарахування у
односторонньою угодою, яка викликау вiдповiднi юридичнi на-
слiдки. Якщо зустрiчнi вимоги рiвнi, то зобовязання припиняуть-
ся, якщо нерiвнi, то зобовязання з бiльшою сумою зберiгауться,
але в меншому розмiрi. Вiдповiдно до статтi 218 ЦК Украєни
20
окремi вимоги не пiдлягають зарахуванню. Зазначенi у статтi 218
випадки недопустимостi зарахування встановленi вiдносно двох
видiв вимог: 1) вимоги, неможливiсть зарахування яких обумов-
лена погашенням самоє вимоги (минув строк позовноє давностi);
2) вимоги, повязанi з суворо цiльовим характером коштiв (ут-
римання вiдповiдних осiб, вiдшкодування шкоди, викликаноє уш-
кодженням здоровя або заподiянням смертi). Законом можуть
бути передбаченi й iншi випадки, коли не допускауться зараху-
вання.
. Збiг боржника i кредитора в однiй особi. Вiдповiдно до статтi
219 ЦК Украєни зобовязання припиняуться збiгом боржника i
кредитора в однiй особi. Такий збiг настау в силу правонаступ-
ництва. Стосовно до громадян збiг кредитора i боржника мож-
ливий, коли спадкоумець i спадкодавець були мiж собою в зобо-
вязальному правовiдношеннi. При правонаступництвi спадкоу-
мець набувау прав або обовязкiв спадкодавця i стау одночасно
кредитором i боржником. Проте оскiльки нiхто щодо себе не
може бути боржником чи кредитором, то зобовязання припи-
няуться.
Щодо Органiзацiй зобовязання можуть припинятися збiгом
боржника i кредитора у звязку iз злиттям юридичних осiб або
приуднанням однiує юридичноє особи до iншоє за умови, якщо в
зобовязаннi одна з них була кредитором, а iнша боржником.
Пiдставою для набуття всiх прав i обовязкiв у новоє юридичноє
особи у правонаступництво (частина друга ст.37 ЦК Украєни).
Якщо згодом цей збiг припиняуться, то в силу частини другоє
статтi 219 зобовязання виникау знову. Це правило встановлено
в iнтересах кредитора. Воно застосовууться у тих випадках, де
спадкування мало мiсце пiсля оголошення громадянина помер-
лим (ст.21 ЦК Украєни), а згодом судове рiшення про оголо-
шення громадянина померлим було скасоване судом на пiдставi
ст.22 ЦК Украєни. Правило частини другоє статтi 219 не застосо-
вууться до органiзацiй. У випадку подiлу або видiлення юридич-
ноє особи, яка виникла внаслiдок злиття або приуднання, права
i обовязки визначаються роздiльним балансом.
Угода сторiн. Вiдповiдно до статтi 220 ЦК Украєни зобовязан-
ня може припинятись угодою сторiн. Вона може застосовува-
тись у випадку, коли сторони не приступили до виконання зо-
бовязання або виконали його частково. Формами угоди у скла-
дення боргу, мирова угода i новацiя.
В одностороннiх зобовязаннях складення боргу означау
звiльнення кредитором боржника вiд обовязку виконати зобо-
вязання. Зобовязання в даному випадку припиняуться внаслi-
21
док двох одностороннiх угод. Кредитор, складаючи (прощаючи)
борг боржника, виражау свою волю на припинення зобовязан-
ня, чим вчиняу односторонню угоду, а боржник, не заперечую-
чи на складення з нього боргу, також вчиняу односторонню уго-
ду, яка спрямована на припинення зобовязання. У двостороннiх
зобовязаннях складення боргу здiйснюуться шляхом уступки
взаумних вимог (мирова угода).
Зобовязання мiж громадянами, а також громадян з органiза-
цiями можуть, за загальним правилом, припинятись угодою
сторiн. Виняток становлять зобовязання, сам характер яких ви-
ключау такий спосiб єх припинення (наприклад, зобовязання,
що виникають внаслiдок ушкодження здоровя, заподiяння
смертi). Якщо в односторонньому зобовязаннi кредитором ви-
ступау пiдприумство, то незалежно вiд форми власностi, яка ста-
новить його майнову основу, припинення зобовязання в сучас-
них умовах також можливе шляхом складення боргу. Окремим
випадком припинення зобовязання за угодою сторiн у новацiя
(оновлення). Пiд новацiую розумiють угоду сторiн, за якою борж-
ник бере на себе обовязок виконати iншi зобовязання або те
саме, але на iнших пiдставах. Внаслiдок новацiє попередну зобо-
вязання припиняуться i виникау нове, при цьому вважауться,
що припинення першого зобовязання настало з метою задово-
лення iнтересу кредитора.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71