Це обмеження полягау у тому, що неповнолiтнi (якi не досяг-
ли 18 рокiв) або непрацездатнi дiти спадкодавця (в тому числi
усиновленi), а також непрацездатнi дружина, батьки (усинови-
телi) й утриманцi померлого (у вiцi до 16 рокiв, а тi, що вчаться,
- до 18 рокiв та пiсля 55 рокiв - жiнки i пiсля 60 рокiв -
чоловiки, так само й iнвалiди i, II та III груп) успадковують,
незалежно вiд змiсту заповiту, не менше двох третин частки, що
належала б кожному з них при спадкуваннi за законом (ст.535
ЦК Украєни).
Цю частку, на яку за всiх обставин мають право зазначенi спад-
коумцi, називають обовязковою часткою. Якщо заповiдач поз-
бавить обовязковоє частки своєх неповнолiтнiх чи непрацездат-
них дiтей або iнших непрацездатних спадкоумцiв (з числа вже
згаданих), то заповiт у цiй частинi буде недiйсним.
Наприклад, у Н. на момент вiдкриття спадщини була праце-
здатна дружина, дорослий працездатний син та двоу непов-
нолiтнiх дiтей. За заповiтом Н. все своу майно заповiдав брату i
цим усунув вiд. спадкування дружину та дiтей, в тому числi, не-
повнолiтнiх. Такий заповiт буде визнаний частково недiйсним.
У даному випадку майно буде роздiлене таким чином: кожний з
неповнолiтнiх дiтей одержить по i/б частинi спадкового майна
(оскiльки кожний з них при спадкуваннi за законом мав би право
одержати 1/4 спадщини, а єх обовязкова частка дорiвнюу 2/3 вiд
цiує частини), а решта майна перейде до брата померлого вiдпо-
вiдно до заповiту.
Наведений перелiк осiб, якi мають право на обовязкову част-
ку у вичерпним. Спадкоумцi другоє черги не мають права на
обовязкову частку при спадкуваннi за заповiтом. Отже, якщо
громадянин складе заповiт на користь сторонньоє особи, а на
момент вiдкриття спадщини виявиться, що у спадкодавця у не-
працездатна сестра, то все майно перейде до спадкоумця за за-
повiтом (у даному разi - до сторонньоє особи), оскiльки сестра
464
як спадкоумець другоє черги за законом права на обовязкову
частку не мау.
Не мають права на обовязкову частку також онуки та правну-
ки спадкодавця, в тому числi i за умови, коли вони неповнолiтнi
або непрацездатнi. Нотарiальнi контори послiдовно керуються
цим правилом у своєй практичнiй дiяльностi.
Враховуючи те, що в зазначених статтях дауться вичерпний
перелiк спадкоумцiв, якi мають право на обовязкову частку, де
онуки i правнуки не передбаченi, визнання за останнiми права
на цю частку було б порушенням статтi 535 ЦК Украєни.
В статтi 535 ЦК Украєни зазначено, що <при визначеннi роз-
мiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спадкового майна,
що складауться з предметiв звичайноє домашньоє обстановки i
вжитку>.
Наведену норму можна тлумачити так, що у всiх випадках при
визначеннi розмiру обовязковоє частки слiд враховувати i вартiсть
предметiв домашньоє обстановки i вжитку, що належали помер-
лому.
Обгрунтованiсть такого тлумачення наведеноє норми викли-
кау великi сумнiви, оскiльки тодi доводиться констатувати про-
тирiччя мiж нормами статей 535 та 533 ЦК Украєни.
Наприклад, якщо спадкоумець, який мау право на обовязко-
ву частку, проживав окремо вiд спадкодавця, а з останнiм про-
жив не менше року хтось iз спадкоумцiв за законом, видiлення
цьому <обовязковому> спадкоумцю частини предметiв домаш-
ньоє обстановки i вжитку буде порушенням норми статтi 535 ЦК
Украєни, згiдно з якою його обовязкова частка дорiвнюу 2/3
того, що вiн мав одержати при спадкуваннi за законом, бо при
спадкуваннi за законом у даному випадку вiн не одержав би
нiчого з предметiв домашньоє обстановки (ст.533 ЦК Украєни).
Отже, правило статтi 535 ЦК Украєни про те, що при визна-
ченнi розмiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спад-
кового майна, що складауться з предметiв звичайноє домашньоє
обстановки i вжитку, на нашу думку, слiд розумiти так, що тут
йдеться лише про спадкоумцiв (якi претендують на обовязкову
частку), що мали б право на одержання цих предметiв при спад-
куваннi за законом: тобто якщо такий спадкоумець проживау
спiльно зi спадкодавцем не менше року до його смертi, а так
само коли спадкоумець не прожив спiльно зi спадкодавцем (чи
прожив спiльно менше року), але при цьому спiльно зi спадко-
давцем не проживав нiхто з iнших спадкоумцiв за законом.
Коли ж спадкоумець, який мау право на обовязкову частку,
не проживав спiльно зi спадкодавцем, однак серед iнших спад-
465
коумцiв за законом у такi, що проживали спiльно з останнiм не
менше одного року до його смертi, тодi при визначеннi розмiру
обовязковоє частки не слiд враховувати вартiсть предметiв зви-
чайноє домашньоє обстановки i вжитку.
В практицi дiяльностi нотарiальних контор виникау питання,
чи слiд враховувати суму вкладу в Ощадному чи iншому банку
при визначеннi розмiру обовязковоє частки.
Законодавством встановленi особливi правила щодо розпоряд-
ження вкладами в банках. Вкладник може безпосередньо цим
установам зробити розпорядження щодо вкладу.
Вiн може також в заповiтi зазначити тих осiб, яким слiд видати
вклад в разi його (вкладника) смертi.
Цими особами можуть бути як громадяни, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i тi, що не у спадкоумцями за зако-
ном. Таке розпорядження може бути зроблено так само на ко-
ристь держави, державних, громадських, кооперативних органi-
зацiй.
Розпорядження на користь будь-якоє особи про видачу вкладу
буде повнiстю дiйсним, незважаючи на наявнiсть неповнолiтнiх
i непрацездатних дiтей та iнших непрацездатних спадкоумцiв,
якi мають право на обовязкову частку на момент вiдкриття спад-
щини.
Якщо вкладник зробив розпорядження щодо вкладу (безпосе-
редньо банку або в заповiтi), то вклад не включауться до складу
спадкового майна, i при визначеннi розмiру обовязковоє частки
вартiсть вкладу не враховууться.
Якщо ж громадянин не зробив розпорядження щодо вкладу,
тодi в разi його смертi вклад переходить до спадкоумцiв на загаль-
них пiдставах. Отже, в даному випадку при визначеннi розмiру
обовязковоє спадковоє частки необхiдно врахувати i суму вкладу.
Позбавлення спадщини. Вiдповiдно до частини другоє статтi 534
ЦК Украєни заповiдач може у заповiтi позбавити права спадко-
умства одного, кiлькох або всiх спадкоумцiв за законом.
Слiд розрiзняти пряме i побiчне позбавлення спадщини, ос-
кiльки правовi наслiдки в першому i другому випадку будуть
неоднаковi.
Наприклад, коли спадкодавець, що мау дружину i повнолiтньо-
го працездатного сина, зазначить у заповiтi, що все своу майно
вiн залишау дружинi, то якщо дружина не вiдмовиться вiд спад-
щини, син фактично буде позбавлений спадщини, хоча про нього
i не згадувалося у заповiтi. Таке позбавлення називають побiчним.
Однак, заповiдач у заповiтi може прямо вказати, що все своу
майно вiн заповiдау дружинi, а сина позбавляу права спадкоумст-
466
ва. В цьому випадку ми маумо пряме позбавлення спадщини -
тут син так само нiчого не одержить у спадщину. Проте коли б
дружина вiдмовилась вiд спадщини, доля спадкового майна ви-
рiшувалась би по-рiзному в першому i другому випадку.
При побiчному позбавленнi спадщини все майно перейшло б
до сина вiдповiдно до статтi 554 ЦК Украєни. При прямому поз-
бавленнi спадщини син не одержав би нiчого i майно перейшло
б за законом до спадкоумцiв другоє черги, а при єх вiдсутностi чи
єх вiдмовi вiд спадщини за правом спадкоумства - до держави.
Пiдпризначення спадкоумця. Закон надау заповiдачу право роз-
порядитися, до кого перейде його майно, якщо зазначений у
заповiтi спадкоумець помре до вiдкриття спадщини або не прийме
єє (ст.536 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдач може вказати, що вiн все своу майно
заповiдау дружинi, а якщо б вона померла до вiдкриття спадщи-
ни чи вiдмовилась вiд неє, вiн майно заповiдау брату. Таке роз-
порядження називауться пiдпризначенням спадкоумця.
Не можна в заповiтi пiдпризначати спадкоумця до того спад-
коумця, який прийме спадщину. Так, нотарiус не повинен по-
свiдчити заповiт, у якому було б заповiдано майно певному спад-
коумцю за умови, що це майно пiсля смертi спадкоумця перей-
шло б до тiує чи iншоє особи.
Якщо такий заповiт був би посвiдчений, його необхiдно було б
визнати недiйсним у частинi пiдпризначення спадкоумцiв до спад-
коумця, оскiльки таке розпорядження у угодою, спрямованою
на обмеження правоздатностi спадкоумця, а саме - на позбав-
лення його такого елемента правоздатностi, як право заповiдати
майно.
Заповiдальний вщказ. Заповiдач мау право зобовязати спад-
коумцiв за заповiтом виконати дiю на користь однiує або кiлькох
осiб. Такi особи називаються вiдказоодержувачоми, а саме роз-
порядження - заповiдальним вiдказом.
Вiдказоодержувачами можуть бути як особи, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i особи, що не у спадкоумцями за
законом (ст.538 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдаючи майно дружинi, спадкодавець зобо-
вязуу єє кожного мiсяця виплачувати певну суму племiннику до
досягнення ним 25-рiчного вiку.
Внаслiдок такого розпорядження вiдказоодержувач набувау пра-
ва вимоги до спадкоумця, що прийняв спадщину, обтяжену <за-
повiдальним вiдказом>. Якщо б дружина спадкодавця (у наведе-
ному прикладi), прийнявши спадщину, вiдмовилась вiд вико-
нання покладеного на неє обовязку, племiнник вправi був би
467
звернутися з позовом до суду i в примусовому порядку домогти-
ся здiйснення свого права. Проте спадкоумець, на якого покла-
дено заповiдачем виконання заповiдального вiдказу, зобовяза-
ний виконати його лише в межах дiйсноє вартостi спадкового
майна, що перейшло до нього.
У випадку смертi-спадкоумця, на якого було покладено вико-
нання заповiдального вiдказу, або неприйняття ним спадщини
зобовязання виконання заповiдального вiдказу переходить до
iнших спадкоумцiв, якi одержали його частку (ст.538 ЦК Украє-
ни).
Вiдказоодержувач внаслiдок заповiдального вiдказу одержуу
лише вiдповiдне право. По боргах спадкодавця вiн вiдповiдаль-
ностi не несе.
Чинним законодавством Украєни спецiально передбачено мож-
ливiсть покласти на спадкоумця обовязок надати iншiй особi
право довiчного користування будинком, оскiльки такi заповi-
дальнi вiдкази часто зустрiчаються у повсякденному життi та за-
чiпають iстотнi iнтереси вiдказоодержувачiв. У статтi 539 ЦК Ук-
раєни зазначено, що заповiдач вправi покласти на спадкоумця,
до якого переходить жилий будинок, зобовязання надати iншiй
особi довiчне користування цим будинком або певною його ча-
стиною. У разi наступного переходу права власностi на будинок
або на вiдповiдну частину будинку до iншоє особи право довiч-
ного користування зберiгау силу. Отже, коли спадкоумець, який
одержав у спадщину будинок, продасть чи подаруу" його iншiй
особi, Вiдказоодержувач зберiгау право користування цим бу-
динком або його частиною вiдповiдно до змiсту заповiдального
вiдказу.
Якщо Вiдказоодержувач вiдмовиться вiд права, що обумовлене
на його користь у заповiдальному вiдказi, то воно переходить до
спадкоумця за заповiтом, на якого було покладено виконання
заповiдального вiдказу.
Покладання. Вiдповiдно до статтi 540 ЦК Украєни заповiдач
може покласти на спадкоумця виконання будь-який дiй, спря-
мованих на здiйснення будь-якоє загальнокорисноє мети. Таке
розпорядження називауться покладанням. Наприклад, заповiда-
ючи комусь бiблiотеку, спадкодавець вправi зобовязати цього
спадкоумця дозволити студентам учбового закладу, де працював
за життя спадкодавець, користуватися нею.
Отже, покладання переслiдуу деякi загальнокориснi цiлi, вна-
слiдок чого його виконання мають право вимагати iншi спад-
коумцi, органiзацiє, що зацiкавленi у виконаннi покладання, а
також прокурор.
468
На вiдмiну вiд заповiдального вiдказу покладання може мати i
немайновий характер.
Скасування та змiна заповiту. Заповiдач мау право в будь-який
час змiнити або скасувати зроблений ним заповiт (ст.544 ЦК
Украєни). З цiую метою заповiдач може подати вiдповiдну заяву
до нотарiальноє контори.
Змiнити або скасувати заповiт можна й iншим шляхом, а саме
- склавши новий заповiт. Заповiт, складений пiзнiше, скасовуу
попереднiй заповiт повнiстю або в частинi, в якiй вiн йому супе-
речить. При цьому необовязково, щоб в пiзнiше складеному за-
повiтi була вказiвка на те, що попереднiй заповiт скасовууться.
Пiзнiше складений заповiт остаточно скасовуу попереднiй
навiть у тому разi, коли цей другий заповiт у свою чергу буде
скасований заповiдачем. Однак, коли пiзнiше складений заповiт
буде визнаний судом недiйсним, попереднiй зберiгау свою
чиннiсть.
Виконання заповiту. В основному виконання заповiту
здiйснюуться призначеними спадкодавцем спадкоумцями. Од-
нак заповiдач мау право доручити виконання заповiту особi, яка
не у спадкоумцем. У цьому випадку вимагауться згода виконав-
ця. Ця згода мау бути оформлена письмово (або шляхом вчи-
нення вiдповiдного напису на заповiтi) чи шляхом складання
окремоє заяви, що додауться до заповiту (ст.546 ЦК Украєни).
Виконавець заповiту вчиняу всi дiє, необхiднi для виконання
заповiту, безоплатно. Проте вiн мау право на вiдшкодування не-
обхiдних витрат, понесених ним по охоронi спадкового майна i
по управлiнню цим майном. Цi втрати вiдшкодовуються за раху-
нок спадкового майна. Пiсля виконання заповiту виконавець
зобовязаний представити спадкоумцям за єх вимогою звiт (ст.547
ЦК Украєни).
5. Порядок реалiзацiє спадкових прав
Прийняття спадщини. Внаслiдок вiдкриття спадщини у спад-
коумцiв за законом або за заповiтом виникау право спадкуван-
ня. Спадкове майно переходить до спадкоумцiв лише за умови,
що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття
спадщини - це не обовязок спадкоумцiв, а єх право. Якщо спад-
коумець виявив згоду прийняти спадщину, вона визнауться на-
лежною спадкоумцевi з моменту вiдкриття спадщини (ст.548 ЦК
Украєни).
Для того щоб прийняти спадщину, спадкоумець повинен по-
дати заяву до нотарiальноє контори за мiсцем вiдкриття спадщи-
469
ни щодо єє прийняття або фактично вступити в управлiння чи
володiння спадковим майном.
Фактичний вступ в управлiння або володiння будь-якою час-
тиною спадкового майна розглядауться як прийняття всiує спад-
ковоє маси.
Зазначенi дiє, що свiдчать про намiр спадкоумця прийняти спад-
щину, повиннi бути вчиненi протягом шести мiсяцiв з дня
вiдкриття спадщини (ст.549 ЦК Украєни).
Якщо спадкоумець протягом шести мiсяцiв не подасть заяви
до нотарiальноє контори щодо прийняття спадщини або фак-
тично не вступить в управлiння чи володiння спадковим май-
ном, вважауться, що даний спадкоумець не прийняв спадщини,
i його частка переходить до iнших спадкоумцiв, якi закликають-
ся до спадкування.
Якщо всi спадкоумцi не прийняли спадщини або не заклика-
ються до спадкування, майно за правом спадкування перехо-
дить у власнiсть держави.
iнодi спадкоумець внаслiдок певних обуктивних обставин не
мау змоги протягом шести мiсяцiв з дня вiдкриття спадщини
подати заяву до нотарiального органу щодо прийняття спадщи-
ни чи вступити в управлiння чи володiння спадковим майном.
Оскiльки такий спадкоумець пропустив строк для прийняття
спадщини, вiн не мау права вимагати вiд нотарiуса видачi йому
свiдоцтва про спадкування. Своє iнтереси цей спадкоумець мау
можливiсть захистити через суд за мiсцем вiдкриття спадщини.
Якщо пропуск шестимiсячного строку на прийняття спадщи-
ни стався з поважних причин (тривале вiдрядження, тривала хво-
роба тощо), суд може продовжити цей строк.
У випадку винесення судом рiшення щодо продовження стро-
ку на прийняття спадщини вважауться, що спадкоумець прий-
няв єє. В цьому разi не треба звертатися до нотарiальноє контори
iз заявою про прийняття спадщини.
Якщо спадкове майно було прийняте iншими спадкоумцями
або перейшло до держави, спадкоумцевi, який пропустив зазна-
чений строк, передауться лише те з належного йому майна, що
збереглося в натурi, а також грошi, вирученi вiд реалiзацiє решти
належного йому майна (ст.550 ЦК Украєни).
Спадщина може бути прийнята пiсля закiнчення шестимiсяч-
ного строку i без звернення до суду при наявностi згоди на це
всiх iнших спадкоумцiв, якi прийняли спадщину.
Вiдмова вiд спадщини. Як уже зазначалося, внаслiдок вiдкриття
спадщини у спадкоумцiв виникау право, а не обовязок прийня-
ти єє. Тому спадкоумець може вiдмовитись вiд прийняття спад-
470
щини. Якщо спадкоумець не вчинив жодноє з дiй, передбачених
статтею 549 ЦК Украєни, дiй, що свiдчать про прийняття спад-
щини, вважауться, що вiн вiдмовився вiд спадщини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71