Уявляєте собі: ви на білому коні скачете попереду козацького війська, поруч з вами – Богдан Ступка в ролі гетьмана Мазепи. На роль шведського короля запросимо Депард'є.
– Геніально, пане Несторе!! – захоплено, зі сльозами щастя і вдячності в очах, вигукнув Сливка.
За хвильку, трохи поміркувавши, він з деякою підозрою поцікавився:
– Але-е… хто у нас гратиме царя Петра?
Іміджмейкер продовжив свій віртуозний імпровіз:
– Ну-у, на роль Петра найкраще підійде… Михайло Жванецький! Артуре, продемонструйте, будь ласка! – діловито попросив Нестор Євграфович.
Небезталанний асистент скорчив гримасу і став дивовижно схожим на великого гумориста. Іміджмейкер, а потім і Сливка, розсміялися з його жарту. Доки лунав сміх, Артурчик вивів на монітор комп'ютера фотографію Жванецького і маніпулюючи клавіатурою та мишкою, домалював йому петровські вуса, потім – перуку і трикутний капелюх, – загримувавши відомого сатирика під карикатурне зображення Петра. Сливка, який з цікавістю спостерігав за народженням картинки, патетично вигукнув:
– Пане професоре! Нам з вами судилося виконати велику історичну місію: в процесі передвиборчої боротьби розкрити народу очі на його справжнє і славетне минуле!
Кандидат нахилився до монітора і, показуючи пальцем на карикатуру царя московитов, діловито, зі знанням справи звернувся до Артурчика:
– Друже, а ви не могли б зробити цього Петра ще й одноногим, рябим і горбатим?
3
Щойно Сливка вийшов із номера – зазвонив телефон. Іміджмейкер підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко… – упізнавши голос одного зі своїх клієнтів, він радісно і бадьоро продовжив:
– Да, господин Бабай, конечно, узнал. Но все равно – богатым будете!… Ну я же говорил – при вашей телегеничности и личной харизме вы будете иметь бешеный успех у избирателей… Да, ваш рейтинг продолжает расти. Но не спешите расслабляться – враги не дремлют!… Нет, я не о прокуратуре, я – о соперниках. По нашим сведениям, для подготовки ответного удара из Ашхабада прибыла группа личных имиджмейкеров Туркмен-баши… Вас это не удивляет? Ах да, вы же занимались прямыми поставками туркменского газа… На сколько?… Да-а, за такие деньги даже он мог обидеться… Ну, ничего, я работаю над вашим имиджем по двадцать пять часов в сутки! Конкурентам не то, что Туркменшиши, сам Аллах не поможет!
Іміджмейкер натиснув клавішу телефону і, почувши неперервний гудок, одним рухом пальців, навіть не дивлячись на клавіатуру апарата, набрав наступний номер.
– Господина Подвальского, пожалуйста… – офіційним тоном промовив він і за хвильку бадьоро й оптимістично продовжив: – Але, Мишенька!… Да, ты убедителен, как всегда. Все-таки верно говорят, что правда – это атомная бомба политологов. Хорошо, что мы с тобой – гуманисты и соблюдаем конвенцию о неприменении оружия массового поражения… Да-да, все идет по плану, у меня снова есть заказчики на твою незапятнанную репутацию неподкупного аналитика.
Нестор Євграфович подав знак Артурчикові, і той дістав принесені Симорозенком пуделки та скарбничку і почав їх спаковувати.
– Сейчас к тебе подъедет Артур с последними данными. Денег, то есть… данных будет много, но ты, пожалуйста, не пугайся… Все, Мишенька, привет жене, – закінчив Іміджмейкер і, вдоволено посміхаючись, поклав трубку.
– Давай, Артур, одна нога – здесь, другая – там, – наказав він асистенту. Той взяв пакет і, накинувши дублянку, швидко вийшов.
4
Про велику гримерну кімнату Михайла Підвальського на телестудії ходили легенди. Окрім десятків нагород у різних номінаціях з усіляких телевізійних конкурсів та фестивалів та сотень сувенірів з усього світу, кімната завжди була заставлена квітами, шампанським та коробками з цукерками. Стіни між гримерними дзеркалами і навіть частина стелі були обклеєні – ніби шпалерами – плакатами всесвітньо відомих талановитих естрадних співаків та діячів мистецтва, приналежність яких до когорти сексуальних меншин не залишала жодних сумнівів. На всіх без винятку плакатах стояли автографи зображених на них гей-зірок, які різними мовами світу бажали панові Михайлу усіляких гараздів.
Зрозуміло, що всі столичні та провінційні гомоксексуалісти мріяли побувати в гостях в улюбленого ведучого. І багатьом це вдавалося. Втім, насправді Михайло Підвальський був переконаним натуралом і впродовж багатьох років без жодних зусиль йому вдавалося це приховувати. Тільки найближчі друзі та кілька сотень вродливих дівчат знали його велику таємницю. Чи точніше – страшну правду про Михайла Підвальського. Так склалося, що суспільна думка про його нетрадиційну орієнтацію та самоусвідомлення приналежності до мистецької еліти лоскотали самолюбство пана Михайла і сприяли його ствердженню як телезірки. Саме тому він навіть не хотів думати про зміну свого іміджу. Принаймні, у найближчі десяток-два років…
Після візиту Артурчика, який вручив йому пуделки та скарбничку з грошима, Михайло Підвальський, згадуючи всіх чортів та незлостиво проклинаючи свого друга-іміджмейкера, вже добрих півгодини перераховував гору пошарпаних гривневих папірців. Поруч на столі на друзках розбитого погруддя-скарбнички височіла ще одна величезна купа – але вже дрібних монет. У гримувальну пана Михайла зазирнула дівиця-адміністратор і лагідно й обережно нагадала:
– Михал Саркисович! До эфира – две минуты!
Підвальський роздратовано сплюнув. Не рахуючи, він згріб монети у шухляду стола. Припудривши перед дзеркалом обличчя та поправивши на лацкані брошку, ведучий вибіг у коридор.
5
Іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму готельному номері, попиваючи каву з коньяком, і чекали вечірньої політично-аналітичної телепрограми. Гостем програми цього разу мав бути друг Нестора Євграфовича зірковий телеведучий рейтинг-шоу – сам Міша Підвальський. Нарешті у кадрі з'явився ведучий аналітичної програми:
– Добрий вечір, пані та панове, в ефірі розважально-аналітична програма «Факти і роздуми», – привітався він і, приязно посміхаючись у бік гостя студії, представив його глядачам: – наш сьогоднішній гість – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайло Саркісович, ви прискіпливо вивчаєте конфлікт ідеологій, що зіткнулися у Центральному виборчому окрузі нашого міста. Як ви прокоментуєте ситуацію, яка там склалася?
Підвальський намагався видаватися серйозним, поважним і розважливим. Одночасно. І це йому вдавалося. Він поважно сказав:
– У Центральному виборчому окрузі з-поміж тридцяти п'яти кандидатів виділяються три беззаперечних лідери. Це кандидат від лівих Микита Симорозенко, кандидат від правих – Богдан Сливка, а також незалежний представник ділових сфер Володимир Бабай. Якийсь час здавалося, що пан Бабай, як свіжа третя сила з неабиякими матеріальними ресурсами, зуміє скинути на узбіччя електорального поля представників традиційних ідеологій.
– А яка ситуація зараз? – зазираючи гостю у вічі і киваючи на таблиці за спинкою його стільця, запитав ведучий.
Підвальський озирнувся – дістав складені позаду наочні матеріали і поставив їх у кадрі…
– А таблицы, видать, универсальные – изготовлены один раз и на всю избирательную кампанию, – подумав про себе Нестор Євграфович.
Тим часом Підвальський вів далі:
– Останніми днями і ліві, і праві спромоглися мобілізувати додаткові ресурси, апелюючи саме до ідеологічних уподобань виборців округу. За моїми останніми даними, на перше місце трохи несподівано вийшов кандидат від націонал-демократичних сил Богдан Сливка. Впритул за ним йде єдиний кандидат від лівих сил Микита Симорозенко. Що стосується Бабая, то він опинився на третьому місці, помітно поступаючись нашим незмінним і непримиренним Монтеккі і Капулетті.
– То ж ви вважаєте, що третя сила, тобто пан Бабай, вже не зможе конкурувати за депутатський мандат? – з удаваною завзятістю дотискав гостя програми ведучий.
– Зможе, але тільки в разі, якщо ще активніше задіє той самий матеріальний ресурс, про який я казав вище, – переконливо розмірковував Михайло Підвальський.
Нестор Євграфович приглушив звук телевізора, і мовив асистенту:
– Все-таки наш Миша – гений! Понимает намеки с полуслова, даже очень мелкими купюрами!
Іміджмейкер увімкнув звук – ведучий продовжував:
– Наші телеглядачі цікавляться, яку роль у цій запеклій боротьбі відіграє відомий московський іміджмейкер українського походження Нестор Боженко?
Підвальський з доволі незвичним для нього діловитим та серйозним виразом обличчя незворушно нейтралізував випад колеги:
– Кореспонденти нашого рейтинг-шоу неодноразово запитували про це самого Нестора Євграфовича. Але він відмовився від будь-яких коментарів, посилаючись на професійну етику.
Іміджмейкер вимкнув телевізор і перезирнувся з асистентом. Політтехнологи розсміялися. Оклигавши від сміху, Артурчик дуже нерішуче, але все ж наважився інтелігентно попросити шефа відпустки в місто:
– Нестор Евграфович, сегодня был напряженный день. Я, пожалуй, пройдусь по вечернему городу, тем более, тут такие красивые девушки…
Іміджмейкер поглянув на свого загнаного передвиборними гонками помічника і посміхнувся. Потім посуворішав і по-батьківськи промовив:
– Не расслабляйся, Артур. Моя профессиональная интуиция подсказывает, что рабочий день у нас еще не закончился. Как минимум, у одного клиента должны появиться новые идеи относительно расширения бюджета своей предвыборной кампании…
І справді – наступної миті у двері номера гучно постукали і політтехнологи почули голос Бабая:
– Господин Боженко, откройте!! Асистент захоплено прошепотів:
– Нестор Евграфович, вы тоже – гений! Вы – выдающийся гений!
Частина 5
Пролог
Іміджмейкер, асистент і Підвальський сиділи у залі готельного ресторану за столиком, накритим на чотирьох, і збиралися обідати. Вони чекали саме четвертого, який з невідомих причин затримувався, і розмовляли. При цьому Нестор Євграфович у новому чорному костюмі звично крутив у руках свої золоті окуляри, що віщувало важливу ділову зустріч.
Артурчик у незмінному піджаку в клітинку робив якісь помітки у своєму товстезному добряче потертому записнику. А Підвальський, з новою папуго-подібною зачіскою, у помаранчевій жилетці, випромінював життєлюбність і уособлював найсміливіші тенденції в авангардній моді. Чим і привертав увагу відвідувачів та персоналу ресторану.
Попри свою іміджеву широко задекларовану сексуальну орієнтацію і водночас – перенасичене спілкування з найвродливішими представницями протилежної статі, життєлюбний Михайло Підвальський жваво підморгував усім офіціанткам, які опинялися неподалік. Загалом – дивлячись на телезірку, здавалося, що він бабій – хоча це була чистісінька правда – і що за вікном травень або червень. Але аж ніяк не початок березня.
Нестор Євграфович вкотре подивився на годинник і, звертаючись до Підвальського, жартома зауважив:
– Что-то твой Леша задерживается… Все уже почти остыло. Будем считать, что он снял свою кандидатуру в мою пользу.
Підсовуючи ближче до себе тарілку з першим, іміджмейкер вдоволено додав:
– Чего мне, действительно, не хватало в Москве, так это настоящего украинского борща и котлет по-киевски…
Підвальський, потягуючи коньяк і роззираючись навкруги, з єхидністю підтримав жарт друга:
– Нестор, это самая экзотическая версия твоего возвращения на родину. Такую трогательную легенду я могу озвучить в своем ближайшем шоу…
Телезірка провів поглядом молоденьку офіціантку і за хвилю, вже цілком серйозно, додав:
– По самому льготному тарифу…
– Ладно, Миша, шутки в сторону, – по-змовницьки зупинив його іміджмейкер і, сьорбаючи свій улюблений борщ, промовив:
– Сегодня утром мне звонил из Кремля Владимир Владимирович. Он интересовался рейтингами украинских партий и прогнозом будущего состава Верховной Рады.
Підвальський, пожвавлюючись, поставив на стіл щойно наповнену – вже п'яту – стопочку вишуканого азербайджанського коньяку:
– Нестор, ты как всегда, по адресу! Только вчера наш президент поручил мне заняться партийными рейтингами, – діловито повідомив він. Іміджмейкер, мабуть, і не чекав іншої відповіді. Він поміняв блюда, відрізав не кваплячись шматок котлети по-київськи і, старанно розжовуючи її, погодився з шоуменом:
– Правильно, Мишенька! Я всегда говорил, что выборы – это слишком серьезное дело, чтобы доверять его простым избирателям, не имеющим нашего с тобой кругозора.
Асистент з помітною шанобливістю запитався у телезірки:
– Михаил Саркисович, у вас уже есть предварительные оценки?
– А как же, молодой человек, – зверхньо і поблажливо відповів той, знову відпивши півстопочки коньяку, хоча насправді Артурчик був його ровесником. Ще раз нишком зиркнувши на асистента свого друга, телеведучий відчув, що перегнув палку, – оскільки атмосфера та й стосунки між ними трьома були дійсно приятельськими. Щоб виправити свою неоковирність, Підвальський, приязно посміхаючись та змінивши тон, по-дружньому поклав свою руку на Артурчикову і вирішив пояснити далі:
– Конечно, есть, причем самые беспристрастные! По предварительным расчетам, каждый процент рейтинга в моем шоу обойдется любой партии в десять штук баксов!
Артурчик зиркнув на шефа – той був захоплений своею котлетою. Зніяковілий асистент почервонів і обережно вивільнив свою руку з руки Підвальського. Оскільки його – Артурчика – не було у списку близьких друзів телезірки, яким була відома велика страшна таємниця кумира секс-меншин.
1
Непомітно до їхнього столика підійшов чоловік, якого, власне, й чекали. Це був доволі енергійний на свої 40 – 45 років чорнявий чоловік в легкому чорному светрі і зі шкіряним портфелем. Підвальський запопадливо підсунув гостю стілець і, запрошуючи його до столу, представив свого знайомого політтех-нологам:
– Нестор, познакомься, – Алексей Егорович Смотрянский, генеральный продюсер нашего лучшего телеканала.
– Лёша, – вів далі ведучий шоу, – это и есть знаменитый Нестор Евграфович!
Смотрянський, підсідаючи за стіл, одразу ж пояснив причину свого спізнення:
– Извините, Нестор Евграфович, за опоздание, но из-за нашего общего друга, – телевізійник кивнув у бік Підвальського, – меня прямо на девять утра вызвали в администрацию! – і додав, втомлено звертаючись до Під-вальського:
– Михал Саркисыч… Миша… что ты там наговорил вчера в своем шоу?
– А в чем дело?! У меня список приглашенных и все рейтинги одобрены лично Президентом… – помітно занепокоївся той.
– Кем-кем одобрены? – суворим тоном уточнив Генеральний продюсер.
Підвальський почав втрачати впевненість у щойно сказаному:
– Ну-у, советником Президента…
– Кем? – перепитав Смотрянський ще суворіше.
Підвальський осягнув, що хитрувати чи заперечувати вже немає сенсу і майже змирився.
– Ну, помощником советника Президента… – неголосно сказав він.
Проте, керівник телеканалу вирішив дотиснути шоумена:
– Миша, даю последнюю попытку… – так само неголосно, але суворо промовив він. І Підвальській, остаточно деморалізований, вирішив зізнатися, чого він не робив уже дуже давно:
– Позавчера, когда я пил кофе с секретаршей помощника советника Президента, она сказала…
Іміджмейкер, щоб якось урятувати свого розчавленого колегу, підморгнув асистентові і весело зауважив:
– Гм-гм! Узнаю друга Мишу! Значит, теперь у них это называется «пить кофе»…
Розрахунок Нестора Євграфовича справдився – Смотрянський продовжив, але перейшовши зі звинувачувального тону на повчальний:
– Вот видишь, Миша, если сильно постараешься, можешь быть честным человеком! А теперь скажи мне, честный человек, для кого ты придумал эту байку про личное президентское одобрение?
Нестор Євграфович знову вирішив допомогти своєму другові – він поплескав вже підпилого зніяковілого Підвальського по плечі і виголосив:
– Да чего уж там, и так все ясно! Только представьте, что бы устроила Мишина жена, если бы вдруг узнала, что он не в кабинете президента сидел до утра, а… гм-гм… пил кофе с секретаршей помощника его советника!
І щоб остаточно перевести розмову в інше русло, іміджмейкер кивнув асистентові, щоб той усім наповнив чарки. Сам Нестор Євграфович знову підсунув до себе тарілку і, зосереджено відрізаючи шматочок котлети, поцікавився у Смотрянського:
– Так что там в администрации?
– А что там сегодня может быть? Так, предпраздничная суета… – пригубивши чарку і також заходившись біля котлети по-київськи, відповів Смотрянський.
Іміджмейкер намагався пригадати, яке саме свято очікується, але не згадав, і тому весело запитав:
– Какой праздник? До выборов еще ого-го…
– При чем тут выборы? Завтра – восьмое марта! – відповів здивований необізнаністю політтехнолога Смотрянський.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
– Геніально, пане Несторе!! – захоплено, зі сльозами щастя і вдячності в очах, вигукнув Сливка.
За хвильку, трохи поміркувавши, він з деякою підозрою поцікавився:
– Але-е… хто у нас гратиме царя Петра?
Іміджмейкер продовжив свій віртуозний імпровіз:
– Ну-у, на роль Петра найкраще підійде… Михайло Жванецький! Артуре, продемонструйте, будь ласка! – діловито попросив Нестор Євграфович.
Небезталанний асистент скорчив гримасу і став дивовижно схожим на великого гумориста. Іміджмейкер, а потім і Сливка, розсміялися з його жарту. Доки лунав сміх, Артурчик вивів на монітор комп'ютера фотографію Жванецького і маніпулюючи клавіатурою та мишкою, домалював йому петровські вуса, потім – перуку і трикутний капелюх, – загримувавши відомого сатирика під карикатурне зображення Петра. Сливка, який з цікавістю спостерігав за народженням картинки, патетично вигукнув:
– Пане професоре! Нам з вами судилося виконати велику історичну місію: в процесі передвиборчої боротьби розкрити народу очі на його справжнє і славетне минуле!
Кандидат нахилився до монітора і, показуючи пальцем на карикатуру царя московитов, діловито, зі знанням справи звернувся до Артурчика:
– Друже, а ви не могли б зробити цього Петра ще й одноногим, рябим і горбатим?
3
Щойно Сливка вийшов із номера – зазвонив телефон. Іміджмейкер підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко… – упізнавши голос одного зі своїх клієнтів, він радісно і бадьоро продовжив:
– Да, господин Бабай, конечно, узнал. Но все равно – богатым будете!… Ну я же говорил – при вашей телегеничности и личной харизме вы будете иметь бешеный успех у избирателей… Да, ваш рейтинг продолжает расти. Но не спешите расслабляться – враги не дремлют!… Нет, я не о прокуратуре, я – о соперниках. По нашим сведениям, для подготовки ответного удара из Ашхабада прибыла группа личных имиджмейкеров Туркмен-баши… Вас это не удивляет? Ах да, вы же занимались прямыми поставками туркменского газа… На сколько?… Да-а, за такие деньги даже он мог обидеться… Ну, ничего, я работаю над вашим имиджем по двадцать пять часов в сутки! Конкурентам не то, что Туркменшиши, сам Аллах не поможет!
Іміджмейкер натиснув клавішу телефону і, почувши неперервний гудок, одним рухом пальців, навіть не дивлячись на клавіатуру апарата, набрав наступний номер.
– Господина Подвальского, пожалуйста… – офіційним тоном промовив він і за хвильку бадьоро й оптимістично продовжив: – Але, Мишенька!… Да, ты убедителен, как всегда. Все-таки верно говорят, что правда – это атомная бомба политологов. Хорошо, что мы с тобой – гуманисты и соблюдаем конвенцию о неприменении оружия массового поражения… Да-да, все идет по плану, у меня снова есть заказчики на твою незапятнанную репутацию неподкупного аналитика.
Нестор Євграфович подав знак Артурчикові, і той дістав принесені Симорозенком пуделки та скарбничку і почав їх спаковувати.
– Сейчас к тебе подъедет Артур с последними данными. Денег, то есть… данных будет много, но ты, пожалуйста, не пугайся… Все, Мишенька, привет жене, – закінчив Іміджмейкер і, вдоволено посміхаючись, поклав трубку.
– Давай, Артур, одна нога – здесь, другая – там, – наказав він асистенту. Той взяв пакет і, накинувши дублянку, швидко вийшов.
4
Про велику гримерну кімнату Михайла Підвальського на телестудії ходили легенди. Окрім десятків нагород у різних номінаціях з усіляких телевізійних конкурсів та фестивалів та сотень сувенірів з усього світу, кімната завжди була заставлена квітами, шампанським та коробками з цукерками. Стіни між гримерними дзеркалами і навіть частина стелі були обклеєні – ніби шпалерами – плакатами всесвітньо відомих талановитих естрадних співаків та діячів мистецтва, приналежність яких до когорти сексуальних меншин не залишала жодних сумнівів. На всіх без винятку плакатах стояли автографи зображених на них гей-зірок, які різними мовами світу бажали панові Михайлу усіляких гараздів.
Зрозуміло, що всі столичні та провінційні гомоксексуалісти мріяли побувати в гостях в улюбленого ведучого. І багатьом це вдавалося. Втім, насправді Михайло Підвальський був переконаним натуралом і впродовж багатьох років без жодних зусиль йому вдавалося це приховувати. Тільки найближчі друзі та кілька сотень вродливих дівчат знали його велику таємницю. Чи точніше – страшну правду про Михайла Підвальського. Так склалося, що суспільна думка про його нетрадиційну орієнтацію та самоусвідомлення приналежності до мистецької еліти лоскотали самолюбство пана Михайла і сприяли його ствердженню як телезірки. Саме тому він навіть не хотів думати про зміну свого іміджу. Принаймні, у найближчі десяток-два років…
Після візиту Артурчика, який вручив йому пуделки та скарбничку з грошима, Михайло Підвальський, згадуючи всіх чортів та незлостиво проклинаючи свого друга-іміджмейкера, вже добрих півгодини перераховував гору пошарпаних гривневих папірців. Поруч на столі на друзках розбитого погруддя-скарбнички височіла ще одна величезна купа – але вже дрібних монет. У гримувальну пана Михайла зазирнула дівиця-адміністратор і лагідно й обережно нагадала:
– Михал Саркисович! До эфира – две минуты!
Підвальський роздратовано сплюнув. Не рахуючи, він згріб монети у шухляду стола. Припудривши перед дзеркалом обличчя та поправивши на лацкані брошку, ведучий вибіг у коридор.
5
Іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму готельному номері, попиваючи каву з коньяком, і чекали вечірньої політично-аналітичної телепрограми. Гостем програми цього разу мав бути друг Нестора Євграфовича зірковий телеведучий рейтинг-шоу – сам Міша Підвальський. Нарешті у кадрі з'явився ведучий аналітичної програми:
– Добрий вечір, пані та панове, в ефірі розважально-аналітична програма «Факти і роздуми», – привітався він і, приязно посміхаючись у бік гостя студії, представив його глядачам: – наш сьогоднішній гість – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайло Саркісович, ви прискіпливо вивчаєте конфлікт ідеологій, що зіткнулися у Центральному виборчому окрузі нашого міста. Як ви прокоментуєте ситуацію, яка там склалася?
Підвальський намагався видаватися серйозним, поважним і розважливим. Одночасно. І це йому вдавалося. Він поважно сказав:
– У Центральному виборчому окрузі з-поміж тридцяти п'яти кандидатів виділяються три беззаперечних лідери. Це кандидат від лівих Микита Симорозенко, кандидат від правих – Богдан Сливка, а також незалежний представник ділових сфер Володимир Бабай. Якийсь час здавалося, що пан Бабай, як свіжа третя сила з неабиякими матеріальними ресурсами, зуміє скинути на узбіччя електорального поля представників традиційних ідеологій.
– А яка ситуація зараз? – зазираючи гостю у вічі і киваючи на таблиці за спинкою його стільця, запитав ведучий.
Підвальський озирнувся – дістав складені позаду наочні матеріали і поставив їх у кадрі…
– А таблицы, видать, универсальные – изготовлены один раз и на всю избирательную кампанию, – подумав про себе Нестор Євграфович.
Тим часом Підвальський вів далі:
– Останніми днями і ліві, і праві спромоглися мобілізувати додаткові ресурси, апелюючи саме до ідеологічних уподобань виборців округу. За моїми останніми даними, на перше місце трохи несподівано вийшов кандидат від націонал-демократичних сил Богдан Сливка. Впритул за ним йде єдиний кандидат від лівих сил Микита Симорозенко. Що стосується Бабая, то він опинився на третьому місці, помітно поступаючись нашим незмінним і непримиренним Монтеккі і Капулетті.
– То ж ви вважаєте, що третя сила, тобто пан Бабай, вже не зможе конкурувати за депутатський мандат? – з удаваною завзятістю дотискав гостя програми ведучий.
– Зможе, але тільки в разі, якщо ще активніше задіє той самий матеріальний ресурс, про який я казав вище, – переконливо розмірковував Михайло Підвальський.
Нестор Євграфович приглушив звук телевізора, і мовив асистенту:
– Все-таки наш Миша – гений! Понимает намеки с полуслова, даже очень мелкими купюрами!
Іміджмейкер увімкнув звук – ведучий продовжував:
– Наші телеглядачі цікавляться, яку роль у цій запеклій боротьбі відіграє відомий московський іміджмейкер українського походження Нестор Боженко?
Підвальський з доволі незвичним для нього діловитим та серйозним виразом обличчя незворушно нейтралізував випад колеги:
– Кореспонденти нашого рейтинг-шоу неодноразово запитували про це самого Нестора Євграфовича. Але він відмовився від будь-яких коментарів, посилаючись на професійну етику.
Іміджмейкер вимкнув телевізор і перезирнувся з асистентом. Політтехнологи розсміялися. Оклигавши від сміху, Артурчик дуже нерішуче, але все ж наважився інтелігентно попросити шефа відпустки в місто:
– Нестор Евграфович, сегодня был напряженный день. Я, пожалуй, пройдусь по вечернему городу, тем более, тут такие красивые девушки…
Іміджмейкер поглянув на свого загнаного передвиборними гонками помічника і посміхнувся. Потім посуворішав і по-батьківськи промовив:
– Не расслабляйся, Артур. Моя профессиональная интуиция подсказывает, что рабочий день у нас еще не закончился. Как минимум, у одного клиента должны появиться новые идеи относительно расширения бюджета своей предвыборной кампании…
І справді – наступної миті у двері номера гучно постукали і політтехнологи почули голос Бабая:
– Господин Боженко, откройте!! Асистент захоплено прошепотів:
– Нестор Евграфович, вы тоже – гений! Вы – выдающийся гений!
Частина 5
Пролог
Іміджмейкер, асистент і Підвальський сиділи у залі готельного ресторану за столиком, накритим на чотирьох, і збиралися обідати. Вони чекали саме четвертого, який з невідомих причин затримувався, і розмовляли. При цьому Нестор Євграфович у новому чорному костюмі звично крутив у руках свої золоті окуляри, що віщувало важливу ділову зустріч.
Артурчик у незмінному піджаку в клітинку робив якісь помітки у своєму товстезному добряче потертому записнику. А Підвальський, з новою папуго-подібною зачіскою, у помаранчевій жилетці, випромінював життєлюбність і уособлював найсміливіші тенденції в авангардній моді. Чим і привертав увагу відвідувачів та персоналу ресторану.
Попри свою іміджеву широко задекларовану сексуальну орієнтацію і водночас – перенасичене спілкування з найвродливішими представницями протилежної статі, життєлюбний Михайло Підвальський жваво підморгував усім офіціанткам, які опинялися неподалік. Загалом – дивлячись на телезірку, здавалося, що він бабій – хоча це була чистісінька правда – і що за вікном травень або червень. Але аж ніяк не початок березня.
Нестор Євграфович вкотре подивився на годинник і, звертаючись до Підвальського, жартома зауважив:
– Что-то твой Леша задерживается… Все уже почти остыло. Будем считать, что он снял свою кандидатуру в мою пользу.
Підсовуючи ближче до себе тарілку з першим, іміджмейкер вдоволено додав:
– Чего мне, действительно, не хватало в Москве, так это настоящего украинского борща и котлет по-киевски…
Підвальський, потягуючи коньяк і роззираючись навкруги, з єхидністю підтримав жарт друга:
– Нестор, это самая экзотическая версия твоего возвращения на родину. Такую трогательную легенду я могу озвучить в своем ближайшем шоу…
Телезірка провів поглядом молоденьку офіціантку і за хвилю, вже цілком серйозно, додав:
– По самому льготному тарифу…
– Ладно, Миша, шутки в сторону, – по-змовницьки зупинив його іміджмейкер і, сьорбаючи свій улюблений борщ, промовив:
– Сегодня утром мне звонил из Кремля Владимир Владимирович. Он интересовался рейтингами украинских партий и прогнозом будущего состава Верховной Рады.
Підвальський, пожвавлюючись, поставив на стіл щойно наповнену – вже п'яту – стопочку вишуканого азербайджанського коньяку:
– Нестор, ты как всегда, по адресу! Только вчера наш президент поручил мне заняться партийными рейтингами, – діловито повідомив він. Іміджмейкер, мабуть, і не чекав іншої відповіді. Він поміняв блюда, відрізав не кваплячись шматок котлети по-київськи і, старанно розжовуючи її, погодився з шоуменом:
– Правильно, Мишенька! Я всегда говорил, что выборы – это слишком серьезное дело, чтобы доверять его простым избирателям, не имеющим нашего с тобой кругозора.
Асистент з помітною шанобливістю запитався у телезірки:
– Михаил Саркисович, у вас уже есть предварительные оценки?
– А как же, молодой человек, – зверхньо і поблажливо відповів той, знову відпивши півстопочки коньяку, хоча насправді Артурчик був його ровесником. Ще раз нишком зиркнувши на асистента свого друга, телеведучий відчув, що перегнув палку, – оскільки атмосфера та й стосунки між ними трьома були дійсно приятельськими. Щоб виправити свою неоковирність, Підвальський, приязно посміхаючись та змінивши тон, по-дружньому поклав свою руку на Артурчикову і вирішив пояснити далі:
– Конечно, есть, причем самые беспристрастные! По предварительным расчетам, каждый процент рейтинга в моем шоу обойдется любой партии в десять штук баксов!
Артурчик зиркнув на шефа – той був захоплений своею котлетою. Зніяковілий асистент почервонів і обережно вивільнив свою руку з руки Підвальського. Оскільки його – Артурчика – не було у списку близьких друзів телезірки, яким була відома велика страшна таємниця кумира секс-меншин.
1
Непомітно до їхнього столика підійшов чоловік, якого, власне, й чекали. Це був доволі енергійний на свої 40 – 45 років чорнявий чоловік в легкому чорному светрі і зі шкіряним портфелем. Підвальський запопадливо підсунув гостю стілець і, запрошуючи його до столу, представив свого знайомого політтех-нологам:
– Нестор, познакомься, – Алексей Егорович Смотрянский, генеральный продюсер нашего лучшего телеканала.
– Лёша, – вів далі ведучий шоу, – это и есть знаменитый Нестор Евграфович!
Смотрянський, підсідаючи за стіл, одразу ж пояснив причину свого спізнення:
– Извините, Нестор Евграфович, за опоздание, но из-за нашего общего друга, – телевізійник кивнув у бік Підвальського, – меня прямо на девять утра вызвали в администрацию! – і додав, втомлено звертаючись до Під-вальського:
– Михал Саркисыч… Миша… что ты там наговорил вчера в своем шоу?
– А в чем дело?! У меня список приглашенных и все рейтинги одобрены лично Президентом… – помітно занепокоївся той.
– Кем-кем одобрены? – суворим тоном уточнив Генеральний продюсер.
Підвальський почав втрачати впевненість у щойно сказаному:
– Ну-у, советником Президента…
– Кем? – перепитав Смотрянський ще суворіше.
Підвальський осягнув, що хитрувати чи заперечувати вже немає сенсу і майже змирився.
– Ну, помощником советника Президента… – неголосно сказав він.
Проте, керівник телеканалу вирішив дотиснути шоумена:
– Миша, даю последнюю попытку… – так само неголосно, але суворо промовив він. І Підвальській, остаточно деморалізований, вирішив зізнатися, чого він не робив уже дуже давно:
– Позавчера, когда я пил кофе с секретаршей помощника советника Президента, она сказала…
Іміджмейкер, щоб якось урятувати свого розчавленого колегу, підморгнув асистентові і весело зауважив:
– Гм-гм! Узнаю друга Мишу! Значит, теперь у них это называется «пить кофе»…
Розрахунок Нестора Євграфовича справдився – Смотрянський продовжив, але перейшовши зі звинувачувального тону на повчальний:
– Вот видишь, Миша, если сильно постараешься, можешь быть честным человеком! А теперь скажи мне, честный человек, для кого ты придумал эту байку про личное президентское одобрение?
Нестор Євграфович знову вирішив допомогти своєму другові – він поплескав вже підпилого зніяковілого Підвальського по плечі і виголосив:
– Да чего уж там, и так все ясно! Только представьте, что бы устроила Мишина жена, если бы вдруг узнала, что он не в кабинете президента сидел до утра, а… гм-гм… пил кофе с секретаршей помощника его советника!
І щоб остаточно перевести розмову в інше русло, іміджмейкер кивнув асистентові, щоб той усім наповнив чарки. Сам Нестор Євграфович знову підсунув до себе тарілку і, зосереджено відрізаючи шматочок котлети, поцікавився у Смотрянського:
– Так что там в администрации?
– А что там сегодня может быть? Так, предпраздничная суета… – пригубивши чарку і також заходившись біля котлети по-київськи, відповів Смотрянський.
Іміджмейкер намагався пригадати, яке саме свято очікується, але не згадав, і тому весело запитав:
– Какой праздник? До выборов еще ого-го…
– При чем тут выборы? Завтра – восьмое марта! – відповів здивований необізнаністю політтехнолога Смотрянський.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20