Повiдомлення Фратева застало їх саме тодi, коли вони на екранi астротелевiзора уважно розглядали зображення Терцiї - Третьої, - планети, що, як i всi iншi планети незнайомої сонячної системи, дiстала свою назву за порядком вiддаленостi вiд центрального свiтила.
- Наша Земля теж третя вiд Сонця, але з Терцiєю її не порiвняти! почухав потилицю Чан-су. - Погляньте: море й море... Де-не-де острiвець - i знову море. Для рослин i вищих iстот тут просто не лишається мiсця.
- Мене це й не дивує, - сказав тихо Навратiл, не зводячи погляду з зображення планети. - Зiрка Центавра А за своєю яскравiстю, температурою, масою та розмiрами справдi дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повиннi забувати, що Центавр - тризiр'я, тодi як Сонце - самотнє. Це означає, що на планети цiєї системи впливають ще два свiтила, розташованi порiвняно близько. Можна припускати, що найкращi умови для вищих форм життя могла б мати планета, бiльш вiддалена вiд Центавра А, - наприклад, Кварта або Квiнта.
Академiк Чан-су замiсть вiдповiдi натиснув на одну з кнопок вiдеофону:
- Товаришу Северсон, прошу, скеруйте iмпульси радiолокаторiв на планету Кварту.
Навратiл обернувся до вiкна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.
- Гадаю, що навряд чи слiд це робити, - сказав вiн задумливо. - Три найближчих планети особливої надiї не подають. То чи не краще просто вирушити до Кварти та оглянути її на власнi очi?
- Ви маєте рацiю, - погодився Чан-су. - Все одно наближається час, коли треба приземлитись де завгодно. Молодiнова вже давно твердить, що слiд поповнити запаси ядерного пального, не лишаючи це на останню мить.
- Ну, гаразд. Порадимося з екiпажем. Навратiл схилився над пультом управлiння i натиснув на кнопку загального виклику. На екранi поступово з'явились обличчя всiх космонавтiв.
Пропозицiю Навратiла схвалили. Надiя Молодiнова запропонувала також, щоб один з допомiжних ракетних лiтакiв вилетiв дослiдити Квiнту. Таким чином, одночасно будуть вивченi умови життя i на четвертiй, i на п'ятiй планетах.
Одразу ж були розподiленi завдання: група академiка Навратiла опрацює точний план польоту на Кварту, керування "Променем" вiзьме на себе Чан-су, науковi дослiдження очолить професор Мадараш. Станцiю зв'язку на "Променi" обслуговуватиме Мак-Гардi. Лишилось нерозв'язаним питання, хто виконуватиме функцiї капiтана допомiжного ракетного лiтака "Ластiвка". Бажаючих було багато, але пiсля короткої дискусiї очолити експедицiю на Квiнту доручили Надiї Молодiновiй.
Нарада скiнчилась. Знову заспiвали "електроннi мозки" хитромудрих обчислювальних апаратiв. За три години всi пiдготовчi роботи було закiнчено.
З дюз допомiжного ракетного лiтака вилетiло червоне полум'я, i "Ластiвка", мов курча вiд квочки, вiддiлилась вiд "Променя". З хвилину вона ще летiла паралельним курсом, потiм попрямувала до Квiнти. Своєю дорогою до Кварти пiшов i "Промiнь".
***
Хтось неделiкатно поторсав Мак-Гардi за плече:
- Прокинься нарештi, сплюхо! Проспиш царство небесне!
- Це ти, Грубер? Що трапилось? - злякано буркнув той спросоння. Може, вибухнула ще одна планета?
- Прокинься та послухай. Дивна рiч! Уяви собi: планета Кварта має такi ж умови життя, як i наша Земля. Хвилину тому я на власнi очi переконався в цьому бiля астротелевiзора. На планетi є суходiл i море, а знiмок свiдчить про гори та рослиннiсть. Увесь екiпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Квартi, цiлком iмовiрно, живуть вищi тварини, i не виключена можливiсть, що там ми зустрiнемось з людьми.
Мак-Гардi схопився з лiжка:
- Це б означало... це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здiйсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?
Грубер махнув рукою:
- Спiває все тiєї ж. Атомнi вибухи на планетi Iкс та смерть Дiтрiхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби вiн не вiдступив та не зрадив нас.
- Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, i ти занадто нерозважливий, - ще накличеш на нас бiду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумiю порозумiтись... Говори тихiше, - стiни мають вуха, друже! - Мак-Гардi притулив вказiвний палець до губiв. - "Не кажи гоп, доки не перескочиш!" - як часто любить говорити Навратiл. Козирi на стiл тiльки тодi, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрiлись. Зрештою, навiть тодi ми не зможемо обiйтися без допомоги нашого екiпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Квартi.
- Це буде чудово! - не втримався Грубер i з насолодою прочесав обома руками свiтле кучеряве волосся. - Я завжди говорив, що ти справдi хороший дипломат. Навiщо нам вступати в бiй з планетою тiльки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цiлий колектив здiбних людей? Коли ж матимемо все в жменi, легко з ними упораємось.
- Я вже сказав: не радiй завчасно. Життя на Квартi, можливо, буде таким важким, що ми з радiстю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.
- Ну, гаразд, гаразд, - трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. - Ми повиннi скласти план наступу. Слухай. Припустiмо, що на Квартi зустрiнемось з людьми, якi перебувають на такому рiвнi розвитку, на якому були дикi племена в стародавнi вiки. Або ж, навпаки, з розвиненiшими за нас. Як у такому...
- Побачимо! - холодно перебив його Мак-Гардi.
- Зачекай! Нi, так не можна говорити! Необхiдно опрацювати точний план. Не покладайся на нагоду. Вже зараз слiд було б визначити, хто i якi функцiї виконуватиме в новому свiтi.
Мак-Гардi єхидно посмiхнувся, але промовчав.
- Гадаю, що тобi, при твоїй розсудливостi та спритностi, найкраще пасувала б роль прем'єр-мiнiстра. Просто ти керував би урядом, який ми складемо, зрозумiло, з представникiв народу Кварти. Саме так, як це робили нашi предки в минулому. Квартян перетворимо на покiрних рабiв трошки згодом...
- Раби? Фе, яке огидне слово! - посмiхнувся Мак-Гардi. - Навпаки, квартянам ми дамо повну свободу думки i дiї. Панувати можна i без цiєї брутальної системи. Коли американцi пiсля другої свiтової вiйни заволодiли половиною свiту, хiба вони говорили, що прийшли наказувати та експлуатувати? Навпаки, вони твердили, що несуть свободу й допомогу!.. Це, звичайно, питання тактики... Гiрше стоїть справа з твоїм уявленням про склад влади на Квартi. На твою думку, я повинен бути прем'єр-мiнiстром, а ти будеш королем або президентом, так? Ти не такий дурний, як здається. А що робитиме Краус?
- Я призначив би його мiнiстром внутрiшнiх та воєнних справ. Це буде важлива функцiя, бо за сталого миру панувати не вдасться. Людям на Квартi ми не повиннi надовго давати спокiй, iнакше вони об'єднаються та й дадуть нам чосу... "Divide et impera!" - Подiляй i владарюй!.. А потiм, рано чи пiзно настане хвилина, коли на Землi почнуть турбуватися про "Промiнь" i вирушать його шукати. Завдяки цьому ми одержимо ще один бойовий корабель, а можливо й кiлька, бо одним навряд чи вирушать у Всесвiт... Квартян познайомимо з нашою технiкою, навчимо їх виробляти зброю та водневi бомби, зробимо їх добрячими солдатами i, нарештi, повернемось з ними на Землю. Непiдготовлене, беззбройне людство пiдкоримо легко. Чи ти знаєш взагалi, що це означає? Ми станемо володарями двох сонячних систем! Хазяїнами всього Всесвiту!.. Визнаєш, що воєнний мiнiстр має в нас велике майбутнє?
- Красиво ти собi малюєш, приятелю! Все в тебе йде як по писаному: вже мало не почуваю себе прем'єр-мiнiстром i воджусь з якимись химерними людьми, пояснюю їм теорему Пiфагора i навчаю ремесел. А ти ласкаво даєш менi поради, - чисто як новоспечений президент!
- Ну, побачимо!
***
"Промiнь" наблизився до Кварти настiльки, що коричнево-зеленi материки та темно-блакитнi моря вже було видно неозброєним оком. Де-не-де їх вкривала густа запона хмар.
Навратiл i Северсон вивчали незнайому планету з допомогою сильних телескопiв. Бiльшу частину суходолу вкривали лiси. Узбережжя, скiльки сягало око, були пустельнi. Нiде анi найменшого слiду мiст чи будь-яких iнженерних споруд.
- Будемо сiдати на море? - запитав Северсон.
- На море? - Навратiл випростався i потер очi, втомленi тривалим спостереженням. - Гадаю, що краще зовсiм не сiдати.
- Чому?
- Пробачте, я висловився не досить точно. Звiсно, я за те, щоб приземлитись, але не "Променем". Корабель може зазнати катастрофи, i тодi важко буде повернутись на Землю. А лишатись тут робiнзонами - навряд чи варто.
- Отже, ви пропонуєте вiдвiдати Кварту допомiжним лiтаком, а "Промiнь" перетворити на штучний супутник планети?
- Саме так. Як ви пам'ятаєте, я передбачав це ще в проектi польоту. "Промiнь" буде зручною перехiдною станцiєю в безповiтряному просторi, звiдки в першу-лiпшу мить можна вирушити додому чи в дальшу подорож. Водночас вiн служитиме досконалою обсерваторiєю та радiоцентром, який, не зазнаючи атмосферних перешкод, пiдтримуватиме зв'язок з Землею. Словом, "одним махом кiлькох мух побивахом!".
- Блискуча iдея! - посмiхнувся Северсон.
- Але не оригiнальна.
- Отже, наказати Краусу, щоб вiн починав пiдготовку?
- Це залежить тiльки вiд вас! - Навратiл пiдморгнув по-змовницькому i поклав руку на плече Северсона. - Ви сьогоднi наш капiтан, на якого ми звiряємось.
Скоро по тому весь "Промiнь" ожив, як розворушений мурашник. Вiдчинились бiчнi дверцята, i з зорельота вийшли в безповiтряний простiр люди в скафандрах. Плавними рухами вони наблизились до корми велетня, де лишалися прикрiпленими ще три допомiжнi ракетнi лiтаки. Вiдчинився i головний вантажний люк. В ньому з'явились двi людини, якi тягли великий металевий поплавок. Невтаємниченого спостерiгача ця картина, мабуть, вразила б: люди, здавалось, не докладали нiяких зусиль. Але так воно й було насправдi: в мiжпланетному просторi найважчi вантажi майже зовсiм невагомi, тут не почувається сила тяжiння.
За якихось пiвгодини металевими поплавками були обладнанi всi три допомiжнi лiтаки - "Стрiла", "Сокiл" i "Чайка"; до першого з них було перенесено все потрiбне обладнання. I нарештi в кабiнi управлiння "Променя" прозвучав голос Крауса:
- Приготування закiнчено!
- Вертолiт не забули? - запитав Северсон.
- Вiн на своєму мiсцi.
- Човни перевiренi?
- Так, все гаразд. Нiяких пошкоджень.
- Тодi готуйте "Стрiлу" до старту.
***
Склад екiпажу експедицiї на Кварту вирiшили визначити жеребкуванням. Нiхто не наважився проситись у полiт на "Стрiлi", але кожен цього прагнув: адже цим визначалась честь побувати першим на незнайомiй планетi незнайомої сонячної системи.
Жеребок витягли академiк Навратiл, професор Мадараш, Цаген, Свозилова, Грубер та Краус. Капiтаном "Стрiли" було обрано Навратiла.
Перед вильотом до каюти Навратiла прийшов Северсон. Вiн мовчки стояв у дверях i збентежено гладив кишеню, як школяр бiля дошки.
- Що у вас таке, друже?
- Хотiв би вас попросити... Чи не можу я полетiти разом з вами?
Навратiл вражено звiв густi брови:
- Як це? Чому? Адже ви не витягли жеребка. "Промiнь" можуть покинути не бiльш як шiсть чоловiк, кого ж менi виключити з екiпажу? Адже всi ми однаково хочемо побачити на власнi очi незнайомий свiт.
- Цаген поступився б для мене мiсцем, я вже з ним розмовляв про це. Все залежить тепер вiд вашої згоди.
- А чому вас так цiкавить бути серед тих, що першими ступлять на Кварту?
Северсон схилив голову:
-- Боюсь за Алену. Адже ви знаєте, я i вона...
- Так он воно що! Може, ревнуєте? Не довiряєте нашим колегам? Чи, може, гадаєте, що Алена - слабенька жiнка, яка потребує, щоб бiля неї був лицар? То їх буде аж п'ятеро... Я розумiю, ви хочете бути повсякчас разом. Я не проти цього. Але усвiдомте, що ми не на прогулянцi. Завойовуючи невiдомi краї Всесвiту, без дисциплiни ми скоро б зазнали поразки. Як колишнiй солдат, ви це повиннi були б знати краще, анiж я. "Дивлячись на гарне личко - ситий не будеш!" - казали нашi предки... - посмiхнувся Навратiл, глянувши на зажурене обличчя Северсона. - Щоб ви знали моє добре серце, яке б'ється пiд грубою блузою, спробуємо умовити Цагена. Якщо вiн справдi поступиться мiсцем в "Стрiлi", полетите разом з нами.
Цаген охоче передав Северсону спорядження та особистi запаси харчiв. Щасливi обранцi попрямували до "Стрiли". Услiд їм лунали побажання:
- Щасливої дороги!
- Сердечний привiт квартянам!
- До скорого побачення!
Отвiр герметично закрився. Кiлька чоловiк швидко вiдокремили "Стрiлу" вiд велетенського "Променя".
Атомнi реактори очiкували тiльки сигналу, щоб звiльнити неймовiрну енергiю для реактивних моторiв.
- Вперед! - наказав Навратiл.
Лiтак вислизнув з обiймiв "Променя" i попрямував униз, до великого живого глобуса.
Через двi години вiн уже плив на висотi сто двадцять кiлометрiв над поверхнею Кварти.
- Оглянемо спочатку всю планету, - звернувся Навратiл до Крауса. Кiнозйомка нам багато допоможе при складаннi карти, а до того ж так легше буде знайти пiдходяще мiсце для посадки лiтака.
Головний пiлот мовчки кивнув головою на знак згоди.
Глибоко внизу швидко чергувалися суходоли й моря. На обрiї, в багряно сяючiй атмосферi висiло найбiльше сонце - жовта Центавра А; пiзнiше випливла Центавра Б, трошки менша, оранжева. Найменша з дружної трiйцi криваво-багряна Проксима - з'явилась уже при польотi над протилежною пiвкулею.
- Маю сумнiв, чи квартяни знають, що таке санки й лижi, - жартував Краус.
- Я теж такої думки, - погодився Мадараш. - Здається, тут снiгу не розживешся. А може, тепер на всiй планетi палюче лiто? Спробуй-но вгадати, коли ще не знаєш цих трьох дивних сонць!
- Погляньте, - показав Краус пальцем вниз. - Бачите оту он широку протоку мiж двома суходолами? Iдеальне мiсце для посадки. Як ви гадаєте, капiтане?
- Можливо, - труснув головою академiк. - Але хто нам дасть гарантiю, що саме в тих мiсцях ми не розiб'ємось об дно? Безумовно, ми повиннi подивитись з близької вiдстанi.
- То, може, спустимось нижче? - запитав Краус.
- Так, знижуйтесь до двох тисяч метрiв...
***
"Промiнь" тим часом встановив постiйну швидкiсть вiсiм кiлометрiв на секунду. Така швидкiсть була йому необхiдна для того, щоб перетворитись на штучний супутник Кварти.
Бiля апаратiв лишились тiльки черговi, а решта астронавтiв сiли до телевiзорiв i з напруженням стежили за передачею з "Стрiли".
- Повiтря мiстить, крiм азоту, ще й гелiй, але цiлком придатне для дихання! - повiдомляє Свозилова. - Тиск на висотi тисяча метрiв над планетою дорiвнює нуль цiлих вiсiм десятих атмосфери. Це значить, що внизу ми зможемо вiльно пересуватись без скафандрiв...
- Чудесно! - вигукнув Вроцлавський, присуваючись ближче до телевiзора. - Отже...
Вiн так i не встиг закiнчити фразу, бо пролунав такий удар, що весь корабель аж затремтiв. Усi повилiтали з крiсел. Вiдцентрова сила через мить показала, що "Промiнь" набув обертального руху.
Першим опам'ятався Чан-су. Вiн насилу добрався до вiдеофону i натиснув на кнопку загального виклику. Лампочка не спалахнула.
- Струму нема! - вигукнув вiн. - Тривога номер один! "Промiнь" пошкоджено!
Всi вмить одягнули скафандри. За аварiйним розкладом кожен помчав на свою дiльницю: Вроцлавський - до кабiни управлiння, Чан-су - до електростанцiї, решта - до складiв ядерного пального та кисневих камер.
Вiдчинивши сталевi дверi атомної електростанцiї, Чан-су нiби остовпiв на порозi: крiзь велетенський рваний отвiр у стiнi на нього дивилось зоряне небо. Вiд апаратури лишились самi уламки.
Старанно замкнувши за собою герметичнi дверi, щоб з зорельота не виходило повiтря, Чан-су помчав до головної кабiни.
Там на нього чекали невтiшнi повiдомлення:
- Прилади не працюють...
- Склади пального й продуктiв знищено... Знищено обидва допомiжнi лiтаки...
- Швидкiсть "Променя" вiд удару знизилась...
Чан-су чiтко й енергiйно давав розпорядження:
- Ввiмкнiть резервнi газовi ракети й вирiвняйте зорелiт... Перевiрте акумулятори... Як кисневi камери?
- Там усе гаразд. Акумулятори цiлi, - сказав Вроцлавський.
Чан-су ввiмкнув допомiжний передавач i сiв до мiкрофона:
- Алло! Алло!.. "Стрiла", "Стрiла"!.. Говорить "Промiнь"... Корабель сильно пошкоджено. Причини ще не знаємо. Мабуть, метеорит... Знищено атомну електростанцiю, а також обидва нижнiх склади...
В ту мить, коли Навратiл почув цей одчайдушний заклик, поплавки "Стрiли" торкнулись поверхнi моря.
Перед астронавтами розкрився новий, досi не бачений свiт.
Роздiл III
Пiд трьома
сонцями
- Бiля апарата - Навратiл. Ви чуєте мене?
- Я - "Промiнь". Бiля апарата Чан-су. Чуємо вас добре... Зорелiт ми вже вирiвняли, так що тепер небезпека зруйнування не загрожує. Ми всi здоровi.
- В нас також усе гаразд. "Стрiла" сiла на море без пригод. Зараз пливемо до континенту. Погода стоїть чудесна. В небi свiтять два сонця, а з берега дме слабкий вiтерець... Чи з'ясували, як саме пошкоджено "Промiнь"?
- Всiх пошкоджень ще не знаємо, але й без того ясно: ударом метеорита корабель зруйновано так, що про тривалу подорож мiжзоряним простором не може бути й мови.
Академiк Навратiл зблiд:
- Це значить... Це значить, що ми тут полоненi надовго... Робiнзони в чужiй сонячнiй системi...
- На жаль, так, - озвався Чан-су. - Але в нас ще лишаються два допомiжнi лiтаки: "Стрiла" i "Ластiвка". Вони, звичайно, не можуть подолати колосальну вiдстань мiж Альфою Центавра i нашим Сонцем, зате дадуть нам змогу пересуватися мiж планетами системи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22