Проте ціна — це не тільки витрати праці. В ціні відображаються різноманітні властивості продукту (блага). Ціна пов'язана з такими якостями товару, як його корисність, гранична корисність, цінність та ін. Таким чином, на формування ціни впливають суб"єктивні психологічні процеси (звички, мораль, традиції, переваги споживача і т.п.). Нарівні з законом вартості ціну формують закони попиту та пропозиції, закони грошового обігу.
Ціна виконує різні функції для різних груп суб'єктів ринкової економіки. Так, для виробників-підприємців вона здійснює, по-перше, таку важливу функцію, як облік витрат на виробництво товару. В ціні враховуються всі витрати, які фірма несе при виробництві, транспортуванні, збуті. По-друге, через ціну фірма відшкодовує, повертає всі витрати, що дозволяє їй відтворити своє виробництво, в усякому разі, в попередніх розмірах. По-третє, ціна виступає в комплексі маркетингу як важливий елемент, який сприяє нагромадженню ресурсів і одержанню прибутку. Всі інші види діяльності у сфері маркетингу (реклама, стимулювання збуту, дослідження ринку) є витратними і здійснюються з метою одержати прибуток йід вкладеного капіталу. Нарешті, ціна інформує підприємця про різноманітні ринкові процеси і стимулює його вкладати свої ресурси у вигідні галузі економіки.
Для споживача ціна виконує функцію формування споживчого бюджету. Вона стимулює чи обмежує купівлю тих чи
інших благ.
Важливими є функції ціни для суспільства в цілому та діяльності держави. Так, ціни сприяють збалансованості суспільних пропорцій. Держава використовує ціновий механізм для виконання своєї спеціальної політики доходів (вирівнювання споживанн людей). від
Механізм ціноутворення значною мірою залежИ1\б;в сукупності чинників, які впливають на визначення порядку.
! 09
!а ліси),::: їм
Іштра'пІ їироОнпцІ е.
Зовнішні фзкїори
ціноутворення зале;*
конкуренції Ди- пси:
означаї. що продати ка даком\ рин:.:1. не розробляють особливої
цінової політики, ь орієнтуються на діючі ліня. Не ринку
МОНОПОЛІСТИЧНОЇ Конкуренції ПрИсуТІ-Іе. Т.-1\'Є ЯВііІЛе. ЯК
диференціація товору (залежно віл різноманітних продукту, зовнішнього вигляну додаткових послуг та ш.). диференціація дає можливість продавцеві м-ші доспів широки: діапазон цін. Ринок олігополії луже чуткий до .,.»^.„м ціноутворення. Кожен продавець на цьому ринку повинен знати і швидко реагувати на зміни цін конкурентів. На ринку чис монополії ціноутворення залежить ьід виду монополії (держав, приватна, регульована, нерегульована). Ціна на такому ринку мо: бути монопольне високою та монопольне низькою.
Другий фактор — не вид галузі та категорія пювиру. , галузевих ринках ціни мають більше значення, ніж нз спожккчил де основна увага приділяється неиіновим факторам. Категорі товару залежить від ступеня його диференціації та впли, асортиментної групи. Ціка на різні категорії товару залежить в типу диференціації та міжтоварно'ї номенклатури (належність товарного асортименту, додатковий товар, обов'язкові речі та ін.).
Третій фактор — споживчий попит та еластичність цін, При ціноутворенні важливо враховувати залежність попиту ві цінових та неціновнх факторів. Еластичність ціни змінюють залежно від етапу життєвого циклу товару.
Серед зовнішніх чинників слід виділяти: полгіич (державна та міжнародна політика), правові (наявяіг законодавчих актів, що регулюють утворення цін); технік виробничі (наявність товарів-субститутів, перспективи™ технологічних розробок). С чинники, які зумовлені конкуренцією Наприклад, ціна може бути використана як перешкода для вступу І» ринок конкурентів чи для того, щоб проникнути в інші галуз господарства. На ціну будуть реагувати конкуренти і виробник^ товарів-замінників. Політика цін має враховувати інтереси фірм посередників, які будуть працювати в системі розподілу товарів.
і. ЦїЖШ і Іч !>«'<»''
я >і:оі
І !*:; .фірм!!}.
і'? инь
Кожі-іе !мдгійи( .н 'тьо ма*: _аию ОСООЛІІ&У ^трагегю. и'о
;НЛ'!НОЮ МірОЮ Залежні!.- ВІД СаЕлаНЬ ЦІНСЧ ТЙОрЄ!іНЯ !сї ТИХ Ц1ЛЄП. ЯКІ
.':>Ірма прагне, лося: куги за допомогою ціїюутворення. В ціновій ,-. -Ч-атеп'ї фірми можи;: вилілятя так; цілі:
максі-імізіШ!!! віддачі на 'екллденніі капітал або максимізація поточного прибутку; вирішення цього завдання «сі.чежиіь під терміну дося.іненн.ч мети (короткостроковий чи довгостроковий); успіх буде тільки в короткостроковому періоді,
— стаоіліЗ(Іиія рівня продажу та закріплення частки ринку; н цьому випадку можна намагатися знижувати ціни або зиксристозуват;.) Іакі засоби закріплення частини ринку, як г'ідекщег!кя рівня обслуговування, розширення сфери послуг та ін.;
— збільшення обсягу продажу або здобуття лідерства на ринку, для чого необхідно добре знати еластичність попиту, його здатність реагувати на зміни цін (чи призведе зниження ціни до
розширен і Ія продажу ) ;
— забезпечення виживання, тоб'о фірма, яка потрапила в складне становище, повинна використовувати різкі програми
Іь.нових знижок:
— швидке покриття витрат в умовах виникнення проблем ліквідності та нестабільності; дл» цього необхідно орієнтуватися на еластичність попиту і конкурентоспроможність фірми:
— зростання престижу споживачів особливої категорії; в цьому раз: цінова політика буде залежати від рівня доходу різних споживачів (з низькими чи високими доходами); щоб посилити сприймання ціни або якості товару з боку споживачів з високими доходами, ціни слід встановлювати досить високі.
Після визначення своїх корпоративних цілей фірма опрацьовує цінову політику — активну чи пасивну. В разі активної цінової політики ціни будуть виконувати ключову роль. Вони можуть зростати чи знижуватися.
Щоб установити високу ціну, треба мати такі умови: достатньо великий сегмент ринку, на якому попит повинен бути негластмчним; чимала ймовірність притягування конкурентів. Це так звана політика "зняття вершків". Високі ціни можуть сприяти 'юлшіці стримування конкурентів. Політика встановлення низьких цін спрямована на стрнмання "конкурентного тиску", проникнення '• глибину ринку, стимулювання зростання його частки.
Особливою формою активної цінової політики є цінова
місце кп/кнІІІо разч. коли шііц. ю різнішя в Іч ро.;мірах не с проІюрніонадЕ.ник) хжмікво Іоварів. Іншими гливами о шн і* да різними цінами, як! не оогР> жовані-: Наприклад, два види одного" товару '
дискримінація. Вона мас м-с-к м'""""" визначаються так. ш прямим витратам на
тг»й -Ж'Є ТОВЗ]
інами V витратах. , ,^,и.^>*л. два види одного товару ШДМначені для різних споживачів, оцінені диспропориіонально. це відображає різні психологічні сприйняття пюдей.
Для здійснення цінової дискримінації необхідні такі умови: наявність чистої монополії (щонайменше, продавець повинен володіти деякою мірою монопольної влади); сегментування ринку з різним ступенем інтенсивності попиту; відсутність можливості перепродажу товару на інших ринках за високу ціну.
Засобами активної політики можуть виступати різні відхилення ціни (цінові та торговельні знижки) і ведення "цінової війни".
Пасивна цінова політика застосовується, коли фірма не може використовувати ціну як активний інструмент досягнення своїх цілей. Така цінова стратегія має місце за умов цінового лідерства. Фірма, яка є лідером на ринку, вже не може проводити активну цінову політику в даній галузі економіки. Ця політика часто вживається і на ринку досконалої конкуренції, де діє принцип "прямую за ціною", і на ринку олігополії, де існують неформальні таємні змови між фірмами.
Складовою частиною цінової стратегії фірми є різні методи ціноутворення. Вони залежать передусім від типу ринку та сукупності тих чинників, які були розглянуті вище. Можна виділити такі основні методи ціноутворення.
1. Рух по кривій попиту (або ціноутворення з орієнтацією на
попит). Кожна фірма має певні уявлення про форму кривої рівня
попиту на свій товар. В цьому випадку є можливість зробити ціну
найбільш наближеною до оптимального рівня (порівнюючи ціну з
найбільшою кількістю товару, на який існує попит, та витратами на
його виробництво). Для цього слід вивчати зміни попиту такими
засобами, як пряме інтерв'ю, експеримент, статистичні висновки,
виміри і т.п. Вивчення попиту має певні труднощі в разі
виробництва нових товарів, товарів-субститутів, постійних
коливань під впливом конкуренції, реклами.
2. Ціноутворення з орієнтацією на витрать ("витрати плюс прибуток"). Згідно з цим методом розраховується повна собівартість одиниці продукту та додасться прибуток: відповідно до середньої норми для даної галузі виробництва. На рм.чку -мсто! монополії регулюючі органи встановлюють ціни, які забезпеч хнзть
/12
: . праві.'."! /Ііівии іірмо\'ч>к .
і Використання ціноутворення з орієнтацією на витрати чм<
-,,,.,ку переваг По-перше, це найбільш проста та іру.,„а мето ш-я
•і. .IV що визнач,.™ витрати легше, ніж нслит з урахуванням йог,; к-ливакь: по-друге, при Іаксму методі шил однієї гал УЗ і будмь п.-иблиіно однакові, що знижує цінову конкуренцію. Проте "цей .і.ч-.д мас недоліки: він не враховує чинники попиту, і ТОМУ"існчс небезпека зтрдтмти можливий прибуток. "с
3. Ціноутворення за методом "цільового прибутку" Ця уегодика .забезпечує формування ціни з урахуванням цільової
• Іорми прибутку на зроблені витрати а умовах певного обсягу продажу. Розмір цільового прибутку визначається на основі мети
-.ку фірма бажає реалізувати (наприклад, прискорення нагромадження капіталу, повернення боргу кредиторам та ін.). Визначення ціни включає в себе калькуляцію витрат виробництва, розрахунок цільового прибутку, підрахування валової виручки (витрати плюс цільовий прибуток).
4. Визначення ціни на основі беззбитковості. Цей метод забезпечує за допомогою цін покриття валових витрат. Якщо формулою беззбитковості є
Ц х К = (В„ + В,) х К,
де Ц -— ціна одиниці товару; К — кількість товару; В„ — постійні витрати; В3 — змінні витрати, то ціна одиниці товару визначається за такою формулою:
ц =
В,)хК
К
5. Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію. Цей метод використовується, коли постачальники запрошуються до участі в торгах на поставку певних видів товару або коли фірми борються за підряди під час торгів. Приймаються пропозиції з найменшою ціною. Постачальник при визначенні ціни повинен враховувати власні витрати, а також можливі пропозиції конкурентів.
6. Визначення ціни на основі рівня поточних цін. Даний метод активно використовується на ринку досконалої конкуренції та олігополії. Фірми в цьому-разі більше уваги приділяють не власним витратам чч попиту, а цінам своїх конкурентів або ринковому .;ідеру. Деякі фірми можуть застосовувати невеликі преміальні •іг.цінкм чи надавати знижки. Цей метод досить ефективний за умов епизначе:;ої еластичності попиту.
7. Визначення ціни ті основі цінності питець Основним фактором в цьому разі виступають сприйняття споживача, які пов'язані з його уявленнями про цінність товару. Ц: \явлення можуть формувати такі нсцінові чинники, як додаткові послуги,.' вигоди, ціннісні відмінності товару, місцерозташ\вання та ін.
Усе викладене вище дозволяє з'ясувати порядок розрахунку початкової ціни. Він складається з шести етапів.
На першому етапі визначаються завдання та цілі' ціноутворення; на другому — вивчається попит на товар, що буде) вироблятися: на третьому — розраховуються всі витрати фірми наї виробництво товару; на четвертому — вивчаються ціни на товари; конкурентів та тип конкурентного ринку; на п'ятому — вибираєш* метод ціноутворення і, нарешті, на шостому етапі встановлюєтьс кінцева ціна, на яку впливають психологічні (сприйняття, настрі бажання споживача), політичні, законодавчі фактори.
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають: попит на продукцію фірми, виробництва (особливості технології, розміри і ефективнс капіталу, методи організації виробництва і праш): якість пра< (освіта, професіоналізм, продуктивність тощо). Основним же еко-
114
• :.'лІ:чн',іУ факмором попит, на працю І: фонд заробітної плати фірми, висока іаробітна плата обмежує роботодавця в наймі ::гашвників І навпаки.
Ринковий попит на працю — загальний попит на неї з боку
ь, :.\ фірм, представлених на ринку.
На рисунку 14 взаємозв'язок між .реальною заробітною
• матою, тобто ціною праці (Р;). і кількістю необхідної праці (СЮ
показує крива попиту на працю (О)). , ,
с
О
о., о
Рис. 14
Рис. 15
Рис. 16
Рішення про пропозицію праці приймають самі працівники. .Важливу роль у цьому відіграють: прихильність до професії; престиж праці та фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні та релігійні інтереси тощо. Основним матеріальним стимулом є реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати.
На рисунку 15 взаємозв'язок між ціною і загальною кількістю праці, що пропонується, зображений кривою пропозиції
праці (5>І).
Пропозиція праці має певну особливість. Індивіди, пропонуючи трудові послуги, порівнюють свій доход (реальну заробітну плату) із затратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Причому спочатку працівники віддають перевагу робочому часу, а не вільному, оскільки можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції). Але далі, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя істотно зростають, працівники намагаються якнайбільше використовувати можливості вільного часу (ефект доходу). Пропозиція праці знижується (див. рис. 16). Ця тенденція виявилася ще в минулому столітті в скороченні середнього робочого тижня.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією 115
форм \ > 11
-- трчдодсфщігіна. якщо І.чіпіп к,І чраіііо непе пропозицію:
—- трудона.сілицікова. якщо препозиція прані мер..! попит на неї.
Для з'ясування економічної природи заробітної плитк слід визначити специфік} товару, який виступає об'єктом КУПІ^ЛІ-продажу на ринку праці.
У марксистській політекономії робоча сила виробника -вважається товаром. Будучи відчуженим від засобів виробництва,:! власник робочої сили продає як товар свою здатність до праці. Його}: економічний інтерес полягає в реалізації мінової вартості робочої^ сили, а інтерес роботодавця — в привласненні споживної вартості^ робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Заробітна]! плата при цьому є перетвореною формою ціни робочої сили ї|| формується з урахуванням її вартості, тобто суспільне необхідних^ витрат на її відтворення. а5о обсягу життєвих засобів, необхідних1 для нормальної життєдіяльності людини. Отже, існує взаємозв'язок між категоріями: товар "робоча сила" — вартість (ціна) "робочої сипи " — заробітна плата. Це і є ринком робочої сили.
Немарксистські економічні школи підходять до проблеми по-іншому. Враховується насамперед ге, що витрати на відтворення робочої сили (вартість робочої сили) визначаються вартістю засобів-' до існування, тобто незалежно від результатів поточного виробництва. Тому роботодавець при найманні працівників оцінює їхні виробничі здатності і встановлює заробітну плату виключно за результатами праці (трудових послуг): товар "трудова послуга" — вартість (ціна) "трудової поспій " — заробітна плата. Йдеться про ринок послуг праці.
Особливого значення при цьому набувають індивідуальні трудові контракти (договори), які фіксують обсяг, строки, умови виконання роботи і розміри заробітної плати для кожного конкретного працівника.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Ціна виконує різні функції для різних груп суб'єктів ринкової економіки. Так, для виробників-підприємців вона здійснює, по-перше, таку важливу функцію, як облік витрат на виробництво товару. В ціні враховуються всі витрати, які фірма несе при виробництві, транспортуванні, збуті. По-друге, через ціну фірма відшкодовує, повертає всі витрати, що дозволяє їй відтворити своє виробництво, в усякому разі, в попередніх розмірах. По-третє, ціна виступає в комплексі маркетингу як важливий елемент, який сприяє нагромадженню ресурсів і одержанню прибутку. Всі інші види діяльності у сфері маркетингу (реклама, стимулювання збуту, дослідження ринку) є витратними і здійснюються з метою одержати прибуток йід вкладеного капіталу. Нарешті, ціна інформує підприємця про різноманітні ринкові процеси і стимулює його вкладати свої ресурси у вигідні галузі економіки.
Для споживача ціна виконує функцію формування споживчого бюджету. Вона стимулює чи обмежує купівлю тих чи
інших благ.
Важливими є функції ціни для суспільства в цілому та діяльності держави. Так, ціни сприяють збалансованості суспільних пропорцій. Держава використовує ціновий механізм для виконання своєї спеціальної політики доходів (вирівнювання споживанн людей). від
Механізм ціноутворення значною мірою залежИ1\б;в сукупності чинників, які впливають на визначення порядку.
! 09
!а ліси),::: їм
Іштра'пІ їироОнпцІ е.
Зовнішні фзкїори
ціноутворення зале;*
конкуренції Ди- пси:
означаї. що продати ка даком\ рин:.:1. не розробляють особливої
цінової політики, ь орієнтуються на діючі ліня. Не ринку
МОНОПОЛІСТИЧНОЇ Конкуренції ПрИсуТІ-Іе. Т.-1\'Є ЯВііІЛе. ЯК
диференціація товору (залежно віл різноманітних продукту, зовнішнього вигляну додаткових послуг та ш.). диференціація дає можливість продавцеві м-ші доспів широки: діапазон цін. Ринок олігополії луже чуткий до .,.»^.„м ціноутворення. Кожен продавець на цьому ринку повинен знати і швидко реагувати на зміни цін конкурентів. На ринку чис монополії ціноутворення залежить ьід виду монополії (держав, приватна, регульована, нерегульована). Ціна на такому ринку мо: бути монопольне високою та монопольне низькою.
Другий фактор — не вид галузі та категорія пювиру. , галузевих ринках ціни мають більше значення, ніж нз спожккчил де основна увага приділяється неиіновим факторам. Категорі товару залежить від ступеня його диференціації та впли, асортиментної групи. Ціка на різні категорії товару залежить в типу диференціації та міжтоварно'ї номенклатури (належність товарного асортименту, додатковий товар, обов'язкові речі та ін.).
Третій фактор — споживчий попит та еластичність цін, При ціноутворенні важливо враховувати залежність попиту ві цінових та неціновнх факторів. Еластичність ціни змінюють залежно від етапу життєвого циклу товару.
Серед зовнішніх чинників слід виділяти: полгіич (державна та міжнародна політика), правові (наявяіг законодавчих актів, що регулюють утворення цін); технік виробничі (наявність товарів-субститутів, перспективи™ технологічних розробок). С чинники, які зумовлені конкуренцією Наприклад, ціна може бути використана як перешкода для вступу І» ринок конкурентів чи для того, щоб проникнути в інші галуз господарства. На ціну будуть реагувати конкуренти і виробник^ товарів-замінників. Політика цін має враховувати інтереси фірм посередників, які будуть працювати в системі розподілу товарів.
і. ЦїЖШ і Іч !>«'<»''
я >і:оі
І !*:; .фірм!!}.
і'? инь
Кожі-іе !мдгійи( .н 'тьо ма*: _аию ОСООЛІІ&У ^трагегю. и'о
;НЛ'!НОЮ МірОЮ Залежні!.- ВІД СаЕлаНЬ ЦІНСЧ ТЙОрЄ!іНЯ !сї ТИХ Ц1ЛЄП. ЯКІ
.':>Ірма прагне, лося: куги за допомогою ціїюутворення. В ціновій ,-. -Ч-атеп'ї фірми можи;: вилілятя так; цілі:
максі-імізіШ!!! віддачі на 'екллденніі капітал або максимізація поточного прибутку; вирішення цього завдання «сі.чежиіь під терміну дося.іненн.ч мети (короткостроковий чи довгостроковий); успіх буде тільки в короткостроковому періоді,
— стаоіліЗ(Іиія рівня продажу та закріплення частки ринку; н цьому випадку можна намагатися знижувати ціни або зиксристозуват;.) Іакі засоби закріплення частини ринку, як г'ідекщег!кя рівня обслуговування, розширення сфери послуг та ін.;
— збільшення обсягу продажу або здобуття лідерства на ринку, для чого необхідно добре знати еластичність попиту, його здатність реагувати на зміни цін (чи призведе зниження ціни до
розширен і Ія продажу ) ;
— забезпечення виживання, тоб'о фірма, яка потрапила в складне становище, повинна використовувати різкі програми
Іь.нових знижок:
— швидке покриття витрат в умовах виникнення проблем ліквідності та нестабільності; дл» цього необхідно орієнтуватися на еластичність попиту і конкурентоспроможність фірми:
— зростання престижу споживачів особливої категорії; в цьому раз: цінова політика буде залежати від рівня доходу різних споживачів (з низькими чи високими доходами); щоб посилити сприймання ціни або якості товару з боку споживачів з високими доходами, ціни слід встановлювати досить високі.
Після визначення своїх корпоративних цілей фірма опрацьовує цінову політику — активну чи пасивну. В разі активної цінової політики ціни будуть виконувати ключову роль. Вони можуть зростати чи знижуватися.
Щоб установити високу ціну, треба мати такі умови: достатньо великий сегмент ринку, на якому попит повинен бути негластмчним; чимала ймовірність притягування конкурентів. Це так звана політика "зняття вершків". Високі ціни можуть сприяти 'юлшіці стримування конкурентів. Політика встановлення низьких цін спрямована на стрнмання "конкурентного тиску", проникнення '• глибину ринку, стимулювання зростання його частки.
Особливою формою активної цінової політики є цінова
місце кп/кнІІІо разч. коли шііц. ю різнішя в Іч ро.;мірах не с проІюрніонадЕ.ник) хжмікво Іоварів. Іншими гливами о шн і* да різними цінами, як! не оогР> жовані-: Наприклад, два види одного" товару '
дискримінація. Вона мас м-с-к м'""""" визначаються так. ш прямим витратам на
тг»й -Ж'Є ТОВЗ]
інами V витратах. , ,^,и.^>*л. два види одного товару ШДМначені для різних споживачів, оцінені диспропориіонально. це відображає різні психологічні сприйняття пюдей.
Для здійснення цінової дискримінації необхідні такі умови: наявність чистої монополії (щонайменше, продавець повинен володіти деякою мірою монопольної влади); сегментування ринку з різним ступенем інтенсивності попиту; відсутність можливості перепродажу товару на інших ринках за високу ціну.
Засобами активної політики можуть виступати різні відхилення ціни (цінові та торговельні знижки) і ведення "цінової війни".
Пасивна цінова політика застосовується, коли фірма не може використовувати ціну як активний інструмент досягнення своїх цілей. Така цінова стратегія має місце за умов цінового лідерства. Фірма, яка є лідером на ринку, вже не може проводити активну цінову політику в даній галузі економіки. Ця політика часто вживається і на ринку досконалої конкуренції, де діє принцип "прямую за ціною", і на ринку олігополії, де існують неформальні таємні змови між фірмами.
Складовою частиною цінової стратегії фірми є різні методи ціноутворення. Вони залежать передусім від типу ринку та сукупності тих чинників, які були розглянуті вище. Можна виділити такі основні методи ціноутворення.
1. Рух по кривій попиту (або ціноутворення з орієнтацією на
попит). Кожна фірма має певні уявлення про форму кривої рівня
попиту на свій товар. В цьому випадку є можливість зробити ціну
найбільш наближеною до оптимального рівня (порівнюючи ціну з
найбільшою кількістю товару, на який існує попит, та витратами на
його виробництво). Для цього слід вивчати зміни попиту такими
засобами, як пряме інтерв'ю, експеримент, статистичні висновки,
виміри і т.п. Вивчення попиту має певні труднощі в разі
виробництва нових товарів, товарів-субститутів, постійних
коливань під впливом конкуренції, реклами.
2. Ціноутворення з орієнтацією на витрать ("витрати плюс прибуток"). Згідно з цим методом розраховується повна собівартість одиниці продукту та додасться прибуток: відповідно до середньої норми для даної галузі виробництва. На рм.чку -мсто! монополії регулюючі органи встановлюють ціни, які забезпеч хнзть
/12
: . праві.'."! /Ііівии іірмо\'ч>к .
і Використання ціноутворення з орієнтацією на витрати чм<
-,,,.,ку переваг По-перше, це найбільш проста та іру.,„а мето ш-я
•і. .IV що визнач,.™ витрати легше, ніж нслит з урахуванням йог,; к-ливакь: по-друге, при Іаксму методі шил однієї гал УЗ і будмь п.-иблиіно однакові, що знижує цінову конкуренцію. Проте "цей .і.ч-.д мас недоліки: він не враховує чинники попиту, і ТОМУ"існчс небезпека зтрдтмти можливий прибуток. "с
3. Ціноутворення за методом "цільового прибутку" Ця уегодика .забезпечує формування ціни з урахуванням цільової
• Іорми прибутку на зроблені витрати а умовах певного обсягу продажу. Розмір цільового прибутку визначається на основі мети
-.ку фірма бажає реалізувати (наприклад, прискорення нагромадження капіталу, повернення боргу кредиторам та ін.). Визначення ціни включає в себе калькуляцію витрат виробництва, розрахунок цільового прибутку, підрахування валової виручки (витрати плюс цільовий прибуток).
4. Визначення ціни на основі беззбитковості. Цей метод забезпечує за допомогою цін покриття валових витрат. Якщо формулою беззбитковості є
Ц х К = (В„ + В,) х К,
де Ц -— ціна одиниці товару; К — кількість товару; В„ — постійні витрати; В3 — змінні витрати, то ціна одиниці товару визначається за такою формулою:
ц =
В,)хК
К
5. Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію. Цей метод використовується, коли постачальники запрошуються до участі в торгах на поставку певних видів товару або коли фірми борються за підряди під час торгів. Приймаються пропозиції з найменшою ціною. Постачальник при визначенні ціни повинен враховувати власні витрати, а також можливі пропозиції конкурентів.
6. Визначення ціни на основі рівня поточних цін. Даний метод активно використовується на ринку досконалої конкуренції та олігополії. Фірми в цьому-разі більше уваги приділяють не власним витратам чч попиту, а цінам своїх конкурентів або ринковому .;ідеру. Деякі фірми можуть застосовувати невеликі преміальні •іг.цінкм чи надавати знижки. Цей метод досить ефективний за умов епизначе:;ої еластичності попиту.
7. Визначення ціни ті основі цінності питець Основним фактором в цьому разі виступають сприйняття споживача, які пов'язані з його уявленнями про цінність товару. Ц: \явлення можуть формувати такі нсцінові чинники, як додаткові послуги,.' вигоди, ціннісні відмінності товару, місцерозташ\вання та ін.
Усе викладене вище дозволяє з'ясувати порядок розрахунку початкової ціни. Він складається з шести етапів.
На першому етапі визначаються завдання та цілі' ціноутворення; на другому — вивчається попит на товар, що буде) вироблятися: на третьому — розраховуються всі витрати фірми наї виробництво товару; на четвертому — вивчаються ціни на товари; конкурентів та тип конкурентного ринку; на п'ятому — вибираєш* метод ціноутворення і, нарешті, на шостому етапі встановлюєтьс кінцева ціна, на яку впливають психологічні (сприйняття, настрі бажання споживача), політичні, законодавчі фактори.
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають: попит на продукцію фірми, виробництва (особливості технології, розміри і ефективнс капіталу, методи організації виробництва і праш): якість пра< (освіта, професіоналізм, продуктивність тощо). Основним же еко-
114
• :.'лІ:чн',іУ факмором попит, на працю І: фонд заробітної плати фірми, висока іаробітна плата обмежує роботодавця в наймі ::гашвників І навпаки.
Ринковий попит на працю — загальний попит на неї з боку
ь, :.\ фірм, представлених на ринку.
На рисунку 14 взаємозв'язок між .реальною заробітною
• матою, тобто ціною праці (Р;). і кількістю необхідної праці (СЮ
показує крива попиту на працю (О)). , ,
с
О
о., о
Рис. 14
Рис. 15
Рис. 16
Рішення про пропозицію праці приймають самі працівники. .Важливу роль у цьому відіграють: прихильність до професії; престиж праці та фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні та релігійні інтереси тощо. Основним матеріальним стимулом є реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати.
На рисунку 15 взаємозв'язок між ціною і загальною кількістю праці, що пропонується, зображений кривою пропозиції
праці (5>І).
Пропозиція праці має певну особливість. Індивіди, пропонуючи трудові послуги, порівнюють свій доход (реальну заробітну плату) із затратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Причому спочатку працівники віддають перевагу робочому часу, а не вільному, оскільки можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції). Але далі, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя істотно зростають, працівники намагаються якнайбільше використовувати можливості вільного часу (ефект доходу). Пропозиція праці знижується (див. рис. 16). Ця тенденція виявилася ще в минулому столітті в скороченні середнього робочого тижня.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією 115
форм \ > 11
-- трчдодсфщігіна. якщо І.чіпіп к,І чраіііо непе пропозицію:
—- трудона.сілицікова. якщо препозиція прані мер..! попит на неї.
Для з'ясування економічної природи заробітної плитк слід визначити специфік} товару, який виступає об'єктом КУПІ^ЛІ-продажу на ринку праці.
У марксистській політекономії робоча сила виробника -вважається товаром. Будучи відчуженим від засобів виробництва,:! власник робочої сили продає як товар свою здатність до праці. Його}: економічний інтерес полягає в реалізації мінової вартості робочої^ сили, а інтерес роботодавця — в привласненні споживної вартості^ робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Заробітна]! плата при цьому є перетвореною формою ціни робочої сили ї|| формується з урахуванням її вартості, тобто суспільне необхідних^ витрат на її відтворення. а5о обсягу життєвих засобів, необхідних1 для нормальної життєдіяльності людини. Отже, існує взаємозв'язок між категоріями: товар "робоча сила" — вартість (ціна) "робочої сипи " — заробітна плата. Це і є ринком робочої сили.
Немарксистські економічні школи підходять до проблеми по-іншому. Враховується насамперед ге, що витрати на відтворення робочої сили (вартість робочої сили) визначаються вартістю засобів-' до існування, тобто незалежно від результатів поточного виробництва. Тому роботодавець при найманні працівників оцінює їхні виробничі здатності і встановлює заробітну плату виключно за результатами праці (трудових послуг): товар "трудова послуга" — вартість (ціна) "трудової поспій " — заробітна плата. Йдеться про ринок послуг праці.
Особливого значення при цьому набувають індивідуальні трудові контракти (договори), які фіксують обсяг, строки, умови виконання роботи і розміри заробітної плати для кожного конкретного працівника.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19